ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15 листопада 2006 р.
Справа N 11/166-05
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем:
єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Суддів Конюшко К.В.
Костенка М.I.
Ланченко Л.В.
Степашка О.I.
при секретарі судового засідання Павлушко Р.С.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача Мержієвська Д.В., дов. від 16.08.2006 р. N 12513/10/10
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. та рішення Господарського суду Житомирської області від 25.05.2005 р. у справі N 11/166-05 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіатехсервіс ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіатехсервіс ЛТД" (надалі - позивач, ТОВ "Авіатехсервіс ЛТД") звернулось до Господарського суду Віницької області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниця (надалі відповідач, ДПI у м. Вінниця) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Вінниця від 10.03.2005 р. N 0003722320/3.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.05.2005 р. (суддя В.Матвійчук), залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. (головуючий суддя: Веденяпіна О.А., судді: Іоннікова I.А, Черпак Ю.К.) у справі N 11/166-05 позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у м. Вінниця від 10.03.2005 р. N 0003722320/3, стягнуто з ДПI у м. Вінниці 203,00 грн. судових витрат.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що законодавче визначення поняття виручка, надане у ч.3 ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) , не включає до бази оподаткування відсотків, нарахованих платнику банком, а посилання відповідача на необхідність застосування Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений наказом ДПА "України "Про внесення змін до форми Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та порядку її ведення", спростовується нормативно-правовим приписом ч. 2 ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ).
ДПI у м. Вінниці не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 25.01.2006р. N 1153/10/10, в якій з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 25.05.2005 р. у справі N 11/166-05 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу ДПI у м. Вінниця, в яких доводи касаційної скарги вважає необгрунтованими та просить залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові рішення - без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції доводи, викладені у касаційній скарзі підтримав та просив вимоги останньої задовольнити.
Представники позивача у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явилився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України ( 2747-15 ) не скористався, про причини не явки суду не зазначив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України з'ясувала наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи:
ДПI у м. Вінниця прийняте податкове повідомлення-рішення N 0003722320/0 від 15.12.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем єдиний податок на підприємницьку діяльністьть з юридичних осібу розмірі 864,00 грн., у тому числі 576,00 грн. за основним платежем та 288,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.
За наслідками апеляційного узгодження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2005 р. N 0003722320/3, яким позивачу з тих же правових підстав, було визначено до сплати суму податковго зобов'язання за платежем єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб у розмірі 746,00 грн. у тому числі 576,00 грн. за основним платежем та 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Вказане податкове повідомлення-рішення - є предметом спору у даній справі.
Підставою для його прийняття стали висновки акту перевірки від 15.12.2004 р. N 439-23-20 "Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Авіатехсервіс ЛТД" за період з 01.10.2003р. по 01.10.2004 р."
Так, вказаним актом встановлено порушення позивачем ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) внаслідок чого занижено єдиний податок за 2003 рік на суму 47,00 грн. і за 9 місяців 2004 року на 529,00 грн., а саме ТОВ "Авіатехсервіс ЛТД" не включено до складу виручки від реалізації - позареалізаційні доходи (відсотки банку).
Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин, приходить до висновку про необгрунтованість доводів касаційної скарги, виходячи з наступного.
Господарський суд першої та апеляційної інстанції мотивували власну правову позицію тим, що відповідно до частини третьої статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно з частиною восьмою статті 4 вказаного Указу, форма Книги обліку доходів витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
На підставі аналізу нормативно-правового припису п. 5 вказаного Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що затверджений наказом ДПА "України "Про внесення змін до форми Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та порядку її ведення", судами зроблено висновок, що даний пункт розширює поняття "виручки", що наведене у частині третій статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) , а тому відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не регулює оспорювані правовідносини.
Відтак включення позареалізаційних доходів (відсотків банку) до складу оподатковуваної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) законодавчо необгрунтовано.
З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України поділяє точку зору господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо обгрунтованості та необхідності застосування правового механізму регулювання, наданого у частині третій статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" для визначення поняття виручки з метою правильного визначення складових елементів даної дефініції у цілях оподаткування.
Крім того, господарські суди першої та апеляційної інстанції, правомірно встановивши безпідставність донарахування податкового зобов'язання за основним платежем по спірному податковому повідомленню-рішенню, обгрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для застосування пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) в частині застосування штрафних санкційу розмірі 170,00 грн.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі N 11/166-05, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 25.05.2005 р. та ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. у справі N 11/166-05 не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), суд - ухвалив:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниця від 25.01.2006 р. N 1153/10/10 на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.05.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. у справі N 11/166-05 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.05.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. у справі N 11/166-05 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).
Головуючий
О.М. Нечитайло
Судді
К.В. Конюшко
М.I. Костенко
Л.В. Ланченко
О.I. Степашко