ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
19.06.2007

Справа N 11/18

Про стягнення грошової суми

(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.09.2007 відмовлено у
порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т.Б.Дроботової - головуючої, Н.О.Волковицької, Л.І.Рогач за участю представників: позивача - Білоусов В.В., дов. від 06.06.2007 р. відповідача - Габова Ю.Ю., дов. від 26.03.2007 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кальчицький елеватор на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 року у справі N 11/18 господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кальчицький елеватор про стягнення 116289 грн. та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кальчицький елеватор до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" про стягнення 16336,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача 116289 грн. збитків від втрати вартості майна, що знаходилось на його зберіганні на підставі статей 623, 936, 949, 951 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання від 02.09.2005 р. N 35, а саме: не забезпечення якості зерна протягом терміну його зберігання, внаслідок чого повернуте зі зберігання зерно пшениці в кількості 775,260 тн не відповідає показникам якості зерна третього класу, а 526,72 тони пшениці заражені довгоносиком першого ступеня. Заявлена позивачем до стягнення сума є різницею вартості пшениці третього та четвертого класу за ринковими цінами на час розгляду справи.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши на відсутність своєї вини у погіршенні якісних показників зерна, що знаходилось у нього на зберіганні, та властивості самого зерна, про які йому не було відомо при прийнятті його на зберігання; додатково вказав, що позивач прийняв повернуте йому зерно без будь-яких зауважень щодо його якісних показників та пропустив обумовлений законодавством строк звернення з відповідними претензіями.

Також відповідач звернувся зі зустрічним позовом, в якому просив стягнути 16366,58 грн. заборгованості за надані послуги по зберіганню з товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія"; зустрічну позовну заяву прийнято судом для сумісного розгляду з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом відхилив зустрічний позов, посилаючись на відсутність правових підстав вимагати оплати за послуги, надані неналежним чином. 29.01.2007 р. позивач на вимогу ухвали господарського суду письмово повідомив про безпідставність зустрічних позовних вимог, що ґрунтуються на неукладеному договорі та вказав, що його позовні вимоги засновані на приписах законодавства (статті 951 Цивільного кодексу України) ( 435-15 ).

Справа розглядалась судами неодноразово; рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2007 р. (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні первісного позову про стягнення збитків від втрат майна в розмірі 116289 грн. відмовлено; витрати по державному миту та забезпечення судового процесу покладено на позивача; зустрічний позов задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кальчицький елеватор стягнуто 16336,36 грн. заборгованості та 949,4 грн. судових витрат; у задоволенні зустрічних позовних вимог на суму 143,22 грн. відмовлено; витрати по державному миту за подання апеляційної скарги віднесено на відповідача.

За висновком місцевого господарського суду, позивач не довів факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором зберігання та погіршення якості пшениці, не довів складову збитків, їх розмір, причинний зв'язок між неналежним виконанням відповідачем зобов'язань та настанням наслідків у вигляді збитків, а відповідач довів відсутність своєї вини.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд покликався на встановлені ним фактичні обставини справи, що полягали у виникненні між сторонами правовідносин за належно укладеним сторонами договором зберігання від 02.09.2005 р., на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" передала, а Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кальчицький елеватор прийняло на зберігання згідно складської квитанції N 39 від 02.09.2005 р. та карткою аналізу зерна від 02.09.2005 р. зерно пшениці третього класу в кількості 1326,179 тн з визначеними показниками якості, в тому числі за показником клейковини - 23,0 з якістю 90 ІДК, загальною вартістю 711126 грн.

Також місцевим судом встановлено, що у підтвердження порушення договірних зобов'язань відповідачем, яке полягало у незабезпеченні ним належних умов зберігання, що спричинило погіршення якості зерна, позивач посилається на лист відповідача від 08.12.2005 р., акти відібрання зразків від 11.11.05 р., 14.11.05 р., 15.11.05 р., узагальнену відомість атестованої виробничо-технологічної лабораторії ЗАТ "Донецький комбінат хлібопродуктів N 1", розпорядження на підробку зараженої відповідачем пшениці від 16.11.05 р., відповідь відповідача на претензію N 194 від 26.12.05 р., лист відповідача від 25.01.2006 р. N 8, посвідчення Державної хлібної інспекції Донецької області NN 3054, 3055, 3056, товарно-транспортні накладні на загальну вагу 310,260 тн, лист державної хлібної інспекції Донецької області N 01-6/54 від 05.12.05 р., акт ЗАТ "Донецький комбінат хлібопродуктів N 1".

Натомість судом з'ясовано статус елеватора як професійного зберігача та надання ним послуг, пов'язаних зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності, виконання елеватором технічних умов зберігання зерна та зазначено, що відповідачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують належне виконання ним умов договору зберігання (витяги з журналів за період з липня до грудня 2005 року про додержання умов Технічного регламенту зернового складу), а також відсутність претензій зі сторони поклажедавця щодо якості переданих зернових культур у термін, визначений пунктом 2 частини 3 статті 959 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

Задовольняючи частково зустрічний позов, суд керувався умовами договору щодо розміру, порядку та строків здійснення розрахунків за договором зберігання, виставленими до сплати рахунками за зберігання.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 р. (судді: Геза Т.Д. - головуючий, Акулова Н.В., Діброва Г.І.) рішення суду першої інстанції скасовано; задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія"; з відповідача на користь позивача стягнуто збитки у сумі 116289 грн. та 1945,89 грн. судових витрат; у задоволенні вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Підставою для скасування рішення місцевого господарського суду апеляційна інстанція визначила неповне з'ясування ним обставин, що мають значення для справи.

Задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність висновків місцевого суду про виникнення між сторонами правовідносин на підставі договору зберігання, оскільки такий договір є неукладеним в силу відмітки про підписання його з протоколом розбіжностей, що свідчить про недосягнення сторонами згоди по всім істотним умовам договору, а також про порушення порядку бухгалтерського обліку на підприємстві відповідача, про що свідчить відвантаження позивачу зі зберігання за даним товарно-транспортних накладних пшениці третього класу, в той час, коли у картках аналізу відвантаженого зерна зафіксовано якісні показники, що відповідають четвертому класу.

Відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог ґрунтується на відсутності порушеного права Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кальчицький елеватор на момент звернення зі зустрічним позовом з огляду на строк направлення відповідних рахунків.

Не погоджуючись з постановою, до Вищого господарського суду України звернувся відповідач - дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" Кальчицький елеватор з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін; вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясував істотні обставини справи. Зокрема, скаржник вважає, що судом при визначення договору зберігання неукладеним порушено приписи статей 638, 640, 957 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), статті 26 Закону України "Про зерно та про ринок зерна в Україні" ( 37-15 ), статті 10 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" ( 2286-15 ), також судом не застосовано частину 3 статті 959 Цивільного кодексу України, що передбачає порядок пред'явлення претензій щодо якості товару, поверненого за договором зберігання поклажедавцю, задоволено позовні вимоги про стягнення збитків за відсутності доказів у підтвердження їх розміру.

Позивач письмовий відзив по суті касаційної скарги не надіслав, усно в судовому засіданні заперечив проти доводів скаржника з мотивів відповідності постанови апеляційного господарського суду обставинам справи та нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні від 12.06.2007 р. в присутності представників сторін оголошувалась перерва до 19.07.2007 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є правові підстави виникнення взаємних прав та обов'язків сторін, в зв'язку з передачею товару на зберігання, ступінь та належність їх виконання сторонами.

Керуючись приписами статей 638-640 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), статті 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ), судова колегія вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про неукладеність договору зберігання від 02.09.05 р. N 35 зумовлено неправильним застосуванням вказаних вище норм. Так, наявність протоколу розбіжностей до договору свідчить про недосягнення сторонами згоди по умовам договору, відповідно до викладеного у протоколі. Водночас сам по собі напис про складання протоколу розбіжностей до договору за відсутності дій сторони по його складанню, визначенню умов, з якими не погодилась сторона, надсиланню іншій стороні, не доводить недосягнення сторонами згоди за істотними умовами договору за наявності належним чином підписаного сторонами примірника договору та дій по його виконанню.

Направляючи справу на новий розгляд, судова колегія звернула увагу судів попередніх інстанцій на недослідженість вказаної обставини; розглядаючи справу повторно, відтак місцевий господарський суд з'ясував, що сторонами не пропонувалось будь-яких інших умов, відмінних від зазначених у договорі зберігання від 02.09.05 р., в зв'язку з чим дійшов правомірного висновку, що правовідносини сторін ґрунтуються на вищевказаному договорі.

Водночас судова колегія вважає, що помилкове визначення апеляційною інстанцією підстав, з яких виникли права та обов'язки сторін, не вплинуло на правомірність висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних збитків.

Приймаючи на зберігання товар, визначений родовими ознаками, зберігач має право знеособити його тільки за згодою поклажедавця (стаття 941 ЦК) ( 435-15 ). З цією статтею кореспондується обов'язок зберігача повернути поклажедавцю річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

У разі втрати, нестачі або пошкодження речі професійний зберігач відповідає, якщо не доведе, що існують обставини, що звільняють його від відповідальності, а саме: втрата чи пошкодження речі стались внаслідок дії непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав та не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що передане на зберігання відповідачу, як професійному зберігачу, зерно, повернуто позивачу з погіршенням його якості, підстави, що звільняють відповідача від відповідальності відповідно до приписів статті 950 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), відповідачем не доведено.

Враховуючи, що зберігання зерна пшениці відповідачем призвело до зниження класу пшениці, тобто, зниження її вартості, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову в сумі, на яку знизилась вартість пшениці.

Доводи касаційної скарги, що апеляційною інстанцією не прийнято до уваги положення частини 3 статті 959 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) не є підставою для скасування постанови апеляційного суду, оскільки приписи вказаної статті не можуть обмежувати строки звернення за захистом порушеного права, а означають строки фіксації неналежного виконання зберігачем своїх зобов'язань; апеляційним судом встановлено, що неналежна якість зерна пшениці була належним чином зафіксована при повернені зерна поклажедавцю.

Розглядаючи зустрічний позов, суд першої інстанції, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кальчицький елеватор 16336,58 грн. заборгованості за послуги по зберіганню зерна, визначивши належну до стягнення суму за виставленими до оплати рахунками-фактурами від 07.11.05 р. та від 24.11.05 р., щодо яких наявні належні докази вручення їх іншій стороні, що є моментом виникнення обов'язку по їх оплаті.

Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що, виходячи з дати пред'явлення поклажедавцеві рахунків за зберігання та строку звернення із зустрічним позовом, строк оплати наданих послуг зі зберігання на момент звернення із зустрічним позовом ще не настав, тобто, відсутнє порушене право Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кальчицький елеватор. Доводів у спростування висновків апеляційної інстанції в цій частині відповідачем не наведено.

Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) дійшов законних та обґрунтованих висновків про задоволення позову, з урахуванням викладеного у цій постанові.

Доводи касаційної скарги спростовуються вище викладеним та виходять за межі повноважень, наданих касаційній інстанції, оскільки ґрунтуються на оцінці обставин справи апеляційним судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права; підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кальчицький елеватор залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 р. у справі N 11/18 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий Т.Дроботова

Судді Н.Волковицька Л.Рогач