КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Департамент податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів)

Комунальний податок

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників встановлює Закон № 1251-ХІІ, відповідно до якого на території України справляються загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі).

Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених законами України.

Перелік місцевих податків і зборів наведено у ст. 15 Закону № 1251-ХІІ, до якого включено комунальний податок, що є обов’язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язано запровадження цього податку.

Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення визначено Декретом № 56-93.

Комунальний податок, як встановлено ст. 15 Декрету № 56-93, справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних і сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Платниками комунального податку є юридичні особи. Фізичні особи не належать до платників комунального податку.

Водночас Декретом № 56-93 визначено категорії юридичних осіб, які не є платниками комунального податку: бюджетні установи, організації, планово-дотаційні підприємства, сільськогосподарські підприємства.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 18 цього Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників, а також надавати відстрочення зі сплати місцевих податків та зборів.

Розглянемо, хто не є платником комунального податку.

Бюджетні установи

Бюджетні установи - це органи, установи чи організації, визначені Конституцією України, а також установи чи організації, створені в установленому порядку органами державної влади, органами влади АР Крим чи органами місцевого самоврядування та які повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими (ст. 2 Бюджетного кодексу).

З метою удосконалення системи власних надходжень бюджетних установ Кабінет Міністрів України постановою № 659 затвердив перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи. До першої належить плата за послуги, що надаються бюджетними установами, i вона має такі підгрупи.

По-перше, це плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов’язано з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ.

По-друге, це надходження до бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності, до яких включаються кошти, які отримують бюджетні установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень тощо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від працевикористання спецконтингенту; відрахування від заробітку або іншого доходу спецконтингенту за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані йому послуги тощо.

Необхідно зазначити, що доходи та видатки госпрозрахункових підрозділів бюджетних установ, які створено для провадження господарської діяльності та мають статус юридичної особи, не є власними надходженнями бюджетних установ i не включаються до спеціального фонду бюджету.

Тобто від сплати комунального податку звільняються установи, які в повному обсязі фінансуються з бюджету і мають власні надходження, що згідно з постановою № 659 відносяться до спеціального фонду бюджету.

Планово-дотаційні підприємства

Щодо планово-дотаційних підприємств, які відповідно до Декрету № 56-93 не сплачують комунальний податок, то слід зазначити таке.

Після прийняття Бюджетного кодексу в новій редакції поняття «планово-дотаційне підприємство» в бюджетному процесі не використовується, тому питання віднесення підприємств до планово-дотаційних належить до компетенції фінансових органів та органів місцевого самоврядування.

Сільськогосподарські підприємства
та сільськогосподарські товаровиробники

Згідно зі ст. 15 Декрету № 56-93 від сплати комунального податку звільнено сільськогосподарські підприємства, а відповідно до Закону № 2238-III сільськогосподарським підприємством може бути юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше ніж 50% від загальної суми виручки.

Від сплати комунального податку також звільняються сільськогосподарські товаровиробники - платники фіксованого сільськогосподарського податку (з прийняттям Закону № 320-XIV).

Платники єдиного податку

Платників єдиного податку (за ставкою 6 або 10%) відповідно до Указу № 727/98 також звільнено від сплати комунального податку.

Об’єкт оподаткування

Об’єктом оподаткування при розрахунку суми комунального податку є річний фонд оплати праці штатних працівників, обчислений виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Звітний період, строки сплати податку та
подання податкового розрахунку

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими вони встановлюються.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (у тому числі місцевих податків і зборів), є Закон № 2181-ІІІ.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону податкові декларації подаються до органів державної податкової служби:

за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу (півріччю, у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внес­ків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Виникає запитання, як правильно звітувати платникам, яких створено не з початку звітного періоду?

У разі якщо відповідним органом місцевого самоврядування для комунального податку встановлено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, то такий платник зобов’язаний подати до органів державної податкової служби податкові розрахунки комунального податку протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем цього місяця.

У разі якщо органом місцевого самоврядування для комунального податку встановлено базовий податковий (звітний) період квартал, то за підсумками кварталу поточного року платники зобов’язані подати органам державної податкової служби податкові розрахунки комунального податку протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем цього кварталу.

У разі якщо рішенням органу місцевого самоврядування не встановлено строків подання податкової розрахунку, а встановлено лише строки сплати, то податковий розрахунок комунального податку подається у строки, передбачені у пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ.

Крім того, відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону якщо згідно із законом з питань окремого податку, збору (обов’язкового платежу) податковий період не встановлено, то податкова декларація подається та податкове зобов’язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового податкового періоду.

Форму податкового розрахунку комунального податку затверджено наказом № 625.

Щодо граничних термінів сплати комунального податку, то слід зазначити, що відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Слід зазначити, що хоча комунальний податок є обов’язковим для встановлення органами місцевого самоврядування, проте відповідні ради мають право звільнити певних платників від сплати цього податку.

При цьому звільнення підприємства від сплати комунального податку згідно з рішенням міської ради не скасовує обов’язку платника подавати звіт до органів ДПС з цього податку в установлені строки за формою, затвердженою наказом № 625, з позначкою про користування цією пільгою.

Відповідальність платників

Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 19 Декрету № 56-93 стягнення не внесених у встановлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством. Як уже зазначалося, спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення податкових зобов’язань, а також відповідальність за порушення термінів подання звітності і сплати комунального податку, є Закон № 2181-ІІІ.

Розглянемо види порушень, що виникають при сплаті комунального податку та поданні звітності, та передбачену законодавством відповідальність за такі порушення.

Джерело сплати податку

Відповідно до ст. 23 Декрету № 56-93 комунальний податок сплачують юридичні особи за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядженні, але не більше ніж 10% оподатковуваного доходу (прибутку).

Податковий облік

Згідно з пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР комунальний податок включається до складу валових витрат підприємства.

У декларації про прибуток підприємства сума комунального податку відображається у рядку 4.6.23 додатка Р-1 до декларації про прибуток та включається до складу валових витрат до рядка 04.6 самої декларації.

Бухгалтерський облік

Пунктом 18 ПБО 16 «Витрати» визначено, що податки належать до адміністративних витрат (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг). Отже, в бухгалтерському обліку комунальний податок слід обліковувати на відповідних рахунках:

23 «Виробництво» - комунальний податок, розрахований виходячи із середньооблікової кількості штатних працівників, зайнятих у виробництві;

91 «Загальновиробничі витрати» - комунальний податок, розрахований виходячи із середньооблікової кількості штатних працівників апарату управління цехами, дільницями, відділами, бригадами, іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва;

92 «Адміністративні витрати» - комунальний податок, розрахований виходячи із середньооблікової кількості штатних працівників адмінперсоналу;

93 «Витрати на збут» - комунальний податок, розрахований виходячи із середньооблікової кількості штатних працівників, зайнятих збутом (служба збуту, маркетингу тощо);

94 «Інші витрати операційної діяльності» - комунальний податок, розрахований виходячи із середньооблікової кількості штатних працівників, які не відносяться до зазначених вище категорій.

Повернення з бюджету надміру сплачених сум комунального податку

Відповідно до ст. 20 Декрету № 56-93 надміру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

Згідно з пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону № 2181-III заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених законами з питань оподаткування, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зарахування комунального податку до бюджету

Статтею 69 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Як встановлено ст. 19 Декрету № 56-93, місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами, якими вони встановлюються.

Отже, комунальний податок повинен надходити до місцевого бюджету територіальної громади, на території якої розташовані платники податку, які визначені рішенням органу місцевого самоврядування та здійснюють на цій території господарську діяльність.

Особливості визначення платників комунального податкуПідприємства, що не здійснюють фінансово-господарської діяльності

Згідно з Декретом № 56-93 платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Законодавством не визначено залежності від фінансово-господарської діяльності при сплаті комунального податку. Проте відповідно до ст. 18 Декрету № 56-93 органи місцевого самоврядування можуть звільнити зазначені підприємства від сплати цього податку з урахуванням виробничо-фінансового стану.

Крім того, приміткою до форми податкового розрахунку комунального податку щодо порядку визначення кількісного складу працівників (рядок 01) визначено, що кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції № 286.

Тобто об’єкт оподаткування комунальним податком, а саме середньооблікова кількість штатних працівників, не залежить від результатів фінансово-господарської діяльності.

Якщо рішенням органу місцевого самоврядування не передбачено пільг для підприємств, які не здійснюють фінансово-господарської діяльності, то ці підприємства сплачують комунальний податок у порядку, встановленому рішенням органу місцевого самоврядування.

Слід також зазначити, що відсутність господарської діяльності не звільняє платників комунального податку від обов’язку подання розрахунку до органів державної податкової служби у строки, встановлені відповідним рішенням органу місцевого самоврядування.

Підприємства з іноземними інвестиціями

Відповідно до ст. 20 Закону № 93/96-ВР підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки згідно із законодавством України та відповідно не звільняються від сплати комунального податку.

Іноземні юридичні особи

Статтею 21 Декрету № 56-93 визначено, що іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Організації, що частково фінансуються з бюджету

Якщо установа чи організація повністю фінансується із бюджету і має власні надходження (перелік встановлено постановою № 659), то вона вважається бюджетною і не є платником комунального податку. Якщо ж фінансування з бюджету є лише частковим, то вона є платником комунального податку.

Садівничі товариства

Платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Оскільки садівничі товариства не належать до зазначеної категорії підприємств, вони є платником цього податку на загальних підставах.

Щодо джерела сплати комунального податку, то він сплачується за рахунок коштів товариства, які повинні передбачатися при затвердженні його кошторису.

Організації, що здійснюють діяльність за рахунок членських внесків

Оскільки організації, що здійснюють діяльність за рахунок членських внесків, наприклад, гаражні кооперативи, садівничі товариства та кредитні спілки, не підпадають під визначені законодавством категорії пільговиків, вони не звільнені від сплати цього податку відповідним органом місцевого самоврядування, а отже, є платниками комунального податку на загальних підставах за наявності об’єкта оподаткування.

Нарахування комунального податку за засновників

У примітках до рядка 01 форми розрахунку комунального податку зазначено, що кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції № 286.

До облікової кількості штатних працівників включаються всі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо крім доходу вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві. Засновники не включаються до облікової кількості штатних працівників.

Філії та відокремлені підрозділи

Статтею 69 Закону № 280/97-ВР визначено, що місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Згідно зі ст. 95 Господарського кодексу філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Облік платників податків і зборів (обов’язкових платежів) ведеться органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства. Порядок обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів) визначається центральним органом Державної податкової служби України.

Пунктом 4.1 розділу четвертого Порядку № 80 встановлено, що взяття на облік як платників податку юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 19 Декрету № 56-93 місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами, якими вони встановлюються. Тобто механізм сплати місцевих податків і зборів встановлюється рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування, в яких часто платниками визначаються філії та відокремлені підрозділи. При цьому у Декреті зазначено, що платниками комунального податку є юридичні особи.

Нагадаємо, що місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими вони встановлюються.

Якщо рішенням визначено, що філія (відокремлений підрозділ) є платником комунального податку, то вона має бути зареєстрована як платник окремих податків і зборів органом державної податкової служби за її місцезнаходженням. Для цього необхідно надати до органу державної податкової служби документально підтверджену згоду юридичної особи та установчі документи, якими підтверджується передача повноважень філії (відокремленому підрозділу) щодо сплати комунального податку від імені юридичної особи чи за юридичну особу.

У такому випадку комунальний податок надходитиме до місцевого бюджету територіальної громади, на території якої розташовано філії, визначені рішенням органу місцевого самоврядування як платники комунального податку.

Засновники

У разі якщо на підприємстві відсутні штатні працівники, а діяльність на підприємстві здійснюють лише засновники, при цьому заробітну плату вони не отримують, слід зазначити таке.

Оскільки основним показником на підприємстві є середньооблікова кількість штатних працівників, то відповідно до Інструкції № 286 вона розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватися згідно з наказами про приймання, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

До облікової кількості штатних працівників включаються всі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо крім доходу вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Тобто засновники, що не уклали трудового договору і не отримують заробітної плати, не є найманими працівниками і за них комунальний податок не сплачується.

Сумісники на підприємстві

Відповідно до пп. 2.6.1 п. 2.6 Інструкції № 286 до середньооблікової кількості штатних працівників не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки або менше однієї ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основ­не місце роботи (внутрішнє сумісництво), в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа.

Працівники підприємства, що перебували на лікарняному

Згідно з формою податкового розрахунку комунального податку кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції № 286.

При цьому згідно із пп. 2.6.4 п. 2.6 зазначеної Інструкції до облікової кількості штатних працівників включаються, зокрема, працівники, які не вийшли на роботу з причини хвороби.

Тобто за працівників, які у звітному періоді перебували на лікарняному, сплачується комунальний податок.

Працівники підприємства, що перебувають у декретній відпустці та відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 Інструкції № 286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачених чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку.

Тобто за працівників підприємства, що перебувають у декретній відпустці та відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, комунальний податок не нараховується.

Новостворені підприємства

У примітці до форми податкового розрахунку зазначено, що кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції № 286. При цьому якщо рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення комунального податку базовим податковим (звітним) періодом визначено календарний місяць, то в рядку 01 зазначається середньооблікова кількість штатних працівників за такий місяць, якщо календарний квартал (півріччя, рік) - сума середньооблікової кількості штатних працівників за кожен місяць кварталу (півріччя, року).

Відповідно до розділу третього вищезазначеної Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників, що використовується при обчисленні суми комунального податку, розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватися згідно з наказами про приймання, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з’явились або не з’явились на роботу.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожен календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (у лютому - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, i ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Згідно із Законом № 755-IV підставою для взяття юридичної особи на облік в органах державної податкової служби є надходження до них відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до п. 4.15 Порядку № 80 взяття на облік платника податків органом державної податкової служби провадиться не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей від державного реєстратора чи заяви від платника податків.

Отже, обов’язковість подання розрахунку комунального податку виникає у місяці реєстрації платника цього податку. Тобто новостворене підприємство, яке взято на податковий облік у відповідному органі державної податкової служби як платник цього податку і не має штатних працівників, повинно подавати розрахунок сплати комунального податку з прокресленням за місяць, на який припадає його державна реєстрація. Якщо звітним періодом визначено квартал, то підприємство повинно подавати розрахунок зі сплати комунального податку з прокресленням за квартал.

Наприклад, якщо працівник влаштувався на підприємство з 10 січня 2009 р. і відпрацював непов­ний робочий місяць, то при визначенні суми податкового зобов’язання з комунального податку його включають до середньооблікової кількісті штатних працівників з 10 січня.

Перелік використаних нормативних документів:

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-III (зі змінами та доповненнями, за текстом - Бюджетний кодекс)

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Господарський кодекс)

Закон України № 93/96-ВР від 19.03.96 р. «Про режим іноземного інвестування»

Закон України № 280/97-ВР від 21.05.97 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 320-ХIV від 17.12.98 р. «Про фіксований сільськогосподарський податок» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями)

Закон України № 755-IV від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 1251-ХІІ від 25.06.91 р. «Про систему оподаткування» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями)

Закон України № 2238-ІІІ від 18.01.2001 р. «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» (зі змінами та доповненнями)

Указ Президента України № 727/98 від 03.07.98 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99)

Декрет Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20.05.93 р. «Про місцеві податки і збори» (зі змінами та доповненнями)

Постанова Кабінету Міністрів України № 659 від 17.12.2002 р. «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» (зі змінами та доповненнями)

Наказ ДПА України № 80 від 19.02.98 р. «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів)» (зареєстровано в Мін’юсті України 16.03.98 р. за № 172/2612, зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 80)

Наказ Держкомстату України № 286 від 28.09.2005 р. «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» (зареєстровано в Мін’юсті України 30.11.2005 р. за № 1442/11722, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 286)

Наказ ДПА України № 625 від 24.12.2003 р. «Про затвердження форми податкового розрахунку комунального податку» (зареєстровано в Мін’юсті України 08.01.2004 р. за № 4/8603, зі змінами та доповненнями)

Катерина ГРИВНАК,
начальник відділу плати
за землю та місцевих податків і зборів

“Вісник податкової служби України” № 6 лютий 2009
Передплатні індекси – 22599 (укр.), 22600 (рос.).