КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент з питань державного регулювання заробітної
плати та умов праці

Трудові відносини

Відповідно до ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник має бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

ПИТАННЯ 1.Чи надається додаткова оплачувана відпустка для участі в сесії особі, яка навчається у вищому навчальному закладі, розташованому на території Росії ?

ПИТАННЯ 2. Жінка народила в грудні 2008 р. другу дитину, в лютому 2009 р. йде у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Чи має вона право на отримання соціальної відпустки за 2008 - 2009 рр. як мати, що виховує двох дітей до 15 років ?

ПИТАННЯ 3. Який порядок застосування до працівників підприємства ненормованого робочого часу ? У яких документах є норми щодо ненормованого робочого часу та надання додаткової відпустки (до 7 календарних днів) за відсутності на підприємстві колективного договору ? Чи є правомірною вимога засновників підприємства (компанії) щодо обов'язкового оформлення трудового договору в письмовій формі всіма без винятку працівниками та зазначення в договорах норми щодо ненормованого робочого часу ? При цьому власник компанії - іноземець, а філії в Україні зареєстровано як українські юридичні особи.

ПИТАННЯ 4. Як правильно надати щорічну відпустку працівнику, якого було звільнено з роботи 02.10.2006 р. та поновлено на роботі за рішенням суду (наказ від 23.03.2009 р.) з дати звільнення ?

ВІДПОВІДЬ 1. Згідно зі ст. 2 Конвенції № 140, ратифікованої Законом № 174-ІV, кожен член організації розробляє і здійснює політику, що сприяє наданню оплачуваних учбових відпусток, методами, які відповідають національним умовам і практиці.

Умови надання учбових відпусток визначено ст. 15 Закону № 504/96-ВР, згідно з якою працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки, тривалість яких залежить від курсу, форми навчання та рівня акредитації навчального закладу.

Положення № 978 поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні училища незалежно від форм власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії Міносвіти і науки України.

Підставою для надання такої відпустки є заява працівника та довідка-виклик навчального закладу, в якій мають бути зазначені: форма навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс, на якому працівник навчається.

Враховуючи викладене, проблема надання додаткових оплачуваних відпусток у зв'язку з навчанням працівникам, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях України, а навчаються у навчальних закладах за кордоном, полягає у відмінностях законодавства про освіту, в тому числі визначенні рівнів акредитації навчальних закладів, порядку їх надання (на підставі якого документа роботодавець має надати працівнику таку відпустку).

Працівникам, які навчаються у навчальних закладах за кордоном, додаткові оплачувані відпустки у зв'язку з навчанням можуть надаватися лише за умови, якщо навчання здійснюється у порядку, встановленому законодавством відповідної держави, і закінчується видачею диплома, еквівалентного диплому українського вищого навчального закладу, тобто який визнається в Україні.

Відповідно до Угоди “диплом бакалавра, выдаваемый высшими учебными заведениями Российской Федерации, и диплом бакалавра, выдаваемый после 4 лет очной формы обучения в высших учебных заведениях Украины III и IV уровней аккредитации, дипломи магистра, выдаваемые в Российской Федерации и Украине, признаются эквивалентными в обоих государствах при продолжении образования, в том числе в аспирантуре, й при поступлении на работу в соответствии с указанными в них направлением подготовки (специальностью) и квалификацией на территории государств Сторон”.

Враховуючи зазначене, законодавчих підстав для відмови у наданні працівнику додаткових оплачуваних відпусток у зв'язку з навчанням у вищому навчальному закладі Росії не вбачається.

ВІДПОВІДЬ 2. Відповідно до ст. 19 Закону № 504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, дитину-інваліда або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, щороку надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

Як випливає із зазначеної вище норми, для отримання такої відпустки жінці недостатньо мати двох дітей віком до 15 років, вона ще повинна працювати (виконувати свої трудові обов'язки).

У наведеному випадку жінка після народження дитини не приступала до виконання своїх трудових обов'язків, а після відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами їй було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Крім того, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (на підставі медичного висновку - до 6 років) та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504/96-ВР), належать до виду соціальних відпусток, установлених ст. 4 Закону № 504/96-ВР.

Відповідно до зазначеного, жінка, перебуваючи у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не має права переривати її для отримання іншої соціальної відпустки, передбаченої ст. 19 Закону № 504/96-ВР. Отже, жінка не має права на отримання вищезазначеної соціальної відпустки за 2008 - 2009 рр.

ВІДПОВІДЬ 3. Відповідно до Рекомендацій № 7 ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Пунктом 3 цих Рекомендацій визначено, що додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

Стаття 8 Закону № 504/96-ВР встановлює працівникам з ненормованим робочим днем додаткову відпустку саме за характер праці, а не лише за роботу понад встановлену норму робочого часу. Таким чином, при визначенні тривалості додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер праці необхідно враховувати всі вищеперелічені фактори. Такий підхід, приміром, як ведення обліку кількості годин роботи понад установлену тривалість робочого часу для одержання такої відпустки, є неправильним.

На працівників, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. Тому роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу.

Слід мати на увазі, що ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватися.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Згідно зі ст. 8 Закону № 504/96-ВР працівникам, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором, угодою.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.

Отже, якщо на підприємстві колективний договір не укладено, то щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день може бути встановлено у трудовому договорі у письмовій формі (ст. 24 КЗпП).

ВІДПОВІДЬ 4. Розглянемо ситуацію на прикладі.

Рішенням суд зобов'язав визнати період з 02.10.2006 р. до 17.03.2009 р. вимушеним прогулом та оплатити його.

Працівник фактично приступив до роботи 08.04.2009 р. (ознайомився з наказом), а 09.04.2009 р. написав заяву щодо надання йому щорічної відпустки з 13.04.2009 р. за період роботи з 01.11.2007 р. по 3110.2008 р., оскільки вважає, що його поновлено в усіх правах і він може використовувати всі належні йому відпустки за час вимушеного прогулу.

За який період роботи йому можна надати відпустку? Рішення суду оскаржується в апеляційному суді, а виплати за час вимушеного прогулу ще не проводилися.

Згідно з вимогами частини п'ятої ст. 235 КЗпП прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника (частина перша ст. 77 Закону № 606-ХІV).

Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до п. 2.10 Інструкції № 58, зокрема визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад: “Запис за № ... є недійсним, поновлено на попередній роботі”).

Отже, поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною.

Згідно зі ст. 9 Закону № 504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

За час вимушеного прогулу працівнику виплачується середній заробіток (ст. 235 КЗпП).

Враховуючи, що час оплаченого вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, робочий рік (період), за який працівнику має надаватися щорічна основна відпустка, відлічується з дня поновлення його на роботі (у наведеному випадку з 02.10.2006 р.). Якщо до незаконного звільнення працівник мав право окрім щорічної основної відпустки на щорічну додаткову відпустку, наприклад за особливий характер праці, то слід звернути увагу на те, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість установлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону № 504/96-ВР).

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються:

час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Отже, час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, не зараховується. Тому за період з 02.10.2006 р. по 17.03.2009 р. (дати фактичної роботи) працівник має право лише на щорічну основну відпустку.

Перелік використаних нормативних документів:

Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. (зі змінами та доповненнями, за текстом - КЗпП)

Конвенція Міжнародної організації праці від 24.06.74 р. № 140 “Конвенція № 140 про оплачувані учбові відпустки” (за текстом -Конвенція № 140)

Закон України № 174-ІV від 26.09.2002 р. “Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 140 1974 року про оплачувані учбові відпустки”

Закон України № 504/96-ВР від 15.11.96 р. “Про відпустки” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 606-ХІV від 21.04.99 р. “Про виконавче провадження” (зі змінами та доповненнями)

Постанова Кабінету Міністрів України № 978 від 09.08.2001 р. “Про затвердження Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах” (за текстам - Положення № 978)

Наказ № 7 Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. “Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці” (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Мінпраці та соціальної політики України від 05.02.98 р. № 18, за текстом - Рекомендації № 7)

Наказ № 58 Мінпраці України, Мінсоцзахисту України, Мін'юсту України від 29.07.93 р. “Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників” (зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 58)

Двостороння Угода (СНД) від 26.05.2000 р. “Угода між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання” (за текстом - Угода)

Іина ПЕТРЕНКО,
оглядач “Вісника”,
за сприяння
Тетяни СТАШКІВ,
начальника відділу
режимів праці,
нормування
та професійної
класифікації
Департаменту

“Вісник податкової служби України” № 33 вересень 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)