КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 15 квітня 2009 р. N 345
Київ

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Кабінету Міністрів України
N 636 від 15 червня 2011 р.)

Про затвердження критерію, за яким оцінюється
ступінь ризику від провадження господарської
діяльності та визначається періодичність проведення
планових заходів, пов'язаних з державним наглядом
(контролем) у сфері загальнообов'язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття

Відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ) Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити критерій, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, згідно з додатком.

Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 15 квітня 2009 р. N 345

Критерій,
за яким оцінюється ступінь ризику від провадження
господарської діяльності та визначається періодичність
проведення планових заходів, пов'язаних з державним
наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття

1. Критерієм, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання - страхувальниками, які відповідно до закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхові внески), є повнота нарахування та сплати таких внесків.

2. Установлюється три ступені ризику - високий, середній та незначний.

3. До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться ті, що:

1) не подають робочим органам виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відомості про сплату страхових внесків;

2) мають прострочену заборгованість із сплати страхових внесків.

4. До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться ті, що:

1) несвоєчасно сплачують страхові внески;

2) порушують строки подання відомостей про сплату страхових внесків;

3) допускають помилки, неузгодженість у відомостях про сплату страхових внесків.

5. Суб'єкти господарювання, що не мають жодної з ознак, передбачених пунктами 3 і 4, вважаються суб'єктами господарювання з незначним ступенем ризику.

6. Планові заходи, пов'язані з державним наглядом (контролем) за нарахуванням та сплатою суб'єктами господарювання страхових внесків, здійснюються з такою періодичністю:

з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік;

із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки;

з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п'ять років.