ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ
БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ
НАКАЗ
19.09.2008 N 205
Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України
8 грудня 2008 р. за N 1167/15858
Про затвердження Правил безпеки праці
під час роботи з пально-мастильними
матеріалами та спецрідинами
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) наказую:
1. Затвердити Правила безпеки праці під час роботи з пально-мастильними матеріалами та спецрідинами (далі - Правила), що додаються.
2. З набранням чинності наказу вважати "Инструкцию по охране труда и пожарной безопасности на объектах топливообеспечения предприятий гражданской авиации", затверджену наказом Міністерства цивільної авіації СРСР від 28.03.84 N 19/И, такою, що не застосовується на території України.
3. Завідувачу сектору організації державного нагляду за промисловою безпекою та охороною праці у машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Буряку П.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. унести цей наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.
5. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Долматова О.І.
Голова Держгірпромнагляду С.О.Сторчак
Затверджено
Наказ Державного комітету
України з промислової
безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
19.09.2008 N 205
Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України
8 грудня 2008 р. за N 1167/15858
Правила
безпеки праці під час роботи
з пально-мастильними матеріалами
та спецрідинами
I. Загальні положення
1. Ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання (далі - підприємства), які здійснюють діяльність із забезпечення авіаційним паливом у галузі цивільної авіації.
2. Ці Правила встановлюють вимоги безпеки під час проведення робіт, пов'язаних із застосуванням пально-мастильних матеріалів (далі - ПММ) і спецрідин.
3. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці, а також організація проведення інструктажів з питань охорони праці здійснюється відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05), а з питань пожежної безпеки - відповідно до Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468 (НАПБ Б.06.001-2003), та вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003).
4. На підприємстві опрацьовуються інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98), а також інструкції про заходи пожежної безпеки відповідно до вимог пункту 3.4 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).
5. Допуск осіб до 18 років, а також жінок до виконання робіт з ПММ і спецрідинами визначається Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385 та Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260.
6. Працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, які визначені Переліком робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 N 263/121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.95 за N 18/554, під час влаштування на роботу та упродовж трудової діяльності повинні проходити медичні огляди відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.
7. Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, повинні забезпечуватися засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137.
8. На підприємстві повинні бути розроблені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій відповідно до вимог Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17.06.99 N 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).
II. Позначення та скорочення
У цих Правилах використані такі позначення та скорочення:
ПММ - пально-мастильні матеріали
ЛЗР - легкозаймиста рідина
ГР - горюча рідина
ПЗ - паливозаправник
АПЦ - автопаливоцистерна
АЗС - автозаправна станція
ПС - повітряне судно
ЗА - заправний агрегат
ПЛР - протильодотвірна рідина
III. Вимоги безпеки до об'єктів
і споруд складів ПММ
1. Загальні вимоги
1. Склади ПММ повинні відповідати вимогам ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затверджених наказом Державного Комітету України по нафті і газу від 18.03.94 N 133 (далі - ВБН В.2.2-58.1-94).
2. Виробничі будівлі та споруди підлягають технічним оглядам з метою визначення їх подальшої експлуатації відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.97 N 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 424/2864 (далі - НПАОП 45.2-4.01-98).
3. Територія складу ПММ, а також будівлі, споруди, приміщення повинні бути обладнані відповідними знаками безпеки згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".
4. На об'єктах складів ПММ повинні бути забезпечені протипожежні заходи відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки в Україні, НАПБ А.01.001-2004 та ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования".
5. Будівлі та споруди складів ПММ мають бути обладнані технічними засобами протипожежного захисту (установками пожежної сигналізації, пожежогасіння, системами оповіщення про пожежу тощо) та первинними засобами пожежогасіння відповідно до Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2005 N 161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (НАПБ Б.06.004-2005), ДБН В.2.5-13-98 Інженерне обладнання будівель і споруд. Пожежна автоматика будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.10.98 N 247, Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153 (далі - НАПБ Б.03.001-2004), Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 555/9154 (далі - НАПБ Б.01.008-2004), ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание".
6. Усі будівлі та споруди складу ПММ повинні бути обладнані блискавкозахистом і захистом від статичної електрики відповідно до вимог ДСТУ В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (IEC 62305:2006, NEQ).
7. Автозаправні станції повинні бути розташовані поза територією складу ПММ.
Кришки зливних і замірних труб, оглядових люків і зливних колодязів повинні бути закритими. Відкривати кришки люків і замірних труб дозволяється лише під час зливання або заміру нафтопродуктів.
8. Приміщення, де під час технологічного процесу можуть виділятися пари та гази нафтопродуктів, повинні мати не менше двох виходів, розташованих на протилежних сторонах. У цих приміщеннях стулки вікон та всі двері повинні відчинятися назовні. Верхні фрамуги та ліхтарі повинні мати пристосування для відкривання їх з підлоги.
9. Адміністративні та санітарно-побутові приміщення, приміщення технологічного зв'язку не слід розташовувати з підвітряного боку вітрів переважного напрямку щодо резервуарних парків, зливно-наливних пристроїв для автомобільних і залізничних цистерн і очисних споруд.
10. Адміністративні, санітарно-побутові приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания".
2. Вимоги до території
1. Територія складу ПММ повинна триматися в чистоті. У літню пору трава повинна бути скошена і вивезена з території складу. Не дозволяється сушити скошену траву та зберігати сіно на території складу ПММ.
2. Вільну територію складу необхідно озеленювати деревами листяних порід, чагарниками, газонами, при цьому дерева і чагарники розташовувати не ближче ніж 5 м від зовнішнього укосу обвалування резервуарів.
Не дозволяється насадження дерев і чагарників усередині обвалування.
3. Зливно-наливні зони повинні мати ухили для стоку рідини, триматися в чистоті, узимку очищатися від снігу та льоду.
4. По межах обвалування резервуарного парку, між групами резервуарів і для під'їзду до майданчиків зливно-наливних зон необхідно передбачати проїзди завширшки не менше ніж 3,5 м.
5. Для працівників на території складу повинні влаштовуватися бруковані та асфальтовані тротуари і проходи завширшки не менше ніж 0,75 м.
Автомобільні дороги, пожежні проїзди та виїзди на дороги загального користування необхідно тримати в справному стані, своєчасно ремонтувати, узимку - очищувати від снігу, а в темний час - освітлювати.
6. Склади ПММ повинні мати два виїзди на автомобільні дороги загальної мережі або на під'їзні шляхи складу.
7. На території складу повинні бути обладнані та чітко позначені пожежні проїзди до всіх об'єктів.
8. Дороги, проїзди та протипожежні розриви між будівлями та спорудами не повинні захаращуватися і використовуватися для зберігання матеріалів, обладнання тощо.
9. Схеми проїздів і службових проходів повинні бути вивішені в установлених місцях, у тому числі при в'їзді на територію складу ПММ. Усі працівники повинні бути з ними ознайомлені.
10. Для запобігання нещасним випадкам у місцях перетину рейкових колій з дорогами необхідно влаштовувати суцільні настили в рівень з рейками.
11. Перехідні містки, що піднімаються над рівнем землі більше ніж на 0,5 м, повинні бути обладнані міцними поручнями.
12. Територія складу повинна бути обладнана водовідводами і водостоками для виробничих стічних вод. Люки підземних споруд водостоків у робочому стані повинні бути в закритому положенні.
13. Швидкість руху транспортних засобів на території складу ПММ здійснюється відповідно до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.
3. Вимоги до зливно-наливних естакад
1. Огородження, підлога, сходи, трапи на зливно-наливних естакадах, трапи залізничних цистерн повинні бути виконані з негорючих матеріалів і перебувати у справному та чистому стані.
2. До зливно-наливних естакад повинні бути передбачені пішохідні доріжки з твердим покриттям завширшки не менше ніж 0,75 м.
3. Для забезпечення безпеки під час переходу обслуговувального персоналу на залізничну цистерну естакада повинна бути обладнана перехідним містком або відкидними площадками по всій довжині естакади. Для запобігання іскроутворенню під час опускання перехідних містків вони повинні бути оснащені ґумовими або дерев'яними прокладками.
4. З обох боків від зливно-наливних пристроїв, окремо розміщених стояків на відстані двох двовісних або однієї чотиривісної цистерни повинні бути встановлені знаки безпеки, що забороняють заходження за них локомотивів.
5. Зливні пристрої повинні бути забезпечені постійним аварійним запасом: справними рукавами, засувками, вентилями, прокладальним матеріалом, болтами з гайками, інструментом. Засувки та вентилі перед установкою необхідно ретельно протирати і перевіряти на герметичність.
6. Зливно-наливні пристрої, трубопроводи, стояки та арматура повинні піддаватися регулярному огляду та планово-попереджувальному ремонту.
Виявлені несправності та витікання слід негайно усувати, а за неможливості усунення - відключати несправні елементи.
Робочі та евакуаційні сходи естакад повинні постійно триматися справними.
7. Зливні шланги повинні бути споряджені наконечниками з матеріалів, що запобігають можливості іскроутворення від удару.
Залізничні колії, естакади, трубопроводи, телескопічні труби, наконечники шлангів та зливних пістолетів мають бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим роботодавцем.
8. Зливно-наливні естакади повинні мати необхідну механізацію щодо підключення і заправки зливно-наливних пристроїв і нагрівальних приладів, що забезпечує безпечні умови праці для працівників.
9. Підйомні механізми зливно-наливних пристроїв повинні обладнуватися запобіжними пристосуваннями для запобігання довільному обертанню механізму. Поворот стояків слід здійснювати поворотним механізмом або за допомогою троса, тяги, прикріплених до верхньої частини стояка.
4. Вимоги до резервуарного парку
та трубопровідних комунікацій
1. Для кожної групи наземних резервуарів по периметру повинно передбачатися замкнуте обвалування або огороджувальна стіна з негорючих матеріалів відповідно до вимог ВБН В.2.2-58.1-94.
2. Для переходу через обвалування або огороджувальну стіну на протилежних боках обвалування (захисної стіни) необхідно передбачати сходи-переходи завширшки 0,7 м і не менше чотирьох переходів - для групи резервуарів і двох переходів - для резервуарів, що стоять окремо.
3. Колодязі та камери керування із засувками резервуарних парків слід розташовувати із зовнішнього боку обвалування (огороджувальної стінки).
4. Трубопроводи, прокладені всередині обвалування, не повинні мати фланцевих з'єднань за винятком місць приєднання арматури із застосуванням негорючих прокладок.
5. Дихальна апаратура, установлена на резервуарах, повинна бути відрегульована на проектний тиск і мати відповідну пропускну спроможність.
Для запобігання пошкодженню резервуара не дозволяється встановлювати заглушки на механічний дихальний і гідравлічний запобіжний клапани.
6. Наземні та напівзаглиблені вертикальні резервуари повинні мати на покрівлі захисне огородження, що запобігає можливості випадкового падіння обслуговувального персоналу з резервуара.
7. Протипожежний захист вертикальних резервуарів здійснюється відповідно до вимог ВБН В.2.2-58.2-94 Резервуари вертикальні сталеві для зберігання нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу від 04.08.94 N 286.
8. На складах резервуарного парку відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 , повинен бути запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі.
9. Резервуари повинні бути з'єднані із заземлювальним пристроєм не менше ніж двома провідниками, що заземлені (струмовідводами), у діаметрально протилежних точках.
10. Резервуари для нафтопродуктів, які треба підігрівати, повинні бути обладнані стаціонарними або переносними підігрівачами або пристроями для циркуляційного розігріву, розливу тощо.
Пристрої для підігріву повинні відповідати вимогам пожежної безпеки та технічним умовам, затвердженим у встановленому порядку.
11. На всі трубопроводи складу повинні бути складені технологічні схеми. Кожен трубопровід повинен мати спеціальне позначення, а запірна арматура - нумерацію. На маховиках керування арматурою повинні бути стрілки, що вказують напрямок обертання, і літери "В" - відкрито, "З" - закрито.
Під час перекачування за трубопроводом повинно бути постійне спостереження. Не дозволяється допускати перевищення, установленого для даного трубопроводу, тиску. Під час перекачування не дозволяється проводити будь-які ремонтні роботи трубопроводів та запірної арматури.
12. Наземні трубопроводи необхідно прокладати на неспалимих опорах. Засувки, крани, вентилі та інші запірні пристрої повинні бути справними та забезпечувати надійне і швидке перекриття окремих ділянок трубопровідної мережі.
13. Усі трубопроводи незалежно від способу їх прокладки повинні заземлюватися через кожні 200 м і додатково на кожному відгалуженні. Фланцеві з'єднання трубопроводів та іншого технологічного обладнання, уключаючи пересувні засоби заправки і транспортування, повинні бути обладнані шунтувальними перемичками.
14. Технологічні трубопроводи повинні забезпечувати можливість перекачування у разі аварії з резервуарів однієї групи в резервуари іншої групи, а за наявності в резервуарному парку однієї групи - з резервуара в резервуар.
5. Вимоги до насосних станцій
1. Двері насосної станції повинні відчинятися назовні. У дверних прорізах не повинно бути порогів.
2. Підлога в приміщеннях насосної станції повинна бути з неспалимих матеріалів, що не поглинають нафтопродукти (метласька плитка або бетон з поверхневим залізненням), і мати стік у каналізацію через гідравлічний затвор.
Підлога, канали та лотки повинні триматися в чистоті та регулярно промиватися водою. Не дозволяється застосовувати для миття підлоги легкозаймисті рідини.
3. Отвори в місцях проходу труб крізь стіни з одного приміщення насосної в інше повинні бути ущільнені. У насосних станціях, де застосовуються двигуни внутрішнього згорання, для запобігання проникненню парів нафтопродуктів із насосного в машинне відділення в місцях проходу валів через стіну повинні бути встановлені ущільнені пристрої. Перевірка герметичності і змащування сальників повинні проводитися систематично.
4. Ширина проходу між виступними частинами насосів, а також між ними і стінами повинна бути не менше ніж 1 м. Між насосами завширшки до 0,6 м і заввишки до 0,5 м допускається зменшувати ширину проходу до 0,7 м. У разі дворядного розташування насосів прохід між їх виступними частинами в різних рядах повинен встановлюватися залежно від зручності під час ремонту та обслуговування, але не менше ніж 2 м.
5. Рухомі частини насосів та інших механізмів у місцях можливого до них доступу повинні бути огороджені. Якщо загальні огородження не прикривають елементи, що виступають, на рухомих частинах, що знаходяться на висоті менше ніж 2 м від підлоги робочого приміщення, робочої площадки, помосту тощо, вони повинні бути закриті кожухами. Огородження і кожухи, за необхідності, повинні легко зніматися або відкриватися. Знімати огородження та кожухи можна лише після повної зупинки механізму.
6. У разі розміщення вузлів засувок в окремому приміщенні воно повинно відокремлюватися від приміщення насосів неспалимою стіною та мати вихід назовні. Двері між цими приміщеннями повинні самозакриватися.
7. Не дозволяється робота насосів з перевищенням припустимих тисків. Теча в арматурі або в з'єднаннях повинно бути усунено.
Не дозволяється класти на гарячі частини насосів і трубопроводів обтиральний матеріал та інші предмети.
8. У разі раптового припинення подачі енергії необхідно відключити двигуни насосів і після цього перекрити засувки на вхідних і вихідних лініях насоса.
9. Для піднімання та переміщення насосних агрегатів в межах насосної можна застосовувати пересувні підйомні механізми, що відповідають вимогам пожежовибухобезпеки.
10. Під час роботи насосних агрегатів та трубопроводів не дозволяється проводити їх ремонт. Перед пуском насосів після ремонту необхідно перевірити правильність обертання вала електродвигуна і насоса, кріплення насоса і двигуна до фундаменту, справність роботи системи змащення, стан набивки і затягнення сальників, справність і правильність підключення контрольно-вимірювальних приладів. Пуск насосів після ремонту та технічного обслуговування можливий лише після установки на місце і кріплення всіх частин огородження.
6. Вимоги до лабораторії ПММ
1. Лабораторії ПММ повинні розміщатися в будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості та мати підлоги з неспалимих матеріалів, що не вбирають рідин.
2. Робочі приміщення лабораторії повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією з механічним приводом і місцевої вентиляцією з витяжних шаф, мийних ванн і раковин.
3. Лабораторії повинні бути приєднані до тепломережі, електромережі, водопровідної і каналізаційної мережі. Елементи силової та освітлювальної мережі повинні бути у вибухобезпечному виконанні. Установки і прилади з електроживленням, а також металеве покриття і бортики лабораторних столів необхідно заземлювати.
4. Газова мережа лабораторії повинна мати загальний перекривальний кран подачі газу в усі приміщення лабораторії, крім того, перекривальні крани повинні бути встановлені на кожному відгалуженні від загальної газової мережі, зовні робочого приміщення, у легкодоступному місці, позначеному покажчиком.
Подача газів від балонів у газову мережу лабораторії повинна здійснюватись лише через знижувальний редуктор. Відкривати вентилі редукторів необхідно повільно та плавно, стоячи збоку від редуктора.
5. Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф, призначених для роботи з пожежонебезпечними речовинами, з пальниками або іншими нагрівальними приладами, повинні бути обшиті жерстю та мати бортики, а прилеглі до столів стіни обкладені кахельною плиткою.
Газові та водяні крани на робочих столах і у витяжних шафах повинні бути розташовані біля передніх бортів, а штепсельні розетки - з торцевого боку столів.
6. Приміщення лабораторії повинно постійно утримуватися в чистоті, розлиті рідини - негайно забиратися.
Мийні приміщення для миття лабораторного посуду з-під легкозаймистих і горючих рідин повинні бути відокремлені від робочих приміщень неспалимими перегородками з окремим виходом назовні (у коридор) і мати місцеву витяжну вентиляцію.
7. Вимоги до складських будівель і майданчиків
для зберігання ПММ і спецрідин
1. Складські будівлі для горючих нафтопродуктів у тарі повинні бути не вище трьох поверхів, а для легкозаймистих нафтопродуктів - одноповерховими.
2. Складські будівлі для нафтопродуктів у тарі повинні бути розділені протипожежними перегородками з межею вогнестійкості не менше 0,75 год. на складські приміщення місткістю кожного не більше ніж 200 куб.м для легкозаймистих і не більше ніж 1000 куб.м для горючих нафтопродуктів.
3. Загальна місткість однієї складської будівлі для нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1200 куб.м легкозаймистих або 6000 куб.м горючих нафтопродуктів.
У разі одночасного зберігання легкозаймистих і горючих рідин їх загальна приведена кількість на складі не повинна перевищувати вищевказаних значень і визначається з розрахунку: 1 куб.м легкозаймистих нафтопродуктів прирівнюється до 5 куб.м горючих.
4. Вантажні платформи (рампи) для навантаження (розвантаження) в (з) залізничний і автомобільний транспорт нафтопродуктів у тарі повинні бути з неспалимих матеріалів.
5. Складські будівлі та майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі повинні бути оснащені засобами механізації вантажо-розвантажувальних і транспортних операцій.
6. Дверні прорізи в стінах складських будівель для нафтопродуктів у тарі повинні мати розміри, що забезпечують вільний проїзд засобів механізації, але не менше ніж 2,1 м завширшки та заввишки 2,4 м.
У дверних прорізах слід передбачати пороги з пандусами заввишки не менше ніж 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії.
7. Підлога в складських будівлях для нафтопродуктів у тарі повинна бути з неспалимих і невбиральних нафтопродукти матеріалів, а під час зберігання легкозаймистих нафтопродуктів - з покриттям, що не утворює іскор. Поверхня підлоги повинна бути гладкою з ухилом стоку рідини в приямки.
8. Проходи, призначені для транспортування бочок, повинні бути не менше ніж 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями - не менше ніж 1 м.
9. Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі необхідно огороджувати земляним валом або негорючою суцільною стінкою заввишки не менше ніж 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.
10. Обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими і посипаними піском.
11. Склади для спецрідин необхідно розташовувати в окремих закритих приміщеннях, які добре вентилюються. Можна розміщувати склади в ізольованих секціях або прибудовах, що окремо стоять на території підприємства, а також з урахуванням умов зберігання спецрідин на відкритих майданчиках під навісами з дотриманням маркування тари.
12. Для обробки стін складу необхідно використовувати матеріали, що дають змогу легко їх очищувати. Підлога повинна мати рівну та гладку поверхню, що легко миється, і відповідний ухил для стоку води.
13. Приміщення складу повинно мати механічну витяжну вентиляцію та природний приплив повітря.
14. Складські приміщення повинні бути обладнані медичною аптечкою.
IV. Вимоги безпеки до інженерного обладнання
1. Системи водопостачання на складах ПММ та внутрішній водопровід повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", ВБН В.2.2-58.1-94, а також вимогам пожежної безпеки відповідно до НАПБ А.01.001-2004 .
2. Водопостачання повинно забезпечувати виробничу, побутову та протипожежну потребу у воді відповідно до діючих норм.
3. Питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940 (далі - ДСанПіН 383).
4. Системи каналізації побутових стічних вод і вимоги до їх улаштування повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения", ГОСТ 12.3.006-75 "ССБТ. "Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности".
5. Теплопостачання, опалення і вентиляція будівель і споруд складів ПММ повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", СНиП 2.04.07-86 "Тепловые сети", СНиП II-35-76 "Котельные установки", СНиП 2.04.01-85, ГОСТ 12.4.021-75 ССБТ "Системы вентиляционные. Общие требования", ВБН В.2.2-58.1-94, Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (далі - НПАОП 0.00-1.11-98), а також вимогам пожежної безпеки відповідно до НАПБ А.01.001-2004.
6. Застосування тієї чи іншої системи вентиляції повинно бути обґрунтовано розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42.
Вентиляційні установки повинні мати паспорти і періодично проходити випробування.
Підключати до вентиляційних систем можна таку кількість приймачів, яка передбачається проектом, розробленим спеціалізованою організацією.
7. Усі приміщення, де можливо утворення вибухонебезпечної концентрації парів нафтопродуктів, перед початком роботи повинні провітрюватися. Перед входом у ці приміщення необхідно вивішувати відповідні написи про необхідність включення вентиляції. Загальнообмінні вентиляційні установки повинні постійно функціонувати під час перебування обслуговувального персоналу в приміщенні. Місцеві вентиляційні установки повинні працювати в ті часи, коли використовується технологічне устаткування, на обслуговування якого вони розраховані.
8. Освітлення на об'єктах складів ПММ повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 N 168, та вимогам НАПБ А.01.001-2004.
9. Вимірювання рівня освітлення здійснюється відповідно до вимог ДСТУ Б.В.2.2.6-97 Будівлі і споруди. Методи вимірювання освітлення.
10. Експлуатація пристроїв для освітлення здійснюється відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.0-75 "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности".
11. У вибухонебезпечних приміщеннях повинні застосовуватися світильники у вибухозахисному виконанні, а в пожежонебезпечних - світильники в закритому виконанні.
12. Експлуатація електроустановок здійснюється відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97), НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.019-79 "ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты".
13. Електрозахисні засоби, що застосовуються під час експлуатації та ремонту електроустановок, необхідно використовувати відповідно до вимог Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002).
14. Електроустаткування повинно мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление".
V. Вимоги безпеки до технологічних процесів,
пов'язаних із застосуванням ПММ і спецрідин
1. Загальні вимоги
1. Під час виконання технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням ПММ і спецрідин, можуть бути такі основні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:
рух спецтранспорту, вагоно-цистерни, незахищені рухомі частини спецтранспорту, вантажо-розвантажувального та виробничого обладнання;
витік палива з трубопроводів, паливних рукавів і обладнання, що перебуває під тиском;
підвищене ковзання (унаслідок замащення драбин, трапів, стрем'янок і покриттів, якими переміщується обслуговувальний персонал);
підвищена загазованість парами нафтопродуктів у робочих зонах;
підвищена або знижена температура поверхонь обладнання;
напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через тіло людини;
підвищений рівень статичної електрики;
робота на висоті;
ударна хвиля, висока температура (під час вибуху або пожежі пароповітряної суміші);
гострі краї, задирки та шершавість поверхні обладнання та інструментів;
підвищений рівень шуму, вібрації;
відсутність або нестача природного освітлення;
недостатня освітленість робочої зони;
небезпечні та шкідливі хімічні речовини, що входять до складу ПММ і спецрідин.
2. Виробничі процеси, пов'язані із застосуванням ПММ і спецрідин повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности".
3. Організація робочих місць повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам".
4. Температура, відносна вологість, швидкість руху повітря та вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, СН 4617-88 "Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны", затверджених наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР від 26.05.88, СНиП 2.04.05-91, ДСН 3.3.6.042-99.
5. Виробниче обладнання, що використовується під час технологічних процесів, пов'язаних із застосуванням ПММ і спецрідин, повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности".
6. Під час проведення робіт у зонах, де можливе скупчення горючих парів і газів, необхідно використовувати інструменти, що не утворюють іскор від удару та статичної електрики. Протирати устаткування слід ганчір'ям із бавовняної тканини. Не дозволяється застосовувати синтетичні тканини.
7. Технологічне обладнання, яке може бути джерелом небезпеки для працівників, поверхні огороджень та інших захисних пристроїв, протипожежний інвентар повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
8. Для забезпечення пожежної безпеки необхідно керуватися вимогами НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования", ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования", інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.
9. Персоналу, який працює на об'єктах, де можливе виділення парів і газів нафтопродуктів, не дозволяється перебувати у взутті із залізними цвяхами або підковами.
2. Вимоги під час приймання та перекачування
ПММ у резервуарний парк
1. Перед початком зливно-наливних операцій повинна бути перевірена схема зливу-наливу, справність та герметичність зливно-наливних пристроїв.
Усі металеві та електропровідні неметалеві частини технологічного обладнання для перекачування палива повинні бути заземлені та на всьому протязі з'єднані в безперервний електричний ланцюг, який у межах будинку, споруди, об'єкта повинен бути приєднаний до контуру заземлення не менше ніж у двох точках.
2. Для забезпечення вирівнювання потенціалу, запобігання іскроутворення між приєднувальними і приймальними частинами з'єднувальних пристроїв під час зливно-наливних операцій з паливом усе технологічне обладнання, уключаючи пересувні засоби, повинно бути заземлено і з'єднано в єдиний електричний ланцюг до підключення з'єднувальних пристроїв.
3. До початку перекачування повинні бути заземлені та з'єднані в єдиний електричний ланцюг:
під час зливу-наливу із залізничних цистерн на естакадах до підключення пристроїв нижнього зливу (опускання у цистерну паливного рукава): рейки залізничних колій - залізнична цистерна - пристрій нижнього зливу (обладнання стояка для верхнього зливу-наливу) - технологічний трубопровід - засоби перекачування - резервуар;
під час зливу-наливу із залізничних цистерн за допомогою пересувних засобів перекачування до опускання паливного рукава в цистерну: рейки залізничних колій - засіб перекачування - приймальна ємність;
під час зливу-наливу з наливних суден до підключення приймального трубопроводу: наливне судно - трубопровід, що підводить (шланговий пристрій), - засоби перекачування - резервуар.
Заземлення повинно вимикатись лише після роз'єднання з'єднувальних пристроїв.
4. Паливозаправники, автоцистерни, наливні судна, що перебувають під зливом-наливом упродовж усього часу наповнення (спорожнення), повинні бути приєднані до заземлювального пристрою.
Заземлення на контактний пристрій заземлювача повинно здійснюватися за допомогою гнучкого металевого троса зі штирем на одному кінці, інший кінець повинен бути надійно приєднаний до корпусу засобу, що заземлюється. Вирівнювання потенціалу здійснюється за допомогою гнучкого металевого троса, один кінець якого повинен надійно приєднуватись до корпусу паливозаправника, автопаливоцистерни, заправного агрегату, а інший кінець повинен бути обладнаний затискачем для приєднання до пункту наливу. Місце з'єднання повинно бути ретельно очищене. Не дозволяється з'єднання з пофарбованою поверхнею, а також застосування магнітних з'єднань.
5. Омічний опір перехідних контактів "корпус-трос заземлення або вирівнювання потенціалів", "трос заземлення-заземлювач" не повинен перевищувати 0,03 Ом.
Для антистатичних паливних рукавів опір будь-якої точки їх внутрішньої та зовнішньої поверхонь відносно контуру заземлення не повинен перевищувати 107 Ом.
6. Станції пального, що перекачують, і мотопомпи слід заземлювати за допомогою металевого стрижня, сполучного з рамою. Узимку повинні бути влаштовані постійні точки стаціонарного захисного заземлення з опором не менше ніж 4 Ом.
7. Під час подачі під злив-налив і виводу маршрутів необхідно стежити за діями машиністів локомотивів, яким не дозволяється підводити маршрут до меж зливно-наливних пристроїв без сигналу, відкривати і форсувати топку, гальмувати і штовхати состави, тримати відкритими піддувала, користуватися смолоскипами або іншими видами відкритого вогню. Швидкість подачі маршруту не повинна перевищувати 5 - 6 км/год.
8. Подавати під злив-налив і виводити залізничні цистерни необхідно плавно, без поштовхів та ривків.
Не дозволяється гальмувати цистерни металевими башмаками на території зливно-наливних пристроїв. Для цього можуть застосовуватися лише дерев'яні підкладки.
9. Під час зливу працівники повинні обережно, не допускаючи ударів, відкривати і закривати кришки люків цистерн, під'єднувати шланги та інші пристрої до цистерн.
10. Під час пересування по трапах цистерн і самих цистерн необхідно дотримуватися обережності. Для запобігання можливому сковзанню та падінню перед зливанням ПММ із залізничних цистерн необхідно очистити трапи, містки естакад, цистерни від мастил і ПММ.
11. Зливання нафтопродуктів здійснюється, як правило, через нижні зливальні прилади і лише в разі їх відсутності або несправності - через верхню горловину.
12. Відкривати несправні прилади нижнього зливу залізничних цистерн слід за допомогою пристосувань, що не спричиняють іскроутворення.
13. Пально-мастильні матеріали повинні подаватися в резервуар під прошарок залишку ПММ, що міститься в ньому, без розпилення і бурхливого перемішування.
14. Під час заповнення порожнього резервуара на початку заповнення ПММ повинні подаватися в нього зі швидкістю не більше ніж 1 м/с до моменту затоплення кінця приймально-роздавального патрубка.
15. Під час приймання палива по трубопроводу необхідно постійно контролювати процес перекачування для своєчасного запобігання переливу резервуара або виявлення розриву трубопроводу.
16. Під час проведення зливно-наливних операцій не дозволяється:
виконувати ремонтно-профілактичні роботи технологічного обладнання;
проводити вогневі роботи, палити, застосовувати джерела відкритого вогню (сірники, запальнички, смолоскипи тощо);
застосовувати інструменти, що можуть спричинити іскроутворення;
користуватися несправними електроосвітлювальними приладами;
перебувати особам, які не пов'язані з операціями із зливу-наливу;
проводити зливно-наливні операції під час грози.
17. Під час огляду внутрішніх порожнин залізничних цистерн, після зливання палива перед закриттям люків необхідно застосовувати ліхтар у вибухобезпечному виконанні.
3. Вимоги під час зберігання
ПММ і спецрідин
1. Легкозаймисті та горючі рідини можуть зберігатися в спеціально обладнаних будівлях або на майданчиках під навісами. Навіси необхідно влаштовувати лише з негорючих матеріалів.
2. Спосіб зберігання обирається залежно від кліматичних умов, сортності нафтопродуктів, що зберігаються, і типу тари.
Вид тари для зберігання та відпуску нафтопродуктів слід приймати відповідно до вимог ДСТУ 4454:2005 Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання.
3. У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях необхідно дотримуватися таких вимог:
вручну вкладати бочки на підлогу не вище ніж у два яруси;
укладати бочки механізовано, не вище ніж: у п'ять ярусів - для ГР і три яруси - для ЛЗР;
укладати не більше двох бочок по ширині штабеля або стелажа;
укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд по висоті (незалежно від виду нафтопродуктів).
4. Під час зберігання в закритому складі легкозаймистих нафтопродуктів не дозволяється зберігати інші речовини, що можуть утворювати із зазначеними ЛЗР вибухонебезпечні суміші.
5. Під час зберігання бочок на відкритих майданчиках необхідно:
у межах однієї обгородженої (обвалованої) території розміщувати не більше шести штабелів;
дотримуватися таких розмірів одного штабеля: його довжина не повинна перевищувати 25 м, а ширина - 15 м;
передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не менше ніж 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не менше ніж 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не менше ніж 5 м;
укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси у висоту і з проходами завширшки не менше ніж 1 м через кожні два ряди.
6. Укладати бочки необхідно обережно, щоб уникнути ударів одна об одну, і обов'язково пробками догори.
7. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках, із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у чотири яруси, і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.
8. Не дозволяється:
укладати бочки без прокладок між ярусами;
приймати на зберігання пошкоджені бочки, бочки без пробок або закриті пробками, що не відповідають тарі;
застосовувати інструменти для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри.
9. Спецрідини на складі необхідно розміщувати строго за сортами або групами та забезпечувати окреме зберігання речовин, суміші або пари яких утворюють вибухопожежонебезпечні концентрації.
10. Спецрідини в суліях, банках і бідонах повинні зберігатися на приставних полицях і стелажах.
Укладати банки, бочки, бідони необхідно не більше двох штук завширшки, не більше п'ятнадцяти штук завдовжки, заввишки на стелажах - не більше одного ряду, у штабелях - не більше двох рядів з прокладками між ними.
11. Спецрідини НГЖ-4у, НГЖ-5у необхідно зберігати у складських приміщеннях закритого типу окремо від інших спецрідин.
12. Для переміщення спецрідин по складу необхідно використовувати спеціальні візки та інші засоби механізації.
13. Зберігати спецрідини можна лише в справній, маркованій та опломбованій тарі, резервуарі, ємності. У разі виявлення не герметичності тари необхідно вжити заходів для усунення дефекту.
14. Порожні металеві бочки з-під розчинників і змивок повинні зберігатися із щільно закритими пробками, на спеціально відведених відкритих майданчиках, розташованих на відстані не менше ніж 50 м від складу та інших будівель і споруд.
15. У приміщеннях, призначених для зберігання тари, не дозволяється проводити роботи зі спецрідинами.
4. Вимоги під час підігрівання
ПММ у резервуарах (цистернах)
1. Способи підігрівання, що застосовуються, повинні запобігати займанню нафтопродуктів або зниженню їх якості.
2. Під час паропідігрівання тиск насиченої водяної пари не повинен перевищувати 0,4 МПа (4 кгс/кв.см) у стаціонарних підігрівачах і 0,3 МПа (3 кгс/кв.см) - у пересувних.
3. Підігрівання нафтопродуктів у залізничних цистернах здійснюється як переносними підігрівачами, так і циркуляційним способом або іншими способами, що відповідають вимогам пожежної безпеки.
4. Підігрівати в'язкі та застиглі нафтопродукти в резервуарах лише за умови рівня рідини над підігрівачами не менше ніж 0,5 м.
5. У мережі до кожної електрогрілки повинні бути встановлені запобіжники або автоматичні вимикачі.
6. В одну ємність можна занурювати одночасно не більше чотирьох грілок, обладнаних окремими пусковими пристроями (із захистом), що дають змогу автоматично відключати електрогрілки в разі аварійних режимів роботи.
7. Перед кожним зануренням електрогрілка (змійовик) повинна піддаватися ретельному огляду з метою перевірки її справності.
Не дозволяється експлуатувати несправні та незаземлені електрогрілки.
8. Під час підігрівання необхідно стежити, що у разі розширення нафтопродукту з підвищенням його температури не сталося його викиду з ємності. Процес підігрівання повинен бути під постійним наглядом.
5. Вимоги під час видачі ПММ
1. Паливозаправники, автопаливоцистерни, що очікують черговості наповнення, повинні перебувати за межами майданчика пункту наливу на відстані не менше ніж 25 м від нього.
2. Для забезпечення безпеки під час нижнього наповнення цистерн ПЗ, АПЦ необхідно дотримуватися таких вимог:
установити ПЗ, АПЦ біля пункту наливу згідно з розміткою, щоб зручно та без натягу під'єднати роздавальний паливний рукав пункту наливу до заправного штуцера ПЗ, АПЦ;
виключити дизельний двигун ПЗ, АПЦ (ПЗ, АПЦ з карбюраторними двигунами наповнюються при працюючому двигуні);
загальмувати ПЗ, АПЦ ручним гальмом і зафіксувати упорними колодками;
заземлити ПЗ, АПЦ, під'єднавши гнучкий металевий трос із штирем до контактного пристрою заземлювача пункту наливу;
забезпечити вирівнювання потенціалів між корпусами ПЗ, АПЦ і обладнанням пункту наливу, з'єднавши їх гнучким металевим тросом із штирем на кінці з розеткою, установленою на ПЗ, АПЦ;
візуально переконатися в надійності з'єднань електричних контактів між корпусами ПЗ, АПЦ і контактним пристроєм заземлювача пункту наливу, між корпусом ПЗ, АПЦ і обладнанням пункту наливу. У разі відсутності контактів (забруднення або корозія штиря заземлення, затискача троса вирівнювання потенціалів, контактного пристрою заземлювача пункту наливу, нещільний контакт "штир - контактний пристрій", "затискач - пункт наливу") не дозволяється наповнювати до відновлення їх надійності;
наконечник нижньої заправки роздавального рукава слід під'єднати до заправного штуцера ПЗ, АПЦ і відкрити клапан наконечника.
3. Протягом усього процесу наповнення ПЗ, АПЦ необхідно контролювати встановлені режими наповнення. У разі появи течі палива наповнення слід припинити та усунути несправність.
4. На складах ПММ, де наповнюються АПЦ інших відомств через верхні горловини, повинен бути передбачений спеціальний стояк із засобами механізації підйому та опускання рукавів, що запобігають іскроутворенню під час наповнення.
Рукава, які застосовуються для верхнього наливу, повинні мати гладку поверхню діаметром не менше ніж 100 мм і бути обладнані внутрішньою струмовідвідною стренгою, що електрично з'єднує обладнання стояка з наконечником шланга, виконаного з бронзи або алюмінієвого сплаву, і мати трос для з'єднання з цистерною.
5. Під час наповнення АПЦ інших відомств через верхню горловину необхідно дотримуватися таких вимог:
установити АПЦ біля пункту наливу згідно з розміткою, щоб зручно і без натягу ввести роздавальний рукав пункту наливу у верхню горловину АПЦ;
виключити дизельний двигун АПЦ (АПЦ з карбюраторними двигунами наповнюються при працюючому двигуні);
загальмувати АПЦ ручним гальмом і зафіксувати упорними колодками;
заземлити АПЦ, під'єднавши гнучкий металевий трос зі штирем до контактному пристрою заземлювача пункту наливу;
забезпечити вирівнювання потенціалів між корпусом АПЦ і обладнанням пункту наливу, з'єднавши їх гнучким металевим тросом, що має затискувач або штир на кінці з розеткою, установленою на АПЦ;
візуально переконатися в надійності електричних контактів між корпусом АПЦ і контактним пристроєм заземлювача пункту наливу, між корпусом АПЦ і обладнанням пункту наливу. Не дозволяється наповнення у разі ненадійності контактів;
очистити взуття від слідів нафтопродуктів і лише після цього піднятися на площадку до горловини АПЦ, обережно відкрити кришку верхньої горловини АПЦ і, не кидаючи, відвести її у крайнє положення, перебуваючи при цьому з підвітряного боку;
вийняти противибухову сітку і поставити її на площадку біля верхньої горловини;
протерти роздавальний рукав і обережно вставити його у горловину автоцистерни - кінець роздавального рукава опускається до дна цистерни під прошарок залишку авіапалива і, за необхідності, закріплюється;
контролювати режим наповнення, у разі появи течі палива наповнення припинити до усунення несправності;
не дозволяється наповнювати АПЦ до горловини;
після закінчення наповнення відключити насос і здійснити операції з від'єднання у порядку строго зворотному під'єднання.
6. Під час верхнього наливу не дозволяється наповнювати ємності струменем, що вільно падає. Наливання повинно здійснюватися під прошарок авіапалива, без розбризкування, розпилювання та бурхливого перемішування. Відстань між наконечником рукава і днищем ємності не повинна бути більше ніж 0,2 м. Рукав дозволяється витягати з ємності не раніше ніж через 1,5 - 2 хвилини після припинення наповнення.
7. На поверхні авіапалива в ємності не повинно бути ніяких сторонніх плавучих предметів. Ручний відбір проб, а також вимірювання рівня мірною рулеткою через люки дозволяється не раніше ніж через 10 хвилин після припинення руху авіапалива та його заспокоєння.
8. Під час наливу не дозволяється виконувати будь-який ремонт ПЗ (АПЦ) або залишати його (її) без догляду.
6. Вимоги під час заправлення повітряних суден
1. Для забезпечення безпеки під час заправлення ПС за допомогою ПЗ, пересувного заправного агрегату та переносних (пересувних) засобів заправки необхідно дотримуватися таких основних вимог:
за командою посадової особи, відповідальної за повітряне судно, ПЗ (ЗА) слід установити біля ПС таким чином, щоб протипожежний розрив між ПЗ (ЗА) і крайніми точками ПС був не менше ніж 5 м; переносні (пересувні) засоби заправки встановлюють між заземленою паливною ємністю (або ділянкою паливопроводу, що підводять) і ПС з урахуванням довжини приймального і роздавального рукавів;
заправлення ПС за допомогою ПЗ з дизельним двигуном здійснюється лише за виключеного двигуна (ПЗ з карбюраторним двигуном здійснює заправлення при двигуні, що працює);
ПЗ (АЗ) необхідно загальмувати ручним гальмом і зафіксувати упорними колодками;
засіб заправки повинно бути заземлено шляхом під'єднання гнучкого металевого троса зі штирем до контактного пристрою аеродромного заземлювача, слід візуально переконатися в надійності електричного контакту;
між засобом заправки і ПС повинно бути забезпечено вирівнювання потенціалів шляхом з'єднання засобу заправки гнучким металевим тросом із затискачем на кінці з чистою непофарбованою металевою поверхнею ПС; під час заправлення за допомогою ЗА додатково забезпечено вирівнювання потенціалів між корпусами ЗА і гідрантною (приєднувальною) колонкою шляхом з'єднання ЗА гнучким металевим тросом із затискачем на кінці з чистою непофарбованою металевою поверхнею гідрантної колонки;
електричні контакти тросів заземлення і вирівнювання потенціалів необхідно візуально перевірити на предмет надійності (заправлення паливом не дозволяється у разі відсутності контактів);
розмотані з барабанів роздавальні та приймальні рукава засобу заправки слід ретельно оглянути на предмет надійності кріплення, наявності небезпечних потертостей, тріщин та інших руйнувань;
під час заправлення за допомогою переносних (пересувних) засобів заправки повинен бути забезпечений електричний зв'язок "наконечник приймального рукава - паливна ємність (трубопровід)" шляхом з'єднання троса наконечника із затискачем (штирем) на кінці з чистою непофарбованою поверхнею (гніздом штуцера) паливної ємності (паливопроводу);
наконечник (ки) нижньої заправки слід з'єднати з бортовим (ми) заправним (ми) штуцером (ми) ПС, попередньо забезпечивши їх електричне з'єднання шляхом включення штиря троса наконечника в приймальне гніздо бортового заправного штуцера (під час нижнього заправлення ПС);
під час заправлення за допомогою ЗА необхідно відкрити кришку гідрантної (приєднувальної) колонки і з'єднати приєднувальний гідрантний наконечник або уніфіковане швидко рознімне з'єднання з гідрантною (приєднувальною) колонкою, попередньо забезпечивши їх електричне з'єднання шляхом уключення штиря троса наконечника у приймальне гніздо колонки; після цього відкрити клапани заправних наконечників та гідрантної (приєднувальної) колонки і здійснити заправлення.
2. Для забезпечення безпеки під час заправлення ПС за допомогою стаціонарних заправних агрегатів систем централізованої заправки літаків необхідно:
забезпечити вирівнювання потенціалів між ЗА і ПС;
розмотати роздавальні рукава і під'єднати їх до бортових заправних штуцерів ПС, відкрити клапани заправних наконечників і здійснити заправлення.
Стаціонарний ЗА повинен бути обладнаний стаціонарним заземлювальним пристроєм.
3. Під час верхнього заправлення за допомогою ПЗ (переносних або пересувних засобів заправки) повинно бути забезпечено електричне з'єднання роздавального крана (пістолета) з корпусом ПС шляхом включення штиря троса роздавального крана в бортове гніздо ПС. Знявши ковпачок роздавального крана, опустити кран у горловину паливного бака (якщо заправна горловина ПС не обладнана приймальним бортовим гніздом, необхідно доторкнутися роздавальним краном-пістолетом до обшивки ПС на відстані не ближче ніж 1,5 м від заправної горловини, після чого опустити його в горловину паливного бака), щільно притиснути кран до горловини.
4. Верхнє заправлення за допомогою переносних (пересувних) засобів заправки повинно здійснюватися двома працівниками:
один - подає напірний рукав і постійно перебувати біля засобу заправки, забезпечуючи необхідний режим;
інший - приймає напірний рукав і з цього моменту до закінчення заправлення повинен перебувати біля горловини паливного бака ПС, контролюючи процес заправлення і запобігаючи переливу палива.
5. Під час верхнього заправлення за допомогою ПЗ необхідно застосовувати стрем'янки, передбачені для даного типу ПС. Перед початком роботи слід переконатися, що стрем'янка встановлена стійко і не може пошкодити ПС під час його осідання від навантаження паливних баків. На високо розташованих площинах ПС для запобігання падіння з висоти, необхідно застосовувати страхувальні пояси.
6. Під час заправлення ПС за схемою "з ПЗ у ПЗ" необхідно додатково:
установити другий ПЗ на відстані не менше ніж 5 м від першого, зафіксувавши його упорними колодками;
заземлити другий ПЗ, забезпечити вирівнювання потенціалів між ПЗ, під'єднати роздавальний рукав другого ПЗ до приймального штуцера першого;
уключення насоса другого ТЗ необхідно здійснювати на 3-5 хвилин пізніше, ніж першого, під'єднаного до ПС.
Подавання насосів обох ПЗ повинна бути однаковою. Необхідно уважно стежити за рівнем палива в цистерні першого ПЗ, не допускаючи переповнення або повного спорожнення його цистерни.
Під час використання для заправлення двох пар ПЗ протипожежний розрив між ними повинен бути не менше ніж 5 м.
7. Під час використання для заправлення ПС автопоїзду, що складається з одного тягача і двох цистерн, автопоїзд повинен бути обладнаний тросом вирівнювання потенціалів, що надійно з'єднує корпуси та обладнання обох цистерн у єдиний електричний ланцюг. Для заземлення автопоїзда використовується один трос.
7. Вимоги під час роботи зі спецрідинами
1. Усі спецрідини повинні витрачатися лише з тією метою, для якої вони призначені, відповідно до нормативної та технічної документації щодо їх застосування.
2. Для запобігання отруєнням і професійним захворюванням серед осіб, які працюють зі спецрідинами, відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 повинен проводитися санітарно-гігієнічний контроль на робочих місцях.
3. На робочих місцях необхідно вивішувати інструкції, плакати та попереджувальні написи про дотримання вимог безпеки під час роботи з даними речовинами.
4. Вантажо-розвантажувальні роботи, пов'язані зі спецрідинами, необхідно виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности".
5. Не дозволяється виконувати вантажо-розвантажувальні роботи із спецрідинами за невідповідності тари вимогам нормативної та технічної документації, несправності тари, а також за відсутності маркування і попереджувальних написів на тарі.
6. Спецрідини у крихкій, скляній упаковці необхідно переносити вдвох і лише в кошиках або спеціальних ношах, попередньо переконавшись у їх справності.
7. Допуск до застосування конкретної марки робочої рідини для авіаційних гідросистем визначається нормативною та технічною документацією з відповідної авіаційної техніки.
8. Змішувати між собою робочі рідини для гідросистем та стійок шасі ПС, дозаправляти або заправляти гідропристрої, які раніше працювали на робочій рідині іншої марки, дозволяється відповідними документами.
9. Заправлення і дозаправлення гідросистем і гідроагрегатів робочими рідинами необхідно здійснювати закритим способом з використанням спецзаправників.
10. Виробничі ділянки, на яких проводяться роботи із спецрідинами НГЖ-4у і НГЖ-5у, виготовленими на основі ефірів фосфорної кислоти, повинні бути ізольовані від інших приміщень, щоб запобігти повітрообміну між ними.
11. Виконання робіт з противодокристалізаційними рідинами в приміщенні повинні здійснюватися за умови максимальної герметизації технологічного обладнання, наявності протипожежних засобів і припливно-витяжної вентиляції для запобігання можливому контакту працюючих з парами спецрідин.
12. Приготування розчинів протильодотвірних рідин, призначених для видалення з поверхонь ПС на землі крижаних утворень, а також для профілактичної обробки поверхні ПС для захисту її від обледеніння необхідно здійснювати в спеціальній ємності або машинах, призначених для обробки ПС, і проводити при ретельному перемішуванні.
13. Обробку повітряних суден ПЛР необхідно здійснювати з максимальною обережністю після закінчення всіх інших робіт з обслуговування ПС. Авіаційний персонал під час обробки ПС повинен перебувати з підвітряного боку, щоб повітряний потік не відносив рідину, що розпилюється, у їхній бік.
14. Розпилення ПЛР необхідно виконувати в сукняному спецодязі, ґумових рукавицях і непромокальному взутті, очі повинні бути захищені окулярами закритого типу. У разі випадкового потрапляння рідини на одяг необхідно перед сушінням промити облите місце водою. Після закінчення робіт із застосуванням ПЛР безпосередній виконавець робіт повинен прийняти душ.
15. Під час обробки поверхонь лобових стекол кабіни екіпажу ПС гідрофобізувальною рідиною необхідно розкривати ампули пінцетом у спеціальних ємностях з метою запобігання розлітанню уламків скла і попаданню рідини на незахищені ділянки тіла та деталі конструкції ПС.
16. Мийка ПС повинна здійснюватись на спеціальних майданчиках, обладнаних пристроями для збору відходів (змивок).
17. Готування мийних розчинів необхідно проводити суворо за рецептурою відповідно до затвердженої номенклатури з дотриманням вимог безпеки. Доставка миючих розчинів до ПС для запобігання їх розбризкування повинна здійснюватись у герметичній тарі.
18. Розфасовку препаратів, готування робочих розчинів необхідно проводити заздалегідь у спеціально відведених для цього приміщеннях. Тара для робочих розчинів повинна бути маркованою.
19. У приміщеннях, де проводяться роботи із застосуванням спецрідин, не дозволяється зберігати та приймати їжу, а також палити.
20. Скляний посуд з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами необхідно переносити в спеціальних металевих або дерев'яних ящиках, викладених зсередини азбестом.
21. Для перекачування і переливання спецрідин повинні використовуватися спеціальні насоси та устаткування.
Не дозволяється засмоктувати спецрідини ротом для створення ефекту сифона.
22. Для запобігання отруєнню, працівники повинні дотримуватися обережності під час виконання робіт зі спиртоподібними рідинами, які повинні видаватися лише особам, які пройшли інструктаж і мають відповідний допуск до виконання таких робіт.
8. Вимоги під час проведення
робіт у лабораторії ПММ
1. Усі роботи в лабораторії, пов'язані з можливістю виділення горючих і вибухонебезпечних речовин, повинні здійснюватися лише у витяжних шафах з верхнім і нижнім відсмоктуванням.
2. Нафтопродукти та інші легкозаймисті рідини, які для аналізу необхідно попередньо нагріти, повинні бути зневоднені для запобігання спіненню і розбризкуванню. Кип'ятіння та нагрівання цих рідин дозволяється лише на водяній бані або на електричній плиті закритого типу.
Не дозволяється нагрівати легкозаймисті рідини на вогні та на відкритих електроплитах.
3. Усі аналізи в лабораторіях ПММ повинні проводитися за допомогою стандартного, справного та перевіреного обладнання і приладів.
4. Проби ПММ слід відбирати в денний час, а в разі відбору проб у темний час доби необхідно застосовувати акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні. Під час відбору проб не дозволяється заглядати в посудину, у яку відбираються легкозаймисті та вибухонебезпечні речовини.
5. Під час відбору проб вручну необхідно вжити заходів, щоб запобігти вдиханню парів нафтопродуктів і попаданню їх на тіло та одяг.
6. Ємності зі зразками відібраних проб слід герметично закривати кришками або пробками, які не розчиняються нафтопродуктами або легкозаймистими рідинами.
Тару не дозволяється повністю заповнювати, щоб уникнути розриву або деформації тари від надлишкового внутрішнього тиску та розливу вмісту.
7. Переносні пробовідбірники (металеві посудини або скляні пляшки в металевому каркасі) повинні герметично закриватися кришками або пробками, щоб запобігти випаровуванню вологи і летких фракцій.
8. Горловини пляшок, кришки банок слід обгортати поліетиленовою плівкою, щільно папером і обв'язувати мотузкою. Проби повинні зберігатися в окремій залізній шафі в кількості необхідній для роботи.
9. Роботи, пов'язані з нагріванням легкозаймистих рідин, а також роботи із застосуванням відкритого вогню повинні проводитися лише за умови наявності в робочому приміщенні лабораторії не менше двох осіб, - щоб другий, у разі потреби, міг надати необхідну допомогу.
10. Увесь посуд з пробками повинен мати етикетки, на яких зазначають назву проби, дату, час і місце її відбору, прізвище правцівника, який відбирав пробу.
11. Лабораторний посуд з-під легкозаймистих і горючих рідин необхідно мити у спеціально відведених з цією метою місцях.
VI. Вимоги безпеки під час очищення резервуарів
1. Роботи з очищення резервуарів здійснюються лише у світлий час доби.
Не дозволяється виконання робіт під час грози.
2. Роботи всередині резервуара повинні проводитись бригадою у складі не менше трьох осіб - безпосередній виконавець робіт усередині резервуара і двоє працівників (наглядачів), один з яких є керівником робіт.
3. Для виконання робіт усередині резервуара працівник повинен бути забезпечений спеціальним одягом, спеціальним взуттям, шланговим протигазом, запобіжним поясом із хрестоподібними лямками і страхувальним канатом.
Кріплення страхувального каната до запобіжного пояса повинно здійснюватися лише за допомогою карабіна, що дає змогу швидкого приєднання і від'єднання каната.
Справність запобіжного пояса повинна бути перевірена працівником і керівником робіт кожен раз перед його застосуванням шляхом зовнішнього огляду.
Не дозволяється знімати спецодяг і запобіжний пояс на протязі всього робочого часу.
4. Другий працівник (наглядач), одягнений у відповідний спецодяг, споряджений запобіжним поясом із страхувальним канатом і шланговим протигазом, повинен перебувати біля горловини резервуара з навітряного боку, тримаючи прикріплений страхувальний канат у руках, і весь час спостерігати за працівником усередині та за сигналами, які той подає, і виконувати їх.
Під час очищення резервуара працівник, який перебуває біля горловини, не повинен відлучатися, доки в резервуарі перебуває працівник.
5. Третій працівник (відповідальний за безпеку очищення) також повинен перебувати увесь час у безпосередній близькості від резервуара, у якому провадяться роботи, контролювати дії бригади та в разі необхідності припинити виконання робіт і бути готовим надати необхідну допомогу.
6. Спуск (вихід) в резервуар повинен здійснюватись за допомогою драбини. За відсутності в резервуарі постійної драбини слід застосовувати дерев'яну неоковану драбину, щоб уникнути іскроутворення.
7. Під час роботи у резервуарі необхідно користуватися інструментом, що унеможливлює іскроутворення.
8. Під час спускання в резервуар і виходу з нього працівник не повинен тримати в руках будь-які предмети.
Необхідні для роботи інструменти, ліхтар і матеріали повинні спускатися усередину резервуара в контейнері, виготовленому з матеріалу, який не утворює іскор, особою, яка перебуває нагорі (у горловини).
9. Для освітлення резервуара дозволяється користуватися лише акумуляторними ліхтарями у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 12 В, умикання і вимикання яких здійснюється поза резервуара.
10. Особа, яка працює всередині резервуара, у разі відчуття під маскою запаху нафтопродукту або виникнення прискореного серцебиття, шуму та дзвону у вухах, або іншого нездужання, що виявляється навіть незначно, зобов'язана негайно припинити роботу і вийти з резервуара.
11. Під час надходження сигналу про допомогу від працівника всередині резервуара або коли є підозра на небезпеку, яка виникла, працівники, які перебувають зовні, повинні негайно викликати бригадира або працівників, які працюють поруч (подати сигнал тривоги), одягти шланговий дихальний прилад, підготуватися до спуску в резервуар та з прибуттям бригадира або інших працівників негайно спуститися в резервуар для надання допомоги потерпілому.
За сигналом тривоги працівники, які є поблизу, зобов'язані з'явитися до місця події і взяти участь у підйомі потерпілого з резервуара і надання йому першої долікарняної допомоги.
12. У разі виявлення в резервуарі сторонніх неметалевих предметів їх вилучають назовні, а металеві предмети слід залишати всередині резервуара до його повного очищення і дегазації. Не дозволяється переміщати їх або вилучати до закінчення очищення і дегазації.
13. У разі виявлення в резервуарі невідомого продукту роботи всередині резервуара необхідно негайно припинити і працівник повинен піднятись назовні.
Про виявлений невідомий продукт слід доповісти відповідальній особі для вжиття необхідних заходів щодо встановлення характеру речовини та визначення способу її видалення з цистерни.
14. Для запобігання іскроутворенню і вибуху кришки люків цистерн та резервуарів необхідно зачиняти плавно, без ударів.
15. З метою запобігання небезпеці вибуху перед початком очищення резервуара та під час очищення повинен бути забезпечений контроль загазованості резервуара (за допомогою газоаналізаторів) і вжито заходів щодо запобігання утворенню вибухонебезпечної концентрації парів нафтопродуктів у резервуарі.
16. Під час очищення та промивання резервуара не дозволяється:
спускатися усередину резервуара без спеціального спорядження і справного шлангового або ізолювального протигаза;
спускатися усередину резервуара, якщо зовні біля горловини резервуара немає другого працівника, одягненого в спецодяг і спорядженого для роботи в резервуарі;
бити металевими предметами по резервуару та устаткуванню;
ремонтувати насоси двигуна повітродувки і змінювати шланги під час роботи;
застосовувати рукава з обпліткою із сталі або із заліза, щоб під час удару обплітки об горловину, стінку або устаткування запобігти можливості іскроутворення.
VII. Вимоги безпеки під час
проведення вогневих робіт
1. Вогневі роботи необхідно проводити відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 та Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (далі - НПАОП 0.00-5.12-01).
2. Місце проведення вогневих робіт повинно бути очищене від вибухопожежонебезпечних і вибухонебезпечних речовин і матеріалів.
3. Апарати, машини, ємності, трубопроводи та інше обладнання, на яких проводитимуться вогневі роботи, повинні бути зупинені, знеструмлені, звільнені від вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних і токсичних речовин, відключені заглушками від діючих апаратів та комунікацій. Пускова апаратура, призначена для вмикання машин і механізмів, повинна бути відключена і повинні бути вжиті заходи, що унеможливлюють раптовий пуск машин, механізмів.
4. Місце проведення вогневих робіт повинно бути забезпечено необхідними первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском та лопатою, відром з водою). Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими повинно бути забезпечене місце робіт, визначається відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.
5. З метою запобігання потраплянню розпечених часток металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи близько розташоване устаткування, усі оглядові, технологічні та вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, повинні бути закриті негорючими матеріалами.
6. Приміщення, у яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР та горючих газів, перед проведенням вогневих робіт повинні бути старанно провентильовані.
7. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи, із суміжними приміщеннями, повинні бути зачинені.
8. Для проведення вогневих робіт оформляється наряд-допуск відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.12-01.
9. Під час проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних місцях повинен бути встановлений контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.
10. Роботи під час дощу, снігопаду, сильного вітру повинні проводитись під спеціальним укриттям.
11. Під час виконання вогневих робіт на резервуарах, ємностях, колодязях, апаратах, а також робіт усередині апарата, ємності, резервуара, колодязі дозволяється перебувати лише одному працівнику. За необхідності виконання робіт одночасно двома працівниками і більше опрацьовуються додаткові заходи безпеки з позначкою їх у наряді-допуску.
12. Під час виконання вогневих робіт не дозволяється:
починати роботу за несправності апаратури;
проводити зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій та виробів до повного висихання фарби;
користуватись одягом та рукавицями із слідами масел, жирів, бензину, гасу та інших горючих рідин;
допускати стикання електричних проводів з балонами зі стисненими, зрідженими та розрідженими газами;
виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими і токсичними матеріалами, а також на тих, що перебувають під тиском негорючих рідин, газів, парів та повітря або під електричною напругою;
проводити вогневі роботи на елементах будівель, споруд та установок, виготовлених з легких металевих конструкцій із застосуванням горючих і легкогорючих утеплювачів.
13. Обладнання та комунікації після проведення на них вогневих робіт підлягають достроковому технічному огляду в установленому порядку.
Завідувач сектору організації державного нагляду за
промисловою безпекою та охороною праці у машинобудуванні,
на транспорті та зв'язку П.І.Буряк