ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11 грудня 2007 року N 07/156
м. Київ
Про перерахунок пенсії та стягнення
заборгованості з її виплати
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: К.,
Суддів: Г., М., П., Т., Т.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом гр. К до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя (далі – Управління ПФУ) про перерахунок пенсії та стягнення заборгованості з її виплати – за скаргою Управління ПФУ про перегляд за винятковими обставинами ухвали Верховного Суду України від 1 березня 2005 року, – встановила:
У березні 2003 року гр. К звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов’язати Управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії, призначеної йому як працівнику льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3572,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтував пославшись на такі обставини 21 травня 1991 року він вийшов на пенсію за вислугу років. У зв’язку із внесенням 17 листопада 1999 року змін до пенсійного законодавства призначена йому пенсія була перерахована і станом на серпень 2001 року становила 622,58 грн. Проте розпорядженням від 31 серпня 2001 року відповідач знову здійснив перерахунок пенсії, зменшивши її до 434,58 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що попередній перерахунок пенсії позивачу був проведений помилково.
Комунарський районний суду м. Запоріжжя рішенням від 15 травня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2003 року, позов задовольнив: стягнув із відповідача на користь позивача 3572,00 грн., заборгованості з виплати пенсії, зобов’язав Управління ПФУ провести перерахунок останньої на підставі заяви позивача і в подальшому здійснювати виплату йому пенсії згідно з чинним законодавством.
Судові рішення обґрунтовано тим, що відповідач неправомірно, всупереч вимогам чинного законодавства, здійснив у серпні 2001 року перерахунок пенсії позивачу і при цьому зменшив її розмір.
Верховний Суд України ухвалою від 1 березня 2005 року залишив зазначені судові рішення без змін із тих самих підстав.
У скарзі до Верховного Суду України Управління ПФУ порушило питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвалених у справі судових рішень і відмову позивачеві в задоволенні позову. На обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального права, неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 53, 65 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” та на постанови касаційного суду, в яких по-іншому застосована одна й та сама норма права.
Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди вважали доведеним те, що відповідач незаконно зменшив пенсію гр. К до 434,58 грн.
Із таким висновком судів погодитися не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального права.
Судами встановлено, що позивачеві було призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.
Після цього в законодавство України, яке регулює пенсійне забезпечення, були внесені зміни.
Законом України від 17 листопада 1999 року № 1222-ХІV (у пункті 2 розділу 2 “Прикінцеві положення”) “Про внесення змін до деяких законів України” (далі – Закон України № 1222-ХІV) передбачено, що дія статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, котрі вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом (воно відбулося 7 грудня 1999 року).
Оскільки позивач вийшов на пенсію до зазначеної дати, то на підставі наведеної норми Закону України № 1222-ХІV згідно з розпорядженням Управління ПФУ від 31 серпня 2001 року йому було перераховано пенсію і призначено її з грудня 2001 року. При розрахунку максимального розміру пенсії була використана величина середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за період із грудня 1998 року по листопад 1999 року включно, що відповідало вимогам частини третьої статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у редакції Закону України № 1222-ХІV), якою встановлено, що розмір пенсії осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-спостерігачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2002 року № 374 “Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України від 21 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались” встановлено, що з 1 квітня 2002 року збільшено на 12 відсотків пенсії непрацюючим пенсіонерам, зокрема із числа працівників льотно-випробного складу авіації та осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.
До видання зазначеної постанови рішення про підвищення розміру пенсій працівникам льотного складу цивільної авіації не приймалися.
Отже, позивачу було помилково збільшено пенсію, оскільки на той час законодавством такий перерахунок не був передбачений.
Не було у відповідача законних підстав збільшувати пенсію позивачеві на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства і відповідно до підпункту “в” пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тому що це можливо лише в разі підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України, а він у 2001 році таких рішень не приймав.
Після виправлення своєї помилки відповідачем, розмір пенсії зменшився до 434,58 грн.
Таким чином, дії відповідача із виправлення своєї помилки та приведення розміру пенсії гр. К у відповідність до вимог чинного законодавства, внаслідок якого цей розмір зменшився до 434,58 грн., були правомірними.
Беручи до уваги те, що фактичні обставини справи встановлені судами всіх інстанцій повно і правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення – про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 241 – 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, – постановила:
Скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя задовольнити.
Ухвалу Верховного Суду України від 1 березня 2005 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2003 року та рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2003 року скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді