ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
18 лютого 2009 року
м. Київ

Справа N К-22337/07

Про визнання неправомірною бездіяльність,
зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: Цуркана М.І.,

суддів: Гашицького О.В.,Мойсюка М.І.,Розваляєвої Т.С., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом М. до управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, яка переглядається за касаційними скаргами управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області, М. на постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 25 липня 2007 року й ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2007 року, встановила:

У листопаді 2006 року М. звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду (УПФ) України в м. Краснодоні Луганської області про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Зазначав, що рішенням апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2005 року дії начальника УПФ України в м. Краснодоні Луганської області визнано неправомірними та зобов’язано суб’єкта владних повноважень зарахувати у пільговий трудовий стаж М. період участі з 15 липня 1998 року по 17 грудня 1998 року у страйку та провести перерахунок пенсії.

Посилаючись на те, що керівництво пенсійного органу ігнорує рішення суду, просив таку бездіяльність визнати незаконною та протиправною, зобов’язати УПФ України прийняти рішення про призначення пенсії з 04 квітня 2002 року, нарахувати й виплатити пенсію за період з 04 квітня 2002 року по 10 жовтня 2002 року у сумі 7270 грн., а також постановити окрему ухвалу щодо навмисних дій службових осіб керівництва УПФ України в м. Краснодоні Луганської області та стягнути моральну шкоду у сумі 10000 грн.

Постановою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 25 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного від 26 жовтня 2007 року, позов задоволено частково. Зобов’язано УПФ України в м. Краснодоні Луганської області призначити М. пенсію з 08 травня 2002 року та стягнено на користь позивача заборгованість з невиплаченої пенсії за період з 08 травня 2002 року по 10 жовтня 2002 року у сумі 9989,76 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і постановити нове, про відмову в задоволенні позову.

М. вважаючи, що судами порушені норми матеріального та процесуального права у своїй касаційній скарзі просить ухвалені по справі рішення скасувати і постановити нове, про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що з 1984 року М. працював на шахті імені Баракова Державного підприємства "Краснодонвугілля" (реорганізовано в Державне підприємство "Краснодонвугілля") повний робочий день на підземних роботах, які за результатами атестації робочих місць віднесено до списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України.

В жовтні 2002 року УПФ України в м. Краснодоні Луганської області позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року N1788-ХІІ, однак в пільговий стаж не включено період участі заявника у страйку з 15 липня 1998 року по 17 грудня 1998 року з посиланням на те, що в цей період заявник не був безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних роботах.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2007 року, дії начальника УПФ визнано неправомірними і зобов’язано пенсійний орган провести перерахунок пенсії М. з урахуванням періоду його участі у страйку.

На виконання рішення апеляційного суду суб’єктом владних повноважень проведено перерахунок пенсії позивача з врахуванням пільгового стажу за участь у страйку, але розмір пенсії не змінився.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що з урахуванням включеного за рішення суду в пільговий стаж часу участі М. у страйку право позивача на пенсійне забезпечення виникло 08 травня 2002 року. на цей час розмір пенсії визначався статтями 13, 14, 19, 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року N 279, від 20 листопада 2001 року N 1563, від 17 серпня 2002 року N 1115, відповідно до яких і обрахована сума заборгованості з невиплаченої пенсії.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2005 року, залишеного без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2007 року, дії начальника УПФ України у місті Краснодоні Луганської області по відмові врахувати в пільговий трудовий стаж М. період часу, коли він брав участь у страйку - з 15 липня 1998 року до 17 грудня 1998 року визнано неправомірними та зобов'язано управління включити у пільговий трудовий стаж позивача цей період часу й провести перерахунок пенсії.

На виконання цього рішення управлінням пенсійного фонду в пенсійній справі позивача були внесені відповідні зміни.

Після включення часу участі у страйку у пільговий трудовий стаж позивача розмір пенсії не змінився, оскільки таке включення впливає лише на час призначення пенсії.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до статті 19 цього Закону пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Докази того, що позивач звертався до УПФ України в м. Краснодоні Луганської області із заявою про призначення пенсії з більш раннього періоду в матеріалах справи відсутні.

За обставин, коли фактично позивачу пенсія була призначена з 11 жовтня 2002 року, то з врахуванням включеного в пільговий трудовий стаж часу з 15 липня 1998 року до 17 грудня 1998 року, право на пенсійне забезпечення у позивача виникло 08 травня 2002 року.

В період з 08 травня 2002 року по 11 жовтня 2002 року розмір пенсії регулювався статтями 13, 14, 19, 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення", постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року N 279, від 20 листопада 2001 року N 1563, від 17 серпня 2002 року N 1115.

На підставі до цих норм та відповідно до розрахунку, наданого відповідачем, судами зроблений правильний висновок про те, що пенсія позивача повинна складати з 08 травня 2002 року - 146,48 грн. (за 23 дні), з 01 червня 2002 року - 189,20 грн., з 01 липня 2002 року - 189,20 грн., з 01 серпня 2002 - 189,20 грн., з 01 вересня 2002 року - 189,20 грн., а з 01 жовтня 2002 року - 85,48 грн. (за 10 днів).

Судами також зроблено правильний висновок і про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали, застосування строку звернення до суду та стягнення моральної шкоди.

Зокрема, в діях УПФ України в Краснодонському районі Луганської області порушень чинного пенсійного законодавства не вбачається, оскільки рішення суду, що набрало законної сили ними виконано, зокрема зроблено перерахунок пенсії позивача з врахуванням пільгового стажу за участь у страйку, а про призначення пенсії з більш раннього періоду М. із заявою не звертався.

Строк звернення до суду позивачем також не пропущено, оскільки первинний позов розглядався в строк та за правилами цивільно-процесуального законодавства, а після введення в дію з 1 вересня 2005 року КАС України, рішення по справі прийнято Вищим адміністративним судом України 22 лютого 2007 року за правилами адміністративного судочинства.

Що стосується моральної шкоди, то право на відшкодування такої шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями Цивільним кодексом України чи при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів", інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Закон України "Про пенсійне забезпечення", за нормами якого позивачу призначена пенсія, не передбачає можливості відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин доводи касаційних скарг, щодо неповного з’ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права є помилковими і висновків судів не спростовують.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, ухвалила:

Касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області, М. залишити без задоволення, а постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 25 липня 2007 року й ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237-239 КАС України.