Давність або малозначність? Кому як повезе

Частина I (Частину II див. в консультації від 29.06.09 р.)

Кожен бухгалтер та кожен керівник хоч раз, в житті стикався з проблемою адміністративної відповідальності. Але буває так, що закон порушено, склад правопорушення, І як мовиться, “в наявності”, порушнику загрожує адміністративне стягнення, але ... не все так просто!

Діяльність будь-якого підприємства постійно знаходиться у полі зору безлічі контролюючих та перевіряючих органів: податкова служба, фонди загальнообов'язкового державного страхування, КРУ, державний пожежний нагляд, Національний банк України та його органи, санітарно-епідеміологічна служба, органи державного контролю за охороною та використанням земель та багато інших.

У кожного з них є “свої статті” в КУпроАП, за порушення яких вони притягають винну особу до адміністративної відповідальності або складають протоколи та передають справу на розгляд до суду.

Враховуючи, що більшість посадових осіб, як, власне, й звичайних громадян, найчастіше стикаються з накладенням адміністративного стяг-нення у вигляді штрафу, в цій статті у якості прикладу наводиться адміністративний штраф як вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 38 КУпроАП адміністративне стягнення може бути нзклздсмс не піз ніше ніж через 2 місяці з дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення, відповідно до цього Кодексу, підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення, відповідно до КУпроАП або іншого закону, підвідомчі суду (судді), то стягнення може бути накладене не пізніше ніж через З місяці з дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше ніж через три місяці з дня його виявлення*.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через місяць з дня ухвалення рішення про відмову в збудженні кримінальної справи або про його закриття.

Тобто діюча на сьогоднішній день редакція ст. 38 КУпроАП передбачає три терміни давності, після закінчення яких особа не може притягатися до адміністративної відповідальності: 2, 3 та 1 місяць.

Даній нормі Загальної частини КУпроАП кореспондує норма статті Особливої частини даного Кодексу.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпроАП виробництво у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при наступних обставинах: “закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення термінів, передбачених статтею 38 цього Кодексу”.

Відповідно до ст. 245 КУпроАП завданнями виробництва у справах про адміністративні правопорушення являються: своєчасне, всестороннє, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, розглядання її у точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, сприяючих здійсненню адміністративних правопорушень.

Буває так, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення терміни, передбачені ст. 38 КУпроАП, ще не закінчилися, тобто протокол складений правомірно, а на момент розгляду справи терміни вже закінчилися. У такому разі притягання особи до адміністративної відповідальності буде незаконним.

Згідно ст. 284 КУпроАП у справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов:

- про накладення адміністративного стягнення;

- про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 КУпроАП;

- про закриття справи**

Тобто закінчення термінів, передбачених ст. 38 КУпроАП, спричиняє за собою закриття справи про адміністративне правопорушення, та, відповідно, до правопорушника не застосовуються заходи адміністративної відповідальності. При цьому ступінь тяжкості правопорушення, саме порушення та інші обставини не мають значення. Ця підстава є безумовною та остаточною.

Проте потрібно сказати, що на практиці контролюючі та перевіряючі органи далеко не завжди дотримуються положення норм КУпроАП як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, так і при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення, що спричиняє за собою відміну таких постанов та закриття справи на підставі ст.ст. 38, 247 КУпроАП. Про це свідчить судова практика***.

Приклад. Фрагмент розгляду справи про адміністративне порушення з Постанови Верховного у України від 16.08.2004 р. “...Постановою судді Амвросіївського районного суду Донецької області від 31.03.2003 р. Б. притягає до адміністративної відповідальності за ст. 113 ТК України, та накладений штраф в сумі 185 грн з конфіскацією на користь держави автомобіля УАЗ 452Д, а у разі неможливості конфіскації автомобіля - стягнення вартості транспортного засобу в сумі 5333 грн 30 коп.

Б. визнаний винним в тому, що він 18.02.2001 р. тимчасово ввіз на територію України автомобіль УАЗ 452Д вартістю 1000 дол, США під зобов'язання вивезти цей транспортний засіб до 27.02.2001 р., але автомобіль з території України не вивіз, чим порушив вимоги ст. 113 ТК України.

Постановою голови апеляційного суду Донецької області від 12.05.2003 р. постанова від 31,03.2003 р. в частині накладення на Б, стягнення у вигляді штрафу в сумі 185 грн відмінено, а в рештці постанова залишена без змін. Постанови судді районного та голови апеляційного судів відмінені, а виробництво у справі закрито.

Відповідно до вимог ст. 247 КУпроАП виробництво у справі не може бути розпочато, а розпочате виробництво підля закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення термінів, передбачених ст. 38 КУпроАП, тобто двох місяців з моменту здійснення правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, Б. порушив зобов'язання про зворотний вивіз автомобіля в лютому 2001 року, а протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ст. 247 КУпроАП майже через два роки - 27.02.2003 р.

Таким чином, митними органами та судом допущені істотні порушення чинного законодавства, що істотно вплинули на правильність розв'язання справи, відносно Б., що є безумовною підставою для відміни винесених у справі постанов з закриттям виробництва у справі...”

Приклад. Фрагмент розгляду справи про адміністративне порушення з Постанови Верховного Суду України від 31.03.1999р.

“...Постановою судді Залізничного районного суду м. Києва від 15.04.1998 р, М. на підставі ст.ст. 109, 112 ТК України підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 700 грн з конфіскацією вартості ввезених автошин за те, що він, згідно провізної відомості, виданої Київською регіональною митницею, зобов'язувався доставити в строк до 08.01.1998 р. з АООТ4 “Росава” (м, Біла Церква) на Сумську митницю 965 шт. автомобільних шин вартістю 52 млн 894 тис. 512 грн, у встановлений термін зобов'язання не виконав, а розпорядився вказаними предметами без митного контролю.

Голова Верховного Суду України визнав, що ця постанова в частині накладення на М. адміністративного стягнення у вигляді штрафу незаконна та підлягає відміні.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпроАП та ч. 1 ст. 139 ТК України адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через два місяці з дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

Як убачається з матеріалів справи, правопорушення, за яке до М. застосовано адміністративне стягнення, було здійснене в першій декаді січня 1998 року, виявлене 27 січня, а адміністративне стягнення накладене 15 квітня того ж року, тобто після закінчення двомісячного терміну.

Виходячи з викладеного, постанова судді в частині, що стосується накладення штрафу, відмінена, і справа в цій частині закрита у зв'язку з закінченням на момент її розгляду терміну, передбаченого ст. 38 КУпроАП...””

Приклад, Фрагмент розгляду справи про адміністративне порушення з Постанови Верховного Суду України від 28.07.2000 р.

“...Постановою судді Орджоникідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.01.2000 р. І. притягає до адміністративної відповідальності по пункту “г” ч. 3 ст. 5 Закону про боротьбу з корупцією з накладенням штрафу у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як визнав суд, І., знаходячись на державній службі на посаді заступника начальника ДПІ Васильївського району - начальника відділу стягнення податків з фізичних осіб, порушуючи передбачені законом спеціальні обмеження в травні 1999 року надала незаконні переваги приватному підприємцю Щ., давши вказівку старшому податковому ревізору-інспектору М. скласти новий акт перевірки закупівельних актів на муку, зареєструвати його під тим же номером та тією ж датою, що й перший акт, і підписала його, унаслідок чого начальником ДПІ було ухвалено рішення про заниження фінансових санкцій відносно Щ. з 11 тис, 55 грн 40 коп. до 4 тис. 103 грн 22 коп.

Головою Верховного Суду України винесена у справі постанова була визнана незаконною й відмінена, а справа - закрита за наступних підставах.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 КУпроАП у разі відмови у збудженні або закритті кримінальної справи за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через місяць з дня ухвалення рішення про відмову у збудженні кримінальної справи або про його закриття.

Як убачається з матеріалів справи, вказані в постанові суду події мали місце в травні 1999 року. Оперуповноважений УБОЗ УМВС України в Запорізькій області порушуючи вимоги ст.ст. 97 - 99 КПК України постанова про відмову в збудженні кримінальної справи відносно І. на підставі ч. 2 ст. 7 УК України та п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України виніс тільки 17 грудня 1999 року. При цьому протягом цього часу жодної перевірки у справі І. не проводилося.

Таким чином, сама постанова про відмову в збудженні кримінальної справи відносно І. винесена за межами термінів, встановлених для притягання особи до адміністративної відповідальності.

Отже, й накладення на неї адміністративного стягнення після закінчення двох місяців, встановлених для цього ст. 38 КУпроАП. незаконно. При таких обставинах постанова судді відмінена, а справа закрита”.

Приклад. Фрагмент розгляду справи про адміністративне порушення з Постанови Верховного Суду України від 02.06.2004 р.

“...Постановою Галицького районного суду м. Львова від 04.04.2003 р. М. притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 113 ТК України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 грн, та за рахунок конфіскації автомобіля в доход держави стягнуто 2111 грн 95 коп.

Постановою в.о. голови апеляційного суду Львівської області від 18.09.2003 р. вищезгадана постанова в частині залучення М. до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу відмінена, а справа виробництвом закрита.

М. визнаний винним в тому, що він не вивіз за кордон автомобіль “Фольксваген Гольф”, ввезений 18.10.1999 р. згідно декларації від 18.10.1999 р. на митну територію України під зобов'язання про зворотний його вивіз до 14.10.2000 р.

Вказані постанови відмінені, а справа закрита за наступних підставах.

Відповідно до положень ст. 121 ТК України 1992 р. (ст. 357 ТК України 2003 р.) виробництво у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, а в частині, не регульованій ним - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Зокрема, питання відносно обставин, що виключають виробництво у справі про адміністративні правопорушення, регулюються ст. 38 та п. 7 ст. 247 КУпроАП.

Статтею 38 КУпроАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через два місяці з дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні два місяці з дня його виявлення.

Відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпроАП виробництво у справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а почате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення термінів, передбачених ст. 38 КУпроАП.

Як убачається з матеріалів справи, М. дійсно не вивіз з території України вищезгаданий автомобіль, про що було відомо Західній регіональній митниці вже 15.10.2000 р., але посадові особи до 19.10.2002 р. не застосували ніяких заходів для з'ясування причини, за якою М. не виконав зобов'язання про зворотний вивіз автомобіля.

Тільки 18.02.2003р., тобто через два роки та чотири місяці, причина була встановлена.

У зв'язку з викладеним та з урахуванням вимог п. 7 ст. 247, ст. 38 КУпроАП рішення, винесені у справі, відмінені як незаконні, а справа щодо М. закрита...”

Приклад. Фрагмент розгляду спряпи про адміністративне порушення з постанови Апеляційного суду Одеської області у справі № 33-129 від 10.05.2006 р.

“...Постановою N - г о районного суду м. Одеси від 29.11.2005 р- Бейгельзі-мер Марк Гдальєвич. притягається до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 КУпроАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Ця постанова була оскаржена Бейгельзімером М. р. до суду апеляційної інстанції.

Як видно з постанови, Бейгельзімер М. р. порушив порядок ведення податкового обліку, унаслідок чого був занижений єдиний податок. Як докази винності останнього суд послався на протокол про адміністративне правопорушення КН № 149678.

Даних про те, коли було здійснено правопорушення, за яких обставин, постанова не містить.

Відповідно до ст. 38 КУпроАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше за два місяці з дня здійснення правопорушення. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, Бейгельзімер М. р. звинувачувався в тому, що правопорушення він вчинив в вересні-жовтні 2005 року.

Виходячи з того, що на сьогоднішній день процесуальні терміни для накладення адміністративного стягнення закінчилися, постанова підлягає відміні, а виробництво у справі - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 293, 294 КУпроАП, суд ухвалює: скаргу Бейгельзімера М. р. задовольнити. Постанову Приморського районного суду м, Одеси від 29.11.2005 року відносно Бейгельзімера Марка Гдальє-вича у адміністративній справі № 3-12/2005 відмінити, а виробництво у справі на підставі ст, 38 КУпроАП закрити...”

(Продовження слідує)

______________________

* Стаття 38 КУпроАП доповнена цією частиною та змінена відповідно до Закону України від 24.09.2008 р. № 586-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху”.

** Постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при оголошенні усного зауваження, а також за наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпроАП.

*** У матеріалах підібраної судової практики застосовується ст. 38 КУпроАП в редакції до 17.11.2008 р.

**** Акціонерне товариство відкритого типу.

Список використаних документів

КУпроАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення

КПК України - Кримінально-процесуальний кодекс України

Закон про боротьбу з корупцією - Закон України від 05.10.1995 р. № 356/95-ВР “Про боротьбу з корупцією”

“Консультант бухгалтера” № 23-24 (511-512) 8 червня 2009 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)