ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
N 11 від 27.12.85
м.Київ
Про додержання судами України процесуального законодавства,
яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду
N 3 від 04.06.93
N 3 від 13.01.95
N 12 від 03.12.97
N 6 від 30.05.2008 )
Дальше зміцнення законності, підвищення рівня здійснення правосуддя пов'язані з неухильним втіленням у життя закріплених у ст.129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) основних засад судочинства. ( Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )
Суди України в основному додержуються кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд. Разом з тим деякі суди допускають помилки в його застосуванні, що інколи тягне постановлення незаконних і необгрунтованих вироків. ( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
У зв'язку з цим та іншими питаннями, які виникли в судовій практиці, Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Звернути увагу судів на необхідність неухильного додержання кримінально-процесуального законодавства при розгляді справ, установлених законом процесуальних гарантій всіх учасників судового розгляду, маючи на увазі, що лише за таких умов можна забезпечити всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи, виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, постановлення законних і обгрунтованих судових рішень. ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
2. Суди повинні ретельно підготовлювати кожну справу до розгляду в судовому засіданні, забезпечувати своєчасну явку всіх учасників судового розгляду і виклик свідків на певний час, правильно організовувати судовий процес з тим, щоб розгляд справи починався у точно призначений час, а у справах, для розгляду яких необхідний тривалий час, проходив протягом повних робочих днів.
3. ( Пункт 3 виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
4. ( Абзац перший пункту 4 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 6 від 30.05.2008 )
Роз'яснити судам, що співучасники вчиненого злочину, навіть при окремому розгляді справ, допитуються щодо обставин спільного вчинення злочинних дій без попередження їх про кримінальну відповідальність за відмову від дачі або за дачу завідомо неправдивих показань.
5. Звернути увагу судів, що представники (в тому числі законні) неповнолітнього підсудного, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача відповідно до статей 49, 50, 51 ( 1001-05 ), 441 ( 1003-05) КПК України є учасниками судового розгляду. При цьому, якщо законний представник неповнолітнього підсудного може бути допитаний як свідок, то представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача допиту як свідки не підлягають. При необхідності допиту такої особи як свідка вона на підставі ст.63 КПК України має бути усунута від виконання повноважень представника.
6. Відповідно до ст.292-1 КПК України ( 1003-05 ) у випадку винесення ухвали про відкладення розгляду справи суд може допитати тих, які з'явилися, свідків, експерта, потерпілого, вислухати пояснення цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників, заслухати думку спеціаліста.
У зв'язку з цим суд, відкладаючи справу за наявності даних, що вона розглядатиметься в тому ж складі, по можливості має виконати вказані дії з тим, щоб повторний виклик зазначених осіб провадився лише у необхідних випадках.
З урахуванням того, що потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники є учасниками судового розгляду, суд повинен роз'яснити їм право брати участь у наступному судовому засіданні та повідомити про місце і час його проведення.
При розгляді справи в іншому складі суд зобов'язаний повторно викликати та допитати всіх осіб, зазначених у списку при обвинувальному висновку, у постанові або ухвалі про віддання обвинуваченого до суду. Оголошувати показання раніше допитаних осіб, як і посилатись на них у вироку, суд вправі лише за наявності причин, з яких їх явка до суду була неможливою.
7. Роз'яснити, що відповідно до ст.55 КПК України ( 1001-05 ) суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у новому розгляді справи лише у випадку скасування постановлених з його участю вироку або ухвали про закриття справи. Скасування іншої ухвали, постановленої при розгляді справи в суді першої інстанції, не позбавляє суддю, який брав участь у її постановленні, права брати участь у новому розгляді справи у тій же інстанції, якщо немає інших обставин, які викликають сумнів у його об'єктивності.
8. Відповідно до ст.262 КПК України ( 1003-05 ) кримінальна справа обов'язково має розглядатися з участю підсудного, за винятком випадків, зазначених у цій статті. Справа про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, може бути розглянута без підсудного лише за наявності його прохання. Проте суд має право і в такому разі визнати його явку обов'язковою. При неявці підсудного по такій справі суд вправі винести ухвалу про його привід.
9. Виходячи з вимог ст.254 КПК України, копія обвинувального висновку та інші документи мають бути вручені підсудному не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи в суді. Якщо обвинувачений не володіє мовою, якою складено обвинувальний висновок, органом розслідування має бути додана копія цього висновку на рідній мові обвинуваченого або на мові, якою він володіє. Несвоєчасне вручення зазначеного документа підсудному дає право суду розглядати справу лише за умови його прохання про це, про що робиться запис у протоколі.
10. Звернути увагу судів на необхідність послідовного проведення всіх процесуальних дій, які належить виконати у підготовчій частині судового засідання. Зокрема, необхідно з'ясовувати всі дані про особу підсудного (прізвище, ім'я, по батькові, місце, рік, місяць та день народження, місце проживання, заняття, сімейний стан, наявність утриманців, стан здоров'я, участь у бойових діях по захисту Батьківщини, наявність державних нагород, відомості про судимість та інші дані), а також обставини, які виключають можливість провадження у справі або перешкоджають його розгляду у цьому судовому засіданні.
( Абзац другий пункту 10 виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 13.01.95 ) У справах, зазначених у ч.2 ст.33-1 КПК України ( 1001-05 ), які за згодою обвинуваченого можуть розглядатися суддею одноособово, суддя повинен з'ясувати у кожного з підсудних, чи погоджується він на розгляд справи суддею одноособово. При незгоді будь-кого з підсудних на розгляд справи суддею одноособово справа розглядається колегіально. Згідно з ч.2 ст.283 КПК України ( 1003-05 ) заява підсудного про розгляд справи суддею одноособово чи у складі трьох суддів є обов'язковою як для суду, так і самого підсудного. ( Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
11. На підставі ст.296 КПК України суди повинні вимагати від учасників судового розгляду наведення обставин, для з'ясування яких вони просять викликати нових свідків, витребувати або приєднати до справи нові докази. Після заявлення клопотання і заслуховування по ньому думки учасників судового розгляду суд вирішує його шляхом винесення мотивованої ухвали, а суддя - постанови. Відхилення розгляду клопотання, залишення його "відкритим" або інша відстрочка в його вирішенні є неприпустимими.
Відхилення клопотання не позбавляє учасників процесу права заявляти їх протягом усього судового слідства. При необхідності суд вправі з власної ініціативи винести ухвалу, а суддя - постанову про проведення тих процесуальних дій, на які вказувалось у відхилених клопотаннях. ( Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
12. Суди зобов'язані неухильно виконувати вимоги ст.22 КПК України ( 1001-05 ) про всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин кожної справи. Для забезпечення цієї важливої вимоги закону суди повинні керуватися ст.299 КПК України ( 1003-05 ) і ухвалою (постановою судді) встановлювати послідовність дослідження усіх доказів. Перелік джерел доказів, зазначених у ч.2 ст.65 КПК України, є вичерпним. Посилання суду у вироку або ухвалі (постанові судді) на дані, одержані з інших джерел, є неприпустимими, оскільки вони не мають доказової сили.
При необхідності суд має право з власної ініціативи ухвалою, а суддя - постановою змінити раніше прийняту послідовність дослідження доказів. ( Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
13. При допиті підсудного, потерпілого, свідка суд повинен керуватися статтями 300, 303, 307, 308 КПК України ( 1003-05 ) як в частині порядку, так і щодо послідовності допиту цих осіб учасниками судового розгляду та судом.
Звернути увагу, що законодавець з метою забезпечення об'єктивності суддів надав їм право допитувати зазначених осіб лише після допиту їх учасниками судового розгляду. Під час допиту цих осіб учасниками судового розгляду суд (суддя) має право ставити запитання лише для уточнення та доповнення відповідей.
Роз'яснити судам, що покладений ст.206 КПК України ( 1002-05 ) на головуючого обов'язок керувати судовим засіданням та усувати із судового слідства все те, що не стосується розглядуваної справи, дає йому право знімати запитання учасників судового розгляду, якщо вони достатньо з'ясовані або явно виходять за межі цієї справи. Запитання і мотиви його зняття обов'язково заносяться до протоколу судового засідання.
При колегіальному розгляді справи судом у складі трьох суддів чи у складі двох суддів і трьох народних засідателів (ст.17 КПК України ( 1001-05 ) відповідно до принципу рівності суддів у судовому засіданні головуючий не вправі зняти запитання, поставлене допитуваній особі іншим суддею чи народним засідателем. ( Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
14. Суди повинні з'ясовувати причини неявки в судове засідання потерпілих та свідків. Показання зазначених осіб і підсудного на попередньому засіданні можуть оголошуватись у випадках, зазначених у статтях 301, 306 КПК України ( 1003-05 ).
Оголошення показань свідка, який до суду не викликався, є недопустимим. Суд не вправі у вироку посилатись на ці показання як на доказ у справі, оскільки вони не досліджувались у судовому засіданні.
15. Роз'яснити судам, що ухвала (постанова судді) про призначення експертизи виноситься у випадках, коли у стадії розслідування вона не проводилась або коли для її проведення у судове засідання викликаний експерт, який не був таким під час дізнання та попереднього слідства, а також при необхідності проведення додаткової або повторної експертизи. Відповідно до ст.310 КПК України одночасно з призначенням експертизи суд вправі в ухвалі, а суддя - у постанові поставити на вирішення експерта питання, попередньо обговоривши їх з учасниками судового розгляду. ( Абзац перший пункту 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
За умови, що експертиза проводилась у стадії розслідування і в судове засідання викликаний той же експерт, суд, не призначаючи експертизи після з'ясування обставин, які мають значення для висновку експерта, виконує дії, передбачені чч. 3-5 ст.310 КПК України.
Коли експертиза у стадії розслідування проводилась, але суд не визнав за потрібне викликати експерта, дослідження висновку експерта слід проводити в порядку, передбаченому ст.314 КПК України.
16. Суди повинні відмежовувати процесуальне становище спеціаліста від експерта. У випадку виклику в судове засідання спеціаліста для використання його спеціальних знань і навичок відповідно до статей 128-1 ( 1001-05 ), 270-1 (1003-05 ) КПК України суд повинен переконатися в його особі та компетентності, роз'яснити йому права та обов'язки. Про кримінальну відповідальність за відмову від дачі пояснень і за дачу завідомо неправдивих пояснень спеціаліст не попереджується. Його пояснення і заяви заносяться до протоколу, але в силу ч.2 ст.65 (1001-05 ) КПК України не є джерелом доказів і суд на них у вироку посилатись не вправі.
Спеціаліст сприяє суду в дослідженні доказів, звертає його увагу на характерні обставини, дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають у судовому слідстві, в межах своєї компетенції з дозволу суду бере участь у допитах, може робити заяви.
17. Звернути увагу судів, що за змістом ст.309 КПК України впізнання особи або предмета в судовому засіданні може проводитись лише в тому разі, коли ця слідча дія органами розслідування не виконувалась.
Якщо при розслідуванні впізнання особи або предмета проводилось і воно має значення для справи, суд відповідно до ст.314 КПК України оголошує протокол цієї слідчої дії.
18. Роз'яснити судам, що відповідно до вимог статей 98 ( 1002-05 ), 276, 278 ( 1003-05 ) КПК України порушення кримінальної справи за новим обвинуваченням чи щодо нової особи проводиться шляхом винесення судом ухвали, а суддею - постанови. У ній зазначаються приводи і підстави, а також статті КК України ( 2001-05, 2002-05 ), за ознаками яких порушується справа.
Суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.94 КПК України підставою до порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак вчиненого злочину.
При порушенні справи за фактом вчинення злочину і пізнішому з'ясуванні осіб, які його вчинили, додаткового порушення справи щодо кожної із них не вимагається. ( Пункт 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
19. Звернути увагу судів, що відповідно до вимог статей 318, 319, 326 КПК України суд ухвалою, а суддя - постановою може поновити судове слідство, якщо під час судових дебатів, останнього слова підсудного або постановлення вироку виникне необхідність подати та дослідити нові докази, з'ясувати нові обставини, які мають істотне значення для справи. ( Абзац перший пункту 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
Після закінчення поновленого судового слідства суд в обов'язковому порядку з приводу додатково досліджених обставин повинен відкрити судові дебати і надати останнє слово підсудному, а потім піти у нарадчу кімнату для постановлення вироку. Невиконання судом цих умов є істотним порушенням закону.
Якщо поновлене слідство позитивних результатів не дало і постановити вирок неможливо, суд (суддя), заслухавши думку учасників судового розгляду, має піти у нарадчу кімнату для вирішення питання про направлення справи на додаткове розслідування.
20. Роз'яснити судам, що за змістом ст.322 КПК України при перебуванні суддів (судді) довгий час у нарадчій кімнаті у зв'язку з постановленням вироку, суд (суддя) з настанням нічного часу вправі перервати нараду для відпочинку, залишити нарадчу кімнату і відпочинок проводити у звичайних умовах до початку наступного робочого дня. При цьому слід враховувати, що відповідно до ст.54 КЗпП УКраїни ( 322-08 ) нічний час починається о 10-й годині вечора.
Судам слід мати на увазі, що недодержанням таємниці наради суддів, яке є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що тягне скасування вироку, є: складання вироку або його частини поза нарадчою кімнатою; не пов'язане з відпочинком залишення нарадчої кімнати одним або всіма суддями (суддею), перебування у нарадчій кімнаті під час наради суддів сторонніх осіб; розголошення висловлюваних у нарадчій кімнаті міркувань. ( Пункт 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
21. Судам слід суворо додержувати вимог ст.87 КПК України ( 1001-05 ) про складання і підписання протоколу судового засідання протягом трьох діб, а також ст.88 КПК України про забезпечення права учасників судового розгляду знайомитись з протоколом судового засідання і подавати на нього в той же строк письмові зауваження.
Головуючий у судовому засіданні зобов'язаний роз'яснити учасникам судового розгляду право на ознайомлення з протоколом судового засідання і подання на нього зауважень протягом трьох діб після його складання, про що має бути зазначено у протоколі. При невиконанні цих вимог закону головуючий не вправі відмовити учасникам судового розгляду в ознайомленні з протоколом і в прийнятті поданих зауважень у випадку пропуску ними зазначеного строку.
В разі незгоди головуючого із зауваженнями він вносить їх на розгляд судового засідання. При цьому суд зобов'язаний повідомити учасникам судового розгляду, які подали зауваження, місце та час засідання і у випадках явки цих осіб вислухати пояснення, які заносяться до протоколу.
Суди повинні виконувати вимоги закону про розгляд зауважень на протокол, як правило, в тому ж складі суду, який розглядав справу, а коли це неможливо, то судом, у складі якого має бути двоє з цих суддів. Якщо справа розглядалась суддею одноособово, зауваження на протокол судового засідання розглядаються ним одноособово.
При неможливості розглянути зауваження у зв'язку з вибуттям двох або всіх суддів, чи судді, який розглядав справу одноособово, про це повідомляється особам, які їх подали, а зауваження приєднуються до справи і оцінюються судом касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг чи подання.
В ухвалі суду (постанові судді) про розгляд зауважень, крім вказівки про час їх розгляду, склад суду, секретаря та учасників судового розгляду, які з'явилися, викладаються короткий зміст зауважень і мотиви прийнятого по них рішення. ( Пункт 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
22. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій при розгляді справ у касаційному порядку або порядком нагляду слід ретельно перевіряти додержання вимог кримінально-процесуального законодавства, не залишати без реагування жодного випадку таких порушень. ( Абзац перший пункту 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )
Систематично вивчати та узагальнювати практику додержання процесуальних норм при розгляді справ у судах першої інстанції, домагаючись усунення наявних недоліків.