ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
03.07.2007

Справа N 2-24/8699.1-2006

Про стягнення штрафу

(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.09.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Овечкіна В.Е.

суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.

за участю представників:

позивача - Миронюк К.Г.

відповідача - Красильникова В.З.

третіх осіб - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Керченський морський торговельний порт" (надалі - ДП "Керченський МТП")

на постанову від 06.03.2007 Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі N 2-24/8699.1-2006

за позовом ДП "Дельта - лоцман"

до ДП "Керченський МТП"

(треті особи - ПП "Морське агентство ФАМ", ПП "ФАМ Балкерс")

про стягнення 25171,61 дол. США боргу та 1118,42 дол. США штрафу - встановив:

Рішенням господарського суду АР Крим від 27.11.2006 (суддя Колосова Г.Г.) в позові відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 (судді: Плут В.М., Горошко Н.П., Гонтарь В.І.) рішення скасовано, позов задоволено - на підставі ст. 618 ЦК України ( 435-15 ) постановлено стягнути з відповідача 25171,61 дол. США боргу за надані позивачем судновласникам послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден та 1118,42 дол. США штрафу за прострочення виконання зобов'язання.

ДП "Керченський МТП" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення й невірне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 6, 13, 14, 618, 1000 ЦК України ( 435-15 ), ст.ст. 193, 295 ГК України ( 436-15 ).

Зокрема, відповідач вважає, що саме лоцманською квитанцією, а не договором між Позивачем та Відповідачем, підтверджується факт надання послуг (тобто це є акт наданих і прийнятих послуг) і тільки цей документ є підставою для розрахунків. Таким чином, відповідач, вказуючи в заявках судновласника, зазначав особу, від імені якої він виступає і саме цій особі позивач надавав послуги.

Згідно з п. 2.2.4, 4.2, 5.4 договору від 01.03.05 N 29-05, Агент (відповідач) зобов'язаний перераховувати кошти, отримані від судновласника на підставі рахунків, підтверджених лоцманськими квитанціями, в межах перерахованих судновласником коштів; агент несе відповідальність за повноту та своєчасність оплати наданих послуг у межах наданих йому коштів Судновласником.

Але, суд апеляційної інстанції прийняв постанову без урахування цих обставин. Агент (субагент) не може приймати послуги позивача, оскільки лоцманські послуги згідно з ст.ст. 92, 94, 95, 97, 101-105, 113, 115 КТМ України ( 176/95-ВР ) споживає капітан, отже, і сплачувати лоцманські збори агент повинен тільки за розпорядженням судновласника, тобто в межах повноважень визначених п. 4.2 договору. Сплата будь-яких коштів без згоди судновласника, а тим більше, якщо судновласник заперечує, є перевищенням повноважень морського агента.

Господарським судом АР Крим встановлено, що відповідач діяв за дорученням третіх осіб у справі. Саме ці треті особи здійснювали перерахування відповідачу коштів для оплати за послуги позивача. І саме вони за умовами договору між позивачем та відповідачем виступають судновласниками.

Доказами того, що судновласниками не в повному обсязі були перераховані відповідачу кошти, скаржник вважає рішення та постанови господарських судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій по справах N 10/279 та N 11/378.

На думку відповідача, у справі N 10/279 розглядались ті самі судна, суднопроходи по каналу, заборгованість, послуги, рахунки ПД "Дельта-лоцман", що і розглядаються в цій справі. Як зазначено в постанові Вищого господарського суду від 31.08.2006 по справі N 10/279, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що спірні послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден є такими, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів та пов'язані з перевезенням таких вантажів, тому підлягають звільненню від нарахування податку на додану вартість за ставкою 20%. Тому порту відмовлено у стягненні ПДВ на лоцманські послуги та послуги по регулюванню руху суден.

У справі N 11/378 між портом та ФАМ Балкерс господарським судом Донецької області, Донецьким апеляційним господарським судом розглядались ті самі судна, суднопроходи по каналу, заборгованість, послуги, рахунки ПД "Дельта-лоцман", що і розглядаються в цій справі. І так само рішеннями судів встановлено, що на підставі п. 5.15 ст. 5 та п. 6.2.4 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) послуги лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден, що були надані ПП "Дельталоцман", звільняються від оподаткування.

Ці рішення і постанови господарських судів були предметом розгляду у судовому засіданні господарського суду АР Крим і покладені в основу рішення господарського суду АРК від 27.11.06 р. по справі N 2-24/8699.1-2006, але повністю проігноровані апеляційною інстанцією.

Застосовуючи ст. 618 ЦК України ( 435-15 ) до спірних правовідносин апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що "за неналежне виконання зобов'язання контрагентами боржника (генеральним агентом, судновласником тощо) відповідальність у будь-якому разі несе боржник-відповідач".

Вказану норму суд застосував неправильно, оскільки в ст. 618 ЦК України ( 435-15 ) зазначено, що боржник відповідає за порушення виконання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Така відповідальність встановлена як законом, так і договором між сторонами.

В рішенні суду від 27.11.06, відповідно до вказівок наданих Вищим господарським судом в постанові від 14.03.06, було досліджено питання комерційного представництва і зроблено висновок, що відповідач за умовами договору N 29-05 від 01.03.05 р. діяв як комерційний представник відповідно до ст. 295 ГК України ( 436-15 ) за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Пунктом 2 ст. 305 ЦК України ( 435-15 ) зазначено, що у частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними в цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення ЦК України, якими регулюється відносини доручення. У пункті 1 ст. 1000 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Цією нормою закону встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (судновласника за договором) за порушення виконання зобов'язань відносно сплати за надані послуги.

Пунктом 5.4 договору також передбачено, що "Агент" несе відповідальність перед "Підприємством" за повноту та своєчасність оплати наданих послуг у межах наданих йому судновласником коштів.

Саме таке обмеження відповідальності відповідача встановлено у п. 5.4 договору N 29-05 від 01.03.2005 - "Агент несе відповідальність перед "Підприємством" за повноту та своєчасність оплати наданих послуг у межах наданих йому коштів судновласником".

У діях відповідача не вбачається умислу або необережності. Навпаки, відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань, позивач був попереджений про відмову судновласників сплачувати ПДВ, відповідач звернувся з претензіями та позовами до Генеральних агентів, в задоволенні яких було відмовлено.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін рішення від 27.11.2006 з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що:

Спір між сторонами у договорі N 29-05 від 01.03.2005 року виник з приводу оплати наданих послуг з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден, правомірності стягнення суми заборгованості з особи, яка виступила як агент за вказаним договором N 29-05, а також правомірності нарахування податку на додану вартість на послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден. Судом встановлено, що відповідач набував права і обов'язки не для себе, а для третіх осіб, в інтересах яких він діяв, як морський агент. Дійшовши до висновку, що вимоги про стягнення податку на додану вартість з порту суперечать нормам Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та Закону України "Про транзит вантажів" ( 1172-14 ) господарський суд АР Крим відмовив у задоволенні заявлених вимог.

Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Відповідно до частини 3 статті 295 Господарського кодексу України ( 436-15 ), не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

Укладення юридичною особою від свого імені договору з лоцманською службою не суперечить чинному законодавству, навіть якщо така особа визначила себе як агента, при тому, що по суті агентом не являється.

Зміст договору N 29-05 від 01.03.2005 дозволяє зробити висновок про те, що ДП "Керченський морський торговельний порт" уклало договір від власного імені.

Апеляційний суд дійшов до висновку, що у даному випадку має місце вільне волевиявлення сторін, тобто коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству - частина 4 статті 179 Господарського кодексу України ( 436-15 ).

Статтею 6 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством, але не суперечить йому.

За таких обставин, наслідки невиконання умов укладеного договору виникають саме для відповідача - державного підприємства "Керченський морський торговельний порт".

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 2.2.4 Договору N 29-05 від 01.03.2005 року встановлено, що "Агент" - відповідач перераховує кошти, отримані від Судновласника, відповідно до рахунків, які виставлені "Підприємством" - позивачем, у терміни, визначені Договором.

Згідно із статтею 618 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) боржник відповідає за порушення виконання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором, або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Таким чином, за неналежне виконання зобов'язання контрагентами боржника (генеральним агентом, судновласником, тощо) відповідальність у будь-якому разі несе боржник-відповідач.

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), можуть встановлюватись і змінюватись ставки, порядок та пільги по сплаті податку на додану вартість при справлянні портових зборів, інших зборів і плат із суден у закордонному плаванні.

Так, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 ( 2505-15 ), було внесено зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), згідно з якими до змісту закону було виключено пункт 6.2.2., яким за нульовою ставкою оподатковувались операції з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Відповідно до нової редакції Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), об'єкт оподаткування податком на додану вартість визначений новою редакцією підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Зокрема, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Водночас, згідно з пунктом 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), місцем поставки послуг є місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 03.06.2005 N 2642-IV, який вступив в силу 30.06.2005 року, доповнено зміст статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) пунктом 5.16 щодо звільнення від оподаткування операцій з поставки послуг, що надаються іноземним суднам та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

До портових зборів статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) віднесено такі види цільових зборів: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.

У відповідності до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів справляється лоцманський збір. Із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір згідно зі статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства України. Порядок та розмір лоцманських зборів та зборів за користування послугами служби регулювання руху суден затверджений наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 N 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за N 374/1399 від 24.07.1996).

Лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден збори не віднесені Кодексом торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) до портових зборів, а тому, операції з поставки таких послуг є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Колегія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом укладеного між сторонами договору від 01.03.2005 N 29-05 є надання позивачем суднам, які знаходяться під субагентським обслуговуванням відповідача, послуг з лоцманського проведення та регулювання руху суден згідно з заявками відповідача.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що споживачем послуг "Підприємства" (позивача у справі) є "судновласник", від імені та за дорученням якого діє "агент" (відповідач у справі). Тобто послуги надавались судновласникам (споживачам послуг), про що свідчать заявки на прохід суден, лоцманські квитанції, рахунки та квитанції позивача (а.с.59-113, т.1), а не відповідачу.

Згідно з п. 2.2.4 договору від 01.03.2005 N 29-05 "агент" (відповідач) зобов'язаний перераховувати кошти, отримані від судновласника, відповідно до рахунків, які виставлені підприємством, у терміни, визначені цим договором.

Згідно з п. 4.2 договору, оплата проводиться "агентом" відповідно до рахунків, що виставляються "підприємством" (позивачем) і які підтверджені лоцманськими квитанціями та квитанціями СРРС, в межах перерахованих судновласником коштів.

Згідно з п. 5.4 договору "агент" несе відповідальність перед "підприємством" за повноту та своєчасність оплати наданих послуг у межах наданих йому судновласником коштів.

Таким чином перерахування агенту (відповідачу) грошових коштів судновласником є передумовою подальшої оплати агентом послуг, які надаються позивачем для судновласника, а не для порту.

Зазначені положення договору N 29-05 відповідають вимогам ст. 295 Господарського кодексу України ( 436-15 ) згідно якої комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Вищенаведеними умовами договору повністю спростовуються вміщені в оскаржуваній постанові висновки суду про те, що відповідно до ч. 3 ст. 295 ГК України ( 436-15 ), ст.ст. 237, 618 ЦК України ( 435-15 ) ДП "Керченський морський торговельний порт" уклало договір від 01.03.2005 N 29-05 від власного імені та в будь-якому разі повинно відповідати за неналежне виконання зобов'язання іншими особами - судновласниками (споживачами наданих послуг). Судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних відносин норму ст. 618 ЦК України, якою передбачено відповідальність боржника за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця. Адже, в даному випадку вбачається дія договірного застереження, передбаченого п. 5.4 договору від 01.03.2005 N 29-05, згідно якого відповідальність агента (відповідача) обмежена розміром коштів, наданих (перерахованих) судновласником, в інтересах, від імені та за рахунок якого діє агент.

Окрім того, визначивши невідповідність умов укладеного між сторонами договору від 01.03.2005 N 29-05 умовам угоди комерційного представництва (агентської угоди), передбаченим ст. 295 ГК України ( 436-15 ), апеляційний господарський суд в порушення вимог ч. 3 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) фактично розглянув позовну вимогу про визнання цього договору недійсним, що не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання. Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В розрізі застосування вимог ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) судом також встановлено, що рішеннями господарського суду АР Крим у справах N 10/279 та N 11/378, які набрали законної сили, відмовлено ДП "Керченський морський торговельний порт" в позовах до генеральних агентів (третіх осіб у справі N 2-24/8699.1-2006) з тих мотивів, що спірні послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден є такими, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів та пов'язані з перевезенням (переміщенням) таких вантажів, а тому відповідно до п. 5.15 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) підлягають звільненню від нарахування податку на додану вартість за ставкою 20%. Нарахування позивачем податку на додану вартість за надані судновласникам послуги лоцманського проведення та регулювання руху суден суперечить вимогам Законів України "Про податок на додану вартість" та "Про транзит вантажів" ( 1172-14 ).

Наведене свідчить про вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань. Зокрема, позивач був попереджений про відмову судновласників сплачувати ПДВ, який є предметом спору, в ціні наданих позивачем послуг.

При прийнятті рішення судом враховано, що за період з 01.04.2005 р. по 22.06.2005 р. позивач надавав послуги з лоцманського проведення та регулювання руху відповідно до умов агентської угоди N 29-05 від 01.03.2005.

Спірну заборгованість за договором N 29-05 від 01.03.2005 у сумі 25172,61 дол. США становить саме ПДВ, нарахований за вищевказаний період та несплачений на рахунок відповідача судновласником через посередництво його генерального агента - ПП "Морське агентство ФАМ", і ці обставини підтверджуються актами звірки (а.с.148-150, том 2) та не заперечуються позивачем, яким суму ПДВ включено до складу вартості наданих послуг.

По Керч-Єнікальскому каналі пройшли судна, під іноземним прапором, щодо яких треті особи були агентами, а порт субагентом, та надходили до порту Маріуполь під вантажні операції, були завантажені та перевезені транзитні вантажі, що підтверджено лоцманськими квитанціями, коносаментами тощо.

Відповідачем було здійснено організацію лоцманських проведень і послуг ЦРРС у Керченській протоці для суден агентів (третіх осіб), які виконують транзитний прохід через КЄК, що підтверджено лоцманськими квитанціями.

Статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) встановлені види цільових портових зборів та зазначено, що інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Згідно частини 1 статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Наказом Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року N 214 (із змінами) затверджені Збори і плати за послуги, що надаються судам у морських торговельних портах України та встановлено лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовий збір, плата за роботу буксирів при швартових операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги.

Нарахування позивачем зборів та плат за спірні послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден здійснено у відповідності до затверджених ставок, зборів та плат, з нарахуванням на вартість цих послуг податку на додану вартість за ставкою 20%.

Судом першої інстанції встановлено, що лоцманські квитанції, коносаменти на перевезення вантажу морським транспортом, доручення на відвантаження транзитних вантажів з відмітками митниць свідчать, що зазначені послуги було здійснено при перевезенні транзитного вантажу.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України "Про транзит вантажів" ( 1172-14 ) транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Згідно частини 6 статті 1 Закону України "Про транзит вантажів" ( 1172-14 ) учасники транзиту - це вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Таким чином, оскільки відповідач та треті особи відносяться до учасників транзиту, а надані позивачем послуги сприяли переміщенню зазначеного вантажу транзитом до кінцевого місця споживання за межами території України, то надані послуги є такими, що були безпосередньо пов'язані з транзитним вантажем.

Згідно частини 3 п.п. 6.2.4 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 5.15 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) передбачено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден є такими, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів та пов'язаними з перевезенням (переміщенням) таких вантажів, тому підлягають звільненню від нарахування податку на додану вартість за ставкою 20%.

Наведеним спростовується помилкове застосування апеляційним судом до спірних відносин п. 5.16 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (в редакції Закону України від 03.06.2005 N 2642-IV, який набрав чинності з 30.06.2005 року), згідно якого звільняються від оподаткування операції з поставки послуг, що надаються іноземним суднам та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами. Адже, лоцманський збір та збір за регулювання руху суден хоча і не відносяться Кодексом торговельного мореплавства України до портових зборів, проте, як встановлено вище, пов'язані зі здійсненням операцій з поставки транзитних послуг, які звільняються від оподаткування згідно з п. 5.15 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість". Окрім того, предметом спору є сума коштів, нарахована позивачем за період з 01.04.2005 р. по 22.06.2005 р., а тому п. 5.16 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону України від 03.06.2005 N 2642-IV) не має зворотної дії до спірних відносин.

Таким чином, нарахування позивачем податку на додану вартість за надані позивачем послуги лоцманського проведення та регулювання руху суден суперечить вимогам Законів України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та "Про транзит вантажів" ( 1172-14 ).

Зважаючи на те, що підставою скасування рішення від 27.11.2006 судом апеляційної інстанції стало помилкове застосування останнім положень 237, 243, 614, 617, 618 ЦК України ( 435-15 ), ст. 295 ГК України ( 436-15 ), ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та норм Закону України "Про транзит вантажів" ( 1172-14 ), а встановлені судом першої інстанції обставини відсутності правових підстав для включення позивачем податку на додану вартість (спірної суми коштів) в ціну наданих судновласникам послуг з лоцманського проведення та регулювання руху суден не спростовано апеляційним господарським судом, то первісне рішення про відмову в позові є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.

Отже, касаційна інстанція вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП "Керченський морський торговельний порт" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 у справі N 2-24/8699.1-2006 скасувати, а рішення господарського суду АР Крим від 27.11.2006 у даній справі залишити без змін.

Витрати ДП "Керченський морський торговельний порт" по сплаті держмита за подання касаційної скарги покласти на позивача.

Доручити господарському суду АР Крим видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді Є.Чернов

В.Цвігун