ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
29 січня 2008 року
м. Київ

Про зняття дисциплінарного стягнення

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою начальника Романівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на постанову Романівського районного суду Житомирської області від 10 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 серпня 2006 року по справі N22ас/2442 за позовом Б. до начальника Романівського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зняття дисциплінарного стягнення, -

встановила:

В лютому 2006 року Б. звернувся до суду з позовом до начальника Романівського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зняття дисциплінарних стягнень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він з 13.03.1990 року по 15.04.2005 року працював дільничим інспектором міліції Романівського РВ УМВС та будучи хворим на гіпертонічну хворобу і знаходячись на лікуванні в Миропільській ТМО 13.03.2005 року подав рапорт начальнику Романівського РВ УМВС про звільнення з органів міліції за станом здоров'я. 15 квітня 2005 року згідно наказу начальника УМВС України в Житомирській області N64 о/с його було звільнено з посади дільничого інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Романівського РВ УМВС. Наказом начальника УМВС України в Житомирській області за N102 о/с від 17.06.2005 року було частково змінено наказ N64 о/с від 15.04.2005 року, згідно якого він вважався звільнений в запас Збройних Сил через хворобу з 15.04.2005 року.

Постановою Романівського районного суду Житомирської області від 10 травня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14 серпня 2006 року, позов задоволено. Скасовано наказ начальника Романівського РВ УМВС N43 о/с від 13.08.2004р. в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

В касаційній скарзі начальник Романівського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом начальника Романівського РВ УМВС України в Житомирській області від 13.08.2004 року N 43 о/с за неналежне виконання службових обов'язків щодо проведення перевірки заяв громадян, відсутність особистих показників у розкритті злочинів позивача Б. попереджено про неповну посадову відповідність.

Неналежне виконання службових обов'язків керівництво пов'язувало з фактом винесення позивачем 29.05.2004 року постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по матеріалах перевірки заяви гр-ки В. про те, що з жилого будинку її матері по вул.Леніна, 58 в смт. Миропіль невідомими особами було вчинено ряд крадіжок майна протягом 2003-2004 років, яка в послідуючому, а саме 19.07.2004 року була скасована та матеріали направлені на додаткову перевірку прокуратурою району.

В результаті проведення перевірки згідно постанови прокурора Романівського району від 11.08.2004 року про порушення дисциплінарного провадження відносно позивача ні прокуратурою району, ні керівництвом Романівського РВ не було дано об'єктивного аналізу обставин, зазначених в заяві В., які вказують на невизначеність конкретних дат вчинення крадіжок протягом майже 2-х років, відсутність конкретного переліку викраденого майна та доказів на підтвердження його вартості в сумі, що перевищує мінімальний розмір, передбачений для кримінального переслідування, не проаналізовано об'єм проведеної позивачем роботи по перевірці вказаної заяви.

Відповідно до положень п.31 Дисциплінарного Статуту - про накладення дисциплінарного стягнення оголошується працівникові особисто, перед строєм чи на нараді (зборах).

Відповідно до п. 23 Положення про проходження служби - особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно законодавства.

Згідно п.п. 18, 26, 31, 40 Дисциплінарного Статуту - дисциплінарні стягнення застосовуються начальниками в межах наданих їм прав. Дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. Про накладення дисциплінарного стягнення оголошується працівникові особисто, перед строєм чи на нараді (зборах). Кожна особа рядового або начальницького складу має право оскаржити неправомірні щодо неї дії начальників з питань і в порядку, передбачених чинним законодавством.

Оскільки при накладенні на Б. дисциплінарного стягнення в наказі N43 о/с від 13.08.2004 року не взято до уваги характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередню поведінку винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації, не зазначено в чому виразилися “відсутність особистих показників в розкритті злочинів”, тому суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу начальника Романівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області відхилити, а постанову Романівського районного суду Житомирської області від 10 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 серпня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді