ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ

ЛИСТ
N 976/10/31-106 від 24.11.2006

Про розгляд листа

Державна податкова адміністрація у м. Києві на виконання завдання Державної податкової адміністрації України від 09.11.2006 р. N 20885/7/15-0317 розглянула ваші листи від 23.10.2006 р. N ДК02-257 та N ДК02-258 і повідомляє.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями (далі - Закон N 168) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Поставка послуг, згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону N 168, - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності.

При цьому відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону, або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижчою від ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів (послуг), необхідне виконання таких умов:

- придбані товари (послуги) використовуються для здійснення оподатковуваних операцій;

- придбані товари (послуги) використовуються у господарській діяльності платника податків;

- наявність податкової накладної, що підтверджує таке придбання.

У разі невиконання однієї із вищезазначених умов право на податковий кредит не виникає.

Що стосується оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг з організації презентацій та прийомів, то відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону N 168 такі операції є об'єктом оподаткування ПДВ.

З питання, викладеного у листі від 23.10.2006 р. N ДК02-258, слід зазначити, що частинами другою і третьою ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинними документами при здійсненні операцій з оперативної оренди є: договір, оформлений належним чином; акт прийому-передачі майна (наприклад, передача автотранспорту в оперативну оренду); акт прийому-передачі наданих послуг (оренда автотранспорту); рахунок, що надається орендодавцем для оплати зазначених послуг, та інші документи, які підтверджують виконання послуг.

При передачі автомобіля в оренду орендодавець повинен надати орендареві відповідну технічну документацію на такий транспортний засіб.

Відповідно до п. 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, мароак і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388, за письмовою заявою власника транспортного засобу - фізичної особи про надання права керування цим транспортним засобом іншій фізичній особі (за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) підрозділом ДАІ видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві.

Поряд з цим, згідно з п. 15 зазначених вище Правил, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається підрозділами ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження.

Отже, оформлення тимчасового реєстраційного талону є необхідною умовою підтвердження здійснення господарської операції з використання орендованого транспортного засобу та, відповідно, умовою виникнення права у орендаря на формування валових витрат при здійсненні господарської операції з оренди автотранспорту.

Таким чином, у разі якщо тимчасовий реєстраційний талон на орендований транспортний засіб не оформляється, то орендар права на валові витрати не має.

Заступник Голови О.Онищенко