ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
04.12.2014 р. N К/9991/61033/12

Про стягнення заборгованості

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Черпіцької Л. Т., Розваляєвої Т. С., Горбатюка С. А., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі N 2а-3958/11/1070 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості, встановила:

У вересні 2011 року Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у сумі 106357,55 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Техмашремонт" на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві заборгованість у сумі 10810 грн. 53 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок ВАТ "Техмашремонт", у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій за березень, квітень та травень 2011 року у розмірі 106357 грн. 55 коп.

До розрахунку заборгованості позивач включив 9 осіб, що набули право на пенсію до набрання чинності ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто до 01.01.2004 року на суму 47482 грн. 44 коп., 8 осіб, які набули право на пенсію після 01.01.2004 року на суму 24329 грн. 98 коп., та 8 осіб, які мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи і набули право на пенсію, у сумі 34545 грн. 13 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення, а відповідно до норм чинного законодавства сплачувати відповідні внески та витрати на виплату та доставку основної пенсії є його обов'язком. При цьому, відмовляючи в частині позовних вимог, суди дійшли висновку, що особам, які отримали право на пенсію до 1 січня 2004 року, витрати ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій підприємствами не відшкодовувалися. Крім того, суди зазначили, що виплата додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, призначених відповідно до законодавства України, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та, відповідно, не підлягає відшкодуванню відповідачем.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Так, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову з наступних підстав.

По-перше, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про відшкодування витрат на доставку та виплату пенсій у розмірі 47482,44 грн., оскільки в момент прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" не передбачали обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам пільгових пенсій на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів вважає помилковими такі висновки судів, з огляду на наступне.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону N 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом N 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списком N 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Таким чином, висновок судів про відсутність обов'язку у Товариства відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції, призначені працівникам відповідача відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII є помилковим.

По-друге, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про відшкодування витрат на доставку та виплату пенсій у розмірі 34545,13 грн., оскільки витрати на виплату і доставку пенсій особам, яким пенсії призначені відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів також вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій в залежності від категорії особи.

Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону N 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Крім того, відповідно до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать зазначеному Закону.

Відтак, стаття 55 Закону N 796-XII як загальна до спірних правовідносин застосовуватися не може. Натомість застосуванню підлягають норми Закону N 1058-IV, оскільки у цій справі предметом розгляду є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком N 1, до набуття права на пенсію за віком.

По-третє, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про відшкодування витрат на доставку та виплату пенсій у розмірі 13519,45 грн., оскільки згідно з п. 6.6 Інструкції N 21-1 додаткові пенсії, доплати, надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню підприємствами.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, враховуючи нижченаведене.

Так, поняття "надбавки та підвищення", які встановлюються та виплачуються відповідно до положень Закону N 1788-XII відрізняються від поняття "збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку", визначеного Законом N 1058-IV, оскільки законодавством передбачено не тільки різні підстави для таких змін розмірів пенсій (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону N 1788-XII, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закон N 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону N 1058-IV становить її основний розмір.

Таким чином, суди помилково ототожнили поняття "збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку" з поняттям "додаткових доплат, надбавок, підвищень, що призначаються згідно законодавства України та виплачуються за рахунок Державного бюджету України".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10 липня 2012 року у справі N 21-205а12 та від 12 червня 2012 року у справі N 21-107а12.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

Позов Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" (код 05495590) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно Списку N 1, у сумі 106357 грн. 55 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: