Щодо порядку відповідальності за заподіяння значної
майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою
ПИТАННЯ: Чи настає відповідальність за заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою?
ВІДПОВІДЬ: Ст. 192 Кримінального кодексу України (далі - Кодекс) передбачено відповідальність за заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства у вигляді накладення штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 грн.) або громадськими роботами на строк до 240 год., або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, караються штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років. Майнова шкода визнається значною, якщо вона у 50 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - така, що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Крім цього, такі дії посадових осіб підпадають також під ч. 3 ст. 358 Кодексу “Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів”, в якій зазначається, що використання завідомо підробленого документа карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років.
Відповідно до ст. 49 Кодексу особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
2 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш сурове, ніж обмеження волі;
3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;
5 років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
10 років - у разі вчинення тяжкого злочину;
15 років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
У ст. 12 Кодексу залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 2 років, або інше, більш м’яке покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 10 років. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічного позбавлення волі.
У випадках, передбачених ст. 192 та ч. 3 ст. 358 Кодексу злочин кваліфікується як злачин невеликої тяжкості, і тому особа не може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили не минуло 3 роки.
Витяг з Кримінального кодексу України
(Кодекс набрав чинності з 1 вересня 2001 року).
Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131)
(Із змінами, внесеними згідно із Законами:
№ 2953-III від 17.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.121
№ 3075-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 30, ст. 206
№ 430-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.95
- набула чинності 11.06.2003
№ 485-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.104
- набула чинності 11.06.2003 року
№ 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст. 209
- набула чинності 01.08.2003 року
№ 668-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.198
№ 669-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.199
№ 744-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 29, ст. 234
№ 850-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст. 271
№ 908-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст. 320
№ 1098-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, № 7, ст. 46
№ 1130-IV від 11.07.2003, ВВР, 2004, № 8, ст. 66
№ 1626-IV від 18.03.2004, ВВР, 2004, № 26, ст.361
№ 1723-IV від 18.05.2004, ВВР, 2004, № 36, ст. 430).
(Щодо визнання неконституційними окремих положень
див. Рішення Конституційного Суду України
№ 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. із змінами, внесеними згідно із Законами):
№ 2252-IV від 16.12.2004, ВВР, 2005, № 5, ст. 119
№ 2276-IV від 21.12.2004, ВВР, 2005, № 6, ст. 134
№ 2289-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 6, ст. 139
№ 2308-IV від 11.01.2005, ВВР, 2005, № 6, ст. 145
№ 2322-IV від 12.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.187
№ 2456-IV від 03.03.2005, ВВР, 2005, № 16, ст. 260
№ 2598-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 27, ст. 359
№ 2734-IV від 06.07.2005, ВВР, 2005, № 33, ст. 432
№ 2903-IV від 22.09.2005, ВВР, 2006, № 1, ст. 4
№ 2984-IV від 18.10.2005, ВВР, 2006, № 2-3, ст. 37
№ 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст. 18
№ 3169-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.105
№ 3316-IV від 12.01.2006, ВВР, 2006, № 17, ст.147
№ 3423-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 26, ст. 211
№ 3480-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 31, ст. 268
№ 3504-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 33, ст. 280
№ 170-V від 21.09.2006, ВВР, 2006, № 45, ст.443
№ 527-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 11, ст.96
№ 534-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 10, ст.91
№ 578-V від 11.01.2007, ВВР, 2007, № 13, ст.131
№ 698-V від 22.02.2007, ВВР, 2007, № 20, ст.282
№ 875-V від 05.04.2007, ВВР, 2007, № 29, ст.388
№ 966-V від 19.04.2007, ВВР, 2007, № 32, ст.412
№ 1071-V від 24.05.2007, ВВР, 2007, № 34, ст. 447
№ 1111-V від 31.05.2007, ВВР, 2007, № 44, ст.512
№ 270-VI від 15.04.2008, ВВР, 2008, № 24, ст. 236
№ 586-VI від 24.09.2008
№ 600-VI від 25.09.2008
№ 616-VI від 01.10.2008).
Стаття 49. Звільнення від кримінальної
відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;
3) п’ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п’ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.
3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.
Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів
та бланків, їх збут, використання підроблених документів
1. Підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут - караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Використання завідомо підробленого документа - карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Василь Мороз,
юрист
Газета “Юрист консультує”, 66/2008, 01.12.2008
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”