КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент податкового контролю юридичних осіб

Реєстратори розрахункових операцій

Всі ми є споживачами тієї чи іншої продукції. Йдучи до супермаркетів або торговельних центрів, перше, на що ми звертаємо увагу, - це на представлений асортимент товарів, розташований на полицях, та на спеціальні носії основної інформації про товари (ярлики, цінники, прейскуранти тощо).

За допомогою цінників здійснюється процес “спілкування” магазину із споживачем.

Товарний цінник є обов'язковим атрибутом торговельної діяльності, а його головна функція - це надання правдивої інформації споживачу про властивості товару, його виробника і, звичайно ж, ціну.

Яким має бути цінник? Необхідну інформацію про товар і порядок оформлення цінників надано Інструкцією № 2, якою визначено, які реквізити має містити цінник. На цінниках, зокрема, слід проставляти підпис працівника, відповідального за формування цін, печатку підприємства й дату підписання цінника.

У разі позначення цін етикет-пістолетом чи наклеюваною стрічкою з позначенням ціни підпис працівника, відповідального за формування, встановлення цін, і позначення дати не обов'язкові. Також при використанні технології автоматизованої ідентифікації товарів (штрих-коди) завірення цінників підписом відповідальної особи й печаткою підприємства не є обов'язковим. Однак у доступному для покупців місці має бути розміщено прейскурант, завірений підписом відповідального працівника (з датою й відбитком печатки підприємства).

Положенням вищезазначеної Інструкції визначено, що категорично забороняється оформляти цінник олівцем. Усі реквізити повинні бути нанесені чітко, розбірливо, без виправлень, штемпельною фарбою (штампом), чорнилом або пастою.

Таким чином, загальновстановлені правила оформлення цінників систематизують інформацію про товар для покупця й сприяють його більшій обізнаності.

ПИТАННЯ 1. Підприємству на підставі акта перевірки нараховано штрафні санкції за порушення встановлених правил проведення операцій з готівковими коштами. Який строк сплати штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та за якою формою виписується рішення про застосування цих санкцій?

ПИТАННЯ 2. Юридична особа, основним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, провела готівковий розрахунок з фізичною особою - підприємцем на суму понад 10 тис. грн. за день. Чи застосовуватиметься штрафна санкція, якщо перевищення граничної суми готівкового розрахунку при додаванні до залишку готівки в касі не перевищуватиме ліміту каси?

ПИТАННЯ 3. Адміністрація прийняла рішення про створення каси на підприємстві для проведення готівкових розрахунків з використанням касових ордерів. Раніше всі надходження здійснювались виключно через установи банку. Як розрахувати ліміт каси, якщо підприємство не є новоствореним та не займатиметься новим видом діяльності?

ПИТАННЯ 4. Приватний підприємець здійснює діяльність у сфері торгівлі (має торгову точку) та сплачує єдиний податок. Чи застосовуються штрафні санкції до приватного підприємця за невиставлені цінники?

ПИТАННЯ 5. Підприємством було проведено модернізацію та замінено мікросхеми у реєстраторів, які працюють понад 6 років. На підставі яких нормативних документів органи ДПС можуть вимагати заміни працюючих РРО?

ВІДПОВІДЬ 1. З метою зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою в національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами Указом № 436/95 передбачено фінансові санкції у вигляді штрафу.

Розміри фінансових санкцій, визначені цим Указом, залежать від виду порушення, встановленого податковими органами при перевірці суб'єкта господарювання.

Абзацом другим пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними з порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Наказом № 253 затверджено Порядок направлення органами ДПС податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів (відповідно до законодавчих актів, контроль за виконанням яких покладено на податкові органи), штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені Законом № 2181-III або іншими законами України.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 наказу № 253 штрафна (фінансова) санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи вищезазначені норми, податковим органам відповідно до законодавчих актів надано право на застосування штрафних (фінансових) санкцій. При цьому рішення про застосування таких санкцій приймається керівником податкового органу (його заступником) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування).

Зауважимо, що наказом № 328 внесено зміни до наказу № 253, які передбачають нову окрему форму для застосування фінансових санкцій у сфері застосування РРО, а саме форму “С”. Зазначену форму введено для відображення розрахунків сум штрафних (фінансових) санкцій, що застосовуються за порушення неподаткових законодавчих актів, зокрема Закону № 265/95-ВР

Отже, враховуючи вищевикладене, термін сплати штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки становить ЗО календарних днів від дня отримання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Крім того, відправлення (вручення) органами ДПС такого рішення здійснюється за формою “С” відповідно до п. 7 наказу № 253.

ВІДПОВІДЬ 2. Постановою № 32 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, що становить 10 000 грн. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

На початку діяльності суб'єкт господарювання, що планує проводити готівкові розрахунки через касу підприємства, встановлює ліміт каси. Встановлення ліміту проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Відповідно до пп. 2.3 п. 2 Положення № 637 у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахункове додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Наприклад, підприємством установлено ліміт каси в розмірі 20 000 грн. відповідно до вимог пп. 5.4 п. 5 Положення № 637.

Готівковий розрахунок з фізичною особою - підприємцем понад установлений граничний розмір, передбачений постановою № 32, становив 17 000 грн. Для встановлення факту перевищення ліміту залишку готівки в касі необхідно до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня (3000 грн.) додати кошти, що перевищували встановлену граничну суму готівкового розрахунку (17 000 грн. - 10 000 грн.), тобто 7000 тис. грн. Таким чином, одержимо: 3000 + 7000 = 10 000 (грн.). Порівнюючи цю суму із затвердженим лімітом залишку, який становить у юридичної особи 20 000 грн., бачимо, що перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства не відбулося, У такому випадку, якщо на кінець дня у касі підприємства залишатиметься готівка на суму 10 000 грн., то штрафні санкції не застосовуються. І лише якщо у підприємства залишок готівки в касі становитиме понад 20 000 грн., до підприємства може бути застосовано штрафну санкцію відповідно до ст. 1 Указу № 436/95-ВР.

Зазначимо, що встановлений ліміт каси підприємствам потрібно ретельно контролювати, оскільки його порушення призводить до застосування штрафної санкції відповідно до ст. 1 Указу № 436/95 у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

ВІДПОВІДЬ 3. З метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники - забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Зауважимо, якщо з вини керівників не було створено належних умов для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством порядку.

При встановленні ліміту каси на підприємстві суб'єкти господарювання повинні керуватись п. 5.4 Положення № 637 з урахуванням режиму і специфіки його роботи.

Ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. При цьому його встановлення проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).

Пунктом 5.12 Положення № 637 передбачено, що встановлений ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) можуть переглядатись у зв'язку зі змінами у законодавстві України або за наявності відповідних факторів об'єктивного характеру (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/графіків змінності тощо).

Крім того, з урахуванням норм пп. 4.2 п. 4 Положення № 637 кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу ря обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

У нашому випадку підприємство не є новоствореним, діяльність його була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками. У зв'язку з цим на такого суб'єкта господарювання поширюється норма пп. 5.2 п. 5 цього Положення, а саме: ліміт залишку готівки в касі на перші три місяці його роботи встановлюється згідно з прогнозними розрахунками.

Водночас варто зазначити, що встановлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців роботи підприємства переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог Положення № 637.

Отже, враховуючи те, що підприємство не є новоствореним, в подальшому не планує займатися новим видом діяльності, здійснювало всі розрахунки виключно через установи банку та, відповідно, не мало необхідності розраховувати ліміт залишку готівки в касі, таке підприємство повинно встановити ліміт каси з прогнозного розрахунку на перші три місяці його роботи відповідно до вимог Положення № 637.

ВІДПОВІДЬ 4. Порядком № 833 визначено загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України.

Частиною другою наказу № 519 визначено, що ціна - це грошове відображення вартості товару (послуги) за його кількісну одиницю. Займаючись торговельною діяльністю, суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Ціни на товари і продукцію зазначаються на ярликах (цінниках) або на покажчиках цін.

Крім того, вимогами п. 8 ст. 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України.

Тому для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, зобов'язання щодо реалізації товарів (надання послуг) за умови наявності цінника встановлено саме з метою врегулювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону.

Таким чином, за порушення вимог Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, які не виставили цінники на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використовують цінники та прейскуранти, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є гривнею, застосовується фінансова санкція у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.) за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях.

ВІДПОВІДЬ 5. Вимоги щодо примусового скасування реєстрації та виведення з експлуатації РРО встановлено пп. 2.12 п. 2 Порядку № 614.

Встановлення цієї норми обумовлено тим, що згідно з постановою № 199 інформація повинна зберігатись у фіскальній пам'яті до закінчення строку служби реєстратора, тобто ємність фіскальної пам'яті та строк служби РРО - взаємозалежні характеристики.

Таким чином, закінчення строку служби РРО, як правило, означає вичерпання ємності фіскальної пам'яті та неможливість подальшого використання РРО. Виробники РРО встановлюють в експлуатаційній документації строк служби такої тривалості, яка забезпечує максимальне використання їх ресурсів.

Проте застарілі моделі РРО було виготовлено до введення в дію вищезазначеної постанови, тому строк експлуатації для певних моделей РРО не встановлювався. З метою забезпечення збереження фіскальної інформації в повному обсязі в Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, затвердженому рішенням № 11, встановлено методику визначення терміну служби РРО.

Крім того, вимогами пп. 2.12 п. 2 Порядку № 614 примусове скасування реєстрації РРО здійснюється, зокрема, у разі закінчення строку служби, встановленого в технічній документації на РРО.

Згідно з п. 2 постанови № 601 строк служби - строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність реєстратора, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам'яті за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів.

Отже, відповідно до п. 1.5 рішення № 11, якщо в експлуатаційній документації строк служби електронного контрольно-касового апарата (один із класів РРО) не зазначено, то він становить 7 років з моменту введення РРО в експлуатацію, але не більше 9 років від дати його випуску.

Перелік використаних нормативних документів:

Закон України № 265/95-ВР від 06.07.95 р. “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III, зі змінами 1 та доповненнями)

Закон України № 2181-III від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями)

Указ Президента України № 436/95 від 12.06.95 р. “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” (у редакції Указу Президента України від 11.05.99 р. № 491/99, зі змінами та доповненнями)

Постанова Нацбанку України № 32 від 09.02.2005 р. “Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку” (зареєстровано в Мін'юсті України 18.04.2005 р. за № 410/10690)

Постанова Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 р. “Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування”

Постанова Кабінету Міністрів України № 601 від 12.05.2004 р. “Про затвердження Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій”

Постанова Нацбанку України № 637 від 15.12.2004 р. “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” (зі змінами та доповненнями, зареєстровано в Мін'юсті України 13.01.2005 р. за № 40/10320, за текстом - Положення № 637)

Постанова Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 р. “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення” (зі змінами та доповненнями)

Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України № 2 від 04.01.97 р. “Про затвердження Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства” (зареєстровано в Мін'юсті України 20.01.97 р. за № 4/1808, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 2)

Наказ ДПА України № 253 від 21.06.2001 р. “Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій” (зареєстровано в Мін'юсті України 06.07.2001 р. за № 567/5758, зі змінами та доповненнями)

Наказ ДПА України № 328 від 10.08.2005 р. “Про затвердження Змін та доповнень до наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 “Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (із змінами), та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого цим наказом” (зареєстровано в Мін'юсті України 25.08.2005 р. за № 923/11203)

Наказ Держкомстату України № 519 від 14.11.2006 р. “Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін”

Наказ ДПА України № 614 від 01.12.2000 р. “Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)” (зареєстровано в Мін'юсті України 05.02.2001 р. за № 107/5298, зі змінами та доповненнями, за текстом - Порядок № 614)

Рішення Держкомісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України № 11 від 30.11.99 р. “Про затвердження Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів” (зареєстровано в Мін'юсті України 07.03.2000 р. за № 133/4354)

Алла ДЯЧЕНКО,
оглядач “Вісника”,
за сприяння:
Ігоря ЗАГЛАДИ,
директора Департаменту,
та Юрія ЯРМОЛОВСЬКОГО,
начальника
відділу контролю
за розрахунковими
операціями

“Вісник податкової служби України” № 26 липень 2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)