ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
03.02.2009 N К-6951/07

Щодо касаційної скарги

ВАСУ у складі колегії суддів, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 20.02.2007 р. , задоволені позовні вимоги підприємства. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 26.07.2006 р. в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 247118,40 грн., в тому числі 205932 грн. основного платежу та 41186,40 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП оскаржила їх в касаційному порядку до ВАСУ.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пп. 5.3.3 ст. 5, ст. 15 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР ) (далі - Закон про прибуток), просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач-підприємство в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Відповідно до частини першої ст. 220 КАСУ ( 2747-15 ), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства підприємства за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої складено акт від 18.07.2006 р.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 5.3.3 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ), а саме, до складу валових витрат за I квартал 2006 р. позивачем включені суми ПДВ, сплачені при придбанні легкових автомобілів, що призвело до завищення валових витрат на 823726,70 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2006 р., яким згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181), відповідно до пп. 5.2.1, пп. 5.3.3, пп. 5.4.1 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в сумі 300654,10 грн., в тому числі за основним платежем - 236110 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 64544,10 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів ВАСУ приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пп. 7.4.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (далі - Закон про ПДВ) не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Підпунктом 5.3.3 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату ПДВ, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Тобто, згідно з пп. 7.4.2 ст. 7 Закону про ПДВ суми ПДВ ( 168/97-ВР ), нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, однак цього не можна робити згідно з пп. 5.3.3 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ).

Таким чином, Закон про ПДВ ( 168/97-ВР ) та Закон про прибуток ( 334/94-ВР ), як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум ПДВ по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Згідно з пп. 4.4.1 ст. 4 Закону N 2181 у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Як встановлено судами, протягом 2005 р. позивачем придбавались легкові автомобілі. Сума ПДВ, сплачена у складі вартості цих автомобілів на користь постачальників, становить 823726,70 грн. До податкового кредиту зазначена сума ПДВ позивачем не віднесена, а включена до валових витрат підприємства у І кварталі 2006 р. на підставі пп. 7.4.2 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ).

Колегія суддів підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій, що за правилами пп. 4.4.1 ст. 4 Закону N 2181 відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат по операціях, пов'язаних з придбанням легкових автомобілів, мав застосувати положення пп. 7.4.2 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ), а не визначати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток. Віднесення позивачем 823726,70 грн. ПДВ, сплачених у складі вартості придбаних легкових автомобілів, до валових витрат підприємства було здійснено відповідно до вимог пп. 7.4.2 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ).

Крім того, в обгрунтування своєї позиції суди послались на лист ДПАУ від 13.09.2005 р. N 10803/5/15-2416, в якому також зазначено про наявність конфлікту інтересів, у ситуації, пов'язаній з віднесенням платниками податків сплачених сум ПДВ до валових витрат при придбанні легкового автомобіля, та лист ДПАУ від 07.06.2006 р. N 6482/5/16-1516, в якому вказано, що за такими операціями сума ПДВ не відноситься до податкового кредиту, а підлягає включенню до валових витрат підприємства.

За таких обставин, колегія суддів ВАСУ приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАСУ ( 2747-15 ), суд, - УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р. залишити без змін.

Головуючий А.Рибченко

Судді: А.Брайко,

О.Карась,

Н.Маринчак,

М.Федоров,

А.Патюк