КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

Судова практика
за позовами платників податків щодо ПДВ

У загальній системі податків і обов'язкових платежів ПДВ посідає особливе місце. Цей податок охоплює найбільшу кількість суб'єктів господарювання та є одним із джерел наповнення Державного бюджету України. Питання обкладання ПДВ регламентуються Законом № 168/97-ВР підзаконними та локальними нормативно-правовими актами.

На сьогодні обкладання ПДВ - актуальна тема, над якою необхідно працювати і науковцям, і практикам. До судових органів надходить значна кількість позовів, які вирішуються як на користь платників податків, так і на користь органів ДПС України (справи про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень щодо зменшення чи донарахування ПДВ; відшкодування з бюджету сум ПДВ; спонукання надати висновок; стягнення коштів за нікчемними правочинами).

Проте слід зазначити, що все більше справ вищезазначених категорій судами касаційних інстанцій, а саме Вищим адміністративним судом України та Верховним Судом України, вирішуються на користь органів ДПС, що зумовлює вдосконалення трактування норм податкового законодавства як судами попередніх інстанцій, так і податківцями, тому як наслідок - зменшення втрат бюджетних надходжень та вирішення аналогічних спорів на користь органів ДПС.

При вивченні позиції за наслідком розгляду справ Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України доцільно звернути увагу на таке.

Включення до податкового кредиту сум ПДВ
на підставі податкових накладних,
виданих контрагентами, в яких анульовано
Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ

Законом № 168/97-ВР встановлено випадки, за наявності яких анулюється Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (п. 9.8 ст. 9). Анулювання може здійснюватись як за ініціативою платника податків, так і за ініціативою податкового органу.

У разі якщо платнику податків було анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, він втрачає право складання податкових накладних, оскільки згідно із Законом № 168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР), а право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Приклад: ПП “Т” (позивачем) включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ПП “А”, Свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ якого було анульовано до видання відповідних податкових накладних. Позивач при відстоюванні своєї позиції, яка була підтримана судом апеляційної інстанції, зазначає, що ПП “А” не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а договір поставки, укладений між позивачем та ПП “А”, на виконання якого здійснювалися господарські операції, не визнано у встановленому порядку недійсним.

Органи ДПС при цьому зазначають, що якщо платнику податків на момент виникнення податкових зобов'язань вже було анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, то податкові накладні, виписані таким платником, не мають юридичної сили і значимості.

Вищий адміністративний суд України, проаналізувавши норми підпунктів 7.2.3 і 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, дійшов висновку, що посилання позивача та апеляційного суду на те, що ПП “А” не виключене з ЄДРПОУ, так само як і те, що договір поставки між цим підприємством та позивачем недійсним не визнано, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки правила податкового обліку, встановлені ст. 7 Закону № 168/97-ВР, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірного правовід-ношення, не містять відповідної вимоги. У результаті суд касаційної інстанції постановою від 02.10.2008 р. відмовив ПП “Т” у задоволенні позову.

Віднесення до податкового кредиту
сум ПДВ у результаті придбання
товарів (послуг, основних фондів,
основних засобів),
що не використовуються
в оподатковуваних операціях у межах
господарської діяльності платника
податку та у виробництві

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Обов'язковою умовою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР є сплата або нарахування таких сум та наявність спеціальної мети придбання товарів, послуг або основних фондів, а саме: у разі придбання товарів чи послуг - використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; у разі придбання основних фондів - подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приклад: Згідно з висновком акта перевірки позивачем у порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до складу податкового кредиту безпідставно включено суму ПДВ з послуг, не пов'язаних з виробничою діяльністю підприємства, а саме з вартості робіт з асфальтування території, прилеглої до будинку, в якому позивач орендує квартиру під офіс.

Вищий адміністративний суд України, дослідивши матеріали справи, встановив, що виконано роботи, оплачені ПП “Б” (копії платіжних доручень, виписка банку), за фактом здійснення господарської операції АТЗТ “В” була складена податкова накладна, але позивачем не було надано документів, які б свідчили про право власності або виділення йому земельної ділянки у постійне чи тимчасове користування з визначенням цільового призначення чи з метою ведення господарської діяльності.

Отже, суд при відмові ПП “Б” у позові підтримав позицію органів ДПС, що витрати, пов'язані з ремонтом асфальтобетонного покриття дороги, не пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва ПП “Б”, а тому податковий кредит, сформований у такий спосіб, суперечить пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (ухвала від 18.09.2008 р.).

Віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у
операціях, що мають ознаки безтоварності

Виходячи з норм п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально здійснені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух коштів на поточних рахунках платника податку.

Приклад: Верховний Суд України при вирішенні справи за позовом ТОВ “С” зазначив, що факт безтоварності операції повинен доводитись органами ДПС вагомими доказами (ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства). Підроблення документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які виготовляли цей документ, так і шляхом кримінального переслідування у випадку наявності підстав для порушення кримінальної справи.

При підтвердженні доводів ДПІ про безтоварність операцій, фактичне невивезення товару за межі митної території України визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок з бюджету не підлягав би відшкодуванню, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ та належно оформленої митної вантажної декларації. У зв'язку з недослі-дженням усіх доказів судами попередніх інстанцій справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (постанова від 27.05.2008 р.).

Формування бюджетного відшкодування
за рахунок реалізації товарів за цінами,
нижчими від ціни їх придбання

Аналізуючи визначення господарської діяльності (п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР), можна зробити висновок, що господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, яка здійснюється саме з метою одержання прибутку, а не з метою умисного заниження (приховування) податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податків, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок вчинення явно збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності і залежно від ступеня важкості поведінки мають застосовуватись заходи юридичної відповідальності.

Приклад: Вищий адміністративний суд України в постанові від 03.06.2008 р. звертає увагу судів попередніх інстанцій, що у справі, де спір виник за фактом купівлі товарів за ціною, значно нижчою від ціни придбання, в обов'язковому порядку необхідно з'ясовувати всі обставини такої справи, а саме чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх здійснення. Оскільки продаж платником податку товарів за нижчими цінами з метою збільшення обсягу продажу в майбутньому не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише у такий спосіб не можна розглядати як самостійну ділову мету, а отже, встановлення зазначених обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.

Застосування митної вартості під час
визначення платникам податків податкового зобов'язання

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги). У разі якщо сплачена вартість придбаних платником податку товарів, послуг чи основних фондів перевищуватиме рівень звичайних цін більше ніж на 20%, до податкового кредиту такого платника може бути включена лише частина сплаченого у складі ціни відповідних товарів (послуг) ПДВ, яка нарахована з урахуванням звичайних цін.

Приклад: Вищий адміністративний суд України при розгляді справи за позовом ПП “Д” встановив, що позивач при розмитненні килимових виробів сплатив ПДВ виходячи з митної вартості, зазначеної в графі 12 вантажної митної декларації (за текстом - ВМД). Надалі при поставці товарів на митній території України позивач розрахував базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була менша від митної вартості товарів. Суд, проаналізувавши норми пунктів 4.1 та 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, дійшов висновку, що такі дії позивача є безпідставними, оскільки вони призвели до заниження податкового зобов'язання з ПДВ та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування (ухвала від 18.09.2008 р.).

Віднесення до податкового кредиту
сум ПДВ на підставі неправильно
заповнених податкових накладних

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено реквізити податкової накладної, які в обов'язковому порядку повинна містити податкова накладна. Дана норма закону є імперативною та обов'язковою для виконання будь-яким платником ПДВ. Частиною другою пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено дії платника податку при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної (витребування правильно заповненої накладної чи подання з декларацією заяви, скарги на такого постачальника), що буде підставою визнання заявлених сум. Тому недотримання вищезазначених норм є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.

Приклад: Вищий адміністративний суд України при визначенні своєї позиції зазначає, що Закон № 168/97-ВР вимагає, щоб на час проведення органом ДПС перевірки платника податків усі включені останнім до складу податкового кредиту суми витрат на сплату ПДВ були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. При цьому на платника податків покладається зобов'язання надати для перевірки відповідні податкові накладні (п. 2 частини першої ст. 9 Закону № 1251-ХІІ). Наданий позивачем працівникам органу ДПІ для перевірки примірник податкової накладної не було оформлено відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме неправильно зазначено індивідуальний податковий номер, місцезнаходження покупця товарів та номер його Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Суд також визнав не переконливими доводи позивача про наявність у нього на час проведення перевірки іншого належно оформленого примірника податкової накладної, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що інших примірників вказаної податкової накладної працівникам органу ДПІ для перевірки надано не було (ухвала від 16.10.2008 р.).

Особливості підтвердження контрагентами
факту сплати до бюджету ПДВ

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 та пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до державного бюджету, а не сам факт існування зобов'язання зі сплати ПДВ у ціні товару.

Приклад: Вищим адміністративним судом України в постанові від 12.02.2008 р. визначено позицію щодо таких справ, яка полягає в тому, що державний податковий орган повинен доводити, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, оскільки факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили лише з наявності у позивача податкових накладних продавців, але вони не врахували те, що позивач протягом тривалого часу придбавав через посередників сировину, зокрема металобрухт, у осіб, які систематично не сплачували податків, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не перебували, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їх діяльності, а також, що позивач, продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. У зв'язку з недослідженням попередніми судовими інстанціями вищезазначеного Вищим адміністративним судом України передано справу на новий розгляд.

Бюджетне відшкодування сум ПДВ,
фактично сплачених постачальникам
у попередніх податкових періодах

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

До внесення змін Законом № 835-VІ у пп. “а” вказаної норми Закону № 168/97-ВР замість слів “у попередніх податкових періодах” було зазначено “у попередньому податковому періоді”. Редакція пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що була до внесення змін Законом № 835-VІ, спричинила значну кількість позовів до органів ДПС.

Приклад: Вищий адміністративний суд України при розгляді справи за позовом ЗАТ “Б” встановив, що позивач у декларації за жовтень 2005 р. заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ, яка була фактично сплачена позивачем у попередніх податкових періодах, згідно із виданими податковими накладними.

Суд касаційної інстанції, проаналізувавши положення підпунктів 7.7.1,7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, дійшов висновку, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування податку згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону (у редакції від 01.06.2005 р.) є фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) у ціні придбання таких товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. Бюджетне відшкодування позивачем заявлено за декларацією за жовтень 2005 р., а тому підстави для застосування положень Закону № 168/97-ВР у редакції, які діяли на час видачі податкових накладних, відсутні. Залишок від'ємного значення платник може декларувати в зменшення податкового зобов'язання за наступний період, але не на відшкодування на розрахунковий рахунок (ухвала від 19.11.2008 р.).

Нарахування податкового кредиту внаслідок
придбання або спорудження (будівництва)
основних фондів платником податків,
зареєстрованим менше ніж 12 календарних місяців

Підпунктом 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено коло осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування. До внесення змін Законом № 835-VІ абзацом першим пп. “а” пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР було визначено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У зв'язку з нечітким викладенням вказаної норми Закону № 168/97-ВР вона мала різне тлумачення як серед платників податків, так і органів ДПС, що спричинило значну кількість позовів до судових органів.

Приклад: ТОВ “Р” зареєстровано як платник ПДВ менше ніж 12 календарних місяців, але при здійсненні операцій із придбання або спорудження (будівництва) основних фондів нараховано податковий кредит та заявлено відповідні суми до бюджетного відшкодування, користуючись винятком, що передбачено пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме: не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які зареєстровані як платники цього податку менше ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Вищий адміністративний суд України при вирішенні даної справи ухвалою від 02.10.2008 р. підтримав позицію органів ДПС щодо того, що за змістом вказаної норми виняток, встановлений для нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, стосується обсягу оподатковуваних операцій з огляду на 12 календарних місяців, що передують подачі податкової декларації платником податку.

Застосування платником податків нульової
ставки ПДВ в експортних операціях у разі
неналежним чином оформленої ВИД

Аналізуючи норми п. 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР ст. 194 Митного кодексу та Інструкції № 307, слід зазначити, що право платника податку на застосування пільгової нульової ставки залежить від факту перетину митного кордону України товарами, щодо яких здійснюється операція з купівлі-продажу, а доказами такого перетину слугуватиме належним чином оформлена ВМД, відомості якої повинні відповідати дійсності.

Приклад: Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.06.2008 р. скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, якими позов був задоволений повністю, та передав справу на новий розгляд у зв'язку з тим, що суди залишили поза увагою доводи державного податкового органу щодо фіктивності та незнаходження за вказаною юридичною адресою нерезидента, якому було експортовано позивачем товар.

Згідно з вимогами Інструкції № 307 у графі 8 ВМД зазначається одержувач, а якщо це іноземна особа - то її найменування та місцезнаходження.

На думку колегії суддів це означає, що в цій графі має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є одержувачем названого у ВМД товару. ВМД слід вважати належним чином оформленою тоді, коли заповнені відповідно до Інструкції всі графи і зазначена в них інформація є достовірною. Водночас матеріали справи дають підстави сумніватися в достовірності відомостей, зазначених у графі 8 ВМД.

Відображення сільськогосподарським підприємством
у загальній чи спеціальній декларації придбання
основних фондів, що призначаються для
використання у власній господарській діяльності

Відповідно до частини четвертої п. 1.2 Порядку № 166 платники податку, в яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в їх розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених наведеними пунктами.

Порядок нарахування, акумуляції та використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України (Порядки № 271 та № 805).

Враховуючи вимоги Порядків № 271 (п. 4) та № 805 (п. 12) податковий кредит, що виникає у зв'язку з придбанням основних фондів, призначених для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, підлягає окремому податковому обліку і відображається в спеціальних податкових деклараціях з ПДВ, складених за результатами операцій з сільськогосподарською продукцією власного виробництва. У свою чергу, цими Порядками не передбачено іншої можливості, ніж використання залишку податкового кредиту за відповідними операціями на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, а отже, даний залишок не враховується під час визначення розміру бюджетного відшкодування сільськогосподарського товаровиробника.

Приклад: Позивачем у червні було придбано кліткове обладнання та два трактори для використання у власній господарській діяльності. Суми податкового кредиту за даними операціями позивач відніс до загальної декларації, а в наступному звітному періоді дані суми підлягали бюджетному відшкодуванню.

Вищий адміністративний суд України відмовляючи позивачу в задоволенні позову (постанова від 17.06.2008 р.), вказав, що розподіл сум за даними позивача за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом між загальною та спеціальною податковими деклараціями з ПДВ має здійснюватися за ознакою пов'язаності певних господарських операцій із сільськогосподарським то-варовиробництвом. Тому податковий кредит, сформований за операціями з придбання кліткового обладнання та тракторів, що використовуються у сільськогосподарському товаровиробни-цтві, має відноситися до спеціальної декларації.

Крім того, з норм пунктів 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, п. 4 Порядку № 271 випливає, що за спеціальною декларацією при визначенні об'єкта оподаткування платник податку, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, декларує як податкове зобов'язання, так і податковий кредит. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі наведеної вище норми цей податок не сплачує, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то і податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями з придбання кліткового обладнання і тракторів, має відноситися до тієї самої спеціальної декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Пільговий режим оподаткування
Сільськогосподарських товаровиробників
за операціями з реалізації
виноматеріалів для вторинного
виноробства

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР спеціальний режим оподаткування застосовується до непідакцизних товарів власного виробництва сільськогосподарських товаровиробників.

Аналізуючи норми ст. 1 Закону № 329/95-ВР та статей 1 і 2 Закону № 178/96-ВР, можна дійти висновку, що підакцизними товарами слід визнати такі виноматеріали: які є продуктами бродіння або виготовлені на основі харчових спиртів; вміст спирту в яких становить 1,2% об'ємних одиниць; належать до певних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів або УКТ ЗЕД. У разі встановлення відповідності виноматеріалів зазначеним критеріям такі виноматеріали є підакцизними товарами, у зв'язку з чим операції з такими товарами підлягають обкладанню ПДВ на загальних підставах.

Приклад: Вищий адміністративний суд України, відмовляючи с/г ВК “І” в задоволенні позову, встановив, що позивач не включив до декларації № 3 операції з продажу підакцизної продукції власного виробництва (виноматеріали, вино, коньяк, розфасовані у пляшки), а включив такі суми в декларацію № 2 (операції з реалізації продукції власного виробництва), що є порушенням вимог п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, оскільки на операції з реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками підакцизної продукції не поширюється спеціальний режим оподаткування.

Суд касаційної інстанції, проаналізувавши норми статей 1 та 2 Закону № 178/96-ВР, робить висновок, що реалізація позивачем товарів власного виробництва, що є підакцизними товарами згідно зі ст. 1 цього Закону, позбавляла позивача права, передбаченого п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, на залишення у своєму розпорядженні сум ПДВ з операцій продажу цих товарів (ухвала від 20.05.2008 р.).

Усі проаналізовані судові рішення є загальнодоступними і розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.иа), створеному в мережі Інтернет відповідно до Закону № 3262-ІV та Порядку № 740.

Перелік використаних нормативних документів:

Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Кодекс адміністративного судочинства)

Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-ІV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Митний кодекс)

Закон України № 835-VІ від 26.12.2008 р. “Про Державний бюджет України на 2009 рік” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 178/96-ВР від 07.05.96 р. “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 329/95-ВР від 15.09.95 р. “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями)

Закон України № 1251-ХІІ від 25.06.91 р. “Про систему оподаткування” (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 3262-ІV від 22.12.2005 р. “Про доступ до судових рішень”

Постанова Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.99 р. “Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” (зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 271)

Постанова Кабінету Міністрів України №740 від 25.05.2006 р. “Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень” (за текстом - Порядок № 740)

Постанова Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.99 р. “Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі” (зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 805)

Наказ № 166 ДПА України від 30.05.97 р. “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” (зареєстровано в Мін'юсті України 09.07.97 р. за № 250/2054, зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 166)

Наказ № 307 Держмитслужби України від 09.07.97 р. “Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації” (зареєстровано в Мін'юсті України 24.09.97 р. за № 443/2247, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 307)

Лариса ТРОФІМОВА,
директор Юридичного департаменту,
та Наталія ОБОРСЬКА,
головний державний податковий інспектор
відділу інформаційно-аналітичного
забезпечення та звітності

“Вісник податкової служби України” № 29 серпень 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)