СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА
14.12.2005

Про звільнення майна з-під арешту

(Витяг)

У червні 2001 р. М.Н. звернулася до суду з позовом до М.Є., Ж.Л. про звільнення майна з-під арешту, мотивуючи позовні вимоги тим, що Сакський міський суд Автономної Республіки Крим вироком від 17 листопада 2000 р. постановив стягнути з її чоловіка, М.Є., на користь Ж.Л. 950 грн. на відшкодування матеріальної та 30 тис. грн. - моральної шкоди. Оскільки 14 травня 2001 р. на виконання вироку суду державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Сакського районного управління юстиції наклав арешт на майно, яке належить на праві спільної сумісної власності їй та М.Є., позивачка просила звільнити з-під арешту 3/4 частини майна, нажитого у шлюбі.

Сакський районний суд Автономної Республіки Крим рішенням від 22 жовтня 2002 р., яке залишив без зміни апеляційний суд Автономної Республіки Крим ухвалою від 20 січня 2002 р., позов задовольнив: ухвалив рішення звільнити з-під арешту 3/4 частини будинку та інше майно і визнав за позивачкою право власності на нього.

У касаційній скарзі Ж.Л., пославшись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати судові рішення.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови від 27 серпня 1976 р. N 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (зі змінами, внесеними його постановою від 25 травня 1998 р. N 15 ) роз'яснив: коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ, на яку звертаються конфіскація або стягнення на користь організації, питання про виключення цієї речі з акта опису вирішується відповідно до ст. 55 Закону "Про власність" ( 697-12 ) і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що дані в п. 7 постанови від 22 грудня 1995 р. N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності". При цьому суд з урахуванням конкретних обставин може ухвалити рішення звільнити річ з-під арешту і стягнути з позивача в дохід держави чи на користь організації або іншої особи грошову компенсацію за частку, що припадає боржнику, або залишити річ в опису, зобов'язавши відповідну державну податкову інспекцію чи організацію виплатити позивачу відповідну частину її вартості.

Вирішуючи спір та визнаючи за позивачкою право власності на 3/4 частини будинку, суд зазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не врахував і на порушення вимог статей 15,202 ЦПК ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ) 1963 р. не з'ясував, чи підлягає будинок поділу, та не обговорив питання про звільнення з-під арешту всього будинку й стягнення з позивачки грошової компенсації за частку, що припадає боржнику.

На ці порушення закону суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

З огляду на наведене та керуючись ст. 336 ЦПК ( 1618-15 ) 2004 р., колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Ж.Л. задовольнила: рішення Сакського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2002 р. та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2002 р. скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.