КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Департамент податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів)

Правові засади надання соціальних послуг,
порядок та проблеми їх оподаткування

Чимало часу минуло з момен­ту набрання чинності Законом № 966-IV, що визначає організа­ційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які пе­ребувають у складних життєвих об­ставинах та потребують сторонньої допомоги, але, на жаль, для втілен­ня його в життя потрібно вирішити низку проблем щодо нормативно­го і законодавчого врегулювання такої важливої сфери послуг. На цей час в умовах впливу світо­вої фінансової кризи на економіку України питання розвитку надання соціальних послуг (комплексу пра­вових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітацій­них та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи інди­відів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги з метою по­ліпшення або відновлення їх життє­діяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного жит­тя) набуває все більшої актуаль­ності та важливості.

Підтвердженням тому є те, що Закон № 966-IV розглядає склад­ні життєві обставини як обстави­ни, що об'єктивно порушують нор­мальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може по­долати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухомої активнос­ті у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажли­ве ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психо­логічний чи психічний розлад, сти­хійне лихо, катастрофа тощо).

Право на надання соціаль­них послуг мають державні та комунальні спеціалізовані під­приємства, установи та закла­ди соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого са­моврядування, фізичні особи, а також юридичні особи, створе­ні відповідно до законодавства, які не мають на меті отриман­ня прибутку (далі - недержавні суб'єкти).

Статтею 8 Закону № 966-IV перед­бачено, що недержавні суб'єкти, які бажають надавати соціальні послу­ги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцево­го бюджетів, надають їх на підставі ліцензії.

Водночас ст. 16 Закону № 966-IV визначено, що ліцензуванню під­лягає професійна діяльність у сфе­рі надання соціальних послуг, яка здійснюється відповідно до Закону № 1775-III.

Мінпраці та соціальної політики України разом з Держпідприємництва України розроблено Ліцензій­ні умови провадження професійної діяльності у сфері надання соціаль­них послуг та Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження професійної діяльнос­ті у сфері надання соціальних по­слуг, затверджені спільним наказом № 141/519.

З урахуванням положень Закону № 966-IV недержавним суб'єктам, які бажають надавати соціальні по­слуги, з метою виконання статутних завдань надано право здійснювати господарську діяльність.

Серед форм надання соціальних послуг основними є матеріальна до­помога та соціальне обслуговуван­ня, умови надання яких розглянемо детальніше.

Матеріальна допомога надається особам, які перебувають у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продук­тів харчування, засобів санітарії й особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших пред­метів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засо­бів реабілітації.

Соціальне обслуговування здій­снюється в таких напрямах:

соціально-побутові послуги (за­безпечення продуктами харчування, інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засо­бами малої механізації, здійснен­ня соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставлення медикаментів тощо);

психологічні послуги (надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин із навколишнім соціальним середови­щем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особис­тості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних консультацій);

соціально-педагогічні послуги (ви­явлення та сприяння розвитку різ­нобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життє­вих обставинах, організація індиві­дуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різних закла­дів, громадських організацій, заці­кавлених осіб);

соціально-медичні послуги (консультації щодо запобігання ви­никненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збе­реження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактич­них, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія);

соціально-економічні послуги (на­дання натуральної чи грошової до­помоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій);

юридичні послуги (надання кон­сультацій з питань чинного законо­давства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню держав­ного примусу і реалізації юридич­ної відповідальності осіб, що вда­ються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо));

послуги з працевлаштування;

послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними мож­ливостями (комплекс медичних, пси­хологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприят­ливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість);

інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішен­ня складної життєвої ситуації (до­відкові послуги), поширення просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги), по­ширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування пев­них уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги) та інші со­ціальні послуги.

Статтею 7 Закону № 966-IV, зокре­ма, визначено, що соціальні послуги можуть надаватися користувачам як за плату, так і безоплатно.

Отже, суб'єкти, що надають соці­альні послуги, в тому числі юридич­ні особи, створені відповідно до за­конодавства, які не мають на меті отримання прибутку, можуть їх на­давати в інших, ніж визначено За­коном № 966-1V формах, передба­чених переліком платних соціальних послуг.

Перелік та порядок надання плат­них соціальних послуг затверджено постановою № 12 (далі - Порядок № 12). Зокрема, цим Порядком передбачено, що такі суб'єкти здій­снюють діяльність на професійній основі відповідно їх статутів, де обов'язково зазначаються перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, умови та по­рядок їх надання.

Згідно з Порядком № 12 платні со­ціальні послуги повинні відповідати опису їх змісту і якості, наведеному в Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів, а також чинним соціальним нормам і нормативам.

Порядок регулювання тарифів на платні соціальні послуги затвердже­но постановою № 268. Згідно з цим Порядком тариф на платну соціальну послугу обчислюється з урахуванням собівартості послуги, адміністратив­них витрат і ПДВ.

Серед видів економічної діяльнос­ті, встановлених відповідним Класи­фікатором (далі - КВЕД), є два кла­си, пов'язані з наданням соціальних послуг:

75.12 - управління в соціальній сфері;

85.3 - надання соціальної допо­моги.

До підкласу 75.12.0 належить управління програмами, спрямо­ваними на покращення добробуту людей у сферах охорони здоров'я, освіти, культури, спорту, відпочинку, охорони навколишнього середови­ща, надання соціальних послуг тощо, а до підкласів 85.31.0, 85.32.1, 85.32.5 - надання соціальної допо­моги та благодійна діяльність.

На цей час згідно із зазначеною класифікацією зареєстровано ряд громадських, благодійних, релігій­них, профспілкових організацій, а також органів державної влади і місцевого самоврядування та ство­рених ними установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Переважну частину з них займають благодійні фонди та організації, що зазвичай є підтвердженням доброчинного на­пряму їх діяльності.

Безумовно, недержавні організа­ції відрізняються одна від одної за­вданнями, обсягом робіт і послуг, джерелами фінансування тощо. Од­нак вони мають спільні питання щодо застосування окремих поло­жень Закону № 966-IV.

Так, ст. 24 Закону № 2460-ХІІ пе­редбачає, що об'єднання громадян, які створюються для задоволення та захисту своїх законних соціаль­них, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів, можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність лише шляхом створення госпрозрахунко­вих установ і організацій із статусом юридичної особи.

Варто нагадати, що під господар­ською діяльністю відповідно до За­кону № 334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, спрямо­вану на отримання доходу в грошо­вій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації та­кої діяльності є регулярною, постій­ною та суттєвою.

Проте згідно зі ст. 3 Господарсько­го кодексу господарську діяльність визначено як діяльність, що здій­снюється з метою одержання при­бутку для досягнення економічних і соціальних результатів (підприємни­цтво), і водночас цією самого стат­тею передбачено, що господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Однак є таке застереження: у разі якщо господарська діяль­ність юридичної особи, зареє­строваної як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької ді­яльності, до такої особи засто­совуються положення Господар­ського кодексу та інших законів, якими регулюється підприємни­цтво (п. 3 ст. 53 Кодексу).

Щодо благодійних організацій, ді­яльність яких регулюється Законом № 531/97-BР, то така діяльність є добровільною та безкорисливою і не передбачає одержання прибут­ків. Водночас згідно зі ст. 20 цього Закону таку благодійну діяльність ви­знано господарською, що спрямова­на на виконання її статутних цілей та завдань.

Отже, згідно з Господарським ко­дексом благодійні організації можуть здійснювати некомерційну господар­ську діяльність, зокрема у вигляді надання соціальних послуг.

Враховуючи викладене, потрібно віднайти єдиний підхід до здійснен­ня господарської діяльності громадськими та благодійними організаціями з метою виконання статутних завдань та цілей, напрями яких уста­новлено спеціальними законами.

Беручи до уваги актуальність пи­тання надання соціальних послуг у зв'язку з провадженням проце­дури ліцензування цього виду господарської діяльності (професійна діяльність у сфері надання соці­альних послуг), слід якнайшвид­ше створити сприятливі умови для життєздатності зазначених недер­жавних організацій, у тому чис­лі належних умов щодо порядку їх оподаткування. Адже саме такі ор­ганізації, надаючи соціальні послу­ги, деякою мірою зобов'язуються піклуватися про людей, які цього потребують.

Так, на сьогодні перед громад­ськими та благодійними організа­ціями гостро постає питання щодо можливого позбавлення їх статусу неприбутковості з метою пільгово­го обкладання податком на прибу­ток у зв'язку з необхідністю ліцензу­вання професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг як одно­го з певних видів господарської ді­яльності.

З іншого боку, для цих юридичних осіб вимога щодо статусу неприбут­ковості є безумовною відповідно до ст. 1 Закону № 966-IV.

Розглянемо діючий порядок опо­даткування громадських, благодійних та релігійних організацій, які здійснюють передбачені класифіка­тором соціальні послуги та для яких Законом № 334/94-ВР визначено свої особливості оподаткування.

Громадські та благодійні орга­нізації (фонди) включаються до Реєстру неприбуткових органі­зацій та установ (далі - Реєстр) згідно з пп. «б» пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, до яко­го може бути включено за умо­ви дотримання положень, уста­новлених цим пунктом, установи і організації, метою яких не є отримання прибутку.

Цим підпунктом передбачено включення до Реєстру благодійних фондів та благодійних організацій, створених у порядку, визначеному Законом № 531/97-ВР, і громад­ських організацій, створених з ме­тою провадження екологічної, оздо­ровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової ді­яльності.

Відповідно до пп. 7.11.3 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР від опо­даткування звільняються доходи ви­щезазначених неприбуткових організацій, отримані у вигляді:

коштів або майна, які надходять безоплатно або як безповоротна фінансова допомога чи добровільні пожертвування;

пасивних доходів;

коштів або майна, які надходять та­ким неприбутковим організаціям, від проведення їх основної діяльності, з урахуванням положень пп. 7.11.11 п. 7.11 ст. 7 цього Закону;

дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бю­джетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому чис­лі гуманітарної чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутко­вим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верхов­ною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, що надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отри­мувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Щодо релігійних організацій вони включаються до вищезазначеного Реєстру згідно з пп. «е» пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР. Від оподаткування звільняються до­ходи неприбуткових релігійних ор­ганізацій, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять безоплат­но або як безповоротна фінансова допомога чи добровільні пожертву­вання; будь-яких інших доходів від надання культових послуг, а також пасивних доходів.

Таким чином, для отримання за­конодавчих підстав щодо звільнен­ня від обкладання податком на при­буток окремих видів доходів, у тому числі від надання соціальних послуг, статутні документи, які розробляють­ся згідно з відповідними законами про громадські, релігійні чи благодійні організації (фонди), мають пе­редбачати серед основних видів їх діяльності надання соціальних послуг на професійній основі, що потребує відповідної ліцензії. При цьо­му статутними документами поряд з переліком соціальних послуг має бути визначено коло осіб, яким вони надаються, умови та порядок їх на­дання.

Отже, лише вищезазначені не­державні організації, що нада­ватимуть соціальні послуги на професійній основі згідно із За­коном № 966-IV, не повинні втра­чати статус неприбутковості.

З урахуванням викладеного потріб­но вжити заходів щодо сприятливо­го нормативно-правового закріплен­ня права недержавних організацій здійснювати діяльність з надання со­ціальних послуг. Для цього потрібно внести відповідні зміни до законів України № 2460-ХІІ, № 531/97-ВР, № 966-1V, зокрема, в частині визна­чення механізму, термінів та умов надання соціальних послуг непри­бутковими організаціями.

Водночас нагадаємо, що для ві­дображення доходів, отриманих від здійснення основної діяльності (в тому числі надання соціальних по­слуг), неприбуткові організації за­повнюватимуть рядок 4.1 Звіту про використання коштів неприбуткових організацій і установ (далі - Звіт).

Витрати кожної неприбуткової ор­ганізації, в тому числі громадської чи благодійної, можна умовно поді­лити на дві групи: витрати на утримання і витрати, пов'язані з вико­нанням статутних завдань (основної діяльності). Використання коштів як для першої, так і для другої групи витрат здійснюється згідно з кошто­рисом неприбуткової організації, в якому визначається порядок розпо­ділу отриманих доходів.

Щодо витрат на здійснення статут­ної діяльності (рядок 9.2 Звіту) пе­релік таких витрат насамперед зале­жить від того, що є метою створення й діяльності конкретної неприбутко­вої організації (благодійна, освітня, просвітницька, культурна чи науко­ва діяльність). Для благодійної організації до таких витрат належатиме надання благодійної допомоги відпо­відним категоріям населення. Якщо благодійна організація здійснює благодійні заходи масового харак­теру, то до витрат належать усі ви­трати, пов'язані з організацією та проведенням таких заходів (оренда залу, витрати на виготовлення дру­кованої продукції, придбання призів тощо). Витрати на проведення таких заходів також мають бути передба­чені відповідним кошторисом.

Водночас слід зазначити, що у разі коли неприбуткова організа­ція (громадська, релігійна, благодій­на) отримує доходи з інших джерел (не від основної діяльності), ніж ви­значені пп, 7.11.3 п. 7.11 ст. 1 Зако­ну № 334/94-BР, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити по­даток на прибуток, що визначається як сума доходів, отриманих з інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких до­ходів, але не вище суми таких до­ходів (пп.7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР).

Суми таких доходів відображають­ся у рядку 10 Звіту, а витрати, без­посередньо пов'язані з отриманням таких доходів, - у рядку 11 Звіту. Крім того, витрати в рядку 11 слід відобразити в тому звітному періоді, в якому буде отримано доходи, що підлягають оподаткуванню.

Підпунктом 7.11.12 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що органи державної податкової служби в разі порушення неприбутковими організаціями (установами) положень цього Закону та інших за­конодавчих актів про неприбуткові організації вирішують питання про виключення організацій з реєстру неприбуткових організацій і оподат­кування їх доходів.

Насамкінець зазначимо, що пра­вове регулювання порушених питань має забезпечити гнучкість системи соціальних послуг, бюджетних та ад­міністративних механізмів. Механізм удосконалення законодавства, яким регулюється питання надання соці­альних послуг, потребує, зокрема, таких основних напрямів підтримки недержавних організацій:

спрощення процедури реєстрації громадських, благодійних та релігій­них організацій;

припинення прямого фінансуван­ня окремих неприбуткових організа­цій з Державного бюджету України, запровадження конкурсного фінан­сування надання соціальних послуг неприбутковими установами, за­безпечення прозорості проведення конкурсів на залучення бюджетних коштів, призначених для надання со­ціальних послуг;

законодавче врегулювання пи­тання щодо безпосереднього здій­снення громадськими організація­ми певних видів діяльності замість сприяння діяльності третіх осіб;

створення бази даних постачаль­ників соціальних послуг;

звуження переліку видів соці­альних послуг, які підлягають лі­цензуванню, розроблення умов та механізму отримання ліцензій, ви­значення контрольних повноважень органів ліцензування;

установлення адміністративної відповідальності соціальних пред­ставників за надання неякісних со­ціальних послуг та внесення змін до законодавства;

приведення класів та підкласів Державного класифікатора видів економічної діяльності у відповід­ність із Законом № 966-IV.

Таким чином, саме реалізація вище перелічених основних напрямів під­тримки недержавних організацій, на наш погляд, дасть можливість значно покращити ефективність їх діяльнос­ті, що, у свою чергу, стане запорукою успішного виконання соціальних про­грам держави в умовах сьогодення.

Перелік використаних нормативних документів:

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436IV (за текстом - Господарський кодекс)

Закон України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-BР, зі змінами та доповненнями)

Закон України № 531/97-ВР від 16.09.97 р. «Про благодійництво та благодійні організації» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 966-IV від 19.06.2003 р. «Про соціальні послуги» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 1775-III від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 2460-ХІІ від 16.06.92 р. «Про об'єднання громадян» (зі змінами та доповненнями)

Постанова Кабінету Міністрів України № 12 від 14.01.2004 р. «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку» (зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 12)

Постанова Кабінету Міністрів України № 268 від 09.04.2005 р. «Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги»

Наказ Держпідприємництва України, Мінпраці та соціальної політики України № 141/519 від 11,11.2008 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг та Порядку конт­ролю за додержанням Ліцензійних умов провадження професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг» (зареєстровано в Мін'юсті України 10.12.2008 р. за № 1178/15869)

Раїса БОЛІЛА,
начальник відділу оподаткування
фінансових установ, підприємств
з іноземними інвестиціями та
нерезидентів
та Людмила МАКАРКІНА,
головний державний податковий
ревізор-інспектор

“Вісник податкової служби України” № 18 травень 2009
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 22600 (рос.).