ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06 квітня 2011 року
м. Київ
Справа N 2-22/562-2009
Про визнання контракту недійсним
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Мирошниченка С.В.
суддів Барицької Т.Л.
Губенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл"на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р.на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 р. у справі N 2-22/562-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл"; Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурзуфський" про визнання контракту недійсним
за участю представників сторін:
позивача Васильківський В.О.
відповідача-1 не з’явилися
відповідача-2 не з’явилися
третьої особи не з’явилися
від прокуратури Стояновський Є.О.
встановив:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 р. (суддя: Калініченко А.А.) позовні вимоги задоволені частково, контракт N 2212/03 від 22.12.2004 р. про купівлю-продаж будинків та споруд, укладений мід Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" визнано недійсним.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. (судді: М.І. Ткаченко, І.В. Антонова, З.Д. Маслова) вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін, з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог прокурору у повному обсязі. У касаційній скарзі заявник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п.1 ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.12.2004 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" укладено контракт N 2212/03 про купівлю-продаж будинків та споруд, розташованих по вул. Свердлова, 34 у м. Ялті.
При укладені спірного контракту порушено порядок відчуження військового майна, яким є майно державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський"
Такий порядок встановлений Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та Положенням про порядок відчуження військового майна Збройних Сил України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 1919 від 28 грудня 2000 р.
Відповідно до статей 1, 3 та 6 вказаного вище Закону будівлі і споруди військового містечка N 488 є державною власністю - військовим майном, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України шляхом затвердження за пропозицією Міністерства оборони України погодженого з Міністерством економіки переліку такого майна.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення таке майно відчужується на тендерах (відкритих торгах).
Судами попередніх інстанцій було вірно зазначено, що у Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо самовільного відчуження майна шляхом укладення договорів купівлі-продажу.
Згідно статуту державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України, яке є органом управління майном.
Судами було вірно встановлено, що при укладанні спірного контракту на відчудження об’єктів нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю "Євройл", генеральний директор державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" вже не мав дозволу від Міністерства оборони України та діяв з перевищенням своєї компетенції.
З матеріалів справи вбачається, що контракт N 2212/03 від 22.12.2004 р. нотаріально не посвідчений, укладений на підставі дозволу N 227/4165 від 21.09.2004 р. директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України ОСОБА_1. на відчуження споруд державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", який в свою чергу діяв відповідно до довіреності Міністерства оборони України від 06.05.2004 р., реєстраційний N 148/929.
Станом на 2004 рік ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" підпорядковувалося Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України, а не Департаменту капітального будівництва.
Тобто, судами було вірно встановлкно, що ОСОБА_1 не мав відношення до державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" і не міг надавати будь-яких дозволів про відчуження майна вказаного санаторію.
В матеріалах справи містіться рішення господарського суду АР Крим від 1-3 березня у справі N 2-19/4965, яким позов ТОВ "Євроойл" про визнання дійсними контракту N 2213/01, N 2212/02, N 2212/03 від 22 грудня 2004 року задоволено.
Однак, підстави прийнятого рішення та суб'єктний склад сторін відрізняються від викладеного у даній справі, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті в якості належних доказів по справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий та апеляційний господарський суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевий та апеляційний господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
В силу вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести та обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови у даній справі не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-6, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України, суд постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року у справі N 2-22/562-2009 р. залишити без змін.
Головуючий
Судді