ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
НАКАЗ
16.11.2004 N 257
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
23 березня 2005 р. за N 327/10607
(Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державного комітету
України з промислової безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
N 62 від 22.03.2010)
Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах
Відповідно до Гірничого Закону України ( 1127-14 ), Положення про Державний комітет України з нагляду за охороною праці, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2003 N 29, наказую:
1. Затвердити Правила безпеки у вугільних шахтах (далі - Правила), що додаються.
2. Виконуючому обов'язки начальника Управління організації державного нагляду у вугільній промисловості Румежаку О.М. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України по Донецькій (Малєєв М.В.), Луганській (Басакін Г.М.), Дніпропетровській (Іванко В.Л.), Львівській (Заболотній А.Г.), Волинській (Іванов К.Н.) та Кіровоградській (Ткаченко С.П.) областях ужити заходів щодо:
3.1. Вивчення цих Правил посадовими особами, зокрема інспекторським складом, функціональні обов'язки яких пов'язані із організацією і здійсненням державного нагляду за охороною праці на вугільних шахтах;
3.2. Систематичного контролю за дотриманням вимог цих Правил.
4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М.В.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.
5. Загальному відділу (Деньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора Департаменту державного гірничого нагляду Суслова Г.М.
Голова Комітету С.Сторчак
Затверджено
Наказ Державного комітету
України з нагляду
за охороною праці
16.11.2004 N 257
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
23 березня 2005 р. за N 327/10607
Правила
безпеки у вугільних шахтах
(НПАОП 10.0-1.01-05)
1. Загальні вимоги безпеки
1.1. Основні положення
1.1.1. Ці Правила відповідно до статті 3 Гірничого закону України ( 1127-14 ) визначають норми і правила безпечного ведення гірничих робіт, використання гірничошахтного і електротехнічного устаткування, рудникового транспорту, вимоги щодо провітрювання і протиаварійного захисту гірничих виробок, дотримування пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці та довкілля.
1.1.2. Кожна шахта повинна мати проектно-кошторисну, геолого-маркшейдерську, виробничо-технічну, санітарно-гігієнічну і обліково-контрольну документацію, а також ситуаційний план поверхні з позначенням усіх об'єктів і споруд у межах гірничого відводу.
Для всіх видів документації визначаються єдині для галузі строки зберігання з обов'язковим зазначенням їх на титульній сторінці.
1.1.3. На кожній шахті має функціонувати система управління охороною праці. Для їх функціонування керівник (роботодавець, власник) створює службу охорони праці і відповідний штат посадових осіб.
Положення про службу охорони праці розробляється з урахуванням специфіки підприємства незалежно від форми власності і затверджуються керівником шахти.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику шахти і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.
Асоціації, компанії, корпорації, концерни, комбінати, трести та інші об'єднання підприємств (надалі - об'єднання) вугільної галузі, у разі виконання ними делегованих функцій в галузі охорони праці, передбачають у своїх статутах (положеннях) створення служб охорони праці для забезпечення безпечних умов праці на підприємствах, що входять до їх складу.
1.1.4. На кожній шахті повинна бути організована дільниця вентиляції і техніки безпеки (далі - ВТБ). Чисельність гірничих майстрів ВТБ розраховується за методикою у встановленому законодавством порядку.
1.1.5. Календарні плани розвитку гірничих робіт (перспективні, поточні) розробляються, узгоджуються і затверджуються відповідно до Положення про порядок розробки, оформлення, узгодження і затвердження програм розвитку гірничих робіт і втрат вугілля в надрах при видобуванні, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 30.12.84. Ведення гірничих робіт на неузгоджених, незатверджених дільницях не допускається.
Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за виконанням проектних рішень при будівництві, експлуатації і ліквідації шахт і об'єктів.
1.1.6. На шахті повинен вестися табельний облік усіх тих, хто спустився в шахту і виїхав (вийшов) з неї. Відповідальність за його організацію покладається на керівника шахти, який зобов'язаний встановити порядок виявлення тих, хто своєчасно не виїхав (не вийшов) із шахти, і вживати заходів щодо їх розшуку.
1.1.7. У проектах і паспортах повинен передбачатися розділ "Протиаварійний захист", що містить комплекс заходів щодо попередження загазування та запилення гірничих виробок, екзогенних та ендогенних пожеж, вибухо- та пожежонебезпеки електроустаткування, газодинамічних явищ, аварій на шахтному транспорті і підйомі, завалів і затоплень діючих виробок.
1.1.8. Для шахт, що будуються і реконструюються (горизонтів, блоків, панелей), при проектуванні гірничих робіт повинні бути забезпечені можливість виходу людей при аваріях у безпечне місце за час дії саморятівника і ефективне ведення рятувальних робіт.
1.1.9. На кожній шахті мають функціонувати два незалежні види електрозв'язку (проводовий фіксований, рухомий /мобільний/ або радіозв'язок) з підрозділом аварійно-рятувальної служби, що обслуговує шахту.
1.1.10. На кожній шахті повинен бути складений план ліквідації аварій, що затверджується головним інженером гірничого підприємства за погодженням з відповідним підрозділом ДАРС (ДВГРС), який обслуговує шахту.
Не допускається спускання в шахту працівників, які не ознайомлені з планом ліквідації аварій і не знають тієї частини, яка стосується місця їх роботи і шляхів пересування.
За відсутності затвердженого плану ліквідації аварій, а також у разі скасування ДАРС (ДВГРС) власного погодження плану в цілому або його окремих позицій, ведення робіт, що відповідають цим позиціям, не допускається.
1.1.11. При виникненні аварії на шахті негайно вводяться в дію заходи, передбачені планом ліквідації аварій. Відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії є головний інженер шахти, а до його прибуття на шахту - гірничий диспетчер. Їх розпорядження для всіх осіб і організацій, що беруть участь у ліквідації аварії, обов'язкові до виконання.
У разі неможливості виконання головним інженером шахти своїх обов'язків з ліквідації аварії виконання цих обов'язків покладаються лише за письмовим розпорядженням в оперативному журналі вищого технічного керівника, який зобов'язаний узяти на себе керівництво ліквідацією аварії або призначити іншу відповідальну особу.
1.1.12. Усі шахти мають обслуговуватися підрозділами ДАРС (ДВГРС). Дислокація підрозділів ДАРС (ДВГРС) узгоджується з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці (далі - Держнаглядохоронпраці України). Права та функції ДАРС (ДВГРС) щодо їх діяльності на вугільних шахтах визначаються їх статутами відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних нормативно-правових актів.
На кожній шахті повинна бути організована і функціонувати допоміжна добровільна гірничорятувальна служба (шахтна гірничорятувальна станція (далі - ШГС) і допоміжна гірничорятувальна команда (далі - ДГК).
1.1.13. У місцях, визначених головним інженером шахти, мають бути знаки безпеки, передбачені вимогами до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті.
1.1.14. Усім, хто спускається в шахту, необхідно видавати справні ізольовані саморятівники. Не допускається спуск і перебування в шахті та на робочих місцях працівників без саморятівників. За кожним працівником шахти під особистий підпис у спеціальному журналі має бути закріплений саморятівник, кількість яких на кожній шахті повинна відповідати обліковій чисельності працівників, зайнятих на підземних роботах.
На шахтах з віддаленими місцями робіт, тривалість виходу з яких при аваріях у безпечне місце більше часу захисної дії саморятівника, обов'язково мають бути пункти переключення (не більше одного на шляху пересування) або встановлені групові пересувні чи стаціонарні засоби саморятування, розміщення яких узгоджується з державною аварійно-рятувальною службою (далі - ДАРС /ДВРГС/).
На кожному з маршрутів, якими працівники прямують на вихід з місця аварії до виробок із свіжим струменем повітря, де необхідно витратити більше ніж 90% часу дії саморятівника, має бути проведене (один раз на 6 місяців перед погодженням з ДАРС (ДВГРС) плану ліквідації аварій) контрольне виведення групи працівників, уключених до саморятівників, під керівництвом командного складу ДАРС (ДВГРС).
Зовнішній вигляд і герметичність саморятівників, що перебувають у ламповій, перевіряються щомісячно, а саморятівників, що перебувають у пунктах переключення в шахті, - не рідше одного разу на 6 місяців посадовими особами дільниці ВТБ шахти за участю командного складу ДАРС (ДВГРС).
Усі працівники та посадові особи, які вперше влаштувалися на шахту або переведені на підземні роботи, мають в спеціальних "димних камерах" пройти практичне тренування в саморятівниках. Подальші тренування в "димних камерах" необхідно здійснювати не рідше одного разу на 2 роки. Допускається тренування в навчальних ізолюючих саморятівниках скороченого терміну дії. Тренування організовується керівником шахти і проводиться командним складом ДАРС (ДВГРС).
1.1.15. Усі особи під час перебування в шахті повинні мати акумуляторні світильники і бути в справних захисних касках, спецодязі і спецвзутті, що відповідають умовам роботи, а також мати, а в разі потреби застосовувати інші відповідні засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).
Не допускається спускання в шахту, пересування людей у виробках, а також ведення робіт без справного індивідуального акумуляторного світильника і необхідних засобів індивідуального захисту.
Кількість індивідуально закріплених справних акумуляторних світильників у ламповій, разом із світильниками, суміщеними з метансигналізаторами, має відповідати обліковій чисельності зайнятих на підземних роботах.
1.2. Вимоги до устаткування, матеріалів, технологій і програмних засобів
1.2.1. Серійне виробництво устаткування і виробів, призначених для роботи і використання в шахті, допускається лише за умови їх сертифікації згідно з чинним законодавством.
1.2.2. Гірничі машини, механізми, електроустаткування, прилади, апаратура, засоби захисту і матеріали допускаються до експлуатації за умови наявності дозволу Держнаглядохоронпраці України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 "Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами" (далі - Дозвіл Держнаглядохоронпраці України) щодо відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО) та висновку санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України (далі - Держсанепідемслужба) відповідно до пункту 1.10 Державних санітарних правил та норм "Підприємства вугільної промисловості", затверджених Міністерством охорони здоров'я України від 13.12.2002 N 468 та зареєстрованих в Мін'юсті України 20.06.2003 за N 498/7819.
1.2.3. Експлуатація і обслуговування машин, гірничошахтного устаткування, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і зберігання необхідно здійснювати відповідно до вимог цих Правил та інструкцій з їх експлуатації.
Не допускається змінювати конструкцію машин, обладнання, схем керування і захисту без погодження із підприємством-виробником.
1.2.4. У паспортах, інструкціях та інших експлуатаційних документах на гірничошахтне устаткування, що випускається, слід вказувати значення параметрів створюваних ним шкідливих виробничих чинників і можливі небезпеки під час роботи.
Параметри шкідливості, які нормуються, слід витримувати протягом усього періоду експлуатації устаткування до і після капітального ремонту.
1.2.5. Рухомі частини обладнання, що становлять собою джерела небезпеки, мають бути огороджені, за винятком частин, огородження яких неможливе через їх функціональне призначення (робочі органи і системи подачі вибійних машин, конвеєрні стрічки, ролики, тягові ланцюги та ін.).
Якщо машини або їх робочі органи, що становлять небезпеку для людей, не можуть бути огороджені (пересувні машини, конвеєри, канатні й монорейкові дороги, штовхачі, маневрові лебідки та ін.), підприємствам-виробникам необхідно передбачити попереджувальну сигналізацію про пуск машини в роботу і засоби зупинки та відмикання від джерел енергії.
Передпусковий попереджувальний сигнал повинен бути звуковим тривалістю не менш як 6 секунд і бути чутним у всій зоні, небезпечній для людей.
1.2.6. Нові технології (способи) ведення гірничих робіт та запобігання факторам виробничої небезпеки і шкідливості, програмні засоби для розрахунків (проектування) шахтних систем (провітрювання, дегазації, енергопостачання та ін.) допускаються для застосування на шахтах за погодженням з Держнаглядохоронпраці України.
1.2.7. Роботи з огляду, випробування, монтажу, налагодження, ремонту та експертного обстеження (технічного діагностування) гірничошахтного та електрообладнання слід проводити організаціями, що мають відповідний Дозвіл Держнаглядохоронпраці України ( 1631-2003 ).
1.3. Вимоги до персоналу шахти
1.3.1. Працівники, діяльність яких пов'язана з безпекою груп людей (майстри-підривники, електрослюсарі, машиністи підйомів, електровозів і гірничих виймальних машин, гірничі диспетчери та ін.), мають пройти при прийнятті на роботу професійний добір і попередній медичний огляд з метою встановлення фізичної та психофізіологічної придатності до виконання даної роботи.
1.3.2. Керівник служби охорони праці на гірничому підприємстві повинен мати вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі III чи IV рівнів акредитації, та стаж роботи, пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менш ніж 1 рік.
Керівниками шахт, ДП, ДХК, ВО та інших гірничих підприємств усіх форм власності, а також головними інженерами і головними спеціалістами призначаються особи, що мають вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі III чи IV рівнів акредитації, та стаж роботи не менше 3 років на керівних посадах на підземних роботах.
1.3.3. На посади гірничих диспетчерів шахти призначаються особи, які мають гірничотехнічну освіту (відповідно до I - IV рівнів акредитації) і стаж роботи, пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менше 3 років.
Гірничим диспетчерам слід один раз на тиждень відвідувати підземні роботи, знати всі гірничі виробки і місця ведення гірничих робіт.
1.3.4. Керівники гірничих підприємств усіх форм власності, спеціалісти та працівники шахт проходять навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованих в Мін'юсті України 15.02.2005 за N 231/10511 та за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-4.36-05).
1.3.5. Начальниками дільниць ВТБ можуть бути особи, що мають вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальних закладах III і IV рівнів акредитації, і стаж підземної роботи на шахтах не менш ніж 1 рік. На шахтах III категорії, надкатегорійних і небезпечних за раптовими викидами, начальники дільниць ВТБ повинні мати стаж підземної роботи на газових шахтах не менше ніж 3 роки.
Заступниками начальника дільниці ВТБ на шахтах III категорії і вище призначаються спеціалісти, що мають вищу гірничотехнічну освіту, що закінчили вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації, а на шахтах не вище за II категорію - особи з вищою гірничотехнічною освітою I - IV рівнів акредитації.
Помічниками начальника дільниці ВТБ і гірничими майстрами цих дільниць призначаються особи, що мають вищу або середню гірничотехнічну освіту.
Не допускається начальникам дільниць ВТБ, їх заступникам і помічникам, а також гірничим майстрам дільниць ВТБ виконувати роботи за сумісництвом або доручати їм виконання робіт, не передбачених їх посадовими інструкціями.
1.3.6. На посаду начальника видобувних і підготовчих дільниць на пластах, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, призначаються особи з вищою гірничотехнічною освітою, що закінчили вищи навчальні заклади III і IV рівнів акредитації, які мають досвід роботи в таких шахтах не менше ніж 2 роки.
1.3.7. Посадові особи (керівники та головні фахівці гірничого підприємства) шахт, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, допускаються до роботи після складання іспитів на знання відповідних інструкцій з ведення гірничих і підривних робіт у цих умовах. Крім цього, вони повинні мати стаж керівництва підземними гірничими роботами не менш ніж 5 років.
До роботи в очисних і підготовчих вибоях на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, допускаються працівники, що мають стаж роботи в очисних або підготовчих вибоях шахт, небезпечних за газом, або в гірничих виробках шахт, небезпечних за раптовими викидами, не менш ніж 1 рік.
Працівники, які стають до роботи на шахтах, небезпечних за раптовими викидами породи та газу, повинні пройти спеціальне навчання та в установленому порядку одержати свідоцтво на право виконання цих робіт або керівництва ними.
1.3.8. Порядок, види і зміст навчання з питань охорони праці, а також форми перевірки знань з цих питань працівників вугільних шахт під час прийняття на роботу і періодично в процесі роботи визначаються відповідно до вимог Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 30.05.95 N 79, зареєстрованої в Мін'юсті 01.08.95 за N 272/808 (ДНАОП 1.1.30-5.15-96), та (НПАОП 0.00-4.36-05).
Мінімальна тривалість навчання з питань охорони праці під час прийняття на роботу і періодично в процесі роботи працівників вугільних шахт наведена в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
------------------------------------------------------------------
| Послідовність |Працівники вугільних | Учні, |Працівники |
| навчання | шахт |студенти, | сторонніх |
| |---------------------| слухачі | організа- |
| | на | на |навчальних| цій, що |
| |підземних | об'єктах | закладів | виконують |
| | роботах | шахтної | | роботи в |
| | | поверхні | | шахтах |
| |--------------------------------------------|
| | кількість днів |
|-------------------+--------------------------------------------|
|Вступний інструктаж| 3 | 1 | 2 | 2 |
|-------------------+----------+----------+----------+-----------|
|Первинний | 1 | 1 | 1 | 1 |
|(повторний) | | | | |
|інструктаж на | | | | |
|робочому місці | | | | |
|-------------------+----------+----------+----------+-----------|
|Попереднє | 2 | - | 2 | 2 |
|спеціальне навчання| | | | |
|та перевірка знань | | | | |
|з питань охорони | | | | |
|праці (екзамен) | | | | |
|-------------------+----------+----------+----------+-----------|
|Стажування | 5 (При | 2 | Згідно з | - |
| | роботі на| |програмою | |
| | пластах, | | | |
| | небезпеч-| | | |
| | них за | | | |
| | раптовими| | | |
| | викидами | | | |
| | вугілля, | | | |
| | породи і | | | |
| |газу, - не| | | |
| | менше 15 | | | |
| | змін) | | | |
|-------------------+----------+----------+----------+-----------|
|Позаплановий | У | У | У | У |
|інструктаж |залежності|залежності|залежності|залежності |
| |від обсягу|від обсягу|від обсягу|від обсягу |
| |інструкта-|інструкта-|інструкта-|інструктажу|
| | жу | жу | жу | |
|-------------------+----------+----------+----------+-----------|
|Цільовий інструктаж| У | У | У | У |
| |залежності|залежності|залежності|залежності |
| |від обсягу|від обсягу|від обсягу|від обсягу |
| |інструкта-|інструкта-|інструкта-|інструктажу|
| | жу | жу | жу | |
|-------------------+----------+----------+----------+-----------|
|Періодичне навчання| Згідно з | Згідно з | - | - |
|та перевірки знань | Типовим | Типовим | | |
|з питань охорони |тематичним|тематичним| | |
|праці посадових | планом та|планом та | | |
|осіб і фахівців (не| Програмою|Програмою | | |
|рідше ніж один раз |навчання з|навчання з| | |
|на 3 роки) * | питань | питань | | |
| | охорони | охорони | | |
| | праці | праці | | |
------------------------------------------------------------------
---------------
* Посадові особи і спеціалісти відповідно до пункту 1.1
додатка 3 до Типового положення про порядок проведення навчання і
перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом
Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15,
зареєстрованого в Мін'юсті України 15.02.2005 за N 231/10511.
1.3.9. Разове відвідування підземних виробок працівниками шахтної поверхні або особами, що не працюють на шахті, допускається з дозволу керівника (головного інженера) шахти в супроводі посадової особи або спеціаліста за умови проведення інструктажу про правила поведінки в шахті і навчання користуванню саморятівником.
1.3.10. Усі працівники, що обслуговують машини, механізми і електроустановки, зобов'язані пройти спеціальну підготовку на право керування відповідним устаткуванням.
1.4. Обов'язки працівників
1.4.1. Працівникові не дозволяється самовільно виконувати роботи, що не стосуються одержаного наряду (завдання) і його обов'язків, за винятком випадків виникнення загрози аварії, здоров'ю або життю людей.
1.4.2. Не допускається курити та користуватися відкритим вогнем у підземних виробках, надшахтних будівлях, приміщеннях лампових і сортувалень, на поверхні шахти ближче ніж за 30 м від дифузора вентилятора та будівель дегазаційних установок, біля устів виробок, що виходять на земну поверхню. Заборона користуватися відкритим вогнем не поширюється на ведення вогневих робіт у порядку, передбаченому вимогами цих Правил.
1.4.3. Не допускається спати, розпивати алкогольні напої, приймати наркотичні або токсичні речовини, а також з'являтися і перебувати в нетверезому стані або під дією зазначених речовин у підземних виробках. Не допускається доставляти курильне приладдя (сірники, запальнички, тютюнові вироби тощо), алкогольні напої, наркотичні або токсичні речовини в підземні виробки.
З метою недопущення в шахту осіб у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння керівник шахти або керівник робіт у разі сумніву зобов'язаний організувати їх перевірку в лікувальних установах. Право і порядок перевірки таких осіб у медичному пункті шахти мають бути обумовлені в колективному договорі за умови оснащення медичного пункту необхідним обладнанням, препаратами і відповідного навчання медичного персоналу.
Нетверезий стан і наркотичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів.
1.4.4. У неробочі дні або в перервах у роботі в одну зміну й більше в тупикові виробки дозволяється посилати не менше двох працівників за наявності в них газовизначника безперевної дії. На роботи з ліквідації аварій необхідно посилати досвідчених працівників зі стажем роботи не менше одного року за відповідною професією.
1.4.5. Не допускається видавати наряди (завдання) на роботи в місця, що мають порушення вимог цих Правил, крім нарядів на усунення цих порушень, а також давати доручення, виконання яких може призвести до порушень цих Правил, перебувати або виконувати роботи в підземних виробках, стан яких є безпосередньо небезпечний для людей, за винятком робіт з усунення цих небезпек.
Усунення небезпек виконується в присутності керівника робіт із вжиттям заходів щодо безпеки. Усі такі роботи (виробки) огороджуються відповідними знаками.
1.4.6. Роботи, що виконуються працівниками будь-якої дільниці (служби) у виробках іншої дільниці (служби), а також роботи, що виконуються сторонніми організаціями, узгоджуються з керівником тієї дільниці (служби), на якій вони ведуться, і особою, відповідальною за роботу в дану зміну в цілому на шахті. Про це повинен бути поставлений до відома гірничий диспетчер.
1.4.7. Керівники шахти зобов'язані в різні зміни відвідувати підземні роботи і здійснювати контроль за станом гірничих виробок і безпечного ведення робіт. Вони зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення всіх порушень цих Правил, помічених до початку робіт чи під час робіт. Якщо усунення порушень неможливе і вони загрожують життю і здоров'ю людей, роботи припиняються, люди виводяться в безпечне місце, про що повідомляється безпосередньому керівникові й гірничому диспетчерові.
Небезпечні місця (зони) огороджуються знаками заборони чи постами.
1.4.8. Не допускається проводити будь-які роботи без запобіжних поясів у стволах, вугільних ямах, бункерах, над відкритими чи не повністю перекритими виробками, біля провалів, а також на об'єктах шахтної поверхні, де є небезпека падіння людей з висоти. Заборона не поширюється на очисні вибої крутого падіння.
У разі зупинки робіт у шахті перебування в ній осіб, не пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності підприємства або ліквідацією аварії, не допускається. Порядок разових відвідувань шахти визначається керівником підприємства.
1.4.9. На кожній шахті мають діяти затверджені наказом підприємства порядок і система охорони, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до об'єктів життєзабезпечення підприємства, підземних виробок, службових будівель та споруд.
Не допускається без письмового дозволу головного інженера шахти (крім аварійних випадків) зупиняти об'єкти життєзабезпечення шахти (електропідстанції, вентилятори, підйоми, водовідливи, дегазаційні, газовідсмоктувальні, холодильні та калориферні установки, котельні та ін.).
2. Ведення гірничих робіт
2.1. Влаштування виходів з гірничих виробок
2.1.1. На кожній шахті має бути не менше двох окремих виходів на поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.
Кожний горизонт шахти повинен також мати не менше двох окремих виходів на вищерозташований (нижчерозташований) горизонт чи поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.
Дві й більше спаровані виробки з одним напрямком вентиляційного струменя, пристосовані до пересування людей, уважаються одним запасним виходом.
На розгалуженнях усіх виробок мають бути прикріплені вказівні знаки з позначенням виробок і напрямів до виходів на поверхню.
Виробки, що служать запасними виходами на поверхню, мають бути улаштовані для пересування людей, обладнані транспортними засобами для їх ремонту і підтримки в справному стані на весь період експлуатації.
2.1.2. При зближеному розташуванні стволів (на одному проммайданчику) після їх проходки (поглиблення) до проектного горизонту в першу чергу провадяться роботи із збійки стволів між собою, а потім - з обладнання постійного клітьового підйому.
У разі розкриття нового горизонту одним стволом або підготовки його уклонами в першу чергу проводяться виробки для забезпечення горизонту двома виходами та провітрюванням за рахунок загальношахтної депресії.
При віддаленому (фланговому) розташуванні стволів у першу чергу до проведення виробок, що забезпечують другий вихід, провадяться роботи щодо їх обладнання постійним або тимчасовим клітьовим підйомом (відповідно до проекту) та обладнання водовідливу.
2.1.3. Вертикальні стволи, що служать як виходи на поверхню, мають бути обладнані підйомними установками (одна з яких повинна бути клітьовою) і драбинними відділеннями. Драбинні відділення в стволах можуть бути відсутні, якщо в них є по дві підйомні установки з незалежним підведенням енергії. Стволи обладнуються так, щоб кожним з них всі люди могли виїхати (вийти) на поверхню.
У вертикальних стволах глибиною до 70 м за наявності драбин в обох стволах в одному з них підйомна установка може бути відсутня.
2.1.4. У похилих виробках, якими передбачено вихід людей, влаштовується вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м, в якому споруджуються з кутами нахилу:
від 7 град. до 10 град. - поручні, прикріплені до кріплення;
від 11 град. до 25 град. - трапи з поручнями;
від 26 град. до 30 град. - східці з приступками та поручнями;
від 31 град. до 45 град. - драбини з горизонтальними приступками та поручнями.
У драбинних відділеннях стволів та інших виробок з кутом нахилу від 45 град. до 90 град. драбини встановлюються з нахилом не більш як 80 град. і мають виступати на 1 м над горизонтальними помостами, що міцно закріплюються в кріплення з інтервалом не більше ніж 8 м. Лази в помостах влаштовуються завширшки не менше ніж 0,6 м, а відстань від краю лазу до драбини за нормаллю - не менше ніж 0,7 м.
Лази над першою верхньою драбиною обладнуються лядами, що закриваються. Лази в стволах та інших виробках між сусідніми помостами мають бути зміщені на ширину лазу.
Відстань між кріпленням і драбиною біля її основи повинна бути не менш ніж 0,6 м. Ширина драбини повинна бути не менше ніж 0,4 м, а відстань між приступками - не більше ніж 0,4 м.
Якщо двома виходами з підземних виробок служать похилі стволи, то в одному з них влаштовується механізоване перевезення людей і передбачається можливість виходу людей вільним проходом ствола завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м.
Вимоги цього пункту поширюються також і на інші похилі виробки, обладнані для механізованого перевезення людей в пасажирських вагонетках.
2.1.5. На діючих шахтах при розкритті нового горизонту вертикальним стволом та похилою виробкою або двома похилими виробками другий запасний вихід обладнується у одній з цих виробок відповідно до вимог пункту 2.1.4 цих Правил.
Для виїмкової дільниці влаштовується не менше двох виходів на діючий горизонт або поверхню.
2.1.6. На нижніх та проміжних приймальних майданчиках похилих стволів, уклонів та бремсбергів (крім обладнаних конвейєрами) влаштовуються обхідні виробки.
На пересіченнях похилих стволів, бремсбергів та уклонів з проміжними виробками, якими пересуваються люди, влаштовуються обхідні виробки або містки.
2.1.7. З кожної очисної виробки (крім очисної камери) влаштовується не менше двох виходів: один з них - на вентиляційний, другий - на відкатний (конвеєрний) штрек (виробку).
За наявності виробок, що випереджають лаву, нижній вихід розташовується попереду очисного вибою. На крутих, крутопохилих і похилих пластах, крім розроблюваних стовпами за падінням (агрегатами щитовими (далі - АЩ) та ін.), де вугілля транспортується вздовж очисного вибою на штрек самопливом, обладнується не менше двох виходів на відкатний (конвеєрний) штрек, що не використовуються для спускання вугілля. Один з виходів розташовується попереду очисного вибою. У нижній частині лави розташовується магазинний уступ.
При комбайновому вийманні вугілля в лавах на крутих та крутопохилих пластах без залишення магазинних уступів, на дуже тонких пластах при транспортуванні вугілля риштаками, а також при роботі за схемою лава - штрек обладнується другий (додатковий) вихід на відкатний (конвеєрний) штрек з боку виробленого простору.
При підході очисних виробок до технічних меж допускається обладнання нижнього виходу через задні печі або гезенки.
За виймальної потужності пласта 1 м і менше кожна з послідовно провітрюваних очисних виробок повинна мати вихід через свої проміжні штреки на хідник, пройдений на всю висоту поверху та облаштований для пересування людей.
При відробці системами з повним закладенням виробленого простору на крутих пластах з кожного очисного вибою влаштовується один вихід на вентиляційний та один вихід на відкатний горизонти, обладнані для пересування людей.
При відробці пластів лавами за спадом (підняттям) на дільницях пластів, де є загроза прориву води (пульпи або глини), з кожної очисної виробки забезпечується вихід на вищерозташований горизонт.
2.1.8. У коротких очисних вибоях, де вугілля добувається гідравлічним або механогідравлічним способом без присутності людей в очисній заходці, дозволяється використовувати як другий вихід вентиляційні збійки перерізом не менше ніж 1,5 кв.м або спеціально обладнані свердловини діаметром не меншим ніж 850 мм, що проводяться на сусідні виїмкові виробки (штрек або піч). Відстань між збійками або свердловинами повинна бути не більше ніж 30 м.
При системі підповерхового відбою другий вихід дозволяється мати на відстані не більше ніж 100 м від місця встановлення гідромонітора.
2.2. Проведення і кріплення гірничих виробок
2.2.1. При зміненні гірничо-геологічних чи виробничих умов паспорти виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок переглядаються в добовий термін. До перегляду паспорта роботи необхідно вести з виконанням додаткових заходів щодо безпеки, зазначених у кінці нарядів дільниці, у нарядах-путівках посадових осіб.
До початку робіт керівник дільниці або його заступник (помічник) ознайомлює працівників та посадових осіб дільниці під розписку із зазначеним паспортом, а також із змінами, що вносяться до нього.
2.2.2. На шахтах, підривні роботи слід виконувати відповідно до вимог "Единых правил безопасности при взрывных работах", затверджених Держгіртехнаглядом України 25.03.92 (далі - ДНАОП 0.00-1.17-92), у тому числі із застосуванням пластичної інгібіторної забивки.
2.2.3. Поперечні перерізи гірничих виробок мають відповідати типовим перерізам.
Площа поперечного перерізу виробок у просвіті визначається розрахунком за факторами допустимої швидкості повітряного струменя (провітрювання), габаритів состава поїзда й устаткування з урахуванням мінімально допустимих зазорів, величини усадки кріплення після впливу гірничого тиску.
Вимоги до мінімальних площ поперечних перерізів горизонтальних і похилих виробок у просвіті, ширини проходів для людей і величини зазорів між кріпленням, устаткуванням або трубопроводами і кромкою габариту рухомого складу поїзда, яка виступає, викладені в таблицях 2.1 та 2.2.
Таблиця 2.1
Мінімальні площі поперечних перерізів
горизонтальних і похилих виробок------------------------------------------------------------------ | Виробки | Мінімальна |Мінімальна висота| | | площа | від підошви | | | поперечного |(головки рейок) | | | перерізу, кв.м|до кріплення або | | | | устаткування, м | |------------------------------+---------------+-----------------| | 1 | 2 | 3 | |------------------------------+---------------+-----------------| |1. Головні відкатні і | 9,0 | 1,9 | |вентиляційні виробки, людські | | | |хідники для механізованого | | | |перевезення | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |2. Дільничні вентиляційні, | 6,0 | 1,8 | |проміжні, конвеєрні та | | | |акумулювальні штреки, | | | |дільничні бремсберги й уклони | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |3. Вентиляційні просіки, печі,| 1,5 | 0,7 | |косовики та інші виробки | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |4. Дільничні виробки, що | 4,5 | 1,8 | |знаходяться у зоні впливу | | | |очисних робіт, людські | | | |хідники, не призначені для | | | |механізованого перевезення | | | |людей | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |5. Головні відкатні та | | | |вентиляційні виробки, введені | | | |в дію до 1987 року: | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |а) закріплені дерев'яним | 4,5 | 1,9 | |збірним, залізобетонним, | | | |металевим кріпленням | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |б) закріплені кам'яним, | 4,0 | 1,9 | |монолітним, залізобетонним, | | | |бетонним, гладкостінним | | | |збірним залізобетонним | | | |кріпленням | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |в) дільничні вентиляційні | 3,7 | 1,8 | |проміжні і конвеєрні штреки, | | | |людські хідники, дільничні | | | |бремсберги й уклони | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |6. Виробки, в яких є | | | |контактний провід: | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |а) дільниці приствольних | - | 2,4 | |дворів, якими пересуваються | | | |люди до місця посадки у | | | |вагонетки | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |б) виробки, якими | - | 2,2 | |пересуваються люди, | | | |приствольні двори, майданчики | | | |посадочні та | | | |вантажно-розвантажувальні, | | | |сполучення з іншими виробками | | | |------------------------------+---------------+-----------------| |в) виробки, якими здійснюється| - | 2,0 | |перевезення людей, за | | | |наявності окремих виробок | | | |(відділень) для пересування | | | |людей | | | ------------------------------------------------------------------
Таблиця 2.2
Мінімальні величини проходів для людей
і зазорів у гірничих виробках------------------------------------------------------------------ | Виробки | Вид |Розташуван-| Мінімальна | Примітка | | |транспорту| ня |величина, м | | | | | | | | | | | |-------------+------------| | | | |проходу|зазо-| | | | | | | ру | | |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------| |1. |Рейковий |Між | 0,7 |0,25 |При | |Горизонтальні,| |кріпленням | | |дерев'яному,| |похилі | |і составом | | |металевому | | | |поїзда | | |кріпленні та| | | | | | |рамних | | | | | | |конструкціях| | | | | | |залізобетон-| | | | | | |ного і | | | | | | |бетонного | | | | | | |кріплення | | | | | 0,7 | 0,2 |При | | | | | | |суцільному | | | | | | |бетонному, | | | | | | |кам'яному та| | | | | | |залізобетон-| | | | | | |ному | | | | | | |кріпленні | | | | | 1,0 | - |У місцях | | | | | | |посадки | | | | | | |людей в | | | | | | |пасажирські | | | | | | |вагонетки | | | |Між | - | 0,2 |При | | | |составами | | |двобічній | | | |поїздів на | | |посадці | | | |паралельних| | |прохід | | | |коліях | | |завширшки | | | | | | |1 м робиться| | | | | | |з двох боків| |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------| |2. |Конвеєрний|Між | 0,7 | 0,4 | | |Горизонтальні,| |кріпленням | | | | |похилі | |і | | | | | | |конвеєром | | | | | | |Від | - | 0,5 | | | | |верхньої | | | | | | |виступної | | | | | | |частини до | | | | | | |верхняка | | | | | | |-----------+-------+-----+------------| | | |Від | - | 0,6 | | | | |натяжних і | | | | | | |приводних | | | | | | |головок до | | | | | | |верхняка | | | | |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------| |3. |Монорейко-|Між | 0,7 |0,2 |При | |Горизонтальні,|вий |кріпленням | | |швидкості | |похилі | |і составом | | |руху до 1 | | | |поїзда | | |м/с | | | | | 0,85 |0,3 |При | | | | | | |швидкості | | | | | | |руху понад | | | | | | |1 м/с | | | |Між дном | - |0,4 | | | | |посудини | | | | | | |або нижньою| | | | | | |кромкою | | | | | | |вантажу, що| | | | | | |перево- | | | | | | |зиться, | | | | | | |і підошвою | | | | | | |виробки | | | | |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------| |4. Похилі |Канатно- |Між | 0,7 | 0,6 |На висоті | | |крісельні |кріпленням | | |затискача | | |дороги |і віссю | |>=0,7|підвіски | | | |каната | | | | | | |Між | | | | | | |сидінням | | | | | | |канатно- | | | | | | |крісельної | | | | | | |дороги і | | | | | | |підошвою | | | | | | |виробки | | | | |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------|
|5. |Конвеєрний|Між | 0,7 | - | | |Горизонтальні |з рейковим|кріпленням | | | | | | |і складом | | | | | | |поїзда | | | | | | |Між | - | 0,4 | | | | |кріпленням | | | | | | |і конвеєром| | | | | | |Між | - | 0,4 | | | | |составом | | | | | | |поїзда і | | | | | | |конвеєром | | | | |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------| |6. Похилі |Конвеєрний|Між | 0,7 | - |При | | |з рейковим|кріпленням | | |проведенні | | | |і конвеєром| | |зазначених | | | | | | |виробок | | | | | | |прохід | | | | | | |допускається| | | | | | |мати з боку | | | | | | |состава | | | | | | |поїзда | | | |Між | - |0,2 -|Відповідно | | | |кріпленням | | 0,25|до пункту 1 | | | |і составом | | |цієї | | | |поїзда | | |таблиці | | | |Між | - |0,4 | | | | |конвеєром | | | | | | |і составом | | | | | | |поїзда | | | | |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------| |7. |Конвеєрний|Між | 0,7 | - | | |Горизонтальні,|з монорей-|кріпленням | | | | |похилі |ковими |і составом | | | | | |або |поїзда | | | | | |наґрунто- | | | | | | |вими | | | | | | |дорогами | | | | | | | |Між | - | 0,4 | | | | |кріпленням | | | | | | |і конвеєром| | | | | | |Між | - | 0,4 | | | | |конвеєром | | | | | | |і составом | | | | | | |поїзда | | | | |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------| |8. |Монорейко-|Між | - |0,5 -|Відповідно | |Горизонтальні,|ва дорога,|составом | | 0,6 |до пункту 2 | |похилі |розташова-|поїзда і | | |цієї таблиці| | |на над |конвеєром | | | | | |конвеєром | | | | | |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------| |9. Похилі |Канатно- |Між віссю | - | 1,0 | | | |крісельні |каната і | | | | | |дороги |конвеєром | | | | |--------------+----------+-----------+-------+-----+------------| |10. Виробки, |Пристрій |Між | 0,8 | - | | |що служать для|для |кріпленням | | | | |перепуску |перепуску |і відшивкою| | | | |вугілля, |вугілля |або | | | | |породи або | |металевими | | | | |закладних | |трубами | | | | |матеріалів | | | | | | |на відкатний | | | | | | |горизонт | | | | | | |самопливом і | | | | | | |які мають два | | | | | | |відділення або| | | | | | |облаштовані | | | | | | |металевими | | | | | | |трубами | | | | | | ------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. На двоколійних ділянках виробок усіх приствольних дворів,
в одноколійних приствольних виробках клітьових стволів, зданих в
експлуатацію у 1987 році і в наступні роки, і в тих, що є у стані
проходки, а також у всіх інших двоколійних виробках у місцях, де
проводяться маневрові роботи, зчіплювання і розчіплювання
вагонеток або составів поїздів (у тому числі й на розминках),
перевантаження обладнання і матеріалів з одного транспортного
засобу на інший, біля стаціонарних навантажувальних пунктів
продуктивністю 1000 т на добу і більше, біля транзитних
перевантажувальних пунктів незалежно від продуктивності проходи
для людей влаштовуються по 0,7 м з обох боків.
2. Ширина проходів для людей і зазори мають бути витримані за
висотою виробки, не менше за 1,8 м від підошви (тротуару). Проходи
за всією довжиною виробки необхідно влаштовувати, як правило, з
одного боку. Не допускається в двоколійних виробках влаштування
проходів між коліями.2.2.4. Виробки, що служать для перепуску вугілля, породи або закладних матеріалів на відкатний (проміжний) горизонт самопливом, повинні мати два відділення або з цією метою проводяться дві паралельні виробки, які збиваються між собою через кожні 8-10 м.
Переріз вуглеспускного (породоспускного) відділення визначається його паспортом.
Ходові відділення виробок відділяються від вуглеспускних (породоспускних) міцною суцільною відшивкою з вікнами, що зачиняються, для пропускання кусків вугілля і породи, що застрягають. У разі спускання вугілля (закладного матеріалу, породи) металевими трубами відшивку ходового відділення можна не робити.
2.2.5. Порожнини, що утворюються за кріпленням, необхідно закладати (забучувати) або заповнювати важкогорючим матеріалом.
2.2.6. Спорудження постійного кріплення, а також прибирання вугілля і породи після підривних робіт у підготовчих виробках проводяться під захистом тимчасового кріплення.
У слабких і нестійких породах (сипких, м'яких, пливунах, схильних до обвалення) виробки проводяться із застосуванням передового кріплення, щитів або іншими спеціальними способами.
Працівники, які проводять оббирання покрівлі, мають перебувати під закріпленою ділянкою виробки.
2.2.7. Збійка виробок проводиться згідно зі спеціальними заходами, затвердженими головним інженером шахти.
2.2.8. Відставання постійного кріплення від вибоїв підготовчих виробок визначається паспортом, але не повинне бути більше ніж 3 м.
На початок нового циклу відставання постійного кріплення від вибою (крім кам'яного, бетонного, залізобетонного) не повинне перевищувати кроку його установки.
Дозволяється відставання постійного кріплення від вибою на відстань, більшу за крок установки кріплення (або меншу за подвійний крок установки) при міцності порід за шкалою Протод'яконова, більшій ніж 7.
2.2.9. Під час проведення підготовчих виробок з підриванням бокових порід відставання породного вибою від вугільного має бути не більше ніж 5 м.
Під час проведення виробок вугіллям широким вибоєм при ширині розкосини понад 5 м необхідно мати з'єднаний зі штреком закріплений косовик, що служить запасним виходом і вентиляційним хідником.
2.2.10. У підготовчих виробках, що проводяться слідом за очисним вибоєм, відставання породного вибою від вугільного вибою лави не повинне перевищувати 5 м, якщо в очисній виробці застосовується індивідуальне кріплення, 8 м - при механізованому кріпленні і 11 м - при вийманні вугілля стругами.
2.2.11. У разі проведення, поглиблення або ремонту похилої виробки люди, що в ній працюють, захищаються від небезпеки падіння зверху вагонеток та інших предметів не менше ніж двома міцними заслонами, конструкції та місця розташування яких затверджуються головним інженером шахти (шахтобудівельного управління).
2.2.12. Заміна гірничопрохідницького устаткування у вибої виробки, що проходиться, допускається з дотриманням таких вимог:
а) у разі розміщення пульта керування машиніста в кабіні або торці гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,25 м з обох боків виробки;
б) у разі розміщення пульта керування машиніста з боку гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,7 м з боку переміщуваного і за 0,25 м - з боку нерухомого устаткування;
в) під час розминки один із механізмів повинен бути в нерухомому стані;
г) при використанні самохідних вагонів зазори до кріплення виробок мають бути 0,7 м з обох боків на висоті 1,8 м від підошви.
При проведенні похилих виробок перебування людей нижче від місця роз'їзду гірничопрохідницького устаткування під час маневрування не допускається.
2.2.13. Змонтоване прохідницьке устаткування, у складі якого є комплекс пересувного прохідницького устаткування, перед початком робіт з проходки (у тому числі і технологічних дільниць) або поглиблення ствола повинне прийматися в експлуатацію комісією, яка призначається генеральним підрядником. Склад комісії визначається за погодженням із зацікавленими організаціями з обов'язковою участю представників замовника, підрядника та територіальних органів Держнаглядохоронпраці України.
2.2.14. Не допускається продовження проходки вертикальної виробки після спорудження її устя без попереднього перекриття на нульовій позначці, а також проходка і поглиблення ствола (шурфу) без захисту помостом працівників, що перебувають у вибої, від можливого падіння предметів зверху.
Крім того, вибій поглиблюваного ствола повинен бути ізольований від діючих підйомів робочого горизонту запобіжним пристроєм (помостом або ціликом).
Запобіжні пристрої розраховуються на падіння вантажу, що піднімається (спускається), маса якого приймається згідно з таблицею 2.3.
Таблиця 2.3
------------------------------------------------------------------
|Вид підйомного механізму |Розрахункова маса вантажу, |
| |що падає |
|------------------------------------+---------------------------|
|1. Клітьовий, оснащений парашутами |Сумарна маса вантажу, |
|і гальмівними канатами, або при |збільшена в 1,5 рази |
|багатоканатній підвісці клітей з | |
|кількістю головних канатів чотири | |
|і більше | |
|------------------------------------+---------------------------|
|2. Скіповий з багатоканатною машиною|Половина маси вантажу скіпа|
|і кількістю головних канатів чотири | |
|і більше | |
|------------------------------------+---------------------------|
|3. Решта видів підйомів |Маса навантаженої підйомної|
| |посудини |
------------------------------------------------------------------
Помости в стволі (шурфі) необхідно споруджувати за проектами, затвердженими головним інженером гірничого підприємства (шахти), що виконує цю роботу. Не допускається виймання запобіжного цілика або розбирання помосту в поглиблюваному стволі без проекту, погодженого з головним інженером шахти і затвердженого головним інженером підрядної організації (шахти), що виконує роботи.
2.2.15. Під час видачі породи цебрами ствол повинен відкриватися лише в частині, потрібній для пропуску цебер, при цьому ляди слід відкривати тільки в момент проходження останніх.
Конструкція ляд повинна унеможливлювати падіння у ствол породи чи інших предметів під час розвантаження цебер, отвір для пропускання цебер повинен мати за периметром суцільну огорожу.
Для забезпечення безпечного пропускання цебер і вантажів через отвори помостів, подавання сигналів і спостереження за прийманням, розвантаженням і відправленням цебер у вибої і на помости мають призначатися відповідальні особи.
У рукоятника-сигналіста поруч з кнопками керування прохідницькими лебідками повинен бути пристрій аварійного відключення прохідницьких лебідок.
2.2.16. Не допускається перебування людей у вибої ствола (шурфа) та виконання інших робіт під час заміни або перепанцирування каната, заміни підйомної посудини, а також навішування і зняття технологічних трубопроводів.
Бетонопроводи мають бути закріплені додатковим суцільним канатом за всією довжиною. Роботи з ліквідації "затору" бетону в трубопроводі слід виконувати під керівництвом посадової особи за відсутності людей нижче "затору".
2.2.17. Отвори майданчиків розміщення технологічного обладнання в копрах повинні мати ляди або огорожі заввишки не менше ніж 1600 мм, які в нижній частині мають бути суцільними на висоту, не меншу за 300 мм.
Нульовий розвантажувальний і підшківний майданчики мають бути освітлені відповідно до встановлених норм освітленості.
2.2.18. Привибійна частина ствола, що проходиться або поглиблюється, обладнується підвісним або крокуючим помостом. Одноповерхові підвісні помости мають бути підвішені до каната не менше ніж у чотирьох місцях; дво- або багатоповерхові помости необхідно кріпити до каната так, щоб у разі їх переміщення не порушувалася горизонтальна стійкість і унеможливлювалося заклинювання.
2.2.19. У разі переміщення крокуючого помосту стволом люди у вибої ствола і на помості мають бути відсутні, за винятком машиніста і двох його помічників, що беруть участь у переміщенні помосту. При цьому машиніст повинен перебувати біля пульта керування, а його помічники - на поверхах з опорними ригелями для візуального контролю положення ригелів і стану лунок у бетонному кріпленні ствола.
2.2.20. У разі кріплення ствола тюбінговими кільцями:
а) установлення тюбінгів повинне проводитися з робочого підвісного помосту або безпосередньо з вибою;
б) у разі встановлення основних вінців повинен складатися акт огляду та надійності пікетажу;
в) під час укладення тюбінга на місце дозволяється звільняти його від захвату лише після його закріплення не менше ніж двома болтами;
г) установлення сегмента при одному підйомі повинне здійснюватися за допомогою допоміжних лебідок або поліспастів і блоків, укріплених у стволі. Допоміжні лебідки мають бути встановлені на поверхні або на помості, що влаштовується на ділянці ствола, закріпленій постійним кріпленням;
ґ) у разі подання цементного розчину в затюбінговий простір допустимий тиск його нагнітання повинен бути встановлений проектом виконання робіт. Величина незацементованого закріпленого простору не повинна перевищувати однієї західки.
2.2.21. У разі паралельного ведення проходки ствола і зведення постійного кріплення з підвісного помосту останній повинен мати верхній поверх для захисту працівників на помості від можливого падіння предметів зверху.
Зазор між помостом і споруджуваним кріпленням ствола, опалубкою або щитом-оболонкою, рахуючи від виступних ребер кружал, повинен бути не більшим за 120 мм і під час роботи повинен щільно перекриватися, для чого в конструкції помосту або щита-оболонки необхідно передбачити спеціальні пристрої.
При суміщеній схемі проходки зазор між помостом і кріпленням ствола повинен бути не більшим за 400 мм, при цьому на всіх поверхах помосту за його периметром повинна бути ґратчаста огорожа заввишки не менше ніж 1400 мм. Нижня частина огорожі повинна мати спеціальну металеву обшивку заввишки не менше ніж 300 мм.
Отвори для розтрубів між поверхами помосту мають бути відшиті металевою сіткою з вічком, не більшим ніж 40х40 мм. У нижній частині розтруба у місцях прилягання сітки до помосту обшивка виконується суцільною огорожею заввишки не менше ніж 300 мм. Висота розтруба над верхнім поверхом помосту повинна бути не меншою за 1600 мм. Для подавання сигналів під час пропускання цебра на вибій у прохідника-помостового повинен бути встановлений звуковий сигналізатор.
Прохідницькі помости мають бути обладнані оглядовими щілинами, що дозволяють прохідникові, відповідальному за пропускання цебер і вантажів через розтруби, бачити становище у вибої та обладнання, розташоване нижче помосту.
2.2.22. Роботи з переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки, трубопроводів і кабелів слід виконувати під керівництвом посадової особи згідно з планом заходів, затвердженим головним інженером гірничого підприємства (шахти), що виконує ці роботи.
Переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки, трубопроводів і кабелів повинне виконуватися за сигналами, що подаються за схемою: помост - нульовий майданчик - центральний пульт керування лебідками (лебідкою).
Не допускається експлуатація помостів без розпору.
2.2.23. Величина відставання кріплення або нижньої кромки опалубки від вибою і підірваної гірничої маси встановлюється проектом провадження робіт на проходку або поглиблення ствола.
У слабких і нестійких породах ця відстань не повинна перевищувати 1,0-1,5 м, а в проектах ведення робіт повинне передбачатися додаткові заходи безпеки, спрямовані на попередження обвалення порід.
2.2.24. Армування ствола повинне виконуватися зі спеціальних помостів або інших пристроїв. Проект виконання робіт з одночасного армування ствола і монтажу копра або устаткування в ньому повинен передбачати спеціальне перекриття ствола.
Під час армування ствола не допускається використання підвісних люльок як підйомних посудин, а також спускати матеріали й елементи армування під цебрами, що не мають спеціальних підвісних пристроїв заводського виготовлення, випробуваних у встановленому порядку, із зазначенням у паспорті на цебер максимально допустимого навантаження на ці пристрої.
2.2.25. Не допускається підтоплювання ствола, розташованого на гірничому відводі діючої шахти, без погодження з головним інженером шахти, проектною організацією і територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.
2.3. Очисні роботи
2.3.1. Виймання вугілля в очисних вибоях повинне здійснюватися відповідно до паспорта виїмкової дільниці із застосуванням комплексу заходів щодо запобігання всім небезпечним і шкідливим виробничим факторам.
Паспорти виїмкових дільниць на пластах з важкокерованими боковими породами та відробки окремих виїмкових дільниць (ціликів) на поверхах, що лежать вище, слід затверджувати на підприємстві з урахуванням рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском.
Не допускається ведення експлуатаційних робіт більше ніж на двох суміжних поверхах.
2.3.3. Усе устаткування комплексно-механізованих очисних вибоїв (мехкріплення, конвеєри, виймальні машини та ін.) повинне пройти передпускове налагодження перед прийняттям виїмкової дільниці до експлуатації. Під час експлуатації налагодження належить проводити регулярно в терміни, установлені інструкцією підприємства-виготівника.
2.3.4. Ведення очисних робіт до первинної посадки основної покрівлі, первинна посадка основної покрівлі, а також підхід вибою до технічних меж виїмкової дільниці слід проводити згідно з заходами, передбаченими паспортом виїмкової дільниці.
Факт первинної посадки основної покрівлі оформляється актом, який затверджується головним інженером шахти.
2.3.5. У разі зупинення робіт в очисній виробці на час понад добу необхідно вжити заходи щодо запобігання обваленню покрівлі в привибійному просторі, загазуванню чи затопленню. Відновлення робіт допускається з дозволу головного інженера шахти після огляду очисної виробки посадовими особами або спеціалістами.
2.3.6. У процесі роботи повинна проводитися перевірка стійкості покрівлі у вибої шляхом огляду й обстукування. За наявності ознак небезпеки обвалення покрівлі вибою або сповзання підошви на крутих пластах необхідно вибрати гірничу масу, що відшарувалася, і встановити додаткове кріплення.
2.3.7. Ширина вільного проходу людей в лавах, оснащених механізованими кріпленнями, повинна бути не меншою за 0,7 м, висота - не меншою за 0,5 м. У лавах з індивідуальним кріпленням повинен підтримуватися вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м.
2.3.8. У лавах, обладнаних механізованими комплексами, вузькозахватними комбайнами і струговими установками, вздовж конвеєра повинен бути встановлений гучномовний зв'язок з приймально-передавальними пристроями, установленими через кожні 10 м, а також у штреках (хідниках) на їх сполученнях з лавою.
2.3.9. На пластах з кутом падіння 20 град. і вище, а також в умовах можливого сповзання виймальних машин підошвою під впливом власної ваги, робота їх дозволяється тільки із застосуванням запобіжної лебідки з дистанційним умиканням.
При роботі комбайнів, що рухаються рамою конвеєра на пластах з кутами падіння 9 град. і вище, мають застосовуватися запобіжні лебідки або, за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України, інші рівноцінні пристрої.
Не допускається перебування людей в лаві нижче комбайна:
а) під час спускання широкозахватних комбайнів на пластах з кутом падіння понад 20 град.;
б) під час роботи і спускання вузькозахватних комбайнів на пластах з кутом падіння понад 25 град., за винятком лав, що оснащені механізованим кріпленням, обладнаним огорожею, що перешкоджає потраплянню кусків вугілля чи породи в місце перебування людей.
У разі двокомбайнового виймання пересування комбайнів одним тяговим ланцюгом дозволяється лише із застосуванням спеціальних пристроїв секціонування, що унеможливлюють складання тягових зусиль у ланцюгу. Місця кріплення ланцюга на пристроях секціонування мають бути чітко позначені, щоб їх було видно машиністам комбайнів. Одночасна робота двох комбайнів з ланцюговою подачею допускається лише на пластах з кутом падіння менше за 9 град.
2.3.10. Не допускається перебування і переміщення людей під час роботи стругової установки:
а) між стояками першого ряду кріплення і конвеєром або вибоєм лави;
б) на відстані, меншій за 1 м падінням пласта від спрямовувальних балок або інших пристроїв закріплення приводних головок;
в) у нішах на відстані, меншій за 1,5 м від тягового ланцюга струга або секції конвеєра.
Під час підтягування стругової установки за підняттям пласта не допускається проводити інші роботи в лаві.
2.3.11. Виймання надштрекових ціликів біля вентиляційних штреків одночасно (однією лінією) з відробкою лав нижчерозташованого поверху допускається лише при кутах падіння пласта до 30 град. і за наявності оконтурювальних штреків (просіків).
2.3.12. Доставка вугілля із очисної виробки до навантажувального пункту за наявності ціликів над штреком на пологих і похилих пластах допускається лише на передні печі або гезенки.
У разі підходу очисних виробок до технічних меж і охоронних ціликів може проводитися доставка вугілля з лави до навантажувального пункту на задні печі або гезенки відповідно до заходів, затверджених головним інженером шахти.
2.3.13. У разі відробки за простяганням пластів з кутами падіння понад 25 град. обов'язкове застосування біля вибою запобіжних помостів. У разі транспортування вугілля самопливом мають бути встановлені гасники швидкості, а в місцях вигинів лави - огороджувальні пристрої.
Не допускається проводити виймання вугілля в уступі відбійним молотком у напрямку знизу вверх, а також працювати в уступах без рятувальних ніш у кутках уступів.
2.3.14. Вугле- і породоспускні скати (гезенки, печі) мають бути забезпечені засобами для їх розбучування. Перепуск застряглого вугілля в гезенках, свердловинах, печах і скатах самопливом дозволяється проводити згідно з спеціальними заходами.
2.3.15. У лавах на пластах з кутом падіння понад 18 град. не допускається доставка лісоматеріалів конвеєрами, не обладнаними спеціальними пристроями для утримування лісоматеріалів.
2.3.16. В очисних виробках повинне застосовуватися механізоване або індивідуальне кріплення з характеристиками, що відповідають гірничо-геологічним умовам.
Постійне індивідуальне кріплення повинне складатися з однотипних стояків з однаковими характеристиками за несучою здатністю.
Тип, конструкція й параметри кріплення очисного вибою визначаються паспортом виїмкової дільниці.
2.3.17. У разі застосування в очисній виробці дерев'яного кріплення повинен бути незнижуваний змінний запас кріпильних матеріалів, що розміщуються поблизу вибою.
У разі застосування в очисному вибої індивідуального металевого кріплення необхідно мати запас цього кріплення, не менший за 5%.
2.3.18. Під час виймання вугілля вузькозахватними комбайнами і стругами індивідуальне металеве кріплення повинне застосовуватися з консольними металевими верхняками. Допускається застосування інших видів кріплення, що забезпечують надійне підтримання покрівлі в привибійному просторі, особливо за комбайном у місці вигину конвеєра.
У лавах, закріплених металевим кріпленням, дозволяється застосування дерев'яних верхняків, а дерев'яних стояків - у ролі контрольних.
2.3.19. Сполучення очисних виробок з відкатними (конвеєрними) та вентиляційними штреками (бремсбергами, уклонами, хідниками та ін.) мають бути закріплені механізованим пересувним кріпленням. Застосування іншого спеціального виду кріплення допускається у разі неможливості застосування механізованого пересувного кріплення. Спеціальні види кріплення цих сполучень узгоджуються з відповідним проектним інститутом та вносяться до паспорта виїмкової дільниці.
2.3.20. У комплексно-механізованих лавах допускається застосування індивідуального металевого кріплення на кінцевих ділянках, а також дерев'яного в місцях викладення бутових смуг і в місцях геологічних порушень.
Застосування дерев'яного кріплення в лавах з індивідуальним металевим кріпленням допускається в місцях геологічних порушень і на кінцевих ділянках у місцях викладення бутових смуг або зведення інших споруд для підтримання сполучень очисних вибоїв з виробками, що прилягають.
2.3.21. Заходи, що забезпечують безпеку робіт, пов'язаних з посадкою покрівлі, мають бути у складі паспорта.
Пересування секцій механізованого кріплення на пластах з кутом падіння понад 35 град. дозволяється проводити в напрямку знизу вверх.
При куті падіння пласта понад 15 град. проводити вибивання кріплення під час посадки покрівлі в лаві дозволяється в напрямку знизу вверх.
Не допускається ведення інших робіт нижче місця пересування посадочного кріплення у разі посадки покрівлі на похилих, крутопохилих та крутих пластах.
2.3.22. У лавах з індивідуальним кріпленням працівники, зайняті на посадці покрівлі, мають перебувати в закріплених місцях. В органному кріпленні мають залишатися вікна завширшки не менше ніж 0,7 м на відстані не більше ніж 5 м одне від одного.
У лавах, закріплених дерев'яним кріпленням, на пластах з кутом падіння не вищим за 15 град., одночасно з посадкою покрівлі допускається ведення інших робіт (крім підривання і роботи механізмів, що створюють шум) за умови перебування людей на відстані не менш ніж 30 м від ділянки, наміченої до посадки. У разі посадки покрівлі не одночасно всією довжиною лави, а окремими ділянками кількість їх повинна бути мінімальною. Вибивання кріплення і посадка мають проводитися послідовно в одному напрямку. Порядок посадки покрівлі окремими ділянками або за всією лавою і заходи щодо безпечного ведення робіт визначаються в кожному окремому випадку паспортом виїмкової дільниці.
При застосуванні індивідуального металевого привибійного і різального кріплення на пластах з кутом падіння до 25 град. одночасно з посадкою допускається ведення й інших робіт у лаві на відстані від місця посадки, що визначається паспортом.
2.3.23. Бутовий штрек повинен бути закріплений тимчасовим кріпленням протягом не менше ніж 3 м від його вибою.
Кожний бутовий штрек повинен мати закріплений вихід у робочий простір лави. Перед підриванням породи в бутових штреках у робочому просторі лави за лінією відриву породи повинне бути пробите оконтурювальне органне кріплення.
У бутових штреках з верхнім підриванням і бурінням шпурів з боку вибою на похилих, крутопохилих і крутих пластах, де проведення бутових смуг здійснюється самопідбучуванням, кріплення може не проводитися.
2.3.24. При слабких, нестійких бокових породах для забезпечення безпеки робіт повинна застосовуватися затяжка покрівлі, а на крутих пластах - і підошви.
У разі розробки пластів стелеуступним вибоєм обов'язкове кріплення із затяжкою ніжок уступів.
2.3.25. Кріплення, вибите під час підривних робіт, зарубки і відбою вугілля, перенесення устаткування, а також те, що вийшло з ладу через деформацію, витікання робочої рідини чи втрату деталей, які забезпечують безпеку його обслуговування, повинне бути відновлене або замінене.
2.3.26. Видалення дерев'яного кріплення під час посадки покрівлі в лавах повинне проводитися механізованим або підривним способом.
2.3.27. У разі затримки обвалення покрівлі понад установлений паспортом крок посадки необхідно застосовувати штучне обвалення. У цьому разі не допускається вести роботи в лаві з видобутку вугілля до обвалення покрівлі.
Роботи щодо підготовки до штучного обвалення покрівлі провадяться відповідно до заходів, розроблених відповідно до рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском і головним інженером шахти.
Не допускається провадити одночасно очисні та посадочні роботи в лавах довжиною до 100 м з індивідуальним кріпленням і важкокерованою покрівлею.
2.4. Додаткові вимоги безпеки при розробці пластів, схильних до газодинамічних явищ
2.4.1. Віднесення пластів до небезпечних і загрозливих за раптовими викидами вугілля і газу та схильних до гірничих ударів, а також ведення гірничих робіт на таких пластах повинні проводитися відповідно до "Инструкции по безопасному ведению работ на пластах, опасных по внезапным выбросам угля, породы и газа", затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР та Мінвуглепромом СРСР 18.04.89 (далі - НАОП 1.1.30-5.06-89), та "Инструкции по безопасному ведению горных работ на шахтах, разрабатывающих пласты, склонные к горным ударам", затвердженої Мінвуглепромом СРСР 18.11.88 (далі - НАОП 1.1.30-5.07-88).
2.4.2. Щорічно, до затвердження планів розвитку гірничих робіт, комісія під головуванням технічного керівника об'єднання або головного інженера самостійної шахти в складі представників Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (далі - МакНДІ) та Науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи (далі - НДІГС), органу Держнаглядохоронпраці України, басейнових технологічних інститутів (ДонВУГІ і Донецький науково-дослідний інститут (далі - ДонНДІ) і маркшейдерського (Український науково-дослідний інститут гірничої геомеханіки і маркшейдерської справи (далі - УкрНДМІ) визначає для кожної шахти й затверджує перелік і порядок відробки особливо викидонебезпечних шахтопластів або дільниць; викидонебезпечних, загрозливих, захисних шахтопластів; викидонебезпечних порід; перехід створів; необхідність застосування прогнозу і способів запобігання викидам, а також місця закладення розсічних печей (гезенків) на незахищених викидонебезпечних пластах.
2.4.3. У разі виявлення ознак, що передують раптовому викидові або гірничому ударові, всі працівники та керівники в зміні мають бути виведені з виробки в безпечне місце, а електроенергія вимкнена. Відновлення робіт може бути здійснено за письмовим дозволом головного інженера гірничого підприємства (шахти).
2.4.4. Щорічно на розкриття, проведення підготовчих виробок і ведення очисних робіт на викидонебезпечних і загрозливих пластах повинен бути складений комплекс заходів щодо боротьби із раптовими викидами вугілля, породи і газу, який погоджується з МакНДІ і затверджується головним інженером шахти.
На підставі комплексу заходів розробляють паспорти розкриття пласта, а також заходи з боротьби із викидами для внесення в паспорт виїмкової дільниці, проведення та кріплення виробок.
Комплекс заходів, діючі паспорти проведення і кріплення виробок і паспорти виїмкових дільниць мають бути погоджені МакНДІ і затверджені до початку календарного року, а нововведені - до початку роботи.
2.4.5. При застосуванні суцільної системи розробки на незахищених викидонебезпечних крутих і крутопохилих пластах вибій відкатного штреку повинен випереджати очисний вибій (рахуючи від першого уступу лави або нижнього сполучення лави зі штреком) не менше ніж на 100 м. Просіки (нижні печі) мають випереджати очисний вибій не менше ніж на 20 м.
На пологих і похилих пластах при суцільній системі розробки допускається проведення відкатного (конвеєрного) штреку вугіллям одним вибоєм з лавою або з випередженням не меншим ніж 100 м.
2.4.6. Закладення польових виробок необхідно проводити на відстані не менше ніж 5 м від викидонебезпечних пластів, рахуючи за нормаллю.
У разі проведення польової виробки буропідривним способом режим струсного підривання вводять при наближенні до пласта на відстань, що дорівнює 3 м за нормаллю.
2.4.7. Підготовчі й очисні роботи в установлених прогнозом небезпечних зонах необхідно проводити із застосуванням способів відвернення раптових викидів вугілля і газу та контролю за їх ефективністю або струсним підриванням відповідно до вимог "Инструкции по применению сотрясательного взрывания в угольных шахтах Украины", затвердженої Держнаглядохоронпраці України та Держвуглепромом України 01.11.93.
2.4.8. Для виконання локальних способів відвернення раптових викидів вугілля і газу та струсного підривання виділяється спеціальна зміна.
2.4.9. На незахищених викидонебезпечних пластах підготовчі виробки з кутами нахилу понад 10 град. необхідно проводити в напрямку зверху вниз.
В аварійних випадках (із введенням в дію плану ліквідації аварій) допускається проведення виробки з кутами нахилу понад 10 град. в напрямку знизу вверх відбійними молотками із застосуванням способів відвернення викидів вугілля і газу, контролю за їх ефективністю та заходами щодо забезпечення безпеки робіт.
У захищених зонах похилі виробки можна проводити знизу вверх за умови дотримання вимог безпеки для газових шахт.
2.4.10. Виймання вугілля в очисних вибоях пологих і похилих викидонебезпечних пластів проводиться самозарубними комбайнами або струговими установками.
У разі застосування несамозарубних комбайнів виймання вугілля в нішах проводиться вибурюванням, відбійними молотками або струсним підриванням.
Виймання вугілля вузькозахватними комбайнами слід провадити за однобічною схемою. Виймання вугілля за двобічною схемою допускається в безпечних зонах, установлених поточним прогнозом, а також у зонах, оброблених способами відвернення раптових викидів, з контролем за їх ефективністю.
2.4.11. Управління покрівлею в очисних вибоях викидонебезпечних пластів повинне провадитися повним обваленням або повним закладанням виробленого простору. Застосування інших способів управління покрівлею допускаються за погодженням з ДонВУГІ (ДонНДІ) і МакНДІ.
2.5. Утримання і ремонт виробок
2.5.1. Технічний стан горизонтальних і похилих виробок діючих (що будуються, реконструюються, ліквідуються) шахт повинен перевірятися посадовими особами дільниц, у віданні яких вони перебувають: гірничими майстрами дільниць - щозмінно, начальниками або заступниками (помічниками) начальників дільниць - щодобово, гірничими майстрами дільниць ВТБ - при контролі ними стану рудникової атмосфери.
2.5.2. Працівники зобов'язані вживати негайних заходів щодо відновлення вибитого або порушеного кріплення, а у виробках без кріплення або з анкерним кріпленням - щодо видалення кусків породи і вугілля, що відшарувалися з боків і покрівлі.
Кріплення та армування вертикальних, похилих (понад 45 град.) стволів і свердловин, обладнаних підйомними установками, має оглядатися: щодобово - спеціально призначеними особами, раз на тиждень - механіком підйому, не рідше одного разу на місяць - головним механіком і одного разу на квартал - головним інженером шахти. Кріплення похилих (до 45 град.) стволів щозмінно оглядається гірничими майстрами, щодобово - начальниками дільниць або їх заступниками (помічниками), у віданні яких вони перебувають, і один раз на квартал - головним інженером шахти. Результати огляду й заходи, що приймаються щодо усунення порушень, заносяться перевіряльниками в Книгу огляду стволів шахт (додаток 1). У книзі записуються всі зауваження, несправності, пошкодження провідників та кріплення ствола, а також трубопроводів та порушення у прокладці кабельних ліній. Книга повинна бути пронумерована, прошита та скріплена печаткою шахти.
У період будівництва (реконструкції, поглиблення) шахти кріплення та армування стволів при їх проходці, поглибленні й експлуатації має оглядатися начальником або головним інженером шахтопрохідницького (шахтобудівельного) управління не рідше одного разу на місяць. Крім того, армування повинно оглядатись головним або старшим механіком не рідше двох разів на місяць, а механіком підйому - не рідше одного разу на тиждень.
У проектах будівництва головних стволів шахт повинне бути передбачене спостереження за станом кріплення в процесі будівництва за допомогою контрольно-вимірювальних пристроїв. Спостереження за станом кріплення покладається на маркшейдерську службу організації, що здійснює будівництво.
Після виконання ремонтних робіт ствол повинен бути детально оглянутий посадовою особою, відповідальною за ремонт, і проведені пробні спускання і підіймання посудин за відсутності в них людей і вантажів.
У вертикальних стволах у терміни, встановлені головним інженером шахти, але не рідше ніж один раз на два роки, слід проводити вимір зазорів і профільну зйомку армування.
2.5.3. У разі перекріплення виробки з метою збільшення поперечного перерізу або при заміненні кріплення, що стало непридатним, не дозволяється одночасно видаляти більше двох рам (арок). Рами (арки), що знаходяться попереду і позаду тих, що видаляються, мають бути тимчасово посилені розпірками чи стояками і розшиті.
Перекріплення виробок повинне провадитись за паспортом, затвердженим головним інженером шахти, з яким ознайомлюють під розписку гірничих майстрів і працівників. Перекріплення сполучень штреків із квершлагами, бремсбергами, уклонами, камерами, хідниками повинне провадитися, крім того, у присутності змінного керівника робіт на дільниці.
У разі перекріплення і ремонтних робіт у горизонтальних виробках з локомотивною відкаткою мають бути виставлені світлові сигнали і попереджувальні знаки "Ремонтні роботи" на відстані довжини гальмівного шляху, але не менше за 80 м в обидва боки від місця роботи.
Не допускається знімати сигнали і знаки, що огороджують місце перекріплення виробок і ремонтних робіт, до повного закінчення робіт і перевірки стану колії.
2.5.4. Роботи з ліквідації завалів в очисних і підготовчих виробках (незалежно від розміру завалу за довжиною виробки) необхідно проводити відповідно до спеціальних заходів, затверджених головним інженером шахти. Місця завалів наносяться на плани гірничих виробок.
2.5.5. Під час проведення ремонтних робіт у вертикальних і похилих виробках не допускається підняття (спускання) і пересування ними людей, не зайнятих ремонтом.
Не допускається одночасно проводити ремонтні роботи в зазначених виробках більше ніж в одному місці, за винятком виробок з кутом нахилу до 18 град.
У разі спускання і піднімання вантажів, призначених для ремонту стволів, уклонів і бремсбергів, повинна бути обладнана сигналізація від осіб, що приймають вантаж, до рукоятника-сигналіста або машиніста підйомної установки.
2.5.6. Ремонт похилих відкатних виробок з безконечною відкаткою дозволяється проводити лише при звільненні каната від вагонеток. Допускається залишати вагонетки, призначені для ремонту виробки, за умови їх надійного закріплення, а у виробках з кінцевою канатною відкаткою, крім того, прикріплення їх до тягового каната.
2.5.7. У проекті з ремонту ствола повинне передбачатися:
а) перекриття ствола нижче місця ремонту запобіжним помостом, що унеможливлює падіння в ствол кусків породи, елементів кріплення, армування та інструментів;
б) перекриття ствола на висоті не більше ніж 5 м від місця роботи для захисту працівників від предметів, що можуть випадково падати зверху;
в) проведення робіт з укріпленого нерухомого або підвісного помосту. З цього помосту до помосту драбинного відділення повинна бути підвісна драбина.
Працівники на ремонті ствола мають використовувати запобіжні пояси.
2.5.8. Під час проведення будь-яких робіт у зумпфі рух підйомних посудин стволом повністю припиняється, а працівники в зумпфі мають бути захищені від падіння предметів зверху.
2.5.9. Розкриття та відновлення стволів і шурфів старих шахт проводиться за проектом, погодженим з ДАРС (ДВГРС) та територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.
2.6. Попередження падіння людей і предметів у виробки
2.6.1. Устя діючих вертикальних і похилих виробок та тих, що проходяться (стволів, шурфів та ін.), обладнаних підйомними установками, мають бути огороджені з неробочих боків стінками або металевою сіткою заввишки не менше ніж 2,5 м, а з робочих боків мати ґрати або двері, обладнані пристроєм блокування, що включає сигнал "стоп" у машиніста при відкритих дверях.
Кріплення устів стволів, шурфів та інших вертикальних і похилих виробок, не обладнаних підйомом, повинне виступати над поверхнею не менше ніж на 1 м у напрямку виробки.
Устя слід перекривати лядами або ґратами, жорстко закріпленими на кріплення, з надійними запорами.
Зумпфи стволів повинні мати огородження для запобігання падінню в них людей.
У разі пересічення вертикальної виробки з горизонтальною для переходу людей повинна бути проведена обхідна виробка. Дозволяється обладнання проходу під драбинними відділеннями.
2.6.2. Устя виробок з кутом нахилу понад 25 град. у місцях їх сполучень з горизонтальними виробками мають бути огороджені або перекриті міцними помостами, лядами або металевими ґратами.
У разі ліквідації цих виробок устя їх мають бути перекриті помостами й огороджені.
2.6.3. Під щитовим перекриттям при щитовій системі виймання металеві ґрати мають бути підвішені до перекриття, при цьому найближча до цілика вуглеспускна піч повинна бути перекрита ґратами на рівні підошви вхідної збійки. Решту збійок між ходовою і вуглеспускною печами слід ізолювати.
2.6.4. Перед устями стволів при піднятті в цебрах як на нижньому, так і на верхньому приймальному майданчиках мають бути встановлені перегородки для опори рукоятників і цеберників. За відсутності механічного приводу для відкривання ляд рукоятники і цеберники мають працювати із запобіжними поясами.
2.6.5. Драбинні відділення стволів і шурфів мають бути ізольовані від інших відділень дощатою або металевою перегородкою, пришитою з внутрішнього боку за всією довжиною виробки всуціль чи врозгін з проміжками, не більшими за 0,1 м.
2.7. Ліквідація виробок і шахт
2.7.1. Ліквідація шахт повинна провадитися відповідно до вимог "Инструкции о порядке ликвидации и консервации предприятий по добыче полезных ископаемых", затвердженої постановою Держгіртехнагляду СРСР від 11.07.85 N 28.
Гірничі виробки, що ліквідуються, які мають вихід на поверхню (вертикальні стволи, шурфи і свердловини діаметром 200 мм і більше), мають повністю засипатися негорючими, нетоксичними матеріалами (за винятком глини) на підставі висновку НДІГС, а потім перекриватися залізобетонними помостами.
При розробленні проектів ліквідації шахт потрібно передбачити заходи із:
а) запобігання можливому проникненню на поверхню метану й інших газів;
б) попередження зсуву земної поверхні після ліквідації шахти;
в) оцінки небезпеки і запобігання зараженню токсичними речовинами атмосфери, поверхневих вод і сусідніх шахт;
г) оцінки небезпеки і запобігання можливості підтоплення земної поверхні і сусідніх шахт.
Перед здаванням-прийманням шахти, що закривається на ліквідацію, все стаціонарне устаткування і машини, які потрібні для ліквідації, мають бути збережені, приведені в працездатний стан, пройти ревізію і наладку, встановлену нормативними документами.
На час ліквідації виробок устя їх слід огороджувати.
Ліквідація вертикальних стволів та їх ізоляція від діючих виробок слід провадити за проектом, затвердженим технічним керівником об'єднання чи головним інженером самостійної шахти, а ліквідація шурфів, свердловин великого діаметра - за проектом, затвердженим головним інженером шахти за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.
Устя ліквідованих похилих виробок, що мають вихід на земну поверхню, мають бути закриті цегляними, кам'яними або бетонними перемичками.
При засипці вертикального вентиляційного і до закриття устя похилого вентиляційного стволів обов'язкове влаштування ізоляційної перемички на сполученні ствола з каналом вентилятора з оформленням акта на приховані роботи.
2.7.2. Похилі і горизонтальні гірничі виробки, що мають вихід на земну поверхню, ліквідуються шляхом установлення двох ізолювальних цегляних, кам'яних або бетонних перемичок, одна з яких установлюється на глибині від земної поверхні, не меншій за десятикратну повну висоту виробки начорно, а друга - за 10 м від устя виробки. Ділянка виробки між перемичками і решта частини до земної поверхні мають бути повністю засипані негорючим матеріалом, що має висновок НДІГС про його пожежобезпечність.
Не допускається виймання кріплення на ділянці, що заповнюється закладним матеріалом.
Похилі гірничі виробки ліквідуються за проектом, затвердженим головним інженером шахти.
2.7.3. Устя ліквідованих виробок мають бути огороджені водовідвідними канавами, а за необхідності слід уживати додаткових заходів проти затоплення діючих гірничих виробок.
Ліквідовані гірничі виробки мають бути своєчасно відображені на планах гірничих виробок.
Устя ліквідованих виробок, що мають вихід на поверхню, не рідше одного разу на рік оглядаються комісіями під керівництвом головного інженера шахти.
Результати виконання проекту ліквідації виробок і оглядів оформлюються актами.
2.7.4. Погашення виробок, що передбачає застосування механізмів для виймання кріплення, повинне провадитися за проектом, затвердженим головним інженером шахти.
Не допускається виймання кріплення із стволів шахт та інших вертикальних виробок, а також із похилих виробок з кутом нахилу понад 30 град.
Виймання кріплення з горизонтальних і похилих виробок із кутами нахилу до 15 град. повинне здійснюватись працівниками після проведення спеціального інструктажу з погашенням виробки в напрямку, що має вихід до ствола шахти. Виймання кріплення в похилих виробках з кутом нахилу від 15 град. до 30 град. провадиться лише в напрямку знизу вверх.
3. Провітрювання підземних виробок та пилогазовий режим
3.1. Рудникове повітря та вентиляційні мережі шахт
3.1.1. Витрата повітря для провітрювання шахт повинна визначатися відповідно до вимог "Руководства по проектированию вентиляций угольных шахт", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.12.93 N 131 (далі - ДНАОП 1.1.30-6.09-93). Провітрювання шахт повинне бути стійким.
Уміст кисню в повітрі виробок, у яких перебувають чи можуть перебувати люди, повинен становити не менш як 20% (за об'ємом). Уміст метану в рудниковому повітрі не повинен перевищувати норми, що вказані в таблиці 3.5, а вміст діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) у рудниковому повітрі не повинен перевищувати: на робочих місцях та у вихідних струменях виїмкових дільниць та тупикових виробок - 0,5%, у виробках з вихідним струменем крила, горизонту й шахти в цілому - 0,75%, а під час проведення та відбудови виробок завалом - 1%.
Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5%. Повітря в діючих підземних виробках не повинне містити шкідливих газів більше від граничної концентрації, яка вказана в таблиці 3.1. У разі застосування матеріалів чи технологічних процесів, під час яких можливе виділення інших шкідливих речовин, повинен здійснюватися контроль за їх умістом в повітрі відповідно до вимог державних стандартів.
Таблиця 3.1
------------------------------------------------------------------ | Шкідливі гази | Гранична концентрація газу в діючих | | | виробках шахт | | |-------------------------------------| | | % за об'ємом | мг/куб.м | |--------------------------+-------------------+-----------------| |Оксид вуглецю (CO) | 0,00170 | 20 | |--------------------------+-------------------+-----------------| |Оксиди азоту (у | 0,00025 | 5 | |перерахунку на NO ) | | | | 2 | | | |--------------------------+-------------------+-----------------| |Діоксид азоту (NO ) | 0,00010 | 2 | | 2 | | | |--------------------------+-------------------+-----------------| |Сірчистий ангідрид (SO ) | 0,00038 | 10 | | 2 | | | |--------------------------+-------------------+-----------------| |Сірководень (H S) | 0,00071 | 10 | | 2 | | | ------------------------------------------------------------------
У разі невідповідності складу повітря у виробках нормам, що вказані в цьому пункті, роботи мають бути зупинені і люди виведені на свіжий струмінь. Про це слід негайно повідомити гірничого диспетчера. Одночасно потрібно вжити заходів до поліпшення якості повітря.
Перед допуском людей у виробку після підривних робіт уміст шкідливих газів, які вказані в таблиці 3.1, не повинен перевищувати 0,008% за об'ємом у перерахунку на умовний оксид вуглецю. Таке розрідження шкідливих газів повинне досягатися не більш як за 30 хвилин після підривання зарядів.
Під час перевірки достатності розрідження шкідливих продуктів вибуху 1 л оксидів азоту приймати еквівалентним 6,5 л оксиду вуглецю.
3.1.2. На негазових шахтах під час зупинення головних чи допоміжних вентиляційних установок протягом більше ніж 30 хвилин люди мають бути виведені до виробок із свіжим струменем. Поновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження очисних і тупикових виробок посадовими особами.
3.1.3. Швидкість повітря в гірничих виробках не повинна перевищувати величин, що вказані в таблиці 3.2. При цьому середня швидкість повітря в привибійних просторах очисних виробок усіх шахт та в тупикових виробках газових шахт повинна бути не менше за 0,25 м/с, а на шахтах III категорії та вище в тупикових виробках з проектною довжиною 75 м та більше, що проводяться вугільними пластами потужністю 2 м та більше, при різниці між природною та залишковою метаноносністю пласта на ділянці проведення виробки 5 куб.м/т та вище - не менше за 0,5 м/с; під час проходки та поглиблення вертикальних стволів і шурфів, у тупикових виробках негазових шахт та в решті виробок, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, окрім камер, - не менше за 0,15 м/с. Мінімальна швидкість повітря в камерах не регламентується.
Таблиця 3.2
------------------------------------------------------------------ | Гірничі виробки, привибійні простори, | Максимальна | | вентиляційне обладнання | швидкість | | | повітря, м/с | |-----------------------------------------------+----------------| |Вентиляційні свердловини | Не обмежена | |Стволи та вентиляційні свердловини з підйомними| 15 | |установками, призначеними тільки для піднімання| | |людей у аварійних випадках, вентиляційні канали| | |Стволи для опускання та піднімання тільки | 12 | |вантажів | | |Кросинги трубчасті та типу перекидних мостів | 10 | |Стволи для опускання та піднімання людей і | 8 | |вантажів, квершлаги, головні відкатні та | | |вентиляційні штреки, капітальні та панельні | | |бремсберги та уклони | | |Усі інші гірничі виробки, проведені вугіллям і | 6 | |породою | | |Привибійні простори очисних і тупикових виробок| 4 | ------------------------------------------------------------------
Проведення ремонтних робіт у стволах та пересування людей драбинними відділеннями дозволяється при швидкості повітря не більше ніж 8 м/с.
У привибійних просторах очисних виробок, обладнаних механізованими комплексами, за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України дозволяється швидкість повітря до 6 м/с за умови відсутності людей у зоні пилового потоку, що утворюється під час роботи комбайна, і на пластах з природною вологістю вугілля понад 8%.
У стволах при швидкості повітря, більшій за 8 м/с, допускається проведення ремонтних робіт та виведення людей під час аварії.
3.1.4. У шахтах, де параметри повітря за температурним фактором відрізняються від допустимих норм, повинна застосовуватися система технічних та санітарно-гігієнічних заходів щодо попередження перегріву чи переохолодження організму.
3.1.5. При стволах і штольнях, в які надходить струмінь повітря, мають бути калориферні пристрої, що забезпечують підтримання температури повітря не менш як +2 град.С в 5 м від сполучення каналу калорифера зі стволом (штольнею).
Не допускається використовувати в калориферах розчини або речовини, небезпечні для здоров'я людей у разі попадання в повітряний струмінь.
Не допускається застосування вогневих калориферів та калориферів, у яких можливе займання метану через пошкодження поверхні нагріву повітря чи її перегріву до небезпечної температури.
3.1.6. Об'єднання шахт з незалежним провітрюванням в одну вентиляційну систему здійснюється тільки за проектом, виконаним проектним інститутом або проектною організацією та узгодженим з інститутом - генеральним проектувальником.
Шахти, об'єднані в одну вентиляційну систему, мають обслуговуватися однією дільницею ВТБ і мати спільний план ліквідації аварій.
У виробках, що з'єднують дві шахти з незалежним провітрюванням і не об'єднані в одну вентиляційну систему, слід встановлювати глухі вибухостійкі та вогнестійкі перемички. Місця встановлення й конструкція перемичок визначаються проектом.
3.1.7. Тимчасово зупинені виїмкові дільниці та виробки, а також виробки, що тимчасово не використовуються, необхідно провітрювати. Тимчасова ізоляція таких виробок допускається за погодженням із територіальним органом Держнаглядохоронпраці України. Перед ізоляцією з виробки повинне бути вилучене все електроустаткування та кабелі, а трубопроводи, рейки та стяжки металокріплення в місці зведення перемички мають бути роз'єднані та прибрані на відстані 2 м з обох боків від перемички. Усі тупикові висхідні свердловини на газових шахтах також мають бути ізольовані, крім свердловин, призначених для боротьби з раптовими викидами вугілля та газу.
Вироблені виїмкові дільниці (поля) мають бути ізольовані.
Допускається залишати дегазаційні свердловини підземної дегазації та трубопроводи у заперемичених тимчасово призупинених або відпрацьованих виймальних дільницях за умови дотримання рекомендацій МакНДІ та узгодження з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.
Ізоляція вироблених виїмкових дільниць (полів) або виробок, що тимчасово зупинені та не використовуються, повинна здійснюватися згідно з проектом, погодженим з командиром загону ДАРС/ДВГРС і затвердженим головним інженером шахти. Виробки, що не підтримуються, які використовуються для відведення метану, мають бути відгороджені ґратчастими перемичками. Допускається відгородження виробок, що тимчасово не використовуються, які провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, ґратчастими перемичками за відсутності в них електроустаткування і кабелів.
Розкривання перемичок та розгазування ізольованих виробок повинне проводитися працівниками ДАРС (ДВГРС) відповідно до заходів, затверджених головним інженером шахти та погоджених із командиром загону ДАРС (ДВГРС(. Про розкривання ізольованих виробок головний інженер до початку робіт повідомляє територіальному органу Держнаглядохоронпраці України.
3.1.8. Роботи у вибоях, що наближаються до виробок, у яких можливе накопичення шкідливих або горючих газів, а також розкривання таких виробок слід проводити за проектами (паспортами), що передбачають заходи щодо захисту від прориву газу, затвердженими головним інженером шахти.
3.1.9. Не допускається використовувати один і той самий ствол шахти або штольню для одночасного пропуску свіжого та вихідного струменів повітря. Ця заборона не поширюється на час проходки стволів (штолень) та приствольних виробок до з'єднання з іншим стволом або вентиляційною збійкою.
3.1.10. Підводити свіже повітря до діючих камер, тупикових та очисних виробок, а також відводити повітря з них через завали та обвали не допускається. Ця заборона не поширюється на роботи з ліквідації аварій, погашення виробок, а також на випадки ізольованого відводу метану з вироблених просторів. У разі якщо під час погашення виробок неможливо забезпечити подавання свіжого повітря за рахунок загальношахтної депресії, слід застосовувати вентилятори місцевого провітрювання (далі - ВМП).
3.1.11. Кожна очисна виробка разом з тупиковими виробками, що прилягають до неї, повинна провітрюватися відокремленим струменем свіжого повітря.
Не допускається застосування схем провітрювання виїмкових дільниць, при яких одна і та ж виробка використовується для подавання на виїмкову дільницю свіжого повітря і відведення з виїмкової дільниці вихідного вентиляційного струменя. Ця заборона не поширюється на схеми провітрювання з підсвіженням вихідного вентиляційного струменя, а також на випадок ізоляції (погашення) частини виробки між вхідним і вихідним струменями дільниці глухими перемичками або перемичками з лазами для проходу гірничорятувальників.
3.1.12. Зарядні камери та склади вибухових матеріалів мають провітрюватися відокремленим струменем свіжого повітря.
Допускається обладнання зарядних камер без відокремленого провітрювання за умови одночасного заряджання не більше двох акумуляторних батарей електровозів. У цьому разі вентиляційний струмінь, що виходить із зарядної камери, не повинен безпосередньо (без підсвіження) надходити до очисних та тупикових виробок.
Усі інші камери для машин та електрообладнання у газових чи небезпечних за пилом шахтах необхідно провітрювати свіжим струменем повітря; камери глибиною до 6 м допускається провітрювати за рахунок дифузії. Вхід до камери повинен мати ширину не меншу ніж 1,5 м, висоту не меншу ніж 1,8 м, закриватися ґратчастими дверима. Допускається обладнання таких камер у виробках з вихідним струменем повітря, що містить не більше ніж 0,5% метану, крім пластів, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу.
3.1.13. Провітрювання головних транспортних виробок, обладнаних стрічковими конвеєрами, повинне бути відокремленим або ці виробки мають використовуватися для відводу вихідного вентиляційного струменя. Не допускається підготовка нових горизонтів, блоків, панелей без виконання зазначених вимог. На діючих шахтах переведення таких виробок на відокремлене провітрювання чи використання їх для випуску вихідного вентиляційного струменя повинне проводитись за спеціальними графіками. За технічної неможливості (що підтверджується проектним інститутом) або за строком служби цих виробок менше 3-х років у зв'язку із доробкою запасів вугілля або закриттям шахти, експлуатація таких виробок має проводитися із виконанням заходів щодо забезпечення безпечного ведення робіт.
До головних транспортних виробок належать виробки, призначені для транспортування усіх видів вантажів між виїмковою дільницею та приствольним двором або поверхнею при похилих стволах.
3.2. Вентиляційне обладнання
3.2.1. Для попередження короткого замикання вентиляційних струменів та забезпечення реверсування необхідно встановлювати шлюзи, кросинги та глухі перемички. Конструкція шлюзів не повинна допускати одночасного відкривання дверей.
Шлюзи, установлені у виробках, що з'єднують стволи (подавальний та витяжний), а також призначені для попередження закорочування вентиляційних струменів, що надходять на крило, панель, групу виїмкових дільниць, слід споруджувати з негорючих матеріалів. Допускається на крилі, панелі, дільницях спорудження дерев'яних дверей, що мають вогнезахисне покриття.
Стволи, шурфи та інші виробки, обладнані вентиляційними установками та призначені для пересування людей і транспортування вантажів, повинні мати шлюзи.
Кожна перемичка в шлюзі повинна мати основні та реверсивні двері (ляди), що відкриваються в протилежні боки.
Вентиляційне обладнання повинне виконуватися відповідно до типового проекту (допускається до виходу типового проекту зведення вентиляційних споруд за паспортами, затвердженими головним інженером шахти та узгодженими з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України).
Кожна вентиляційна споруда повинна мати номер і дошку, на якій зазначаються нормативні й фактичні втрати повітря.
Вимога про обладнання реверсивних дверей (ляд) не поширюється на перемички з автоматизованими вентиляційними дверима (лядами).
3.2.2. У разі обладнання вентиляційних дверей відстань від кромки состава поїзда, яка найбільш виступає, до перекладин прорізу в перемичці повинна бути не менше за 0,5 м (за винятком виробок, обладнаних монорейковими та підвісними канатними дорогами), а до косяків - не менше за 0,25 м.
Перемички з вікнами для регулювання кількості повітря можуть бути дощатими. Під час зведення перемичок, призначених для ізоляції вентиляційних струменів, слід проводити оббирання відшарованої породи.
Під час обладнання одностулкових дверей у відкатних виробках слід передбачати у тих самих перемичках спеціальні двері завширшки не менше ніж 0,7 м для проходу людей. У прорізах двостулкових дверей в одноколійних виробках, якщо в перемичці немає спеціальних дверей для проходу людей, зазор між косяком та кромкою состава поїзда, яка виступає, з одного із боків повинен становити не менш як 0,7 м. Така вимога не поширюється на автоматизоване шлюзове обладнання.
При депресії шлюзів 50 даПа та більше вентиляційні двері мають бути обладнані пристроєм, що полегшує їх відчинення.
Усі вентиляційні двері (у тому числі й реверсивні) мають бути самозакривними й постійно зачиненими. У виробках з інтенсивною відкаткою (шість та більше составів поїздів за зміну) вони мають відчинятися та зачинятися автоматично або дистанційно.
Не допускається встановлення вентиляційних дверей на ділянках похилих виробок, обладнаних рейковим транспортом, а також монорейковими та підвісними канатними дорогами. Вентиляційні двері, установлені нижче ділянок виробок, якими проводиться відкатка, мають бути захищені бар'єрами.
Справність автоматизованих дверей повинна перевірятися щодобово посадовими особами дільниці ВТБ чи спеціально призначеними особами.
Вентиляційні двері та перемички для них, що стають непотрібними, слід прибирати.
3.2.3. Регулювання повітряних струменів у виробках дозволяється проводити тільки за вказівкою начальника дільниці ВТБ. Не допускається позмінне регулювання повітряних струменів.
3.3. Вентиляційні установки
3.3.1. Провітрювання підземних виробок повинне проводитися за допомогою безперервно працюючих вентиляційних установок, розташованих на поверхні шахт біля устів герметично закритих стволів, шурфів, штолень, свердловин. Розміщення допоміжних вентиляційних установок у підземних гірничих виробках допускається тільки з дозволу територіального органу Держнаглядохоронпраці України. Використання підземних вентиляторів для управління газовиділенням допускається за умови дотримання відповідних рекомендацій МакНДІ й узгодження дій з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України. Допускається провітрювання за рахунок природної тяги шахт, що ліквідуються, та шахт, що знаходяться в режимі "сухої" консервації, за спеціальним проектом, розробленим інститутом-проектувальником з залученням депресійної служби ВГРЗ, НДІГС та МакНДІ і узгодженим з територіальними органами Держнаглядохоронпраці України, за умови наявності вентилятора головного провітрювання (далі - ВГП) у робочому стані.
3.3.2. Головні вентиляційні установки мають складатися не менше ніж з двох вентиляторних агрегатів, причому один із них повинен бути резервним. Вентилятори на газових шахтах, а також для нових та реконструйованих установок мають бути одного типу й розміру.
Якщо на діючих шахтах резервний вентилятор має менше подавання повітря, ніж основний, то головним інженером шахти повинен бути затверджений режим роботи шахти на випадок провітрювання резервним вентилятором.
Осьові вентилятори мають бути обладнані гальмівними або стопорними пристроями, що перешкоджають самочинному обертанню ротора вентилятора.
Під час проектування й експлуатації вентиляційних установок необхідно передбачати спеціальні заходи щодо попередження обмерзання проточної частини вентиляторів, каналів та переключних пристроїв, а також заходи щодо попередження попадання в проточну частину вентиляційної установки часток гірничої маси (штибу) й води. Вентиляційні канали мають бути не захаращені сторонніми предметами й очищені від пилу. Вентиляційні канали повинні мати обладнаний шлюзом вихід на поверхню.
У каналі вентиляційної установки в місці сполучення зі стволом (шурфом, свердловиною) та перед колесом вентилятора слід встановлювати відгороджувальні ґрати заввишки не менше ніж 1,5 м.
До головних належать вентиляційні установки, що обслуговують усю шахту або її частину (крило, блок, панель), а також вентиляційні установки, що забезпечують провітрювання шахт у період будівництва після збійки стволів; до допоміжних - вентиляційні установки із терміном служби не більше трьох років, що обслуговують один очисний вибій з прилеглими до нього підготовчими виробками, та вентиляційні установки, призначені для відокремленого провітрювання камер.
3.3.3. Головні вентиляційні установки мають забезпечувати реверсування вентиляційного струменя у всіх гірничих виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії.
Допоміжні вентиляційні установки мають забезпечувати реверсування вентиляційного струменя в тому разі, якщо це передбачено планом ліквідації аварій.
Переведення вентиляційних установок на реверсивний режим роботи повинне виконуватися не більш ніж за 10 хвилин.
Витрата повітря, що проходить виробками у реверсивному режимі провітрювання, повинна становити не менше за 60% від кількості повітря, що проходить ними у нормальному режимі.
Допускається за погодженням територіального органу Держнаглядохоронпраці України зниження кількості повітря до величини, що менша за 60% від нормальної, за умови, що концентрація метану в загальному вихідному струмені шахти і в дільничних вентиляційних струменях не буде перевищувати 2,0% при безперервному реверсивному провітрюванні шахти не менш ніж 2 години.
3.3.4. Справність дії реверсивних, переключних та герметизувальних пристроїв повинна перевірятися головним механіком шахти й начальником дільниці ВТБ не рідше одного разу на місяць. Результати перевірок заносять до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування (додаток 2). Книга повинна бути прошита та скріплена печаткою, а сторінки пронумеровані.
На всіх шахтах не рідше двох разів на рік (влітку та взимку), а також у разі зміни схеми провітрювання та заміни вентиляторів повинне проводитися реверсування вентиляційного струменя у виробках, а також перевірка інших вентиляційних режимів відповідно до плану ліквідації аварій. При цьому протягом періоду роботи в режимі реверсування вміст метану у виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії, не повинен перевищувати 2%. Проводити в шахті роботи, не пов'язані з реверсуванням, крім життєзабезпечення шахти, не допускається.
Можливість реверсування вентиляційного струменя в гірничих виробках шахт, де є ізольовані несписані пожежі, визначається технічним керівником об'єднання або головним інженером самостійної шахти за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України, Центральним штабом ДАРС (ДВГРС) і НДІГС. Це положення не поширюється у разі аварійного реверсування, передбачені планами ліквідації аварій у відповідних позиціях.
3.3.5. Вентиляційні установки слід оглядати не рідше одного разу на добу працівниками, що призначені наказом керівника підприємства, та не менше одного разу на місяць - головним механіком шахти. Результати оглядів заносяться до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування (додаток 2).
Перед введенням в експлуатацію і надалі не рідше одного разу на рік повинна проводитись ревізія і налагодження вентиляційних установок спеціалізованою організацією за участю представників енергомеханічної служби шахти в обсягах, передбачених Керівництвом з ревізії, налагодження головних вентиляційних установок шахт.
Вентиляційні установки, нормативний термін служби яких минув відповідно до заводської документації, обстежуються комісією під керівництвом головного механіка шахти. Рішення щодо можливості подовження терміну подальшої експлуатації вентиляційної установки до 5 років приймається цією комісією на підставі результатів ревізії, налагодження й експертного висновку НДІГМ. Експертиза повинна виконуватися на підставі дефектоскопії та інших робіт, необхідних для підготовки експертного висновку.
Не рідше одного разу на рік повинна проводитися ревізія та наладка вентиляційних установок спеціалізованою організацією.
3.3.6. Вентиляційні установки мають бути обладнані апаратурою дистанційного керування й контролю відповідно до "Правил технической эксплуатации угольных и сланцевих шахт", затверджених Мінвуглепромом СРСР 05.01.75 (НАОП 1.1.30-1.05-75) (далі - ПТЕ).
Пульт дистанційного керування й контролю роботи вентиляційної установки повинен знаходитись на поверхні шахти в диспетчерському пункті в приміщенні оператора аерогазового контролю (далі - АГК). Контроль за роботою вентиляційних установок здійснюють особи, що мають спеціальне посвідчення і призначені наказом підприємства.
Вентиляційні установки, не обладнані апаратурою дистанційного керування й контролю, мають обслуговуватися машиністами. Машиніст вентиляційної установки або особа, що обслуговує пульт керування, зобов'язаний вести Книгу обліку роботи вентиляційної установки (додаток 3). Книга ведеться черговим машиністом вентиляційної установки або особою, що обслуговує пульт дистанційного управління та контролю роботи вентиляційної установки. Цією особою на початку кожної зміни на діаграмах самописних приладів робиться позначка із зазначенням дати та часу.
Покази вимірювальних приладів (графи 4-6) мають заповнюватись черговим машиністом кожні 2 години. У графі 9 записуються помічені машиністом порушення в стані установки.
У приміщенні вентиляційної установки повинен бути зв'язаний безпосередньо з центральним комутатором шахти на поверхні або гірничим диспетчером телефон у шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм.
У приміщенні вентилятора, а для автоматизованих установок також і в пункті керування, мають бути вивішені: схема реверсування вентиляційної установки, схема електропостачання, індивідуальні характеристики вентиляторів та інструкція для машиніста або особи, що обслуговує пульт керування вентиляційною установкою. Не допускається нецільове використання приміщення вентиляційних установок.
3.3.7. Зупинка вентиляційної установки чи зміна режиму її роботи, крім аварійних випадків, проводиться за письмовим розпорядженням головного інженера шахти з повідомленням начальника дільниці ВТБ.
Про раптові зупинки вентиляційної установки, які викликані її несправністю або припиненням подавання електроенергії, гірничий диспетчер повинен негайно довести до відома головного інженера шахти, головного механіка, начальника дільниці ВТБ шахти, підрозділ ДАРС (ДВГРС), що обслуговує шахту, та територіальний орган Держнаглядохоронпраці України.
У разі зупинки діючого вентиляторного агрегату та неможливості пуску резервного мають бути вжиті заходи для створення природного провітрювання шахти.
Усі види перевірок, раптових зупинок, зменшення тиску і подавання повітря вентиляційної установки мають бути відображені на діаграмних стрічках витратомірів і тягонапоромірів. Термін зберігання стрічки - три роки.
3.3.8. У разі отримання повідомлення про можливе припинення подавання електроенергії або про можливу перерву в роботі вентиляційної установки гірничий диспетчер (на шахтах, що будуються, - відповідальний черговий) зобов'язаний своєчасно вжити заходів щодо забезпечення безпеки людей, що знаходяться в шахті.
3.3.9. На шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами в разі встановлення електроустаткування загального призначення в приміщенні, через яке проходить канал або дифузор вентиляційної установки, повинна бути передбачена примусова нагнітальна вентиляція, що вмикається в разі зупинки вентилятора.
3.4. Провітрювання тупикових виробок
3.4.1. Провітрювання тупикових виробок повинне проводитись за допомогою ВМП (допускається застосування ежекторів) або за рахунок загальношахтної депресії.
У разі провітрювання за рахунок загальношахтної депресії та проведення виробок у пластах вузьким вибоєм необхідно проводити паралельні виробки для вихідного струменя повітря, що збиваються з основною виробкою через проміжки не більше ніж 30 м печами (просіками). У міру проведення нових печей (просіків) старі слід ізолювати постійними перемичками, що покриваються повітронепроникними сумішами.
Провітрювання тупиків (за останньою піччю) паралельних виробок та збійок між ними за рахунок загальношахтної депресії повинно здійснюватись за допомогою вентиляційних труб довжиною не більше ніж 60 м.
На діючих шахтах із тупикових виробок, що знаходяться в стадії проходки, не допускається проведення нових тупикових виробок, крім тих, що призначені для ліквідації тупиків та скорочення їх довжини.
3.4.2. При здійсненні провітрювання за допомогою ВМП вони мають працювати безперервно. Обслуговування вентиляторів повинне здійснюватись спеціально призначеними й відповідно навченими особами (допускається за сумісництвом).
При застосуванні апаратури автоматичного контролю роботи й телеуправління ВМП виділення спеціальних осіб для обслуговування ВМП не вимагається.
У разі зупинки ВМП або порушення вентиляції роботи в тупиковій частині виробки мають бути припинені, напругу з електроустаткування знято, люди з неї негайно виведені в провітрювану виробку, а в усті тупикової виробки повинен бути встановлений знак заборони. При цьому в негазових шахтах допускається не знімати напругу з електроустаткування автоматизованих насосних установок. Відновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження виробки керівниками робіт.
Тупикові виробки довжиною понад 200 м, що проводяться вугільним пластом, в газових шахтах III категорії й вище, мають бути обладнані резервними ВМП з електроживленням від окремих підстанцій (резервування), а виробки довжиною до 200 м допускається обладнувати резервними ВМП з електроживленням від резервного пускача. Допускається під час проведення виробок на викидонебезпечних пластах або породах застосовувати ВМП з пневматичними двигунами як резервні.
3.4.3. Установлення ВМП повинне проводитися за паспортом виїмкової дільниці, паспортом проведення та закріплення підземних виробок або спеціальним паспортом, затвердженим головним інженером шахти. ВМП, що працює на нагнітання, повинен установлюватися у виробці зі свіжим струменем повітря на відстані не менше за 10 м від вихідного струменя. Не допускається встановлення ВМП в очисних виробках, (крім випадків проведення обхідних гезенків (печей), у разі наявності виходів з очисних виробок відповідно до вимог пункту 2.1.8 цих Правил, а також ближче 25 м від місць постійної присутності людей (пункти навантаження, посадочні майданчики тощо).
Подавання повітря ВМП не повинне перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці його встановлення. У разі встановлення в одній виробці кількох вентиляторів, що працюють на окремі трубопроводи та розташовані один від одного на відстані, меншій за 10 м, сумарне їх подавання не повинне перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці встановлення першого вентилятора, рахуючи за ходом струменя. Якщо відстань між вентиляторами більша за 10 м, то подавання кожного вентилятора не повинне перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці його встановлення. У шахтах, небезпечних за газом, не допускається провітрювання двох і більше виробок за допомогою одного трубопроводу з відгалуженням.
Не допускається встановлення ВМП з електричними двигунами у виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу.
Біля кожного вентилятора повинна бути встановлена дошка, на яку записуються фактичні витрати повітря у виробці в місці встановлення вентилятора, фактичне подавання повітря вентилятором, розрахункові та фактичні витрати повітря у вибої тупикової виробки, максимально дозволена довжина тупикової частини виробки, що проводиться при застосуванні цієї вентиляційної установки, час провітрювання виробки після підривних робіт, дата заповнення й підпис особи, що провела запис на дошці.
Під час проведення або погашення вентиляційних виробок, що прилягають до очисних вибоїв на пластах крутого падіння, допускається встановлення ВМП з пневматичним двигуном у цих самих виробках у разі дотримання таких вимог:
а) вентилятор повинен бути встановлений не ближче ніж 15 м від вибою лави за ходом вентиляційного струменя;
б) довжина тупикової частини виробки не повинна перевищувати 60 м;
в) склад повітря у місці встановлення вентилятора повинен відповідати вимогам пункту 3.1.1 цих Правил, а вміст метану у вихідному із тупикової частини виробки струмені та біля вентилятора не повинен перевищувати 1%;
г) застосування вентиляторів, для яких неможливе займання метану від ударів і тертя обертових частин об корпус вентилятора.
3.4.4. Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою в газових шахтах не повинна перевищувати 8 м, а в негазових - 12 м.
У кінці гнучких повітропроводів слід навішувати труби із жорсткого матеріалу довжиною не менше за 2 м чи акумулятори вентиляційних труб або вставляти жорсткі розпірні кільця (не менше двох), що забезпечують нормальний переріз вихідного отвору труби. Гнучкий повітропровід повинен приєднуватися до ВМП за допомогою металевого перехідного патрубка довжиною не меншою за 1 м.
3.4.5. Тупикові виробки газових шахт не допускається провітрювати за рахунок дифузії, за винятком тупиків довжиною до 6 м, крім висхідних, за відсутності в них шарових і місцевих скупчень метану, а розміщення в них електроустаткування дозволяється за умови встановлення в них датчиків автоматичного контролю метану (далі - АКМ).
У газових шахтах засоби місцевого провітрювання мають бути встановлені до початку робіт з проведення виробки.
У негазових шахтах допускається провітрювання за рахунок дифузії тупиків до 10 м.
3.4.6. Стволи (шурфи) мають провітрюватися на всю глибину протягом усього часу їх будівництва.
Вентиляційні установки для провітрювання стволів мають знаходитися на поверхні не ближче за 20 м від стволів та працювати безперервно.
У зимовий час повітря, що надходить до ствола, повинне підігріватися до температури, що унеможливлює утворення льоду в стволі.
Для провітрювання вертикальних стволів (шурфів) необхідно застосовувати труби із жорсткого матеріалу. Допускається навішувати гнучкі вентиляційні труби у вибої ствола (шурфу), а також застосовувати їх при поглибленні стволів з діючих горизонтів на висоту одного поверху.
Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою ствола (шурфу) повинна бути не більшою за 15 м, а під час навантаження грейфером - 20 м. Труби мають бути підвішені на канатах або закріплені жорстко до кріплення (армування) ствола (шурфу).
3.5. Додаткові вимоги для шахт, небезпечних за газом
3.5.1. До шахт, небезпечних за газом, відносяться такі, в яких хоча б в одній виробці виявлено метан. Шахти, в яких виділяється (чи виділявся) метан, мають бути повністю переведені на газовий режим. Під час проектування шахт небезпека за газом повинна визначатися на підставі прогнозу газовості.
3.5.2. Газові шахти залежно від величини відносної метановості й виду виділення метану поділяються на п'ять категорій, зазначених у таблиці 3.3.
Таблиця 3.3
------------------------------------------------------------------
|Категорія шахт | Відносна метановість шахти, куб.м/т |
| за метаном | |
|---------------+------------------------------------------------|
| I |до 5 |
| II |від 5 до 10 |
| III |від 10 до 15 |
|Надкатегорійні |15 та більше; шахти, небезпечні за суфлярними |
| |виділеннями |
|Небезпечні за |шахти, що розробляють пласти, небезпечні за |
|раптовими |раптовими викидами вугілля та газу, шахти з |
|викидами |викидами породи |
------------------------------------------------------------------
Якщо при проходці стволів (шурфів) або інших розкривних виробок виявлено метан чи очікується його виділення, то в них треба дотримуватися газового режиму.
Шахти, що закриваються, на яких ведуться очисні та підготовчі роботи, слід відносити до тієї ж категорії, що й на період експлуатації. Газові шахти, що закриваються, на яких припинено видобуток вугілля, в залежності від величини абсолютної метановості поділяються на чотири категорії, що наведені в таблиці 3.4.
Таблиця 3.4
------------------------------------------------------------------
| Категорія шахт за метаном |Абсолютна метановість, куб.м/хв. |
|------------------------------+---------------------------------|
|I |до 4 |
|------------------------------+---------------------------------|
|II |від 4 до 8 |
|------------------------------+---------------------------------|
|III |від 8 до 12 |
|------------------------------+---------------------------------|
|Надкатегорійні |12 та більше |
------------------------------------------------------------------
3.5.3. Уміст метану в атмосфері підземних виробок та в трубопроводах повинен відповідати нормам, що наведені в таблиці 3.5. При розрахунках провітрювання максимально припустима концентрація метану у вихідному струмені очисної виробки та виїмкової дільниці повинна прийматися рівною 1% незалежно від наявності апаратури АКМ.
Таблиця 3.5
------------------------------------------------------------------
|Вентиляційний струмінь, трубопровід |Неприпустима |
| |концентрація метану, % |
| |за об'ємом |
|---------------------------------------+------------------------|
|Вихідний із тупикової виробки, камери, |понад 1 |
|підтримуваної виробки | |
|Вихідний із очисної виробки, виїмкової |понад 1 |
|дільниці при відсутності апаратури АКМ | |
|Вихідний із очисної виробки, виїмкової |понад 1,3 |
|дільниці при наявності апаратури АКМ | |
|Вихідний з крила, шахти |понад 0,75 |
|Вхідний до виїмкової дільниці, в очисні|понад 0,5 |
|виробки, до вибоїв тупикових виробок та| |
|до камер | |
|Місцеві скупчення метану в очисних, |2 та більше |
|тупикових та інших виробках | |
|На виході зі змішувальних камер |2 та більше |
|Трубопроводи для ізольованого відводу |понад 3,5 |
|метану за допомогою вентиляторів | |
|(ежекторів) | |
|Дегазаційні трубопроводи |від 3,5 до 25 |
------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. Під виїмковою дільницею у таблиці 3.5 розуміють
відокремлено провітрювані очисну виробку та ті, що прилягають до
неї, підготовчі виробки (при послідовному провітрюванні - обидві
провітрювані послідовно очисні виробки з підготовчими виробками,
що прилягають до них).
2. До місцевих скупчень відносять накопичення метану в
окремих місцях виробок з концентраціями, що перевищують середній
переріз виробки. Допустима концентрація для місцевих скупчень
відноситься до будь-якої точки поперечного перерізу виробки в
просвіті.
3.5.4. У разі виявлення у виробках концентрацій метану (крім місцевих скупчень біля бурових верстатів, комбайнів та врубових машин), зазначених у пункті 3.5.3 цих Правил, люди мають бути негайно виведені на свіжий струмінь, ці виробки огороджені знаками заборони, а з електроустаткування, за винятком електроустаткування у виконанні рудниковому особливо вибухонебезпечному (далі - РО), повинна бути знята напруга. Про це негайно повідомляється гірничий диспетчер і вживаються заходи щодо зниження концентрації газу до встановленої норми.
Розгазування виробок повинне проводитися відповідно до заходів, погоджених із командиром загону ДАРС(ДВГРС) і затверджених головним інженером шахти.
У разі утворення біля бурових верстатів, комбайнів та врубових машин місцевих скупчень метану, що досягають 2%, необхідно зупинити машини та зняти напругу з кабелю, що їх живить. Якщо виявиться подальше зростання концентрацій метану або протягом 15 хвилин вона не знижується, люди мають бути виведені на свіжий струмінь. Відновлення роботи машин допускається після зниження концентрації метану до 1%.
У разі виявлення концентрацій метану, зазначених у пункті 3.5.3 цих Правил, у трубопроводах для ізольованого відводу метану за допомогою вентиляторів (ежекторів) та на виході змішувальних камер мають бути вжиті заходи відповідно до ДНАОП 1.1.30-6.09-93.
У дегазаційних трубопроводах при неприпустимій концентрації метану слід здійснювати заходи, що запобігають поширенню горіння метану в трубопроводі, узгоджені з МакНДІ.
У разі контролю вмісту метану у вихідних вентиляційних струменях очисних виробок та виїмкових дільниць стаціонарною апаратурою датчики можуть настроюватися на автоматичне відключення електроенергії при концентрації метану 1,3%. При цьому припинення робіт та виведення людей необхідно здійснювати при концентрації метану у вихідних струменях дільниць та очисних виробок 1,3% та більше. Якщо протягом зміни відбувається три та більше автоматичних відключень, треба з'ясувати причини й вжити відповідних заходів.
3.5.5. На виході вихідного струменя з лави на вищерозташовані штреки, проведені з нижньою розкосиною, одна з вентиляційних печей повинна бути розташована попереду вибою лави, а відстань між печами повинна становити від 10 до 30 м.
Печі, що стали непотрібними, мають бути ретельно ізольовані.
3.5.6. У газових шахтах при кутах нахилу виробок, більших за 10 град., рух повітря в очисних виробках та на всьому подальшому шляху слідування за ними (крім виробок довжиною меншою за 30 м) повинен бути висхідним.
Допускається низхідне провітрювання очисних виробок з кутом нахилу, більшим за 10 град., за умови, що провітрювання їх здійснюється за схемами, наведеними в ДНАОП 1.1.30-6.09-93. Схеми мають передбачати додаткове подавання свіжого повітря виробкою, що прилягає до очисного вибою на нижньому горизонті, швидкість повітря в привибійному просторі очисних виробок повинна бути не менше за 1 м/с.
На пластах, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, допускається низхідний рух вихідного з очисних виробок вентиляційного струменя у виробках з кутом нахилу, більшим за 10 град. у разі дотримання таких умов:
а) швидкість повітря у виробках повинна бути не менше ніж 1 м/с;
б) кріплення виробок, крім прилеглих до очисних вибоїв, повинне бути негорючим або важкогорючим;
в) у виробках не має бути електричного устаткування та кабелів.
У разі відробки пластів, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, лавами за падінням (підйомом) допускається розміщення електроустаткування та кабелів у прилеглих до очисних вибоїв виробках з низхідним рухом вихідного вентиляційного струменя за дотримання таких умов:
а) кут нахилу виробки не повинен перевищувати 15 град.;
б) похила довжина виїмкового стовпа (похила висота поверху) повинне бути не більше за 1000 м, а метановиділення у виробки дільниці не повинно перевищувати 5 куб.м/хв;
в) вихідні з тупикових виробок вентиляційні струмені не мають надходити до свіжого струменя дільниці;
г) кріплення виробок з низхідним рухом вихідного вентиляційного струменя повинне бути негорючим або важкогорючим. У виробці, що з'єднує вихідний вентиляційний струмінь дільниці зі свіжим струменем, повинно бути негорюче кріплення та не менше двох пожежних перемичок з металевими реверсивними дверима.
Значення кутів нахилу виробки 10 град. та 15 град. є середніми за її довжиною та їх слід визначати з урахуванням різниці висотних позначок та довжини виробки.
3.5.7. Провітрювання тупикових виробок шахт, небезпечних за газом, крім тупикових виробок, прилеглих до очисних вибоїв, повинне бути організоване таким чином, щоб вихідні з них струмені повітря не надходили до очисних та тупикових виробок.
На діючих шахтах допускається випускання вихідного струменя із тупикових виробок, неприлеглих до очисних вибоїв, до очисних виробок на шахтах I та II категорій при узгодженні з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України, а на шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами (за винятком виробок, що проводяться на викидонебезпечних вугільних пластах чи породах, не захищених випереджувальною відробкою захисних пластів) - при узгодженні з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України. При цьому кількість таких тупикових пластових виробок повинна бути не більше двох.
Допускається послідовне провітрювання не більше двох тупикових виробок, що проводяться вугільними пластами.
На шахтах, що будуються, і під час підготовки нових горизонтів шахт допускається при узгодженні з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України випускання вихідного струменя у виробки зі свіжим струменем діючого горизонту за умови, що в цьому вихідному струмені вміст метану не перевищує 0,5%, а склад повітря відповідає вимогам пункту 3.1.1 цих Правил. У цьому разі перед розгазуванням виробок нового горизонту необхідно призупинити роботи на діючому горизонті, вивести людей та зняти напругу з електроустаткування.
Під час проведення на новому горизонті виробок на пластах, небезпечних за раптовими викидами або суфлярними виділеннями метану, випускання вихідного струменя у свіжий струмінь діючого горизонту не допускається.
3.5.8. Ствол шахти чи квершлаг, що наближається до газоносного пласта, з відстані 10 м за нормаллю слід проходити з розвідувальними свердловинами глибиною не меншою за 5 м. При цьому виміри вмісту метану необхідно проводити не менше трьох разів на зміну.
Схеми розташування свердловин (не менше двох), їх глибину та періодичність буріння визначають головний інженер шахти та геолог з таким розрахунком, щоб розвідана товща між пластом та виробкою складала не менше ніж 5 м. Фактичне розташування свердловин повинне бути нанесене на робочий ескіз виробки з прив'язкою до маркшейдерського знака. Контроль за розташуванням вибою відносно пласта за даними розвідувального буріння здійснюється під керівництвом геолога.
3.5.9. Під час провітрювання тупикових виробок, що проводяться на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, та на викидонебезпечних породах, установлення ВМП з пневматичними двигунами (за умови застосування вентиляторів, для яких неможливе займання метану від ударів та тертя обертових частин об корпус вентилятора) повинне проводитися відповідно до вимог пункту 3.4.3 цих Правил.
Допускається застосування вентиляторів з електродвигунами за умови встановлення їх у виробках зі свіжим струменем на відстані, не меншій за 150 м від вибою тупикової виробки та не меншій за 50 м від очисного вибою, й автоматичного контролю концентрації метану біля вентиляторів.
3.5.10. У разі зупинки головної чи допоміжної вентиляційної установки або порушення вентиляції необхідно припинити роботи на виїмкових дільницях та в тупикових виробках, негайно вивести людей на свіжий струмінь, зняти напругу з електроустаткування.
Якщо зупинка вентиляційної установки триває більше 30 хвилин, то люди мають вийти до ствола, що подає свіже повітря, або піднятися на поверхню. Подальші дії мають визначатися планом ліквідації аварій.
3.5.11. Після кожної зупинки вентиляційних установок (головних, допоміжних або місцевого провітрювання), а також порушення вентиляції вмикання електричних машин, апаратів та поновлення робіт дозволяється тільки після відновлення нормального режиму вентиляції та попереднього виміру вмісту метану керівниками робіт у зміні в місцях проведення робіт, біля електричних машин, апаратів та на відстані, не меншій за 20 м від місць їх установлення у всіх прилеглих виробках. Зазначені вимоги поширюються і у разі поновлення робіт після їх зупинки на одну зміну та більше, а також у разі розгазування виробок.
3.5.12. Про кожний випадок прориву метану із підошви гірничої виробки або суфлярного виділення головний інженер шахти зобов'язаний повідомити територіальний орган Держнаглядохоронпраці України. Усі випадки таких явищ необхідно реєструвати у Книзі вимірів метану та обліку загазувань (підвищених вмістів діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) (додаток 4). Книга складається з чотирьох розділів:
форма 1 призначена для реєстрації результатів вимірів концентрації метану і заповнюється щоденно, при цьому з нарядів-путівок переносяться до книги результати вимірювань за пунктами, що наведені у додатку 4.
Для вихідних струменів очисних виробок в одній графі записуються у вигляді дробу два значення концентрації: у чисельнику - максимальне, у знаменнику - середнє.
Через кожні 10 днів начальник дільниці, незалежно від щозмінного ознайомлення із вмістом газу у виробках за наряд-путівками, знайомиться з результатами вимірів концентрації за декаду та розписується у відповідній графі;
форма 2 - для обліку загазувань;
форма 3 - для обліку суфлярних виділень метану та раптових руйнувань порід підошви з проривом метану (проривів метану). У формі 3 реєструються всі випадки суфлярних виділень та проривів метану з підошви гірничих виробок у порядку їх виникнення. Нумерація суфлярних виділень (проривів) ведеться загальна по шахті. На планах гірничих робіт місце суфлярного виділення (прориву) позначається червоним колом, зазначається його порядковий номер і дата виникнення. Реєстрація кожного суфляру (прориву) здійснюється не пізніше наступного дня з подальшим доповненням у разі отримання нових даних про нього;
форма 4 - для обліку підвищених концентрацій CO2. У формі 4 реєструються всі випадки підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) у виробках негазових шахт. Реєстрація здійснюється не пізніше наступного дня з моменту виявлення у виробках підвищеного вмісту діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) з подальшим доповненням у разі отримання нових даних.
На негазових шахтах книга складається з одного розділу (форма 4) і називається Книга обліку підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу).
На надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами шахтах повинен здійснюватися прогноз проривів метану відповідно до "Инструкции по прогнозу и предупреждению внезапных прорывов метана из почвы горных выработок", погодженої Держгіртехнаглядом УРСР 05.08.87 та затвердженої Мінвуглепромом УРСР 12.08.87.
У разі встановлення небезпеки проривів метану необхідно виконувати заходи, затверджені головним інженером шахти, що розробляються відповідно до вищезазначеної Інструкції.
3.5.13. У шахтах з високою газовістю повинна здійснюватися дегазація.
Дегазація повинна передбачатися у проектах будівництва та реконструкції шахт, розкривання і підготовки горизонтів, блоків, панелей та паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок.
Умови застосування дегазації, проектування та експлуатація дегазаційних систем регламентуються стандартом Міністерства палива та енергетики України (далі - Мінпаливенерго України) "Дегазація вугільних шахт. Інструкція", затвердженим наказом Мінпаливенерго України від 17.11.2004 N 725 (СОУ 10.1.00174088.001-2004).
3.5.14. На газових діючих шахтах та шахтах, що ліквідуються, II категорії і вище повинна проводитися оцінка ділянок поверхні за ступенем небезпеки виділення метану, а в разі необхідності повинен здійснюватися контроль умісту метану в приміщеннях і вживатися заходи щодо їх захисту від загазування.
3.5.15. Шахти, в яких виділяються рідкі та пароподібні вуглеводні, а також газоподібні (крім метану) вуглеводні, якщо уміст останніх перевищує 10% від загального об'єму горючих газів, зараховують до небезпечних за нафтогазопроявами.
Порядок ведення робіт у таких шахтах регламентується вимогами цього розділу Правил та "Временной инструкцией по безопарному ведению работ в угольных шахтах, опасных по нефтегазопроявлениям", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 02.03.84 (далі - НАОП 1.1.30-5.02-84).
У разі виявлення у виробках шахти, безпечної за нафтогазопроявами, запаху нафтопродуктів, не пов'язаного із застосовуваною технологією, у цих виробках мають бути негайно відібрані проби повітря працівниками ДАРС (ДВГРС) й направлені в МакНДІ або НДІГС для аналізу на важкі вуглеводи.
3.5.16. На шахтах з виділеннями сірчистого газу чи сірководню у паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок мають передбачатися додаткові заходи із забезпечення безпеки робіт в умовах виділення цих газів.
3.6. Боротьба з пилом
3.6.1. На кожній шахті необхідно здійснювати заходи щодо знепилювання повітря.
3.6.2. Проекти нових та тих, що реконструюються, шахт (горизонтів), розкриття та підготовки блоків, панелей, виїмкових полів, а також паспорти виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок мають містити заходи щодо боротьби з пилом.
3.6.3. Новостворювані гірничі машини для відбою та транспортування гірничої маси мають забезпечувати мінімальне пилоутворення і пилоподавлення, що відповідає санітарним нормам.
Гірничі машини, під час роботи яких утворюється пил, мають бути оснащені засобами пилозаглушення, які постачаються заводами-виробниками у комплекті з машинами.
Не допускається експлуатація таких машин без засобів пилозаглушення, а також тоді, коли конструкція та параметри роботи цих засобів не відповідають вимогам посібників з експлуатації відповідних машин або в разі несправності блокувального пристрою, що перешкоджає запуску машини в разі порушення пилозаглушення.
3.6.4. Розпилювання (диспергування) зрошувальної рідини повинне проводитися форсунками (зрошувачами) під тиском не менше за 0,5 МПа, а на виїмкових та прохідницьких комбайнах - не менше за 1,2 МПа.
3.6.5. Під час проведення очисних робіт, а також під час проведення виробок комбайнами вибіркової дії на пластах із середньою потужністю повинне застосовуватися попереднє зволоження вугілля у масиві.
За погодженням територіальних органів Держнаглядохоронпраці України, виданим на підставі висновку МакНДІ або ЕТЦ, допускається проведення робіт незволоженим масивом вугілля в таких випадках:
а) за природної вологості вугілля 12% та більше;
б) у разі застосування способів боротьби з пилом, при використанні яких уміст пилу в повітрі робочої зони стійко утримується в межах граничнодопустимих концентрацій;
в) якщо нагнітання рідини в пласт призводить до погіршення умов праці і знижує безпеку проведення очисних робіт;
г) якщо проведення робіт з буріння свердловин (шпурів) для попереднього зволоження вугілля в масиві та нагнітання в них рідини неможливе за гірничо-геологічними або гірничо-технічними умовами.
3.6.6. Якщо засоби боротьби з пилом у діючих вибоях не забезпечують зниження запилення повітря до граничнодопустимих концентрацій, мають бути розроблені заходи, що унеможливлюють перебування людей у запиленій зоні, та проводитися знепилювання повітря, що виходить із цих вибоїв.
3.6.7. Приймальні бункери, перекидачі, пристрої для завантаження і розвантаження скіпів мають бути обладнані засобами аспірації та очищення повітря, а також пристроями для запобігання просипанню гірничої маси та пилоутворенню.
3.6.8. Не допускається на діючих шахтах подавання свіжого струменя повітря стволами, обладнаними підйомами зі скіпами або перекидними клітями, похилими стволами і виробками за межами виїмкової дільниці, які обладнані конвеєрами і не мають засобів пилозаглушення, що забезпечують зниження запилення повітря.
3.6.9. Під час виробничих процесів, що супроводжуються утворенням або виділенням пилу, повинен здійснюватися контроль його концентрації.
3.6.10. Не допускається робота виїмкових і прохідницьких комбайнів, а також стругових установок, якщо концентрація пилу перевищує технічно допустимий рівень.
3.6.11. До небезпечних за вибухами пилу відносять пласти вугілля з виходом летких речовин 15% та більше, а також пласти вугілля (крім антрацитів) з меншим виходом летких речовин, вибуховість пилу яких установлена лабораторними випробуваннями.
3.6.12. Параметри способів та засобів пиловибухозахисту гірничих виробок мають встановлюватися відповідно до нижніх меж вибуховості вугільного пилу, що відклався, та нормою осланцювання.
Нижні межі вибуховості та норми осланцювання визначаються в МакНДІ для вугілля розроблюваних шахтопластів з виходом летких речовин менше за 15% (крім антрацитів) щорічно, для вугілля нововведених в експлуатацію шахтопластів - перед їх введенням, для вугілля шахтопластів, які експлуатуються, із виходом летких речовин 15% та більше - коригуються начальником ВТБ шахти при зміні виходу летких або вмісту негорючих речовин.
3.6.13. На шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, мають здійснюватися заходи щодо попередження та локалізації вибухів вугільного пилу, основані на застосуванні інертного пилу (сланцевий пиловибухозахист), води (гідропиловибухозахист) або води та інертного пилу (комбінований пиловибухозахист).
При застосуванні сланцевого пиловибухозахисту для попередження вибухів пилу необхідно проводити біління та осланцювання гірничих виробок, з метою локалізації вибухів мають встановлюватися сланцеві заслони.
При застосуванні гідропиловибухозахисту з метою попередження вибухів пилу необхідно застосовувати: біління, обмивання гірничих виробок (мокре прибирання пилу), зв'язування відкладеного пилу гігроскопічними змочувально-зв'язувальними сумішами, а також за допомогою безперервно діючих туманотвірних завіс. Для локалізації вибухів мають встановлюватися водяні заслони.
При застосуванні комбінованого пиловибухозахисту необхідно використовувати способи й засоби попередження та локалізації вибухів пилу, основані як на воді, так і на інертному пилу.
Ці вимоги не поширюються на виробки гідрошахт і гідродільниць із самопливним гідротранспортом.
Не допускається застосування способів попередження вибухів вугільного пилу, побудованих на використанні води без змочувально-зв'язувальних сумішей на пластах, де вугільний пил не змочується водою чи захисні дії цих заходів не забезпечують вибухобезпеку протягом зміни.
Під час проведення підривних робіт мають вживатися заходи щодо попередження вибухів пилу, передбачені ДНАОП 0.00-1.17-92.
3.6.14. На шахтах III категорії, що наново будуються і реконструюються, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами, у збійках між похилими стволами, капітальними похилими виробками, головними та груповими штреками у разі різноспрямованого руху вентиляційних струменів глухі перемички мають бути вибухостійкими.
3.6.15. Сланцевими або водяними заслонами слід захищати:
а) очисні виробки;
б) вибої підготовчих виробок, що проводяться вугіллям чи вугіллям і породою;
в) крила шахтного поля на кожному пласті;
г) конвеєрні виробки;
ґ) пожежні дільниці;
д) склади вибухових матеріалів.
Заслони розміщуються у виробках на вхідному та на вихідному струменях виробок, що ізолюються.
Захист вибоїв підготовчих виробок до впровадження автоматичних систем повинен здійснюватися розосередженими водяними або сланцевими заслонами. При цьому в тупиковій частині виробки встановлюється не менше чотирьох рядів посудин (полиць). Перший ряд повинен бути встановлений не ближче ніж 25 м та не далі ніж 40 м від вибою.
Підготовчі виробки довжиною менше ніж 40 м мають ізолюватися заслонами, що встановлюються в прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від сполучень (60 м для сланцевих та 75 м для водяних заслонів).
Для ізоляції крил заслони встановлюються у відкатних та вентиляційних штреках біля бремсбергів, уклонів, квершлагів та біля інших прилеглих до них виробок.
Для захисту конвеєрних виробок, тупикових підготовчих виробок, що проводяться вугіллям, сланцеві або водяні заслони мають встановлюватися на всій довжині виробок на відстані один від одного не більш як 300 м для сланцевих та 250 м для водяних заслонів. Установлення заслонів у конвеєрних виробках не вимагається, якщо ними транспортується тільки порода.
Для ізоляції пожежних дільниць заслони розміщуються у всіх прилеглих до них виробках.
Заслони встановлюють у горизонтальних та похилих виробках з кутом нахилу до 18 град.. Якщо кут нахилу більше ніж 18 град., заслони слід встановлювати у прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від їх сполучення із виробкою, яка ізолюється.
Вимоги до захисту заслонами крил шахтного поля на кожному пласті та конвеєрних виробок не поширюються на шахти, що розробляють пласти вугілля з виходом летких речовин менше ніж 15%.
3.6.16. Сланцеві заслони мають встановлюватися на відстані не менше ніж 60 м та не більше ніж 300 м, водяні заслони - не менше ніж 75 м та не більше ніж 250 м від вибоїв очисних та підготовчих виробок, сполучень відкатних та вентиляційних штреків із бремсбергами, уклонами, квершлагами, а також перемичок, що ізолюють пожежу. Установлення заслонів на відкатних та вентиляційних штреках, біля сполучень з бремсбергами, уклонами, квершлагами не вимагається, якщо сланцеві заслони, що ізолюють вибої очисних та підготовчих виробок, розташовані на відстані 300 м та менше, а водяні - 250 м та менше від цих сполучень.
Заслони мають встановлюватися на прямолінійних ділянках виробок з витриманим перерізом. Не допускається встановлення заслонів на ділянках виробок, що мають порожнини за кріпленням (куполи, старі виробки, що погашаються, та ін.). Збереження та справність заслонів у виробках забезпечують керівники дільниць, до складу яких входять ці виробки.
Місця встановлення заслонів мають бути нанесені на плани гірничих виробок, що додаються до плану ліквідації аварій.
3.6.17. Конструкція заслонів для різних типів кріплення, форма полиць та посудин, матеріал для їх виготовлення, а також порядок розстановки заслонів у мережі гірничих виробок мають відповідати вимогам цих Правил.
При цьому кількість інертного пилу й води в заслоні повинна визначатися із розрахунку 400 кг на 1 кв.м поперечного перерізу виробки в просвіті в місці встановлення заслону.
3.6.18. Якщо шахтою одночасно розробляються небезпечні й безпечні за вибухами пилу пласти, то в усіх виробках, що з'єднують небезпечні пласти з безпечними, мають вживатися заходи щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу відповідно до пункту 3.6.13 цих Правил.
3.6.19. Заходи щодо запобігання вибухам вугільного пилу слід здійснювати за графіками, щоквартально розроблюваними начальником дільниці ВТБ та затвердженими головним інженером шахти. Графіки мають направлятися начальнику дільниці, який несе відповідальність за їх виконання, та підрозділу ДАРС (ДВГРС). Періодичність проведення заходів щодо попередження вибухів пилу в гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пиловідкладення, на підставі аналізу ефективності застосовуваних заходів та результатів контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок.
Якщо передбачені графіками заходи не забезпечують надійного вибухозахисту гірничих виробок протягом однієї зміни, то уживаються заходи щодо зниження інтенсивності пиловідкладення, застосування більш ефективних способів знепилювання повітря або змочувально-зв'язувальних сумішей для зв'язування в них пилу, що відкладається.
3.6.20. Для запобігання поширенню вибухів вугільного пилу в мережі гірничих виробок вибої підготовчих виробок, що проводяться вугіллям чи вугіллям і породою за допомогою комбайнів або підривних робіт, а також сполучення лав із штреками, розподілпункти та інші місця скупчення електроустаткування в дільничних виробках мають бути захищені автоматичними системами локалізації спалахів метану й вугільного пилу на початковій стадії їх виникнення.
До впровадження автоматичних систем локалізації вибухів вугільного пилу слід встановлювати сланцеві або водяні заслони.
Терміни впровадження автоматичних систем установлюються Мінпаливенерго при узгодженні з Держнаглядохоронпраці України.
3.6.21. Контроль пиловибухобезпечності гірничих виробок повинен проводитися посадовими особами дільниці, у віданні яких перебувають ці виробки, щозмінно та посадовими особами дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу. Результати контролю стану пилового режиму дільницею ВТБ мають заноситися до Книги контролю стану пилового режиму (додаток 11).
Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен проводитися підрозділами ДАРС (ДВГРС).
Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюватися приладами або лабораторним аналізом та візуально.
У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок командир підрозділу ДАРС (ДВГРС) терміново повідомляє про це головного інженера шахти та територіальний орган Держнаглядохоронпраці України.
У виробках, стан яких не відповідає вимогам підрозділу 3.6 цих Правил, роботи мають бути припинені й вжито негайних заходів для усунення порушень пилового режиму.
3.7. Контроль за станом рудникової атмосфери
3.7.1. Начальник дільниці ВТБ повинен складати вентиляційний план шахти, який систематично поповнюється та не рідше одного разу на півроку складається знову. Усі зміни, що відбулися в розташуванні вентиляційних споруд і пристроїв (дверей, перемичок, кросингів, вікон та ін.), ВМП, у напрямку вентиляційних струменів та рівнів витрат повітря, а також новозакладені виробки мають помічатися на схемах вентиляції начальником дільниці ВТБ протягом доби.
Результати вимірів витрат повітря у виробках та в каналах вентиляційних установок (із зазначенням дати вимірів) наносяться на схеми вентиляції, що знаходяться на дільниці ВТБ, у головного інженера шахти та у гірничого диспетчера, також протягом доби.
Схеми вентиляційних з'єднань слід коригувати перед кожною наміченою зміною вентиляційної мережі шахти.
Вентиляційний план шахти повинен бути у начальника дільниці ВТБ та головного інженера шахти.
На кожній шахті не рідше одного разу на три роки необхідно проводити депресійну та (при потребі) газову зйомки, результати яких використовуються при розрахунках вентиляції й розробці заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з урахуванням програми розвитку гірничих робіт.
На кожній шахті мають виконуватися розрахунки витрат повітря й повітророзподілу, перевірки стійкості провітрювання, розроблятися заходи щодо забезпечення провітрювання, що відповідають програмі розвитку гірничих робіт.
Проекти розкриття та підготовки (реконструкції) шахти, виїмкових полів, горизонтів, блоків, панелей слід узгоджувати з депресійною службою ДАРС (ДВГРС) у частині стійкості схеми провітрювання.
3.7.2. Для оцінки якості повітря, правильності його розподілу у виробках та визначення газовості шахт проводяться перевірка складу повітря та виміри його витрат у вихідних струменях очисних та тупикових виробок, виїмкових дільниць, крил, пластів та шахти в цілому; на вхідних струменях при послідовному провітрюванні вибоїв або в разі виділення метану на шляху руху свіжого струменя, біля ВМП та в зарядних камерах, а також біля вибоїв тупикових висхідних виробок у негазових шахтах. Крім зазначених вище місць, виміри витрат повітря слід проводити на головних вхідних струменях шахти, біля всіх розгалужень свіжих повітряних струменів, біля вибоїв тупикових виробок, біля ВМП.
Перевірка складу повітря та вимір його витрат мають проводитися на шахтах негазових, I та II категорій за газом метаном один раз на місяць, на шахтах III категорії - два рази на місяць, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу - три рази на місяць, а на шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, - не рідше двох разів на місяць. При цьому в усіх місцях перевірки складу повітря вимірюються його швидкість та температура.
Витрати повітря, що подається до ВМП, визначається не менше одного разу на місяць.
Перевірка складу повітря після підривних робіт повинна проводитися не рідше одного разу на місяць у стволах, незалежно від їх глибини, а в інших тупикових виробках при довжині 300 м та більше.
Результати вимірів та дані про склад повітря мають заноситися до Вентиляційного журналу (додаток 12). Не менше одного разу на місяць повинні визначатися подача та тиск кожного вентилятора, що записуються у графи 2 та 3 форми I. За наявності самописного витратоміра до журналу заносяться його показання. Безпосередньо подачу вентилятора в цьому разі можна вимірювати один раз на квартал.
Дані про оцінку стану герметичності вентиляційних споруд і пристроїв та відносної витрати повітря додаються до заходів із забезпечення провітрювання шахти.
Перевірка складу повітря у виробках з найгіршими умовами провітрювання після проведення підривних робіт здійснюється не рідше одного разу на місяць і не пізніше ніж через 2 дні після одного з вимірювань витрати повітря. Якщо підривні роботи здійснюються в кілька прийомів, то перевірка здійснюється після підривання з максимальним виділенням шкідливих газів.
Перевірка складу повітря під час проходки стволів, переведених на газовий режим, повинна проводитися не рідше двох разів, а в решті випадків - один раз на місяць. Перевірка проводиться в двох місцях: на відстані 20 м від устя та біля вибою.
У місцях установлення датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану та датчиків витрат повітря з виведенням телевимірювання на поверхню перевірку складу та виміри витрат повітря допускається проводити не рідше одного разу на місяць (окрім пластів вугілля, схильних до самозаймання).
3.7.3. У місцях виміру витрат повітря на головних вхідних та вихідних струменях шахти мають бути влаштовані вимірні станції. В інших виробках вимір витрат повітря повинен проводитися на прямолінійних незахаращених ділянках з кріпленням, щільно прилеглим до стінок виробки.
У всіх місцях виміру витрат повітря мають бути дошки, на яких записуються: дата виміру, площа поперечного перерізу виробки (вимірної станції), розрахункова та фактична витрати повітря, швидкість повітряного струменя.
3.7.4. Для контролю умісту метану і вуглекислого газу в діючих гірничих виробках необхідно застосовувати прилади і апаратуру згідно з таблицею 3.6.
Таблиця 3.6
------------------------------------------------------------------
|Категорії шахт за газом| Тип приладів (апаратури) |
| |----------------------------------------|
| | переносні | переносні | стаціонарна |
| | епізодичної |автоматичні | автоматична |
| | дії | | |
|-----------------------+-------------+------------+-------------|
| |на СН |на СО | на СН | на СН |
| | 4| 2| 4 | 4 |
|-----------------------+------+------+------------+-------------|
|Негазові | + | + | - | - |
|-----------------------+------+------+------------+-------------|
|I та II категорії | + | + | + | - |
|-----------------------+------+------+------------+-------------|
|III категорії, | + | + | + | + |
|надкатегорійні та | | | | |
|небезпечні за раптовими| | | | |
|викидами | | | | |
------------------------------------------------------------------
У шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами контроль умісту метану біля прохідницьких та виймальних комбайнів і врубових машин повинен проводитися за допомогою вмонтованих автоматичних приладів.
У шахтах, небезпечних за раптовими викидами, усі працівники, що проводять роботи в тупикових та очисних виробках та у виробках з вихідними вентиляційними струменями, мають забезпечуватися індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками.
При дистанційному керуванні комбайнами та врубовими машинами із пневмоприводом допускається контроль умісту метану за допомогою стаціонарної апаратури або переносних автоматичних приладів. Автоматична стаціонарна апаратура та вмонтовані прилади контролю умісту метану мають забезпечувати автоматичне відключення електроенергії в разі неприпустимої концентрації метану.
Місця встановлення автоматичних переносних приладів та датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану визначаються згідно з вимогами цього підрозділу Правил.
У негазових шахтах та шахтах I та II категорій за газом тимчасово допускається застосування для контролю складу повітря запобіжних бензинових ламп.
На шахтах, що будуються і реконструюються, III категорії за газом і вище повинен застосовуватися автоматизований збір, надання та обробка інформації про аерогазовий стан у гірничих виробках за допомогою електронно-обчислювальної машини (далі - ЕОМ) (на базі комплексу аерогазового інформаційного (далі - КАГІ) або інших, аналогічних за призначенням).
Під час проходки вертикальних стволів, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, забезпечення працівників індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками, не вимагається.
3.7.5. Контроль концентрації метану в газових шахтах повинен здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися або скупчуватися метан. Місця та періодичність вимірів установлюються начальником дільниці ВТБ та затверджуються головним інженером шахти. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки. При цьому необхідно виконувати такі вимоги:
а) біля вибоїв діючих тупикових виробок, у вихідних вентиляційних струменях тупикових, очисних виробок і виїмкових дільниць, за письмовим завданням, вимірювання концентрації метану мають виконувати змінні керівники робіт дільниць, бригадири (ланкові), працівники дільниці ВТБ.
У разі відсутності автоматичного контролю умісту метану виміри мають виконуватися: в шахтах I і II категорій - не менше двох разів на зміну, в шахтах III категорії і вище - не менше трьох разів на зміну. Один із вимірів повинен виконуватися на початку зміни. При цьому не рідше одного разу на зміну виміри слід виконувати працівниками дільниці ВТБ.
При автоматичному контролі умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри в шахтах I і II категорій - не рідше одного разу на добу, в шахтах III категорії і вище - не рідше одного разу на зміну. У тупикових виробках і на виїмкових дільницях шахт III категорії і вище, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри не рідше одного разу на добу;
б) у вхідних до тупикових та очисних виробок і виїмкових дільниць вентиляційних струменях, у недіючих тупикових та очисних виробках та їх вихідних струменях, у вихідних вентиляційних струменях крил та шахт, а також на пластах, де виділення метану не спостерігалося, та в інших виробках виміри концентрації метану слід виконувати працівникам дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу;
в) у машинних камерах виміри концентрації метану мають виконуватися змінними посадовими особами дільниць або персоналом, що обслуговує камери, не рідше одного разу на зміну та працівниками дільниці ВТБ - не рідше одного разу на добу;
г) у стволах, переведених на газовий режим, контроль концентрації метану повинен здійснюватися персоналом, зазначеним у першому абзаці підпункту "а". У разі автоматичного контролю умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри концентрації метану не рідше одного разу на зміну, при використанні стаціонарної автоматичної апаратури - не рідше одного разу на добу.
При виявленні неправильних показань автоматичної стаціонарної апаратури контролю умісту метану працівник повинен негайно повідомити про це гірничому диспетчеру й оператору АГК. Якщо несправність протягом зміни усунути не можна, виміри концентрації метану потрібно виконувати з періодичністю, установленою для виробок, не обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану.
Контроль умісту метану під час підривних робіт здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00-1.17-92.
3.7.6. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки, встановлені відповідно до вимог пункту 3.7.5 цих Правил.
Змінні посадові особи дільниці ВТБ, крім випадків, зазначених у пункті 3.7.5, заносять результати виконаних ними вимірів до нарядів-путівок. Дані нарядів-путівок протягом доби мають бути перенесені до Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) та підписані начальником дільниці ВТБ. Наряди-путівки необхідно зберігати не менше 12 місяців.
Посадові особи дільниці ВТБ мають передавати телефоном (телефонограмою) результати вимірів начальнику (заступнику або помічнику начальника) дільниці ВТБ, який зобов'язаний ознайомити з ними та з показниками стаціонарної автоматичної апаратури контролю умісту метану під підпис начальників (заступників або помічників начальників) дільниць, а також особу, що видає наряд на шахті.
Аварійні випадки загазування виробок незалежно від тривалості загазування (крім місцевих скупчень біля комбайнів, врубових машин та бурильних верстатів) мають розслідуватися. Усі випадки загазування слід реєструвати у Книзі вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) (додаток 4).
Усі випадки спалаху газу та вугільного пилу незалежно від викликаних ними наслідків мають розслідуватися й оформлятися актом у двох примірниках, один з яких у двотижневий термін повинен бути направлений до МакНДІ, а другий - залишається на шахті.
3.7.7. На всіх газових шахтах повинен забезпечуватися контроль за шаровими і місцевими скупченнями метану та один раз на квартал складатися перелік дільниць гірничих виробок, небезпечних за шаровими скупченнями метану.
Реєстрація кожного суфляру (прориву) здійснюється не пізніше наступного дня з подальшим доповненням у разі отримання нових даних про нього. У графи 5 та 6, наведені у формі 3 додатка 4 Правил, заносяться результати вимірів концентрації метану та витрати повітря після отримання про них нових даних, а також дата здійснення вимірів. Витрата газу під час дії суфляру (прориву) визначається з різниці витрати газу, виміряного перед місцем виділення метану та за ним. Для цього у зазначених пунктах виробки одночасно вимірюються витрати повітря та концентрація метану. Якщо виміри перед місцем виділення метану здійснити неможливо, витрата визначається за різницею витрати метану, що виділявся з виробки до появи в ній суфлярного виділення (прориву) та при діючому суфлярі (прориві). Перший приймається за результатами найближчого планового виміру, а другий визначається безпосереднім вимірюванням витрати повітря та концентрації метану.
3.7.8. В очисних та тупикових виробках негазових шахт, а також на газових шахтах під час розробки пластів вугілля, схильного до самозаймання, при погашенні та проведенні виробок завалом змінні керівники робіт дільниць мають проводити виміри умісту діоксиду вуглецю (СО ) не рідше одного разу на зміну.
2 Результати вимірів слід заносити на дошки.
Усі випадки перевищення установленої норми умісту діоксиду вуглецю слід розслідувати та заносити до Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) (додаток 4).
На шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильні до самозапалювання, повинен проводитися контроль умісту оксиду вуглецю (СО) у рудниковому повітрі.
3.7.9. На всіх газових шахтах у тупикових виробках, що проводяться із застосуванням електроенергії та провітрюються ВМП, крім вертикальних стволів та шурфів, повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю кількості повітря.
У шахтах III категорії і вище повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю роботи і телеуправління ВМП з електроприводом.
4. Рудниковий транспорт і підйом
4.1. Пересування та перевезення людей і вантажів у гірничих виробках
4.1.1. При проектуванні гірничих виробок шахт, а також горизонтів, блоків, панелей, уклонів тощо в кожній гірничій виробці (крім очисних), де не забезпечується безремонтне утримання незалежно від її призначення, необхідно передбачати засоби транспорту для проведення оглядів і ремонтів цих виробок.
4.1.2. Перевезення людей у гірничих виробках повинне здійснюватися пасажирськими засобами, що призначені для цієї мети, згідно з вимогами, що містяться в інструкціях виробника з їх експлуатації.
При відкатці акумуляторними електровозами або дизелевозами, за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці України, допускається перевезення людей окремими поїздами, що складаються із звичайних вагонеток зі знімними сидіннями. Ці сидіння необхідно встановлювати у вагонетках таким чином, щоб голова людини, яка сидить, не виступала за габарити локомотива.
Для перевезення людей, що супроводжують состави поїздів з матеріалами та устаткуванням, а також для перевезення окремих осіб протягом зміни в горизонтальних виробках допускається додавати до вантажного складу поїзда одну пасажирську вагонетку для середзмінного перевезення людей. Ця вагонетка повинна розміщуватись за локомотивом у голові состава поїзда. Швидкість перевезення людей в такому випадку не повинна перевищувати 12 км/год. Конструкція вагонетки погоджується з МакНДІ. Не дозволяється причіплювати до пасажирської вагонетки платформи з матеріалами та устаткуванням, а також вагонетки, у яких вантаж, що перевозиться, виступає за їх габарити.
4.1.3. При перевезенні людей в пасажирських вагонетках (поїздах) у горизонтальних виробках швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год, а при перевезенні людей в обладнаних вантажних вагонетках - 12 км/год.
4.1.4. При перевезенні людей у похилих виробках пасажирськими поїздами (вагонетками) їх потрібно забезпечити автоматичними пристосуваннями (парашутами), що зупиняють повільно поїзд (вагонетку) у випадку перевищення встановленої швидкості на 25%, обриву каната, причіпного пристрою або зчіпки. Крім того, повинна передбачатися можливість приведення в дію парашутів ручним приводом.
Поїзд (вагонетка) повинен обслуговуватися спеціально навченим гірником (кондуктором), який під час перевезення людей повинен перебувати в передній частині першої в напрямку руху вагонетки. У цьому ж місці повинна знаходитися рукоятка ручного приводу парашутів.
Тип парашутного пристрою і вагонетки у похилих виробках, де проводиться перевезення людей пасажирськими вагонетками, має відповідати типу рейок і способу настилання рейкових шляхів.
При навішуванні нововведених в експлуатацію вагонеток, призначених для перевезення людей похилими виробками, а також періодично, не менше одного разу на 6 місяців, мають виконуватися випробування парашутів згідно з інструкціями виготівника з експлуатації парашутів.
4.1.5. Через 5 років експлуатації вагонетки та їхні парашутні пристрої підлягають обстеженню МакНДІ, НДІГМ із застосуванням інструментального контролю для визначення можливості їхньої подальшої експлуатації. Рішення щодо продовження терміну служби вагонеток до 2 років приймається спеціальною комісією під керівництвом головного механіка шахти на підставі висновку МакНДІ, НДІГМ.
4.1.6. У вагонетках, що використовуються для перевезення людей у двоколійних виробках, а також у виробках, в яких посадочні майданчики розміщуються з одного боку, прорізи з неробочого боку та міжколійного простору мають бути закритими.
4.1.7. Кожний поїзд (вагонетка), що служить для перевезення людей у похилих виробках, повинен забезпечуватися світловим сигналом на першій вагонетці в напрямку руху поїзда.
4.1.8. Пасажирські вагонетки для перевезення людей у похилих виробках мають бути з'єднані між собою подвійними зчіпками.
4.1.9. Спорудження та експлуатація підвісних канатно-крісельних, монорейкових і наґрунтових доріг необхідно виконувати згідно з параграфом 286 ("Инструкция по безопасной эксплуатации подземных пассажирских подвесных канатных дорог") "Правил безопасности в угольных и сланцевых шахтах", затверджених Мінвуглепромом СРСР 14.12.72 та Держгіртехнаглядом СРСР 26.12.72, "Временними требованиями безопасности при эксплуатации монорельсових дорог в угольных шахтах", затвердженими Мінвуглепромом СРСР 05.07.82 та Держгіртехнаглядом СРСР 27.05.82, та "Инструкцией по безопасной эксплуатации рельсових напочвенных дорог в угольных шахтах", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 20.09.85 та Держгіртехнаглядом СРСР 12.11.85 (далі - НАОП 1.1.30-5.12-85).
4.1.10. Конвеєри для перевезення людей мають облаштовуватися відповідно до вимог "Инструкции по перевозке людей ленточными конвейерами в подземных выработках угольных и сланцевих шахт", затвердженої Мінвуглепромом СРСР 23.03.84 (далі - НАОП 1.1.30-5.03-84).
4.1.11. Кожну зміну, перед початком перевезення людей, машиніст локомотива повинен здійснювати огляд вагонеток, причому особливу увагу необхідно звернути на зчіплювальні та сигнальні пристрої, напівскати і гальма. Результати огляду доповідаються змінному керівнику робіт. Запис про можливість перевезення людей здійснюється посадовою особою (змінним керівником робіт) у шляховому листі машиніста локомотива.
4.1.12. Не допускається:
а) перевезення в поїздах з людьми інструментів і запасних частин, що виступають за борт вагонеток, вибухових, легкозаймистих та їдких матеріалів;
б) причіплювання вантажних вагонеток до составів поїздів, що перевозять людей, за винятком не більше двох вагонеток у кінці состава поїзда для перевезення інструментів у горизонтальних виробках;
в) перенесення громіздких та довгих предметів коліями під час перевезення людей;
г) перевезення людей на локомотивах, у необладнаних вагонетках, на платформах (майданчиках) тощо. Допускається з дозволу машиніста електровоза проїзд на локомотиві посадовим особам і стажерам машиніста локомотива за наявності другої кабіни (сидіння);
ґ) проходити між вагонетками і перелазити через них під час руху состава поїзда.
4.1.13. Кінцева відкатка, призначена для опускання та підіймання людей пасажирськими вагонетками, повинна бути обладнана спеціальними людськими підйомами, що розташовуються в окремих виробках. Ця вимога не поширюється на період проведення та ремонту похилих виробок.
Не допускається в одній похилій виробці одночасна робота засобів рейкового транспорту для опускання (підіймання) людей та вантажів.
Для шахт, що закриваються, в яких не ведуться очисні та підготовчі роботи, допускається, в окремих випадках, причеплення до пасажирського составу вантажних вагонеток на спеціальній зчіпці за проектом, узгодженим з МакНДІ. Одночасне перевезення людей і вантажів не допускається.
Навантаження на причіпні пристрої головної пасажирської вагонетки і на підйомну машину не повинне перевищувати розрахункове.
4.1.14. Допускається до закінчення робіт з проведення, поглиблення та капітального ремонту похилих виробок, обладнаних кінцевою відкаткою, опускання та підіймання людей ними у клітях та спеціальних вагонетках без парашутних пристроїв, а також у переобладнаних скіпах.
Підйомний канат при цьому підлягає обов'язковому інструментальному контролю. Конструкція спеціальних вагонеток або скіпів, а також технологічні схеми перевезення людей при використанні цих засобів мають бути погоджені з МакНДІ.
Для доставки матеріалів і видачі породи при ремонтах людських хідників, обладнаних механічною доставкою, вантажну вагонетку дозволяється причіплювати до незавантаженого пасажирського поїзда. При цьому необхідно додержуватися таких умов:
а) швидкість руху поїзда не повинна перевищувати 3 м/с;
б) для причеплення вантажної вагонетки мають використовуватися причіпні пристрої, виготовлені заводами або ремонтними підприємствами за технічною документацією завода-виробника пасажирських вагонеток;
в) навантаження на причіпні пристрої головної пасажирської вагонетки і на підйомну машину не повинне перевищувати розрахункове;
г) перевезення людей у пасажирському поїзді (вагонетці) з причіпною вантажною вагонеткою не допускається. Ця вимога не поширюється на осіб, задіяних на ремонті даної виробки.
4.1.15. Кожну зміну, перед початком перевезення людей, вагонетки та кліті, що служать для опускання і підіймання людей у похилих виробках, а також парашутні та причіпні пристрої та запанцирювання каната мають оглядатися черговим електрослюсарем і гірником (кондуктором).
Щодоби огляд зазначеного устаткування та перевірка парашутних пристроїв включенням ручного приводу слід провадити механіку підйому або посадовій особі. Така перевірка один раз на місяць повинна проводитися головним механіком або посадовою особою, призначеною для цієї мети.
Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної установки (додаток 5). Для кожної підйомної установки заводиться окрема книга. Книга повинна бути пронумерована, прошита та скріплена печаткою шахти. Відповідальність за ведення книги несе головний механік шахти.
4.1.16. У похилих виробках, обладнаних людськими та вантажно-людськими підйомними установками, кріплення і колії мають щодобово оглядатися відповідальною особою, призначеною наказом керівника підприємства, а перед опусканням (підійманням) зміни працівників порожні вагонетки (кліті) мають один раз перепускатися у виробці в обидва кінці.
Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної установки (додаток 5).
4.1.17. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, мають бути особи, відповідальні за організацію перевезення людей у похилих виробках. Ці особи мають призначатися наказом керівника підприємства.
4.1.18. Вантажні вагонетки, транспортні одиниці секційних поїздів, монорейкових і наґрунтових доріг негайно вилучаються з експлуатації:
а) із несправними напівскатами (розхитаними колесами, відсутніми кріпильними болтами та валиками, зігнутими осями колісних пар і тріщинами на осях, глибокими вибоїнами на колесах тощо);
б) із несправними зчіпками, сергами та іншими тяговими частинами, а також зі зчіпками, спрацьованими понад допустимі норми;
в) із несправними буферами та гальмами;
г) із несправними запірними механізмами і нещільно прилеглими днищами вагонеток (секційних поїздів) із вивантаженням через дно;
ґ) із деформованими або зруйнованими підвагонними упорами;
д) із зруйнованими або вигнутими назовні більше ніж на 50 мм стінками кузовів вагонеток;
е) із несправними міжсекційними перекриттями секційних поїздів.
4.1.19. У разі перевезення вантажів не дозволяється:
а) проштовхування незчепленого рухомого складу, причіплювання безпосередньо до локомотива платформ або вагонеток з довгомірними матеріалами, а також платформ, завантажених лісом або устаткуванням;
б) ручне зчіплювання і розчіплювання вагонеток під час руху состава поїзда, а також зчіплювання і розчіплювання крюкових зчіпок без застосування спеціальних пристроїв;
в) зчеплення і розчеплення вагонеток у похилих виробках та у виробках із самокатним нахилом і на заокругленнях;
г) залишати рухомий состав поїзда на дільницях виробок, що мають самокатний нахил;
ґ) формування составів з вагонеток із зчіпками різних типів;
д) проштовхування составів локомотивами за допомогою стояків, розпилів, дощок, а також локомотивом, що рухається паралельною колією;
е) зчеплення і розчеплення вагонеток на відстані ближче за 5 м від перекидачів, вентиляційних дверей або інших перешкод;
є) застосування для гальмування та стримування рухомого состава поїзда підручних засобів;
ж) залишати вагонетки, состави поїзда або локомотиви на роз'їздах ближче за 4 м від рамної рейки стрілочного переводу, а місця їх зупинки слід обмежувати відповідними знаками.
4.1.20. У разі доставки довгомірних матеріалів і устаткування в составах поїзда слід застосовувати спеціально призначені для цієї мети вагонетки або платформи, зчеплені між собою жорсткими зчіпками. Довжина жорсткої зчіпки повинна вибиратися з таким розрахунком, щоб між довгомірним матеріалом або устаткуванням, що знаходиться на суміжних платформах, витримувалась відстань, яка б забезпечувала проходження состава поїзда на заокругленнях і перегинах рейкової колії, але не менша за 300 мм.
4.1.21. На стаціонарних навантажувальних пунктах і біля перекидачів слід застосовувати штовхачі. Керування штовхачами повинне здійснюватися з пунктів, розташованих у нішах чи інших місцях, безпечних для обслуговуючого персоналу, при обов'язковій наявності блокування, яке перешкоджає одночасному включенню перекидача і штовхача.
На інших навантажувальних пунктах допускається застосування лебідок або електровозів при умові виконання вимог пунктів 4.2.3, 4.4.6, 5.2.5 цих Правил.
4.1.22. При відкатці у похилих виробках необхідно передбачити пристрої, що перешкоджають скочуванню вагонеток на нижні та проміжні майданчики при обриванні каната, причіпного пристрою або зчіпки.
При відкатці кінцевими канатами:
а) на верхніх приймальних майданчиках похилих виробок з горизонтальними заїздами слід встановлювати затримні стопори;
б) нижче верхніх приймальних майданчиків, а також у заїздах проміжних виробок слід встановлювати бар'єри жорсткого типу, міцність яких повинна визначатися розрахунком. Керування такими бар'єрами повинне бути дистанційним. У виробках довжиною до 50 м, призначених для транспортування допоміжних матеріалів і устаткування, допускається застосування бар'єрів з ручним керуванням;
в) вище нижніх приймальних майданчиків слід встановлювати запобіжні бар'єри з дистанційним керуванням.
У виробках з кутом нахилу до 10 град. при невеликій (1-2 вагонетки) кількості вагонеток у составі допускається мати бар'єри жорсткого типу.
У разі відкатки безконечним канатом на коліях вантажної та порожнякової гілок нижче верхніх і вище нижніх, а також вище і нижче всіх проміжних майданчиків слід встановлювати по два уловлювачі, один з яких на відстані 5 м від приймального майданчика, а другий - на відстані 5 м від першого.
На нижніх і проміжних приймальних майданчиках на горизонтальних дільницях виробок слід розміщувати ніші для схову працівників і розташування пультів управління і зв'язку.
Вимоги цього параграфа не поширюються на похилі виробки, що використовуються для перевезення людей в людських або вантажно-людських транспортних засобах, обладнаних парашутними пристроями.
4.1.23. Поставлення на рейки вагонеток, що зійшли з них, або локомотивів повинне виконуватися згідно з "Инструкцией по безопасной постановке шахтного подвижного состава на рельсы", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 17.10.81 (далі - НАОП 1.1.30-5.11-81). На кожному локомотиві, а також у приствольному дворі та на приймально-відправних майданчиках похилих виробок мають бути домкрати, самостави або інші спеціально призначені засоби для поставлення на рейки, а також гальмові башмаки і пристрої для зчіплювання і розчіплювання вагонеток.
4.1.24. В устях похилих виробок, у місцях перехрещення похилих виробок з іншими виробками слід встановлювати бар'єри, світлове табло та знаки про заборону пересування людей у виробки під час відкатки вантажів.
4.1.25. Не допускається під час дії підйомних установок у похилих виробках вхід на майданчики, на яких виконується зчіплювання і розчіплювання вагонеток, особам, які не беруть участі в цій роботі, про що повинні бути вивішені попереджувальні знаки.
4.1.26. При ручній підкатці на зовнішньому боці передньої стінки вагонетки повинен бути вивішений включений спеціальний світильник. Відстань між вагонетками при ручній підкатці повинна бути не менша за 10 м на коліях з нахилом до 0,005 проміле і не менша за 30 м на коліях з більшим нахилом. При нахилах більше 0,010 проміле ручна підкатка не допускається.
4.1.27. При відкатці вагонеток (платформ) безконечним і кінцевим канатами слід застосовувати зчіпні та причіпні пристрої, що не допускають самовільного розчіплювання, а при відкатці безконечним канатом у виробках з кутом нахилу більше за 18 град., крім того, - контрланцюги (контрканати).
4.1.28. Опускання і підіймання людей у вертикальних виробках слід провадити в клітях. У разі проходки, поглиблення, збійки вертикальних виробок та їх армування опускання і підіймання людей може провадитися і в цебрах.
4.1.29. Кліті, що служать для опускання і підіймання людей, повинні мати суцільні металеві дахи, що відкриваються, або дахи (міжповерхові перекриття) з люком, що відкривається, а також міцну суцільну підлогу. Усі підіймальні посудини, що служать для перевезення людей чи технічного обслуговування і ремонту ствола, повинні мати стаціонарні (незнімні) двосхилі парасолі. Не допускається застосування знімних чи плоских парасолів. Підлога наново створюваних клітей не повинна мати частин і отворів, що виступають, за винятком стопорів і вирізів для реборд коліс вагонетки і технологічних аварійних люків, що закриваються. Довгі боки клітей слід обшивати на повну висоту суцільними металевими листами. Уздовж довгих боків клітей мають бути влаштовані поручні. З коротких (торцевих) боків кліті повинні мати двері або інші надійно огороджувальні пристрої, що запобігають можливості випадання людей із кліті. Конструкція дверей не повинна допускати зіскакування їх під час руху кліті. Двері мають відкриватися усередину кліті та закриватися на засув, розташований зовні. Висота верхньої кромки дверей або інших огорож над рівнем підлоги кліті повинна бути не меншою за 1,2 м, нижньої кромки - не більшою за 150 мм.
Кількість людей, що перебувають одночасно на кожному поверсі кліті, визначається з розрахунку 5 осіб на 1 кв.м корисної площі підлоги кліті, а в прохідницьких цебрах - із розрахунку 4 особи на 1 кв.м днища. Вона має бути позначена в місцях посадки людей у кліть.
4.1.30. Кліті для опускання та підіймання людей і противаги людських і вантажно-людських підйомних установок мають бути обладнані приладами (парашутами), призначеними для повільного гальмування і зупинки їх у разі обриву підйомних канатів. Приводна пружина парашута кліті повинна захищатися запобіжним кожухом.
Допускається відсутність парашутів на: клітях і противагах багатоканатних підйомних установок з числом канатів чотири і більше; клітях і противагах дво- і триканатних підйомних установок за умови вибирання і бракування підйомних канатів згідно з вимогами пункту "а" таблиці 4.6 та дотримання підпункту "а" пункту 4.12.18, клітях і противагах аварійно-ремонтних підйомних установок; клітях і противагах підйомних установок допоміжних стволів, не призначених для постійного опускання і підіймання людей; противагах діючих підйомних установок вертикальних стволів із скрутними умовами*, якщо відділення кліті та противаги відокремлені одне від іншого перегородкою із рейок або канатами. Дозволяється відсутність перегородки, якщо висота рами противаги перевищує два кроки армування при двобічному і крок армування при однобічному розташуванні провідників. Противага в цьому разі повинна також бути обладнана запобіжними башмаками довжиною не менше за 400 мм із збільшеними зазорами.
* Скрутними необхідно вважати умови, за яких неможливо розташувати на противазі майданчик довжиною 1,5 м і завширшки 0,4 м.
Уповільнення при гальмуванні порожніх клітей парашутами не повинне перевищувати 50 м/кв.с, а при гальмуванні клітей з максимальною кількістю людей повинне бути не менше за 6 м/кв.с.
Випробування парашутів повинне проводитись не рідше одного разу на 6 місяців відповідно до інструкції виробника для такого типу парашутів.
Парашутні пристрої мають замінюватися новими через 5 років і у разі заміни кліті.
Дозволяється продовження терміну служби парашутів на 2 роки. Рішення про продовження терміну служби приймається комісією, яку очолює головний механік шахти, за умови одержання позитивних результатів дефектоскопії, виконаної спеціалізованою організацією, при зношенні шарнірних з'єднань, що не перевищує величин, указаних в інструкції з експлуатації парашута, та задовільних результатах випробування парашутів.
Цією ж комісією строк служби парашутів і клітей може бути продовжений загалом не більш ніж на 5 років понад терміну їх служби за експертним висновком організацій, що мають Дозвіл Держнаглядохоронпраці України ( 1631-2003 ) на проведення експертного обстеження (технічного діагностування).
4.1.31. При опусканні та підійманні людей у цебрах:
а) цебри мають переміщатися напрямними, рух цебер без напрямних допускається на відстань, не більшу за 20 м від вибою. При використанні на проходці вертикальних виробок прохідницьких агрегатів (навантажувальних машин, грейферів тощо) ця відстань може бути збільшена до 40 м;
б) не допускається опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних рамок і не обладнаних зонтами. Напрямні рамки необхідно обладнати сигналізацією про їх зависання.
Під час виконання аварійних і ремонтних робіт у стволі допускається опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних рамок. При цьому: швидкість руху цебра стволом не повинна перевищувати 0,3 м/с; зазори між кромкою цебра і виступними металоконструкціями елементів ствола мають бути не меншими за 400 мм; над цебром повинен бути встановлений запобіжний зонт; напрямна рамка повинна бути надійно закріплена на розвантажувальному майданчику, а розвантажувальні ляди закриті;
в) посадка людей у цебри та вихід із них слід провадити на нижньому і верхньому приймальних майданчиках зі спеціальних драбин чи сходинками цебра тільки при закритих лядах і зупиненому цебрі;
г) посадка людей у цебри та вихід із них на проміжних горизонтах і камерах мають провадитись з відкидних майданчиків, а на помостах і натяжних рамах тільки тоді, коли борт цебра зупиняється на рівні розтруба або підлоги поверху за наявності дверей у розтрубі;
ґ) не допускається підійматися чи опускатися, стоячи та сидячи на краю цебра, а також провадити опускання і підіймання людей у навантаженому цебрі.
Під час опускання чи підіймання вантажів цебер повинен недовантажуватися на 100 мм до верхнього краю борту. Не допускається користуватися цебром без пристроїв для підтримування дужки в опущеному стані (кулачків). Висота кулачків повинна бути не меншою за 40 мм.
У разі опускання та підіймання вантажів і людей у цебрах прохідницькі підйомні установки мають бути обладнані блокувальними пристроями, які не допускають проходження цебра через розтруб у нижньому помості, коли під розтрубом міститься навантажувальний пристрій.
4.1.32. Опускання й підіймання людей в перекидних клітях дозволяється за наявності блокувань, що унеможливлюють перекидання людей в бункер, а також перекидання кліті під час руху у стволі.
Не допускається спускання і підіймання людей в клітях, навантажених повністю або частково вантажем.
Не допускається спускання і підіймання людей в скіпах і у вантажних клітях, за винятком випадків огляду і ремонту ствола, проведення маркшейдерських робіт і аварійних випадків.
У разі розміщення в одному стволі вантажно-людського та вантажного підйомів робота останнього при підійманні-опусканні людей не допускається.
4.1.33. Ремонт і огляд ствола дозволяється виконувати з даху незавантаженої кліті, скіпа або противаги із спеціально обладнаного на ньому оглядового майданчика. Майданчик повинен мати площу не менше за 0,6 кв.м і один із лінійних розмірів не менше за 0,4 м та огорожу заввишки не менше ніж 1,2 м. При цьому люди мають прикріплюватися до підйомних канатів, елементів підвісного пристрою, підйомної посудини запобіжними поясами і бути захищеними від предметів, що випадково падають, закріпленими захисними зонтами.
Запобіжні пояси кожні 6 місяців мають підлягати випробуванню на міцність відповідно до інструкції виробника з експлуатації.
На підйомній посудині та всередині неї можуть перебувати тільки особи, що виконують ремонт (огляд).
Для огляду і ремонту ділянок кріплення і армування, віддалених від підйомних посудин, дозволяється застосовувати відкидні помости (знімні), надійно прикріплені до кліті чи скіпа. Конструкція таких помостів повинна розроблюватися проектно-конструкторськими підрозділами підприємств (організацій) та погоджуватися з організацією, що розробила підйомну посудину.
На підйомних установках з противагами огляд і ремонт ствола допускається виконувати з використанням зрівняльного вантажу.
4.1.34. На шахтах мають призначатися наказом керівника підприємства особи, відповідальні за організацію спускання і підіймання людей та вантажів.
4.2. Засоби рудникового транспорту
4.2.1. На кожній шахті повинна бути затверджена головним інженером схема конвеєрного транспорту і головних відкатних колій, на якій вказуються види відкаток, довжина відкатних колій, роз'їздів та їх місткість, пронумеровані стрілочні переводи, місця посадки (висадки) людей, види і довжина конвеєрів.
Зі схемою мають бути ознайомлені працівники та посадові особи дільниці підземного транспорту.
4.2.2. Експлуатація в шахтах транспортних машин з дизельним приводом повинна здійснюватися згідно з діючими нормативами і технічними вимогами для безпечної експлуатації дизельних локомотивів (машин) у вугільних шахтах.
4.2.3. Для виконання маневрових робіт і відкатки вагонеток у горизонтальних виробках з нахилом до 0,005 дозволяється застосування лебідок, що мають швидкість до 1 м/с.
Для транспортування матеріалів і устаткування, а також видачі породи від ремонту та перекріплення в похилих виробках можуть застосовуватися лебідки, які відповідають таким вимогам:
а) відношення діаметра барабана (шківа) до діаметра каната повинне бути не меншим за 20. Допускається багатошарове намотування каната на барабан;
б) швидкість руху каната на середньому радіусі намотування не повинна перевищувати 1,8 м/с;
в) лебідки повинні мати двоє гальм, одне з яких повинне діяти на барабан (шків). Кожне із гальм повинне забезпечувати в загальмованому стані приводу не менше ніж двократне відношення величини гальмівного моменту до статичного.
На заново створюваних лебідках указаного призначення повинне передбачатися автоматичне включення гальм під час припинення подавання енергії.
4.3. Колійне господарство
4.3.1. Радіуси заокруглення рейкових колій і перевідних кривих у наново запроваджуваних виробках мають бути не меншими:
для колії 600 мм - за 12 м;
для колії 900 мм - за 20 м.
На сполученні виробок, не призначених для локомотивної відкатки, дозволяється заокруглення колії радіусом, не меншим за чотирикратну найбільшу жорстку базу рухомого складу.
У діючих виробках дозволяється експлуатація рейкових колій з заокругленням радіусом, не меншим за 8 м для колії 600 мм і не меншим за 12 м для колії 900 мм.
4.3.2. Розширення колії при укладанні дозволяється не більше ніж на 4 мм і звуження її не більше ніж на 2 мм у порівнянні з номінальною шириною рейкової колії.
Розширення рейкової колії в процесі експлуатації не повинне перевищувати 15 мм на прямолінійних ділянках і 10 мм - на криволінійних, перевищення однієї рейки над іншою на прямолінійній ділянці колії - не більше 4 мм.
4.3.3. Не допускається експлуатація рейкових колій при:
а) зношенні головки рейки за вертикаллю більше ніж 12 мм для рейок типу Р-24, 16 мм для рейок типу Р-33 та 20 мм для рейок типу Р-38, а також при дотиканні ребордою колеса головок болтів за наявності подовжніх і поперечних тріщин у рейках, викришуванні голівки рейок, відколюванні частини підошви рейки та інших дефектах, що можуть викликати сходження рухомого складу з рейок;
б) відхиленні рейок від осі колії на стиках (розломах) більше ніж на 50 мм на довжині рейки менше ніж 8 м.
4.3.4. Не допускається експлуатація стрілочних переводів при:
а) збитих, викришених і вигнутих у подовжніх і поперечних напрямках вістряках (пір'ях);
б) роз'єднаних стрілочних тягах;
в) замиканні стрілок із зазором більше ніж 4 мм між притисненим вістряком і рамною рейкою;
г) відсутності фіксації положення стрілочних переводів за допомогою фіксаторів чи інших пристроїв;
ґ) відкритих канавках для тяг приводів стрілочних переводів.
4.3.5. Механічні та ручні приводи стрілочних переводів відкатних колій мають встановлюватися з боку людського проходу так, щоб забезпечити вільну відстань, не меншу за 0,7 м від найбільш виступної частини приводу до кромки рухомого состава поїзда.
Відстань від приводу до кріплення повинна забезпечувати зручність монтажу, огляду та ремонту.
При недостатній ширині виробки приводи стрілочних переводів мають розташовуватися в нішах.
4.3.6. Стрілочні переводи в приствольних дворах, на пересіченні головних відкатних виробок (між собою і з дільничними) при інтенсивній відкатці (понад один состав на годину) повинні мати дистанційне керування з кабіни локомотива, що рухається. На заїздах похилих відкатних виробок стрілочні переводи повинні мати дистанційне керування з пультів. Ця вимога не поширюється на стрілочні переводи, які використовуються епізодично, що встановлюються на в'їздах до гаражів, центральної підземної підстанції (далі - ЦПП), водовідливних камер, складів вибухових матеріалів та ін.
4.3.7. Тимчасові гаражі для ремонту локомотивів на поверхні дозволяється обладнувати тільки на спеціальних тупикових коліях на відстані не менше за 30 м від ствола.
На рейкових коліях, що з'єднують гаражі локомотивів зі стволами, мають встановлюватися постійно закриті бар'єри.
4.3.8. Колія, колійні пристрої, водовідвідні канави, стрілочні переводи, колійні сигнали та знаки, зазори і проходи на горизонтальних і похилих відкатних виробках, а також контактна мережа електровозної відкатки мають перевірятися начальником дільниці шахтного транспорту або його заступником (механіком) не менше одного разу на місяць і гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою - не менше двох разів на місяць, про що обов'язково зазначається у посадових інструкціях.
При огляді гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою мають вимірюватись ширина рейкової колії та перевищення однієї рейки над другою. Не рідше одного разу на рік мають провадитися перевірка зношення рейок і нівелювання профілю відкатних колій. Терміни нівелювання встановлюються головним інженером шахти. Результати нівелювання фіксуються службою головного маркшейдера шахти.
4.4. Локомотивна відкатка
4.4.1. Горизонтальні виробки, якими провадиться відкатка локомотивами, повинні мати нахил не більше за 0,005 проміле.
У разі якщо гірничо-геологічні умови не дозволяють виконати вказану вимогу, допускається, як виняток, збільшення нахилу до 0,050 проміле. При цьому відкатка повинна виконуватися за проектом, виконаним згідно з "Типовыми решениями по безопасной перевозке людей и грузов локомотивами в выработках с уклоном 0,005 проміле до 0,050 проміле", затвердженими Держвуглепромом України 11.12.93. Проект повинен бути погоджений з МакНДІ та територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.
4.4.2. Гальмівний шлях состава поїзда на максимальному нахилі при перевезенні вантажів не повинен перевищувати 40 м, а при перевезенні людей - 20 м.
В окремих випадках в прямолінійних виробках з нахилом не більше ніж 0,005 проміле, що освітлюються стаціонарними світильниками, дозволяється збільшення гальмівного шляху до 80 м при перевезенні вантажів і до 40 м - при перевезенні людей за спеціальним проектом, погодженим з МакНДІ і органом Держнаглядохоронпраці України.
4.4.3. Локомотив під час руху повинен розміщуватись у голові поїзда. Розміщення локомотива у хвості поїзда дозволяється тільки при маневрових операціях, виконувати які дозволяється на ділянці довжиною не більше за 300 м при швидкості руху не більше за 2 м/с.
Дозволяється заштовхування складу вагонеток до вибою під час проведення одноколійних підготовчих виробок на відстань не більше за 400 м.
4.4.4. Для світлового позначення поїзда, що рухається, на останній вагонетці повинен бути встановлений світильник з червоним світлом. У разі пересування локомотива без вагонеток світильник з червоним світлом повинен установлюватися на задній (за ходом) частині локомотива при відсутності фари з червоним світлом.
При розміщенні локомотива у хвості состава поїзда на передній зовнішній стінці першої за ходом руху вагонетки повинен бути підвішений включений спеціальний світильник, що блимає або червоного кольору.
4.4.5. Не допускається на ділянках колії під включеним контактним проводом рух своїм ходом акумуляторних електровозів, які не мають даху над кабіною, а також їх буксирування під час перебування машиніста в кабіні.
4.4.6. Зазор між завантажувальним пристроєм і локомотивом з кабіною без даху повинен бути висотою не менше за 0,4 м.
4.4.7. Не допускається експлуатація локомотивів при:
а) порушенні вибухобезпеки устаткування на локомотивах;
б) знятій кришці батарейного ящика акумуляторного електровоза, несправному її блокувальному пристрої і без электроізоляційного покриття;
в) несправності електрообладнання, блокувальних пристроїв і засобів захисту;
г) несправних або невідрегульованих гальмах;
ґ) несправності пісочниць або відсутності піску в них;
д) несправності зчіпних пристроїв;
е) несправності буферів;
є) зношенні більш як на 2/3 товщини колодок і більш як на 10 мм - бандажів;
ж) несправності фар або за наявності фар, що не світяться;
з) несправності сигнальних пристроїв.
4.4.8. Кожен локомотив, що знаходиться в експлуатації, повинен оглядатися з записом результатів у спеціальний журнал огляду в такі строки:
а) щозмінно машиністом під час приймання локомотива;
б) черговим електрослюсарем під час випуску локомотива на лінію;
в) щотижня начальником електровозного депо або механіком дільниці шахтного транспорту;
г) щомісячно начальником дільниці разом з механіком шахтного транспорту.
Щорічно повинен проводитися технічний огляд (ТО) локомотивів комісією, призначеною наказом керівника підприємства за участю представника територіального органу Держнаглядохоронпраці України.
4.5. Контактна мережа. Заряд акумуляторних батарей
4.5.1. Для відкатки контактними електровозами допускається застосування постійного струму напругою не вище за 600 В.
Контактна мережа постійного струму в підземних виробках шахт повинна відповідати проекту, виконаному згідно з вимогами "Временного руководства по монтажу и эксплуатации контактных сетей подземного транспорта", затвердженого Мінвуглепромом СРСР 02.12.87.
4.5.2. В тягових підстанціях і зарядних установках електровозної відкатки повинен здійснюватися захист від перевантаження, струмів витікання на землю та короткого замикання в перетворювачах, трансформаторах і відхідних приєднаннях, що живлять контактну мережу.
З цією метою має застосовуватися захист без витримки часу.
4.5.3. Під час контактної відкатки для зменшення опору на рейкових коліях мають встановлюватися електричні з'єднувачі.
4.5.4. На шахтах, де провадиться електропідривання, усі рейкові колії, що не призначені для відкатки контактними електровозами, у місцях стикання з струмоведучими рейками мають бути електрично ізольовані від останніх у двох точках, що розміщені одна від одної на відстані максимально можливої довжини складу.
4.5.5. Висота підвіски контактного проводу від головки рейки повинна бути не меншою за вказану у табл.4.1.
Таблиця 4.1
------------------------------------------------------------------
| Назва виробки |Висота підвіски,|
| | м |
|-----------------------------------------------+----------------|
|Виробки приствольного двору на ділянках | 2,2 |
|пересування людей до місця посадки у вагонетки | |
|Виробки приствольного двору, посадочні та | 2,0 |
|вантажно-розвантажувальні майданчики, | |
|пересічення виробок, якими рухаються люди, з | |
|виробками, в яких підвішений контактний провід | |
|Усі інші виробки за наявності механізованого |Допускається не |
|перевезення людей або окремих виробок |менша за 1,8 |
|(відділень) для пересування людей | |
------------------------------------------------------------------
4.5.6. Відстань від контактного проводу до верхняка кріплення повинна бути не меншою за 0,2 м.
Відстань від струмоприймача електровоза до кріплення виробки повинна бути не меншою за 0,2 м.
4.5.7. На час опускання і підіймання зміни працівників контактний провід повинен вимикатися на ділянці від ствола до посадочного майданчика, розташованого в приствольному дворі.
4.5.8. На території промислового майданчика підвіска контактного проводу повинна проводитися на висоті не менш як 2,2 м від рівня головки рейки за умови, що відкатні колії не пересікають проїжджих і пішохідних доріг.
У місцях пересікання доріг висота підвіски повинна відповідати правилам облаштування наземних електричних залізниць.
4.5.9. Контактна мережа повинна бути секційована вимикачами, відстань між якими не повинна перевищувати 500 м. Секційні вимикачі мають встановлюватися також на всіх розгалуженнях контактного проводу.
У контактних мережах двоколійних та багатоколійних дільниць допускається паралельне з'єднання контактних проводів за допомогою вимикачів.
До розробки секційних вимикачів допускається застосування секційних роз'єднувачів і автоматичних вимикачів, які використовуються в мережах змінного струму.
При живленні контактних мереж від декількох підстанцій мережі мають бути ізольованими одна від одної.
4.5.10. Контактний провід у місцях ремонту виробок, вивантажування (навантажування) довгомірних матеріалів і устаткування та на посадочних майданчиках повинен вимикатися на час виконання цих робіт та посадки (висадки) людей.
На навантажувальних пунктах, посадочних, вантажно-розвантажувальних майданчиках і пересіченні виробок, якими рухаються люди, а також у місцях виходу людей із лав, печей та інших виробок мають бути передбачені засоби для вимикання ділянки контактного проводу. Місця пересічення контактного проводу з канатами, кабелями, трубами і т. п. слід виконувати таким чином, щоб було неможливе їх дотикання. Схеми вказаних пересічень мають затверджуватися головним інженером шахти.
4.5.11. Заряджання акумуляторних батарей провадиться в зарядних камерах на зарядних столах.
Допускається провадити заряджання акумуляторних батарей на рамі електровоза у тимчасових камерах під час підготовки нових горизонтів.
Під час заряджання акумуляторних батарей кришка батарейного ящика повинна бути знятою.
Акумулятори і батарейний ящик дозволяється закривати тільки після припинення газовиділення із акумуляторів, але не раніше ніж через годину після закінчення заряджання.
Батарейний ящик під час заряджання батареї повинен бути заземлений.
Не допускається заряджати та експлуатувати несправні або забруднені акумуляторні батареї.
Мінімально припустимі величини опору ізоляції електроустаткування та кабелів відносно корпуса електровоза та періодичність їх перевірки мають відповідати нормам, наведеним у "Эксплуатационных нормах на сопротивление изоляции и методы поиска мест утечек тока в электрооборудовании аккумуляторных электровозов", затверджених Держвуглепромом України 16.12.93.
Автоматичний контроль опору ізоляції під час заряджання акумуляторних батарей повинен здійснюватися реле контролю витікання, вмонтованими в зарядні установки.
Перед випуском вибухобезпечного електровоза на лінію необхідно вимірювати уміст водню в батарейному ящику, який не повинен перевищувати 2,5%.
У зарядних камерах усіх шахт дозволяється використання акумуляторних пробників загального призначення за умови вимірювання напруги не раніше ніж через 10 хвилин після зняття кришки з батарейного ящика.
4.5.12. У шахтах, небезпечних за газом та пилом, ремонт акумуляторних електровозів, пов'язаний з розкриттям електроустаткування, дозволяється провадити тільки в гаражі.
4.6. Конвеєрний транспорт
4.6.1. Стрічкові конвеєри мають обладнуватися:
а) датчиками бокового сходження стрічки, що вимикають привод конвеєра під час сходження стрічки вбік більше ніж на 10% її ширини;
б) засобами пилозаглушення в місцях перевантаження;
в) пристроями для очищення стрічок та барабанів;
г) пристроями, що вловлюють вантажну вітку стрічки при її розриві, або пристроями, які контролюють цілість тросів та стикових з'єднань гумотросових стрічок у виробках з кутом нахилу більше за 10 град.;
ґ) засобами захисту, що забезпечують вимикання приводу конвеєра при перевищенні допустимого рівня матеріалу, що транспортується, в місцях перевантаження, зниженні швидкості стрічки до 75% номінальної (пробуксовка), перевищенні номінальної швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8%;
д) пристроєм для вимикання приводу конвеєра з будь-якої точки його довжини;
е) гальмівними пристроями;
є) засобами автоматичного і ручного пожежогасіння.
4.6.2. Апаратура автоматичного або дистанційного автоматизованого керування конвеєрними лініями додатково крім вимог пункту 4.6.1 цих Правил повинна забезпечувати:
а) вмикання кожного наступного конвеєра в лінії тільки після установлення номінальної швидкості руху тягового органу попереднього конвеєра;
б) автоматичне вимикання всіх конвеєрів, що транспортують вантаж на зупинений конвеєр, а в лінії, яка складається із скребкових конвеєрів, при несправності одного з них - вимикання також того, що стоїть попереду;
в) неможливість дистанційного повторного вмикання несправного конвеєра у разі спрацювання електричних захистів електродвигуна, несправності механічної частини конвеєра (обрив або заклинювання робочого або тягового органу), при спрацюванні захистів через затяжний пуск конвеєра, зниження швидкості стрічки до 75% номінальної (пробуксовка) і перевищенні номінальної швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8%;
г) місцеве блокування, яке запобігає пуску даного конвеєра з пульта управління;
ґ) вимикання електропривода при затяжному запускові;
д) двосторонній телефонний або гучномовний зв'язок між пунктами установки приводів конвеєра та пультом управління;
е) блокування запуску конвеєра за відсутності тиску води в пожежо-зрошувальному трубопроводі;
є) блокування запуску конвеєра при знятому огородженні.
Розробка нових систем і технічних засобів керування шахтним конвеєрним транспортом повинна виконуватися відповідно до вимог пункту 1.2.1 цих Правил.
4.6.3. У похилих виробках, обладнаних конвеєрами, дозволяється настилання рейкової колії та установлення лебідок, призначених для транспортування матеріалів і устаткування. Одночасна робота конвеєра та лебідки не допускається, що має забезпечуватися відповідними електричними блокуваннями.
Не дозволяється суміщення локомотивної відкатки у виробках, обладнаних конвеєрним транспортом, крім випадків доставки вантажів для обслуговування і ремонту виробок і конвеєрів.
4.6.4. Для закріплення у виробках приводних, натяжних і кінцевих станцій скребкових конвеєрів, механізованої пересувки скребкових конвеєрів в очисних виробках, натягу ланцюга конвеєрів під час її збирання та розбирання, а також для розштибування конвеєрів мають застосовуватися прилади заводського виготовлення.
Дозволяється застосування приладів, виготовлених ремонтними підприємствами.
4.6.5. У виробках, обладнаних конвеєрами, мають бути безпечні переходи через конвеєри.
4.6.6. Не допускається:
а) ремонт, змазування деталей, що рухаються, та очищення конвеєрів під час їх роботи, робота при заштибованому конвеєрі та несправних роликах або за їх відсутності, невиконання вимог пункту 4.6.1 цих Правил, а також при дотику стрічкою непорушних елементів конвеєрного посаду або кріплення;
б) перевезення людей, лісу, довгомірних матеріалів і устаткування на не пристосованих для цього конвеєрах.
4.6.7. Огляд конвеєра, апаратури управління, роликів, натяжних і завантажувальних пристроїв, стрічки та її стиків, а також пристроїв, що забезпечують безпечну експлуатацію конвеєра (гальмівних пристроїв, засобів уловлення стрічки та ін.), повинен проводитися щозміни гірничим майстром дільниці.
Огляд і перевірка роботи апаратури управління та захисту (датчиків сходження та пробуксовування стрічки, рівня навантаження, раптової зупинки та ін.), пристроїв, що забезпечують безпеку експлуатації конвеєрів (гальм, уловлювачів стрічки, блокування огорожі та ін.), засобів протипожежного захисту та наявності води у протипожежному трубопроводі мають провадитися один раз на добу механіком дільниці або спеціально призначеною особою.
Щомісяця стаціонарні конвеєри мають оглядатися механіком дільниці із записом у журналі огляду.
Перед уведенням до експлуатації та надалі один раз на рік спеціалізована налагоджувальна організація, що має Дозвіл Держнаглядохоронпраці України ( 1631-2003 ) на проведення відповідних робіт, повинна проводити технічний огляд та налагодження магістральних, стрічкових стаціонарних конвеєрних ліній.
4.7. Шахтний підйом
4.7.1. Максимальні швидкості підіймання та опускання людей та вантажів у вертикальних і похилих виробках визначаються проектом, але не мають перевищувати величин, зазначених у таблиці 4.2.
Таблиця 4.2
------------------------------------------------------------------
| Назва виробок | Максимальна швидкість |
| | підіймання та опускання, м/с |
| |-------------------------------|
| | людей | вантажів |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|Вертикальні виробки, обладнані: | | |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|клітями | 12 | Визначається проектом |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|скіпами | - | Визначається проектом |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|Похилі виробки, обладнані: | | |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|скіпами | - | 7 |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|вагонетками | 5 | 5 |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|Вертикальні виробки у проходці, | | |
|обладнані: | | |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|цебрами (з напрямними) | 8 | 12 |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|цебрами (без напрямних) | 2 | 2 |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|підвісним прохідницьким | - | 0,2 |
|устаткуванням | | |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|рятувальними драбинами | 0,35 | - |
|--------------------------------+-------+-----------------------|
|Опускання негабаритів | - | 1/3 номінальної |
|вертикальними і похилими | | швидкості даного |
|виробками | | підйому |
------------------------------------------------------------------
4.7.2. Величина середнього уповільнення підйомної установки як при запобіжному, так і при робочому (в нагальних випадках) гальмуванні при підйомі вантажів не повинна перевищувати значень, зазначених у таблиці 4.3.
Таблиця 4.3
------------------------------------------------------------------
|Кут нахилу, | 5 | 10 | 15 | 20 | 25 | 30 |40 | 50 і |
|град. | | | | | | | | більше |
|--------------+----+-----+-----+-----+------+------+---+--------|
|Величина |0,8 | 1,2 | 1,8 | 2,5 | 3,0 | 3,5 |4,0| 5,0 |
|уповільнення, | | | | | | | | |
|м/кв.с | | | | | | | | |
------------------------------------------------------------------
Величина середнього уповільнення підйомної установки при запобіжному гальмуванні при опусканні вантажів повинна бути не меншою за 0,75 м/кв.с при кутах нахилу виробок до 30 град. і не меншою за 1,5 м/кв.с при кутах нахилу виробок більше за 30 град.
На підйомних установках із кутами нахилу виробок до 30 град. допускаються уповільнення менше за 0,75 м/кв.с, якщо при цьому забезпечується зупинка посудини, яка підіймається, в рамках шляху перепідйому, а посудини, що спускається, - на вільній ділянці шляху, розташованій нижче посадочного майданчика.
Під середнім уповільненням розуміється відношення фактичної швидкості до часу, що проходить від моменту початку гальмування до повної зупинки підйомної машини.
На підйомних установках зі шківами тертя величина середнього уповільнення визначається на усталеній ділянці процесу гальмування.
У виробках з перемінним кутом нахилу величина уповільнення підйомної установки для кожної ділянки шляху з постійним кутом не повинна перевищувати відповідних їм значень, зазначених у таблиці 4.3.
Величина уповільнення для проміжних кутів нахилу виробок, не вказаних у таблиці 4.3, визначається шляхом лінійної інтерполяції.
В установках зі шківами тертя уповільнення як при робочому, так і при запобіжному гальмуванні не повинне перевищувати величини, обумовленої можливістю проковзування каната шківом.
В окремих випадках на діючих одноканатних і багатоканатних скіпових підйомних установках зі шківом тертя за умови запобігання ковзанню канатів дозволяється обмежити нижню межу уповільнення величиною 1,2 м/кв.с за умови облаштовування таких установок блокуванням, яке запобігає можливості опускання вантажу зі швидкістю більше за 1 м/с.
Підйомні установки зі шківами тертя, на яких регулюванням гальмівної системи неможливо забезпечити необхідне уповільнення, мають оснащуватися системами вибіркового або автоматично регульованого запобіжного гальмування.
Вимоги цього пункту не поширюються на прохідницькі лебідки та лебідки для рятувальних драбин (при швидкості руху каната не більше відповідно за 0,2 та за 0,35 м/с).
4.7.3. Для захисту від перепідйому і перевищення швидкості шахтна підйомна установка повинна бути забезпечена такими запобіжними пристроями:
а) кожна підйомна посудина (противага) - кінцевим вимикачем, що встановлений у виробці або на копрі та призначений для вмикання запобіжного гальма при підійманні посудини на 0,5 м вище рівня верхнього приймального майданчика (нормального стану при вивантажуванні), і дублюючим кінцевим вимикачем на покажчику глибини (або в апараті завдання та контролю ходу).
У похилих виробках кінцеві вимикачі мають встановлюватися на верхньому приймальному майданчику на відстані 0,5 м від нормального стану, обумовленого робочим процесом.
Підйомні установки з перекидними клітями повинні мати додаткові кінцеві вимикачі, установлені на копрі на 0,5 м вище рівня майданчика, призначеного для посадки людей у кліть. Робота цих кінцевих вимикачів повинна також дублюватися кінцевими вимикачами, установленими на покажчику глибини (в апараті завдання і контролю ходу). Ця вимога не поширюється на підйомні установки з самоперекидними цебрами при проходженні вертикальних стволів.
Допускається установлення дублюючих кінцевих вимикачів на копрі на одному рівні з основними при підключені їх окремими кабелями. Остання вимога не поширюється на безконтактні кінцеві вимикачі, в схемі яких передбачено самоконтроль справності ланцюгів.
Додаткові кінцеві вимикачі (основні та дублюючі) на установках з перекидними клітями мають включатися до ланцюга захисту в залежності від заданого режиму "вантаж" і "люди". Для перевірки справності та правильності установлення вимикачів (основних і дублюючих) на пульті машиніста мають бути установлені кнопки або перемикачі (без фіксування положення);
б) обмежувачем швидкості, який викликає вмикання запобіжного гальма у випадку:
перевищення в період уповільнення швидкості захисної тахограми, величина якої в кожній точці шляху уповільнення визначається за умови запобігання аварійному перепідйому скіпів і кліті (швидкість більша за 1 м/с);
перевищення швидкості рівномірного ходу на 15%;
наближення посудини до верхнього та нижнього приймального майданчика, а також до жорстких напрямних при канатному армуванні ствола зі швидкістю більшою за 1 м/с при опусканні-підійманні людей і 1,5 м/с - при опусканні-підійманні вантажу.
Вимоги підпункту "б" цього пункту поширюються на діючі підйомні установки зі швидкістю руху більше ніж 3 м/с і такі, що проектуються, - більше ніж 2 м/с.
Решта підйомних установок повинна бути оснащена апаратами, що вимикають установку у разі перевищення швидкості рівномірного ходу на 15%;
в) амортизаційними пристроями, що встановлюються на копрі та в зумпфі ствола з багатоканатною підйомною установкою, крім установок, що реконструюються, з підйомними машинами, які встановлені на землі.
4.7.4. Шахтні підйомні установки мають бути обладнані такими захисними та блокувальними пристроями:
а) пристроєм блокування від надмірного зношення гальмівних колодок, який спрацьовує при збільшенні зазору між ободом барабана і гальмівною колодкою більше ніж на 2 мм (ця вимога не поширюється на вантажні підземні та прохідницькі лебідки);
б) максимальним та нульовим захистом;
в) захистами від провисання струни каната, крім багатоканатних підйомів;
г) пристроєм блокування запобіжних ґрат, який унеможливлює їх відкривання до приходу підіймальної посудини на приймальний майданчик і вмикає сигнал "стоп" у машиніста при відкритих ґратах. Дозволяється відкривання запобіжних ґрат при розміщенні підйомних посудин поза приймальними майданчиками при опусканні-підійманні негабаритних вантажів у режимі "Обладнання" та при огляді підйомного комплексу в режимі "Ревізія". Після завершення цих операцій блокування має бути відновлено. Рух підйомних посудин шахтним стволом повинен здійснюватися із зачиненими запобіжними ґратами усіх приймально-відправних майданчиків;
ґ ) пристроєм блокування, який дозволяє вмикати двигун після перепідйому посудини тільки в бік ліквідації перепідйому;
д) пристроєм блокування, який не допускає зняття запобіжного гальма, якщо рукоятка робочого гальма не перебуває у стані "загальмовано", а рукоятка апарата управління (контролера) - в нульовому стані;
е) пристроєм блокування, який забезпечує зупинку цебра при підході його до нульового майданчика з закритими лядами, а також пристроєм блокування, який забезпечує при проходженні ствола зупинку цебра за 5 м до підходу його до робочого помосту і при підході до вибою ствола;
є) пристроєм, що подає сигнали машиністу й стволовому при висмикуванні гальмівних канатів у місці їх кріплення в зумпфі;
ж) пристроєм, що подає сигнал машиністу при недопустимому піднятті петлі врівноважувального каната;
з) дублюючим обмежувачем швидкості або пристроєм, що забезпечує контроль цілісності передавання від вала підйомної машини до покажчика глибини, якщо обмежувач швидкості не має повного самоконтролю;
и) пристроєм, що сигналізує машиністу про положення майданчиків, які гойдаються, і посадочних кулаків;
і) автоматичним дзвінком, що сигналізує про початок періоду уповільнення (за винятком вантажних підйомних установок, що працюють в автоматичному режимі).
4.7.5. Шківи з литими або штампованими ободами, для яких не передбачається застосування футерівки, мають замінюватися новими при зношенні реборди або обода на 50% початкової їх товщини і у всіх випадках, коли оголюються торці спиць.
Дозволяється спеціалізованими організаціями наплавка жолоба шківа при зношенні його в глибину не більше ніж на 50% початкової товщини.
4.7.6. У разі поломки підйомної машини або застрявання підйомних посудин у стволі мають бути обладнані аварійно-ремонтні підйомні установки.
За наявності в одному стволі двох підйомних установок або однієї підйомної установки і драбинного відділення, додаткова аварійно-ремонтна установка може бути відсутня.
Для стволів (свердловин), обладнаних одним підйомом, який використовується в аварійних випадках і для ремонтних робіт, мають бути затверджені головним інженером шахти за погодженням з МакНДІ заходи щодо виведення людей із підйомної посудини, що застрягла (зависла).
Дозволяється відсутність стаціонарної аварійно-ремонтної підйомної установки за наявності на озброєнні ДАРС (ДВГРС), який обслуговує шахту, пересувної підйомної установки.
Для шахт глибиною до 100 м дозволяється застосування з цією метою ручних лебідок, обладнаних гальмами і храповим зупинником.
При проходці і поглибленні стволів на випадок аварії з підйомом необхідно мати підвісну аварійно-рятувальну драбину довжиною, яка забезпечує розміщення на ній одночасно всіх працівників найбільшої за чисельністю зміни. Драбина прикріплюється до каната лебідки, обладнаної гальмами і яка має комбінований привід (механічний і ручний). Ручний привід лебідки повинен забезпечувати підіймання драбини при аварійному відключенні електроенергії.
На нижньому поверсі робочого помосту повинна знаходитися аварійна канатна драбина необхідної довжини для виходу людей із вибою ствола на прохідницький поміст. У разі можливості проходження рятівної драбини через поміст до вибою наявність на помості аварійної канатної драбини не обов'язкова.
При проходці стволів глибиною до 100 м лебідки для підвіски аварійно-рятівних драбин можуть мати тільки ручний привід і мають бути обладнані гальмами і храповим зупинником.
4.7.7. Не допускається перехід людей через підйомні відділення ствола.
На всіх горизонтах шахти перед стволами мають бути встановлені запобіжні ґрати для попередження переходу людей через підйомні відділення. На проміжних горизонтах не допускається застосування посадочних кулаків.
При підійманні та опусканні людей, а також при роботі підйому в режимі "Ревізія" механізми обміну вантажів (вагонеток) на всіх приймальних майданчиках ствола мають автоматично вимикатися.
Дозволяється на діючих шахтах застосування на верхньому приймальному майданчику дверей гільйотинного типу за наявності додаткової огорожі, яка перешкоджає доступу людей до ствола до повної зупинки кліті і в період її відправлення.
Вимоги сигналу "стоп", передбаченого підпунктом "г" пункту 4.7.4 цих Правил, не поширюються на підйомні установки, обладнані дверима гільйотинного типу.
4.7.8. У стволах шахт, у яких не передбачене опускання та підіймання людей, користуватися підйомними установками дозволяється тільки особам, зайнятим на огляді та ремонті цих стволів, за винятком аварійної ситуації.
При проходженні стволів під час опускання-підіймання устаткування прохідницькими лебідками робота підйому дозволяється тільки для пересування працівників і технічного персоналу, який наглядає за виконанням цих робіт.
4.7.9. Усі проміжні, нижні та верхні приймальні майданчики вертикальних стволів, якими проводиться підіймання та опускання вантажів у вагонетках, а також майданчики перед перекидачем мають бути обладнані стопорними пристроями, що забезпечують разове дозування і попереджають довільне скочування вагонеток.
4.8. Армування
4.8.1. Сумарний зазор між напрямними башмаками ковзання підйомної посудини (противаги) та провідниками при їх установленні повинен складати:
а) на базовій позначці*:
* Базовою позначкою є ділянка провідників від місця розвантаження підйомної посудини до місця установлення кінцевого вимикача на копрі, призначеного для вмикання запобіжного гальма при підійманні посудини на 0,5 м вище рівня верхнього приймального майданчика (нормального стану при розвантаженні).
На базовій позначці повинен витримуватися номінальний розмір колії провідників.
для рейкових провідників - 10 мм;
для дерев'яних - 20 мм;
б) за глибиною ствола:
для рейкових провідників - 10 град. 8 мм;
для дерев'яних - 20 град. 10 мм.
При застосуванні на підйомних посудинах пружних робочих напрямних пристроїв кочення обов'язкова наявність запобіжних башмаків, які встановлюються безпосередньо на несучій конструкції підйомної посудини, конструктивно не пов'язаної з робочими напрямними пристроями.
Сумарний зазор між контактними поверхнями запобіжних башмаків ковзання та провідників при їх установленні повинен складати на базовій позначці:
для рейкових провідників - 20 мм;
для провідників прямокутного перерізу - 30 мм.
Башмаки ковзання або їх змінні вкладиші підлягають заміні при зношенні контактних поверхонь понад 8 мм на один бік.
Сумарне зношення провідників і башмаків на один бік не повинне перевищувати:
для рейкових провідників - 10 мм;
для дерев'яних - 18 мм.
При цьому дозволяється загальне зношення бокових поверхонь башмака і рейкового провідника двобічного розташування до 20 мм.
Глибина зіва робочих напрямних башмаків ковзання відкритого типу при їх установленні повинна бути:
для рейкових провідників - 60 мм;
для дерев'яних - 80 мм.
Глибина зіва запобіжних башмаків ковзання при їх установленні повинна бути:
для провідників із рейок - 65 мм;
для провідників прямокутного перерізу - 110 мм.
Внутрішній діаметр нових вкладишів робочих напрямних пристроїв ковзання для канатних провідників при їх установленні повинен бути на 10 мм більшим за діаметр провідникового каната. Глибина канавки роликів при застосуванні напрямних роликоопор повинна бути не меншою за 1/3 діаметра провідникового каната. Для запобіжних напрямних пристроїв при застосуванні канатних провідників різниця в діаметрах нового вкладиша і провідникового каната повинна складати 20 мм, а припустиме зношення вкладишів напрямних - 15 мм діаметром.
4.8.2. Провідники підлягають заміні при зношенні на один бік:
рейкові - понад 8 мм;
дерев'яні - понад 15 мм;
коробчасті - понад половини товщини стінки.
При цьому допускається сумарне бокове зношення рейкових провідників при їх двобічному розташуванні відносно посудин до 16 мм.
Зношення полиці, яка з'єднує головку рейкових провідників з підошвою, дозволяється не більше ніж на 25% номінальної її товщини.
При парашутах різання дерев'яні провідники у стволі підлягають заміні при сумарному їх зношенні понад 20 мм.
Дозволяється експлуатація провідників при зношенні, що перевищує вказаний вище значення зносу, на підставі експертного висновку НДІГМ і МакНДІ за узгодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.
Повна інструментальна перевірка зношення провідників повинна проводитися на кожному ярусі армування:
для металевих - через 1 рік;
для дерев'яних - через 6 місяців.
Відповідальним за проведення перевірки є головний механік шахти.
У стволах, де строк служби металевих провідників складає менше ніж 5 років, перевірка їх зношення повинна проводитися через 6 місяців.
4.8.3. Експлуатаційні зазори між максимально виступними частинами підйомних посудин, кріпленням і розпорами у вертикальних стволах, обладнаних стаціонарними підйомними установками, мають відповідати величинам, наведеним у таблиці 4.4.
Проектні зазори обираються за "Нормами безопасности на проектирование и эксплуатацию канатных проводников многоканатных подъемных установок", затверджених Мінвуглепромом СРСР 15.01.82 та Держгіртехнаглядом СРСР 22.02.82 (далі - Норми), і "Нормами безопасности на проектирование и эксплуатацию канатных проводников одноканатных подъемных установок", затверджених Мінвуглепромом СРСР 09.08.89 та Держгіртехнаглядом СРСР 05.09.89 (далі - Норми безпеки).
Таблиця 4.4
---------------------------------------------------------------------- |Вид |Вид і |Назва зазору |Мінімаль-| Примітка | |кріплення |розташування | |на | | |ствола |армування | |величина | | | | | |зазору, | | | | | |мм | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |1. |Дерев'яне та |Між підйомними|200 |Для шахт, що | |Дерев'яне |металеве з |посудинами і | |експлуатуються, | | |одностороннім|кріпленням | |у разі особливо | | |та | | |тісного | | |двостороннім | | |розташування | | |розташуванням| | |підйомних посудин | | |провідників | | |у стволі з | | | | | |дерев'яним | | | | | |армуванням | | | | | |допускається | | | | | |зазор не менше | | | | | |ніж 150 мм при | | | | | |лобовому | | | | | |розташуванні | | | | | |провідників, а | | | | | |також при | | | | | |двосторонньому, | | | | | |якщо найбільш | | | | | |виступна частина | | | | | |посудини | | | | | |знаходиться на | | | | | |відстані від | | | | | |осі провідників | | | | | |не більше ніж | | | | | |на 1 м | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |2. |Металеве з |"-" |150 | | |Бетонне, |односторон- | | | | |цегляне, |нім | | | | |тюбінгове,|двостороннім | | | | |бетонітове|розташуванням| | | | | |провідників | | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |3. |Дерев'яне з |"-" |200 | | |Бетонне, |односторон- | | | | |цегляне, |нім | | | | |тюбінгове,|двостороннім | | | | |бетонітове|розташуванням| | | | | |провідників | | | | | | | | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |4. |Металеві та |Між підйомними|150 |При особливо | |Дерев'яне,|дерев'яні |посудинами і | |щільному | |бетонне, |розпори, що |розпорами | |розташуванні | |цегляне, |не несуть | | |підйомних | |тюбінгове |провідники | | |посудин у | | | | | |стволі цей | | | | | |зазор може бути | | | | | |зменшений до | | | | | |100 мм | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |5. |Між |Між двома |200 |При жорстких | |Дерев'яне,|підйомними |посудинами, що| |провідниках | |бетонне, |посудинами |пересуваються | | | |цегляне, |розпір | | | | |тюбінгове |відсутній | | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |6. |Одностороннє,|Між кліттю та |60 |В експлуатаційних | |Дерев'яне,|двостороннє |елементами | |стволах, уведених | |бетонне, |бокове і |посадочних | |до 1973 року, цей | |цегляне, |лобове |пристроїв | |зазор може бути не| |тюбінгове,|розташування | | |менш як 40 мм | |бетонітове|провідників | | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |7. |Одностороннє,|Між розпорами |40 |За наявності на | |Дерев'яне,|двостороннє |та виступними | |підйомній посудині| |бетонне, |бічне та |частинами | |виступних | |цегляне, |лобове |підйомних | |розвантажувальних | |тюбінгове,|розташування |посудин, | |роликів зазор між | |бетонітове|провідників |віддалених | |роликом і розпором| | | |від осі | |повинен бути | | | |провідників | |збільшений на | | | |на відстань до| |25 мм | | | |750 мм | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |8. |Дерев'яне з |Між розпором, |50 | | |Дерев'яне,|лобовим |несучим | | | |бетонне, |розташуванням|провідником і | | | |цегляне, |провідників |кліттю | | | |тюбінгове,| | | | | |бетонітове| | | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------|
|9. |Металеве і |Між зовнішньою|15 | | |Дерев'яне,|дерев'яне |кромкою | | | |бетонне, |незалежно |башмака | | | |цегляне, |від |підйомної | | | |тюбінгове,|розташування |посудини та | | | |бетонітове|провідників |затискним | | | | | |пристроєм для | | | | | |кріплення | | | | | |провідників до| | | | | |розпорів | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |10. |Одностороннє,|Між найбільш |25 |Для шахт, що | |Дерев'яне,|двостороннє |виступними і | |проектуються | |цегляне, |та лобове |віддаленими | | | |бетонне, |розташування |від центру | | | |тюбінгове,|провідників |частинами | | | |бетонітове| |посудини і | | | | | |розпором з | | | | | |урахуванням | | | | | |зношення | | | | | |провідників і | | | | | |лап та | | | | | |можливого | | | | | |повороту | | | | | |посудини | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |11. |Металеве та |Між рейками |30 | | |Дерев'яне,|дерев'яне |приймальних | | | |цегляне, |незалежно |майданчиків і | | | |бетонне, |від |клітей | | | |тюбінгове |розташування | | | | | |провідників | | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |12. Усі |Канатні |Між підйомною |225 |При глибині ствола| |види |провідники |посудиною і | |до 800 м | |кріплення |багатоканат- |кріпленням, | | | | |ного підйому |розпором або | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| | | |відшивкою в |265 |При глибині ствола| | | |стволі | |понад 800 м | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| | | |Між |300 |Проектні зазори | | | |посудинами, | |обираються за | | | |що рухаються, | |Нормами, | | | |одного підйому| |експлуатаційні | | | | | |зазори в усіх | | | | | |випадках повинні | | | | | |бути не менш ніж | | | | | |0,75 проектних | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| | | |Між |350 | | | | |посудинами, | | | | | |що рухаються, | | | | | |суміжних | | | | | |підйомів | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| |13. Усі |Канатні |Між |300 |Проектні зазори | |види |провідники |посудинами, | |обираються за | |кріплення |одноканатного|що | |Нормами безпеки | | |підйому |пересуваються,| | | | | |одного підйому| | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| | | |Між |350 | | | | |посудинами, | | | | | |що рухаються, | | | | | |суміжних | | | | | |підйомів | | | |----------+-------------+--------------+---------+------------------| | | |Між підйомною |240 | | | | |посудиною та | | | | | |кріпленням, | | | | | |розпором або | | | | | |відшивкою у | | | | | |стволі | | | ----------------------------------------------------------------------
4.8.4. При прохідницькому підйомі величина зазору між середніми напрямними канатами повинна бути не менше 300 мм. При глибині ствола понад 400 м обов'язкове встановлення відбійних канатів або інших пристроїв, які унеможливлюють зіткнення цебер. Ці пристрої не потрібні, якщо зазори між середніми напрямними канатами дорівнюють 250+H/3 мм, де H - глибина ствола, м.
Зазор між рухомими цебрами і кріпленням ствола або виступними частинами устаткування, розташованого в стволі (трубопроводами, балками та ін.), повинен бути не менше 400 мм.
Зазор між стінками розтруба прохідницького помосту і виступними частинами рухомої напрямної рамки цебра повинен бути не менше 100 мм.
Під час проходження стволів із паралельним або подальшим армуванням зазори між частиною цебра, що найбільш виступає, або напрямної рамки і розпорами при канатних провідниках, розташованих у площині, перпендикулярній розпорам, повинні бути не менше 350 мм;
при канатних провідниках, розташованих у площині, паралельній розпорам, - не менше 400 мм; при жорстких провідниках між найбільш виступною частиною стояка напрямної рамки і провідником - не менше 30 мм.
4.8.5. Перед пуском новонавішеної або відремонтованої підйомної посудини (противаги), а також після ремонтних робіт у стволі, пов'язаних із рихтовкою армування, провідників або кріплення, після падіння в ствол предметів, які можуть впливати на стан армування, повинна провадитися перевірка зазорів. Після ремонту в стволі, пов'язаного із заміною армування та провідників, має проводитися профілювання провідників.
Зазори між двома підйомними посудинами в похилих виробках при всіх кутах нахилу повинні бути не менше 200 мм. Зазор між кріпленням виробки і найбільш виступною кромкою габариту підйомної посудини повинен бути не менше 250 мм при дерев'яному, металевому кріпленнях та із залізобетонних стояків і не менше 200 мм - при бетонному і кам'яному.
4.9. Підземні підйомні машини і прохідницькі лебідки
4.9.1. Людські та вантажно-людські підйомні установки повинні мати електричний привід. Асинхронний привід з реостатним керуванням повинен бути споряджений системою динамічного гальмування. Система динамічного гальмування у разі порушення її схеми повинна діяти на запобіжне гальмо.
Лебідки, що використовуються для опускання та підіймання людей у клітях і вагонетках у похилих і вертикальних виробках, повинні відповідати усім вимогам, які пред'являються до підйомних машин.
4.9.2. У разі проходження вертикальних стволів, шурфів, свердловин для навішування прохідницького устаткування і здійснення спуско-підоймних операцій з різним устаткуванням і матеріалами повинні застосовуватися прохідницькі лебідки, які відповідають вимогам діючих стандартів, "Правил технической эксплуатации проходческих лебедок и подвесного оборудования", затверджених Мінвуглепромом СРСР 07.05.84, та цих Правил.
4.9.3. Підйомні машини і лебідки повинні бути споряджені апаратом (індикатором), що вказує машиністу положення посудин у стволі.
При роботі підйомної машини на проходженні чи поглибленні ствола на реборді барабана повинна наноситися позначка положення верхнього зрізу розтруба прохідницького підвісного помосту.
На лебідках, призначених для підвішування устаткування, під час проходки вертикальних стволів індикатор глибини не вимагається.
Кожна підйомна машина повинна мати справно діючі:
а) самописець-швидкостемір (для машин із швидкістю понад 3 м/с, установлених на поверхні). Тахограми повинні зберігатись протягом 3 місяців;
б) вольтметр і амперметр;
в) манометри, що показують тиск стиснутого повітря або масла в гальмівній системі.
4.9.4. У кожній підйомній машині в лебідці має бути механічне робоче та запобіжне гальмування з незалежним один від одного вмиканням приводу, що діє на орган намотування.
У прохідницьких лебідках і лебідках для рятівних драбин (швидкість руху кінцевого вантажу відповідно не більше 0,2 і 0,35 м/с) повинні бути маневрові гальма на валу двигуна або проміжному валу, запобіжне гальмо, стопорний пристрій на барабані (храповий зупинник) і пристрій блокування, що унеможливлюють пуск електродвигуна в напрямку опускання вантажу при включеному запобіжному гальмі та стопорному пристрої.
4.9.5. У загальмованому (непорушному) стані підйомної машини (лебідки) відношення величин моментів, які створюються запобіжним гальмом, до статичних моментів повинні бути не менше за наведені в таблиці 4.5.
Таблиця 4.5
------------------------------------------------------------------ |Кут нахилу, град. |до 20 |25 |30 і більше | |-------------------+-------------+---------------+--------------| |К=Мгальм/Мстат. |2,1 |2,6 |3,0 | ------------------------------------------------------------------
Значення коефіцієнта К для проміжних кутів нахилу, не зазначених у таблиці 4.5, визначається шляхом лінійної інтерполяції.
Для виробок з перемінними кутами нахилу гальмівний момент повинен розраховуватися для кожної ділянки шляху з постійним кутом нахилу та прийматися за найбільшим із одержаних значенням.
Робоче гальмо в нерухомому стані підйомної машини має забезпечувати одержання моменту, не меншого за той, що створює запобіжне гальмо. Робоче гальмо для машин зі шківами тертя (пружинно-пневматичним з вантажною частиною приводу гальма) може створювати момент менший ніж той, що створюється запобіжним гальмом, але не менше двократного відносно статичного моменту.
При перестановці барабанів гальмівний пристрій як при запобіжному, так і при робочому гальмуванні повинен розвивати на заклиненому барабані момент, який дорівнює не менше 1,2 статичного моменту, що створюється масою порожньої посудини і масою головного і врівноважувального канатів. При розчепленні барабанів переставний барабан (переставна частина розрізного барабана) повинен бути загальмований стопорним пристроєм, що забезпечує не менше як трикратний максимальний статичний момент. При перестановці барабана і пересуванні посудини перебування людей у посудині та у стволі не допускається.
У прохідницьких лебідках і лебідках для рятувальних драбин (із швидкістю руху кінцевого вантажу відповідно до 0,2 і 0,35 м/с) гальмівні моменти, що створюються як маневровим, так і запобіжним гальмом, повинні бути не меншими за двократні щодо найбільшого статичного моменту навантаження, причому включення запобіжного гальма повинно супроводжуватись автоматичним спрацюванням маневрового гальма.
4.9.6. Тривалість холостого ходу запобіжного гальма діючих підйомних машин не повинна перевищувати:
0,5 секунди - при пневмовантажному приводі та при пружинно-вантажному пневматичному приводі;
0,6 секунди - при гідровантажному приводі;
0,3 секунди - при пневмопружинному і гідропружинному приводах, а також для всіх новостворюваних конструкцій гальмівних пристроїв.
Час спрацьовування гальма незалежно від типу приводу не повинен перевищувати 0,8 с. Для підйомних машин зі шківами тертя, споряджених системами вибіркового або автоматично регульованого запобіжного гальмування, ця вимога поширюється тільки на режим опускання вантажу (противаги).
Для прохідницьких лебідок тривалість холостого ходу не повинна перевищувати 1,5 с.
Однокінцеві підйомні установки в похилих виробках, на яких регулюванням гальмівної системи не вдається унеможливити набігання вагонеток на канат при запобіжному гальмуванні, повинні мати пристрій, що керує запобіжним гальмом під час його вмикання та унеможливлює набігання в режимі підіймання, а також забезпечує в момент зупинки барабана машини гальмівний момент величиною не менше передбаченої пунктом 4.9.5 цих Правил. Час спрацьовування запобіжного гальма при цьому може перевищувати 0,8 с.
Під холостим ходом гальма розуміється час, що минає з моменту розривання ланцюга захисту до моменту появи зусилля у виконавчому органі гальма.
Під часом спрацьовування гальма слід розуміти час, що минає з моменту розриву ланцюга захисту до моменту появи гальмівного зусилля, що дорівнює величині статичному.
4.9.7. Після заміни елементів гальмівної системи (гальмівні колодки, тяги, циліндри та ін.) та змін кінцевого навантаження необхідно проводити випробування гальмівної системи спеціалізованою налагоджувальною організацією. Результати випробування оформляються актом.
4.9.8. На вертикальних і похилих (на шахтах, що реконструюються або будуються) поверхневих вантажно-людських і людських підйомах намотування канатів на барабани машин має бути одношаровим.
На підйомних машинах вантажних вертикальних підйомів, установлених на поверхні підйомів флангових і вентиляційних стволів, що призначені для перевезення людей в аварійних випадках, людських і вантажно-людських підйомів у підземних виробках з кутом нахилу від 30 град. до 60 град. дозволяється двошарове намотування канатів на барабани.
Тришарове намотування дозволяється на всіх інших експлуатаційних підйомах і при проходженні вертикальних і похилих виробок.
На аварійно-ремонтних і допоміжних вантажних підйомних установках (породні відвали, підіймання вантажів на естакади та ін.), а також на прохідницьких (швидкість не вища за 0,4 м/с) лебідках і лебідках для рятівних драбин (швидкість до 0,35 м/с) дозволяється багатошарове намотування.
За наявності більше одного шару намотування канатів на барабани необхідно додержуватися таких умов:
а) реборда барабана повинна виступати над верхнім шаром на 2,5 діаметра каната;
б) за критичною ділянкою каната довжиною в чверть останнього витка нижнього ряду (перехід на верхній ряд) повинен бути посилений нагляд (облік розірваних у цьому місці дротів) і здійснюватися пересування каната на чверть витка через кожні 2 місяці.
Барабани прохідницьких лебідок повинні мати реборди з обох боків, які виступають над верхнім шаром намотки не менше ніж на 2,5 діаметра каната.
На діючих похилих підйомних установках при доробленні горизонтів дозволяється за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України перевищення вказаного числа шарів на один за умови виконання вимог підпунктів "а" і "б" цього пункту та за наявності пристрою для плавного переходу каната з одного шару на другий, а при чотиришаровому намотуванні каната на барабан, крім того, за наявності захисту, що унеможливлює роботу підйому при намотуванні каната на п'ятий шар.
На прохідницьких лебідках, що мають швидкість не вище ніж 0,4 м/с, дозволяється мати висоту реборди над верхнім шаром намотування не менше ніж 1,5 діаметра каната.
Футерівка барабанів повинна мати нарізані канавки незалежно від числа шарів намотування каната.
Наявність футерівки і нарізаних канавок на барабанах прохідницьких лебідок (швидкість не вище як 0,2 м/с) і лебідок для рятівних драбин (швидкість до 0,35 м/с) не обов'язкова.
При будівництві і реконструкції шахт з блочною схемою розкриття та під час проходження флангових стволів, а також за потребою проведення виробок приствольного двору через скіповий ствол дозволяється двошарове або тришарове намотування канатів на барабан вантажно-людських підйомів на вказаних стволах у період проведення горизонтальних і похилих виробок. При цьому, крім додержання умов, зазначених вище, шахтобудівельною організацією повинні розроблятися і погоджуватися з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України додаткові заходи, що гарантують безпечне опускання та підіймання людей.
4.9.9. Для послаблення натягу каната в місці його прикріплення до барабана на поверхні останнього повинне бути не менше трьох витків тертя, футерованих деревом, пресмасою або іншим матеріалом, погодженим із заводом-виробником машини та МакНДІ, і не менше п'яти витків тертя на барабанах без футерівки.
4.9.10. Прохідницькі лебідки, які використовують для навішування помостів, опалубки, напрямних канатів, а також лебідки для нарощування технологічних трубопроводів, установлення тюбінгів і елементів армування мають бути обладнані приладами контролю за натягом канатів.
4.10. Вимоги до обслуговування
4.10.1. Щозміни перед початком перевезення людей кліті, підвісні пристрої повинні оглядатися черговим електрослюсарем із записом у Книзі огляду підйомної установки (додаток 5).
Підйомні посудини, парашути, стопори, підвісні пристрої, напрямні башмаки, посадочні, завантажувальні та розвантажувальні пристрої, напрямні та відхильні шківи, їх футерівка і підшипники, гальмівна система та інші елементи підйомної машини, апаратура захисту й система керування повинні оглядатися і перевірятися щодоби особою, яка має відповідну кваліфікацію і призначена наказом керівника підприємства для цієї мети, та протягом тижня механіком підйому. Цією самою особою армування повинне щодоби оглядатися при швидкості руху посудин до 1 м/с і не рідше одного разу на тиждень при швидкості руху 0,3 м/с. Ділянки стволів, що перебувають на ремонті, повинні оглядатися щодоби при швидкості 0,3 м/с. Одночасно з оглядом армування ствола повинен провадитися огляд кріплення спеціально навченою особою, призначеною наказом керівника підприємства.
Допускається одночасне проведення огляду армування у суміжних відділеннях ствола при різниці позначок за висотою між підйомними посудинами, із яких проводиться огляд, не більше 5 м.
Перед навішуванням нового каната і надалі не рідше одного разу в квартал шківи підлягають огляду головним механіком шахти або старшим механіком. При цьому повинні вимірюватись переріз жолоба та товщина його тіла і проводитися зарисовка найбільш зношеного місця жолоба.
Головний механік шахти щомісяця, а старший механік не рідше одного разу на 15 днів повинні перевіряти правильність роботи запобіжного гальма, захисних пристроїв і справність усіх інших вищезазначених елементів підйомної установки. Результати оглядів повинні заноситися до Книги огляду підйомної установки.
Копри повинні оглядатися комісією під головуванням головного інженера шахти.
Огляд металевих і залізобетонних копрів повинен проводитися один раз на рік, а дерев'яних і прохідницьких - двічі на рік.
Кожна копрова споруда повинна мати паспорт технічного стану, що складається роботодавцем (власником) споруди на підставі акта державної приймальної комісії будівельно-монтажних робіт чи висновку спеціалізованої організації після обстеження споруди.
Нормативний термін служби чи термін наступного обстеження повинен вказуватися в паспорті копрової споруди.
У разі виявлення відхилень від нормальної експлуатації копрів, а також якщо строк служби металевих і залізобетонних копрів минув, вони повинні обстежуватися комісією під керівництвом головного інженера шахти із залученням експертних організацій або інститутів, які мають Дозвіл Держнаглядохоронпраці України ( 1631-2003 ) на право виконання робіт з експертного обстеження і технічного діагностування, з метою встановлення подальшої експлуатації копра.
4.10.2. Огляд прохідницьких лебідок повинен проводитись електрослюсарем - щозміни і перед кожною спуско-підіймальною операцією; механіком проходки (дільниці) - один раз на тиждень; головним механіком шахтопрохідницького (шахтобудівельного) управління - один раз на місяць.
Результати повинні заноситися до Книги осмотра проходческих лебедок и их канатов, наведеної в додатку 1 до "Правил технической експлуатации проходческих лебедок и подвесного оборудования", затверджених Мінвуглепромом СРСР 07.05.84.
4.10.3. Машиністами підйомних машин призначаються особи, які пройшли спеціальне навчання, 2-місячне стажування і одержали відповідне свідоцтво та допущені до самостійної роботи комісією, очолюваною головним механіком шахти.
Машиністами людських і вантажно-людських, а також багатоканатних підйомів призначаються особи, що працювали не менше 1 року на вантажних підйомних машинах. У разі проходження та поглиблення стволів машиністами підйомів повинні призначатися особи, які пройшли спеціальне навчання, 3-місячне стажування на підйомі при проходженні ствола і одержали відповідне свідоцтво.
При переході на керування з однієї машини на іншу, а також при перерві в роботі більше 30 календарних днів обов'язкове стажування. Строк стажування визначається головним механіком шахти.
Не рідше одного разу на рік проводиться перевірка знань у машиністів комісією під головуванням головного механіка шахти.
4.10.4. У години опускання та підіймання зміни людей, крім змінного, повинен бути другий машиніст, який має право на керування цією машиною, в обов'язки якого входять стеження за процесом підіймання та опускання і вжиття необхідних заходів у разі порушення нормальної роботи підйомної машини або неправильних дій змінного машиніста.
4.10.5. Машиніст, який приймає зміну, перед початком роботи зобов'язаний перевірити справність машини згідно з "Инструкцией для машиниста шахтных подъемных установок", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 02.03.82. Проводити опускання та підіймання людей дозволяється після попереднього перегону обох підйомних посудин униз-уверх вхолосту.
Результати перевірки машиніст зобов'язаний занести до Книги приймання та здавання змін (додаток 6). У книзі ставиться підпис перевіряючих (механіка підйому, головного механіка шахти або організації, до складу якої входить підприємство) в день перевірки підйомної машини.
Про всі помічені несправності машиніст підйомної машини зобов'язаний повідомити механіка підйому або головного механіка шахти і гірничого диспетчера. Причина несправності та заходи, ужиті для їх усунення, повинні заноситися до зазначеної книги механіком підйому.
Дозволити подальше виконання робіт можуть тільки головний механік або механік підйому після усунення несправності.
4.10.6. Під час роботи клітьового підйому на приймальному (посадочному) майданчику надшахтної споруди повинні бути рукоятники, а в приствольних дворах діючих горизонтів - стволові. При посадці в кліть з різних боків і при виході людей із кліті рукоятники і стволові повинні мати помічників, що перебувають з другого боку кліті.
На всіх приймальних майданчиках стволів, обладнаних механічним підйомом, які призначені для видачі людей тільки в аварійних випадках згідно з планом ліквідації аварій, наявність стволових і рукоятників у всіх змінах обов'язкова. Ця вимога поширюється і на машиністів підйомних машин.
Якщо одночасно відбувається посадка людей до декількох поверхів багатоповерхової кліті або вихід із них, то на кожному приймальному майданчику повинен бути рукоятник, а в приствольному дворі - стволовий. Ці рукоятники і стволові подають сигнали відповідно головному рукоятнику і головному стволовому.
На проміжних горизонтах, на яких не ведеться приймання і видача вантажів та існує робоча сигналізація машиністу та рукоятнику, а також прямий телефонний зв'язок з ними, допускається опускання (підіймання) людей за відсутності на них стволових за таких умов:
а) у кліті існує пристрій для безпосередньої сигналізації рукоятнику та машиністу, а також телефонний зв'язок;
б) у кліті перебуває ліфтер (стволовий).
Під час обслуговування підйомної установки ліфтером із кліті наявність рукоятника та стволового не обов'язкова.
Для роботи в ліфтовому режимі повинен складатися спецпроект, погоджений з МакНДІ.
4.10.7. На всіх посадочних пунктах і в машинному відділенні повинні бути вивішені оголошення із зазначенням:
а) розкладу підіймання та опускання людей;
б) сигналів, що застосовуються;
в) кількості людей, що одночасно підіймаються чи опускаються на кожному поверсі кліті, цебрі або людській вагонетці;
г) прізвище відповідального за безпечну організацію опускання і підіймання людей.
Про всі заборони та обмеження користування підйомною установкою для підіймання та опускання людей у посадочних пунктах повинні бути вивішені оголошення і проведено інструктаж машиністів підйому, стволових, рукоятників та їхніх помічників з поясненням причин таких заборон або обмежень.
4.10.8. На всіх приймальних майданчиках повинні бути вивішені таблиці із зазначенням допустимого завантаження клітей, а для підіймання установок із шківами тертя - вказівка про одночасне завантаження обох клітей для попередження небезпечності ковзання. Стволові, рукоятники та їхні помічники не рідше одного разу на квартал повинні інструктуватися про правила і норми завантаження.
Спускання і підіймання довгомірних матеріалів або великогабаритного устаткування під кліттю мають проводитись під керівництвом посадової особи за паспортом, затвердженим головним інженером шахти, складеним відповідно до "Временних требований безопасности к технологии и средствам для спуска негабаритних грузов под подъемными сосудами", затверджених Мінвуглепромом СРСР 21.04.80. Про це слід заздалегідь сповістити диспетчерові, стволовим проміжних горизонтів, рукоятнику та машиністу підйому.
4.10.9. Перед уведенням до експлуатації і надалі один раз на рік спеціалізована налагоджувальна організація за участю представників енергомеханічної служби шахти повинна проводити ревізію і налагодження підйомної установки в обсягах, які передбачає "Руководство по ревизии, наладке и испытанию шахтных подъемных установок", затверджене Мінвуглепромом СРСР 26.07.79. Ці вимоги не поширюються на вантажні лебідки, що призначені для спускання-підіймання устаткування та матеріалів.
Електрична частина й апаратура автоматизованих підйомних установок підлягає ревізії та налагодженню через 6 місяців.
Не рідше одного разу на рік маркшейдерська служба шахти або спеціалізована організація, що має на це право, перевіряє геометричний зв'язок шахтного підйому та копра згідно з Маркшейдерськими роботами на вугільних шахтах та розрізах. Інструкція, затверджена наказом Мінпаливенерго від 12.12.2000 N 561. За результатами перевірки складається акт (у двох примірниках), який затверджується головним інженером шахти. Один примірник цього акта передається головному механіку шахти, інший - залишається в маркшейдерській службі шахти.
Після ревізії та налагодження підйомної установки головний механік шахти і представник налагоджувальної організації здійснюють її контрольні випробування. Про проведення контрольних випробувань складається протокол, який затверджує керівник або головний інженер шахти. Через 6 місяців після ревізії та налагодження кожна експлуатаційна і прохідницька підйомна установка повинна підлягати технічному огляду та випробуванню комісією під керівництвом головного механіка шахти.
Обсяг технічного огляду та випробування визначається "Инструкцией по техническому осмотру и испытанию эксплуатационных и проходческих подъемных установок", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 26.08.76, Мінхімпромом СРСР 27.08.76, Мінколорметом СРСР 17.08.76, Мінчерметом СРСР 23.08.76 та Мінбудматеріалів СРСР 12.08.76.
За результатами огляду і випробування складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у головного механіка шахти, інший - передається головному інженеру.
4.10.10. Підйомні машини, строк служби яких відповідно до заводської документації минув, мають обстежуватися комісією під керівництвом головного механіка шахти за участю представників налагоджувальної організації та однією з трьох установ: НДІГМ, МакНДІ, ЕТЦ.
Рішення про можливість подальшої експлуатації машини на строк до 5 років приймається цією комісією на підставі результатів ревізії, налагодження та висновку експертизи однієї з організацій, що мають Дозвіл Держнаглядохоронпраці України ( 1631-2003 ) на проведення цієї роботи.
4.10.11. На кожній підйомній установці має бути:
а) графік роботи підйому, затверджений головним інженером шахти, із зазначенням часу, потрібного для проведення щодобових оглядів елементів підйомної установки;
б) паспорти підйомної машини і редуктора;
в) детальна схема гальмівного пристрою із зазначенням основних розмірів;
г) виконавчі електричні схеми (принципові, монтажні);
ґ) схема парашутних пристроїв із розмірами, які підлягають контролю;
д) інструкція для машиністів підйомних установок;
е) прошнуровані книги: Книга огляду підйомної установки (додаток 5), Книга огляду канатів та їх витрат (додаток 7), Книга приймання та здавання змін (додаток 6), Книга огляду стволів шахт.
Схема гальмівного пристрою, виконавча електрична схема, схема парашутних пристроїв та інструкція для машиніста мають бути вивішені в машинному приміщенні.
4.11. Сигналізація та зв'язок на шахтному транспорті та підйомі
4.11.1. Кожна підйомна установка повинна бути споряджена пристроєм для подавання сигналу від стволового до рукоятника і від рукоятника до машиніста, ремонтною сигналізацією, радіозв'язком кліть-машиніст, що використовується під час огляду та ремонту ствола, підйомних посудин, а також елементів копрового верстата на підйомних установках вертикальних стволів.
4.11.2. На людських і вантажно-людських вертикальних і похилих підйомних установках (з кутом нахилу виробки понад 50 град.), крім робочої та ремонтної сигналізації, повинна передбачатися також і резервна з відокремленим живленням за окремим кабелем (каналом). За функціональними можливостями резервна сигналізація не повинна відрізнятися від робочої. За наявності двох підйомних установок в одному стволі, кожна з яких забезпечує спускання та підіймання людей з усіх горизонтів, резервна сигналізація може бути відсутня.
4.11.3. У разі підіймання людей із шахти скіпами в аварійних випадках, передбачених планом ліквідації аварій, повинна бути забезпечена можливість подавання сигналів з посадочного майданчика на верхній приймальний майданчик і з верхнього приймального майданчика машиністові підйому.
4.11.4. Якщо установка обслуговує декілька горизонтів, то повинен бути пристрій, що показує, з якого горизонту подано сигнал, а також пристрій, що перешкоджає одночасному надходженню сигналів з різних пунктів.
4.11.5. На одноклітьових людських підйомних установках, обладнаних сигналізацією із кліті, подавання сигналу з кліті машиністу має здійснюватися тільки ліфтером, що пройшов спеціальне навчання і призначений наказом керівника підприємства.
На вантажно-людських одноканатних підйомних установках, обладнаних сигналізацією із кліті, крім того, повинні передбачатися і сигналізація з приймальних майданчиків, а також пристрій, що не допускає одночасного подавання сигналів із кліті та приймальних майданчиків.
Ремонтна сигналізація на таких підйомних установках може бути відсутня.
4.11.6. Вагонетки для перевезення людей у горизонтальних виробках повинні облаштовуватися пристроями для подавання машиністу локомотива сигналу "стоп".
На людських підйомах із пасажирськими вагонетками у виробках з кутом нахилу до 50 град. повинна бути передбачена сигналізація, що забезпечує подавання сигналів машиністу підйому гірником (кондуктором) із поїзда. Ця сигналізація може використовуватися при огляді та ремонті виробок і рейкової колії, а також для подавання сигналу "стоп" в аварійних випадках.
Якщо поїзд для доставки людей складається більше ніж із трьох вагонеток, то повинна передбачатися сигналізація гірничому працівнику (кондуктору) поїзда, яка має бути доступна всім пасажирам, що перебувають у вагонетках.
Усі приймальні майданчики цих виробок повинні бути забезпечені телефонним або виробничим гучномовним зв'язком з машиністом підйому.
4.11.7. Кожна підйомна установка, яку використовують при проходженні та поглибленні ствола, повинна мати не менше двох незалежних сигнальних пристроїв, один із яких повинен виконувати функцію робочої сигналізації, а другий - резервної та ремонтної. Пристрій робочої сигналізації повинен забезпечувати можливість подавання сигналів із вибою на поміст, з помосту - рукоятнику і від рукоятника - машиністу, а ремонтної або резервної, якщо вона виконує і функції ремонтної, - з будь-якої точки ствола.
4.11.8. За наявності в одному стволі проходки двох рівноцінних підйомних установок функції резервної і ремонтної сигналізації можуть виконуватися одним сигнальним пристроєм за наявності доступу до нього з посудин обох підйомних установок.
Якщо ствол обладнано більше ніж однією підйомною установкою, то подавання виконавчого сигналу має проводитись тільки рукоятником кожної підйомної установки.
4.11.9. Схема стволової сигналізації всіх підйомних установок повинна передбачати можливість подавання сигналу "стоп" з будь-якого горизонту безпосередньо машиністу. Кожен незрозумілий сигнал повинен сприйматися рукоятником і машиністом як сигнал "стоп". Поновлення роботи підйомної установки дозволяється тільки після особистого з'ясування причин подавання незрозумілого сигналу.
4.11.10. Не допускається передавати сигнал із приствольного двору безпосередньо машиністу, минаючи рукоятника. Зазначена заборона не поширюється на:
а) сигнальні пристрої, які мають блокування, що перешкоджає пуску машини до одержання дозвільного сигналу від рукоятника;
б) одноклітьові підйомні установки з подаванням сигналу з кліті;
в) скіпові підйомні установки;
г) установки з перекидними клітями під час підіймання тільки вантажу;
ґ) ремонтну сигналізацію.
Подавання сигналу на роботу підйому дозволяється тільки після закриття дверей кліті та стволових ґрат.
4.11.11. Між машиністом підйомної машини і рукоятником, а також між рукоятником і стволовим повинен бути налагоджений прямий телефонний зв'язок. Такий самий зв'язок повинен бути і на скіпових підйомних установках між машиністом і операторами завантажувального і розвантажувального пристрою. На шахтах, що будуються заново, до моменту здавання їх в експлуатацію, крім того, необхідно встановлювати виробничий двосторонній гучномовний зв'язок.
4.11.12. У разі проходження та поглиблення стволів повинен бути обладнаний телефонний зв'язок або гучномовний зв'язок поверхні з помостом.
4.12. Шахтні канати
4.12.1. Підйомні та тягові канати людських і вантажо-людських підйомно-транспортних установок повинні бути вантажно-людськими марок ВК і В, усі інші - не нижче марки 1.
4.12.2. Канати шахтних підйомних установок повинні мати при навішуванні запас міцності, не нижчий від значень, наведених у таблиці 4.6.
Таблиця 4.6
Запас міцності канатів шахтних
підйомних установок при навішуванні
------------------------------------------------------------------
|Призначення канатів і установок, тип підйомної машини |Запас |
| |міцності,|
| |разів |
|------------------------------------------------------+---------|
|а) підйомні людських і аварійно-ремонтних установок з |9,0 |
|машинами барабанного типу, двоканатних зі шківами | |
|тертя (при розрахунку за кількістю людей), не | |
|обладнаних парашутами | |
|------------------------------------------------------+---------|
|б) підйомні людських, вантажно-людських і вантажних |8,0 |
|одноканатних та людських і вантажно-людських | |
|багатоканатних установок зі шківами тертя | |
|------------------------------------------------------+---------|
|в) підйомні вантажно-людських установок з машинами |7,5 |
|барабанного типу та вантажно-людських триканатних зі | |
|шківами тертя, не обладнаних парашутами, канатами для | |
|підвішування навантажувачів (грейферів) у стволі і | |
|прохідницьких люльок | |
|------------------------------------------------------+---------|
|г) підйомні вантажних багатоканатних установок |7,0 |
|------------------------------------------------------+---------|
|ґ) підйомні вантажних установок з машинами барабанного|6,5 |
|типу | |
|------------------------------------------------------+---------|
|д) підйомні пересувних аварійних установок, канатні |6,0 |
|провідники в стволах шахти, що перебувають в | |
|експлуатації, канати для підвішування помостів при | |
|проходженні стволів глибиною до 600 м, для | |
|підвішування рятівних драбин, насосів, труб | |
|водовідливу, прохідницьких агрегатів | |
|------------------------------------------------------+---------|
|е) урівноважувальні гумотросові та канати для |5,5 |
|підвішування помостів при проходженні стволів глибиною| |
|від 600 до 1500 м | |
|------------------------------------------------------+---------|
|є) відбійні установки з канатними провідниками, |5,0 |
|канатні провідники прохідницьких підйомних установок, | |
|канати для підвішування прохідницького устаткування, у| |
|тому числі стволопрохідницьких комбайнів у стволах | |
|глибиною понад 900 м, за винятком зазначеного в | |
|підпунктах "в" і "д" цієї таблиці, для підвішування | |
|помостів при проходженні стволів глибиною від 1500 до | |
|2000 м, нові підйомні канати при разовому опусканні | |
|великовагових вантажів підйомною посудиною або | |
|негабаритних вантажів під нею і при навішуванні | |
|(заміні) підйомних посудин на багатоканатних підйомних| |
|установках | |
|------------------------------------------------------+---------|
|ж) гальмівні та амортизаційні канати парашутів клітей |3,0 |
|(від динамічного навантаження) | |
|------------------------------------------------------+---------|
|з) стропи багаторазового використання при опусканні |10,0 |
|негабаритних і довгомірних вантажів під підйомною | |
|посудиною, сигнальні троси вантажно-людських і | |
|людських підйомних установок | |
------------------------------------------------------------------
Стикові з'єднання гумотросових урівноважувальних канатів повинні мати запас міцності відповідно до вимог "Инструкции по эксплуатации огнестойких резинотроссовых уравновешивающих канатов в шахтных стволах", затвердженої Міністерством металургії СРСР 25.07.91.
4.12.3. Підйомні канати для вертикальних стволів при максимальній довжині виска понад 600 м можуть навішуватися, якщо відповідають вимогам щодо величини відношення сумарного розривного зусилля усіх дротів каната до кінцевого вантажу (без урахування маси підйомного каната). Зазначене відношення повинне бути не меншим від значень, наведених у таблиці 4.7.
Таблиця 4.7
Відношення сумарного розривного зусилля всіх дротів
підйомного каната до кінцевого вантажу
------------------------------------------------------------------
|Тип підйомних машин і призначення підйомних |Відношення, разів |
|установок | |
|--------------------------------------------+-------------------|
| 1 | 2 |
|--------------------------------------------+-------------------|
|Машини барабанного типу: | |
|--------------------------------------------+-------------------|
|людські |13 |
|--------------------------------------------+-------------------|
|вантажно-людські |10 |
|--------------------------------------------+-------------------|
|вантажні |8,5 |
|--------------------------------------------+-------------------|
|Підйомні машини зі шківами тертя: | |
|--------------------------------------------+-------------------|
|одноканатні людські, вантажно-людські та |11,5 |
|вантажні; багатоканатні людські та | |
|вантажно-людські установки, крім дво- і | |
|триканатних, не обладнаних парашутами | |
|--------------------------------------------+-------------------|
|багатоканатні вантажні |9,5 |
------------------------------------------------------------------
При навішуванні канатів за відношеннями, зазначеними у таблиці 4.7, запас їх міцності, розрахований з огляду на масу каната, повинен бути не нижчим 4,5-кратного для вантажних і 5-кратного для людських і вантажно-людських підйомних установок.
4.12.4. Не допускається застосування канатів одинарного сукання з круглих дротів для навішування прохідницького устаткування, а також закритих підйомних канатів як провідників цебрового підйому.
4.12.5. На одноканатних підйомних установках з канатними провідниками для обох підйомних посудин повинні навішуватися головні канати одного діаметра, конструкції та напрямку сукання.
4.12.6. На кожному багатоканатному підйомі, незалежно від його призначення, має бути не менше двох урівноважувальних канатів.
4.12.7. Канати доріг допоміжного транспорту шахт повинні мати при навішуванні запас міцності не нижче від значень, наведених у таблиці 4.8.
Таблиця 4.8
Запас міцності канатів доріг допоміжного транспорту шахт
------------------------------------------------------------------
|Призначення канатів |Запас |
| |міцності |
|------------------------------------------------------+---------|
|Тягові для підземних пасажирських канатних доріг, |6 |
|монорейкових, наґрунтових рейкових доріг при | |
|розрахунку за кількістю людей, натяжні підземних | |
|пасажирських підвісних канатних доріг | |
|------------------------------------------------------+---------|
|Тягові для монорейкових і наґрунтових рейкових доріг |5 |
|при розрахунку за масою вантажу, допоміжних лебідок у | |
|похилих виробках | |
|------------------------------------------------------+---------|
|Тягові для скреперних, маневрових і допоміжних (у |4 |
|горизонтальних виробках) лебідок | |
------------------------------------------------------------------
4.12.8. При відкатці безконечним канатом похилими виробками слід застосовувати канати із запасом міцності при навішуванні не нижче від значень, наведених у таблиці 4.9.
Таблиця 4.9
Запас міцності канатів безконечних відкаток
у похилих виробках
------------------------------------------------------------------
|Довжина |До 300 |Від 300 до |Від 600 до|Від 900 до |Понад |
|відкатки, м| |600 |900 |1200 |1200 |
|-----------+-------+-----------+----------+------------+--------|
|Запас |5,5 |5 |4,5 |4 |3,5 |
|міцності | | | | | |
------------------------------------------------------------------
4.12.9. Канати робочі (тягові) для переміщення вибійного устаткування повинні мати запас міцності, не менший від 3-кратного щодо номінального тягового зусилля на їхніх робочих барабанах.
Запобіжні канати вибійних машин повинні мати запас міцності не менше ніж 6-кратний щодо маси виїмкової машини з урахуванням кута падіння пласта.
4.12.10. Шахтні канати мають випробовуватися на канатно-випробувальних станціях згідно з "Инструкцией по испытанию шахтных канатов", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 29.05.90.
Резервний випробуваний канат перед навішуванням може вдруге не випробовуватися, якщо термін зберігання його не перевищує 12 місяців.
4.12.11. Усі підйомні канати вертикальних і похилих шахтних підйомів, канати для підвішування помостів, рятувальних драбин і прохідницьких люльок повинні випробовуватися перед навішуванням.
Гумотросові врівноважувальні канати випробовуються згідно з "Инструкцией по эксплуатации огнестойких резинотроссовых уравновешивающих канатов в шахтных стволах", затвердженою Міністерством металургії СРСР 25.07.91.
4.12.12. Канати підйомних установок і прохідницькі, що випробувані до навішування, повинні повторно випробуватися (за винятком підйомних шестисталкових канатів з органічним осердям у вертикальних стволах і на людських і вантажно-людських клітьових підйомах у похилих виробках з кутом нахилу понад 60 град., що перевіряються приладами інструментального контролю, допущеними до застосування Держнаглядохоронпраці України; канатів в установках з одноканатними і багатоканатними шківами тертя; канатів для підвішування помостів) у такі терміни:
а) через кожні 6 місяців на людських і вантажно-людських підйомних установках, а також для прохідницьких люльок;
б) через 12 місяців після навішування і згодом через кожні 6 місяців на вантажних, аварійно-ремонтних і пересувних підйомних установках, а також для рятувальних драбин;
в) через 6 місяців після навішування, а згодом через кожні 3 місяці - підйомні багатосталкові неоцинковані канати, які мало крутяться (вантажні та вантажно-людські).
Термін повторного випробовування канатів обчислюється від моменту їх навішування.
Канати, що використовуються для підвішування рятувальних драбин і прохідницьких люльок, можуть періодично не випробовуватися, якщо вони перевіряються приладами інструментального контролю, що пройшли експертне обстеження згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 "Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687), відповідно до вимог таблиці 4.11.
Шестисталкові підйомні канати барабанних людських, вантажно-людських і вантажних підйомних установок із жорсткими посадочними пристроями підлягають перепанцируванню в причіпних пристроях не рідше ніж через 6 місяців.
Інструментальний контроль обривів дротів проводиться МакНДІ або НДІГМ та оформлюється у вигляді висновків.
Рішення про продовження строку служби каната приймається комісією на підставі результатів інструментального контролю, огляду каната за всією довжиною та кінців каната в причіпних пристроях і затверджується головним інженером шахти.
4.12.13. Тягові та натяжні канати підземних пасажирських канатних доріг, тягові канати монорейкових і наґрунтових доріг повинні бути випробувані перед навішуванням.
Повторно через кожні 6 місяців повинні випробовуватися тільки тягові канати монорейкових і наґрунтових доріг.
4.12.14. Канат при повторному випробовуванні повинен бути знятий і замінений іншим, якщо сумарна площа поперечного перерізу дротів, що не витримали випробовування на розрив і перегин, досягає 25% загальної площі поперечного перерізу всіх дротів каната.
4.12.15. Не дозволяється навішувати або продовжувати роботу стальними канатами з порваними, випнутими або запалими сталками, з вузлами, "жучками" та іншими пошкодженнями, а також із зануренням понад 10% номінального діаметра.
Застосування зчалених канатів дозволяється тільки в разі відкачування безконечним канатом вантажів у горизонтальних і похилих виробках із кутом нахилу до 30 град., а також на підземних пасажирських підвісних канатних, монорейкових і наґрунтових дорогах. При проходці стволів у разі застосування для підвісного устаткування канатів довжиною понад 1000 м дозволяється з'єднання їх пристроями, допущеними для експлуатації за висновками МакНДІ.
Прилади для з'єднання канатів необхідно оглядати один раз на тиждень. У разі застосування коуш-зчалок із жимками потрібно один раз на три місяці перевіряти надійність з'єднання шляхом підтягування гайок.
4.12.16. Канати шахтних підйомних установок підлягають огляду спеціально призначеними наказом керівника підприємства особами, у такі терміни:
а) щодоби - підйомні канати посудин і противаг вертикальних і похилих підйомних установок, урівноважувальні канати підйомних установок із шківами тертя, канати для підвішування механічних навантажувачів (грейферів) при проходженні стволів.
На багатоканатних підйомних установках, коли в канатів число обірваних дротів у канатах не перевищує 2% загальної кількості дротів каната на довжині одного кроку сукання, дозволяється одній людині проводити одночасно огляд не більше двох головних або врівноважувальних канатів. Коли на один причіпний пристрій навішано два гумотросові урівноважувальні канати, їх огляд може провадити одна людина;
б) щотижня - урівноважувальні канати підйомних установок з машинами барабанного типу, гальмівні та провідникові канати, канати для підвішення помостів, кабелю та прохідницького устаткування, а також підйомні та врівноважувальні гумотросові канати - за участю механіка підйому (старшого механіка);
в) щомісяця - амортизаційні та відбійні канати, підйомні та врівноважувальні канати, у т.ч. ділянки каната в запанцируванні, - за участю головного механіка шахти або старшого механіка; канати, що постійно містяться у стволах, - за участю механіка проходки шахти, що будується, або старшого механіка.
4.12.17. Усі канати повинні оглядатися за всією довжиною при швидкості руху не більше як 0,3 м/с.
Пошкоджені ділянки канатів, а також стикові з'єднання гумотросових канатів повинні оглядатися при непорушному канаті.
На підйомних установках щодобовий огляд канатів, у яких число обірваних дротів не перевищує 2% від загальної кількості дротів каната на довжині одного кроку сукання, дозволяється проводити при швидкості руху не більше 1 м/с. При цьому на багатоканатних підйомних установках одна людина оглядає не більше двох суміжних канатів одночасно. Щотижня повинен проводитися огляд кожного каната при швидкості руху не більше ніж 0,3 м/с.
4.12.18. Не допускається експлуатація стальних сталкових канатів шахтних підйомних установок за наявності на будь-якій ділянці обривів дротів, число яких на кроці сукання від загального їх числа в канаті досягає:
а) 5% - для підйомних канатів посудин і противаг, канатів для підвішування помостів і механічних навантажувачів (грейферів);
б) 10% - для канатів вантажних кінцевих відкаток у похилих виробках з кутом нахилу до 30 град., урівноважувальних, гальмівних, амортизаційних, провідникових, відбійних канатів.
Якщо ця ділянка міститься в місці кріплення каната до причіпного пристрою, то дозволяється кінець каната з обірваними дротами відрубати та знову прикріпити канат до коуша.
У Книзі огляду канатів та їх витрат повинна бути зазначена найбільш пошкоджена ділянка (крок), на якій число обірваних дротів перевищує 2% загальної кількості дротів каната (додаток 7).
4.12.19. Не допускається експлуатація підйомних канатів закритої конструкції при:
а) зношенні більше половини висоти дротів зовнішнього шару;
б) порушенні замка зовнішніх дротів фасонного профілю (розшарування дротів);
в) виході дроту із замка на поверхню каната, якщо він не піддається закладенню в канат або запаюванню;
г) наявності трьох обірваних дротів (уключаючи і запаяні) фасонного профілю зовнішнього шару на довжині ділянки, що дорівнює п'яти крокам їх сукання або дванадцяти на всій робочій довжині каната.
Дозволяється експлуатація канатів, що мають хвилеподібні ділянки без порушення замка зовнішніх дротів і які зберігають гладку поверхню, до явного порушення замка (розшарування) зовнішніх дротів або виходу одного дроту із замка на зазначеній ділянці. Дозволяється один зовнішній (зетоподібний) дріт у разі виходу його із замка на прямолінійному канаті (як за відсутності, так і за наявності обриву) виплести за всією довжиною каната і продовжувати його експлуатацію, якщо зазор, що виник у шарі зовнішніх дротів, не призводить до порушення замка між ними.
4.12.20. Провідникові канати підлягають заміні:
при зношенні на 15% номінального діаметра, але не більше половини висоти або діаметра зовнішніх дротів;
якщо на 100 м довжини каната закритої конструкції виявлено два обриви зовнішніх дротів;
якщо при обриві зовнішні дроти в канаті закритої конструкції виходять із замка, то їх необхідно запаяти.
4.12.21. Заміні за граничним строком експлуатації підлягають канати згідно з таблицею 4.10 за порядком проведення технічних оглядів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687. Технічний огляд канатів проводиться відповідно до вимог підрозділу 4.13 цих Правил.
Таблиця 4.10
Граничний строк експлуатації шахтних канатів
------------------------------------------------------------------
| Призначення і |Граничний | Порядок і умови продовження |
| конструкція |строк | терміну експлуатації канатів |
| каната |експлуатації| |
| |до першого | |
| |періодичного| |
| |технічного | |
| |огляду, рік | |
|----------------+------------+----------------------------------|
| 1 | 2 | 3 |
|----------------+------------+----------------------------------|
|Підйомні канати | | |
|установок зі | | |
|шківом тертя: | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|шестисталкові з |2 |За результатами технічного огляду:|
|органічним | |втрати перерізу сталі дротів - до |
|осердям | |4 років; втрати перерізу і обривів|
| | |дротів - понад 4 роки |
|----------------+------------+----------------------------------|
|з металевим |2 |За результатами технічного огляду |
|осердям, | |втрати перерізу сталі дротів і |
|багатосталкові і| |обривів дротів |
|фасонносталкові | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|Підйомні канати | | |
|установок з | | |
|машинами | | |
|барабанного | | |
|типу: | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|шестисталкові з |2 |За результатами технічного огляду:|
|органічним | |1) втрати перерізу сталі дротів - |
|осердям | |до 3 років на людських і |
| | |вантажно-людських підйомних |
| | |установках; |
| | |2) на вантажних підйомних |
| | |установках - до 4 років. |
| | |Понад 3 і 4 роки для "1)" і "2)" |
| | |відповідно - за результатами |
| | |технічного огляду втрати перерізів|
| | |і обривів дротів |
|----------------+------------+----------------------------------|
|з металевим |2 |За результатами технічного огляду |
|осердям, | |втрати перерізу сталі дротів і |
|багатосталкові і| |обривів дротів |
|фасонносталкові | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|Урівноважувальні| | |
|канати підйомних| | |
|установок: | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|шестисталкові з |2 |За результатами технічного огляду |
|органічним | |втрати перерізу - до 4 років; за |
|осердям та | |результатами технічного огляду |
|круглі | |втрати перерізу та обривів дротів |
|багатосталкові, | |- понад 4 роки |
|які мало | | |
|крутяться, | | |
|оцинковані | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|Плоскі стальні: | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|машин |4 |Не продовжується |
|барабанного типу| | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|шківів тертя |2 |За результатами технічного огляду |
| | |через кожні 6 місяців - до 4 років|
|----------------+------------+----------------------------------|
|гумотросові від |5 |За порядком, зазначеним в |
|стику до стику | |Інструкції з експлуатації |
|(або до кінця | |вогнестійких гумотросових |
|біля причіпного | |врівноважувальних канатів у |
|пристрою) | |шахтних стволах, - до 10 років, а |
| | |при навішуванні із запасом |
| | |міцності понад 12-кратним - до 15 |
| | |років |
|----------------+------------+----------------------------------|
|Гальмівні канати|4 |За результатами технічного огляду |
|парашутів | |втрати перерізу сталі дротів - до |
| | |7 років |
|----------------+------------+----------------------------------|
|Амортизаційні |5 |За результатами технічного огляду |
|канати парашутів| |через кожні 12 місяців - до 7 |
|клітей | |років |
|----------------+------------+----------------------------------|
|Провідникові та | | |
|відбійні канати | | |
|шахт, що | | |
|перебувають в | | |
|експлуатації: | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|закриті несучі |15 |Не продовжується |
|----------------+------------+----------------------------------|
|сталкові |4 |За результатами технічного огляду |
| | |втрати перерізу сталі дротів - до |
| | |7 років |
|----------------+------------+----------------------------------|
|Канати шахт, що |3 |За результатами технічного огляду |
|будуються | |втрати перерізу сталі дротів - до |
| | |5 років |
|----------------+------------+----------------------------------|
|Канати для | |За результатами технічного огляду |
|підвішування | |втрати перерізу сталі - до |
|помосту і | |10 років |
|прохідницького | | |
|обладнання | | |
|(труб, кабелів | | |
|та ін.): | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|сталкові, які |3 | |
|можна перевірити| | |
|на втрату | | |
|перерізу: | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|без покриття |3 | |
|діаметром до | | |
|45 мм | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|оцинковані, а |5 | |
|також без | | |
|покриття | | |
|діаметром 45 мм | | |
|і більше | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|сталкові, які |3 |Не продовжується |
|неможливо | | |
|перевірити на | | |
|втрату перерізу | | |
|металу | | |
|(наприклад, | | |
|через тісні | | |
|умови) | | |
|----------------+------------+----------------------------------|
|закриті підйомні|5 |За результатами технічного огляду |
| | |втрати перерізу сталі дротів за |
| | |всією довжиною, якщо він можливий,|
| | |через кожен рік - до 10 років або |
| | |за результатами випробувань |
| | |відрізка каната, узятого біля його|
| | |нижнього кінця, через кожен рік у |
| | |канатно-випробувальній станції - |
| | |до 7 років |
|----------------+------------+----------------------------------|
|Канати для |2 |Не продовжується |
|підвішування |місяці | |
|механічних | | |
|навантажувачів | | |
|(грейферів) при | | |
|проходженні | | |
|стволів | | |
------------------------------------------------------------------
4.12.22. Якщо відносне перевантаження одного з канатів багатоканатної підйомної установки в нижньому положенні підйомних посудин перевищує 15% або у верхньому - 25%, то підйомна установка має бути зупинена для регулювання розподілу навантаження на канати.
4.12.23. Канати допоміжного транспорту підлягають огляду в такі терміни:
а) щодоби спеціально призначеною особою - канати пасажирських підвісних і вантажно-людських монорейкових і наґрунтових доріг, канати допоміжних лебідок у похилих виробках;
б) щотижня механіком дільниці - канати пасажирських підвісних доріг, безконечних відкаток, монорейкових і наґрунтових доріг, канати скреперних, маневрових і допоміжних лебідок;
в) раз на півроку головним механіком (його заступником) - канати пасажирських підвісних доріг, монорейкових і наґрунтових доріг.
Канати монорейкових і ґрунтових доріг та лебідок у горизонтальних і похилих виробках мають оглядатися за всією довжиною при швидкості руху не більше 0,3 м/с. Для доріг довжиною понад 500 м допускається проводити огляд каната поетапно в декілька змін, не перевищуючи встановленої періодичності.
На діючих дорогах, де швидкість канатів не може бути понижена до 0,3 м/с та нижче, а також на лебідках з нерегульованою швидкістю огляд канатів проводиться при їх зупиненні шляхом обходу.
Терміни оснащення доріг, що призначені для перевезення людей, приводом, який забезпечує швидкість 0,3 м/с, установлюються об'єднанням за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці України.
4.12.24. Не допускається експлуатація стальних сталкових канатів допоміжного транспорту за наявності на будь-якій ділянці обривів дротів, число яких на кроці сукання від загальної кількості в канаті досягає:
а) 5% - для канатів підземних пасажирських підвісних канатних, монорейкових і наґрунтових доріг;
б) 15% - для канатів вантажних лебідок у похилих виробках;
в) 25% - для канатів безконечних відкаток у похилих виробках, канатів скреперних, маневрових і допоміжних (у горизонтальних виробках) лебідок.
4.12.25. Канати для пересування і утримання вибійного устаткування повинні перевірятися щозміни перед початком роботи машиністом або його помічником.
Щотижня проводиться перевірка цих канатів механіком дільниці. При цьому визначається максимальне число обривів на кроці сукання.
Канати повинні бути замінені, якщо на кроці сукання число обривів дротів досягає 10% загальної їх кількості.
4.13. Інструментальний контроль
4.13.1. Підйомні сталкові канати, що експлуатуються у вертикальних стволах та в похилих виробках, а також канати для підвішування помостів при проходженні стволів глибиною понад 600 м і для підвішування стволопрохідницьких комбайнів, навішувані із запасом міцності, меншим від шестикратного, підлягають інструментальному контролю для визначення за всією їх довжиною втрати перерізу сталі дротів персоналом спеціалізованих організацій, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України на ці роботи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 "Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки". При навішуванні канатів, які підлягають інструментальному контролю, у тому числі і при продовженні строку служби за таблицею 4.10, від них повинні відрізатися і зберігатися в приміщенні підйому протягом усього строку служби контрольні відрізки.
У виробках з кутом нахилу, меншим за 60 град., де встановлений строк служби канатів понад шість місяців, періодичність контролю встановлюється головним механіком шахти, при цьому період часу до першої перевірки каната не повинен перевищувати половини встановленого строку.
Строки проведення інструментального контролю наведені в таблиці 4.11.
Таблиця 4.11
Періодичність контролю втрати перерізу шахтних канатів
------------------------------------------------------------------
| Призначення каната | Кут | Період часу, місяці |
| | нахилу |-----------------------------|
| |виробок,| до | між наступними |
| |градусів| першої | перевірками при |
| | |перевір-| втраті перерізу |
| | | ки | металу, % |
| | | |--------------------|
| | | |до 12|до 15 |понад |
| | | | | |15 |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|Підйомний: | | | | | |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|оцинкований |90 |12 |6 |1 |0,5 |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|без покриття |90 |6 |2 |1 |0,5 |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|Підйомний |понад 60|6 |2 |1 |0,5 |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|Підйомний |менше за|2 |1 |0,5 |0,25 |
| |60 | | | | |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|Для підвішування |90 |6 |2 |1 |0,5 |
|рятувальних драбин і | | | | | |
|прохідницьких люльок | | | | | |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|Для підвішування |90 |12 |2 |1 |- |
|стволопрохідницьких | | | | | |
|комбайнів із запасом | | | | | |
|міцності, меншим від | | | | | |
|шестикратного | | | | | |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|Для підвішування помостів|90 |12 |2 |2 |- |
|у разі проходження | | | | | |
|стволів і навішування із | | | | | |
|запасом міцності, меншим | | | | | |
|від шестикратного | | | | | |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|Круглі стальні |90 |таблиця |12 |6 |3 |
|врівноважувальні | |4.10 | | | |
| | |Правил | | | |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|Гальмівні парашутів |90 |таблиця |3 |- |- |
| | |4.10 | | | |
| | |Правил | | | |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|Провідникові сталкові |90 |таблиця |6 |3 |3 |
| | |4.10 | | | |
| | |Правил | | | |
|-------------------------+--------+--------+-----+------+-------|
|Для підвішування |90 |таблиця |12 |6 |3 |
|прохідницького | |4.10 | | | |
|устаткування | |Правил | | | |
------------------------------------------------------------------
4.13.2. Канати мають бути зняті та замінені новими при втраті перерізу сталі дротів, що досягає:
а) 10% - для підйомних канатів у вертикальних стволах з довжиною виска понад 900 м, що навішуються відповідно до пункту 4.12.3 Правил за відношенням сумарного розривного зусилля всіх дротів до кінцевого вантажу, для підйомних канатів людських і вантажно-людських двоканатних і триканатних підйомних установок, не обладнаних парашутами, помостових канатів, що навішуються із запасом міцності, меншим від шестикратного при поліспастовій схемі підвішування помостів, а також гальмівних канатів парашутів;
б) 15% - для підйомних канатів з металевим осердям, триграносталкових з круглими пластично обтисненими сталками, що навішуються із запасом міцності відповідно до пункту 4.12.2 Правил, а також для канатів усіх конструкцій у вертикальних стволах з довжиною виска до 900 м, які навішуються відповідно до пункту 4.12.3 Правил, а також канатів підвішування стволопрохідницьких комбайнів, що навішуються із запасом міцності, меншим від шестикратного;
в) 18% - для круглосталкових канатів з органічним осердям на вертикальних і похилих людських і вантажно-людських підйомах, а також діаметром 45 мм і менше на вантажних підйомах, що навішуються із запасом міцності відповідно до пункту 4.12.2 Правил, і для провідникових канатів при побудові та експлуатації шахт і канатів для підвішування прохідницького устаткування;
г) 20% - для круглосталкових канатів діаметром понад 45 мм з органічним осердям на вертикальних вантажних підйомах, що навішуються із запасом міцності, не меншим від 6,5-кратного, для відбійних канатів і канатів для підвішування помостів;
ґ) 24% - для врівноважувальних канатів.
4.13.3. Гумотросові врівноважувальні канати мають підлягати інструментальному контролю для визначення цілісності тросів і бракуватися відповідно до вимог "Инструкции по эксплуатации огнестойких резинотроссовых уравновешивающих канатов в шахтных стволах", затвердженої Міністерством металургії СРСР 25.07.91.
4.13.4. Результати огляду і контролю канатів повинні в той самий день заноситися до Книги огляду канатів та їх витрат (додаток 7). До цієї книги заносяться всі без винятку випадки пошкодження каната та їх перепанцирування за результатами щодобового, щотижневого та щомісячного огляду канатів.
На кожну підйомно-транспортну установку ведеться окрема книга, яка повинна бути пронумерована, прошита та скріплена печаткою. Відповідальність за правильне ведення книги та своєчасне її заповнення покладається на головного механіка шахти.
4.13.5. Якщо в процесі експлуатації канат зазнав екстремальних навантажень, то робота даної установки повинна бути негайно припинена для огляду каната. Результати огляду повинні бути записані до відповідної книги огляду канатів. У разі невідповідності каната вимогам, викладеним у Правилах, він повинен бути замінений.
4.14. Підвісні та причіпні пристрої
4.14.1. Кліті людських та вантажно-людських підйомів повинні мати подвійну незалежну підвіску - робочу і запобіжну.
Дозволяється відсутність запобіжної підвіски на багатоканатних підйомах за умови кріплення посудин і противаг до канатів не менше ніж у двох точках. Противаги одноканатних підйомів запобіжною підвіскою не облаштовуються.
Круглі зрівноважувальні канати повинні прикріплюватися до посудин за допомогою вертлюжних пристроїв.
4.14.2. При навішуванні каната запаси міцності (щодо розрахункового статичного навантаження) повинні бути не меншими від:
а) тринадцятикратного - для підвісних і причіпних пристроїв людських підйомних установок, а також для причіпних пристроїв і дужок прохідницьких цебер;
б) десятикратного - для підвісних і причіпних пристроїв посудин вертикальних підйомів і похилих підйомів з кінцевими канатами, незалежно від їх призначення, монорейкових і наґрунтових доріг, причіпних пристроїв стволового прохідницького устаткування (помостів, опалубок та ін.) і зрівноважувальних канатів підйомних установок. Запаси міцності причіпних пристроїв для зрівноважувальних канатів повинні визначатися щодо їх маси. Підвісні та причіпні пристрої вантажно-людських підйомних установок повинні забезпечувати тринадцятикратний запас міцності щодо маси максимальної кількості людей, яких спускають;
в) шестикратного - для причіпних пристроїв провідникових і відбійних канатів, зчіпних пристроїв вагонеток і причіпних пристроїв при відкатці безконечним канатом;
г) чотирьохкратного щодо границі текучості матеріалу - для причіпних пристроїв типу "баранчик" при відкатці безконечним канатом.
4.14.3. Кожен тип причіпного пристрою повинен забезпечувати міцність закріпленого в ньому каната, не меншу за 85% агрегатної міцності нового каната.
На експлуатаційних підйомно-транспортних установках термін служби підвісних і причіпних пристроїв повинен бути не більшим ніж 5 років (на аварійно-ремонтних, а також підйомних установках флангових і вентиляційних стволів, що призначені для перевезення людей в аварійних випадках - не більше 7 років), а причіпних пристроїв цебер і дужок цебер - не більше двох років. Рішенням спеціальної комісії під керівництвом головного механіка шахти за результатами інструментальної перевірки із застосуванням методів неруйнівного контролю, виконаного спеціалізованою організацією, термін служби підвісних і причіпних пристроїв може бути продовжений для експлуатаційних установок на 2 роки, а на причіпних пристроях дужок прохідницьких цебер - на 1 рік.
Цією самою комісією дозволяється продовження терміну служби підвісних і причіпних пристроїв максимально до 3 років (понад 7 років загального строку експлуатації) на підставі аналізу динаміки підйомної установки, визначення залишкової довговічності пристроїв та висновку експертизи однієї з організацій, що мають Дозвіл Держнаглядохоронпраці України ( 1631-2003 ) на проведення експертного обстеження (технічного діагностування).
Дужка цебра підлягає заміні або ремонту при зношенні його вушка або змінної втулки у вушку більше ніж на 5% діаметра осі. Сумарне зношення вушка або змінної втулки дужки та осі, яка з'єднує її з баддею, не повинне перевищувати 10% діаметра осі.
Причіпні пристрої цебер повинні мати пристосування, що надійно закривають зів гака під час руху цебра й унеможливлюють його самовільне розчеплення.
Підвісні та причіпні пристрої всіх типів повинні мати маркування із зазначенням заводського номера і дати виготовлення.
4.14.4. У разі проведення похилих або вертикальних виробок, де відбувається підіймання та опускання людей та вантажів, підвісні пристрої перед навішуванням повинні бути випробувані на подвійне кінцеве навантаження; такі самі випробування проводяться не рідше одного разу на півроку, за винятком пристроїв підвісного прохідницького устаткування.
Запанцировані причіпні пристрої у разі відкатки кінцевим канатом у похилих виробках повинні випробовуватися при кожному запанцируванні каната шляхом опускання і підіймання максимального вантажу.
Результати випробувань повинні заноситися до Книги огляду підйомної установки (додаток 5).
4.14.5. Підвісні пристрої прохідницького устаткування і всі вузли кріплення канатів у стволі повинні оглядати щодня черговий слюсар, двічі на місяць - механік проходки (дільниці) та один раз на місяць - головний механік шахтобудівельного управління.
Якщо в процесі експлуатації підвісний пристрій зазнавав дії екстремальних навантажень, то робота повинна бути негайно припинена з метою його огляду.
Результати огляду та заходи, ужиті щодо усунення несправностей, мають заноситися до "Книги осмотра подвесного проходческого оборудования", наведеної в додатку 2 до "Правил технической эксплуатации проходческих лебедок и подвесного оборудования", затверджених Мінвуглепромом СРСР 07.05.84.
5. Електротехнічне господарство
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Застосовувані в шахтах електроустаткування (кабелі) та системи електропостачання у процесі експлуатації повинні гарантувати електробезпеку працівників шахти, а також вибухо- та пожежобезпеку.
5.1.2. Шахтні електроустановки на поверхні повинні відповідати вимогам Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (далі - ДНАОП 0.00-1.32-01), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 N 4 і зареєстрованих в Мін'юсті України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - ДНАОП 0.00-1.21-98), та ПТЕ.
5.1.3. Електропостачання шахт, що будуються та реконструюються, повинне здійснюватися за схемами з відокремленим живленням підземних електроприймачів. Не дозволяється застосування кільцевих схем електропостачання.
5.1.4. Не дозволяється у шахтах застосовувати мережі з глухозаземленою нейтраллю трансформаторів, за винятком трансформаторів, призначених для живлення перетворювальних пристроїв контактних мереж електровозної відкатки. Приєднання інших споживачів та пристроїв до таких трансформаторів та мереж, що від них живляться, крім випадків, передбачених розділом 5 Правил, не дозволяється.
5.1.5. Захист людей від ураження електричним струмом повинен здійснюватися застосуванням захисного заземлення, а в підземних електроустановках - також і апаратів захисту від витікання струму з автоматичним відключенням пошкодженої мережі. До освоєння промисловістю випуску апаратів захисту від витікання струму для мереж напругою понад 1200 В у вибухобезпечному виконанні дозволяється застосування захисту від однофазних замикань на землю.
Загальний час відключення пошкодженої мережі напругою 380, 660 В та контактних мереж не повинен перевищувати 0,2 с, а напругою 1140 В - 0,12 с. Для мереж напругою 127 та 220 В, а також заряджувальних мереж час спрацювання апаратів захисту від витікання струму встановлюється випробувальною організацією (МакНДІ).
5.1.6. На трансформаторах, що містяться на поверхні та живлять підземні електричні мережі, обладнані захистом від витікання струму, пробивні запобіжники можуть не встановлюватися.
5.1.7. Дистанційне, телемеханічне та автоматичне керування електроприймачами напругою понад 1200 В дозволяється лише за наявності пристроїв, що блокують включення після спрацювання максимального струмового захисту або захисту від замикання на землю. Ця вимога не поширюється на лінії, що живлять центральні підземні підстанції (далі - ЦПП) та розподільні підземні пункти (далі - РПП). За відсутності оперативного персоналу в головній поверхневій підстанції (далі - ГПП) повинна бути сигналізація для гірничого диспетчера про спрацювання захисту від замикань.
5.1.8. На кожній шахті мають бути схеми підземного електропостачання, складені за вимогами "Инструкции по типовому оформлению схем подземного электроснабжения шахт" до НАОП 1.1.30-1.05-75. При цьому дозволяється складання суміщеної схеми електропостачання відкатки контактними електровозами та контактної мережі шахти, нанесеної на схематичний план гірничих виробок.
На кожній дільниці повинні бути структурна схема системи електропостачання та керування очисним комплексом (або комбайном), на якій позначені склад та розміщення у виробках (у лаві та на штреках) комутаційної апаратури, зібраної у розподільний пункт (далі - РП), та окремо від нього машини, устаткування, кабелі, пульти та інші засоби системи. Така схема повинна вивішуватися на видному місці в нарядній дільниці.
Схеми електропостачання підземних електроустановок, що є у віданні підрядних організацій, повинні узгоджуватися та затверджуватися у порядку, установленому для експлуатаційних шахт.
5.1.9. Під час монтажу та ремонту електроустаткування у шахтах, небезпечних щодо газу, повинен здійснюватися контроль за вмістом метану в місці проведення робіт.
Під час робіт з випробування кабелю (мегомметром та ін.) у виробках повинен контролюватися уміст метану і не перевищувати 1%.
5.1.10. Кожний комутаційний апарат, комплектний розподільний пристрій (далі - КРП), силовий вихід станції керування мають бути позначені чітким написом, що вказує установку, яка включається, або дільницю, а також розрахункову величину уставки спрацювання максимального струмового захисту.
Кришки відділень апаратури, що мають електричні захисти, пристрої блокування та регулювання мають пломбуватися іменними пломбами.
5.1.11. Не дозволяється:
а) обслуговування та ремонт електроустаткування та мереж без приладів та інструменту, призначених для цього;
б) оперативне обслуговування електроустановок напругою понад 1140 В без захисних засобів (діелектричних рукавичок, ботів та ізолювальних підставок);
в) оперативне обслуговування та керування електроустановками, не захищеними апаратами захисту від витікання струму, без діелектричних рукавичок, за винятком електроустаткування напругою 42 В і нижче, а також електроустаткування з іскробезпечними колами та апаратури телефонного зв'язку;
г) ремонтувати частини електроустаткування та кабелі, що перебувають під напругою, приєднувати або від'єднувати іскронебезпечне електроустаткування та електровимірювальні прилади під напругою, за винятком пристроїв напругою 42 В і нижче в шахтах, безпечних щодо газу або пилу, і таких самих пристроїв з іскробезпечними колами у шахтах, небезпечних щодо газу або пилу;
ґ) експлуатувати електроустаткування з несправними засобами вибухозахисту, пристроями блокування, заземленням, апаратами захисту, порушенням схем керування, захисту та при пошкоджених кабелях;
д) мати під напругою невикористовувані електричні мережі, за винятком резервних;
е) відкривати кришки оболонок вибухобезпечного електроустаткування у газових шахтах без попереднього зняття напруги з відділення оболонки, що розкривається, та виміру концентрації метану;
є) змінювати заводську конструкцію та схему електроустаткування, схеми апаратури керування, захисту та контролю, а також градуювання пристроїв захисту без узгодження із заводом-виробником;
ж) знімати з апаратів знаки, написи та пломби особам, що не мають на це повноваження;
з) умикати електричну мережу з розривами шлангових оболонок та пошкодженнями ізоляції жил кабелів;
і) використання електрообладнання, термін експлуатації якого перевищує нормативний, без експертизи його технічного стану.
5.2. Область і умови застосування електроустаткування
5.2.1. У підземних виробках шахт, небезпечних щодо газу або пилу, у стволах з вихідним струменем повітря цих шахт і в надшахтних спорудах, що прилягають до цих стволів, а також у стволах із свіжим струменем повітря та прилеглих до них надшахтних спорудах шахт, небезпечних щодо раптового викиду вугілля, породи та газу, якщо не виключене проникнення шахтного повітря у ці споруди, мають застосовуватися електроустаткування з рівнем вибухозахисту не нижче рудникового вибухобезпечного (далі - РВ), стволова сигналізація з рівнем вибухозахисту не нижче рудникового підвищеної надійності (далі - РП) та акумуляторні світильники індивідуального користування з рівнем вибухозахисту не нижче РВ.
5.2.2. В очисних та підготовчих виробках пластів крутого падіння, небезпечних щодо раптового викиду вугілля, породи та газу, а також у виробках з вихідним струменем повітря з таких пластів повинне застосовуватися:
електроустаткування з рівнем вибухозахисту РО;
електроустаткування з рівнем вибухозахисту РВ, якщо воно застосовується із системою автоматичного швидкодійного відключення напруги та одночасного закорочування джерел електрорушійної сили (ЕРС) загальним часом не більшим за 2,5 мс при замиканні в силових колах між фазами та на землю або будь-якої фази на землю або з іншими системами, що автоматично відключають напругу живлення раніше, ніж концентрація метану досягне небезпечної величини.
У виробках з вихідним струменем повітря, що безпосередньо прилягають до очисних вибоїв на крутих пластах, небезпечних щодо раптового викиду вугілля та газу, може дозволятися за погодженням територіальним органом Держнаглядохоронпраці України розміщення окремих струмоприймачів без системи швидкодійного відключення (насос, буровий верстат, лебідка, закладальний комплекс), при цьому подавання напруги на вказані струмоприймачі допускається у зміни, коли не проводяться роботи з виймання вугілля та вживаються противикидні заходи.
Область та умови застосування електроустаткування з рівнем вибухозахисту РВ установлюються проектами, що затверджуються головним інженером шахти. При цьому повинне передбачатися автоматичне захисне відключення електроенергії стаціонарними автоматичними приладами контролю вмісту метану: число і місце установлення датчиків контролю вмісту метану визначаються проектом.
5.2.3. На пологих та похилих пластах, небезпечних щодо раптового викиду вугілля та газу, схеми електропостачання вибійних машин та комплексів повинні забезпечувати дистанційне аварійне відключення електроприймачів та кабелів лави з пульта управління цими машинами. Електроустаткування також повинне відключатися стаціонарними автоматичними приладами контролю вмісту метану.
5.2.4. У разі використання електроустаткування у провітрюваних ВМП тупикових виробках шахт, небезпечних щодо газу, повинні виконуватися додаткові вимоги безпеки.
5.2.5. У виробках шахт, небезпечних щодо газу або пилу, повинні застосовуватися електровози з рівнем вибухозахисту РВ. При цьому у виробках з вихідним струменем повітря та тупикових виробках, що провітрюються ВМП, шахт III категорії, надкатегорійних за газом та небезпечних щодо раптових викидів, на електровозах повинні передбачатися переносні (індивідуальні) автоматичні прилади контролю вмісту метану. Новостворювані електровози у виконанні РВ повинні мати автоматичний газовий захист.
Дозволяється застосування акумуляторних електровозів з рівнем вибухозахисту РП:
а) у відкатних виробках шахт I та II категорій за газом або небезпечних щодо пилу, а також у відкатних виробках із свіжим струменем повітря шахт III категорії, надкатегорійних за газом і в таких самих виробках на пластах, безпечних щодо раптових викидів, шахт, небезпечних щодо викидів;
б) у виробках із свіжим струменем повітря на шахтах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля і газу, та з суфлярними виділеннями, за умови підходу їх до очисних вибоїв на відстань не меншу за 50 м.
Відкатка рудниковими контактними та акумуляторними електровозами у рудниковому нормальному (далі - РН1) виконанні допускається у всіх виробках шахт, безпечних щодо газу або пилу, у виробках із свіжим струменем повітря шахт I та II категорій щодо газу або небезпечних щодо пилу.
5.2.6. У підземних виробках шахт, небезпечних щодо газу або пилу, дозволяється використання переносних електричних приладів, що періодично застосовуються, з рівнем вибухозахисту РП, а також у виконанні РН1 або приладів загального призначення, якщо вони не мають частин, що нормально іскрять, і не випускаються в рудниковому виконанні. Приєднанню таких приладів до мережі або від'єднанню їх повинне передувати вимірювання концентрації метану біля місця приєднання (від'єднання) приладу, а виробка протягом усієї ділянки мережі, параметри якої вимірюються, повинна нормально провітрюватися. Користування перемикачами приладів дозволяється до приєднання їх до мережі.
5.2.7. У відкатних виробках із свіжим струменем повітря шахт I та II категорій за газом або небезпечних щодо пилу дозволяється застосування електроустаткування з рівнем вибухозахисту РП.
5.2.8. У зарядних камерах з відокремленим провітрюванням у шахтах, небезпечних щодо газу або пилу, а також небезпечних щодо раптових викидів, повинне застосовуватися електроустаткування з рівнем вибухозахисту не нижче РП. При цьому повітряний струмінь, що провітрює заряджувані батареї, не повинен обмивати електроустаткування заряджувальної камери.
5.2.9. У всіх виробках шахт, безпечних щодо газу, але небезпечних щодо вибуху вугільного пилу, повинне використовуватися електроустаткування з рівнем вибухозахисту не нижче РП.
5.2.10. У стволах, приствольних виробках із свіжим струменем повітря та камерах стаціонарних установок, провітрюваних свіжим струменем повітря за рахунок загальношахтної депресії шахт, небезпечних щодо газу або пилу, за винятком випадків, коли в цих та прилеглих до них виробках, що подають свіжий струмінь повітря, є суфляри або коли шахта віднесена до небезпечної щодо раптових викидів, допускається застосування електроустаткування у рудниковому нормальному виконанні.
5.2.11. На шахтах, небезпечних щодо газу або пилу, у приміщеннях вентиляційних та калориферних установок допускається використання електроустаткування загального призначення за умови, якщо до цих приміщень не потрапляє шахтне повітря або вугільний пил.
За цієї умови дозволяється застосування електроустаткування загального призначення в електромашинних приміщеннях підйомних установок, розташованих на копрах стволів з вихідним струменем повітря шахт, небезпечних щодо газу або пилу.
На шахтах, небезпечних щодо раптових викидів, пристрої, які унеможливлюють попадання шахтного повітря та вугільного пилу, повинні бути також на стволах із свіжим струменем повітря.
5.2.12. У всіх виробках шахт, безпечних щодо газу або пилу, повинне застосовуватися електроустаткування у рудниковому виконанні. Тимчасово, з дозволу головного інженера шахти, допускається використання електроустаткування загального призначення. Застосування світильників загального призначення, а також ламп без арматури допускається лише при напрузі не більшій за 24 В для освітлення вибою.
Вимірювальними приладами загального призначення дозволяється користуватися у всіх виробках шахт, безпечних щодо газу або пилу.
5.2.13. Застосування електроустаткування у шахтах, небезпечних щодо нафтогазопроявів, повинне здійснюватися за НАОП 1.1.30-5.02-84.
5.2.14. Продовження експлуатації електрообладнання, термін використання якого перевищує граничний строк експлуатації, здійснюється на підставі позитивного висновку експертного обстеження після виконання необхідних регламентних робіт з ремонту та налагодження електрообладнання відповідно до вимог пункту 1.2.7 цих Правил.
5.3. Електричні проводки
5.3.1. Для передавання або розподілу електроенергії у підземних виробках повинні застосовуватися кабелі, що не розповсюджують горіння і призначені для шахтних умов:
а) для нового стаціонарного прокладання капітальними та основними вертикальними та похилими виробками, проведеними під кутом понад 45 град., та обсадженими свердловинами, - броньовані кабелі з дротяною бронею у полівінілхлоридній оболонці (далі - ПВХ) з полівінілхлоридною чи гумовою ізоляцією.
Для горизонтальних та похилих виробок, проведених під кутом до 45 град. включно, допускається застосування броньованих кабелів із стрічковою бронею з паперовою нормально просоченою ізоляцією.
Допускається приєднання стаціонарно встановлених електродвигунів до пускових апаратів гнучкими екранованими кабелями, якщо ввідні пристрої цих двигунів призначені лише для гнучкого кабелю;
б) для приєднання пересувних дільничних підстанцій та розподільних пунктів дільниць - броньовані екрановані кабелі підвищеної гнучкості та міцності. Допускається застосування броньованих кабелів з дротяною або стрічковою бронею, крім виробок з вихідним струменем повітря, що безпосередньо прилягають до очисних вибоїв на пластах, небезпечних щодо раптових викидів. Такі кабелі повинні прокладатися на відстані не меншій за 150 м від вибоїв підготовчих та 50 м від вибоїв очисних виробок.
Приєднання розподільних пунктів допускається гнучкими екранованими кабелями:
в) для приєднання пересувних машин та механізмів, а також для освітлювальних мереж - гнучкі екрановані кабелі;
г) для приєднання виїмкових машин на крутих пластах із застосуванням кабелеукладачів - гнучкі екрановані кабелі спеціальної конструкції підвищеної міцності;
ґ) для ділянки лінії між ручним електросвердлом та приєднувачем напруги (муфтою) - особливо гнучкий екранований кабель;
д) для стаціонарних освітлювальних мереж - броньовані кабелі у свинцевій або пластмасовій оболонці, а також гнучкі екрановані або неекрановані кабелі.
Для мереж освітлення очисних вибоїв шахт, безпечних щодо газу або пилу, при лінійній напрузі не більшій за 24 В допускається застосування голих проводів на ізольованих опорах. У цьому разі в трансформаторі вивід з боку напруги 24 В повинен бути здійснений гнучким кабелем, а обмотки освітлювального трансформатора (нижчої та вищої напруги) повинні бути розділені металевим заземленим екраном.
5.3.2. Для контрольних кіл і кіл керування та сигналізації при новому стаціонарному прокладанні вертикальними та похилими з кутом нахилу понад 45 град. виробками повинні застосовуватися контрольні кабелі з дротяною бронею, а також тимчасово (строком до 3 місяців) допускаються кабелі із стрічковою бронею; у горизонтальних виробках - контрольні кабелі із стрічковою бронею, гнучкі контрольні та силові кабелі. Для пересувних машин повинні застосовуватися гнучкі кабелі або допоміжні жили силових гнучких кабелів.
5.3.3. Для ліній загальношахтного, диспетчерського та аварійного телефонного зв'язку, а також місцевого зв'язку підйомних установок повинні застосовуватися шахтні телефонні кабелі. Для місцевих ліній зв'язку у вибоях допускається застосування гнучких контрольних кабелів, а також допоміжних жил гнучких силових екранованих кабелів.
5.3.4. Для іскробезпечних кіл керування, зв'язку, сигналізації, телеконтролю та диспетчеризації допускається застосування окремих шахтних телефонних кабелів та вільних жил у кабельних лініях зв'язку.
Допускається застосування для ліній сигналізації та аварійної зупинки електроустановок голих проводів (крім алюмінієвих) при напрузі не більшій за 24 В. У шахтах, небезпечних щодо газу або пилу, додатковою умовою їх застосування є забезпечення іскробезпеки.
5.3.5. Допоміжні жили в силових кабелях допускається використовувати для кіл керування, зв'язку, сигналізації та місцевого освітлення. Використання допоміжних жил силового кабелю для іскробезпечних кіл допустиме лише в екранованих кабелях. Використання допоміжних жил одного кабелю для іскронебезпечних та іскробезпечних кіл не допускається, якщо ці жили не розділені екранами.
Не допускається застосування кабелів усіх призначень з алюмінієвими жилами або в алюмінієвій оболонці у підземних виробках та стволах шахт, а також на поверхні шахт у вибухонебезпечних приміщеннях.
5.3.6. Не допускається прокладання силових кабелів похилими стволами, бремсбергами та уклонами, що подають струмінь свіжого повітря та обладнані рейковим транспортом з шахтними вантажними вагонетками, за винятком випадків, коли зазначений транспорт використовується лише для доставлення устаткування, матеріалів та виконання ремонтних робіт. Ця заборона стосується також вертикальних стволів з дерев'яним кріпленням.
5.3.7. У разі застосування на діючих шахтах та горизонтах броньованих кабелів із зовнішнім джутовим (горючим) покриттям останнє повинне зніматися з відрізків кабелів, прокладених у камерах, а броня повинна покриватися спеціальною сумішшю, що запобігає корозії. Таке покриття надалі повинне проводитися у разі потреби.
5.3.8. На гнучких кабелях допускається мати вулканізовані з'єднання.
Допускається з'єднання окремих відрізків кабелю за допомогою вибухобезпечних пристроїв, з'єднання між собою гнучких кабелів, що вимагають роз'єднання у процесі роботи, лінійними з'єднувачами напруги за умови застосування іскробезпечних схем дистанційного керування із захистом від замикання у колі керування.
Контактні пальці з'єднувачів напруги при розмиканні кола, за винятком іскробезпечних кіл напругою не більшою за 42 В, повинні залишатися без напруги, для чого їх слід монтувати на кабелі з боку електроприймача (електродвигуна).
Допускається з'єднання та ремонт (поновлення) гнучких та броньованих кабелів у шахтах за допомогою пастоподібних або липких стрічкових та інших полімерних ізоляційних матеріалів за методиками, затвердженими головним інженером шахти після узгодження з МакНДІ.
5.3.9. Для живильних кабельних ліній напругою до 1200 В, якими проходить сумарний струм навантаження споживачів, повинні, як правило, застосовуватися кабелі одного перерізу. Допускається для цих ліній застосування кабелів з різними перерізами жил за умови забезпечення усіх ділянок лінії захистом від струмів короткого замикання.
У місцях відгалуження від магістральної живильної лінії, де переріз жил кабелю зменшується, повинен встановлюватися апарат захисту від струмів короткого замикання відгалуження. Від живильної лінії допускається мати відгалуження довжиною до 20 м, якщо забезпечується захист від струмів короткого замикання апаратом магістральної лінії.
Застосування розподільних коробок без установлення на відгалуженнях до електродвигунів апаратів захисту допускається лише для багатодвигунових приладів за умови, якщо кабель кожного відгалуження захищений від струмів короткого замикання груповим захисним апаратом.
5.3.10. Кабелі, що прокладаються у лавах, мають бути захищені від механічних пошкоджень пристроями, що входять до складу комплексу. Допускаються й інші засоби механічного захисту кабелів, передбачені проектом електропостачання дільниці шахти.
Найближча до машини частина гнучкого кабелю, що живить пересувні машини, може бути прокладена на підошві на відстань не більшу за 30 м.
Для машин, що мають кабелепідбирач або інші аналогічні пристрої, допускається прокладання гнучкого кабелю на підошві виробки.
У разі роботи комбайнів та врубових машин на пластах потужністю до 1,5 м допускається прокладання гнучкого кабелю на підошві очисної виробки, якщо конструкцією цих машин не передбачений кабелеукладач.
5.3.11. Гнучкі кабелі, що перебувають під напругою, мають бути розтягнуті та підвішені. Не допускається тримати гнучкі кабелі під напругою у бухтах та вісімках.
Ця заборона не поширюється на екрановані кабелі з оболонками, що не розповсюджують горіння і які за умовами експлуатації повинні знаходитися у бухтах або на барабанах. У цьому разі струмове навантаження на кабель має бути знижене на 30% проти номінального.
5.3.12. У горизонтальних та похилих виробках кабелі розміщуються на такій висоті, яка унеможливлює їх пошкодження рухомим транспортом.
У шахтах, небезпечних щодо газу, кабелі слід прокладати на такій висоті, де малоймовірне утворення шарових скупчень метану.
Прокладання кабелів зв'язку та сигналізації, а також голих проводів у виробках проводиться на відстані не меншій за 0,2 м від силових кабелів. Голі проводи потрібно прокладати на ізоляторах.
Не допускається сумісне прокладання з одного боку виробки електричних кабелів та вентиляційних труб.
5.4. Електричні машини та апарати
5.4.1. Для живлення електричних машин та апаратів повинна застосовуватися напруга:
для стаціонарних приймачів електричної енергії, пересувних підстанцій та трансформаторів, а також при проходженні стволів - не більше ніж 6000 В;
для пересувних електроприймачів - не більше ніж 1140 В. В окремих випадках допускається з дозволу Держнаглядохоронпраці України застосування напруги 6000 В;
для ручних машин та інструментів - не більше ніж 220 В;
для кіл дистанційного керування та сигналізації КРП - не більше ніж 60 В, якщо жоден з провідників цього кола не приєднується до заземлення;
для кіл дистанційного керування стаціонарними та пересувними машинами та механізмами - не більше ніж 42 В.
5.4.2. Потужність короткого замикання у підземній мережі шахти повинна бути обмежена величиною, що відповідає номінальним характеристикам установленого в шахті електроустаткування і перерізові кабелів, але не повинна перевищувати 100 МВ.А.
Потужність відключення вимикачів КРП загального призначення при установці їх у шахтах повинна бути удвічі вищою від потужності короткого замикання мережі.
5.4.3. Кабельні вводи електроустаткування повинні бути надійно ущільнені. Невикористані кабельні вводи повинні мати заглушки, що відповідають рівню вибухозахисту електроустаткування.
5.4.4. Приєднання жил кабелів до затискачів електроустаткування повинне проводитися за допомогою наконечників, спеціальних шайб або інших рівноцінних пристроїв, що унеможливлюють наявність дротиків жил кабелю поза затискачем.
Не дозволяється приєднання декількох жил кабелів до одного затискача, якщо це не передбачене конструкцією затискача.
5.4.5. Продовження експлуатації електроустановок понад 1000 В, граничний строк експлуатації яких закінчився, здійснюється уповноваженими організаціями, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України на проведення відповідної роботи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687.
5.5. Камери для електричних машин та підстанцій
5.5.1. Не дозволяється застосовувати в підземних виробках комутаційні, пускові апарати й силові трансформатори, що містять масло або іншу горючу рідину. Ця вимога не поширюється на КРП, установлені в камерах з найвищим ступенем вогнестійкості кріплення.
Не дозволяється спорудження нових камер для КРП з масляним заповненням між паралельними виробками.
5.5.2. У всіх камерах, де встановлене електроустаткування з масляним заповненням, повинні влаштовуватися суцільні пожежні двері. В інших камерах повинні бути ґратчасті двері із запірними пристроями. Двері камер, у яких немає постійного обслуговувального персоналу, повинні бути зачинені. Біля входу камери вивішується знак "Стороннім вхід заборонено", а в камері на видному місці - укріплені відповідні попереджувальні плакати.
У камерах, де встановлене електроустаткування з масляним наповненням, влаштовується поріг заввишки не менше ніж 100 мм.
5.5.3. У камерах підстанцій та електромашинних камерах довжиною понад 10 м має бути два виходи, що розташовані у найбільш віддалених одна від одної частинах камери.
5.5.4. Між машинами та апаратами в камерах повинні залишатися проходи, достатні для транспортування машин та апаратів під час їх ремонту або заміни, але не менші за 0,8 м. З боку стін камер залишаються монтажні проходи завширшки не менше ніж 0,5 м.
Якщо не вимагається доступ до машин або апаратів з тильної та бокової сторони для обслуговування, монтажу та ремонту, то їх можна встановлювати впритул один до одного і до стіни камери.
Відстань між верхньою частиною апарата та покрівлею повинна бути не меншою за 0,5 м.
5.5.5. Пересувні трансформаторні підстанції, комплектні розподільні пристрої розміщуються у добре закріплених та зручних для обслуговування місцях, мають бути захищені від води, що протікає з покрівлі виробки, та механічних пошкоджень і не заважати роботі транспорту та пересуванню людей. Відстань від електроустаткування до состава поїзда або конвеєра повинна бути не меншою за 0,8 м, до стінки виробки та до покрівлі проміжок повинен бути не меншим за 0,5 м. Не допускається установлення підстанцій у рейкових уклонах, за винятком ніш та заїздів, оснащених бар'єром.
В окремих випадках допускається установлення комплектного устаткування, якщо це передбачено конструкцією, над скребковим конвеєром. Проміжок між електроустаткуванням та покрівлею у цьому разі повинен бути достатнім для обслуговування, але не меншим за 0,5 м, а між бортом конвеєра та помостом - не меншим за 0,4 м.
У цих місцях у покрівлі не повинне бути куполів та інших факторів, що сприяють утворенню місцевих (шарових) скупчень метану.
5.6. Компресорні установки та повітропроводи
5.6.1. Влаштування, монтаж та експлуатація поверхневих та підземних компресорних установок та повітропроводів мають задовольняти вимоги Правил влаштування та безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів та газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71.
5.6.2. На встановлення пересувної компресорної станції у шахті розробляється проект, який має містити заходи загальної та пожежної безпеки та затверджуватися головним інженером шахти.
Підземні пересувні компресори повинні мати тепловий захист, що відключає компресор сухого стиску при температурі стисненого повітря понад 182 град.С, а маслозаповнений - при температурі понад 125 град.С.
Робочий тиск стисненого повітря цих компресорів не повинен перевищувати 0,6 МПа (6 кгс/см.кв), а запобіжний клапан компресора повинен налагоджуватися на тиск спрацювання 0,66 МПа (6,6 кгс/см.кв) та пломбуватися.
Маслозаповнені компресори повинні мати захист, що унеможливлює займання масла.
5.6.3. Підземна пересувна компресорна установка розташовується на горизонтальному майданчику на свіжому струмені повітря. Місця установлення компресора повинні бути закріплені негорючим кріпленням на відстань не меншу за 10 м з обох боків компресорної станції. Відстань до місць навантаження вугілля повинна бути не меншою за 30 м.
У місцях розташування установки силові кабелі та кабель зв'язку треба прокладати на протилежному боці виробки із захистом від впливу пожежі або вибуху (труби, екрани тощо).
З обох боків установки розташовуються ящики з піском або інертним пилом місткістю не меншою за 0,4 куб.м та по 5 порошкових вогнегасників. Телефонний апарат повинен розташовуватися на відстані, яка дає змогу вести розмову при роботі компресора.
Дозволяється застосування пересувних гвинтових компресорних установок у тупикових виробках шахт, небезпечних з газу або пилу, за умови наявності не менше трьох ступенів теплового захисту та виносу масла при роботі компресора не більше 0,02 г/куб.м і узгодження проекту на його встановлення з НДІГМ, ЕТЦ.
5.6.4. Підземна компресорна установка повинна обслуговуватися спеціально навченою особою відповідно до інструкції з її експлуатації.
Підземна пересувна компресорна установка оглядається щоденно особою, відповідальною за безпечну експлуатацію, не менше одного разу на тиждень - механіком дільниці та не менше одного разу на квартал - головним механіком шахти (шахтопрохідницького управління). Результати огляду повинні фіксуватися у Книзі обліку роботи компресорної установки, передбаченої Правилами влаштування та безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів та газопроводів, затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71.
5.6.5. Не допускається вмикання та робота підземної пересувної компресорної установки за умови:
а) умісту метану в місці розташування установки на свіжому струмені понад 0,5%;
б) відсутності або несправності теплового захисту;
в) несправності регулятора продуктивності, запобіжних клапанів, манометрів та термометрів;
г) витікання масла;
ґ) зворотного обертання гвинтів компресора.
5.6.6. Як прокладний матеріал для фланцевих з'єднань повітропроводів має застосовуватися пароніт, азбест та інші матеріали з температурою тління не нижчою за 350 град.С.
Пошкоджені ділянки повітропроводів замінюються цілими або для їх ремонту використовуються металеві штуцери та хомути.
5.6.7. Не рідше одного разу на рік спеціалізована організація за участю енергомеханічної служби шахти має проводити технічний огляд компресорної установки (гвинтової, поршневої, відцентрової). У цей же термін суб'єкт господарювання, що має відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687, здійснює роботи з налагодження, ремонту, модернізації або її реконструкції.
5.7. Захист кабелів, електродвигунів та трансформаторів
5.7.1. У підземних мережах напругою понад 1200 В повинен здійснюватися захист ліній, трансформаторів (пересувних підстанцій) та електродвигунів від струмів короткого замикання та витікань (замикань) на землю.
На шахтах, що будуються та реконструюються, установка захисту від замикань на землю повинна бути також і на лініях, що живлять ЦПП.
На відхідних лініях ЦПП та РПП-6 (розподільні підземні пункти) захист від струмів короткого замикання та селективний від витікань (замикань) на землю повинен бути миттєвої дії (без затримки часу).
На лініях, що живлять ЦПП, дозволяється застосування максимального струмового захисту з обмежено залежною витримкою часу та відсічкою миттєвої дії, яка має охоплювати й збірні шини ЦПП, а також захист від замикань на землю з витримкою часу до 0,7 с.
Для електродвигунів передбачаються також захист від струмів перевантаження та нульовий захист.
У всіх випадках відключення мережі захистами дозволяється застосування пристрою автоматичного повторного вмикання (далі - АПВ) одноразової дії, а також застосування пристроїв автоматичного вмикання резерву (далі - АВР) за умови використання апаратури з пристроями блокування проти подавання напруги на лінії та електроустановки в разі пошкодження їх ізоляції відносно землі та короткого замикання.
Вибір вимикальних апаратів, пристроїв релейного захисту, АПВ та АВР повинен здійснюватись на підставі розрахунку та перевірки параметрів спрацювання цих пристроїв.
Терміни обладнання підземних мереж напругою понад 1200 В видами релейного захисту, яких не вистачає, установлюються Держнаглядохоронпраці України.
5.7.2. При напрузі до 1200 В повинен здійснюватися захист:
а) трансформаторів та кожного відхідного від них приєднання від струмів короткого замикання - автоматичними вимикачами з максимальним струмовим захистом - миттєво у межах до 0,2 с;
б) електродвигунів та кабелів, що їх живлять:
від струмів короткого замикання - миттєвий або селективний у межах до 0,2 с;
від струмів перевантаження або від перегрівання (для електродвигунів, що працюють у режимі екстрених перевантажень, - від перекидання та нездійсненого пуску);
нульовий;
від вмикання напруги при зниженому опору ізоляції відносно землі;
в) іскронебезпечних кіл, що відходять від вторинних обмоток знижувального трансформатора, вбудованого в апарат, від струмів короткого замикання і витоків струму на землю;
г) електричної мережі від небезпечних витікань струму на землю - автоматичними вимикачами або одним вимикальним апаратом у комплексі з одним апаратом захисту від витікання струму на всю електрично пов'язану мережу (підключену до одного або групи трансформаторів, що працюють паралельно); при спрацюванні апарата захисту від витікання струму повинна відключатися уся мережа, підключена до вказаних трансформаторів, за винятком відрізку кабелю довжиною до 10 м, що поєднує трансформатори із загальномережним автоматичним вимикачем.
Довжина кабелів, приєднаних до одного трансформатора або трансформаторів, що працюють паралельно, повинна обмежуватися місткістю відносно землі не більшою за 1 мкФ на фазу.
При живленні підземних електроприймачів з поверхні через свердловини допускається установлення автоматичного вимикача з апаратом захисту від витікання струму під свердловиною на відстань не більшу за 10 м від неї. У цьому разі під час спрацювання апарата захисту від витікання струму електроприймачі на поверхні та кабель у свердловині можуть не вимикатися, якщо на поверхні є пристрій контролю ізоляції мережі, який не впливає на роботу апарата захисту, а електроприймачі мають безпосереднє відношення до роботи шахти (вентилятори, лебідки та ін.) та приєднуються за допомогою кабелів.
Захист від витікання струму може не застосовуватися для кіл напругою не більшою за 42 В, кіл дистанційного керування та блокування КРП, а також кіл місцевого освітлення пересувних підстанцій, що живляться від вбудованих освітлювальних трансформаторів, за умови металевого жорсткого або гнучкого зовнішнього з'єднання їх з корпусом підстанції, наявності вимикача в колі освітлення та напису на світильниках "Розкривати, відключивши від мережі".
Вимога захисту від витікання струму не поширюється на іскробезпечні системи.
У всіх випадках захисного вимикання дозволяється однократне АПВ за умови наявності в КРП максимального струмового захисту та захисту від витікань (замикань) на землю, що мають пристрої блокування проти подавання напруги на лінії або електроустановки після їх спрацювання.
Терміни обладнання захистом від струмів перенавантаження встановлюються Держнаглядохоронпраці України.
5.7.3. Величина вставки струму спрацювання реле максимального струму автоматичних вимикачів, магнітних пускачів та станцій керування, а також номінальний струм плавкої уставки запобіжників повинні обиратися за відповідними розрахунками. Не дозволяється застосовувати запобіжники без патронів та некалібровані плавкі вставки.
5.8. Електропостачання дільниці та управління машинами
5.8.1. Електропостачання дільниці повинне здійснюватися від пересувних трансформаторних підстанцій, що приєднуються до розподільної мережі за допомогою КРП. Дозволяється підключати до одного КРП не більше трьох однакової потужності технологічно зв'язаних пересувних підстанцій або трансформаторів за умови забезпечення чутливості максимального струмового захисту. В окремих випадках електропостачання дільниці може здійснюватися від стаціонарних дільничних підстанцій. Дозволяється електропостачання дільниць з поверхні через свердловини. При цьому в разі встановлення шахтних пересувних підстанцій на поверхні мають бути вжиті заходи щодо їх захисту від грозових перенапружень.
Живлення пересувних трансформаторних підстанцій, що встановлюються в окремих випадках з дозволу технічного керівника виробничого об'єднання (компанії, концерну, самостійної шахти) у виробках з вихідним струменем повітря, що безпосередньо прилягають до очисних вибоїв пологих та похилих пластів, небезпечних за раптовими викидами, повинне здійснюватися з відокремленої мережі із захистом від витікання струму (замикань) на землю. Місця розміщення підстанцій повинні бути обладнані апаратурою, що вимикає живильну мережу в разі перевищення допустимої концентрації метану.
5.8.2. Для приєднання до мережі пересувних підстанцій та трансформаторів, що встановлюються у виробках з вихідним струменем повітря шахт III категорії за газом та вище, слід застосовувати КРП з апаратами попереджувального контролю ізоляції мережі відносно землі - блок-реле витоку (далі - БРВ) та дистанційним керуванням з іскробезпечними колами. Допускається телемеханічне керування КРП з пульта гірничого диспетчера (оператора). КРП повинні встановлюватися у камерах на свіжому струмені повітря.
Для вмикання РПП дільниці та іншого електроустаткування, розміщеного у виробках з вихідним струменем повітря, повинні застосовуватися комутаційні апарати з БРВ, які забезпечують захисне відключення та автоматичний контроль безпечної величини опору кола заземлення.
5.8.3. Усі вибійні машини повинні приєднуватися до мережі за допомогою магнітних пускачів або спеціальних магнітних станцій (станцій керування), керованих дистанційно.
Машини, на яких для керування окремими електродвигунами встановлені магнітні станції або ручні вимикачі, також повинні приєднуватися до мережі за допомогою пускачів з дистанційним управлінням.
5.8.4. Керування машинами (за винятком ручних) з виймання вугілля у лавах, проведення підготовчих виробок, нарізання розвантажувальних пазів (щілин) та буріння свердловин вугілля діаметром понад 80 мм, що застосовуються на викидонебезпечних пластах або у викидонебезпечних зонах, повинні мати дистанційне керування з безпечних відстаней, що регламентуються НАОП 1.1.30-5.06-89.
5.8.5. Для подавання напруги на вибійні машини в шахтах, небезпечних щодо газу або пилу, повинні застосовуватися пускачі (магнітні станції) з іскробезпечними схемами керування.
5.8.6. Схема керування вибійними машинами та механізмами повинна забезпечувати:
нульовий захист;
безперервний контроль заземлення корпусу машини;
захист від самочинного вмикання апарата під час замикання у зовнішніх колах керування;
іскробезпеку зовнішніх кіл керування (для шахт, небезпечних щодо газу або пилу).
Не допускається застосовувати однокнопочні пости для керування магнітними пускачами крім випадків, коли ці пости застосовуються лише для вимикання.
5.8.7. Не допускається застосовувати схеми, що допускають пуск машин або подавання напруги на них одночасно з двох та більше пультів управління. Ця вимога не поширюється на схеми управління ВМП.
5.8.8. Перед виконанням ремонтних та допоміжних робіт на машинах напруга повинна бути знята та вжиті заходи, що унеможливлюють раптовий пуск машини.
5.8.9. У лавах повинна передбачатися можливість зупинки конвеєра з пульта управління комбайном та із спеціальних пультів, розміщених у лаві.
5.8.10. Експлуатація гідромуфт на машинах допускається лише при справному захисті, що здійснюється температурними реле або спеціальними каліброваними плавкими запобіжними пробками. Температурні реле повинні бути опломбовані.
Заправка гідромуфт повинна проводитися негорючими рідинами.
Не допускається експлуатація машин без кожухів на гідромуфтах.
5.9. Зв'язок та сигналізація
5.9.1. Кожна шахта повинна бути обладнана такими видами зв'язку та сигналізації:
а) системою фіксованого телефонного зв'язку;
б) системою загальношахтного аварійного оповіщення;
в) місцевими системами оперативної та попереджувальної сигналізації на технологічних дільницях (підйомі, транспорті, очисних вибоях та ін.).
5.9.2. Усі підземні лінії іскробезпечних систем зв'язку повинні бути гальванічно відділені від поверхневих ліній зв'язку та силових мереж.
Підземні телефонні лінії у шахтах повинні бути двопровідними. Не допускається використання землі як одного з проводів.
5.9.3. Телефонні апарати повинні встановлюватися відповідно до проекту, у тому числі на всіх експлуатаційних дільницях, основних пунктах відкатки та транспортування вантажів, на всіх пунктах посадки людей у транспортні засоби, у всіх електромашинних камерах, ЦПП, розподільних пунктах напругою понад 1200 В, біля стволів, на складах вибухових матеріалів, у медпунктах, у виробках підготовчих дільниць та в місцях, передбачених планом ліквідації аварій.
5.9.4. Система загальношахтного аварійного гучномовного оповіщення у гірничих виробках повинна забезпечувати:
а) оповіщення про аварії людей, що перебувають під землею;
б) приймання на поверхні повідомлення про аварію, що передається з шахти;
в) ведення переговорів та передавання з автоматичним записом на магнітофон вказівок, пов'язаних з ліквідацією аварії.
У всіх телефонних апаратах загальношахтної телефонної мережі повинна бути передбачена можливість передавання повідомлення про аварію шляхом набирання спеціального номера, що легко запам'ятовується.
Крім спеціальної апаратури аварійного оповіщення та зв'язку для передавання повідомлення про аварію повинні використовуватися засоби місцевого технологічного зв'язку.
5.9.5. Апаратура аварійного зв'язку та оповіщення повинна встановлюватися:
у виробках шахт - згідно з планом ліквідації аварій;
на поверхні - у кабінетах диспетчера та головного інженера шахти.
5.9.6. Засоби шахтного радіозв'язку повинні забезпечувати сумісність роботи із системами автоматики, сигналізації, засобами захисту та енергопостачання.
5.9.7. Очисні вибої на пологих та похилих пластах повинні обладнуватися гучномовним зв'язком між пультом машиніста комбайна та переговорними постами, установленими впродовж лави та на прилеглих виробках.
5.9.8. Кліті, призначені для підіймання і опускання людей, повинні оснащуватися засобами зв'язку з машинним відділенням.
5.9.9. Живлення транспортних сигнальних пристроїв дозволяється від контактної мережі напругою не вищою ніж 275 В за умови, що сигнальні пристрої розраховані на зазначену напругу, їх приєднання до контактного проводу проводиться кабелем (а в необхідних випадках і спеціальними приєднувальними пристроями) та здійснюється захист плавкими запобіжниками.
5.9.10. Пристрої зв'язку з мережним живленням повинні забезпечуватися резервним автономним джерелом для їх роботи протягом не менше ніж 3 години.
5.9.11. У разі створення нових гірничих машин, механізмів, транспортних засобів та технологій розробники повинні передбачати використання необхідних видів зв'язку та сигналізації для гарантування безпеки робіт.
5.10. Заземлення
5.10.1. Заземленню підлягають металеві частини електротехнічних пристроїв, що не перебувають під напругою, але які можуть опинитися під напругою у разі пошкодження ізоляції, а також трубопроводи, сигнальні троси та ін., розміщені у виробках, у яких є електричні установки та проводки.
У шахтах, небезпечних щодо газу та пилу, для захисту від нагромадження статичної електрики заземленню підлягають поодинокі металеві повітропроводи та пневматичні вентилятори.
Вимоги даного пункту не поширюються на металеве кріплення, неструмопровідні рейки, оболонки відсмоктувальних кабелів електровозної контактної відкатки, а також на металеві пристрої для підвішування кабелю.
5.10.2. У підземних виробках шахт повинна монтуватися загальна мережа заземлення, до якої повинні приєднуватися усі об'єкти, що підлягають заземленню.
5.10.3. Загальна мережа заземлення повинна створюватися шляхом безперервного електричного з'єднання між собою усіх металевих оболонок та заземлювальних жил кабелів, незалежно від величини напруги, з приєднанням їх до головних та місцевих заземлень.
Крім того, біля тягової підстанції електровозної контактної відкатки до загальної мережі заземлення повинні приєднуватися струмопровідні рейки, що використовуються як зворотний провід контактної мережі.
За наявності в шахті декількох горизонтів до головних заземлювачів повинна приєднуватися загальна мережа заземлення кожного горизонту. Для цього дозволяється використання броні силових кабелів, що прокладені між горизонтами. За відсутності таких кабелів з'єднання загальної мережі горизонту з головним заземлювачем повинне проводитися за допомогою спеціально прокладеного провідника.
5.10.4. Головні заземлювачі в шахтах повинні влаштовуватися у зумпфах або водозбірниках.
У разі електропостачання шахти за допомогою кабелів, що прокладаються у свердловинах, головні заземлювачі можуть розміщуватися на поверхні або у водозбірниках шахти. При цьому як один з головних заземлювачів можуть бути використані обсадні труби, якими закріплені свердловини.
У всіх випадках слід влаштовувати не менше двох головних заземлювачів, розміщених у різних місцях, що резервують один одного на час огляду, чищення або ремонту одного з них.
У разі окремого електропостачання блоків та за відсутності головного водовідливу головні заземлювачі повинні розміщуватися у зумпфах або спеціальному колодязі, заповненому водою.
5.10.5. Для місцевих заземлювачів повинні влаштовуватися штучні заземлювачі у водовідвідних канавках або в інших придатних для цього місцях.
У гідрошахтах як місцеві заземлювачі дозволяється використовувати металеві жолоби самопливного гідротранспорту вугілля.
Для місцевих заземлювачів може використовуватися металеве рамне кріплення.
5.10.6. Кожна кабельна муфта з металевим корпусом крім з'єднувачів напруги на гнучких кабелях, що живлять пересувні машини, повинна мати місцеве заземлення та з'єднуватися із загальною мережею заземлення шахти.
Дозволяється для мереж стаціонарного освітлення влаштовувати місцеве заземлення не для кожної муфти або світильника, а через кожні 100 м кабельної мережі.
Для апаратури та кабельних муфт телефонного зв'язку на дільниці мережі з кабелями без броні дозволяється місцеве заземлення без приєднання до загальної мережі заземлення.
У разі відкатки контактними електровозами заземлення електроустановок постійного струму, що знаходяться безпосередньо біля рейок, повинне здійснюватися шляхом приєднання заземлювальної конструкції до рейок, що використовуються як зворотний провід контактної мережі.
5.10.7. Заземлення корпусів пересувних машин, вибійних конвеєрів, апаратів, установлених у привибійному просторі, та світильників, приєднаних до мережі гнучкими кабелями, а також електроустаткування, установленого на платформах, що пересуваються рейками (за винятком пересувних підстанцій), повинне здійснюватися з'єднанням їх із загальною мережею заземлення за допомогою заземлювальних жил живильних кабелів.
Заземлювальна жила з обох боків повинна приєднуватися до внутрішніх заземлювальних затискувачів у кабельних муфтах та ввідних пристроях.
Для пересувних машин та вибійних конвеєрів повинен передбачатися безперервний контроль заземлення.
Такі машини, призначені для шахт, небезпечних щодо газу та пилу, повинні мати іскробезпечні схеми безперервного контролю заземлення. Дозволяється застосування схем керування з використанням заземлювальної жили силового кабелю, попередній контроль цілісності якої здійснюється іскробезпечними колами перед подаванням напруги на машину.
5.10.8. Загальний перехідний опір мережі заземлення, виміряний біля будь-яких заземлювачів, не повинен перевищувати 2 Ом.
5.11. Рудникове освітлення
5.11.1. На проммайданчику шахти освітленню підлягають усі місця робіт, приймальні майданчики біля ствола, драбини, проходи для людей, приміщення електромеханічних установок, автотранспортні, залізничні та інші шляхи, у тому числі на породні відвали.
5.11.2. У будівлях підйомної машини, головної вентиляційної установки, компресорної, у машинних відділеннях холодильних установок, надшахтних будівлях стволів, будівлях лебідок породних відвалів та канатних доріг, будівлях дегазаційних установок, котельнях, будівлях вугільних бункерів, в адміністративно-побутових комбінатах повинне передбачатися аварійне освітлення від незалежного джерела живлення.
У всіх перелічених будівлях, крім будівель підйомних машин, дозволяється застосування для аварійного освітлення індивідуальних акумуляторних світильників.
5.11.3. Світильниками, що живляться від електричної мережі, у підземних умовах повинні освітлюватися із забезпеченням нормованих рівнів освітленості:
а) електромашинні, лебідкові та диспетчерські камери, центральні підземні підстанції, локомотивні гаражі, медпункти, роздаточні камери вибухових матеріалів, підземні ремонтні майстерні;
б) транспортні виробки в межах приствольного двору;
в) приймальні майданчики стволів, уклонів та бремсбергів, роз'їзду в приствольних та дільничних відкатних виробках, ділянки виробок, де відбувається перевантаження вугілля, пункти посадки людей у транспортні засоби та підходи до них;
г) привибійний простір стволів, сполучень та камер під час проходки та прохідницькі підвісні помости;
ґ) очисні виробки на пологих та похилих пластах, обладнані механізованими комплексами та струговими установками (світильниками, що входять до складу комплексу або установки);
д) електромашинні установки, що постійно обслуговуються, пересувні підстанції та розподільні пункти поза межами спеціальних камер;
е) виробки, обладнані стрічковими конвеєрами та підвісними крісельними дорогами, призначеними для перевезення людей;
є) людські хідники, обладнані засобами механізованого перевезення людей.
Привибійний простір підготовчих виробок, що проводяться із застосуванням прохідницьких комплексів або комбайнів, повинен освітлюватися вмонтованими у комплекс або комбайн світильниками.
5.11.4. Для живлення підземних освітлювальних установок повинна використовуватися напруга не вища за 220 В.
Для ручних переносних світильників, що живляться від іскробезпечних джерел, дозволяється напруга не вища за 42 В.
5.11.5. Акумуляторні світильники повинні бути запломбовані та забезпечувати безперервне нормальне горіння тривалістю не менше ніж 10 годин. Світильники повинні обладнуватися джерелами світла для аварійного освітлення.
Не дозволяється розкривати світильники в шахті.
Світильники та заряджувальні станції не рідше одного разу на місяць підлягають контрольній перевірці механіком дільниці ВТБ.
5.11.6. Світильники, призначені для працівників дільниці буропідривних робіт, повинні бути виділені в окрему групу, для них не дозволяється режим самообслуговування. Світильники повинні обслуговуватися працівниками лампової, які забезпечують постійний контроль їх справного стану.
5.11.7. При кожній шахті або групі шахт повинна бути влаштована лампова, що розміщується у приміщенні з негорючих матеріалів. Лампова в середині адміністративно-побутового комбінату повинна відділятися від решти будівлі стінами з негорючих матеріалів, у яких дозволяється влаштовувати отвори з металевими дверима.
Усі приміщення лампових повинні мати припливно-витяжну вентиляцію як загальну, так і місцеву.
5.11.8. Лампова повинна обладнуватися автоматичними заряджувальними станціями, розрахованими на експлуатацію герметичних та доливних акумуляторних батарей, а також мати тренувальну заряджувальну станцію.
5.11.9. Заряджувальні станції в ламповій повинні бути встановлені таким чином, щоб струмоведучі частини були ізольовані або відгороджені. Дозволяється відкриті контакти, призначені для приєднання акумуляторних світильників до заряджувального пристрою, за умови, якщо напруга на них не перевищує 24 В.
5.11.10. Для приготування розчину електроліту та заливання ним акумуляторів повинні застосовуватися спеціальні пристрої, які запобігають розбризкуванню або розливанню електроліту. Обслуговувальний персонал повинен забезпечуватися захисними окулярами, гумовими рукавичками та фартухами. У приміщенні повинні бути нейтралізувальні розчини або порошки у разі опіків електролітом.
5.12. Контроль електроустаткування
5.12.1. Електроустаткування дозволяється відкривати та ремонтувати тільки особам, що мають відповідну кваліфікацію та право на проведення таких робіт.
Перевірка знань електротехнічного персоналу на відповідність кваліфікаційній групі з електробезпеки проводиться за участю представника Держнаглядохоронпраці України з періодичністю, що встановлюється Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 N 4 і зареєстрованими в Мін'юсті України 10.02.98 за N 93/2533.
5.12.2. Усі електричні машини, апарати, трансформатори та інше електроустаткування, їх вибухобезпечні оболонки, кабелі, заземлення повинні періодично оглядатися:
а) особами, що працюють на машинах та механізмах, а також черговими електрослюсарями дільниці - щозміни перед початком роботи;
б) механіком дільниці або його заступником - щотижня із занесенням результатів до оперативного журналу;
в) головним енергетиком (головним механіком) шахти або призначеними ним особами - не рідше одного разу на 3 місяці із занесенням результатів до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення (додаток 8);
г) перед спусканням у шахту спеціальною групою електрослюсарів шахти під контролем головного енергетика (головного механіка) шахти або посадової особи, ним призначеної, електроустаткування повинне піддаватися ревізії та перевірці його вибухобезпеки із занесенням результатів до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.
5.12.3. Роботи з монтажу, налагодження, випробування, ремонту, ревізії та демонтажу діючих електроустановок повинні виконуватися згідно з вимогами Правил та документації з їх експлуатації.
Оперативні переключення під час ремонтних та налагоджувальних робіт, що виконуються на живильних лініях та комплектних розподільних пристроях центральних підземних підстанцій та розподільних пунктах з напругою понад 1200 В, повинні проводитися з дозволу головного енергетика (головного механіка).
Усі оперативні переключення в електроустановках шахти виконуються за погодженням із гірничим диспетчером (або енергодиспетчером) шахти із записом в оперативний журнал.
5.12.4. Налагоджувальні та інші спеціальні роботи, коли унеможливлене їх виконання із знятою напругою, допускається проводити поблизу та на струмоведучих частинах, які перебувають під напругою, з дозволу головного енергетика шахти за умов:
наявності наряду на проведення робіт із зазначенням заходів з техніки безпеки, а також заходів, що унеможливлюють безпосередній дотик до струмоведучих частин іскронебезпечних кіл напругою понад 42 В;
забезпечення безперервного нагляду за працівниками;
наявності в посвідченнях осіб, що виконують роботи, запису про допуск до проведення спеціальних робіт відповідно до кваліфікаційної групи з електробезпеки.
Виконання таких робіт у шахтах, небезпечних щодо газу, допускається тільки у виробках із свіжим струменем повітря, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії. При цьому повинен бути забезпечений контроль концентрації метану, а наряд погоджений з керівництвом дільниці ВТБ.
У виробках на пластах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу, крім ЦПП та виробок приствольного двору під час виконання зазначених робіт повинні додатково виконуватися такі умови:
а) місця проведення робіт мають бути розташовані не ближче ніж 600 м від діючих вибоїв пластів, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу;
б) роботи повинні виконуватися у змінах, коли не ведеться видобуток вугілля, не проводяться гірничі виробки, а також не виконуються противикидні заходи і не раніше ніж через 4 години після струсного підривання;
в) безперервний контроль концентрації метану повинен здійснюватися гірничим майстром дільниці ВТБ. Якщо вміст метану становитиме понад 0,5%, то роботи повинні бути припинені, а напруга - знята.
Керівник налагоджувальних та інших спеціальних робіт повинен мати п'яту кваліфікаційну групу з електробезпеки, а члени бригади - не нижче IV групи.
5.12.5. Максимальний струмовий захист у всіх апаратах до приєднання їх до мережі та при експлуатації повинен підлягати перевірці.
5.12.6. Апарат захисту від витікань струму повинен перевірятися на спрацювання перед початком кожної зміни гірничим майстром дільниці або за його вказівкою електрослюсарем. Апарат захисту із самоконтролем справності перевіряється один раз на добу в ремонтну зміну.
Допускається дистанційна перевірка апаратури захисту від витікань струму за умови, що вимикальний апарат має пристрій попереднього контролю ізоляції та здатний відтворити автоматичне повторне включення захищуваної лінії після перевірки.
Результати перевірки повинні заноситися на спеціальні дошки, що розміщені в місцях установлення апарата захисту, а в разі його несправності повідомлятися гірничому диспетчеру для запису в журнал та вживання заходів.
Загальний час відключення мережі напругою 380, 660 та 1140 В при спрацюванні апарата захисту від витікань струму повинен перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців. Результати перевірки апарата захисту повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення (додаток 8).
5.12.7. Опір ізоляції відносно землі електричних установок та кабелів на номінальну напругу 127-1140 В змінного струму, що працюють у шахті, повинен бути не нижчий, ніж такі норми:
а) електродвигунів вугледобувних та прохідницьких машин - 0,5 МОм;
б) електродвигунів інших шахтних машин, освітлювальних трансформаторів, пускових агрегатів та ручних електросвердел - 1 МОм;
в) пускової та розподільної апаратури, броньованих та гнучких кабелів будь-якої довжини - 1 МОм на фазу.
5.12.8. Вимірювання опору ізоляції електроустаткування та кабелів перед умиканням повинне проводитися після монтажу та перенесення, після аварійного відключення захистом, після тривалої бездіяльності, якщо апарат захисту від витікань струму не дає змоги ввімкнути мережу, а для стаціонарного електроустаткування - також періодично, не рідше одного разу на рік.
Електроустаткування та кабелі, опір ізоляції яких не відповідає нормам та викликає спрацювання апарата захисту від витікань струму, повинні бути від'єднані від мережі для проведення заходів щодо підвищення опору їх ізоляції або ремонту.
5.12.9. Капітальний ремонт рудникового електроустаткування, пов'язаний із заміною деталей або елементів схеми, що забезпечують вибухобезпечність електроустаткування, допускається лише суб'єктом господарської діяльності, що має на це відповідний Дозвіл Держнаглядохоронпраці України ( 1631-2003 ).
У разі поточного та профілактичного ремонтів, що проводяться на шахтах, з числа деталей, які забезпечують вибухобезпеку, допускається заміна прохідних затискачів, штепсельних контактів, ізоляційних колодок, ущільнювальних кілець, натискувальних пристроїв, заглушок кабельних вводів, кабельних муфт у цілому, а також кріпильних болтів оболонок електроустаткування.
5.12.10. На шахті не рідше одного разу на 3 місяці спеціально виділені та навчені особи повинні вимірювати загальний опір заземлювальної системи.
Опір заземлень необхідно вимірювати також перед вмиканням наново змонтованої або перенесеної установки.
Результати огляду та вимірювання заземлень електроустаткування, а також інших об'єктів, що не є об'єктами електроустановок, але підлягають заземленню згідно з Правилами, повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення (додаток 8), яка зберігається у головного енергетика шахти.
6. Попередження і гасіння пожеж
6.1. Загальні вимоги
6.1.1. Протипожежний захист шахти має бути спроектований та виконаний так, щоб запобігти можливості виникнення пожежі, а в разі її виникнення в будь-якому місці та з будь-якої причини забезпечувались її ефективна локалізація і гасіння на початковій стадії.
6.1.2. У проектах нових (тих, що реконструюються або ліквідуються) шахт, у проектах протипожежного захисту діючих шахт та в планах розвитку гірничих робіт необхідно передбачати:
а) застосування схем і засобів провітрювання, що забезпечують запобігання створенню вибухопожежонебезпечного середовища, пожежобезпечну розробку пластів вугілля, схильного до самозапалювання, надійне керування вентиляційними струменями в аварійних умовах і безпеку виходу людей із шахти або на свіжий струмінь повітря;
б) застосування безпечних у пожежному плані способів розкриття та підготовки шахтних полів, систем розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, можливість забезпечення надійної ізоляції виїмкових дільниць (очисних виробок) після їх відробки, а також можливість швидкої локалізації та активного гасіння пожеж;
в) унесення до проектів (паспортів) розробки всіх пластів вугілля, схильних до самозапалювання, розділів із заходами щодо запобігання пожежам від самозапалювання вугілля;
г) застосування спеціальних способів і засобів зниження хімічної активності вугілля, зниження повітропроникності виробленого простору, підвищення герметичності ізолювальних споруд і забезпечення надійності контролю ознак пожеж при відробці пластів вугілля, схильного до самозапалювання;
ґ) застосування безпечних у пожежному плані машин і механізмів, устаткування, пристроїв і схем енергозабезпечення;
д) застосування негорючих і важкогорючих речовин та матеріалів, серед них і робочих рідин;
е) скорочення обсягу буропідривних робіт;
є) застосування автоматичних засобів виявлення пожеж, установок пожежогасіння, пристроїв блокування, що не допускають роботи виїмкових машин і стрічкових конвеєрів у разі невідповідності тиску води в пожежному трубопроводі нормативним вимогам;
ж) застосування засобів колективного та індивідуального захисту людей, що гарантують безпеку під час евакуації або відсиджування в разі пожежі.
Проекти протипожежного захисту шахт щорічно коректуються і узгоджуються з територіальними органами Держнаглядохоронпраці України та загоном ДАРС (ДВГРС) двічі на рік згідно з Планом ліквідації аварій.
6.1.3. Кількість і види технічних засобів протипожежного захисту, використовувані вогнегасні засоби, джерела і засоби подавання води для пожежогасіння, запас спеціальних вогнегасильних речовин (порошкових, пінних та ін.) визначаються у заходах до проекту протипожежного захисту шахти.
6.1.4. Під час розроблення планів ліквідації аварій має бути проведений розрахунок і прийнятий режим вентиляції, що сприяє у разі виникнення пожежі запобіганню самочинному перекиданню вентиляційного струменя, поширенню газоподібних продуктів горіння у виробках, де перебувають люди, зниженню активності пожежі та створенню найбільш сприятливих умов для її гасіння та попередженню вибухів горючих газів. Прийнятий вентиляційний режим повинен бути керованим і сталим.
6.2. Попередження підземних пожеж від самозапалювання
6.2.1. Порядок, способи і терміни здійснення пожежно-профілактичних заходів під час розробки пластів вугілля (за винятком антрацитів), схильного до самозапалювання, встановлюються проектом розкривання та підготовки пластів вугілля.
6.2.2. Щорічно в об'єднанні (на самостійній шахті) складається список шахтопластів вугілля, схильного до самозапалювання. Цей список до початку календарного року погоджується із територіальними органами Держнаглядохоронпраці України, ДАРС (ДВГРС), НДІГС та затверджується технічним керівником об'єднання (головним інженером самостійної шахти) і надсилається шахтам, ДАРС (ДВГРС), органам Держнаглядохоронпраці України, НДІГС і МакНДІ.
Схильність до самозапалювання усіх шахтопластів вугілля встановлюється НДІГС на стадії проведення геологорозвідувальних робіт в умовах шахтного поля.
6.2.3. Розкриття, підготовка і розробка пластів вугілля, схильного до самозапалювання, повинні провадитись шляхом проходження польових виробок.
У разі відробки тонких і середньої потужності викидонебезпечних та з високою газоносністю пластів вугілля, схильного до самозапалювання, допускається застосування пластових виробок.
Проекти розробки в такому разі повинні узгоджуватися з інститутами НДІГС, МакНДІ та органом Держнаглядохоронпраці України.
6.2.4. Головні квершлаги та дільничні квершлаги з терміном служби (експлуатації) понад 1 рік у місцях пересікання з пластами вугілля, схильного до самозапалювання, і на відстані 5 м в обидва боки від останніх повинні бути закріплені негорючим кріпленням.
6.2.5. Круті пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинні відроблятись як правило з повною закладкою виробленого простору. Не допускається застосовувати для закладальних робіт матеріали, схильні до самозапалювання.
6.2.6. Провітрювання виїмкових дільниць повинне бути зворотноточним на передні виробки. У разі газовості виїмкових дільниць 3 куб.м/хв та більше, а також на пластах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу, дозволяється застосовувати інші схеми провітрювання за умови виконання заходів щодо зниження втрати повітря через вироблений простір відповідно до ДНАОП 1.1.30-6.09-93.
6.2.7. Не допускається під час розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, залишати у виробленому просторі цілики і пачки вугілля, не передбачені проектом, а також відбите та подрібнене вугілля.
У місцях геологічних порушень та в місцях, передбачених проектами, зазначені цілики вугілля повинні бути оброблені антипірогенами або ізольовані. У разі залишення пачок вугілля в покрівлі (підошві) пласта в проектах необхідно передбачати заходи щодо попередження самозапалювання вугілля.
6.2.8. У відкатних та вентиляційних штреках (хідниках) або в проміжних квершлагах на пластах вугілля, схильного до самозапалювання, перед початком очисних робіт повинні бути визначені місця зведення ізоляційних перемичок не ближче ніж 5 м від місць пересічення виробок.
6.2.9. Усім постійним перемичкам, серед них і зведеним під час гасіння пожеж, надають порядковий номер і наносять їх на плани гірничих виробок. Перемички повинні прийматися за актом. Акти зберігаються у начальника дільниці ВТБ протягом терміну служби перемички.
Конструкції перемичок, сорочок і засоби контролю повинні відбуватися згідно з вимогами "Руководства по изоляции отработанных участков, временно остановленных и не используемых горных выработок в шахтах", затвердженого Мінвуглепромом СРСР 10.12.76.
6.2.10. Усі відроблені дільниці повинні бути ізольовані в терміни, що не перевищують часу інкубаційного періоду самозапалювання.
Якщо час демонтажу обладнання перевищує час інкубаційного періоду самозапалювання вугілля, то повинні бути розроблені та узгоджені з НДІГС, ДАРС (ДВГРС) і територіальним органом Держнаглядохоронпраці України спеціальні заходи, що забезпечують попередження самозапалювання вугілля.
Відроблені дільниці повинні бути ізольовані не пізніше як за 10 діб після демонтажу устаткування.
6.2.11. У шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинен бути організований безперервний автоматичний (за допомогою спеціальної апаратури) контроль за початковими ознаками самонагрівання (самозапалювання) вугілля.
У разі відсутності апаратури визначення умісту оксиду вуглецю, водню й виміри температури повітря повинні виконуватися спеціально призначеними особами. Результати контролю фіксуються в наряді-путівці гірничого майстра.
У всіх місцях, що підлягають контролю, необхідно визначати фон СО і Н2 та спостерігати за його зміною. У разі зростання концентрації СО чи Н2 роботи повинні бути зупинені, люди виведені в безпечні місця, виявлені джерела появи цих газів та здійснені заходи щодо їх локалізації.
Місця та періодичність контролю за початковими стадіями самозапалювання (самонагрівання) визначаються головним інженером шахти.
6.2.12. Перевірка стану ізоляційних споруд повинна виконуватися не рідше одного разу на місяць посадовими особами дільниці ВТБ і дільниці, за якою закріплені виробки.
Результати огляду перемичок, аналіз складу і температури газів рудникової атмосфери, а також список проведених робіт з усунення виявлених дефектів заносяться до Книги спостережень за пожежними дільницями та перевірки стану ізоляційних перемичок (додаток 9). У кінці книги відводяться сторінки для реєстрації перемичок.
Контроль за складом та температурою газів на дільницях з діючими пожежами, станом ізоляційних перемичок здійснюється дільницею ВТБ (дільницею спеціальних робіт) шахти та працівниками ДАРС (ДВГРС).
Огляд перемичок, що ізолюють дільниці з діючою пожежею, здійснюється щодобово, а в особливих випадках, у разі активної підземної пожежі та інше - не рідше одного разу на зміну.
Огляд перемичок, що ізолюють вироблений простір від діючих виробок, на пластах вугілля, схильного до самозапалювання, повинен здійснюватись не рідше одного разу на місяць, а засипання та рекультивації поверхні - один раз на квартал.
Перевірка складу повітря на дільниці з діючою пожежею повинна здійснюватися працівниками ДАРС (ДВГРС). Місце та час перевірок, а також їх кількість визначаються головним інженером шахти за погодженням із ДАРС (ДВГРС).
6.2.13. Усі провали на поверхні, що утворюються при відробленні пластів вугілля підземним способом, та виїмки вугільних розрізів повинні бути засипані негорючими матеріалами, ізольовані та рекультивовані.
Не допускається виймання вугілля під незасипаними провалами.
Перевірка стану засипки та рекультивації поверхні повинна здійснюватися головним інженером шахти, головним маркшейдером та начальником ВТБ один раз на квартал та оформлюватись актом.
6.3. Попередження пожеж від зовнішніх причин
6.3.1. У підземних виробках та надшахтних спорудах повинні використовуватися технологічні процеси та устаткування, які забезпечують пожежну безпеку.
Газополум'яні, зварювальні роботи у підземних виробках та надшахтних будівлях проводяться за наявності відповідного Дозволу Держнаглядохоронпраці України ( 1631-2003 ) та його територіальних органів і дотримання умов його видачі.
Під час ведення вогневих робіт в інших поверхневих об'єктах треба дотримуватися заходів безпеки, передбачених Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126 та зареєстрованими в Мін'юсті України 04.11.2004 за N 1410/10009.
6.3.2. Не допускається у підземних виробках і надшахтних спорудах застосовувати та зберігати легкозаймисті матеріали. Мастильні та обтиральні матеріали повинні зберігатися в закритих ємкостях, у кількостях, що не перевищують добову потребу. Запаси мастил і мастильних матеріалів понад добову потребу слід зберігати в герметично закритих посудинах у спеціальних камерах (приміщеннях), що закріплені негорючими матеріалами і мають металеві пожежні двері.
У разі виникнення аварійних витікань горючих рідин або їх проливань треба вжити заходів щодо прибирання й надання місцю проливання пожежобезпечного стану. Використані мастильні та обтиральні матеріали повинні щодоби видаватися на поверхню.
6.3.3. Конвеєрні стрічки, вентиляційні труби, оболонки електричних кабелів та інші вироби, що застосовуються у гірничих виробках та надшахтних будівлях, повинні виготовлятись із важкогорючих або важкозаймистих матеріалів, що не поширюють полум'я на поверхні.
Величина поверхневого електричного опору матеріалів вентиляційних труб і конвеєрних стрічок не повинна перевищувати 3x108Ом.
Не допускається використовувати дерево та інші горючі матеріали для футерівки барабанів та роликів конвеєрів, закріплення приводних та натяжних станцій стрічкових конвеєрів, улаштування пристосувань, що запобігають сходу стрічки в бік, підкладок під конвеєрні стрічки, перехідних місточків через конвеєри.
Дозволяється застосування деревинних матеріалів, просочених вогнезахисною сумішшю, для виготовлення встановлювальних брусів і підкладок під стрічкові та скребкові конвеєри (крім приводних станцій), для упорядкування майданчиків у місцях посадки та сходження людей з конвеєрів і тимчасових настилів під обладнання (поза приводними станціями).
6.3.4. У разі експлуатації стрічкових конвеєрів не дозволяється:
а) робота конвеєра під час зниження тиску води нижче від нормативної кількості в пожежному трубопроводі, прокладеному в конвеєрній виробці;
б) робота конвеєра за відсутності чи несправності засобів протипожежного захисту;
в) робота конвеєра в разі несправного захисту від пробуксовки, заштибування, сходу стрічки в бік і зменшення швидкості;
г) одночасне керування автоматизованою конвеєрною лінією з двох чи більше місць (пультів), а також стопоріння рухомих елементів апаратури способами та засобами, не передбаченими інструкцією заводу-виробника;
ґ) підсипання вугільного штибу, піску між стрічкою та приводними барабанами;
д) робота конвеєра без захисту від пробуксовування стрічки на приводних барабанах через послаблення її натягу й тертя об конструкції конвеєра чи елементи кріплення;
е) робота конвеєра з несправними роликами або за їх відсутності;
є) використання гумотросових стрічок із спрацюванням обкладок робочих поверхонь на 50% і більше.
6.3.5. Система керування стрічковими конвеєрами повинна бути обладнана датчиками тиску води, які не допускають умикання і забезпечують вимикання приводу конвеєра при зниженні тиску в пожежному трубопроводі нижче від нормативної величини.
6.3.6. Приводні та натяжні станції стрічкових конвеєрів повинні бути обладнані стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння.
6.3.7. У діючих гірничих виробках повинен бути прокладений пожежно-зрошувальний трубопровід.
Пожежні трубопроводи повинні прокладатися так, щоб забезпечувалося подавання води для гасіння пожеж у будь-якому місці гірничих виробок шахти.
Діаметр трубопроводу визначається розрахунком, але повинен бути не меншим за 100 мм. Трубопровід повинен бути постійно заповнений водою й забезпечувати в будь-якому місці необхідні для гасіння пожежі подання води та тиск.
Не дозволяється використовувати пожежний трубопровід не за призначенням (відкачка води та ін.), окрім як для боротьби з пилом.
Дозволяється відсутність пожежно-зрошувального трубопроводу у виробках, що не мають горючих матеріалів, підвищеної запиленості та через які немає потреби прокладання трубопроводу для транзиту води в інші виробки, за винятком шахт, де передбачена розробка вугільних пластів, схильних до самозапалювання, за умови наявності в ППЗ шахти відповідного обґрунтування щодо відсутності трубопроводу, а також заходів і засобів з оперативної подачі води з інших виробок. Перелік таких виробок узгоджується з НДІГС.
Систематичне обслуговування і ремонт трубопроводів, а також інших первинних засобів пожежогасіння повинні виконуватися спеціальним підрозділом (службою) під керівництвом посадової особи або спеціаліста, призначеного наказом керівника підприємства.
6.4. Гасіння підземних пожеж
6.4.1. У разі виявлення ознак пожежі набирає чинності план ліквідації аварій. Згідно з планом ліквідації аварій повинен установлюватися режим вентиляції шахти.
Головний інженер шахти або особа, яка його заміняє, спільно з командиром ДАРС (ДВГРС), який прибув за викликом, якщо аварія не ліквідована до прибуття ДАРС (ДВГРС), розробляє оперативний план ліквідації аварії.
У разі якщо пожежу не вдається ліквідувати згідно з оперативними планами і вона набирає затяжного характеру, головним інженером шахти із залученням ДАРС (ДВГРС), НДІГС, МакНДІ та інших організацій розробляється спеціальний проект локалізації та гасіння пожежі.
6.4.2. З часу виникнення і до закінчення гасіння пожежі мають здійснюватися перевірка складу шахтної атмосфери та контроль за температурою в районі діючих осередків пожежі та в місцях ведення гірничорятувальних робіт.
Якщо під час гасіння пожежі виникає небезпека накопичення метану, який може потрапити до осередку пожежі, то мають бути вжиті заходи щодо запобігання виникненню вибухонебезпечної концентрації метану.
Якщо після вжитих заходів уміст метану продовжує зростати й досягне 2%, то всі люди, у тому числі й працівники ДАРС (ДВГРС), із небезпечної зони повинні бути виведені та застосований спосіб гасіння пожежі, який гарантує безпеку робіт.
Місця та періодичність перевірки складу повітря і виміру температури в гірничих виробках під час гасіння пожежі встановлюються відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії. Результати перевірок складу повітря зберігаються до списання пожежі.
6.4.3. Кожний випадок підземної пожежі повинен розслідуватися спеціальною комісією, а матеріали розслідування направлятися до НДІГС.
Осередки пожежі та межі пожежної дільниці мають бути нанесені на план гірничих виробок шахти. Кожна пожежа повинна мати номер, наданий згідно з черговістю виявлення її в шахті (вугільному районі).
Пожежі, не ліквідовані активним способом, повинні бути ізольовані перемичками з негорючих матеріалів, а на газових шахтах - вибухостійкими перемичками.
6.4.4. На кожну ізольовану пожежу головним інженером шахти спільно з командиром підрозділу ДАРС (ДВГРС) повинен бути складений проект гасіння, що передбачає заходи щодо скорочення об'єму ізольованих виробок, гасіння пожежі, розконсервації запасів вугілля тощо. Проект повинен бути узгоджений з НДІГС.
6.5. Переведення пожеж до категорії погашених та розкриття дільниць із погашеними пожежами
6.5.1. Усі ізольовані ендогенні та екзогенні пожежі мають гаситися та списуватися. Відновлювальні та експлуатаційні роботи у пожежних дільницях дозволяється розпочинати лише після списання пожежі спеціальною комісією за участю представників територіальних органів Держнаглядохоронпраці України та ДАРС (ДВГРС).
Списання пожежі, а також зазначення строку і способу контролю за станом пожежної дільниці, від закінчення робіт з гасіння і до списання, здійснюються комісією.
6.5.2. Плани розвідування дільниці та проект розкриття дільниці з погашеною й списаною пожежею складаються головним інженером шахти спільно з командиром взводу ДАРС (ДВГРС).
План повинен передбачати:
а) порядок обстеження дільниці до її розкриття;
б) запобіжні заходи під час розкриття;
в) спосіб розкриття дільниці;
г) режим провітрювання дільниці;
ґ) маршрути пересування відділень ДАРС (ДВГРС) виробками, які нанесені на викопіювання з плану гірничих виробок;
д) місця перевірок складу повітря й вимірів температури.
Розкриття, розвідування й початкове провітрювання дільниці слід проводити працівникам ДАРС (ДВГРС).
6.5.3. Люди, що перебувають на шляху руху струменя повітря, який виходить з розкритої дільниці, мають бути попередньо виведені.
Після відновлення нормального режиму провітрювання на дільниці з погашеною пожежею повинен визначатися уміст у вихідному струмені оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену. Якщо в цьому струмені виявлений уміст оксиду вуглецю, метану, водню, етилену або ацетилену вищий за фоновий для цієї дільниці, то слід припинити провітрювання дільниці та закрити отвори в перемичках.
6.6. Ведення робіт у районі пожежних дільниць
6.6.1. Очисні роботи в зоні можливого проникнення продуктів горіння та інших небезпечних факторів пожежі мають проводитись із залишенням бар'єрних ціликів за паспортом виїмкової дільниці, який повинен включати спеціальний розділ, що визначає порядок ведення робіт у районі пожежної дільниці та додаткові заходи безпеки.
Не дозволяється проведення експлуатаційних робіт на дільниці за наявності осередку пожежі у виробленому просторі діючої дільниці.
6.6.2. Не дозволяється підробляти гірничими роботами на зближених пластах дільниці з діючими пожежами, а також проводити очисні роботи на крутих та крутопохилих пластах у виїмковому стовпі (лаві), що лежить нижче і прилягає до межі пожежі.
6.6.3. Дозволяється проведення головних штреків на нижчележачому горизонті пластом під діючою пожежею, а також на нижчележачому горизонті зближених пластів (що підробляють пласт з осередком пожежі).
Проведення вентиляційних штреків на нижчележачому горизонті пластом під діючою пожежею, а також на зближених пластах, які підробляють пласт із осередком пожежі, може провадитися за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці України за спеціальними заходами, узгодженими з НДІГС.
7. Запобігання затопленню діючих виробок
7.1. Водовідлив
7.1.1. На шахтах мають бути водовідливні установки, які забезпечують відкачування максимальних припливів води, що прибувають до діючих гірничих виробок.
Головні та дільничні водовідливні установки повинні мати водозбірники, які складаються з двох та більше ізольованих одна від одної гілок.
Для дільничних водовідливних установок за рішенням головного інженера шахти дозволяється мати водозбірники, які складаються з однієї виробки.
Місткість водозбірників головного водовідливу повинна розраховуватися не менше ніж на 4-годинний максимальний приплив, не враховуючи замулення, а дільничного - на 2-годинний приплив.
Водозбірники мають підтримуватись у робочому стані - їх замулення не повинне перевищувати 30% об'єму.
7.1.2. Насосна камера головного водовідливу повинна з'єднуватися:
із стволом шахти - похилим хідником, місце введення якого в ствол повинне розташовуватися не нижче як на 7 м від рівня підлоги насосної камери;
з приствольним двором - хідником з герметичними дверима;
з водозбірником - через пристосування, яке дає змогу регулювати надходження води та герметизувати насосну камеру.
Насосна камера головного водовідливу має бути обладнана вантажопідйомними механізмами. Підлога насосної камери повинна бути влаштована на 0,5 м вище за підошву приствольного двору. Якщо припливи менші за 50 куб.м/год., то дозволяється обладнання водовідливних установок без спеціальних камер.
7.1.3. Під час проходки стволів проміжні насосні камери повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та заввишки 2,2 м. Вхід до камери повинен зачинятися міцною ґратчастою огорожею.
7.1.4. Головні та дільничні водовідливні установки мають складатися з робочого та резервного агрегатів.
Водовідливні установки з припливом води понад 50 куб.м/год. мають бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами.
Подача кожного агрегата повинна забезпечувати відкачування максимального добового припливу води не більше ніж за 20 годин.
Під час проходки чи поглиблення стволів незалежно від припливу води дозволяється застосовувати один підвісний насос з обов'язковою наявністю резервного насоса поблизу ствола.
7.1.5. Головна водовідливна установка повинна бути обладнана не менше ніж двома напірними трубопроводами, один із яких є резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів не перевищує трьох, то повинен бути один резервний трубопровід, більше трьох - два трубопроводи.
Для дільничних водовідливних установок дозволяється мати один трубопровід.
7.1.6. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері повинна забезпечувати відкачування максимального добового припливу під час ремонту будь-якого їхнього елемента.
7.1.7. На гідрошахтах, які будуються, для аварійних випадків необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегату (групи агрегатів) повинна відповідати вимогам пункту 7.1.4 Правил.
Водозбірник водовідливної установки повинен відповідати вимогам пункту 7.1.1 Правил та проводитися таким чином, щоб до нього потрапляла вода тільки в разі досягнення аварійного рівня у пульповодозбірнику.
Водовідливні агрегати можуть установлюватися в одній камері з вуглесосами.
У діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального пульповодозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути відсутніми. У таких випадках окрім приймального пульповодозбірника повинні влаштовуватись аварійні пульповодозбірники місткістю, розрахованою на 8-годинний нормальний приплив шахтних вод та на об'єм технічної води і пульпи, який може бути в усіх пульпопроводах шахти (згідно з проектом).
Пульповодозбірники повинні очищуватися після кожного аварійного спускання до них пульпи.
7.1.8. Для шахт, які проектуються та будуються, не допускається прокладання в стволах шахт трубопроводів з тиском понад 6,4 МПа навпроти торцевих боків кліті.
На діючих шахтах експлуатація трубопроводів під тиском понад 6,4 МПа, розташованих навпроти торцевих боків кліті, дозволяється за умови виконання суцільної огорожі трубопроводу протягом усієї довжини високого тиску.
7.1.9. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу та через кожні 5 років експлуатації повинні після діагностики проходити гідравлічне випробовування на тиск, який становить 1,25 (125%) робочого тиску.
7.1.10. Усі автоматизовані водовідливні установки повинні щодоби оглядатися особами, призначеними наказом керівника підприємства.
Головна водовідливна установка повинна оглядатися не рідше одного разу на тиждень механіком і не рідше одного разу на місяць - головним механіком шахти. Результати огляду повинні фіксуватися в Книзі огляду та обліку роботи водовідливних установок (додаток 10).
Не рідше одного разу на рік проводиться ревізія та налагодження головної водовідливної установки і складається акт у двох примірниках.
Акт ревізії та налагодження складається у двох примірниках і затверджується головним інженером шахти.
Один примірник акта зберігається у головного інженера шахти, інший - у головного механіка.
7.2. Запобігання проривам води та газу із затоплених виробок та водних об'єктів
7.2.1. Визначення меж зон, небезпечних щодо проривів води із затоплених виробок, проектування, підготовка та ведення будь-яких гірничих та бурових робіт у цих зонах мають здійснюватися згідно з вимогами "Инструкции по безопасному ведению горных работ у затопленных выработок", затвердженої наказом Міністра вугільної промисловості СРСР від 02.10.84 N 378 (далі - НАОП 1.1.30-5.08-84), та "Указаниями о порядке и контроле безопасного ведения горных работ в опасных зонах", затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 16.05.86 для:
а) затоплених виробок;
б) будь-яких інших виробок до встановлення відсутності в них води, глинястого розчину чи пульпи;
в) розривних тектонічних порушень або зон перем'ятих порід, що перетинають затоплені виробки, обводнених і в разі якщо відсутня інформація щодо їх обводненості;
г) бурових свердловин, що перетинають затоплені виробки або водоносні горизонти, та свердловин неякісного затампонування;
ґ) масивів, що залягають під та над затопленими гірничими виробками.
7.2.2. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок небезпечною щодо проривів води є зона бар'єрного цілика, а коли контур затоплених виробок є недостовірний, - зона між цим контуром та межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що залягають під та над пластом із затопленими виробками, небезпечними щодо проривів води є зони запобіжних ціликів.
У межах бар'єрних та запобіжних ціликів очисні роботи допустимі тільки після спуску води із затоплених виробок.
7.2.3. Гірничі роботи в зонах, небезпечних щодо проривів води, повинні проводитися згідно з проектом, що передбачає заходи щодо попередження прориву води та шкідливих газів до діючих виробок.
7.2.4. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного бар'єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка та надробка дозволяються за спільним проектом шахт, узгодженим з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.
7.2.5. Очисні роботи в зоні, небезпечній щодо проривів води, з недостовірним контуром затоплених виробок дозволяються після попереднього оконтурювання дільниці, призначеної для очисної виїмки, підготовчими та нарізними виробками, оформлення якого повинне здійснюватися відповідно до вимог, передбачених пунктом 7.2.6 Правил.
7.2.6. У разі проведення виробок для спускання води пластом або породою в межах небезпечної зони повинні витримуватися такі умови:
а) виробки повинні проводитися вузькими вибоями з бурінням випереджальних свердловин;
б) на пластах із кутом падіння 25 град. та більше необхідно проводити парні виробки;
в) діаметр випереджальних свердловин не повинен перевищувати 76 мм.
Пропускання води з верхніх горизонтів до водовідливної системи діючих виробок повинне здійснюватися за проектом, узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці України.
7.2.7. У разі ліквідації бурових свердловин обов'язкове їх тампонування. Тампонаж повинен забезпечувати надійну ізоляцію водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин повинен видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила свердловину.
7.2.8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних свердловин та розробка сполучень здійснюються за проектом, погодженим з УкрНДМІ та організацією, що пробурила свердловину.
7.2.9. Головний маркшейдер шахти зобов'язаний нанести на плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за місяць письмово повідомити головного інженера шахти та керівника дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про початок та закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.
7.2.10. З проектом проведення гірничих робіт у небезпечній зоні головний інженер шахти зобов'язаний ознайомити під розписку державного інспектора з охорони праці і всіх осіб, причетних до виконання цих робіт та контролю за забезпеченням їх безпеки.
7.2.11. Якщо у вибої, що наближається до зони, небезпечної щодо проривів води, з'являються ознаки можливого прориву води (потіння вибою, посилення протікання та ін.), то ланковий (бригадир) або керівник робіт у зміні повинен терміново вивести людей із цієї та з усіх інших виробок, яким загрожує затоплення, та доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру.
7.2.12. Відкачування води із затоплених виробок проводиться за проектом, затвердженим головним інженером шахти. Під час відкачування води особлива увага повинна бути приділена перевірці складу повітря вище дзеркала води та заходам щодо запобігання прориву газів у місця перебування людей та електроустаткування.
Перевірка складу повітря на вміст у ньому CO, CO2, CH4, H2S, SO2 та O2 повинна здійснюватися працівниками ДАРС (ДВГРС).
7.2.13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається тільки згідно з проектом, складеним у чотирьох примірниках, погодженим з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України та профспілками.
У разі затоплення виробок, які знаходяться на відстані меншій за 200 м від технічної межі із суміжною шахтою, головний інженер шахти зобов'язаний письмово сповістити про це головного інженера суміжної шахти і передати йому один примірник проекту.
7.2.14. Можливість безпечного виймання вугілля під водотоками, водоймами, водоносними горизонтами та обводненими зонами визначається згідно з чинним законодавством. Провалини на поверхні землі в балках, ярах та ін., які утворилися внаслідок гірничих розробок, повинні бути засипані глиною, утрамбовані та оснащені жолобами, прокладеними річищем можливого водотоку.
Висохлі річища річок, якими можуть іти потоки зливової води, прирівнюються до річок.
7.2.15. Устя вертикальних та похилих шахтних стволів, шурфів, штолень та технічних свердловин повинні влаштовуватися таким чином, щоб поверхневі води не мали змоги ними потрапити до гірничих виробок.
У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих виробок, які мають зв'язок із діючими гірничими виробками, можуть затоплюватися поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок біля усть погашених виробок, але не більше ніж 20 м від них, повинні зводитися водозахисні дамби або застосовуватися інші заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки до діючих.
7.3. Запобігання проривам глини та пульпи до діючих гірничих виробок
7.3.1. Замулені ділянки прирівнюються до затоплених виробок.
Перед початком очисних робіт під замуленими ділянками, розташованими в тому ж або у вищележачому пласті, що знаходиться від нього на відстані за нормаллю, меншій за п'ятикратну потужність нижчележачого пласта, головний інженер шахти зобов'язаний забезпечити розвідку замуленої ділянки, що підробляється, включаючи огляд перемичок, що ізолюють цю ділянку, а також земної поверхні над нею, для визначення ступеня обводненості ділянки та кількості води в провалах, що виникають унаслідок її відробки.
Розвідка здійснюється бурінням свердловин діаметром 75-100 мм з виробок вентиляційного горизонту розроблюваної ділянки або із сусідніх пластів. Результати розвідки оформлюються актом.
Розвідка підроблюваної ділянки, що супроводжується розкриттям ізолювальних її перемичок, повинна проводитися згідно з проектом, погодженим з командиром загону ДАРС (ДВГРС) і затвердженим головним інженером шахти.
7.3.2. Зарахування новопідготовлених ділянок до небезпечних за проривами глини здійснюється комісією спеціалістів під головуванням головного інженера шахти за участю представника територіального органу Держнаглядохоронпраці України на підставі геолого-маркшейдерської документації, що включає дані про потужність наносів, обсяги замулювальних робіт, стійкість бокових порід, вологість глинистих порід у наносах, а також про наявність місць, у яких відбулося зволоження порід у виробленому просторі за рахунок припливів поверхневих або підземних вод, та місць, де на вищележачому горизонті мали місце прориви глини або осередки погашених ендогенних пожеж.
Розробка ділянок, небезпечних за проривами глини, підробка цих ділянок пластами, що залягають нижче, а також підривання камерних та свердловинних зарядів, як захід щодо запобігання проривам глини, здійснюються за паспортами виїмкових дільниць, погодженими з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.
7.3.3. У разі появи в очисному вибої або в прилеглих до нього виробках ознак, що є вісниками можливого прориву глини (протікання, різке посилення гірничого тиску, деформація ізоляційних перемичок, виявлення глини під час розвідки за перемичками), а також у разі проникнення глини до діючого вибою ланковий (бригадир) або гірничий майстер повинен терміново вивести всіх людей із цього вибою та прилеглих виробок до безпечного місця і доповісти гірничому диспетчерові.
8. Виробнича санітарія та екологія
8.1. Загальні вимоги
8.1.1. На кожній шахті повинен здійснюватися комплекс технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують належні умови праці та запобігають професійним захворюванням.
8.1.2. Шахта повинна мати паспорт санітарно-технічного стану умов праці.
У проектних документах та паспортах виїмкової дільниці проведення та кріплення підземних виробок повинні передбачатися заходи щодо запобігання небезпечним та шкідливим виробничим факторам, а також засоби колективного та індивідуального захисту від їхньої дії.
8.1.3. Для всіх технологічних процесів необхідно передбачати застосування засобів механізації не тільки основних, а й допоміжних робіт, що унеможливлюють або зводять до мінімуму важку ручну працю.
8.1.4. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, перевезення людей обов'язкове, якщо відстань до місця роботи 1 км та більше в горизонтальних, а в вертикальних та похилих підготовчих виробках - якщо різниця між помітками кінцевих пунктів виробок перевищує 25 м.
8.1.5. Біля шахтних стволів, якими здійснюється спускання та піднімання людей, повинні влаштовуватися приміщення або камери очікування, а на приймальних майданчиках похилих виробок, обладнаних засобами транспортування людей у пасажирських вагонетках, - спеціальні місця очікування.
Приміщення камери та місця очікування повинні бути освітлені та обладнані сидіннями, телефонним зв'язком та сигналізацією про дозвіл посадки на транспорт. Температура в камерах і місцях очікування повинна бути не нижчою +16 град.С.
8.1.6. Для пересування людей мінімальна ширина проходу повинна бути не меншою за 0,7 м. У гірничих виробках зазначена ширина повинна зберігатися на висоті 1,8 м від підошви.
В очисних вибоях при робочому стані кріплення висота проходу повинна бути не меншою за 0,5 м.
Шляхи пересування та доставлення людей у виробках повинні бути зручні та безпечні, не захаращені, а водостічні канавки перекриті.
8.1.7. Стан гірничих виробок, робочих місць та приміщень повинен відповідати чинним санітарним нормам та правилам.
8.1.8. Приствольні, головні відкатні та вентиляційні виробки, машинні та трансформаторні камери біляться в залежності від їхнього забруднення не менше одного разу на півроку.
Біління цих виробок на шахтах, небезпечних щодо пилу, повинна здійснюватися за графіками відповідно до вимог пилогазового режиму.
8.1.9. У шахтних стволах установлюються водовловлювачі, у клітях - пристрої для захисту від протікання, а в місцях посадки та виходу людей із кліті повинні здійснюватися заходи, що забезпечують запобігання попаданню води на людей.
У підземних виробках повинні здійснюватися заходи щодо захисту людей від обводнення.
У вибоях з інтенсивним протіканням та припливом води працівники повинні забезпечуватися водозахисним спецодягом та спецвзуттям.
8.1.10. З метою пилозаглушення повинна використовуватися вода, що відповідає вимогам державного стандарту.
Дозволяється за погодженням з органами санітарно-епідеміологічного нагляду використання шахтної води після її очищення від механічних домішок та бактеріального знезараження.
8.1.11. Рівні шуму на робочих місцях та в робочих зонах не повинні перевищувати показників, наведених у таблиці 8.1. У проектах та паспортах повинен передбачатися шумовіброзахист працівників.
Таблиця 8.1
------------------------------------------------------------------
| Робочі місця (зони) та види робіт | Рівні шуму та |
| | еквівалентні рівні |
| | шуму, дБА (децибел |
| | за шкалою А) |
|-----------------------------------------+----------------------|
|1. Гірничі виробки, виробничі приміщення,|80 |
|територія поверхні | |
|-----------------------------------------+----------------------|
|2. Кабіни спостережень та дистанційного | |
|керування: | |
|-----------------------------------------+----------------------|
|без мовного телефонного зв'язку |80 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|з мовним телефонним зв'язком |65 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|3. Роботи, що вимагають зосередженості та|60 |
|уваги | |
------------------------------------------------------------------
8.1.12. Рівні вібрації на робочих місцях під час роботи гірничошахтного устаткування не повинні перевищувати гранично допустимих значень, наведених у таблиці 8.2.
Таблиця 8. 2
------------------------------------------------------------------
|Вид |Категорія вібрації (вид |Коректовані щодо частоти та |
|вібрації |машин та устаткування) |еквівалентні коректовані |
| | |значення, дБ |
| | |-----------------------------|
| | |віброприскорен-|віброшвидко- |
| | | ня |сті |
|---------+------------------------+---------------+-------------|
|Локальна |Відбійні молотки, |126 |112 |
| |свердла, перфоратори | | |
|---------+------------------------+---------------+-------------|
|Загальна |Транспортна (самохідний |112 |116 |
| |шахтний транспорт) | | |
|---------+------------------------+---------------+-------------|
| |Транспортно-технологічна|109 |101 |
| |(гірничі комбайни, | | |
| |шахтні навантажувальні | | |
| |машини, самохідні | | |
| |бурильні установки) | | |
|---------+------------------------+---------------+-------------|
| |Технологічна (насоси, |100 |92 |
| |вентилятори, підйомні | | |
| |машини, компресори та | | |
| |ін.) | | |
------------------------------------------------------------------
8.1.13. Контроль за дотриманням допустимих рівнів і тривалості дії шуму та вібрації має здійснюватися установами Держсанепідемслужби в областях, містах, районах відповідно до вимог Державних санітарних правил та норм "Підприємства вугільної промисловості", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.12.2002 N 468 та зареєстрованих в Мін'юсті України 20.06.2003 за N 498/7819.
8.1.14. На кожній діючій шахті та тій, що будується або ліквідовується, мають здійснюватися оцінка та контроль радіаційної обстановки, а в разі потреби - комплекс організаційно-технічних заходів відповідно до Керівництва з оцінки та контролю радіаційної обстановки на вугільних шахтах, затвердженого Держвуглепромом України 14.09.94 (далі - КД 12.5.005-94).
Налагодження радіоізотопних приладів і засобів контролю автоматизації промислових установок повинні проводитися суб'єктом господарської діяльності, що має відповідний Дозвіл Держнаглядохоронпраці України ( 1631-2003 ), перед уведенням в експлуатацію і надалі - 1 раз на рік.
8.1.15. Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань, у тому числі з приладами, що діють з використанням випромінювання, повинні здійснюватися за вимогами норм радіаційної безпеки та санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами.
8.2. Шахтна атмосфера
8.2.1. Шахтна атмосфера за своїм складом, температурою та вологістю повинна забезпечувати нормальну життєдіяльність людини протягом усього часу її перебування під землею.
8.2.2. У діючих гірничих виробках, де постійно (протягом зміни) перебувають люди, температура та вологість повітря повинні відповідати нормам, наведеним у таблиці 8.3.
Якщо параметри мікроклімату відрізняються від граничнодопустимих величин, у виробках повинна застосовуватися система заходів, спрямованих на запобігання перегрівання та переохолодженню організму працівників: загальношахтне кондиціонування повітря; спорудження спеціальних камер з кондиціонуванням повітря у них; подавання свіжого (охолодженого) повітря вентилятором місцевого провітрювання до робочих місць; застосування засобів індивідуального протипилового захисту (курток, жилетів, костюмів) та ін.
Таблиця 8.3
------------------------------------------------------------------
| Швидкість | Допустима температура, град.С, з відносною |
| повітря, | вологістю, % |
| м/с |------------------------------------------------|
| |75% і менше |76-90% |понад 90% |
|---------------+----------------+----------------+--------------|
|До 0,25 |24 |23 |22 |
|---------------+----------------+----------------+--------------|
|0,26-0,50 |25 |24 |23 |
|---------------+----------------+----------------+--------------|
|0,51-1,00 |26 |25 |24 |
|---------------+----------------+----------------+--------------|
|1,01 та вище |26 |26 |26 |
------------------------------------------------------------------
8.2.3. Якщо вміст пилу в повітрі робочої зони перевищує граничнодопустиму концентрацію (таблиця 8.4), повинен застосовуватися додатковий комплекс заходів щодо знепилення повітря та засоби індивідуального захисту органів дихання від пилу. При цьому необхідно вести облік пилових навантажень на організм працівників з метою визначення безпечного часу роботи в контакті з пилом.
Таблиця 8.4
Граничнодопустимі концентрації (далі - ГДК)
пилу вугільних шахт
------------------------------------------------------------------
|Якісна характеристика |Уміст вільного діоксиду|ГДК, мг/куб.м, за|
|пилу |кремнію в пилу, % |загальною масою |
|----------------------+-----------------------+-----------------|
|Породний, |від 10 до 70 |2 |
|вуглепородний | | |
|----------------------+-----------------------+-----------------|
|Вуглепородний, |від 5 до 10 |4 |
|вугільний | | |
|----------------------+-----------------------+-----------------|
|Антрацитовий |до 5 |6 |
|----------------------+-----------------------+-----------------|
|Пил кам'яного вугілля |до 5 |10 |
------------------------------------------------------------------
8.3. Засоби індивідуального захисту
8.3.1. Працівники шахт мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) згідно з діючими нормами та навчені правилам користування ними.
8.3.2. На шахтах мають бути приміщення для зберігання, перевірки, очищення та ремонту ЗІЗ.
Зберігання засобів індивідуального захисту поза територією шахти не дозволяється.
8.3.3. Для захисту очей повинні застосовуватися захисні окуляри, екрани або щитки.
8.3.4. Для захисту від опіків електролітом у зарядних камерах повинні бути відповідні засоби, що нейтралізують дію їдкого лугу.
8.3.5. Буріння шпурів перфораторами, керування пневматичними лебідками, обслуговування компресорів без застосування ЗІЗ органів слуху не допускається.
8.3.6. В очисних та підготовчих вибоях, а також під час перекріплення гірничих виробок окрім захисних касок в обов'язковому порядку повинні застосовуватися ЗІЗ хребта (протирадикулітні пояси), рук та ніг працюючих.
8.3.7. Працівники, які ведуть роботи у вибоях тонких пластів, повинні забезпечуватись і користуватися ЗІЗ, що запобігають захворюванням на бурсит.
8.4. Медичне та гігієнічне забезпечення
8.4.1. На шахтах згідно із санітарними нормами мають обладнуватися підземні та поверхневі медпункти.
Підземний медпункт повинен розміщуватися в приствольному дворі та в спеціальній камері на свіжому струмені повітря на шляху пересування основної маси працівників. У разі великої довжини виробок підземні медпункти можуть бути наближені до місця найбільшої концентрації робочих місць.
8.4.2. Усі працівники шахти повинні бути навчені наданню першої невідкладної допомоги потерпілим та мати із собою індивідуальні перев'язувальні пакети в міцній водонепроникній оболонці.
8.4.3. У всіх цехах поверхні шахти, гардеробних та надшахтних спорудах, у приствольних дворах, на підземних дільницях, біля виходів із очисних вибоїв та у вибоях підготовчих виробок, а також у машинних камерах повинні бути укомплектовані аптечки для надання першої невідкладної допомоги та носилки з твердим ложем.
Носилки повинні бути пристосовані до встановлення їх у санітарному транспорті без перевантаження потерпілого.
8.4.4. Адміністративно-побутові комбінати шахт повинні розміщуватися поряд із надшахтною спорудою та з'єднуватися з нею утепленим переходом.
У надшахтній споруді в місцях очікування людей у зимовий період температура повітря повинна бути не меншою за + 16 град.С.
8.4.5. Для працюючих на відкритому повітрі шахтної поверхні, коли температура нижча за +10 град.С, необхідно передбачати приміщення для зігрівання з температурою не нижче ніж +22 град.С та рухомістю повітря до 0,2 м/с. Приміщення повинні забезпечуватися питною водою та окропом.
8.4.6. Санітарно-побутові приміщення в шахтному адмінпобуткомбінаті повинні бути обладнані згідно з діючими будівельними та санітарними нормами і правилами. У них повинна підтримуватися чистота, свіже повітря, а температура в душових та гардеробних має бути не нижче ніж +22 град.С.
На шахтах, що будуються, перед початком робіт з проходки стволів та штолень повинні влаштовуватися санітарно-побутові приміщення.
8.4.7. Вугільні шахти для питних потреб та прання одягу повинні забезпечуватися питною водою, якість якої відповідає вимогам державного стандарту.
В аварійних випадках дозволяється використання очищеної та знезараженої шахтної води в душових за погодженням з установами Держсанепідемслужби в областях, містах, районах.
8.4.8. Роздягальні та душові повинні мати 45-хвилинну пропускну здатність. Душові повинні забезпечуватися гарячою та холодною водою з розрахунку 60 л на кожного, хто миється, та мати змішувальне устаткування. Крани, що регулюють подавання холодної та гарячої води, повинні мати розпізнавальні знаки або написи.
Підігрівання води для душових повинне здійснюватися в підігрівачах. Використовувати відкриту пару для підігрівання води не дозволяється.
Труби, якими підводиться гаряча вода до відділення для миття, повинні бути ізольованими або огородженими на висоту не менше 2 м.
Максимально допустима температура гарячої води повинна бути +65 град.С, а мінімальна - +37 град.С.
8.4.9. У шахтних лазнях працівники шахт повинні забезпечуватися: милом у розрахунку не менше ніж 800 г на людину на місяць, мочалками, рушниками та лазневим взуттям, виготовленим із пластмаси чи гуми.
Використання дерев'яних взуття, решіток та лавок у відділеннях, де миються, не дозволяється.
У гардеробних та душових підлога повинна бути влаштована таким чином, щоб була не слизькою та запобігати падінню людей від ковзання.
8.4.10. На кожній шахті повинні проводитися ультрафіолетове опромінювання, інгаляції, а також процедури з нейтралізації дії шкідливих факторів та відновлення працездатності працівників.
8.4.11. На кожній шахті повинне бути організоване щоденне прання натільної білизни, прання або хімічне очищення спецодягу не рідше одного разу на тиждень, своєчасний ремонт спецодягу та спецвзуття, а також санітарна обробка протипилових респіраторів, захисних касок, онуч (шкарпеток) та спецвзуття.
Не дозволяється використання в шахті натільної білизни, сорочок, светрів, підшоломників, підкладок, спецодягу та рукавичок із синтетичних матеріалів.
8.4.12. Підприємство зобов'язане забезпечити всіх працюючих газованою водою та іншими напоями, рекомендованими органами охорони здоров'я. В умовах охолоджувального мікроклімату працівники повинні забезпечуватися гарячим чаєм.
Усі підземні працівники повинні споряджатися флягами або небиткими термосами місткістю не меншою ніж 0,75 л. Фляги і термоси повинні мати ремені для носіння, зберігатися та щодня оброблятися централізовано на питній станції.
До робочих місць у разі потреби відправляються герметичні посудини з газованою водою або іншими напоями для наповнення фляг та термосів.
8.4.13. На кожній шахті повинна бути їдальня або буфет із гарячим харчуванням, які працюють у період перезміни.
8.4.14. Особи, які обслуговують питне водопостачання, їдальні та буфети на шахті, повинні проходити медичні огляди в строки, встановлені органами Держсанепідемнагляду.
8.4.15. У приствольних дворах, у місцях очікування підземного транспорту та на дільницях за проектами, погодженими з установою Держсанепідемслужби в області (місті, районі), повинні влаштовуватися туалети.
Туалети повинні двічі на тиждень очищуватися на поверхні в спеціальних утеплених зливних пунктах та дезінфікуватися. Місце розташування зливного пункту погоджується з установою Держсанепідемслужби в області (місті, районі).
8.4.16. У разі появи в адміністративно-побутовому комбінаті (будівлі) або в гірничих виробках шахт гризунів та комах повинні своєчасно здійснюватися заходи щодо їх знищення.
8.5. Екологія
8.5.1. Під час ведення гірничих робіт на шахтах повинні здійснюватися спеціальні заходи щодо збереження водного басейну, приземного шару атмосфери та рельєфу місцевості. Порушені ділянки земної поверхні повинні рекультивуватися.
8.5.2. Вода, відкачувана з шахт, шламові води, а також господарсько-побутові стоки перед викидом їх до гідрографічної мережі повинні очищатися та знезаражуватися згідно з вимогами законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Фізико-хімічний та бактеріологічний аналіз цих вод повинен здійснюватися не рідше одного разу на квартал.
8.5.3. Не дозволяється виливання (проливання) нафтопродуктів, водоемульсій, хімічних та інших забруднювальних речовин у гірничих виробках та на поверхні.
За наявності поблизу та на гірничих відводах шахт виробництв токсичних, хімічних речовин повинен бути виконаний прогноз їх проникнення в гірничі виробки з розробкою комплексу заходів щодо його запобігання та безпечного ведення гірничих робіт.
8.5.4. З метою запобігання викидам забруднювальних речовин стаціонарними джерелами в атмосферу понад гранично допустимі норми повинні здійснюватися спеціальні профілактичні заходи, погоджені з установами Держсанепідемслужби в областях (містах, районах) та охорони довкілля.
8.5.5. У разі проектування шахт як правило передбачається безвідхідна технологія із залишенням породи в шахті або з використанням її як сировини для промислових та господарських потреб.
При проектуванні та будівництві нових горизонтів (блоків, панелей) діючих шахт повинне передбачатися повне або часткове залишення породи в шахті.
8.5.6. Закладання нових та експлуатація діючих породних відвалів, а також їх гасіння, розробка та розбирання здійснюються відповідно до проектів або розділів проектів будівництва (реконструкції, ліквідації) шахт та збагачувальних фабрик.
8.5.7. На діючих породних відвалах застосовуються ефективні заходи щодо запобігання їх займання та вітровій ерозії.
Не дозволяється експлуатація породних відвалів, які горять. Породні відвали, які горять, підлягають обов'язковому гасінню.
8.5.8. Для породних відвалів заввишки понад 10 м установлюється механічна захисна зона. За контуром механічної захисної зони повинні встановлюватися знаки, що забороняють вхід до зони.
Не допускається розміщення житлових, виробничих та інших будинків та споруд із постійною або тимчасовою присутністю людей у межах механічної захисної зони (крім будинків та споруд, пов'язаних із експлуатацією відвалів).
У межах механічної зони, але не ближче ніж за 10 м від проектного контуру відвалів заввишки до 28 м і не ближче ніж за 50 м від проектного контуру відвалів заввишки більше ніж 28 м дозволяється розміщувати лише інженерні комунікації. При цьому на період виконання робіт на інженерних комунікаціях роботи на відвалах повинні зупинятися.
8.5.9. Максимальна висота породних відвалів визначається з умов стійкості їхніх укосів та несучої здатності основи. Експлуатація породних відвалів заввишки понад 100 м дозволяється лише з дозволу органу Держнаглядохоронпраці України.
8.5.10. Породні відвали, що закладаються наново, повинні бути плоскої форми. Доцільно розміщувати їх у балках, ярах та відроблених кар'єрах із забезпеченням відводу та пропуску дощових та паводкових вод з обов'язковим зняттям родючого шару.
8.5.11. Закладання нових породних відвалів або будівництво лікувально-профілактичних, культурно-побутових та житлових будинків потрібно здійснювати із залишенням санітарно-технічної зони завширшки не менше ніж 500 м, а для діючих породних відвалів, які не горять, санітарна зона встановлюється за узгодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України, установою Держсанепідемслужби в області (місті, районі) і місцевим органом виконавчої влади - не ближче ніж межа механічної захисної зони. Відстань від породних відвалів до стволів (шурфів) повинна бути не менше ніж 200 м.
Породні відвали слід розташовувати з підвітряного боку (для вітрів переважного напрямку) відносно житлових будинків, приміщень громадського та комунального призначення, а також стволів (шурфів).
8.5.12. Не дозволяється розміщувати породні відвали на площах з незатампонованими свердловинами та шурфами, на виходах пластів вугілля з потужністю наносів до 5 м, а також на майданчиках, підроблення яких несе за собою утворення провалів на поверхні.
Провали від ведення гірничих робіт можуть використовуватися для розміщення гірничих порід за умови бортування провалів та засипання розкритих корінних порід глинистими наносами шаром завтовшки не менше ніж 5 м, а також за відсутності протікання (підсосів) повітря через провали до гірничих виробок і небезпеки раптового осідання провалів у процесі їх заповнення, що визначається на підставі маркшейдерського прогнозу.
8.5.13. У разі виявлення ознак деформації в процесі експлуатації, гасіння та розбирання породного відвалу роботи повинні бути призупинені до розробки спеціальних заходів щодо подальшого безпечного ведення робіт.
8.5.14. Під час гасіння породних відвалів, які горять, здійснюється вимірювання концентрації оксиду вуглецю та сірчистого ангідриду на робочих місцях перед початком кожної зміни. За наявності шкідливих газів у кількості, що перевищує допустимі норми, повинні вживатися заходи, що гарантують безпеку робіт.
8.5.15. Списання породного відвалу з числа тих, що горять, оформлюється актом комісії з представників шахти, територіального органу Держнаглядохоронпраці України, установи Держсанепідемслужби в області (місті, районі), Мінприроди України, МакНДІ, НДІГС та (за погодженням) представників місцевих органів виконавчої влади за наявності акта температурної зйомки. Акт складається в такій кількості примірників, яка дорівнює кількості представлених у комісії органів. Один примірник залишається на шахті, інші передаються до зазначених організацій, де зберігаються у встановленому порядку.
8.5.16. Не допускається:
а) складання в породні відвали неостиглої золи котельних установок та легкозаймистих матеріалів (лісу, тирси, паперу, обтирального матеріалу та ін.);
б) експлуатація териконів без оснащення їх східцями;
в) ведення робіт із гасіння та розбирання відвалів у нічний час;
г) проведення на породних відвалах будь-яких робіт, пов'язаних із присутністю людей під час зливових опадів та грози;
ґ) розміщення на породних відвалах шламонакопичувачів;
д) подавання води до тріщин та порожнин від вигоряння на відвалі без додаткових заходів безпеки;
е) виконання робіт з формування, гасіння та розбирання породних відвалів одним працівником;
є) піднімання (спускання) працівників у скіпах (вагонетках) на терикон;
ж) самовільне розбирання породних відвалів.
8.5.17. Усі породні відвали підлягають рекультивації (озелененню). На діючих плоских породних відвалах рекультивація повинна здійснюватися з відставанням не більше ніж на один ярус.
8.5.18. У разі вивезення вугілля та породи канатними дорогами, автомобільним, конвеєрним та рейковим транспортом не дозволяється складання та вивантаження їх у невизначених місцях.
Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 1
до пункту 2.5.2 Правил
безпеки у вугільних шахтах
Форма
КНИГА
ОГЛЯДУ СТВОЛІВ ШАХТ
Шахта ___________________________________________________________
Організація, до складу якої входить підприємство ________________
_________________________________________________________________
Почата ________________ 200__ року
Закінчена _______________ 200__ року
-------------------------------------------------------------------------------------------------
| Дата | Стан | Час |Характер|Причина| Підписи |Заходи щодо|Тривалість | Підпис |
|огляду|кріплення| виявлення |пошко- |пошко- | того, хто | усунення |зупинки | головного |
| | та |пошкодження|дження |дження |здійснював |пошкоджень |підйому для | інженера |
| |армування| | | | огляд і | |усунення |шахти після |
| | | | | | особи, | |пошкодження,| ліквідації |
| | | | | | відпові- | |год, хв |пошкодження,|
| | | | | |дальної за | | | дата |
| | | | | |стан ствола| | | |
|------+---------+-----------+--------+-------+-----------+-----------+------------+------------|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
|------+---------+-----------+--------+-------+-----------+-----------+------------+------------|
| | | | | | | | | |
|------+---------+-----------+--------+-------+-----------+-----------+------------+------------|
| | | | | | | | | |
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. У книзі записуються всі зауваження, несправності,
пошкодження провідників та кріплення ствола, а також трубопроводів
та порушення у прокладці кабельних ліній.
2. Книга повинна бути пронумерована, прошита та скріплена
печаткою шахти (пункт 2.5.2 Правил).
Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 2
до пунктів 3.3.4, 3.3.5
Правил безпеки у вугільних
шахтах
Форма
КНИГА
ОГЛЯДУ ВЕНТИЛЯЦІЙНИХ УСТАНОВОК
ТА ПЕРЕВІРКИ РЕВЕРСУВАННЯ
Місце установки _________________________________________________
Шахта ___________________________________________________________
Організація, до складу якої входить підприємство ________________
_________________________________________________________________
Почата ___________ 200__ року
Закінчена _________ 200__ року
Тип вентилятора та номер агрегату _________________
_________________
Огляд вентиляційної установки
---------------------------------------------------------------------
|Дата | Дефекти, | Підпис |Застосовані| Підпис |Підписи про|
|огляду| виявлені |особи, яка |заходи щодо|особи, що |приймання, |
| | під час |здійснювала| усунення | усунула |зауваження |
| | огляду | огляд | дефектів | дефекти. | посадових |
| |вентиляційної| | | Дата | осіб |
| | установки | | |закінчення| |
| | разом з | | | робіт | |
| | будівлею | | | | |
|------+-------------+-----------+-----------+----------+-----------|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|------+-------------+-----------+-----------+----------+-----------|
| | | | | | |
---------------------------------------------------------------------
Перевірка реверсивних,
перемикаючих та герметизуючих пристроїв
і реверсування вентиляційного струменя
------------------------------------------------------------------------------------------------------
|Дата | Дефекти, |Намічені | Тривалість | Тривалість|Кількість повітря, | Підписи | Вказівки |
|пере-| виявлені | заходи |переведення | зміни | що надходить до | осіб, що | головного |
|вірки| під час | щодо |вентиляці- | напряму | шахти після |здійснювали|інженера шахти|
| | перевірки |усунення | йної |вентиляцій-| реверсування | перевірку | |
| |реверсивних,|виявлених|установки на| ного | вентиляційного | | |
| |перемикаючих|дефектів |реверсивний | струменя, | струменя | | |
| | та герме- | |режим, хв | хв | | | |
| | тизуючих | | | |-------------------| | |
| | пристроїв | | | |куб./с|% від витрат| | |
| | під час | | | | |повітря при | | |
| | огляду | | | | |нормальному | | |
| | каналу | | | | |режимі | | |
|-----+------------+---------+------------+-----------+------+------------+-----------+--------------|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
|-----+------------+---------+------------+-----------+------+------------+-----------+--------------|
| | | | | | | | | |
------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. Для кожного вентиляторного агрегату в книзі відводиться
окрема сторінка.
2. Книга повинна бути прошита та скріплена печаткою, а
сторінки пронумеровані (пункт 3.3.4 Правил).
Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 3
до пункту 3.3.6 Правил
безпеки у вугільних шахтах
Форма
КНИГА
ОБЛІКУ РОБОТИ ВЕНТИЛЯЦІЙНОЇ УСТАНОВКИ
Місце установки _________________________________________________
Шахта ___________________________________________________________
Організація, до складу якої входить підприємство ________________
_________________________________________________________________
Почата _______________ 200__ року
Закінчена _____________ 200__ року
Тип вентилятора та номер агрегату ______________
______________
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
|Дата| Час | Номер | Показання |Температура| Зупинки |Помічені | Підпис | Підпис |Зауваження|
| |(год,|агрегату,| вимірювальних |підшипни- | вентиляторних |порушення| чергового | машині- |посадових |
| | хв) |що працює| приладів |ків, град.С| агрегатів |у стані | машиніста | ста, що | осіб |
| | | |-------------------| |-------------------|агрегатів| або особи,| прийняв | |
| | | |тиск, |подавання,| |тривалість|причини |(підшип- | що | зміну | |
| | | |даПа (мм|куб.м/с | |(з якого | | ників |обслуговує | | |
| | | |вод.ст.)| | |до якого | | двигуна | пульт | | |
| | | | | | |часу) | | та ін.) |дистанцій- | | |
| | | | | | | | | | ного | | |
| | | | | | | | | |управління | | |
| | | | | | | | | |та контролю| | |
| | | | | | | | | | роботи | | |
|----+-----+---------+--------+----------+-----------+----------+--------+---------+-----------+---------+----------|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
|----+-----+---------+--------+----------+-----------+----------+--------+---------+-----------+---------+----------|
| | | | | | | | | | | | |
|----+-----+---------+--------+----------+-----------+----------+--------+---------+-----------+---------+----------|
| | | | | | | | | | | | |
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. Книга ведеться черговим машиністом вентиляційної установки
або особою, що обслуговує пульт дистанційного управління та
контролю роботи вентиляційної установки (пункт 3.3.6 Правил).
2. Покази вимірювальних приладів (графи 4-6) мають
заповнюватись черговим машиністом кожні 2 години. У графі 9
записуються помічені машиністом порушення в стані установки.
3. Для автоматизованих вентиляційних установок у графах 4-6
реєструються лише сигнали про відхилення режиму роботи установки
від заданих параметрів, а у графі 2 - час їх надходження.
4. Графи 4 та 5 на установках, оснащених самописними
приладами, не заповнюються (пункт 3.3.6 Правил).
5. Черговим машиністом або особою, що обслуговує пульт
дистанційного управління, на початку кожної зміни на діаграмах
самописних приладів робиться позначка із зазначенням дати та часу.
Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 4
до пунктів 3.5.12, 3.7.6,
3.7.7, 3.7.8 Правил безпеки
у вугільних шахтах
Форма
КНИГА
ВИМІРІВ МЕТАНУ ТА ОБЛІКУ ЗАГАЗУВАНЬ
(ПІДВИЩЕНИХ КОНЦЕНТРАЦІЙ ДІОКСИДУ ВУГЛЕЦЮ
(ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ)
Шахта ___________________________________________________________
Організація, до складу якої входить підприємство ________________
_________________________________________________________________
Категорія за газом_______________________________________________
Почата ______________ 200__ року
Закінчена ____________ 200__ року
Форма 1
Результати вимірів концентрації метану
Найменування та номер дільниці__________________________________
Місяць __________________ рік _____
---------------------------------------------------------------------------------------------------------
|Найменування| Результати вимірів концентрації метану, % | Число | Підпис |Підпис |Примітки|
|виробки |-----------------------------------------------| випадків |начальника |головного| |
| | числа місяця |перевищення|дільниці за|інженера | |
| |-----------------------------------------------|норм умісту|I, II, III |шахти | |
| | 1 | 2 |...| 31 | метану за | декади | | |
| |-----------------------------------------------| місяць | | | |
| | зміни | | | | |
| |-----------------------------------------------| | | | |
| |I |II |III|IV |I |II |III|IV |...|I |II |III|IV| | | | |
|------------+--+---+---+---+--+---+---+---+---+--+---+---+--+-----------+-----------+---------+--------|
| | | | | | | | | | | | | | | | | | |
|------------+--+---+---+---+--+---+---+---+---+--+---+---+--+-----------+-----------+---------+--------|
| | | | | | | | | | | | | | | | | | |
---------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. Форма 1 (пункт 3.5.12 Правил) заповнюється щоденно, при
цьому з наряд-путівок переносяться до книги результати вимірювань
у таких пунктах:
у надходжуваних на виїмкові дільниці вентиляційних струменях;
у надходжуваних до очисних виробок вентиляційних струменях
при послідовному провітрюванні лав (для інших за ходом руху
вентиляційного струменя лав);
у вихідних з очисних виробок та виїмкових дільниць
вентиляційних струменях за відсутності реєстрації телеінформації
датчиків метану;
в інших місцях, у яких результати вимірів використовуються в
розрахунках багатогазовості.
2. Для вихідних струменів очисних виробок в одній графі
записуються у вигляді дробу два значення концентрації: у
чисельнику - максимальне, у знаменнику - середнє.
3. Через кожні 10 днів начальник дільниці незалежно від
щозмінного ознайомлення із вмістом газу у виробках за
наряд-путівками знайомиться з результатами вимірів концентрації за
декаду та розписується у відповідній графі.
Форма 2
Облік загазувань
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | Дата |Найменуваня|Уміст метану в | Причина |Трива- | Утрати через| Підписи |Заходи | Підписи |Підпис | |та час | пласта | місці зага- |загазуван- |лість | загазування |відповідальних | для |начальників|головного| |виявле-| дільниці, | зування, % | ня. Вид |загазу-| | осіб за |запобі-| техноло- |інженера | | ння | виробки |---------------|загазування|вання, |--------------+---------------| гання | гічної |шахти | |загазу-| |місце |максима-|(технологі-|год, хв| у |видобу-|розга- |розслі-|загазу-| дільниці | | | вання,| |виміру|льна | чне, | |прове-|тку, т |зування|дування| ваням |та дільниці| | |год, хв| | |концен- | аварійне) | |денні | | | | | ВТБ | | | | | |трація | | |виро- | | | | | | | | | | | | | |бок, м| | | | | | | |-------+-----------+------+--------+-----------+-------+------+-------+-------+-------+-------+-----------+---------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | |-------+-----------+------+--------+-----------+-------+------+-------+-------+-------+-------+-----------+---------| | | | | | | | | | | | | | | ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. У формі 2 (пункти 3.7.6, 3.7.8 Правил) реєструються
випадки загазування виробок.
2. У графі 2 крім найменування пласта, дільниці, виробки, в
яких виявлене накопичення метану (загазування), зазначається вид
загазування (місцеве, шарове або загальне) та місце загазування
(привибійний простір, куток, купол за кріпленням, сполучення лави
з вентиляційним штреком тощо).
3. У графі 6 зазначається час, що пройшов із моменту
виявлення загазування (визначається під час розслідування причин
загазування) до повного розгазування.
4. У графі 11 записуються заходи для запобігання загазуванню
із зазначенням обсягів, термінів виконання робіт та осіб, що
відповідають за їх виконання.
5. У графі 12 підписуються начальник дільниці ВТБ і начальник
технологічної дільниці, у виробках якої сталось загазування.Форма 3
Облік суфлярних виділень і проривів метану
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ | Номер | Вид |Назва |Найменування| Місце |Концентрація|Витрата |Максимальна|Тривалість|Роботи, що |Геологічні|Заходи, що|Підпис | Підпис | | суфляру |метанови-| та | виробки |виникнення| метану у |повітря,|зареєстро- | дії |проводились|порушення,| здійсню- |началь- | голов- | |(прориву),|ділення |символ| | суфляру |вихідному з |куб.м/хв|вана | суфляру |у виробці | наявні у |вались під|ника | ного | |дата й час|(суфляр, |пласта| |(прориву) | виробки | |витрата |(прориву),|перед | місці чи | час |дільниці|інженера| |виникнення|прорив) | | |у виробці |струмені під| |метану, | діб |суфлярним | поблизу |ліквідації|ВТБ та | шахти | | | | | | | час дії | |куб.м/хв | |виділенням | суфляру |суфлярного|началь- | | | | | | | | суфляру | | | |(проривом) |(прориву) |виділення |ника | | | | | | | |(прориву), %| | | |метану | |(прориву) |техноло-| | | | | | | | | | | | | | |гічної | | | | | | | | | | | | | | |дільниці| | |----------+---------+------+------------+----------+------------+--------+-----------+----------+-----------+----------+----------+--------+--------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | |----------+---------+------+------------+----------+------------+--------+-----------+----------+-----------+----------+----------+--------+--------| | | | | | | | | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. У формі 3 (пункт 3.7.7 Правил) реєструються всі випадки
суфлярних виділень та проривів метану з підошви гірничих виробок у
порядку їх виникнення. Нумерація суфлярних виділень (проривів)
ведеться загальна за шахтою. На планах гірничих робіт місце
суфлярного виділення (прориву) позначається червоним колом,
зазначається його порядковий номер і дата виникнення.
2. Реєстрація кожного суфляру (прориву) здійснюється не
пізніше наступного дня з подальшим доповненням у разі отримання
нових даних про нього.
3. У графі 2 показується вид метановиділення: суфляр або
прорив метану. Розпізнавальними ознаками прориву метану з підошви
є наявність "свіжих" техногенних тріщин у підошві виробок,
підняття порід підошви.
4. У графі 4 крім місця виникнення суфляру (прориву) відносно
вибою виробки показується звідки здійснювалося виділення метану: з
пласта або з порід покрівлі (підошви) виробки.
5. У графи 5 та 6 заносяться результати вимірів концентрації
метану та витрати повітря після отримання про них нових даних, а
також дата здійснення вимірів.
6. Витрата газу під час дії суфляру (прориву) визначається з
різниці витрати газу, виміряного перед місцем виділення метану та
за ним. Для цього у зазначених пунктах виробки одночасно
вимірюються витрати повітря та концентрація метану. Якщо виміри
перед місцем виділення метану здійснити неможливо, витрата
визначається за різницею витрати метану, що виділявся з виробки до
появи в ній суфлярного виділення (прориву) та при діючому суфлярі
(прориві). Перший приймається за результатами найближчого
планового виміру, а другий визначається безпосереднім вимірюванням
витрати повітря та концентрації метану.Форма 4
Облік підвищеної концентрації
діоксиду вуглецю (вуглекислого газу)---------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | Назва | Дата | Дата | Результати вимірів | Час, | Причини | Заходи, |Підпис |Підпис | | виробки із | та час | та час |------------------------| протягом | появи | здійснені|начальника|головного| |зазначенням |виявлення|здійсне-|місце |витрата |концен- | якого |підвищеної| для |дільниці |інженера | | місця, де |підвище- | ння |виміру|повітря,|трація | спостері-|концентра-|ліквідації|ВТБ та |шахти | | виявлена | ної |вимірів,| |куб.м/хв|діоксиду| галась | ції |підвищеної|начальника| | | підвищена | концен- |год, хв | | |вуглецю |підвищена | |концентра-|техноло- | | |концентрація| трації, | | | |(вугле- |концентра-| | ції |гічної | | | |год. хв | | | |кислого | ція, год | | |дільниці | | | | | | | |газу), %| | | | | | |------------+---------+--------+------+--------+--------+----------+----------+----------+----------+---------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | |------------+---------+--------+------+--------+--------+----------+----------+----------+----------+---------| | | | | | | | | | | | | ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. У формі 4 (пункти 3.7.7, 3.7.8 Правил) реєструються всі
випадки підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого
газу) у виробках негазових шахт. Реєстрація здійснюється не
пізніше наступного дня з моменту виявлення у виробках підвищеного
вмісту діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) з подальшим
доповненням у разі отримання нових даних.
2. До графи 5 заносяться результати вимірів витрат повітря,
здійснених у виробці, в якій мали місце підвищені концентрації
діоксиду вуглецю (вуглекислого газу).
3. Результати вимірів концентрації діоксиду вуглецю
(вуглекислого газу) заносяться до графи 6.Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 5
до пунктів 4.1.15, 4.1.16,
4.10.1, 4.10.11, 4.14.4
Правил безпеки у вугільних
шахтах
Форма
КНИГА
ОГЛЯДУ ПІДЙОМНОЇ УСТАНОВКИПідйом __________________________________________________________ Шахта ___________________________________________________________ Організація, до складу якої входить підприємство ________________ _________________________________________________________________
Почата ___________ 200__ року
Закінчена _________ 200__ року
Розділ I. Огляд стану деталей підйомної установки
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
| N | |Місяць, рік |
|з/п | |-------------------------------------------------------------------------------------|
| | |числа місяця |
| | |-------------------------------------------------------------------------------------|
| | |1|2|3|4|5|6|7|8 |9 |10|11|12|13|14|15|16|17|18|19|20|21|22|23|24|25|26|27|28|29|30|31|
|----+-----------------------------------------+-+-+-+-+-+-+-+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--+--|
| 1 | 2 |3|4|5|6|7|8|9|10|11|12|13|14|15|16|17|18|19|20|21|22|23|24|25|26|27|28|29|30|31|32|33|
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
1 Підйомна машина:
а) барабан (приводний шків);
б) гальмо (комплекс);
в) редуктор муфти;
г) індикатор (вказівник глибини)
2. Електрообладнання:
а) запобіжні та захисні пристрої
(обмежувач швидкості, кінцеві вимикачі,
швидкостевимірювач та ін.);
б) електродвигуни підйомної машини,
перетворююча група (у разі системи Г-Д)
та тиристорний перетворювач (у разі
системи ТП-Д);
в) розподільний пристрій та реверсори;
г) командоапарат, роторна магнітна
станція та рідинний реостат;
ґ) пульт управління;
д) апаратура автоматизації, сигналізації
та вимірювальні прилади
3. Шківи:
а) футерівка;
б) підшипники;
в) спиці та обід;
г) стан мастил
4. Підйомна посудина, противага:
а) підвісний пристрій;
б) стопорні та огороджувальні пристрої
(двері);
в) парашути;
г) напрямні пристрої;
ґ) стояки, балки, вушка
5. Кулаки
6. Майданчики, які хитаються
7. Провідники та розпіри
8. Завантажувальні пристрої
9. Розвантажувальні пристрої
10. Стопори
11. Амортизувальні пристрої багатоканатних
підйомних установок
12. Виробка та шляхове господарство
13. Підтримувальні та віджимні ролики
14. Підвіски та парашути людських вагонеток
15. Натяжний пристрій:
а) натяжний шків;
б) каретка
16. Підпис особи, яка здійснювала оглядМісце для зауважень головного механіка шахти (начальника ДШТ)
Примітки:
1. Графа 3 заповнюється механіком підйому або особою,
призначеною для огляду підйомної установки. Графа 3 у свою чергу
розділена на графи за числами місяця; у цих графах робляться такі
відмітки:
"Н" - об'єкт несправний;
"Р" - об'єкт справний;
"О.Н." - огляду не було.
2. Для підземних пасажирських підвісних канатних доріг
заповнюються пункти 1, 2, 12, 13, 14, 15 та 16. Розділ II. Несправності підйомної установки
та заходи щодо їх усунення------------------------------------------------------------------ | Дата | Опис | Заходи щодо | Відмітка про | | |несправності|усунення дефекту або|виконання, підпис | | | механізму | неполадки, строк | виконавця та | | |або пристрою| виконання та |головного механіка| | | |прізвище виконавця | | |-----------+------------+--------------------+------------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | |-----------+------------+--------------------+------------------| | | | | | |-----------+------------+--------------------+------------------| | | | | | ------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. Особа, яка здійснювала огляд (черговий слюсар або механік
підйому), описує в графі 2 розділу II характер та ступінь
несправності об'єкта, відміченого знаком "Н" у розділі I.
2. У графі 3 розділу II головний механік зазначає заходи щодо
усунення виявлених дефектів та осіб, відповідальних за виконання
цих заходів.
3. Книга повинна бути пронумерована, прошита та скріплена
печаткою шахти (пункт 4.1.15 Правил).Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 6
до пунктів 4.10.5, 4.10.11
Правил безпеки у вугільних
шахтах
Форма
КНИГА
ПРИЙМАННЯ ТА ЗДАВАННЯ ЗМІНПідйом___________________________________________________________ Шахта ___________________________________________________________ Організація, до складу якої входить підприємство ________________ _________________________________________________________________
Почата _____________ 200__ року
Закінчена ___________ 200__ року
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |Дата |Час |Прізвище|Пожежні|Чистота | Стан елементів підйомної машини |Підпис |Заува-| | |зда- |маши- |засоби |примі- |------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------|про |ження | | |вання|ніста, | |щень та | гальмові |компре-|обмежувач |блоку- |кінцеві |покажчик|апаратура |стан |барабани |підши-|наявність мастила |апаратура|прийма-| | | |змін,|що | |темпе- | пристрої |сорна |швидкості,|вальні |вимикачі|глибини |сигналізації,|двигунів |і |пники |-------------------|автома- |ння | | | |год, |приймає | |ратура у|-------------|устано-|захист від|пристрої| |та |зв'язку та |та пускової|футерівка| |у підшип-|у картері|тизації |зміни | | | |хв |зміну | |машинно-|робочі|запо- |вка |напуску | | |швидко- |вимірювальні |електро- | | |никах |зубчастої| | | | | | | | |му залі | |біжні | |каната | | |стемір |прилади |апаратури | | | |передачі | | | | |-----+-----+--------+-------+--------+------+------+-------+----------+--------+--------+--------+-------------+-----------+---------+------+---------+---------+---------+-------+------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. До книги записується стан підйомної установки при
щозмінних оглядах, здійснюваних машиністами під час приймання та
здавання змін (пункт 4.10.5 Правил).
2. До графи 4 заноситься запис про наявність та стан усіх
пожежних засобів. Машиніст робить запис: "Повністю" або
"Некомплектне".
3. У графі 5 робиться відмітка про чистоту приміщення.
Машиніст робить запис: "Чисто" або "Брудно".
4. У графах 6-19 записується стан елементів підйомної машини.
Машиніст робить запис: "Справно" або "Несправно".
5. Елементи автоматизації в автоматизованих підйомах
оглядаються електрослюсарем-машиністом.
6. У графі 21 машиністи можуть робити записи про стан
елементів підйомної машини, що не увійшли до переліку граф 6-19. У
цій самій графі ставиться підпис перевіряючих (механіка підйому,
головного механіка шахти або організації, до складу якої входить
підприємство), в день перевірки підйомної машини).Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 7
до пунктів 4.10.11, 4.12.18,
4.13.4 Правил безпеки у
вугільних шахтах
Форма
КНИГА
ОГЛЯДУ КАНАТІВ ТА ЇХ ВИТРАТПідйом___________________________________________________________ Шахта ___________________________________________________________ Організація, до складу якої входить підприємство ________________ _________________________________________________________________
Почата _____________ 200__ року
Закінчена ___________ 200__ року
Розділ I. Запис результатів огляду канатів
(ліва сторінка книги - лівий /головний, тяговий/ канат),
(права сторінка книги - правий /головний, тяговий/ канат)-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |Лівий /правий/ (головний, тяговий) канат | |------------------------------------------------------------------------------------------------------------------| |Дата |Загальне|Число |Відстань |Подовження|Діаметр |Відстань до|Результати |Підпис |Підпис |Примітки| | |число |зламаних |до |каната, м |каната, мм |ділянки з |виміру |особи, |головно-| | | |зламаних|дротів на|найбільш | |--------------|найменшим |розподілу |яка |го | | | |дротів |кроці |пошкод- | |номіна-|найме-|діаметром |навантаження|здійсню-|механіка| | | | |звивку |женої | |льний |нший |каната від |між |вала |шахти | | | | |каната |ділянки | | | |його кінця |головними |огляд |або | | | | | |каната від| | | |у |канатами | |старшого| | | | | |причип- | | | |причипного |багато- | |механіка| | | | | |ного | | | |пристрою, м|канатних | | | | | | | |прист- | | | | |підйомних | | | | | | | |рою, м | | | | |машин | | | | |------+--------+---------+----------+----------+-------+------+-----------+------------+--------+--------+--------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. Ліва сторінка книги призначена для запису результатів
огляду лівого головного каната барабанних підйомних машин чи
головного каната машин з одноканатним шківом тертя (ШТ), права
сторінка - для запису результатів огляду правого головного каната.
2. Для запису результатів огляду канатів багатоканатних
машин, що врівноважують, і барабанних машин при врівноваженій
системі підйому ведуться окремі книги (пункт 4.10.11 Правил).
3. Під час щодобових оглядів заповнюються графи 1, 3, 5 та
10, під час щотижневих оглядів - графи 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9 та
10, під час щомісячних - усі графи.
4. У графі 12 головний механік шахти або старший механік
робить зауваження про загальний стан каната (про корозію, ознаки
деформації каната, відшарування дротів та ін.).
5. Результати інструментального контролю втрати перерізу
металу дротів каната, який проводиться не щодобово, а періодично
записуються через усю сторінку.
6. У графі 4:
6.1. Для головних канатів машин барабанного типу відстань
визначається від підйомної посудини;
6.2. Для головних канатів багатоканатних підйомних установок
визначення відстані проводиться від правої підйомної посудини;
6.3. Для канатів, що врівноважують (хвостових) визначення
відстані до найбільш ушкодженої ділянки проводиться від правої
підйомної посудини.
7. У графі 5 відзначається подовження каната, яке
відбувається внаслідок його розтяжки під час роботи, особливо в
перший період після навішування. У разі відрубки зайвої довжини
каната в графі 5 відмічається: "Відрублено...м".
8. У разі екстреного напруження каната терміново проводиться
його ретельний огляд і заповнюються всі потрібні графи. У цьому
разі в графі 5 указується загальне подовження каната, яке
відбулося внаслідок екстреного напруження.
9. У графі 11 головний механік робить відмітку: "Огляд після
екстреного напруження".
10. Під час щодобових оглядів канатів пасажирських канатних
доріг заповнюються графи 1, 3, 4 та 10, а при щомісячних - 1, 2,
3, 4, 6, 7, 8 та 11. При цьому в графі 4 місце розташування
найбільш пошкодженої ділянки вказується за номерами підвісок.
11. У разі заміни канатів через усю сторінку робиться
відмітка про знімання каната. Нижче робиться відмітка про
навішування нового каната та описуються конструкція, звивок,
діаметр каната та номер його останнього випробування на
канатно-випробувальній станції.Розділ II. Запис витрат канатів
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |Номер| Дата | Завод- |Заводсь-|ГОСТ |Конст- |Діаметр | Дата | Номер | Куди |Номер | Дата |Причини | Час |Термін | Підпис | |з/п |вигото-|виробник| кий |або ТУ|рукція | каната |навішу-| свідо- |навіше-|свідо- |зніман-|знімання|зберіга-|експлу-|механіка| | |влення |каната | номер | | та | за | вання | цтва та| ний |цтва та| ня |каната | ння |атації | шахти | | | та | | каната | |звивка |заводсь-|каната | дата | канат |дата |каната | | каната |каната | | | |отрима-| | | |каната | кими | |випробу-|(лівий |повтор-| | |до його | | | | | ння | | | | | даними | | вань | або |них | | | навішу-| | | | |каната | | | | | | |каната |правий)|випро- | | | вання, | | | | | | | | | | | | | |бувань | | | днів | | | |-----+-------+--------+--------+------+-------+--------+-------+--------+-------+-------+-------+--------+--------+-------+--------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. Розділ II книги призначений для обліку витрати канатів на
певній підйомно-транспортній установці та термінів їх служби.
2. У графі 6 розділу II вказуються скороченим позначенням
конструкція та звивок каната. (Канат з шістьма сталками по 36
дротів, ГОСТ 7668-80, хрестового правого звивка позначається
КрПр 6х36+1 о.с. ЛК).Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 8
до пунктів 5.12.2, 5.12.6,
5.12.10 Правил безпеки у
вугільних шахтах
Форма
КНИГА
РЕЄСТРАЦІЇ СТАНУ ЕЛЕКТРОУСТАТКУВАННЯ ТА ЗАЗЕМЛЕННЯШахта ___________________________________________________________ Організація, до складу якої входить підприємство ________________ _________________________________________________________________
Почата _____________ 200__ року
Закінчена ___________ 200__ року
------------------------------------------------------------------------------------------------------------ | Дата |Найменування|Результати огляду | Необхідні | Прізвище та | Розпорядження | Відмітка про | |перевірки| та місце | та вимірів із | заходи для |підпис особи,|головного енергетика| усунення та | | |встановлення| зазначенням | усунення | яка |(головного механіка)| підпис особи, | | | об'єкта |заводських номерів|несправностей| здійснювала | шахти про усунення |яка здійснювала| | | перевірки | несправного | | перевірку | порушень із | усунення | | | | устаткування та | | | зазначенням особи, | | | | | характеру | | | якій ця робота | | | | | несправностей | | | доручена | | |---------+------------+------------------+-------------+-------------+--------------------+---------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |---------+------------+------------------+-------------+-------------+--------------------+---------------| | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. У графі 2 записується назва об'єкта без зазначення окремих
видів електроустаткування, а також найменування виробки, в якій
розташований об'єкт.
2. У графі 3 зазначається загальна оцінка стану всього
електроустаткування та заземлення, величина перехідного опору
заземлення, час відключення мережі від штучного витікання струму
"на землю", а також характер несправностей, найменування та
заводський номер електроустаткування, в якому виявлені
несправності (серед них і зменшення опору ізоляції нижче за
норму).Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 9
до пункту 6.2.12 Правил
безпеки у вугільних шахтах
Форма
КНИГА
СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА ПОЖЕЖНИМИ ДІЛЬНИЦЯМИ
ТА ПЕРЕВІРКИ СТАНУ ІЗОЛЯЦІЙНИХ ПЕРЕМИЧОКШахта ___________________________________________________________ Організація, до складу якої входить підприємство ________________ _________________________________________________________________
Почата _____________ 200__ року
Закінчена ___________ 200__ року
------------------------------------------------------------------------------------------- |Дата |Місце- |Стан перемички,|Температура| Склад газу, % | | |знаходження|який ремонт |повітря |------------------------------------------| | |перемички, |треба виконати |за |CO |CH |CO |O |H |C H |C H |Примітка| | | N | |перемичкою,| 2 | 4 | | 2 | 2 | 2 2 | 2 4 | | | | | |град.С | | | | | | | | | |------+-----------+---------------+-----------+----+----+---+---+---+-----+-----+--------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | -------------------------------------------------------------------------------------------
Форма останніх сторінок книги для реєстрації перемичок
------------------------------------------------------------------------- | N | N |Місце- |Матеріал |Площа у |Глибина|Дата |Примітка| |з/п|перемички|знаходження|перемички|просвіті,|врубів |зведення| | | | | | | кв.м | | | | |---+---------+-----------+---------+---------+-------+--------+--------| |1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | |---+---------+-----------+---------+---------+-------+--------+--------| | | | | | | | | | -------------------------------------------------------------------------
Примітки:
1. Контроль за складом та температурою газів на дільницях з
діючими пожежами, станом ізоляційних перемичок здійснюється
дільницею ВТБ (дільницею спеціальних робіт) шахти та працівниками
ДАРС (ДВГРС).
2. Огляд перемичок, що ізолюють дільниці з діючою пожежею,
здійснюється щодобово, а в особливих випадках у разі активної
підземної пожежі та інше - не рідше одного разу на зміну.
3. Огляд перемичок, що ізолюють вироблений простір від діючих
виробок, на пластах вугілля, схильного до самозапалювання, повинен
здійснюватись не рідше одного разу на місяць, а засипання та
рекультивація поверхні - один раз на квартал.
4. Перевірка складу повітря на дільниці з діючою пожежею
повинна здійснюватися працівниками ДАРС (ДВГРС). Місце та час
перевірок, а також їх кількість визначаються головним інженером
шахти за погодженням із ДАРС (ДВГРС).Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 10
до пункту 7.1.10 Правил
безпеки у вугільних шахтах
Форма
КНИГА
ОГЛЯДУ ТА ОБЛІКУ РОБОТИ ВОДОВІДЛИВНИХ УСТАНОВОКШахта ___________________________________________________________ Організація, до складу якої входить підприємство ________________ _________________________________________________________________ Місце встановлення ______________________________________________
Почата _____________ 200__ року
Закінчена ___________ 200__ року
Таблиця 1
Реєстрація (облік) водовідливної установки
-------------------------------------------------------------------------------------------------- |Номер насосного| Насос | Двигун | |агрегату |-----------------------------------------+--------------------------------------| | |тип |заводський номер та|дата введення до|тип |заводський номер|дата введення до| | | |дата випуску |експлуатації | |та дата випуску |експлуатації | |---------------+----+-------------------+----------------+----+----------------+----------------| | 1 | 2 | 3 | 4 |5 | 6 | 7 | --------------------------------------------------------------------------------------------------
Таблиця 2
Результати оглядів водовідливної установки
-------------------------------------------------------------------------------------------------------- |Дата| Номер |Час вмикання| Показання КВП |Характер виявлення|Дата та результати огляду| | |насосного|та вимикання|-----------------------------| несправностей та |водовідливної установки; | | |агрегату |насоса |мано-|вакуум-|витрато-|ампер-| здійснені заходи | намічені заходи для | | | | |метра|метра |міра |метра | для їх усунення, | усунення недоліків; | | | | | | | | | підпис | підпис | |----+---------+------------+-----+-------+--------+------+------------------+-------------------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | --------------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітка. Книга ведеться для кожної водовідливної установки та знаходиться в насосній камері (пункт 7.1.10 Правил).
Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 11
до пункту 3.6.21 Правил
безпеки у вугільних шахтах
Форма
КНИГА
КОНТРОЛЮ СТАНУ ПИЛОВОГО РЕЖИМУШахта ___________________________________________________________ Організація, до складу якої входить підприємство ________________ _________________________________________________________________
Почата ____________________ 200__ року
Закінчена _________________ 200__ року
Частина I.
Заходи з попередження вибухів вугільного пилу
Пласт ___________________________________________________________ Виробка__________________________________________________________ Заходи___________________________________________________________ Нижня межа вибуховості пилу, г/куб.м ____________________________ Норма осланцювання, % ___________________________________________
-------------------------------------------------------------------- |Місце контролю|Дата |Висновок про| Підпис | Уміст |Зауваження| |(номер пікету | |пиловибухо- |особи, що|зовнішньої |головного | | або відстань | |безпеку |провадила| вологи у | інженера | | від | |виробки |контроль |вугільному | шахти | | сполучення з | | | | дрібняку | | | будь-якою | | | |й пилу або | | | виробкою) | | | | негорючих | | | | | | | речовин в | | | | | | | осланцьо- | | | | | | |ваному пилу| | | | | | | за даними | | | | | | | ДАРС | | | | | | | (ДВГРС),% | | |--------------+-----+------------+---------+-----------+----------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | --------------------------------------------------------------------
Частина II.
Заслони
Заслон N ________
Виробка _________________________________________________________ Переріз ______________ кв.м Тип заслону _____________________________________________________ Місце встановлення заслону (номер пікету, відстань від сполучення з будь-якою виробкою) ____________________________________________ Дільниця, за якою закріплений заслон ____________________________ Розрахункова кількість води або інертного пилу на заслон ________ л (кг) Місткість посудини або полиці _________________л (кг) Кількість посудин або полиць ________________ шт.
------------------------------------------------------------------ | Дата | Стан | Підпис |Розпорядження| Зауваження | |---------------|заслону|особи, що| начальника | головного | |установ-|огляду| |провадила|дільниці ВТБ | інженера шахти | |лення | | | огляд | | | |заслону | | | заслону | | | |--------+------+-------+---------+-------------+----------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ------------------------------------------------------------------
Примітка. Біля кожного заслону закріплюється табличка такої форми:
Заслон N _____________
Виробка ______________________________ Переріз _____________ кв.м Розрахункова кількість води або інертного пилу _________ л (кг) Число посудин або полиць ______ шт. Місткість посудини або полиці __________ л (кг) Дата заливання або завантаження заслону _________________________ Дата огляду заслону _____________________________________________ Підпис перевіряючого ____________________________________________
Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак
Додаток 12
до пункту 3.7.2 Правил
безпеки у вугільних шахтах
Форма
ВЕНТИЛЯЦІЙНИЙ ЖУРНАЛ
Шахта ___________________________________________________________ Організація, до складу якої входить підприємство ________________ _________________________________________________________________ Категорія шахти за газом ________________________________________ Відносна багатогазовість, куб.м/т _______________________________
Початий ______________ 200__ року
Закінчений ____________ 200__ року
Форма 1
Розділ I. Режим роботи вентиляторів
Вентиляційна установка
N_________
1. Місце розташування вентиляційної установки ___________________
2. Тип вентилятора ______________________________________________
3. Діаметр робочого колеса вентилятора ________________________ м
-1
4. Частота обертання робочого колеса _______________________ хв
5. Кут установлення лопаток робочого колеса ______________ градус
6. Кут установлення лопаток напрямного апарата ___________ градус
Трудність провітрювання шахти - показник n _____ кВТ x с/куб.м
num------------------------------------------------------------------ |Дата | Подача |Тиск, даПа|Аеродинамічний| Віза та | Підпис | | |вентилятора,| |опір, |розпоря- |виконавця| | | куб.м/хв | | 2 6 | дження | | | | | |даПа x с/м |головного| | | | | | (K )* |інженера | | | | | | мю | шахти | | |-----+------------+----------+--------------+---------+---------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ------------------------------------------------------------------
---------------
2 6
* 1 K = 0,981 даПа x с м
мю Примітка. Вентиляційний журнал складається із трьох розділів:
у розділі І реєструються дані про режими роботи вентиляторів
шахти;
у розділі II наводяться характеристика провітрювання
вентиляційної мережі шахти та розподіл повітря у виробках;
у розділі III наводяться характеристика провітрювання
тупикових виробок та дані про час провітрювання після підривних
робіт.Пояснення до ведення розділу I (форма 1)
У розділі I крім режимів роботи вентиляторів (форма I)
реєструється показник складності провітрювання шахти.
Окрема сторінка відводиться для кожної вентиляційної
установки та кожного резервного вентилятора, якщо його тип або
розміри відрізняються від робочого.
Не менше одного разу на місяць повинні визначатися подача та
тиск кожного вентилятора, що записуються у графи 2 та 3 форми I.
За наявності самописного витратоміра до журналу заносяться його
показання. Безпосередньо подачу вентилятора в цьому разі можна
вимірювати один раз на квартал.
За даними подачі вентилятора Q (куб.м/хв) та тиску h (даПа)
В В
2 6
розраховується аеродинамічний опір R, даПа x с /м (кіломюргів, к),
на який працює ця вентиляційна установка:
2
R = 3600 h /Q .
В В
Значення аеродинамічного опору записується до графи 4.
Якщо режим роботи вентилятора задовільний, то в графі 5
головний інженер шахти ставить свою візу. Якщо технічний керівник
підприємства вважає за необхідне здійснити заходи щодо зміни
режиму роботи вентилятора або аеродинамічного опору шахти, то в
цій графі він дає вказівки головному механіку шахти, начальнику
дільниці ВТБ або начальнику відповідної дільниці.
У кінці розділу I записується значення показника n ,
num
який характеризує складність провітрювання шахти. Величина n
num
визначається один раз на рік і розраховується за формулою: EQ h
В В
n = __________________________________________________
num 100 (EQ + EQ + EQ + EQ + EQ ).
діл. Т.В. ЗАГ.В. ПІД.В. К де E - знак суми;
n питома потужність, що витрачається на подачу 1 куб.м/с
num
корисно використовуваного повітря, кВт x с/куб.м;
EQ h сума добутків фактичних подач вентиляторів Q (куб.м/хв)
В В В
на тиски (даПа);
EQ - сума витрат повітря для провітрювання виїмкових
ДІЛ.
дільниць, куб.м/хв;
EQ - сума витрат повітря, яке подається до місця
Т.В.
встановлення ВМП, для відокремленого провітрювання тупикових
виробок, куб.м/хв;
E - сума витрат повітря для відокремленого
ЗАГ.В.
провітрювання загашуваних виробок, куб.м/хв;
EQ - сума витрат повітря для відокремленого
ПІД.В.
провітрювання підтримуваних виробок, куб.м/хв;
EQ - сума витрат повітря для відокремленого провітрювання
К
камер, куб.м/хв.
У разі послідовного провітрювання у кожній групі виробок, що
провітрюється одним струменем, витрати повітря вираховуються один
раз (за виробкою з найбільшим значенням витрати).
Шахти відносяться до легко провітрюваних із значенням n
num
менше 2,5; до середньої складності провітрювання n - з від 2,5
num
до 5 і до важко провітрюваних n - з понад 5.
numФорма 2
Розділ II. Характеристика провітрювання
всієї вентиляційної мережі шахти та розподіл
повітря у виробках(графи 1-10 - перша сторінка розгортки журналу)
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | Дата виміру | Вхідний струмінь | Вихідний струмінь | | витрати і |---------------------------------------------------+------------------------------------------| | перевірки |місце |переріз |швидкість |витрата |температура |місце виміру|переріз |швидкість |витрата | |складу повітря|виміру |виробки в|повітряного|повітря,|повітря |витрати та |виробки |повітряного|повітря,| | |витрати|місці |струменя, |куб.м/хв|за сухим |перевірки |у місці |струменя, |куб.м/хв| | |повітря|виміру, |м/с | |термометром,|складу |виміру, |м/с | | | | |кв.м | | |град.С, |повітря |кв.м | | | | | | | | |відносна | | | | | | | | | | |вологість,% | | | | | |--------------+-------+---------+-----------+--------+------------+------------+--------+-----------+--------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Продовження форми 2
(графи 11-17 - друга сторінка розгортки журналу)
-------------------------------------------------------------- |Вихідний струмінь |Зауваження головного| | |інженера шахти | |---------------------------------------|або начальника | |уміст речовини у повітрі, |температура |дільниці ВТБ | | % |за сухим | | |--------------------------|термометром,| | |CH /H |CO |О |CO |H S/SO |град.С, | | | 4 2| 2| 2 | | 2 2|відносна | | | | | | | |вологість, %| | |------+---+---+---+-------+------------+--------------------| | 11 |12 |13 |14 | 15 | 16 | 17 | --------------------------------------------------------------
Пояснення до ведення розділу II (форма 2)
У розділі II (форма 2) реєструються: витрати повітря,
вихідного (вихідний струмінь) і вхідного (вхідний струмінь) до
шахти, на горизонт, пласти, крила, виїмкові дільниці, до очисних
та тупикових виробок, відокремлено провітрюваних камер та діючих
виробок (графи 5, 10); дані контролю вмісту повітря (графи 11-13 -
при розробленні пластів вугілля, не схильного до самозапалювання;
графи 11-14 - при розробленні пластів вугілля, схильного до
самозапалювання, та графи 11-15 - на шахтах із виділенням
сірковмісних газів).
Результати вимірів на вхідних та вихідних струменях повинні
записуватися у такій послідовності: спочатку для шахти в цілому, а
потім у порядку послідовного розгалуження вхідних струменів - для
горизонту, пласта, крила, виїмкової дільниці, очисних виробок,
тупикових виробок та камер, які провітрюються відокремленими
вентиляційними струменями.
Загальна витрата повітря, яка надходить до шахти (на
горизонт, пласт, крило, виїмкову дільницю, до очисної виробки, до
тупикової виробки та камери), і вихідного з неї (горизонту, пласта
і т.ін.), що записується відповідно до граф 5 та 10, повинна
розміщуватись на одному рядку.
За даними граф 5 та 10 роблять висновок про розподіл повітря
горизонтами, пластами, крилами, виїмковими дільницями, очисними
виробками, тупиковими виробками та камерами, що провітрюються
відокремленим струменем, а за даними граф 6, 11-16 - про склад
повітря, його температуру та вологість. За даними граф 5 та 10
роблять висновок щодо стійкості провітрювання.
Для очисних і тупикових виробок, а також для виїмкових
дільниць графи 11, 12, 13 заповнюються у вигляді дробу: в
чисельнику - вміст газу у вхідному струмені повітря; а у
знаменнику - вміст газу у вихідному струмені повітря.
Графи 6 та 16 заповнюються у вигляді дробу: в чисельнику -
температура, а в знаменнику - відносна вологість.
Графа 15 заповнюється у вигляді дробу; в чисельнику - вміст
сірководню, а в знаменнику - сірчистого ангідриду.
У графі 17 головний інженер шахти або начальник дільниці ВТБ
планує заходи щодо покращення провітрювання шахти. У тій самій
графі розписуються виконавці запланованих заходів.
У графі 11 для зарядних камер уміст метану записується в
чисельнику дробу, а вміст водню - в знаменнику.
Дані форми 2 використовують при оцінці стану негерметичності
вентиляційних споруд та пристроїв, визначення відносної витрати
повітря, яке надходить до шахти на 1 т середньодобового видобутку,
а також для визначення багатогазовості та категорії шахти.
Оцінка стану герметичності вентиляційних споруд та пристроїв
здійснюється один раз на рік наприкінці останнього місяця. Для
цього за даними граф 5 і 10 визначають фактичні втрати повітря та
порівнюють їх з нормами, наведеними в Керівництві з проектування
вентиляції вугільних шахт, затвердженому наказом
Держнаглядохоронпраці 20.12.93 N 131 (ДНАОП 1.1.30-6.09.93).Внутрішні абсолютні втрати повітря для шахти в цілому, горизонту, пласта та крила визначають за формулою:
Q = Q - EQ - EQ - Q - Q - EQ ,
ВТ ОБ ДІЛ Т.В. ЗАГ.В. ПІД.В. Ка відносні втрати - за формулою:
К = l00 Q / Q ,
Ш ВТ ОБде E - знак суми;
Q - витрата повітря, яке надходить на об'єкт, для якого
ОБ
визначаються втрати повітря, куб.м/хв.
Зовнішні абсолютні втрати (підсоси) Q повітря як для шахти
П
вцілому, так і для кожної вентиляційної установки визначають за
формулою: Q = Q - Q ,
П В Ша відносні втрати - за формулою:
К = 100 Q / Q ,
ЗОВН. П В де Q - подача вентилятора (вентиляторів), куб.м/хв;
В Q - витрата повітря, яка надходить до шахти, куб.м/хв.
ШВідносну витрату повітря, яке надходить до шахти на 1 т середньодобового видобутку, визначають один раз на рік наприкінці останнього місяця за формулою:
Q
Ш
q = ___,
0 А
Ш де q - відносна витрата повітря, яка надходить до шахти на
0
1 т середньодобового видобутку, куб.м/(хв x т); А - середньодобовий видобуток шахти, т.
Ш
Дані про оцінку стану герметичності вентиляційних споруд і
пристроїв та відносної витрати повітря додаються до заходів із
забезпечення провітрювання шахти.Форма 3
Розділ III. Характеристика провітрювання тупикових виробок
(графи 1-8 - перша сторінка розгортки журналу)
----------------------------------------------------------------------------------------------------------- |Найменуван-|Дата планових |Площа |Довжина |Кількість | Витрата повітря, куб.м/хв | |ня виробки |перевірок складу |поперечного|тупикової |одночасно |------------------------------------| | |та вимірів витрати|перерізу |частини |витраченого |вхідного до |вихідного|вхідного до | | |повітря |виробки, |виробки, м|ВР, кг (у |привибійного|із вибою |місця | | |------------------|куб.м | |чисельнику - |простору |тупикової|встановлення | | |Дата перевірок | | |за вугіллям, у|виробки |виробки |вентилятора | | |складу повітря | | |знаменнику - | | |місцевого | | |після підривних | | |за породою) | | |провітрювання| | |робіт | | | | | | | |-----------+------------------+-----------+----------+--------------+------------+---------+-------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | -----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Продовження форми 3
(графи 9-18 - друга сторінка розгортки журналу)
----------------------------------------------------------------------------------------------- |Подача |Уміст, % |Концентрація |Час |Зауваження | |вентилятора |------------------------------------|СО та оксидів|провітрювання,|головного | |місцевого |CH |CO |O |CO |NO |Оксиди азоту|азоту, |після якого |інженера шахти| |провітрюван-| 4 | 2 | 2 | | 2 |в перерахун-|перерахована |люди |та підпис | |ня, куб.м/хв| | | | | |ку на NO |на умовний |допускаються |начальника | | | | | | | | 2 |оксид |до вибоїв |дільниці | | | | | | | | |вуглецю, % |виробок після | | | | | | | | | | |підривних | | | | | | | | | | |робіт, хв | | |------------+----+----+---+----+----+------------+-------------+--------------+--------------| | 9 | 10 | 11 |12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | -----------------------------------------------------------------------------------------------
Пояснення до ведення розділу III (форма 3)
У розділі III (форма 3) реєструються результати перевірок
складу та вимірів витрати повітря в тупикових виробках, а також
дані про час провітрювання виробок після підривних робіт.
Перевірка складу та виміри витрати повітря здійснюються згідно з
Інструкцією з контролю складу рудникового повітря, визначення
багатогазовості та встановлення категорій шахт за метаном,
затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.10.2004
N 236.
До графи 1 заносять усі тупикові виробки, що проводяться,
причому спочатку ті з них, в яких згідно з пунктом 3.7.2 Правил
повинна здійснюватися перевірка складу повітря після підривних
робіт, а потім - усі інші.
Виробки, в яких повинна здійснюватись перевірка складу
повітря після підривних робіт, розбиваються на три групи:
горизонтальні, похилі та висхідні. Кожна група в свою чергу
розбивається на кілька характерних підгруп залежно від площ
поперечних перерізів виробок, їх довжини та кількості вибухових
речовин, які одночасно підриваються у вибоях виробок. При цьому
значення відношень площ поперечних перерізів, кількості ВР, що
одночасно підриваються, та довжини виробок, які входять до тієї чи
іншої підгрупи, не повинні перевищувати відповідно 1,3; 1,4 та
1,3.
При розбиванні виробок на підгрупи необхідно враховувати, що
витрата шкідливих газів, які утворюються при підриванні 1 кг ВР за
вугіллям, у 2,5 рази більше ніж при підриванні за породою, тобто 1
кг ВР, що витрачаються за вугіллям, варто прирівнювати до 2,5 кг
ВР, які використовуються за породою.
Дати вимірів витрати повітря та перевірки його складу
заносяться до графи 2 у вигляді дробу: в чисельнику - дата виміру,
а в знаменнику - дата перевірки.
У графі 5 у вигляді дробу зазначається максимальна кількість
ВР, що одночасно підривають у кожній виробці за вугіллям (у
чисельнику) та за породою (у знаменнику), згідно з діючими
паспортами буропідривних робіт.
У графах 10, 11 та 12 записуються результати перевірки складу
повітря для оцінки його якості та визначення багатогазовості
виробок. Крім того у графах 11, 12, 13, 14 та 15 записуються
результати перевірки складу повітря після підривних робіт у
виробках із найгіршими умовами провітрювання. З цією метою
навпроти найменувань виробок із найгіршими умовами провітрювання
передбачається необхідна кількість рядків для занесення зазначених
результатів.
Виробки з найгіршими умовами провітрювання встановлюються для
кожної підгрупи (групи) із зазначенням часу початку перевірки
складу повітря Т, що визначається за формулою (1) Інструкції з
контролю складу рудникового повітря, визначення багатогазовості та
встановлення категорій шахт за метаном, затвердженої наказом
Держнаглядохоронпраці України від 26.10.2004 N 236, із
використанням даних граф 3-6.
До найгірших за умовами провітрювання потрібно відносити
виробки з більшим значенням Т.
У зазначених виробках не рідше одного разу на місяць
здійснюється перевірка складу повітря після підривних робіт для
визначення часу їх провітрювання. Перевірки повинні здійснюватися
не пізніше ніж через 2 дні після одного з вимірювань витрати
повітря. Якщо підривні роботи здійснюються в кілька прийомів, то
перевірка здійснюється після підривання з максимальним виділенням
шкідливих газів.
З усіх даних про склад повітря у виробках із найгіршими
умовами провітрювання до граф 13, 14 та 15 заносяться тільки ті
результати (CO та оксиди азоту), за якими за мінімальний час
провітрювання сумарна концентрація шкідливих газів, перерахована
на умовний оксид вуглецю, не перевищує 0,008%.
Зазначена концентрація умовного оксиду вуглецю заноситься до
графи 16, а до графи 17 заноситься мінімальний час, протягом якого
продукти вибухового перетворення ВР були розріджені до
концентрації умовного оксиду вуглецю, зареєстрованої в графі 16.
Визначений таким чином час провітрювання виробок із
найгіршими умовами провітрювання встановлюється як обов'язковий
для всіх інших виробок цієї підгрупи або групи.Начальник управління організації державного
нагляду у вугільній промисловості О.Румежак