ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
15.06.2009 N 2/154-155
Про оскарження нормативних актів
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді Келеберду В.І., суддів Арсірія Р.О. Кочана В.М., при секретарі судового засідання Бузінський А.В., вирішив адміністративну справу ОСОБИ_1, ОСОБИ_2 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Міністерства юстиції України про оскарження нормативних актів.
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами про визнання недійсними постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 24.02.2004 р. N 5 "Про бюджет Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на I квартал 2004 року"; від 28.02.2005 р. N 3 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2005 року"; від 06.03.2006 р. N 3 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2006 року"; від 28.02.2007 р. N 9 "Про перерахування сум щомісячних страхових витрат потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2007 року"; про визнання недійсними підпункти 3.7 і 3.7.2 пункту 3.7 постанови правління Фонду N 83 від 22.12.2005 р. та про зобов'язання Фонду постановити постанови про щорічне перерахування сум щомісячних страхових виплат з 01.03.2002 року по сьогодні на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, якій за даними Державного комітету статистики у порівняні з попереднім роком становить: з 01.03.2002 р. - 1352; з 01.03.2003 р. - 1,21; з 01.03.2004 р. - 1,228; з 01.03.2005 р. 1,275; з 01.03.2006 р. - 1,367; з 01.03.2007 р. - 1,292.
Одночасно до суду звернувся ОСОБА_2 до тих же відповідачів з тими самими позовними вимогами. Ухвалою Окружного адміністративного суд міста Києва від 04.03.2008 р. з метою спільного розгляду і вирішення декількох справ об'єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Позивачі згідно ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) неодноразово уточнювали розмір позовних вимог. Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 27.10.2008 р. позивачі просять суд визнати недійсними державні реєстрації Порядку від 22.06.2007 р. за N 715/13982 постанови правління Фонду від 27.04.2007 р. N 24, пп. 3.8.1 і 3.8.2 пункту 3.8 та пп. 6.4.2 пункту 6.4 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і від 25.03.2008 р. за N 245/14936 постанови правління Фонду від 28.02.2008 р. N 2, пункту 1.2 "Про внесення змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат"; пункт 3 постанови Фонду від 24.02.2004 р. N 5 "Про бюджет Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на I квартал 2004 року"; пункт 1 постанови правління Фонду від 28.02.2005 р. N 3 "Про перерахування сум соціальних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2005 року"; пп. 3.8.1 і 3.8.2 пункту 3.8 та пп. 3.7.1 і 3.7.2 пункту 3.7 постанови правління Фонду від 22.12.2005 р. N 83 "Про затвердження Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей)"; пункт 1 постанови правління Фонду від 28.02.2007 р. N 9 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) з 1 березня 2007 року"; підпункти 3.8.1 і 3.8.2 пункту 3.8 та підп. 6.4.2 пункту 6.4 постанови правління Фонду від 27.04.2007 р. N 24 "Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат"; зобов'язати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України внести зміни до вищезазначених постанов фонду згідно вимог чинного законодавства України.
Представник відповідача 1 - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проти позову заперечив та зазначив, що законодавцем визначено не коефіцієнт, який підлягає застосуванню при здійсненні перерахунку, а підставу, із настанням якої виникає обов'язок Фонду здійснювати перерахунок, а саме зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки. Крім того, зазначив, що оскаржена постанова Фонду N 83 від 22.12.2005 р. на час виникнення спору втратила силу, а постанови правління Фонду N 5 від 24.02.2004 р., N 3 від 28.02.2005 р. і N 3 від 06.03.2006 р. вже були предметом судового розгляду в інших судових справах.
Представник відповідач 2 - Міністерство юстиції України проти позову заперечує, та зазначив, що оскаржуваний акт - постанова правління Фонду "Про Порядок призначення перерахування та проведення страхових виплат", видана в межах повноважень Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відповідає чинному законодавству, не порушує і не обмежує встановлені законом права, свободи та законні інтереси позивачів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва ВСТАНОВИВ:
Спір виник унаслідок застосування відповідачем - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - коефіцієнту зростання середньомісячної реальної заробітної плати при здійсненні перерахунку сум щомісячних страхових виплат.
Позивач вказує на те, що законодавством України передбачено здійснення такого перерахування із застосуванням коефіцієнту зростання середньої заробітної плати та відсутність визначення поняття "реальної" заробітної плати.
Відповідач-1 не заперечує проти наведених доводів позивача, але зазначає, що Державним комітетом статистики України наводяться дані про темпи росту або зниження заробітної плати у чотирьох видах, а саме: 1) середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника; 2) середньомісячна номінальна заробітна плата одного працівника в еквіваленті повної зайнятості; 3) середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника за оплачену годину; 4) середньомісячна реальна заробітна плата. Вибір показника залежить від мети його застосування та приймається Фондом за участю профспілок України.
Постановами правління Фонду від 24.02.2004 р. N 5 "Про бюджет Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на I квартал 2004 року", від 28.02.2005 р. N 3 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2005 року", від 06.03.2006 р. N 3 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2006 року", від 28.02.2007 р. N 9 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) з 1 березня 2007 року" встановило перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати.
Постанови правління Фонду N 5 від 24.02.2004 р., N 3 від 28.02.2005 р. та N 9 від 28.02.2007 р. неодноразово були предметом судового розгляду в частині застосування коефіцієнту зростання середньомісячної заробітної плати (копії судових рішень залучені до матеріалів справи). За результатами розгляду судових справ постанови набрали законної сили.
Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (п. 1 ст. 72 КАС України) ( 2747-15 ). Тому судом повторно не досліджуються обставини справи в частині визнання недійсними постанови правління Фонду від 24.02.2004 р. N 5 "Про бюджет Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на І квартал 2004 року", від 28.02.2005 р. N 3 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2005 року", від 06.03.2006 р. N 3 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) з 1 березня 2006 року".
Стосовно вимог позивачів про визнання недійсними підпунктів 3.7.1 та 3.7.2 пункту 3.7, а також підпунктів 3.8.1 і 3.8.2 пункту 3.8 постанови правління Фонду N 83 від 22.12.2005 р. слід зазначити наступне.
27.04.2007 р. постановою правління Фонду N 24 було затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат. Зазначена постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 р. за N 715/13982. Пунктом 2 постанови N 24 встановлено: уважати таким, що втратив чинність, Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 р. N 83 (із змінами, внесеними постановами правління Фонду від 06.03.2006 р. N 9, від 28.02.2007 р. N 10). Позивачі звернулись з даним адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва 31.10.2007 р., тобто на час звернення до суду оскаржувана постанова N 83 від 22.12.2005 р. втратила законну силу. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог позивачів про визнання недійсною постанови Фонду від 28.02.2007 р. N 9 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) з 1 березня 2007 року" слід виходити з системного аналізу правових норм для визначення відповідності спірної постанови актам вищої юридичної сили, оскільки чинним законодавством України не передбачено визначення поняття "реальна" заробітна плата.
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) від 23.09.99 р. (далі - Закон N 1105-XIV) визначено правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку). Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Відповідно до розділу II Закону N 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими. Рішення правління Фонду, які мають нормативний характер і стосуються прав та обов'язків страхувальників і застрахованих осіб, підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади (статтю 17 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом України від 23.02.2007 р. N 717-V).
Частиною 2 статті 29 Закону N 1105-XIV встановлено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) визначено порядок обчислення середньої заробітної плати. Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує щоквартальну підготовку і публікацію статистичних даних про середню заробітну плату і середню тривалість робочого часу по галузях, групах професій і посад, а також щорічну публікацію даних про вартість робочої сили.
Загальний порядок обчислення середньої заробітної плати регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності. Роз'яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством праці, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів.
Обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266.
Відповідно до зазначеної постанови N 1266 середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дані про середню заробітну плату працівників, зайнятих в економіці України, за роками та місяцями відповідного року доводяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виконавчою дирекцією Фонду на підставі даних Держкомстату.
Перелік, зміст та порядок розрахунку статистичних показників не є предметом нормативно-правового регулювання. Методика розрахунку індексів заробітної плати побудована на засадах резолюції щодо міжнародних порівнянь реальної заробітної плати, яка прийнята 8-ою Міжнародною конференцією статистики праці у 1954 році, де і визначено поняття реальної заробітної плати. Методологія його розрахунку погоджена Держкомстатом України з Мінекономіки, Мінпраці та Національним банком України.
На підставі цієї методики у статистичній практиці розробляється та публікується ряд показників заробітної плати найманих працівників, які відрізняються методом розрахунку та методологією використання. Зокрема, щодо відображення динаміки заробітної плати встановлено 4 види показників: 1) середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника; 2) середньомісячна номінальна заробітна плата одного працівника в еквіваленті повної зайнятості; 3) середньомісячна номінальна заробітна плата одного працівника за оплачену годину та 4) середньомісячна реальна заробітна плата. Вибір показника залежить від мети його застосування і не належить до компетенції Держкомстату (лист Держкомстату України N 9/3-9/25 від 27.01.2006 р.). Індекс середньомісячної реальної заробітної плати менше за індекс середньомісячної номінальної заробітної плати.
Індекс реальної заробітної плати розраховується шляхом ділення індексу нарахованої номінальної заробітної плати (без урахування податків та обов'язкових платежів) на індекс споживчих цін і таким чином, враховує вплив інфляційних процесів. Індекси реальної заробітної плати дають можливість встановити її взаємозв'язок з іншими макроекономічними показниками тощо (лист Держкомстату України N 9/3-9/59 від 20.02.2006 р.).
Міністерством праці та соціальної політики України неодноразово надавалися роз'яснення Фонду щодо питання перерахування сум щомісячних страхових виплат та коефіцієнту зростання середньої заробітної плати (листи від 13.03.2002 р., від 17.03.2005 р.). Так, в листі N 20-155 від 13.03.2002 р. Міністерством було запропоновано взяти коефіцієнт зростання реальної заробітної плати 19,3% враховуючи те, що страхові виплати потерпілим та членам їх сімей не враховуються в сукупному оподаткованому доході при оподаткуванні доходів громадян; мета обрання коефіцієнту саме реальної заробітної плати полягає у відповідності тенденцій зростання реальних доходів потерпілих та реальних доходів населення країни.
Як зазначалось, чинним законодавством не запроваджено визначення "номінальна заробітна плата" та "реальна заробітна плата". Зазначені поняття використовуються при здійсненні бухгалтерського, фінансового обліку, а також як показники макроекономічних процесів у державі та при проведенні статистичних досліджень зокрема.
Так, листом N 9/2-2-9/239 від 04.07.2005 р. Держкомстат України надає наступні визначення спірних питань.
Номінальна заробітна плата - це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. У статистичному аналізі використовується показник середньої номінальної заробітної плати нарахованої одному працівнику за певний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік).
Середньомісячна (номінальна) заробітна плата працівників визначається шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці за відповідний період на середньооблікову кількість працівників та на кількість місяців у періоді.
Показник реальної заробітної плати характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом споживчих цін на товари та послуги і рівня податків й обов'язкових платежів.
У практиці статистичного аналізу використовується показник індексу реальної заробітної плати, який розраховується шляхом ділення індексу номінальної заробітної плати (без урахування податків та обов'язкових платежів) на індекс споживчих цін.
Враховуючи, що на відповідача покладено функції по здійсненню перерахування сум щомісячних страхових виплат, а законодавством не встановлено певний коефіцієнт зростання, який має бути застосований в такому виді правовідносин, то відповідач в межах своєї компетенції самостійно обирає відповідний коефіцієнт зростання. Такі повноваження покладено на правління Фонду, до складу якого входять представники держави, застрахованих осіб та роботодавців. Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських. Тобто, при обранні коефіцієнту зростання середньої заробітної плати відповідач узгоджує дії між всіма учасниками таких правовідносин та обирає коефіцієнт зростання саме реальної заробітної плати (без врахування податків та зборів) з метою уникнення подвійного оподаткування та відповідності зростання реальних доходів потерпілих тенденції зростання реальних доходів населення країни.
27.04.2007 р. постановою правління Фонду N 24 було затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат. Розділом 3.8 визначено порядок перерахування розміру щомісячної страхової виплати у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки. Так, у п. 3.8.1 зазначається, що підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків (пп. 3.8.2). Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125.
Зазначена постанова N 24 зареєстрована в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади. На день розгляду справи в суді є чинною, а отже обов'язковою для виконання на всій території України. Постановою N 24 для здійснення перерахування сум щомісячних виплат встановлено використання коефіцієнту зростання середньомісячної реальної заробітної плати на підставі даних Держкомстату України. Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає порушень прав, свобод та охоронюваних законом інтересів застрахованої особи шляхом застосування Фондом коефіцієнту зростання середньомісячної реальної заробітної плати при здійсненні перерахунків сум щомісячних страхових виплат.
Крім того, позивачі не зазначили у позовній заяві та не надали суду відповідних доказів, що вони є застрахованими особами щодо яких застосовані оскаржувані постанови Фонду або вони є суб'єктами правовідносин, які регулюються Законом N 1105-XIV, а тому суд не може прийти до висновку про порушення прав позивачів.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуюються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку що викладені в позовній заяві доводи позивачів є необґрунтованими, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України ( 2747-15 ), Окружний адміністративний суд міста Києва ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Дата складення повного тексту рішення суду - 22.06.2009 р.
Головуючий, суддя В.І.Келеберда
Судді: Р.О.Арсірій
В.М.Кочан