Запобігання та протидія корупції
ПИТАННЯ 1: Хто є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення?
ПИТАННЯ 2: Які існують обмеження, спрямовані на запобігання та протидію корупції?
ПИТАННЯ 3: Які встановлено обмеження щодо одержання подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування?
ПИТАННЯ 4 : Чи встановлено обмеження щодо роботи близьких осіб особам, уповноваженим на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування?
ПИТАННЯ 5: Чи існують зазначені вище обмеження стосовно осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування?
ПИТАННЯ 6: Які встановлено обмеження стосовно юридичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення?
ПИТАННЯ 7: Чи проводиться спеціальна перевірка стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування?
ПИТАННЯ 8: Чи проводиться антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів?
ПИТАННЯ 9: Чи встановлено вимоги щодо прозорості інформації у приватній сфері?
ПИТАННЯ 10: Чи має брати участь громадськість в заходах щодо запобігання та протидії корупції?
ПИТАННЯ 11: Яка настає відповідальність за корупційні правопорушення?
ПИТАННЯ 12: Як здійснюється усунення наслідків корупційних правопорушень?
ПИТАННЯ 13: Чи впроваджено контроль і нагляд за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції?
ПИТАННЯ 14: Чи здійснюється міжнародне співробітництво сфері запобігання та протидії корупції?
Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» № 1506-VІ від 11.06.2009 р. (далі - Закон), який набрав чинності з 1 квітня 2010 року, передбачено основні засади запобігання та протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин.
Згідно зі ст. 1 Закону терміни вживаються в такому значенні:
близькими особами є подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи за умови їх постійного проживання разом із особами, уповноваженими на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, і ведення з ними спільного господарства;
конфліктом інтересів є реальні або такі, що видаються реальними, протиріччя між приватними інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень;
корупційним правопорушенням є умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, за яке встановлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;
корупцією є використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей;
неправомірною вигодою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги матеріального або нематеріального характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав.
ВІДПОВІДЬ 1: Згідно зі ст. 2 Закону суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є:
особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування:
Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, Прем’єр-міністр України та інші члени Кабінету Міністрів України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;
державні службовці;
посадові особи місцевого самоврядування;
військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;
судді Конституційного Суду України, професійні судді, народні засідателі і присяжні;
особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;
посадові особи і працівники органів прокуратури, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;
посадові та службові особи інших органів державної влади;
особи, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування:
посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені вище, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
члени окружних/територіальних та дільничних виборчих комісій;
керівники громадських організацій, які частково фінансуються з державного чи місцевого бюджету;
помічники-консультанти народних депутатів України та інших виборних осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, арбітражні керівники, незалежні посередники чи члени трудового арбітражу під час розгляду колективних трудових спорів, третейські судді, а також у встановлених законом випадках інші особи);
посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому, адміністративному або судовому органі іноземної держави, а також інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства);
посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені);
особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків в юридичних особах, а також фізичні особи-підприємці;
посадові особи юридичних осіб, фізичні особи - у разі одержання від них особами, уповноваженими на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди;
юридичні особи - у визначених законом випадках.
Згідно зі ст. 3 Закону Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи прокуратури України здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України та законами.
Органи державної влади здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції або беруть участь у їх здійсненні в межах повноважень, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами.
Координацію і контроль за діяльністю органів виконавчої влади щодо запобігання та протидії корупції здійснює Кабінет Міністрів України.
Формування державної антикорупційної політики, реалізацію антикорупційної стратегії, що визначається Верховною Радою України, а також координацію діяльності центральних органів виконавчої влади з цих питань здійснює спеціально уповноважений орган (особа) з питань антикорупційної політики.
Спеціально уповноважені суб’єкти, які в межах своєї компетенції безпосередньо здійснюють заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень (далі - спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції), визначаються законом.
Спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції є спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.
Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Суб’єктами, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках і у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері, є:
уповноважені підрозділи органів державної влади;
місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;
підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об’єднання громадян за їх згодою.
Керівники органів державної влади, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, юридичних осіб зобов’язані в межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції.
ВІДПОВІДЬ 2: Згідно зі ст. 4 Закону особам, уповноваженим на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування та які для цілей Закону прирівнюються до таких осіб, а також особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, забороняється:
використовувати своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у т. ч.:
неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у т. ч. на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
неправомірно сприяти призначенню на посаду особи, яка не має переваг перед іншими кандидатами на цю посаду;
неправомірно втручатися в діяльність інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків;
займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом;
входити, у т. ч. через інших осіб, до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом;
відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію.
Обмеження в займанні додатковою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, а також у входженні до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), а також на осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Фізичним та юридичним особам забороняється здійснювати фінансування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, у т. ч. надавати їм матеріальну та/або нематеріальну допомогу, безоплатно виконувати роботи, надавати послуги, передавати кошти та інше майно, крім випадків, передбачених законами та чинними міжнародними договорами України.
ВІДПОВІДЬ 3: Згідно зі ст. 5 Закону особам, яких уповноважено на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, забороняється приймати подарунки, за винятком випадків, передбачених Законом та іншими законами.
Вказані вище особи можуть приймати особисті подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, за умови, що вартість одного подарунка не перевищує розміру однієї податкової соціальної пільги, а також вони передають органу державної влади, організації або іншій юридичній особі, де працюють, подарунки, одержані під час проведення офіційних заходів, у 3-денний строк у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ВІДПОВІДЬ 4: Згідно зі ст. 6 Закону Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем’єр-міністр України, Голова служби безпеки України, Генеральний прокурор України, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, професійні судді, посадові особи і працівники органів прокуратури, державної податкової служби та посадові особи юридичних осіб публічного права, члени окружних та дільничих виборчих комісій (крім народних засідателів і присяжних) не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
Вказані вище особи (крім народних засідателів і присяжних) зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вона претендує, про працюючих у цьому органі близьких їй осіб.
У разі виникнення обставин, що порушують встановлені вимоги Закону, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у 15-денний строк. Якщо в даний строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи та/або близькі їм особи в місячний строк підлягають переведенню на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.
У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває в підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, що регулює питання доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування.
Зазначеним вище особам (крім народних засідателів і присяжних) забороняється брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких їм осіб та в будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення.
ВІДПОВІДЬ 5: Згідно зі ст. 7 Закону обмеження стосовно осіб, яких уповноважено на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, зберігаються протягом 2 років після звільнення таких осіб з посад або припинення ними діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, за умови якщо обов’язки цих осіб на новій посаді у приватному секторі безпосередньо пов’язані з функціями, які виконували особи, перебуваючи на попередній посаді.
ВІДПОВІДЬ 6: Відповідно до ст. 8 Закону встановлено обмеження стосовно юридичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.
Органи державної влади або органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права, юридичні особи, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, не можуть надавати юридичним особам, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, кошти і майно протягом 5 років з дня набрання рішенням суду законної сили.
Юридичним особам, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, протягом 5 років з дня набрання рішенням суду законної сили забороняється провадити діяльність від імені держави чи будь-яку іншу діяльність з надання державних послуг на договірних засадах.
Кабінет Міністрів України визначає порядок накопичення та оприлюднення інформації про юридичних осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення.
ВІДПОВІДЬ 7: Згідно зі ст. 9 Закону стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, проводиться спеціальна перевірка, у т. ч. відомостей, поданих особисто.
Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа.
До проведення спеціальної перевірки залучаються спе-ціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції, а в разі потреби - інші центральні органи виконавчої влади.
Спеціальній перевірці підлягають відомості про:
притягнення особи до кримінальної відповідальності та відповідальності за корупційні правопорушення;
достовірність інформації про доходи, їх джерела та зобов’язання фінансового характеру, у т. ч. за кордоном, стосовно особи, яка претендує на посаду, та близьких їй осіб;
наявність у особи та близьких їй осіб корпоративних прав;
особу, яка претендує на зайняття посади, у т. ч. про стан її здоров’я, освіту, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.
Спеціальна перевірка проводиться у 15-денний строк за письмовою згодою особи, уповноваженої на виконання функцій держави, посадової особи юридичної особи публічного права, яка одержує заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, члена територіальної виборчої комісії, керівника громадської організації, помічника-консультанта народного депутата України, особи, яка не є державним службовцем, але надає публічні послуги (аудитор, нотаріус, експерт тощо), які претендують на зайняття посади.
У разі відсутності зазначеної згоди питання стосовно такої кандидатури не розглядається.
Положення щодо організації проведення спеціальної перевірки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 10 Закону вказані вище особи зобов’язані подавати відомості про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру, у т. ч. за кордоном, у порядку та обсягах, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами.
Порядок оприлюднення зазначених відомостей визначається законом.
У разі відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента вказана вище особа зобов’язана в 10-денний строк письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.
Зазначені вище особи до призначення або обрання на відповідну посаду подають відомості про майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру, у т. ч. за кордоном.
У разі неподання або подання недостовірних відомостей такі особи не можуть бути призначені (обрані) на відповідну посаду, а призначені особи підлягають звільненню, якщо інше не передбачено Конституцією України.
Згідно зі ст. 11 Закону загальні вимоги до поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону прирівнюються до таких осіб, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх службових повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог встановлюються законом.
Законодавством, що визначає організацію і порядок діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, надання окремих видів державних послуг або діяльності категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування, можуть встановлюватися спеціальні вимоги щодо поведінки таких осіб.
Держава сприяє закріпленню норм професійної етики та інших вимог щодо здійснення окремих видів діяльності в кодексах поведінки підприємців, представників відповідних професій.
Згідно зі ст. 12 Закону вказані вище особи зобов’язані вжити заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов’язаних з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів.
ВІДПОВІДЬ 8: Відповідно до ст. 13 Закону з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення спеціально уповноважений орган (особа) з питань антикорупційної політики проводить антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів.
Порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи та порядок оприлюднення її результатів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Результати антикорупційної експертизи підлягають обов’язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання відповідного нормативно-правового акта.
Антикорупційній експертизі підлягають:
проекти законів України;
проекти актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади за рішенням відповідно Президента України, Кабінету Міністрів України, за зверненням центрального органу виконавчої влади.
За ініціативою фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
Проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів та оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.
ВІДПОВІДЬ 9: Згідно зі ст. 14 Закону висунуто вимоги щодо прозорості інформації у приватній сфері.
Не є конфіденційною та не може становити комерційну або банківську таємницю інформація про:
розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них зазначеними вище особами;
розміри, види винагороди, що одержують особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування та які для цілей Закону прирівнюються до таких осіб, а також правочини, пов’язані з одержанням подарунків цими особами або близькими їм особами;
працевлаштування, виконання робіт, надання послуг за цивільно-правовими угодами близьким особам вказаних вище осіб, якщо інше не передбачено законом.
ВІДПОВІДЬ 10: Згідно зі ст. 15 Закону об’єднання громадян та їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання, виявлення та протидії корупційним правопорушенням можуть (крім випадків, коли це віднесено законом до виключної компетенції спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції):
брати участь у діяльності щодо виявлення фактів вчинення корупційних правопорушень та встановлення осіб, які їх вчинили, у межах повноважень, визначених Законом;
повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, органам прокуратури України, Кабінету Міністрів України, спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України тощо, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості;
запитувати та одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію про діяльність щодо запобігання та протидії корупції;
проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування;
брати участь у відкритих парламентських слуханнях з питань запобігання та протидії корупції;
вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання та протидії корупції;
проводити, замовляти проведення досліджень, у т. ч. наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання та протидії корупції;
проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання та протидії корупції;
здійснювати громадський контроль за дотриманням законів, спрямованих на запобігання та протидію корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать чинному законодавству.
Об’єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, та основних напрямів їх діяльності.
Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, у т. ч. недержавним організаціям, з метою їх громадського обговорення підлягають опублікуванню в офіційних виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у 10-денний строк з дня їх внесення суб’єктом права законодавчої ініціативи, але не пізніше ніж у 7-денний строк до дня їх розгляду.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані узагальнювати результати громадського обговорення законопроектів та інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування недержавним організаціям, та оприлюднювати їх у засобах масової інформації.
Згідно зі ст. 16 Закону ведеться інформування громадськості про заходи щодо запобігання та протидії корупції.
Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції в межах відповідного адміністративно-територіального утворення та в державі в цілому зобов’язані щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
Спеціально уповноважений орган (особа) з питань антикорупційної політики щороку не пізніше 1 квітня готує та оприлюднює у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку звіт про результати проведення заходів щодо запобігання та протидії корупції.
У звіті мають відображатися такі відомості:
статистичні дані про результати діяльності спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції з обов’язковим зазначенням таких показників:
кількість осіб, щодо яких складено протоколи про вчинення корупційних правопорушень;
кількість осіб, щодо яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду або на яких накладено адміністративне стягнення за корупційне правопорушення;
дані окремо за категоріями осіб, яких уповноважено на виконання функцій держави, і за видами відповідальності за корупційні правопорушення;
дані про розміри завданих корупційними правопорушеннями збитків, стан та обсяги їх відшкодування;
узагальнені результати антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів;
інформація про результати виконання органами державної влади заходів щодо запобігання та протидії корупції, у т. ч. в рамках міжнародного співробітництва;
результати соціологічних досліджень, що проводяться державними та недержавними науково-дослідними установами, з питань поширення корупції.
Згідно зі ст. 17 Закону здійснюється державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції.
Особи, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, перебувають під захистом держави.
Держава забезпечує здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист від протиправних посягань на життя, житло, здоров’я та майно осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, а також близьких їм осіб.
Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
ВІДПОВІДЬ 11: Згідно зі ст. 18 Закону за вчинення корупційних правопорушень особи, уповноважені на виконання функцій або органів місцевого самоврядування, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової або дисциплінарної відповідальності.
Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у 3-денний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Згідно зі ст. 19 Закону особа, стосовно якої винесено постанову про притягнення її як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності або складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного з порушеннями встановлених обмежень, в т. ч. в юридичних особах приватного права, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією України.
Дострокове припинення повноважень особи на виборній посаді, звільнення особи з посади, що здійснюється Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, звільнення з військової служби військової посадової особи, яку притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, проводиться відповідно до законодавства.
Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушеннями встановлених обмежень, підлягають звільненню з відповідних посад у 3-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не передбачено законом.
Про звільнення особи з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, керівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації у 3-денний строк письмово повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби.
З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції, за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Обмеження щодо заборони особі, звільненій із займаної посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.
ВІДПОВІДЬ 12: Відповідно до ст. 20 Закону збитки, завдані державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають відшкодуванню.
Згідно зі ст. 21 Закону незаконні нормативно-правові акти, рішення, прийняті внаслідок вчинення корупційного правопорушення, можуть бути скасовані органом або посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування відповідних актів та рішень, або визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованих фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемним.
Згідно зі ст. 22 Закону фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення, які зазнали моральної або майнової шкоди, мають право на відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення.
Збитки, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних дій суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України.
Держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували збитки, завдані суб’єктом, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, у діях цієї особи встановлено склад злочину.
Відповідно до ст. 23 Закону кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають вилученню в установленому законом порядку, а вартість незаконно одержаних послуг та пільг - стягненню на користь держави.
ВІДПОВІДЬ 13: Згідно зі ст. 24 Закону контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється Верховною Радою України безпосередньо, а також Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, органами державної влади в межах їх повноважень.
Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, здійснюючи контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції, щороку не пізніше 15 квітня представляє Верховній Раді України доповідь про стан запобігання та протидії корупції в Україні, що підлягає опублікуванню в офіційних виданнях Верховної Ради України.
Відповідно до ст. 25 Закону громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється на підставі та в порядку, визначеному Законом та іншими законами.
Нагляд за виконанням законів у сфері запобігання та протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.
ВІДПОВІДЬ 14: Згідно зі ст. 27 Закону Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів здійснює співробітництво у сфері запобігання та протидії корупції з іноземними державами, міжнародними організаціями, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції.
Правова допомога та інші види міжнародного співробітництва у справах про корупційні правопорушення здійснюються компетентними органами відповідно до законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
У разі якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про запобігання та протидію корупції, застосовуються правила міжнародних договорів.
Згідно зі ст. 29 Закону компетентні органи України можуть надавати відповідним органам іноземних держав та одержувати від них інформацію, у т. ч. з обмеженим доступом, з питань запобігання та протидії корупції з додержанням вимог законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Надання органам іноземних держав інформації з питань, пов’язаних із запобіганням та протидією корупції, можливе лише в разі, якщо ці органи та відповідний компетентний орган України можуть встановити такий режим доступу до інформації, який унеможливлює розкриття інформації для інших цілей чи її розголошення в будь-який спосіб, у т. ч. шляхом несанкціонованого доступу.
Україна здійснює заходи щодо повернення в Україну коштів та іншого майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень, та розпоряджається цими коштами та майном відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.
Василь Мороз,
юрист
Газета “Юрист консультує”, 27/2010, 30.06.2010
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”