ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
5 березня 2008 року
м. Київ

Справа N К-5429/06

Щодо скарги на дії приватного нотаріуса

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Горбатюка С.А., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою директора дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Лада-Сервіс» В. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2005 року у справі за скаргою дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Лада-Сервіс» на дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, - встановила:

В березні 2005 року директор дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства (далі – ДП ЗАТ) "Лада-Сервіс" В. звернувся до суду в порядку Глави 39 ЦПК України 1963 року зі скаргою на дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. щодо видачі виконавчого напису від 20.12.2004 р., зацікавлені особи Акціонерний банк "Енергобанк", ЗАТ "Лада-Сервіс".

Зазначав, що в січні 2005 р. дізнався про видачу нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на майно ДП ЗАТ "Лада-Сервіс" заставлене згідно договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Мультян В.М. за N6933 від 21.12.1999 р., та додаткової угоди до нього, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Мультян В.М. за N5520 від 10.08.2000 р.

Вважав, що дії нотаріуса з видачі виконавчого напису є незаконними і просив суд скасувати виконавчий напис від 20.12.2004 р.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2005 року, в прийнятті скарги ДП ЗАТ «Лада-Сервіс» було відмовлено на підставі ч.3 ст. 255 ЦПК України 1963 року та роз’яснено право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями, В. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Листом Верховного Суду України від 05.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно договору застави та додаткової угоди до нього, посвідчених нотаріусом відповідно 21.12.1999 р. та 10.08.2000 р. укладеного між ДП ЗАТ «Лада-Сервіс» та Акціонерним банком "Енергобанк", заставодавець в забезпечення виконання зобов’язань перед банком по поверненню суми кредиту додатково заставив цілісний майновий комплекс та належне йому обладнання.

20 грудня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено напис, згідно якого пропонувалось звернути стягнення на заставлене майно ЗАТ "Лада-Сервіс", розташоване у м. Вінниця по вул. Мечнікова,1(4).

Як вбачається із судового рішення першої інстанції, справа за скаргою ДП ЗАТ «Лада-Сервіс» на виконавчий напис нотаріуса розглядалася в порядку глави 39 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції 1963 року, чинній на момент вирішення скарги).

Відповідно до п.п. 3, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" від 31 січня 1992 року N2 зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 25 грудня 1992 року N13 та від 13 січня 1995 року N2, у передбаченому главою 39 ЦПК України порядку оскаржується тільки відмова у вчиненні виконавчого напису, а правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, може бути оспорена боржником лише в позовному порядку.

Якщо така особа звернулась зі скаргою на нотаріальну дію, суддя стосовно до правил ч.3 ст. 255 ЦПК України відмовляє у прийнятті заяви і роз’яснює заявникові його право на пред’явлення позову на загальних підставах.

Згідно з частиною 3 статті 255 ЦПК України 1963 року, якщо при розгляді справи в порядку окремого провадження виникне спір про право, підвідомчий судам, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини 5 статті 285 вказаного Кодексу спір про право, що ґрунтується на оскарженні вчиненої нотаріальної дії, розглядається судом у порядку позовного провадження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, і з цим вірно погодилась колегія суддів апеляційного суду, що у даному випадку має місце спір про право який належить розглядати в порядку позовного провадження.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки судів не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ст. 86 КАС України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ухвалила:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Лада-Сервіс» – залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2005 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.

Судді