ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.01.2006
Справа N 35/665-05
Про визнання недійсним договору
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Усенко Є.А. (головуючий), Бакуліна С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Талант Трейдінг" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2005 року у справі N 35/665-05 за позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДАК "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" до
1. ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе",
2. Приватного підприємства "Талант Трейдінг"
про визнання недійсним договору N 342 від 15.11.2004 року
за участю представників:
позивача-1 - Воронов-Лапицький М.А.
позивача-2 - Бабій Я.І.,
відповідача 1 - не з'явились,
відповідача 2 - Мажар С.В.
прокуратури - Громадський С.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади Кабінету Міністрів України в особі Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" про визнання недійсним договору N 342, укладеного між ВАТ Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе та ПП "Талант Трейдінг".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 серпня 2005 року (суддя Пелипенко Н.М.) у прийнятті позовної заяви відмовлено по п. 1 ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ).
Ухвала суду мотивована тим, що позов фактично подано в інтересах позивача-2, який не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; визначений прокурором як позивач по справі Кабінет Міністрів України не є учасником спірних правовідносин.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Бухан А.І., судді Барбашова С.В., Шепітько І.І.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 03 серпня 2005 року скасовано; матеріали за позовом заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі органу державної влади Кабінету Міністрів України в особі Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" про визнання недійсним договору б/н від 15 листопада 2004 року, укладеного між ВАТ Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе та ПП "Талант Трейдінг" передано на розгляд Господарському суду Харківської області.
Скасовуючи ухвалу апеляційний суд виходив із того, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що прокурор подав позов в інтересах окремого господарюючого суб'єкта. За висновком апеляційного суду, заявляючи позов, заступник прокурора Шевченківського району м. Києва обґрунтовано визначив Кабінет Міністрів України в особі ДАК Українське видавничо-поліграфічне об'єднання як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади і здійснює управління об'єктами права державної власності (ст. 113, п. 5 ст. 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Такий висновок зроблено через те, що Кабінет Міністрів України є засновником позивача-2, який в свою чергу утримує 100% акцій відповідача-1, що належать державі.
Приватне підприємство "Талант Трейдінг" в касаційній скарзі просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2005 року скасувати, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2005 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, а саме: ст. 2, п. 1 ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ), ст.ст. 10, 12, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), ч. 1 ст. 4, ст. 25 Закону України "Про власність" ( 697-12 ).
Представник відповідача-1 не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Відзиву на касаційну скаргу сторони не надали.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-2, який підтримав викладені в ній доводи, пояснення прокурора Генеральної прокуратури України, представників інших сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткоюдержавної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ), треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади. Водночас, у п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 2 ст. 2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.
Таким чином, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями виконавчої влади.
Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Як вбачається з матеріалів справи заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади Кабінету Міністрів України, ДАК "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" (далі Компанія), засновником та акціонером якого є Кабінет Міністрів України, про визнання недійсним укладеного між ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" (далі Товариство) та ПП "Талант Трейдінг" договору відчуження майна, яке було передано відповідачу-1 засновником.
Підставою для подання позову, на думку прокурора, стала невідповідність вказаного договору вимогам закону та іншим актам цивільного законодавства, оскільки згідно Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" ( 847-14 ) ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" відноситься до об'єктів, які не підлягають приватизації. Відчуження майна таких підприємств згідно наказу ФДМУ N 787 від 05.05.2001 "Про затвердження Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації" повинно здійснюватись за наявності висновку повноважного органу управління майном, а саме ДАК "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання", яким повинна встановлюватись відсутність негативного впливу на цілісність майнового комплексу підприємства.
Згідно пункту 3.1 Статуту Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" компанія утворена з метою підвищення ефективності державного управління в системі видавничої підготовки, поліграфічного виконання і розповсюдження друкованої продукції. Засновником та акціонером компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, а тому, на думку прокурора, спір, що виник безпосередньо зачіпає економічні та соціальні інтереси держави.
Відповідно до Статуту ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" встановлено (п. 1.1), що його засновано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.1998 N 1870 "Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" шляхом перетворення Харківської книжкової фабрики ім. М.В. Фрунзе у ВАТ в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 N 210 "Про корпоратизацію підприємств", Законом України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ).
Засновником Товариства є Держава в особі Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України. Акціонером Товариства є Держава в особі Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання".
Відповідно до п. 2 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 року N 210/93 засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.
З огляду на вищевикладене, мета і предмет діяльності Компанії не дають підстав вважати правомірним аргумент прокуратури що Компанія являється повноважним органом управління державним майном Товариства за наявності висновку якого може встановлюватись відсутність негативного впливу на цілісність майнового комплексу підприємства.
Кабінет Міністрів також не є повноважним органом управління державним майном Товариства, оскільки згідно п. 1 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженого Указом Президента України від 27 серпня 2003 року N 920/2003 Державний комітет телебачення і радіомовлення України (який є правонаступником Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пунктів 1.2., 4.1. Статуту Компанії, остання є юридичною особою та створена у формі відкритого акціонерного товариства.
Пунктами 4.2., 4.3. Статуту Компанії передбачено, що Компанія має самостійний баланс, поточні рахунки, печатку і штампи та діє на принципах повної господарської самостійності, самоврядування і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань перед партнерами і бюджетом.
Компанія може набувати майнових і особистих немайнових прав, укладати з іншими суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами договори. Компанія відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй на праві власності майном (пункти 4.5., 4.6. Статуту Компанії).
Кабінет Міністрів України є засновником Компанії, майно якої формується за рахунок майна, переданого засновником. Разом з тим, згідно із пункту 6.4. Статуту Компанія, здійснюючи право власності володіє, користується розпоряджається належним їй на праві власності майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Компанії.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, укладеного відповідачами по справі, заступник прокурора необґрунтовано визначив ДАК Українське виробничо-поліграфічне об'єднання як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки зазначена юридична особа не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Компанія є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи (ст. 89 ГК України ( 436-15 ) у порядку, визначеному ст.ст. 41-49 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ).
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заступником прокурора пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.
Будь-які докази порушення прав визначеного прокуратурою позивача - Кабінету Міністрів України, в матеріалах справи відсутні.
Оскільки, за таких обставин, права для звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави та органу державної влади Кабінету Міністрів України, ДАК "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання", засновником та акціонером якого є Кабінет Міністрів України у заступника прокурора Шевченківського району м. Києва не було, місцевий господарський суд правомірно відмовив у прийнятті позовної заяви по п. 1 ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ). У зв'язку з цим оскаржена постанова касаційної інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11, ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Талант Трейдінг" б/н та б/д на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2005 року у справі N 35/665-05 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2005 року у справі N 35/665-05 - скасувати.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2005 року у справі N 35/665-05 залишити без змін.
Головуючий, суддя Є.Усенко
Судді С.Бакуліна
О.Глос