КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
Право на відпустки
ПИТАННЯ: Чи мають право на відпустки працівники, призвані на військову службу під час мобілізації, за час проходження військової служби за місцем роботи?
ВІДПОВІДЬ: За статтею 2 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Згідно зі ст. 9 Закону до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) впродовж робочого року, за який надається відпустка;
час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), - до досягнення нею 16-річного віку;
час навчання з відривом від виробництва тривалістю менш як 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
час навчання нових професій (спеціальностей) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, в тому числі через ліквідацію, реорганізацію або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;
інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (ст. 7 і 8 Закону), зараховується:
час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менш як половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників такого виробництва, цеху, професії або посади;
час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Статтею 119 КЗпП (зі змінами, внесеними Законом України від 20.05.2014 p. № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», що набрав чинності з 8 червня 2014 р.) передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більш як один рік зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Таким чином, за працівниками, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більш як один рік зберігається право на щорічну основну відпустку відповідно до пп. 2 ст. 9 Закону.
При цьому такі працівники не мають права за період проходження ними військової служби на додаткові відпустки за роботу із шкідливими, важкими умовами або за особливий характер праці.
Порядок та умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток установлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 р. № 250.
Згідно із цією постановою, відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну службу» і ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в цих органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю п'ять календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на два календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї.
Оскільки чинним законодавством для державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування не передбачено жодних застережень щодо фактичного часу виконання службових обов'язків, то вони мають право на додаткову оплачувану відпустку за період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Аналогічно мають право на щорічні оплачувані відпустки працівники, для яких за умовами колективного або трудового договору передбачено надання додаткових відпусток за стаж роботи або вислугу років.
Едуард КОНОВАЛОВ,
головний спеціаліст відділу
контролю виконання
та звернень громадян
"Праця i зарплата" N 27 (895), 23 липня 2014 р.
Передплатний iндекс: 30214