Витрати на природоохоронні заходи

Закон про оподаткування прибутку дозволяє відносити до складу валових витрат заходи щодо здійснення охорони навколишнього середовища. Такі валові витрати регулюються нормами підпункту 5.4.5 Закону про оподаткування прибутку та являються витратами подвійного призначення.

Відповідно до норм Закону про охорону навколишнього середовища, підприємства будь-якої форми власності, діяльність яких може привести до погіршення стану навколишнього середовища, зобов'язані здійснювати екологічний контроль за виробничими процесами та станом промислових зон. Процес виробничої діяльності підприємства, що порушує законодавство про охорону навколишнього середовища, може бути припинений спеціально уповноваженими органами державного управління в області охорони навколишнього природного середовища.

Діяльність екологічно небезпечних об'єктів підлягає екологічній експертизі, на підставі виведення якої підприємству доводяться гранично допустимі норми забруднення навколишнього середовища.

Нормами пп. 5.4.5 Закону про оподаткування прибутку визначено, що витрати, пов'язані із утриманням та експлуатацією власних фондів природо-охоронного призначення, входять до складу валових витрат. Як виняток з правил, встановлених даним підпунктом, виступають витрати підприємств природоохоронного призначення, регульовані ст. ст. 8 та 9 Закону про оподаткування прибутку (тобто витрати, що підлягають амортизації та пов'язані з ремонтом, поліпшенням, модернізацією основних фондів та видобутком корисних копалин), які вищезгаданим підпунктом не регулюються.

Нормами пп. 5.4.5 Закону про оподаткування прибутку також встановлено, що до складу валових витрат включаються :

- витрати по самостійному зберіганню, переробці, захороненню відходів виробничої діяльності;

- оплата послуг зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів виробничої діяльності сторонніми організаціями;

- витрати по очищенню стічних вод;

- інші витрати на збереження екологічних систем, що знаходяться під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

Перелік видів діяльності, що відносяться до природоохоронних, затверджений Постановою № 1147. Цим переліком можна керуватися при віднесенні природоохоронних заходів до складу валових витрат.

Терміни, що вживаються в пп. 5.4.5. Закону про оподаткування прибутку, в законах щодо питань оподаткування не приводяться. Тому скористаємося змістом що вживаються в пп. 5.4.5 Закону про оподаткування прибутку термінів в значенні Закону про відходи.

“Відходи” - будь-які речовини, матеріали та предмети, які утворюються в процесі діяльності людини та не придатні для подальшого використання та підлягають згодом утилізації або знищенню.

В даний час відходи класифікуються відповідно до Державного класифікатора ДК 005-96.

До відходів виробництва відносяться:

- залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, та т. п., утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт, які втратили початкові споживчі властивості;

- розкривані та супутні гірські породи, що здобуваються в процесі розробки родовищ корисних копалини;

- залишкові продукти збагачення та інших видів первинної обробки сировини (шлам, пил, відсів та т. п.);

- новоутворені речовини та їх суміші, утворені в термічних, хімічних та інших процесах, які не являються метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді та пастоподібні утворення, а також рідини та аерозолі);

- залишкові продукти сільськогосподарського виробництва (в т.ч. тваринництва), лісоводства та лісозаготівель;

- бракована, некондиційна продукція усіх видів економічної діяльності або продукція, забруднена небезпечними речовинами та не придатна до використання;

- неідентифікована продукція, застосування якої може спричинити непередбачені наслідки (мінеральні добрива, отрутохімікати, ін.);

- зіпсовані (пошкоджені) або відпрацьовані фізично або морально зношені вироби та матеріали, які втратили свої споживчі властивості (відходи споживання);

- залишки продуктів харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів та т.п. (побутові відходи);

- осідання очисних промислових споруд, споруд комунальних та інших служб;

- залишки від медичного та ветеринарного обслуговування, медико-біологічної та хіміко-фармацевтичної промисловості, аптечної справи;

- залишкові продукти усіх інших видів діяльності підприємств, установ, організацій та населення;

- радіоактивні відходи - матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує нормативне встановлені межі.

Утворені в процесі діяльності відходи визначаються технічним регламентом, на підставі якого встановлюються ліміти утворення таких відходів.

Зберігання та поховання відходів

Зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів в спеціально відведених місцях або об'єктах до їх утилізації або знищення.

Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів в спеціально відведених для цього місцях або об'єктах.

Спеціально відведені місця - це місця для зберігання, на використання яких є відповідний дозвільний документ.

Поховання відходів - це операції по остаточному розміщенню відходів при їх знищенні в спеціально відведених місцях або на об'єктах так, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував встановлених нормативів;

Слід розрізняти різні види зберігання відходів:

- тимчасове розміщення - зберігання відходів до подальшої їх утилізації або знищення;

- остаточне розміщення - поховання відходів.

На кожне місце розміщення відходів складається спеціальний паспорт відходів відповідно до Постанови № 1216 та проводиться відповідна реєстрація. На підставі даних паспортів органи Мінекоресурсів на місцях разом з місцевими державними адміністраціями готують висновки щодо рівня екологічної безпеки місць зберігання відходів.

Операція зберігання та захоронення відходів вимагає відповідного дозволу від органів Мінекоресурсів. При остаточному розміщенні (захороненні) відходів затверджуються ліміти на їх розміщення (Постанова № 1218).

Переробка відходів

Переробка відходів - будь-які технологічні операції, пов'язані із зміною фізичних, хімічних або біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації або знищення.

На думку автора, до процесу переробки відходів для цілей оподаткування відносяться такі процеси, як знешкодження відходів (зменшення або усунення небезпеки відходів шляхом їх механічної, фізико-хімічної або біологічної обробки).

Слід зазначити, що операції, пов'язані із заготівлею (збором) окремих видів відходів як вторинної сировини для подальшої переробки, підлягають ліцензуванню (ст. 39 Закону про ліцензування)

Перелік таких відходів затверджений Постановою № 183.

У перелік входять: макулатура, бій скла, відходи полімерні, відходи гумові, зокрема зношені шини, матеріали текстильні вторинні, використана металева тара (ящики, фляги, каністри, банки, зокрема, алюмінієві банки з-під напоїв, балончики).

Діяльність підприємств, пов'язана з накопиченням та реалізацією окремих видів відходів як вторинної сировини, що утворюється в результаті їх власної діяльності, ліцензуванню не підлягає (п. 1.5. Наказу № 52/105).

Ліквідація відходів

Термін “ліквідація відходів” в Законі про оподаткування прибутку відсутня, тому, на думку автора, для інтерпретації терміну “ліквідація відходів” слід використовувати визначення “знищення відходів”, наведене в Законі про відходи.

Знищення відходів - операції з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Постановою № 1216 визначені операції, пов'язані з знищенням відходів:

- поховання в землі чи скидання на землю (наприклад на звалище тощо);

- обробка ґрунту;

- закачування на глибину;

- скидання у моря/океани, в тому числі поховання на морському дні;

- біологічна обробка, не обумовлена в інших розділах цього додатка, яка призводить до утворення кінцевих сполук чи сумішей, які потім видаляються будь-яким способом, зазначеним у цьому додатку;

- фізико-хімічна обробка, не обумовлена в інших розділах цього додатка, яка призводить до утворення кінцевих сполук чи сумішей, які потім видаляються будь-яким способом;

- спалювання на суші;

- спалювання в морі;

- постійне зберігання;

- змішування чи перемішування до початку будь-якої з операцій та ін.

Утилізація відходів

Законодавець, на жаль, не розглядає для цілей оподаткування таку операцію, як утилізація відходів. З термінів, наведених в Законі про відходи, термін “утилізація відходів” включає операції використання відходів як вторинні матеріальні або енергетичні ресурси.

Слід сказати, що Закон про відходи такий вид операції, як утилізація, виділяє як окремий вид знищення відходів. Проте автор убачає тотожність утилізації з переробкою відходів (для цілей оподаткування визначені Законом про оподаткування прибутку операції по переробці та ліквідації (знищення) відходів включаються у валові витрати).

Норми Постанови № 1120 для виконання положень конвенції Базеля прописують операції, які можуть привести до утилізації,

прямого повторного або альтернативного використання небезпечних відходів (ііро небезпечні відходи поговоримо пізніше):

- використання у вигляді палива (окрім безпосереднього спалювання) або іншим чином для отримання енергії;

- утилізація/регенерація розчинників;

- рециркуляція/утилізація органічних речовин, які-не застосовуються як розчинники;

- рециркуляція/утилізація металів та їх з'єднань;

- рециркуляція/утилізація інших неорганічних матеріалів;

- регенерація кислот та основ;

- рекуперація компонентів, які використовуються для зменшення забруднення;

- рекуперація компонентів каталізаторів;

- повторна перегонка використаних нафтопродуктів або інше повторне їх використання;

- обробка ґрунту, що робить позитивний вплив на землеробство або покращує екологічну обстановку та ін.

Звертаємо увагу, що операції у сфері поводження з небезпечними відходами належать до ліцензування (ст. 39 Закону про ліцензування).

Додаткове тлумачення деяких термінів наведене Ліцензійними умовами № 27/44.

Термін “поводження з небезпечними відходами” означає проведення операцій по збору, перевезенню, зберіганню, обробленню, утилізації, видаленню, знешкодженню та захороненню небезпечних відходів.

Термін “небезпечні відходи” наведений в Законі про відходи, відповідно до якого небезпечні відходи - це відходи фізичні, хімічні або біологічні, характеристики яких створюють або можуть створювати значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини та що потребують спеціальних методів та засобів поводження з ними.

Назви певних видів небезпечних відходів наведені в Жовтому переліку відходів (розділ А) та Зеленому переліку, затверджених Постановою № 1120. інформація про властивості відходів, що визначають небезпеку, приводиться в Постанові № 1120 та в конвенції Базеля.

Підводячи підсумок викладеному, слід зазначити, що у разі виникнення розбіжностей між податковими органами та підприємством щодо включення у валові витрати вартості природоохоронних заходів, податкові органи зобов'язані звернутися в Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, чий експертний висновок буде підставою для ухвалення податковим органом рішення.

Список використаних документів

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР

Закон про відходи - Закон України від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР “Про відходи”

Закон про ліцензування - Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”

Закон про охорону навколишнього середовища - Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ “Про охорону навколишнього природного середовища”

Постанова № 1147 - Постанова КМУ від 17.09.1996 р. № 1147 “Про затвердження переліку видів діяльності, що відносяться до природоохоронних заходів”

Постанова № 1216 - Постанова КМУ від 03.08.1998 р.№ 1216 “Про затвердження Порядку ведення реєстру місць знищення відходів”

Постанова № 1218 - Постанова КМУ від 03.08.1998 р. № 1218 “Про затвердження Порядку розробки, затвердження та перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів”

Постанова № 183 - Постанова КМУ від 28.02.2001 р. № 183 “Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини, збір та заготівля яких підлягають ліцензуванню”

Постанова № 1120 - Постанова КМУ від 13.07.2000 р. № 1120 “Про затвердження Положення про контроль за трансграничними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/знищенням і Жовтого та Зеленого переліків відходів”

Наказ № 52/105 - Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.03.2001 р. № 52/105 “Про затвердження Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності по збору, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини”

Ліцензійні умови № 27/44 - Ліцензійні умови проведення діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затверджені наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва України і Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.02.2001 р. № 27/44

Державний класифікатор ДК 005-96 - Державний класифікатор України. Класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений наказом Держстандарту України від 29.02.1996 р. № 89

Конвенція Базеля - конвенція Базеля про контроль за трансгра-ничним перевезенням небезпечних відходів та їх знищенням від 22.03.1989 р.

“Консультант бухгалтера” №14 (502) 6 квітня 2009 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)