ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД м. КИЄВА
ПОСТАНОВА
06.07.2006 N 14/472-А
Про визнання недійсним наказу та зобов'язання вчинення дій
За позовом Приватного підприємства "Стенд Фуд"
До 1. Фонду державного майна України
2. Міністерства праці та соціальної
політики України
Третя особа Регіональне відділення Фонду державного
майна України по м. Києву
Предмет визнання нечинним наказу N 582
адміністративного від 22.03.2005 року
позову та визнання протиправними дій
Третя особа 1. Регіональне відділення Фонду державного
майна України по м. Києву
2. Міністерства праці та соціальної
політики України
Склад суду Калатай Н.Ф. (головуюча)
Пасько М.В.
Пилипенко О.Є.
Секретар судового Черній О.В
засідання
Представники сторін:
Від позивача С.І.В. - представник за довіреністю
Від відповідача 1 Я.Г.А. - представник за довіреністю
Від відповідача 2 Т.О.І. - представник за довіреністю
К.І.М. - представник за довіреністю
Від третьої особи Сіпунова С.С. - представник за довіреністю
Обставини справи:
18.08.2005 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про:
1. визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 22.03.2005 р. N 582 ;
2. зобов'язання Міністерства праці та соціальної політики України:
- призначити представників, які наділені правом підпису документів (керівника або заступника керівника та головного бухгалтера або заступника головного бухгалтера) для участі в роботі інвентаризаційної комісії;
- скласти акт інвентаризації нежитлових приміщень, загальною площею 680,30 квадратних метра, розташованих в будинку 8/10 літер. "А" по вулиці Еспланадній в м. Києві, в тому числі: 187,9 кв. метра - приміщень 1 поверху; 296,3 кв. метра - приміщень 2 поверху; 196,1 кв. метра - приміщень підвалу;
- надати Регіональному відділенню Фонду державного майна України в м. Києві відомості щодо залишкової балансової вартості нежитлових приміщень, загальною площею 680,30 квадратних метра, розташованих в будинку 8/10 літер. "А" по вулиці Еспланадній в м. Києві, в тому числі: 187,9 кв. метра - приміщень 1 поверху; 296,3 кв. метра - приміщень 2 поверху; 196,1 кв. метра - приміщень підвалу;
3. зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна, України у м. Києві укласти з Приватним підприємством "Стендл Фуд" договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, загальною площею 680,30 квадратних метра, розташованих в будинку 8/10 літер. "А" по вулиці Еспланадній в м. Києві, в тому числі: 187,9 кв. метра - приміщень 1 поверху; 296,3 кв. метра - приміщень 2 поверху; 196,1 кв. метра - приміщень підвалу;
4. стягнення з Фонду державного майна України грошові кошти в сумі 5000 грн. на користь позивача - відшкодування моральної шкоди, завданої виданням незаконного рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі N 14/472, судове засідання призначене на 20.09.2005 р.
В судовому засіданні 20.09.2005 р., з урахуванням Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), що набрав чинності, оголошено перерву до 07.10.2005 р. для формування колегії у відповідності до ст. 24 цього Кодексу.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.09.2005 р. призначено колегіальний розгляд справи N 14-472 в складі суддів: Калатай Н.Ф. (головуюча), Пилипенко О.Є., Пасько М.В.
Починаючи з судового засідання 07.10.2005 р., розгляд справи відбувався колегіально в складі суддів: Калатай Н.Ф. (головуюча), Пилипенко О.Є., Пасько М.В.
В судовому засіданні 07.10.2005 р. суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), позовні вимоги позивача підлягають розгляду у двох різних провадженнях - господарському та адміністративному, та оголосив перерву до 28.10.2005 р. для надання позивачу можливості привести позовні вимоги у відповідність з Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) та Кодексом адміністративного судочинства України.
26.10.2005 р., до канцелярії суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, згідно якій судовому розгляду підлягають вимоги про:
1. визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 22.03.2005 р. N 582 ;
2. визнання протиправними дій Міністерства праці та соціальної політики України щодо відкликання свого погодження на здійснення приватизації нежитлових приміщень, загальною площею 680,30 квадратних метра, розташованих в будинку 8/10 літер. "А" по вулиці Еспланадній в м. Києві, в тому числі: 187,9 кв. метра - приміщень 1 поверху; 296,3 кв. метра - приміщень 2 поверху; 196,1 кв. метра - приміщень підвалу;
3. зобов'язання Фонду державного майна України скасувати наказ Фонду державного майна України від 22.03.2005 р. N 582 .
До заяви додано докази, що свідчать про направлення відповідачам зазначеної заяви 26.10.2006 р.
В судовому засіданні 28.10.2005 р. відкрите попереднє судове зсідання, за усними заявами відповідачів оголошено перерву до 29.11.2005 р. для надання відповідачам можливості ознайомитись з заявою позивача про уточнення позовних вимог та надати письмові пояснення щодо заявлених позивачем позовних вимог.
В судовому засіданні 29.11.2005 р. позивач звернувся до суду з письмовою заявою про виключення Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву зі складу відповідачів та залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, та про відмову від вимоги, яка зазначена у п. 3 Уточнення позовних вимог від 26.10.2005 р., щодо зобов'язання Фонду державного майна України скасувати наказ Фонду державного майна України від 22.03.2005 р. N 582 .
В судовому засіданні 29.11.2005 р. за письмовою згодою сторін судом оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового слухання. Після отримання пояснень представників учасників судового процесу судом оголошено перерву в судовому засіданні до 20.12.2005 р.
19.12.2005 р. через канцелярію суду до матеріалів справи позивачем долучено додаткові докази по суті спору.
В судовому засіданні 20.12.2005 р. ухвалою суду зупинено провадження у справі та призначено комплексну судову будівельно-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати по оплаті експертизи покладено на позивача.
25.05.2006 р. з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз після проведеної експертизи до Господарського суду міста Києва повернулася справа N 14-472 з Висновком N 2968/2969 судової будівельно-технічної експертизи, складеним 25.05.2006 р.
Ухвалою від 08.06.2006 р. поновлено провадження у справі N 14/472-А (літеру "А"добавлено судом до номера справи для ідентифікації справи як такої, що розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України) ( 2747-15 ), судове засідання призначене на 22.06.2006 р.
В судовому засіданні 22.06.2006 р. за клопотанням Фонду державного майна України, яке підтримали решта учасників судового процесу, оголошено перерву в судовому засіданні до 06.07.2006 р. для надання сторонам можливості ознайомитись з результатами експертизи та на виконання вимог ухвали суду надати письмові пояснення по суті спору з урахуванням її результатів.
В судовому засіданні 06.07.2006 р. позивач звернувся до суду з Заявою про уточнення позовних вимог від 06.07.2006 р., якою уточнив позовні вимоги і просить суд: визнати нечинним наказ Фонду державного майна України від 22.03.2005 р. N 582 ; визнати протиправними дій Міністерства праці та соціальної політики України щодо відкликання свого погодження на здійснення приватизації нежитлових приміщень, загальною площею 680,30 квадратних метра, розташованих в будинку 8/10 літер. "А" по вулиці Еспланадній в м. Києві, в тому числі: 187,9 кв. метра - приміщень 1 поверху; 296,3 кв. метра - приміщень 2 поверху; 196,1 кв. метра - приміщень підвалу; зобов'язати Фонд державного майна України скасувати наказ Фонду державного майна України від 22.03.2005 р. N 582.
При цьому, позивач усно повідомив суду, що вимогу про зобов'язання Фонду державного майна України скасувати наказ Фонду державного майна України від 22.03.2005 р. N 582 , від якої він відмовився в судовому засіданні 29.11.2006 р., включено ним до Заяви про уточнення позовних вимог від 06.07.2006 р. помилково, і просив суд не приймати її до уваги.
З урахуванням змін, судом розглядаються позовні вимоги про визнання нечинним наказу Фонду державного майна України від 22.03.2005 р. N 582 та визнання протиправними дій Міністерства праці та соціальної політики України щодо відкликання свого погодження на здійснення приватизації орендованих позивачем нежитлових приміщень загальною площею 680,30 квадратних метра, розташованих в будинку 8/10 літер. "А" по вулиці Еспланадній в м. Києві, в тому числі: 187,9 кв. метра - приміщень 1 поверху; 296,3 кв. метра - приміщень 2 поверху; 196,1 кв. метра - приміщень підвалу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає:
- що рішення відповідача 1, яке оформлене наказом від 22.03.2005 р. N 582 , порушує права позивача, оскільки позбавляє його встановленого частиною 1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) та пунктом 51 Державної програми приватизації, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. N 1723, права на викуп орендованого майна;
- що наказ відповідача 1 N 582 від 22.03.2005 р. є протиправним і таким, що виданий з перевищенням повноважень, оскільки Законами України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ), "Про Державну програму приватизації" ( 1723-14 ) та Тимчасовим положенням про фонд державного майна України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 07.07.92 р. N 2558-XII, не передбачено права та повноважень відповідача 1 на виключення об'єкту з переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, і за таких обставин, виданий з порушенням ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Дії відповідача 2 по відкликанню власного погодження на приватизацію орендованого позивачем майна останній вважає протиправними та такими, що здійснені з порушенням законодавства, оскільки внаслідок зазначених дій позивач позбавлений законного права на приватизацію орендованого ним майна.
Відповідач 1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що підставами його дій по видачі спірного наказу є ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), яка встановлює заборону на приватизацію об'єктів, що мають загальнодержавне значення, зокрема, майно органів виконавчої влади, до яких відноситься відповідач 2.
На думку відповідача 1, видачею спірного наказу він запобіг незаконному відчуженню майна, що має загальнодержавне значення.
Виходячи з зазначеного, відповідач 1 повідомляє суду, що незалежно від того, в якому розмірі позивач вніс покращання в спірне майно, в будь-якому випадку ця обставина не впливає на можливість його приватизації, оскільки ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) встановлює заборону на такі дії зі сторони органів приватизації, а відтак, висновок експерта в даному випадку з позицій статті 70 КАСУ ( 2747-15 ) не є належним доказом та не впливає на вирішення спору по суті.
Крім того, з огляду на ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), відповідач 1 посилається на те, що висновок експерта не є для суду обов'язковим.
Відповідач 2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що він є балансоутримувачем спірного приміщення, а майно Міністерства як майно, яке має загальнодержавне значення згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), не може бути об'єктом приватизації.
З огляду на зазначене, відповідач 2 зазначає, що Висновок N 2968/2969 судової будівельно-технічної експертизи від 25.05.2006 р. не впливає на розгляд даного судового спору по суті.
Третя особа підтримала заперечення відповідачів.
В судовому засіданні 06.07.2006 р. учасники процесу надали пояснення по справі, суд дослідив докази по справі, оголошено ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, проведено судові дебати та оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову, подана суду в порядку статті 66 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), шляхом заборони відповідачам здійснювати дії та видавати рішення щодо підготовки до приватизації, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання, передачі у заставу нерухомого спірного майна судом не задовольняється, оскільки на дату звернення з цією заявою позивачем не було доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва встановив:
08.04.2004 р. між Фондом державного майна України як Орендодавцем та Приватним підприємством "Стенд Фуд" як Орендарем укладено договір оренди N 159 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі Договір), за умовами якого відповідач 1 як Орендодавець передає, а позивач як Орендар приймає в строкове платне користування для використання під заклад громадського харчування окреме індивідуально визначене майно: вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 680,30 кв.м, в тому числі, приміщення 1 поверху - 187,9 кв.м, приміщення 2 поверху - 296,3 кв.м, приміщення підвалу - 196,1 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, що знаходиться на балансі Міністерства праці та соціальної політики України, вартість якого становить за незалежною оцінкою станом на 29.02.2004 р. 2 221 571 грн.
08.04.2004 р. за Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10 відповідач 1 передав, а позивач прийняв майно, що є об'єктом оренди за Договором.
Пунктом 5.4 Договору до обов'язків позивача віднесено своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.
Пунктами 6.3 Договору до прав позивача віднесено з дозволу Орендодавця вносити зміни до орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.
Листом від 07.07.2004 р. N 10-16-9267 відповідач 1 на прохання позивача (лист б/н від 05.05.2004 р.) та відповідача 2 (лист від 28.04.2004 р. N 03-3/3618-01-2) щодо проведення ремонту орендованих за Договором приміщень надав згоду на проведення позивачем ремонту спірного майна в межах суми витрат, що становить 267 263 грн. (без ПДВ).
Позивачем здійснено поліпшення орендованого майна на підставі договору на виконання ремонтно-будівельних робіт N 134 від 23.07.2004 р. на загальну суму 320 716 грн., що підтверджується оформленим належним чином актом форми КБ-2в N 1 приймання виконаних підрядних робіт на зазначену суму, затвердженим відповідачем 2 і завіреним його печаткою.
Проти факту здійснення позивачем поліпшення орендованого майна на зазначену в акті N 1 суму учасники не заперечують.
04.11.2004 р. відповідач 2 листом на ім'я заступника Голови Фонду державного майна N 01-334/1 надав згоду на приватизацію позивачем орендованих ним за Договором спірних приміщень за умови збереження профілю діяльності.
09.12.2004 р. наказом N 2751 відповідач 1, керуючись Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженою Законом України "Про Державну програму приватизації" ( 1723-14 ), та ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ), включив до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, об'єкти згідно з додатками, в тому числі, Додатком N 1 - Переліком об'єктів державного власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, пунктом 6 в якому значаться приміщення, що орендуються позивачем за умовами спірного Договору.
У відповідності до ст. 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ), інформація про включення орендованого позивачем майна до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, опублікована в "Відомостях приватизації" від 22.12.2004 р. N 50 та газеті "Хрещатик" від 23.12.2004 р. N 191.
Листами від 14.12.2004 р. N 30-03/7298 та від 18.03.2005 р. N 30-03/1608 третя особа зверталася до відповідача 2 з проханням надати до Регіонального відділення інформацію про балансову вартість орендованих позивачем нежитлових приміщень та пропозиції по кандидатурам для участі в роботі комісії з їх інвентаризації.
Відповідач 2 на листи не відповів, проте 21.03.2005 р. звернувся до відповідача 1 з листом від 21.03.3005 р. N 1683/0/17-05/028-1 про виключення з переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, орендовані позивачем спірні приміщення.
Факт направлення такого листа відповідачами не заперечується і підтверджується у тексті спірного наказу відповідача 1 від 22.03.2005 р. N 582 , яким з переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, було виключено орендовані позивачем за умовами Договору приміщення.
З урахуванням обставин справи, наявних в матеріалах справи документальних доказів та наданих представниками учасників судового процесу пояснень суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (далі - Закон про малу приватизацію) об'єктами малої приватизації, зокрема, є окреме індивідуально визначене майно.
Як свідчать матеріали справи, предметом оренди за договір оренди N 159 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 08.04.2004 р. між Фондом державного майна України та Приватним підприємством "Стенд Фуд" є окреме індивідуально визначене майно.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону малу приватизацію ( 2171-12 ) сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації, зокрема, громадське харчування.
Як свідчать матеріали справи, позивач за спірним Договором прийняв в орендне користування окреме індивідуально визначене майно для використання під заклад громадського харчування.
Крім того, на стор. 5 Висновку N 2968/2969 судової будівельної експертизи від 25.05.2006 р. міститься інформація, що функціональне проектне призначення спірних приміщень, які введено в експлуатацію у 1979 році, - їдальня.
З огляду на зазначене, та з урахуванням ч. 2 ст. 1 Закону про малу приватизацію ( 2171-12 ), згідно якій Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( 2163-12 ) застосовується лише до відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, до правовідносин сторін щодо приватизації орендованого позивачем майна судом застосовуються правила Закону про малу приватизацію з урахуванням, в частині, не врегульованій цим Законом, правил Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".
Згідно ст. 3 Закону про малу приватизацію ( 2171-12 ) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом, в тому числі, викупу.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону про малу приватизацію ( 2171-12 ) продаж об'єкта приватизації шляхом викупу застосовується щодо об'єктів малої приватизації, в тому числі, включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( 2163-12 ) в Державній програмі приватизації визначаються, в тому числі, рекомендовані форми приватизації для різних груп об'єктів.
Згідно ст. 51 Закону України "Про Державну програму приватизації" ( 1723-14 ), яким затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
З метою встановлення розміру залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості спірних приміщень, загальної вартості здійснених позивачем поліпшень у цих приміщеннях та вартості здійснених позивачем за рахунок власних коштів поліпшень спірних приміщень, які не можливо відокремити від вказаного майна без надання йому шкоди, судом призначено судову експертизу.
Згідно Висновку N 2968/2969 судової будівельно-технічної експертизи від 25.05.2006 р., залишкова (відновна за вирахуванням зносу) вартість нежилих приміщень загальною площею 680,30 кв.м, розташованих в будинку 8/10 літера "А" по вулиці Еспланадній в місті Києві, в тому числі, приміщення 1 поверху - 187,9 кв.м, приміщення 2 поверху - 296,3 кв.м, приміщення підвалу - 196,1 кв.м, станом і в цінах на момент дослідження становить 498 648 гривень. Вартість невід'ємних поліпшень, виконаних позивачем щодо орендованих приміщень, становить 267 263 грн. без урахування ПДВ.
Результати проведеної судової експертизи свідчать про те, що розмір здійснених позивачем на орендованому майні невід'ємних поліпшень значно перевищує 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості цього майна. Результати експертизи оскаржені не були.
Отже, судом встановлено, що позивач як орендар, який здійснив невід'ємні поліпшення нежитлового приміщення загальною площею 680,30 кв.м, в тому числі, приміщення 1 поверху - 187,9 кв.м, приміщення 2 поверху - 296,3 кв.м, приміщення підвалу - 196,1 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, яке він орендує за договором оренди N 159 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.04.2004 р., вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна, згідно вимог чинного законодавства набув законне право на приватизацію цього майна шляхом його викупу.
За таких обставин, прийняте відповідачем 1 рішення по виключенню з переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, орендованих позивачем за умовами Договору приміщень визнається судом як таке, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Крім того, як свідчать матеріали справи, підставою видачі відповідачем 1 наказу N 582 від 22.03.2005 р. по виключенню спірного майна з зазначеного переліку був лист відповідача 2 від 21.03.3005 р. N 1683/0/17-05/028-1 про відкликання наданої раніше згоди не приватизацію шляхом викупу.
Частиною 6 ст. 2 Закону про малу приватизацію ( 2171-12 ) Фонду державного майна України, його регіональним відділенням та представництвам у районах та містах, Фонду майна Автономної Республіки Крим та його представництвам надано право у встановленому порядку виключати з переліку об'єктів малої приватизації заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені за рахунок коштів державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації або певні професійні (виробничі) колективи.
До зазначеного переліку, який є вичерпним, спірне майно не входить, а відтак, рішення по виключенню з переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, орендованих позивачем за умовами Договору приміщень визнається судом як таке, що прийняте відповідачем 1 з перевищенням наданих йому повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Фонд державного майна України, видаючи наказ від 22.03.2005 р. N 582 про виключення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, орендовані позивачем за умовами Договору приміщень загальною площею 680,30 кв.м, в тому числі, приміщення 1 поверху - 187,9 кв.м, приміщення 2 поверху - 296,3 кв.м, приміщення підвалу - 196,1 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, що знаходиться на балансі Міністерства праці та соціальної політики України, діяв з перевищенням наявних в нього повноважень та законних прав позивача, позбавивши останнього встановленого законом права на викуп зазначеного майна.
Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту нечинним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Стенд Фуд" про визнання нечинним наказу Фонду державного майна України від 22.03.2005 р. N 582 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача 2 по відкликанню свого погодження на здійснення приватизації орендованих позивачем за спірним Договором нежитлових приміщень слід зазначити наступне.
В обґрунтування законності своїх дій відповідач 2 посилається на те, що частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) на приватизацію орендованого позивачем майна як майна органу виконавчої влади, що має загальнодержавне значення, встановлено заборону.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) в редакції на 04.11.2004 р. - дату погодження відповідачем 2 приватизації орендованого позивачем майна шляхом його викупу, - приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Загальнодержавне значення мають, в тому числі, об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, правоохоронних і митних органів, інші об'єкти права державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій.
Отже, до об'єктів, що мають загальнодержавне значення і які не підлягають приватизації, в розумінні ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), можуть бути віднесені об'єкти, що знаходиться на балансі органу державної влади, за умови, якщо основним видом діяльності таких об'єктів є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, і/або якщо такий об'єкт становить матеріальну основу суверенітету України, забезпечує виконання державою своїх функцій, обороноздатність держави, її економічну незалежність, виконання державою своїх функцій.
Заклад громадського харчування, що знаходиться на балансі Міністерства праці та соціального розвитку України не може бути віднесено до майна, що має загальнодержавне значення в розумінні ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ).
Крім того, частина 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) на дату погодження відповідачем 2 приватизації спірного майна (04.11.2004 р.) діяла в такій саме редакції, що й на дату відкликання відповідачем 2 своєї згоди (21.03.2005 р.), і відповідач 2 не надав суду обґрунтованих пояснень, чому він не скористався зазначеними обставинами, погоджуючи в свій час приватизацію спірного об'єкту позивачу.
За таких обставин, посилання відповідача 2, а також відповідача 1 та третьої особи, на правила ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) відносно спору сторін у цій справі визнаються судом безпідставними.
Відповідач 2 не мав законного права на відкликання своєї згоди на приватизацію позивачем орендованого за Договором майна, тобто, діяв з перевищенням наявних в нього повноважень, що є порушенням ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Отже, судом встановлено, що Міністерство праці та соціальної політики України своїми діями по відкликанню свого погодження на здійснення приватизації орендованих позивачем нежитлових приміщень, загальною площею 680,30 квадратних метра, розташованих в будинку 8/10 літер. "А" по вулиці Еспланадній в м. Києві, в тому числі: 187,9 кв. метра - приміщень 1 поверху; 296,3 кв. метра - приміщень 2 поверху; 196,1 кв. метра - приміщень підвалу позбавило останнього встановленого законом права на викуп зазначеного майна, діяло протизаконно з порушенням наявних в нього повноважень.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Стенд Фуд" про визнання протиправними дій Міністерства праці та соціальної політики України щодо відкликання свого погодження на здійснення приватизації орендованих позивачем нежитлових приміщень загальною площею 680,30 квадратних метра, розташованих в будинку 8/10 літер. "А" по вулиці Еспланадній в м. Києві, в тому числі: 187,9 кв. метра - приміщень 1 поверху; 296,3 кв. метра - приміщень 2 поверху; 196,1 кв. метра - приміщень підвалу визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частина 2 ст. 72 КАС України ( 2747-15 ) встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає очевидним факт порушення законних інтересів позивача щодо його права як орендаря на приватизацію спірного майна.
Відповідачі не довели суду правомірність своїх дій та рішень щодо позбавлення позивача можливості реалізувати це право.
З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) судові витрати по справі присудити на користь Приватного підприємства "Стенд Фуд".
Суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені витрати покласти на Державний бюджет України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 94, 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), суд ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Стенд Фуд" задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним наказ Фонду державного майна України від 22.03.2005 р. N 582 про виключення з переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 680,30 кв.м, що знаходяться на балансі Міністерства праці та соціальної політики і орендуються Приватним підприємством "Стенд Фуд", розташованих в будинку 8/10 літер. "А" по вулиці Еспланадній в м. Києві (пункт 6 додатка N 1 до наказу ФДМУ від 09.12.2004 N 2751).
3. Визнати протиправними дії Міністерства праці та соціальної політики України по відкликанню свого погодження на здійснення приватизації орендованих Приватним підприємством "Стенд Фуд" нежитлових приміщень загальною площею 680,30 квадратних метра, розташованих в будинку 8/10 літер. "А" по вулиці Еспланадній в м. Києві, в тому числі: 187,9 кв. метра - приміщень 1 поверху; 296,3 кв. метра - приміщень 2 поверху; 196,1 кв. метра - приміщень підвалу.
4. Судові витрати по справі присудити на користь Приватного підприємства "Стенд Фуд".
5. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ). Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Н.Ф.Калатай
Судді: М.В.Пасько
О.Є.Пилипенко