ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
22 січня 2009 року
м. Київ

Справа N К-33132/06

Про визнання протиправними дій
та зобов’язання до перерахунку пенсії

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сурхаєва Валеддіна Бекмурза огли на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 18.09.2006 року у справі N 2-а-88/06 за позовом С. до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов’язання до перерахунку пенсії

встановив :

У березні 2006 року С. звернувся до Комсомольського районного суду м. Херсона з позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов’язання до перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України від 09.04.1992 року N 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (зі змінами та доповненнями) особи, яким була раніше призначена пенсія, мають право на її перерахунок та виплату 50% пенсії з 01.01.2005 року, а з 01.01.2006 року – 100% перерахованої пенсії. Оскільки при перерахунку пенсії позивачу не було зараховано додатковий вид грошового забезпечення, а саме доплати до суми пенсії в розмірі 50%, передбаченої пунктом 5 “г” Постанови Кабінету Міністрів України N 1592 від 31.12.1996 року, то не включення в перерахунок пенсії зазначеної доплати є протиправним.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 14.04.2006 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 18.09.2006 року постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 14.04.2006 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, С. оскаржив його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказаний судовий акт та залишити в силі постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 14.04.2006 року.

У запереченнях на касаційну скаргу N 4109/8/10-008 від 03.09.2007 року відповідачі просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Апеляційного суду Херсонської області від 18.09.2006 року – без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Наказом Голови Державної податкової адміністрації України з 01.06.2004 року позивач звільнений у відставку з посади начальника відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Херсонській області з 01.06.2004 року. На підставі Закону України від 09.04.1992 року N 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон України від 09.04.1992 року N 2262-ХІІ) йому призначено пенсію за вислугою років.

Вказана пенсія нарахована з грошового забезпечення, до складу якого включено: посадовий оклад, надбавки за військове звання, за вислугу років, за особливі умови праці, за роботу в межах режимних обмежень та – за Указом Президента України N 288. Після набрання чинності Закону України від 15.06.2004 року N 1769-VІ “Про внесення змін до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” позивачу здійснено перерахунок пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення, до складу якого було включено надбавку за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань, надбавку за безперервну службу та премію. З 01.01.2005 року С. здійснено виплату 50% перерахованої пенсії, а з 01.01.2006 року – 100% такої пенсії.

Щомісячна доплата в розмірі від 25 до 50% суми пенсії, яка б могла бути позивачу нарахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України N 1592 від 31.12.1996 року, при перерахунку пенсії позивача не врахована, оскільки така доплата не входила до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась пенсія.

У свою чергу, скаржник в касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме частини 3 статті 43 Закону України від 09.04.1992 року N 2262-ХІІ. Крім того, скаржник зазначає, що виходячи із системного аналізу Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 15.04.2004 року, мова в ній йде виключно про військовослужбовців, він же звільнявся з органів Державної податкової адміністрації України. Умови грошового забезпечення для працівників Державної податкової адміністрації України регулюються іншими нормативно-правовими актами України.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися зі вказаними доводами скаржника, виходячи з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 15.04.2005 року “Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, згідно з частиною 3 статті 43 Закону України від 09.04.1992 року N 2262-ХІІ (в редакції Закону від 15.06.2004 року N 1769-VІ) доплата у розмірі від 25 до 50% суми пенсії, яка б могла бути нарахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України N 1592 від 31.12.1996 року, і яка теж є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, також має зараховуватись при нарахуванні пенсії, проте лише тим особам, котрі отримували її під час проходження служби.

Матеріалами справи не підтверджується те, що під час проходження служби позивачем щомісячна доплата, передбачена підпунктом 1 “г” пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України N 1592 від 31.12.1996 року, йому призначалась, нараховувалась або виплачувалась.

Крім того, С. не скористався своїм правом на оскарження у встановленому законом порядку дій керівника податкового органу з приводу не призначення вказаної доплати, як під час проходження, так і під час звільнення зі служби.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку відносно того, що доплата у розмірі від 25 до 50% суми пенсії, має зараховуватись при нарахуванні пенсії, проте лише тим особам, котрі отримували її під час проходження служби.

Крім того, скаржник в касаційній скарзі зазначає, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме: не відображено в протоколі судового засідання та не розглянуто 2 клопотань позивача, при застосуванні технічних засобів для фіксування судового процесу, судом не роз’яснено, якими саме технічними засобами здійснювалась фіксація судового процесу.

Але вказані обставини, свого належного підтвердження не знайшли.

Відповідно до частини 1 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності.

В матеріалах справи N 2-а-88/06 відсутні такі зауваження щодо технічного запису і журналу судового засідання від 18.09.2006 року, а доказів звернення позивача з такими зауваженнями не надано.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків апеляційного господарського суду, зроблених у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ухвалив:

Відхилити касаційну скаргу С.

Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 18.09.2006 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.