Права мешканців гуртожитків
Частина II. Частину I та III див. в консультації від 17.10.2008 р.
ПИТАННЯ:
1. Які повноваження мають органи місцевого самоврядування щодо приватизації житла у гуртожитках?
2. Чи забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитку без надання їм іншого житла, придатного для постійного проживання?
3. Які особливості прийняття рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей?
4. Чи мають право громадяни, виселені, відселені чи переселені з гуртожитку, стати на облік для отримання соціального житла?
5. Хто здійснює громадський контроль за розподілом та утриманням житла у гуртожитках ?
6. Хто здійснює громадський контроль за цільовим використанням гуртожитків та прибудинкових територій?
7. В якому порядку вирішуються спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків?
8. Як реалізується право на житло мешканців гуртожитків?
9. За яких умов відбувається приватизація кімнат у гуртожитку його мешканцями?
10. Які особливості використання жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках, переданих у власність територіальних громад?
11. Чи мають право власники приватизованих жилих приміщень (кімнат, жилих блоків) у гуртожитках на допоміжні (нежилі) приміщення загального користування в них?
12. Чи мають право власники кімнат гуртожитку створити об’єднання його співвласників?
13. Чи мають право мешканці гуртожитку на отримання соціального житла?
14. Чи змінюється статус гуртожитків після приватизації приміщень у них?
15. Які особливості технічних вимог до гуртожитку?
ВІДПОВІДІ:
1.
Органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках:
приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів);
приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу “гуртожиток” і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону;
приймають рішення про надання відповідним незаселеним житловим комплексам статусу “житло соціального призначення”;
приймають рішення про реконструкцію, капітальний ремонт чи перепрофілювання або про знесення гуртожитку (цілісного майнового комплексу) після його прийняття у власність територіальною громадою та відселення мешканців;
приймають рішення про використання земельних ділянок, необхідних для експлуатації житлового фонду гуртожитків та житлового фонду соціального призначення, що перебувають у власності територіальних громад;
здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам гуртожитків (майнових комплексів) (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом ради управителя), організовують їх належне обслуговування та ремонт, упорядкування, а також забезпечують утримання та облаштування прибудинкових територій;
здійснюють контроль за використанням усіх гуртожитків, що перебувають у державній та комунальній власності виключно за призначенням, визначають управителів гуртожитків, а також виконавців житлових і комунальних послуг;
вживають необхідних заходів, у межах наданих повноважень, щодо забезпечення, збереження та використання житлового фонду гуртожитків незалежно від форми власності;
встановлюють плату за оформлення реєстрації місця проживання в гуртожитку;
встановлюють плату за проживання в гуртожитку та за участь в утриманні місць загального користування та прибудинкової території;
приймають рішення про проведення реконструкції, капітального ремонту, переобладнання гуртожитків, про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання в ньому людей та про знесення аварійних та непридатних для проживання гуртожитків;
забезпечують пристосування гуртожитків до потреб інвалідів та дітей-інвалідів, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під’їздів, сходових клітин та жилих приміщень, займаних інвалідами чи сім’ями, в яких є інваліди та/або діти-інваліди;
ведуть суцільний облік громадян, які на законних підставах зареєстровані в гуртожитках, проживають у них та мають право на отримання соціального житла;
укладають та розривають договори найму житла у гуртожитках, що є власністю відповідних територіальних громад;
затверджують у межах своїх повноважень місцеві програми фінансування, утримання та облаштування гуртожитків, переданих територіальним громадам відповідно до Закону, здійснюють контроль за їх виконанням;
створюють постійні комісії із забезпечення реалізації житлових прав громадян відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону;
створюють за рахунок коштів, отриманих від приватизації жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, та інших джерел фінансування, спеціальні фонди розвитку гуртожитків та житла соціального призначення як складову бюджетів місцевих рад;
розпоряджаються коштами спеціального фонду розвитку гуртожитків та житла соціального призначення, спрямовуючи їх виключно на капітальний ремонт, реконструкцію, утримання, експлуатацію житлового фонду гуртожитків та житлового фонду соціального призначення, утримання та облаштування відповідних жилих і нежилих приміщень, облаштування відповідних земельних ділянок;
подають позови до суду про примусову передачу у власність територіальних громад гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону;
здійснюють інші повноваження у цій сфері.
2.
Забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, без попереднього надання їм (їх сім’ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 14 Закону.
Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону.
3.
Рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради.
Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 20 Закону, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.
4.
Громадяни, які можуть бути виселені, відселені чи переселені у зв’язку з визнанням гуртожитку, в якому вони проживають, аварійним чи непридатним для проживання людей, мають право на взяття на квартирний облік громадян, які потребують надання їм (їх сім’ям) соціального житла. Рішення про взяття зазначених осіб на квартирний облік приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради одночасно з прийняттям рішення про відселення (виселення, переселення) з аварійного чи непридатного для проживання гуртожитку.
У випадку, зазначеному вище, колишньому мешканцю гуртожитку та членам його сім’ї надається інше жиле приміщення:
яке не має статусу соціального житла (для тимчасового проживання),- на підставі його письмової заяви та всіх повнолітніх і дієздатних членів його сім’ї;
яке має статус соціального житла (для постійного проживання).
5.
Громадський контроль за розподілом та утриманням житла у гуртожитках, здійснюється відповідною наглядовою радою.
Така наглядова рада створюється виконавчим органом відповідної місцевої ради та формується за принципом рівного представництва від виконавчого органу місцевого самоврядування, який веде облік мешканців гуртожитків і здійснює надання соціального житла, громадських організацій (у статутній діяльності яких передбачено сприяння громадянам, які проживають у гуртожитках та потребують соціального захисту, вирішення їх житлових питань), представників органів самоорганізації населення, у разі їх створення мешканцями гуртожитків відповідно до Закону України “Про органи самоорганізації населення”, та представників підприємств, установ, організацій різних форм власності (у власності, управлінні чи користуванні яких знаходяться відповідні гуртожитки).
6.
Громадський контроль за цільовим використанням гуртожитків як цілісних майнових комплексів (усіх його жилих та нежилих приміщень) та земельних ділянок, необхідних для їх утримання (відповідних прибудинкових територій), мають право здійснювати всі його законні повнолітні та дієздатні мешканці (їх представники), об’єднання співвласників жилих та нежилих приміщень гуртожитку, власники гуртожитку (уповноважені ними особи), представники заінтересованих підприємств, установ, організацій, представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, представники потенційних інвесторів, а також представники громадськості.
Порядок формування та діяльності наглядової ради за розподілом і утриманням житла у гуртожитках та за використанням гуртожитків і прибудинкових територій визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
7.
Спори, пов’язані з порушенням житлових прав громадян, які вимушені проживати в гуртожитках, незалежно від форми власності, розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати досудовий розгляд, що здіправа мешканців гуртожитків
8.
4 вересня 2008 року прийнято Закон України № 500 “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, який набирає чинності з 1 січня 2009 року (далі - Закон).
Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні питання права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей.
Закон поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв’язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв’язку з роботою (службою) за контрактом; осіб, які мешкають у гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання); громадян, які проживають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі, і потребують поліпшення житлових умов, або жила площа яких тимчасово заселена, або повернути колишнє жиле приміщення яким немає можливості; на військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України, які проживають у гуртожитках; на осіб, які потребують медичної допомоги у зв’язку із захворюванням на туберкульоз; на осіб, які проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на момент набрання чинності Законом.
Сфера дії Закону поширюється на гуртожитки, які є об’єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України.
Закон не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, у тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування.
Законом також встановлено особливості використання земельних ділянок, необхідних для утримання та експлуатації зазначеної категорії гуртожитків.
Громадяни, на яких поширюється дія Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до Закону та Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого житлового питання чи своєї сім’ї (відповідно до цивільного законодавства України).
Забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:
усі гуртожитки, підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений Законом строк;
передача гуртожитків у власність територіальних громад має бути здійснена протягом трьох років з дня прийняття Закону;
передача гуртожитків згідно у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону;
гуртожитки, які не є об’єктами права державної власності та на законних підставах включені до статутних фондів підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації, можуть передаватися у власність територіальних громад на договірній основі виходячи з юридичних повноважень та фінансових можливостей органів місцевого самоврядування;
рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд;
держава виділяє місцевим бюджетам кошти на заходи, пов’язані з прийняттям у комунальну власність гуртожитків (їх цілісних майнових комплексів), а саме: на виготовлення необхідної технічної документації, проведення капітального ремонту тощо, за заявками місцевих рад, в обсягах та порядку, які визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний фінансовий рік;
одночасно з приватизацією жилих приміщень у гуртожитках, приватизується і відповідна частина допоміжних приміщень у таких гуртожитках.
Не можуть бути приватизовані у гуртожитках приміщення загального користування, а також вбудовані, прибудовані та надбудовані приміщення, що використовуються для експлуатації таких гуртожитків;
земельні ділянки, необхідні для утримання та експлуатації гуртожитків, не підлягають приватизації чи продажу у зв’язку з приватизацією жилих і допоміжних приміщень у них, а залишаються у власності відповідної територіальної громади (або передаються їй у власність);
утримання приватизованих жилих приміщень у гуртожитках, гуртожитків та прибудинкових територій незалежно від форм власності, на які поширюється дія Закону, здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;
власники жилих приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у цьому ж гуртожитку, а також співвласниками технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою будинку, в якому розташований гуртожиток.
Допоміжні приміщення (кладовки, сараї, колясочні тощо) у гуртожитках передаються у спільну неподільну власність власникам квартир безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Власники жилих приміщень у гуртожитку та співвласники допоміжних приміщень у гуртожитку зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням гуртожитку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні гуртожитку.
Наймачі є користувачами допоміжних приміщень у цьому ж гуртожитку, а також співкористувачами технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою будинку, в якому розташований гуртожиток.
Допоміжні приміщення (кладовки, сараї, колясочні тощо) у гуртожитках передаються у спільне неподільне користування наймачам жилої площі у гуртожитках безоплатно і окремого оформлення не потребують.
Наймачі жилих приміщень у гуртожитку та співнаймачі допоміжних приміщень у гуртожитку зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням гуртожитку і прибудинкової території відповідно до договору про найом житла у гуртожитку;
для забезпечення ефективного використання приватизованих жилих приміщень, допоміжних приміщень, місць загального користування та управління ними власники цих приміщень створюють об’єднання співвласників житла та допоміжних приміщень у гуртожитку відповідно до Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” та з урахуванням особливостей цього Закону.
Між таким об’єднанням та кожним співвласником жилих і допоміжних приміщень у гуртожитку укладається угода про спільне володіння гуртожитком і участь у витратах на його утримання.
Між таким об’єднанням та кожним співкористувачем жилих і допоміжних приміщень у гуртожитку укладається угода про спільне користування гуртожитком і участь у витратах на його утримання.
Користування закріпленою за гуртожитками, прибудинковою територією здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Земельним кодексом України.
9.
Громадяни, які проживають у гуртожитках, що є об’єктами права державної чи комунальної власності, мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремої кімнати (кількох кімнат, жилих блоків, секцій).
Приватизація жилих приміщень (кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках, що є об’єктами права державної чи комунальної власності, здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п’яти років).
10.
Відповідно до Закону встановлюються такі особливості стосовно використання жилих приміщень (кімнат) та нежилих приміщень (місць загального користування) у гуртожитках, переданих (та тих, що підлягають передачі згідно з Законом) у власність територіальних громад:
передача та прийняття гуртожитків, що є об’єктами державної власності, у власність територіальних громад здійснюється відповідно до Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”;
передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої власником особи) або за рішенням суду;
прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою);
передача гуртожитків, що є об’єктами приватної власності, у власність територіальних громад здійснюється на договірних умовах;
після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме:
залишити цілісний майновий комплекс у статусі “гуртожиток” та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У цьому випадку здійснюється приватизація жилих та допоміжних приміщень гуртожитку його законними мешканцями;
надати цілісному майновому комплексу статус “соціальне житло” та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація жилих та допоміжних приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі й у випадках, передбачених Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло;
перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку місцева рада приймає окремо відповідне рішення виходячи з власних можливостей, а колишнім мешканцям колишнього гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло;
знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та дозволити будівництво соціального житла. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді;
знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді. Таким особам, за їх згодою, виконавчим органом місцевої ради може бути видана грошова компенсація за взяття ними (їх сім’ями) житла в оренду на певний строк (але не більше одного року). Розмір і порядок видачі зазначеної компенсації визначає кожна місцева рада самостійно виходячи із власних можливостей;
передача жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках державного житлового фонду у власність громадян проводиться виключно на підставі рішення відповідної місцевої ради.
Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється шляхом:
безоплатної їх передачі громадянам з розрахунку санітарної норми 21 м2 загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 м2 на сім’ю;
продажу надлишків загальної площі жилих приміщень громадянам України, які мешкають у них;
для приватизації жилих приміщень у гуртожитках використовуються приватизаційні папери - житлові чеки в порядку, передбаченому Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду” з урахуванням залишкової вартості жилих приміщень, що приватизуються.
11.
Громадяни, які приватизували жиле приміщення (кімнату, кімнати, жилий блок) у гуртожитках, набувають права співвласників допоміжних (нежилих) приміщень загального користування у цьому ж гуртожитку в дольових частках відповідно до площі приватизованої ними жилої площі. Це право настає в день видачі свідоцтва про приватизацію громадянином кімнати (кімнат) у гуртожитку та набуття права власності на допоміжні приміщення в цьому гуртожитку і додаткового оформлення не потребує.
Свідоцтво підлягає реєстрації в органах приватизації та бюро технічної інвентаризації, але не потребує нотаріального посвідчення.
За виготовлення бланків таких свідоцтв та за їх видачу справляється плата у розмірі та в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Приватизація допоміжних приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія Закону, окремо від приватизації жилих приміщень у такому гуртожитку забороняється.
Власники жилих приміщень (кімнат, жилих блоків) у гуртожитку як співвласники допоміжних (нежилих) приміщень загального користування в гуртожитку зобов’язані створити умови для безперешкодного користування усіма місцями загального користування у гуртожитку іншим мешканцям гуртожитку (у тому числі тим, які не приватизували кімнати у цьому гуртожитку, а також іншим особам, які на законних підставах проживають у гуртожитку або забезпечують його обслуговування).
З метою ефективного використання спільного неподільного майна гуртожитку громадяни, які є власниками відповідних жилих приміщень (кімнат) та співвласниками допоміжних (нежилих) приміщень (місць загального користування) у гуртожитку, укладають угоди з власником гуртожитку (в особі уповноваженої власником особи або управителя) про спільне володіння та користування неподільним та загальним майном гуртожитку (як цілісного житлового комплексу) із зазначенням дольової участі кожного власника та співвласника у витратах на утримання гуртожитку та прибудинкової території відповідно до типової угоди, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
12.
У гуртожитку, де приватизовано два та більше жилих приміщень (кімнат, жилих блоків) від загальної кількості жилих приміщень (кімнат, жилих блоків) у ньому, для забезпечення ефективного використання приватизованих кімнат та управління неподільним та загальним майном гуртожитку (як цілісного майнового комплексу) власники кімнат мають право створити об’єднання співвласників гуртожитку.
Об’єднання співвласників гуртожитку набуває статусу юридичної особи та стає балансоутримувачем гуртожитку як цілісного об’єкта нерухомого майна з моменту його офіційної реєстрації.
Утворення, діяльність, реорганізація та ліквідація об’єднання співвласників гуртожитку здійснюється відповідно до Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
13.
Громадяни, які на законних підставах зареєстровані та тривалий час (не менш як п’ять років) проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених шляхом корпоратизації чи приватизації колишніх державних підприємств, крім тих організацій, які створено органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, у разі, коли такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання в таких гуртожитках до розв’язання їх житлової проблеми.
Для сприяння таким громадянам у розв’язанні їх житлової проблеми вони беруться відповідними місцевими радами на квартирний облік для надання їм (їх сім’ям) соціального житла на загальних підставах.
У випадку, передбаченому ч. 2 ст. 8 Закону, взяття на квартирний облік та надання відповідним громадянам соціального житла здійснюється тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розташовано гуртожиток, в якому вони зареєстровані та проживають.
Виконавчий орган відповідної місцевої ради на підставі рішення ради про надання соціального житла мешканцям гуртожитку, на яких поширюється дія Закону, видає з чинним законодавством ордери, які є єдиною підставою для вселення у надане соціальне житло.
Кожний повнолітній і дієздатний громадянин, який раніше мешкав у гуртожитку та отримав соціальне житло, перед вселенням у надане йому (його сім’ї) соціальне житло зобов’язаний укласти договір про найм такого житла.
Договір про найм соціального житла, що надається колишнім мешканцям гуртожитку, розробляють виконавчі органи відповідних місцевих рад згідно з Типовим договором про найм соціального житла, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Договір про найм соціального житла з колишнім мешканцем гуртожитку може бути розірваний на вимогу наймача.
На вимогу наймодавця договір про найм соціального житла може бути розірваний лише за рішенням суду.
14.
Статус гуртожитків після прийняття відповідною місцевою радою рішення про їх приватизацію або про надання їм статусу житла соціального призначення не може бути змінено, крім випадку визнання гуртожитку (як цілісного майнового комплексу або його відокремленої частини) аварійним чи непридатним для проживання людей.
15.
Гуртожиток (як цілісний майновий комплекс або всі його відокремлені частини) повинен відповідати архітектурно-планувальним, технічним нормам та санітарно-гігієнічним вимогам, встановленим актами законодавства та технічними нормативами для такого типу житла, бути придатним для проживання в ньому людей і використовуватися виключно за призначенням.
Василь Мороз,
юрист
Газета “Юрист консультує”, 57/2008, 17.10.2008
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”