КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 30 жовтня 2008 р. N 947
Київ

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Кабінету Міністрів України
N 651 від 22 вересня 2016 р.)

Про затвердження Порядку розподілу суб'єктів
господарювання за ступенем ризику їх господарської
діяльності у сфері карантину рослин

Відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ) Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності у сфері карантину рослин, що додається.

Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 30 жовтня 2008 р. N 947

Порядок
розподілу суб'єктів господарювання
за ступенем ризику їх господарської діяльності
у сфері карантину рослин

1. Цей Порядок визначає критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності у сфері карантину рослин та періодичність проведення посадовими особами органів Державної служби з карантину рослин планових перевірок.

2. У цьому Порядку під обігом об'єктів регулювання у сфері карантину рослин слід розуміти переміщення (транспортування) або зберігання, будь-які інші дії, пов'язані з переходом права власності, включаючи продаж, обмін або дарування об'єктів регулювання.

Перелік об'єктів регулювання у сфері карантину рослин затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. N 705 "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин" (Офіційний вісник України, 2007 р., N 37, ст. 1459).

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про карантин рослин" ( 3348-12 ), "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ) та інших нормативно-правових актах у сфері карантину рослин.

3. Розподіл суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності у сфері карантину рослин здійснюється за такими критеріями:

рівень фітосанітарного ризику, включаючи вірогідність заподіяння шкоди рослинам та наслідки, що можуть бути цим викликані;

можливість проникнення регульованих шкідливих організмів у зони, вільні від таких організмів.

4. Відповідно до встановлених критеріїв суб'єкти господарювання незалежно від форми власності з урахуванням значення прийнятного ризику для життєдіяльності належать до одного з трьох ступенів ризику: високого, середнього та незначного.

5. До суб'єктів господарювання з високим ступенем прийнятного ризику належать суб'єкти, у яких на праві власності чи користування перебувають об'єкти, що використовуються для:

вирощування та обігу об'єктів регулювання у карантинній та регульованій зонах;

здійснення біологічного контролю з використанням біологічних контрольних організмів;

виробництва та маркування дерев'яного пакувального матеріалу;

вирощування рослин з імпортного насіннєвого та садивного матеріалу;

зберігання та переробки рослин і продуктів рослинного походження;

провадження господарської діяльності у зоні митного контролю та на прилеглій території (трикілометровій зоні);

вирощування рослин у сортодослідних станціях, плодорозсадниках, інтродукційно-карантинних розсадниках, оранжереях, ботанічних садах;

проведення науково-дослідних робіт з використанням рослин і продуктів рослинного походження;

виробництва та реалізації насіннєвого та садивного матеріалу.

6. До суб'єктів господарювання із середнім ступенем прийнятного ризику належать суб'єкти, у яких на праві власності чи користування перебувають об'єкти, що використовуються для:

вирощування, виробництва, зберігання та переробки рослин і продуктів рослинного походження у зонах, вільних від регульованих шкідливих організмів;

реалізації рослин і продуктів рослинного походження (крім насіннєвого та садивного матеріалу);

перевезення об'єктів регулювання.

7. До суб'єктів господарювання з незначним ступенем прийнятного ризику належать суб'єкти, що не віднесені до суб'єктів господарювання з високим та середнім ступенем ризику.

8. Планові перевірки суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику проводяться не частіше ніж два рази на рік, з середнім - не частіше ніж один раз на два роки, з незначним - не частіше ніж один раз на п'ять років.