ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
29.09.2009 N 01-08/530

Господарські суди України

Про деякі питання, порушені у доповідних
записках господарських судів України
у першому півріччі 2009 року щодо застосування
норм Господарського процесуального кодексу України

( Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого
господарського суду
N 01-08/592 від 30.10.2009
N 01-08/600 від 12.11.2009 )

На підставі вивчення доповідних записок про роботу господарських судів України у першому півріччі 2009 року Вищий господарський суд України здійснив узагальнення порушених у доповідних записках питань щодо застосування у вирішенні спорів деяких норм Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) і вважає за доцільне довести відповіді на зазначені питання до відома господарських судів України.

I. Питання застосування Загальних положень ГПК ( 1798-12 )

1. Чи вправі господарський суд виходячи з вимог частини другої статті 4 ГПК ( 1798-12 ) не застосовувати чинний акт органу місцевого самоврядування, який прийнято щодо конкретної юридичної особи з порушенням законодавства України?

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Наведене стосується й актів органів місцевого самоврядування як нормативних, так і ненормативного характеру (індивідуальної дії). Сама по собі чинність відповідного акта на час вирішення спору господарським судом не зобов'язує останній керуватися цим актом, якщо він не відповідає законодавству України.

II. Питання підсудності справ господарським судам

2. Чи вправі господарський суд, який вирішив спір в адміністративній справі за правилами адміністративного судочинства, після створення відповідного окружного суду адміністративної юрисдикції розглядати заяви (клопотання) про роз'яснення судового рішення, відстрочку виконання рішення, перегляд його за нововиявленими обставинами тощо, а також пов'язані з такими рішеннями скарги на дії, бездіяльність органів Державної виконавчої служби?

Після початку діяльності окружних адміністративних судів повноваження місцевих господарських судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції припинено. Тому згадані заяви (клопотання, скарги) в разі їх надходження до господарських судів мають передаватися ними (разом з матеріалами відповідних справ) на розгляд адміністративних судів за встановленими підвідомчістю та підсудністю.

3. Чи всі випадки виключної підсудності справ, визначені статтею 16 ГПК ( 1798-12 ), підлягають переважному застосуванню перед частиною третьою статті 17 ГПК ( 1798-12 ) у разі залучення судом іншого відповідача чи заміни неналежного відповідача, або ж у такому разі переважному застосуванню перед частиною третьою статті 17 ГПК ( 1798-12 ) підлягає тільки частина четверта статті 16 ГПК ( 1798-12 )?

У підпункті 27.5 пункту 27 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено: "Якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК ( 1798-12 ), за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи". Тобто, в контексті порушеного питання, переважному застосуванню перед частиною третьою статті 17 ГПК ( 1798-12 ) підлягають усі частини статті 16 цього Кодексу ( 1798-12 ).

III. Питання, пов'язані з участю в судовому процесі

4. Чи можна розцінювати усне клопотання, вчинене в ході судового розгляду, про відвід судді (колегії суддів) як заявлення відводу суду в розумінні статті 20 ГПК ( 1798-12 )?

За імперативним приписом частини четвертої статті 20 ГПК ( 1798-12 ) відвід повинен заявлятися у письмовій формі. Якщо відвід заявлено усно, господарський суд має запропонувати заявникові викласти його в письмовій формі (за необхідності надавши йому потрібний для цього час), а в разі відмови від заявлення відводу в такій формі - продовжити розгляд справи по суті.

За тією ж нормою ГПК ( 1798-12 ) відвід повинен заявлятися до початку вирішення спору, а після цього - лише у разі, якщо про підставу відводу заявник дізнався після початку розгляду справи по суті.

5. Чи повинні надсилатися сторонам у справі ухвали, винесені головою господарського суду або заступником голови господарського суду з питання про відвід судді?

Відповідно до статті 87 ГПК ( 1798-12 ) рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь у судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом ( 1798-12 ).

Будь-яких винятків з цього загального правила процесуальним законом не встановлено.

6. Чи зобов'язаний господарський суд на вимогу заявника надавати йому копії документів зі справи на підставі Закону України "Про доступ до судових рішень" ( 3262-15 )?

Законом України "Про доступ до судових рішень" ( 3262-15 ) не передбачено видачі копій наявних у справі господарського суду документів, окрім копій судових рішень, що виготовляються та видаються судом особі, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків (стаття 9 названого Закону) ( 3262-15 ).

Право сторін на зняття копій матеріалів справи закріплено процесуальним законом (частина друга статті 22 ГПК) ( 1798-12 ).

7. Чи можна вважати, що пунктом 1 частини першої статті 65 ГПК ( 1798-12 ) передбачено безумовне право господарського суду при порушенні провадження у справі здійснити заміну неналежного відповідача на належного без згоди позивача?

Чи є обов'язком господарського суду ініціювання заміни неналежного відповідача належним?

Згідно з пунктом 1 статті 65 ГПК ( 1798-12 ) у підготовці справи до розгляду суддя в необхідних випадках вирішує питання про, зокрема, заміну неналежного відповідача.

Втім, зазначена норма обов'язково застосовується господарським судом у сукупності з приписом частини третьої статті 24 названого Кодексу ( 1798-12 ), за яким заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача.

Здійснення такої заміни є правом, а не обов'язком суду. В будь-якому разі він повинен з'ясувати думку позивача з цього приводу. Якщо позивач не погоджується із заміною первісного позивача належним відповідачем, то суд у залежності від конкретних обставин справи може:

1) відповідно до частини першої статті 24 ГПК ( 1798-12 ) за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, який є належним;

2) розглянути справу згідно з поданим позовом.

В останньому випадку позивач не позбавляється права на звернення з позовом до належного відповідача, оскільки склад сторін у відповідному спорі буде інший, ніж у попередньому.

8. Чи є підставою для відводу судового експерта обставини, наведені в частині шостій статті 31 ГПК ( 1798-12 ), якщо проведення судової експертизи доручалося експертній установі?

Обставини, наведені в частині шостій статті 31 ГПК ( 1798-12 ), є підставою для відводу судового експерта незалежно від того, чи доручалося проведення судової експертизи конкретній особі (особам), чи експертній установі, але в останньому випадку, зрозуміло, припис цієї статті може бути реалізований лише якщо суд має документально підтверджені відомості про конкретну особу (осіб), яка проводитиме експертизу.

IV. Питання доказування в судовому процесі

9. Чи є у господарського суду підстави для повернення позовних заяв з доданими до них незасвідченими в установленому порядку копіями документів або суд має залишати такі заяви без розгляду?

Відповідно до частини другої статті 36 ГПК ( 1798-12 ) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Подання позивачем письмових доказів у незасвідчених належним чином копіях не визначається названим Кодексом ( 1798-12 ) як підстава для повернення позовної заяви. Тому господарський суд, прийнявши таку заяву, повинен ухвалою (про порушення провадження у справі або іншою) зобов'язати позивача подати у визначений судом термін оригінали (за необхідності) або належним чином засвідчені копії письмових доказів. У разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, господарський суд залишає позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК ( 1798-12 ).

10. Яким чином має діяти господарський суд, якщо у нього під час розгляду справи виникли сумніви щодо автентичності перекладу виданих іноземною юридичною особою довіреностей, на яких проставлено апостиль, а клопотання про призначення судової експертизи з цього приводу від сторін у справі не надійшло?

Відповідно до статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ) документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом.

Способом оформлення іноземних офіційних документів є проставляння апостиля - спеціального штампа, який проставляється на офіційних документах, які надходять від держав - учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 05.10.61).

За наявності сумнівів в автентичності перекладу будь-яких документів, на яких проставлено апостиль, господарський суд вправі згідні зі статтею 41 ГПК ( 1798-12 ) призначити експертизу для роз'яснення відповідних питань, в тому числі й за відсутності клопотань сторін з цього приводу.

V. Питання, пов'язані з вжиттям запобіжних заходів

11. Чи може звернутися до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів особа, яка не належить до числа тих, що зазначені в статті 1 ГПК ( 1798-12 )? Які процесуальні дії має вчинити господарський суд у разі відповідного звернення?

За змістом статті 1 ГПК ( 1798-12 ) звертатися до господарського суду для вжиття передбачених цим Кодексом ( 1798-12 ) заходів, спрямованих на запобігання правопорушення, вправі:

- підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні);

- громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

- у випадках, передбачених законодавчими актами України, - державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, в разі звернення до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів (розділ V-1 ГПК) ( 1798-12 ) особи, яка не належить до кола осіб, зазначених у статті 1 ГПК ( 1798-12 ), у прийнятті такої заяви має бути відмовлено на підставі згаданої норми процесуального права.

12. Чи вправі господарський суд вживати запобіжний захід у вигляді накладення арешту на майно стосовно громадянина, який, маючи статус суб'єкта підприємницької діяльності, у спірних правовідносинах виступає як приватна фізична особа?

За змістом частини першої статті 1 ГПК ( 1798-12 ) громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності належить до кола осіб, які можуть бути учасниками провадження, зокрема, за заявами про вжиття запобіжних заходів. Отже, для вирішення порушеного питання визначальним є суб'єктний склад учасників відповідного провадження і характер правовідносин, тобто господарський суд не вправі вживати відповідних запобіжних заходів стосовно громадянина, який хоча й має статус суб'єкта підприємницької діяльності, проте у спірних правовідносинах виступає як приватна фізична особа.

VI. Питання, пов'язані з судовими витратами у справі

13. Яким чином має обчислюватися державне мито з апеляційної скарги, в якій порушується питання не про скасування рішення суду першої інстанції, а про його зміну в певній частині?

У відповідних випадках державне мито має обчислюватися й сплачуватися на загальних підставах за ставкою, передбаченою підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито".

14. Яким чином має здійснюватися сплата державного мита в разі звернення до господарського суду кількох позивачів до одного або кількох відповідачів з позовною заявою немайнового характеру, коли сума позову відсутня, а долю вимог кожного з позивачів визначити неможливо?

У наведеній ситуації якщо предмет позову за вимогами кількох позивачів є одним і тим же, можлива сплата державного мита одним чи кількома з них у загальному розмірі, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито".

15. Які дії слід вчиняти господарському суду у разі встановлення суттєвої недоплати суми державного мита при поданні позову?

Згідно з частиною першою статті 46 ГПК ( 1798-12 ) державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України ( 835-17 ) в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

За змістом пункту 4 частини першої статті 63 названого Кодексу ( 1798-12 ) неподання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі є підставою для повернення позовної заяви незалежно від того, чи є сума недоплати "суттєвою".

Якщо факт недоплати суми державного мита з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може:

1) зобов'язати позивача доплатити необхідну суму державного мита, подавши суду відповідні докази у встановлений ним термін, та за необхідності - відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК) ( 1798-12 ), і в такому разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних доказів може бути підставою для залишення позову без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) ( 1798-12 );

2) стягнути відповідну суму державного мита за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу ( 1798-12 ).

16. Чи може господарський суд вирішити питання про повернення суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу?

Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (з подальшими змінами) повернення внесених для оплати зазначених витрат здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Відтак у вирішенні питань, пов'язаних з поверненням сум витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, господарському суду слід виходити з вимог статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" і розділу IV Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15.

VII. Питання подання позову

17. Як повинен діяти місцевий господарський суд, якщо після передачі йому справи на розгляд апеляційною чи касаційною інстанцією або на новий розгляд касаційною інстанцією розпочав діяльність окружний адміністративний суд, а справа розглядається за правилами адміністративного судочинства?

У відповідній ситуації господарський суд має керуватися абзацом п'ятим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), згідно з яким адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.

18. Яким чином має діяти господарський суд після визначення достатнього для відповідної справи терміну, про який ідеться в частині другій статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах ?

Частиною другою статті 15 названої Конвенції (Гаага, 15.11.65) передбачено, що за заявою Договірної Держави суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документа (про виклик до суду нерезидента - сторони у справі) в разі, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній і який становить щонайменше шість місяців.

Визначивши відповідний термін, суд на підставі частини першої статті 77 ГПК ( 1798-12 ) відкладає провадження у справі, що розглядається. У продовженні строку вирішення спору в такому разі немає необхідності з огляду на положення частини третьої статті 4 ГПК ( 1798-12 ), за яким якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору; це правило стосується й процесуальних строків.

З цього приводу див. також пункт 12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році".

19. Чи можливе об'єднання в одну справу кількох однорідних справ, розгляд яких здійснюється різними суддями одного господарського суду?

Передбачене частиною другою статті 58 ГПК ( 1798-12 ) об'єднання кількох однорідних справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу ставиться законом у залежність від того, чи здійснюється розгляд відповідних справ одним і тим же суддею господарського суду. Таке об'єднання відбувається на загальних підставах.

VIII. Питання, пов'язані з порушенням провадження у справі
та підготовкою матеріалів до розгляду у першій інстанції

20. Якщо позови подано одним і тим же позивачем до одного й того ж відповідача та про той же предмет, але з посиланням на різні законодавчі акти, то чи можна зробити висновок про тотожність таких позовів та застосувати в зв'язку з цим приписи пункту 2 частини першої статті 62 ГПК ( 1798-12 )?

За змістом пункту 2 частини першої статті 62 і пункту 2 частини першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ) не допускається розгляд господарським судом двох чи більше справ зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет чи з тих же підстав.

При цьому за змістом абзацу другого підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а не законодавчі чи інші нормативно-правові акти, на які він посилається.

21. Яким чином має вирішуватися питання про прийняття судом першої інстанції до розгляду справи, переданої йому судом касаційної інстанції на новий розгляд: зі стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви чи зі стадії порушення провадження у справі та підготовки її до розгляду?

Чи допускається вилучення зі справи позовної заяви і доданих до неї документів, якщо після передачі справи на новий розгляд місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування приписів статей 62 або 63 ГПК ( 1798-12 )?

Згідно з пунктом 3 статті 111-9 ГПК ( 1798-12 ) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених частиною другою статті 111-10 цього Кодексу ( 1798-12 ).

Таким чином, питання про те, з якої стадії повинен здійснюватися новий розгляд справи необхідно вирішувати в залежності від підстав скасування рішення місцевого суду та вказівок суду касаційної інстанції.

За наявності підстав для відмови у прийнятті позовної заяви або для її повернення і відповідно - для повернення позовної заяви з доданими до неї матеріалами (документами) їх вилучення зі справи та заміна належним чином завіреними копіями здійснюється з додержанням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами).

IX. Питання забезпечення позову

22. Чи можливе вжиття заходів до забезпечення позову за заявою відповідача у справі?

Згідно з частиною першою статті 66 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд має право вживати заходів до забезпечення позову, зокрема, за заявою сторони у справі. Отже, право на звернення з відповідною заявою має не лише позивач, а й відповідач (з урахуванням вимог частин першої і третьої статті 21 та частини першої статті 22 ГПК) ( 1798-12 ), а також і треті особи (частина третя статті 26 і частина п'ята статті 27 названого Кодексу) ( 1798-12 ).

23. Який процесуальний документ має бути ухвалений за результатами розгляду клопотання про забезпечення позову у разі, коли таке клопотання розглядалося в тому судовому засіданні, в якому справу розглянуто по суті з прийняттям рішення у ній?

У зазначеному випадку стислий зміст заяви (клопотання) про забезпечення позову, мотиви задоволення (повного чи часткового) або відхилення такої заяви та висновок з розглянутого питання можуть міститися в рішенні господарського суду, прийнятому по суті справи.

24. Якщо заява про вжиття заходів до забезпечення позову надійшла після порушення провадження у справ і до проведення судового засідання в останній, то чи може така заява бути розглянута без проведення судового засідання та протягом якого строку?

У пункті 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення; отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) ( 1798-12 ).

Втім, не виключається можливість вжиття заходів до забезпечення позову й після порушення провадження у справі. Стаття 67 ГПК ( 1798-12 ) передбачає лише винесення ухвали про забезпечення позову і не містить припису про обов'язковість проведення у зв'язку з цим судового засідання; відтак відповідне питання вирішується самим господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. Строк розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову процесуальним законом не встановлено; отже, суду слід виходити з того, що цей строк має бути розумно необхідним для ефективного запобігання тим негативним явищам, про які йдеться у пункті 3 згаданого роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України.

X. Питання, пов'язані з вирішенням господарських спорів у суді першої інстанції

25. Як розуміти вживане у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття "розгляд... справи упродовж розумного строку"?

Стосовно діяльності господарських судів України зазначене поняття слід розуміти насамперед як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, розгляду апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд за нововиявленими обставинами, інших заяв та звернень, для яких ГПК ( 1798-12 ) установлено строки їх розгляду (вирішення) судом.

26. Які дії має вчинити господарський суд у разі коли до нього подано заяву про вирішення спору в більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою статті 69 ГПК ( 1798-12 ), але не всі сторони у справі підписали таку заяву?

Згідно з частиною четвертою статті 69 ГПК ( 1798-12 ) за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Відповідне клопотання (заява) має адресуватися господарському суду і викладатися в письмовій формі та підписуватися або усіма сторонами у справі, або однією з них, але в останньому випадку воно має бути погоджене з іншою стороною (сторонами) у цій справі. Форму такого погодження законом не встановлено, й відтак вона може бути письмовою (що є більш бажаним) або усною; в останньому випадку факт такого погодження має бути обов'язково відображений в протоколі судового засідання.

У наведеній в питанні ситуації суду слід в судовому засіданні з розгляду справи з'ясувати думку сторони (сторін), яка не підписала відповідну заяву, щодо можливості продовження строку вирішення спору; в разі відповідного заперечення спір має вирішуватися у строк, передбачений частиною першою статті 69 ГПК ( 1798-12 ), якщо за необхідності цей строк не буде продовжено згідно з приписами частини третьої згаданої статті.

27. Відповідно до частини четвертої статті 78 ГПК ( 1798-12 ) про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Чи потрібно в зв'язку з цим у резолютивній частині ухвали зазначати про прийняття відмови від позову або достатньо про це зазначити в мотивувальній частині?

За змістом наведеної норми про прийняття відмови позивача від позову і про припинення провадження у справі має зазначатися в резолютивній частині відповідної ухвали. Остання мотивується посиланням, крім частини четвертої статті 78 ГПК ( 1798-12 ), на пункт 4 частини першої статті 80 цього Кодексу ( 1798-12 ).

28. Чи може бути припинено провадження у справі, якщо позов подано до структурного підрозділу юридичної особи? Чи повинен суд здійснювати в такому разі заміну неналежного відповідача належним - відповідною юридичною особою?

У вирішенні цих питань господарський суд насамперед має з'ясувати належними засобами доказування наявність у зазначеного як відповідача структурного підрозділу права представляти юридичну особу як сторону зі справи. Коло таких повноважень визначається установчими документами юридичної особи, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Якщо структурний підрозділ наділено відповідними повноваженнями, господарський суд, залучивши у порядку, встановленому статтею 24 ГПК ( 1798-12 ), до участі в справі юридичну особу як відповідача, розглядає спір по суті, а за відсутності цих повноважень позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцезнаходженням юридичної особи (стаття 17 ГПК) ( 1798-12 ).

Відповідні правові позиції відображено також у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 28.07.94 N 02-5/492 "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб".

29. Чи підлягає припиненню господарським судом провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості за договором за наявності у такому договорі третейської угоди про передачу спорів, які можуть виникнути за договором, на вирішення третейського суду?

Відповідь на зазначене питання вміщено в пункті 10 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 10.03.98 N 01-8/91 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів", де, зокрема, зазначено, що господарський суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору в господарському суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У постанові Верховного Суду України від 11.06.2002 у справі за позовом компанії "Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонд" до акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями "Санола" про стягнення 2475762,11 доларів США також відзначалося, що у вирішенні спору з питань, які є предметом укладеної сторонами спору арбітражної угоди (застереження), господарський суд повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору в господарському суді.

30. Чи можна розцінювати констатацію стороною у спорі самого факту спливу позовної давності як заяву про застосування такої давності?

Заява сторони про застосування позовної давності повинна мати ясний і однозначний характер; доцільно, щоб вона викладалася в письмовій формі (наприклад, у відповідному клопотанні, відзиві на позовну заяву тощо); як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення.

31. Коли набирає законної сили рішення господарського суду, якщо апеляційною інстанцією повернуто апеляційну скаргу на підставі статті 97 ГПК ( 1798-12 ) або прийнято відмову від такої скарги на підставі статті 100 цього Кодексу ( 1798-12 )?

Відповідно до частини четвертої статті 85 ГПК ( 1798-12 ) у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

У зазначених випадках (повернення апеляційної скарги, прийняття судом відмови від такої скарги) власне розгляд справи в апеляційному порядку не відбувається. Відтак рішення господарського суду набирає законної сили за правилами, наведеними в частині третій статті 85 ГПК ( 1798-12 ).

32. Чи вважається відмітка про відправку копій процесуального документа, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові цього документа, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час і місце судового засідання?

Відповідно до статті 87 ГПК ( 1798-12 ) рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом ( 1798-12 ).

Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, передбачено, зокрема, що:

- перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі;

- на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. Це не виключає можливості у разі потреби з'ясування господарським судом обставин, пов'язаних з розсиланням судового рішення.

33. Суд якої інстанції повинен винести ухвалу про роз'яснення рішення, якщо останнє частково скасовано апеляційною інстанцією?

У разі часткового скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду останній здійснює роз'яснення рішення в порядку статті 89 ГПК ( 1798-12 ) у тій його частині, яку не скасовано, а в іншій частині апеляційний господарський суд за необхідності здійснює роз'яснення своєї постанови, прийнятої за результатами апеляційного перегляду відповідного рішення суду першої інстанції.

34. Яким чином має діяти господарський суд, якщо позовну заяву про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України подано після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 )?

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Пропуск позивачем зазначеного строку є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.

XI. Питання перегляду судових рішень в апеляційному порядку

35. Чи може господарський суд апеляційної інстанції приймати до провадження апеляційну скаргу, подану не стороною у справі?

Верховним Судом України у постанові від 26.09.2006 зі справи N 22/401-05-10793 викладено правову позицію? згідно з якою:

- стаття 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначає як одні з основних засад судочинства законність і забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

- Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 01.11.96 N 9 "Про застосування Конституції України ( 254к/96-ВР ) при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що оскільки Конституція України ( 254к/96-ВР ), як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію ( 254к/96-ВР ) як акт прямої дії;

- статтею 107 ГПК ( 1798-12 ) закріплено право осіб, яких не було залучено до участі у справі, на касаційне оскарження рішень і постанов суду, що стосується їх прав і обов'язків. Обмеження права на апеляційне оскарження для цих осіб суперечить статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР );

- оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обов'язків скаржника, якого не було залучено до участі у справі, вирішення спору без залучення його до участі у справі тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 3 частини третьої статті 104 ГПК ( 1798-12 ) і є безумовною підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду.

36. Чи вправі апеляційний господарський суд у перегляді в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, яким спір вирішено по суті, скасувати таке рішення та залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК ( 1798-12 ) у зв'язку з неявкою представника позивача в засіданні апеляційного господарського суду?

Зазначені дії суд апеляційної інстанції вчиняти не вправі, оскільки рішення місцевого господарського суду може бути скасовано в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених статтею 104 ГПК ( 1798-12 ).

Питання, що постають у наведеній ситуації, вирішуються іншим чином, виходячи з того, що у разі неявки відповідної особи на виклик у засідання апеляційного господарського суду, названий суд розглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами.

37. Чи може суд апеляційної інстанції розглянути позовні вимоги, які було заявлено в суді першої інстанції, але помилково не розглянуті ним?

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 84 ГПК ( 1798-12 ) резолютивна частина рішення суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Якщо в процесі перегляду справи апеляційним судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неправомірно не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. З цього приводу див. також останній абзац пункту 9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 03.09.2004 N 04-5/1518).

Що ж до положень частини третьої статті 101 ГПК ( 1798-12 ), за якими в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, то вони в даному разі не застосовуються, оскільки залишення певної позовної вимоги чи вимог без розгляду сталося внаслідок порушення судом норми процесуального права.

38. Чи повинен суд апеляційної інстанції перевірити оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, якщо скаржник (позивач) просить про перегляд такого рішення з посиланням на інші докази, ніж ті, на які містилося посилання в позовній заяві і які було розглянуто судом першої інстанції?

Відповідь на наведене питання вміщено в пункті 24 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року", де зазначено:

"У вирішенні відповідного питання слід виходити з вимог частини першої і другої статті 101 ГПК з урахуванням викладеного в пункті 9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

До викладеного слід додати, що скаржник, який надає в суді апеляційної інстанції додаткові докази, має обґрунтувати існування обставин, які об'єктивно, з незалежних від нього причин перешкоджали йому подати такі докази суду першої інстанції.

39. Якими повинні бути процесуальні дії апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення місцевого господарського суду, якщо ухвала останнього про відмову в прийнятті зустрічного позову або про повернення такого позову підлягає скасуванню, а зустрічний позов - спільному розглядові з первісним позовом?

У наведених ситуаціях якщо зустрічна позовна заява була подана до прийняття судом першої інстанції рішення зі спору, але в її прийнятті відмовлено або її повернуто без належних підстав, апеляційна інстанція повинна діяти з огляду на конкретні обставини справи. З урахуванням цих обставин апеляційний господарський суд може скасувати як рішення у справі (за первісним позовом), так і ухвалу місцевого господарського суду про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви (повернення зустрічної позовної заяви) і повторно розглянути справу з урахуванням зустрічних позовних вимог.

Якщо ж зустрічний позов не подавався до місцевого господарського суду то апеляційна інстанція не вправі приймати його і розглядати відповідні вимоги.

40. Чи вправі суд апеляційної інстанції скасувати вжиті місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову при оскарженні в апеляційному порядку рішення суду та за відсутності апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову?

Відповідно до статті 68 ГПК ( 1798-12 ) питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу.

Згідно з частиною першою статті 99 і частиною першою статті 101 названого Кодексу ( 1798-12 ) апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за правилами розгляду справ у першій інстанції (з урахуванням деяких особливостей).

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про наявність у апеляційного господарського суду права на скасування забезпечення позову й за відсутності апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду про таке забезпечення.

Водночас апеляційному господарському суду у вирішенні відповідного питання слід мати на увазі викладене в пункті 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", де зазначено: "Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову".

41. Якими мають бути дії суду апеляційної інстанції, якщо місцевий господарський суд, залучивши до участі у справі як відповідача фізичну особу, розглянув справу по суті?

За змістом частин першої і другої статті 1 та частини першої статті 21 ГПК ( 1798-12 ) громадяни (фізичні особи) можуть бути відповідачами у господарських справах тільки:

- якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

- у випадках, передбачених законодавчими актами України (зокрема, пунктом 4 частини першої статті 12 названого Кодексу) ( 1798-12 ).

В іншому разі фізичні особи (громадяни) не можуть залучатися господарським судом до участі в розгляді справ саме як відповідачі, а судове рішення, прийняте з порушенням відповідних норм процесуального права, підлягає скасуванню або зміні на підставі пункту 4 частини першої статті 104 ГПК ( 1798-12 ).

42. Чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала господарського суду про порушення провадження у справі, якщо її винесено, на думку скаржника, з порушенням правил об'єднання позовних вимог?

Чи вправі суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення, прийняте з порушенням правил об'єднання позовних вимог, та повернути позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК ( 1798-12 )?

Згідно з частиною першою статті 106 ГПК ( 1798-12 ) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом ( 1798-12 ) та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).

Статтею 64 ГПК ( 1798-12 ) не передбачено можливості оскарження з будь-яких підстав ухвали про порушення провадження у справі.

Якщо рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням правил об'єднання позовних вимог, то апеляційна інстанція з урахуванням характеру порушення, допущеного місцевим судом, приймає постанову згідно з повноваженнями, визначеними статтею 103 ГПК ( 1798-12 ). Водночас необхідно мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 104 ГПК ( 1798-12 ) скасування рішення суду першої інстанції можливе лише за умови, що зазначене порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

43. Які процесуальні дії повинен вчинити апеляційний господарський суд у разі надходження до нього касаційної скарги на ухвалу апеляційної інстанції, що не підлягає оскарженню (про прийняття апеляційної скарги до розгляду тощо)?

В інформаційному листі Верховного Суду України від 10.09.2008 N 3.2.-2008 (доведеному до відома господарських судів України інформаційним листом Вищого господарського суду України від 22.09.2008 N 01-8/547) зазначено, зокрема, таке:

"У разі подання касаційної скарги на ухвалу місцевого або апеляційного господарського суду, яку не може бути оскаржено, відповідному місцевому або апеляційному господарському суду, до якого надіслано скаргу, слід відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 111-13 ГПК України" ( 1798-12 ).

XII. Питання перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами

44. Як повинен діяти суд апеляційної інстанції в разі одержання заяви сторони у справі про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього суду, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін?

Будь-яка постанова апеляційної інстанції, яка набрала законної сили, може бути переглянута цим же судом за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому розділом XIII ГПК ( 1798-12 ).

Що ж до судового рішення, яке після перегляду в апеляційному або касаційному порядку залишено без змін, то його перегляд за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку" (див. підпункт 3.2 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 N 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами"). ( Абзац в редакції Листа Вищого господарського суду N 01-08/592 від 30.10.2009 )

45. Чи користується особа, яка звернулася до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, правом на відмову від такої заяви та відповідно - чи має суд прийняти таку відмову?

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.81 N 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" зазначено, що заяви і подання про перегляд судового рішення (за нововиявленими обставинами) розглядаються стосовно до правил, які регулюють розгляд справи у судовому засіданні, з урахуванням особливостей даного питання.

З урахуванням наведеного питання, пов'язані з відмовою особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, від такої заяви та про прийняття відповідної відмови й припинення провадження з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вирішується господарським судом у відповідності з приписами статті 80 ГПК ( 1798-12 ).

46. Відповідно до частини сьомої 114 ГПК ( 1798-12 ) у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом ( 1798-12 ). Чи застосовуються у такому перегляді встановлені статтею 69 цього Кодексу ( 1798-12 ) строки вирішення спору?

Відповідно до частини третьої статті 114 ГПК ( 1798-12 ) заява, подання прокурора про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження.

Частиною сьомою цієї статті передбачено, що у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом ( 1798-12 ).

Системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що розгляд відповідної заяви (подання) і розгляд господарським судом справи в разі скасування судового рішення являють собою сукупність процесуальних дій, які мають бути вчинені судом у строк, передбачений згаданою частиною третьою статті 114 ГПК ( 1798-12 ).

47. Яким чином має процесуально оформлюватися заміна сторони у виконавчому провадженні?

Відповідно до статті 25 ГПК ( 1798-12 ) у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив; правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником; для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З урахуванням наведених законодавчих приписів заміна однієї з сторін у виконавчому провадження її правонаступником здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали; новий наказ при цьому не видається.

48. Чи можлива видача декількох наказів на виконання судового рішення про стягнення заборгованості з декількох відповідачів солідарно без визначення частини боргу, що стягується з кожного з них?

Така видача наказів не є можливою. Вона суперечила б приписові частини четвертої статті 116 ГПК ( 1798-12 ), за яким, зокрема, якщо судове рішення прийнято проти декількох відповідачів, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Водночас якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ на стягнення всієї суми, - але саме один, а не декілька.

49. Від дати прийняття якого саме судового акта слід відраховувати трирічний строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду у випадках оскарження в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду та залишення такого рішення без змін постановою апеляційної інстанції?

У пункті 33 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 N 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено, зокрема, що у визначенні початку перебігу строку пред'явлення наказу господарського суду до виконання необхідно керуватися приписами статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ). ( Відповідь в редакції Листа Вищого господарського суду N 01-08/600 від 12.11.2009 )

50. Чи може господарський суд зупиняти провадження (стаття 79 ГПК) ( 1798-12 ) у справі під час розгляду ним заяв (подань), поданих у порядку статті 121 ГПК ( 1798-12 )?

В абзаці першому пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) зазначено, що заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК ( 1798-12 ).

Отже, стаття 79 ГПК ( 1798-12 ), яка передбачає зупинення провадження у справі та його поновлення, застосовується у розгляді згаданих заяв (подань) на загальних підставах.

51. Чи може господарський суд зупиняти провадження (стаття 79 ГПК) ( 1798-12 ) під час розгляду ним скарг, поданих у порядку статті 121-2 названого Кодексу ( 1798-12 )?

В абзаці другому пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися, зокрема, положення ГПК ( 1798-12 ), якими врегульовано аналогічні питання, в тому числі розділу XI ГПК ( 1798-12 ) (у якому вміщено статтю 79 цього Кодексу) ( 1798-12 ).

Отже, стаття 79 ГПК ( 1798-12 ), яка передбачає зупинення провадження у справі та його поновлення, застосовується у розгляді згаданих скарг на загальних підставах.

XIV. Питання щодо застосування деяких норм Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 )

52. Чи може бути скасовано рішення постійно діючого третейського суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 ), в разі прийняття такого рішення третейським суддею одноособово, якщо кількісний склад третейського суду не передбачено угодою сторін?

Відповідно до згаданого пункту 4 частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (далі - Закон) рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, якщо склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону ( 1701-15 ).

За приписами частин третьої і п'ятої статті 16 Закону ( 1701-15 ):

- у постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду;

- за всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

Згідно з частинами першою і третьою статті 14 Закону ( 1701-15 ):

- сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів;

- у постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону ( 1701-15 ) списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.

При цьому частиною другою статті 12 Закону ( 1701-15 ) визначено: якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

Таким чином, вирішуючи питання, пов'язані зі складом постійно діючого третейського суду, яким прийнято його рішення, господарському суду слід з урахуванням наведених законодавчих приписів ретельно досліджувати відповідні положення регламенту названого третейського суду у їх співвідношенні з умовами третейської угоди.

Заступник Голови Вищого господарського суду України В.Москаленко