Наказ : Про затвердження Правил сертифікації типу авіаційної техніки (розділи A, B, C, D, E частини 21 Авіаційних правил України "Процедури сертифікації авіаційної техніки")

Документ втратив чиннiсть!

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

НАКАЗ
N 611 від 03.11.2000
м. Київ

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
28 грудня 2000 р. за N 959/5180

(Наказ втратив чинність з 01.03.2015 р. на підставі Наказу
Міністерства інфраструктури України
N 27 від 17.01.2014)

Про затвердження Правил сертифікації типу авіаційної
техніки (розділи A, B, C, D, E частини 21 Авіаційних
правил України "Процедури сертифікації авіаційної
техніки")

( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
транспорту
N 495 від 14.06.2004

Наказом
Міністерства транспорту та зв'язку
N 1097 від 03.12.2007

Наказом
Міністерства інфраструктури
N 343 від 05.09.2011 )

У відповідності із статтею 7 Повітряного кодексу України ( 3167-12 ) та постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.97 N 1095 "Про сертифікацію авіаційної техніки і її компонентів", з метою удосконалення національної системи сертифікації авіаційної техніки наказую:

1. Затвердити Правила сертифікації типу авіаційної техніки (розділи A, B, C, D, E частини 21 Авіаційних правил України "Процедури сертифікації авіаційної техніки") - додаються.

2. Державному департаменту авіаційного транспорту (Шкатюк А.Г.):

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

2.2. Довести зазначені Авіаційні правила до відома структурних підрозділів Державного департаменту авіаційного транспорту, підприємств, організацій, установ, що виконують розробку, виробництво, експлуатацію, технічне обслуговування, ремонт та модифікацію зразків авіаційної техніки.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Демиденка А.Ф.

Міністр Л.М.Костюченко

Затверджено
Наказ Міністерства
транспорту України
03.11.2000 N 611

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
28 грудня 2000 р. за N 959/5180

Правила сертифікації типу авіаційної техніки

( У тексті Правил слова "Державний департамент авіаційного
транспорту" замінено словами "Державна авіаційна
адміністрація"; слова "Міністерство транспорту України"
замінено словами "Міністерство транспорту та зв'язку
України"; слово "Укравіатранс" замінено відповідно
словом "Державіаадміністрація" у відповідних відмінках
згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку
N 1097 від 03.12.2007 )

( У тексті Правил слова "Державна авіаційна адміністрація"
та "Державіаадміністрація" у всіх відмінках замінено
словами "Державна авіаційна служба" та "Державіаслужба
України" у відповідних відмінках згідно з Наказом
Міністерства інфраструктури N 343 від
05.09.2011 )

Авіаційні правила України

Частина 21

Процедури сертифікації авіаційної техніки

Розділи A, B, C, D, E

Розділ A. Визначення і загальні положення

Глава 1. Визначення

1.1. Міждержавний Авіаційний Комітет (МАК) - постійно діючий виконавчий орган, утворений незалежними державами (державами-учасницями), уповноважений ними здійснювати, у межах своєї компетенції, реалізацію Угоди про цивільну авіацію і про використання повітряного простору, а також роботу Ради з авіації та використання повітряного простору, що спрямована на забезпечення безпеки польотів повітряних суден.

МАК взаємодіє з Державною авіаційною службою України в галузі нормування льотної придатності і процедур сертифікації авіаційної техніки відповідно до делегованих МАК функцій та угод між ними. ( Абзац 2 пункту 1.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства інфраструктури N 343 від 05.09.2011 )

1.2. Авіаційний регістр МАК (Авіарегістр) - компетентний орган МАК, що здійснює діяльність у галузі льотної придатності і процедур сертифікації повітряних суден, їхніх компонентів, виробництва авіаційної техніки, придатності міжнародних і категорійних аеродромів і їхнього устаткування до експлуатації, охорони навколишнього середовища від впливу авіації з видачею відповідних сертифікатів, свідоцтв і еквівалентних їм документів, а також здійснює сертифікацію організацій, що розробляють авіаційну техніку, акредитацію організацій (центрів), що виконують сертифікаційні роботи, та уповноважених Авіарегістром представників і експертів (експертів-аудиторів).

( Пункт 1.3 виключено на підставі Наказу Міністерства інфраструктури N 343 від 05.09.2011 )

1.3. Авіаційні правила - звід процедур, правил, норм і стандартів, виконання яких є обов'язковою умовою забезпечення безпеки польотів і охорони навколишнього середовища від впливу авіації. Авіаційні правила вводяться в дію у встановленому порядку.

1.4. Норми льотної придатності (НЛП) - частина Авіаційних правил, що містить вимоги до конструкції, параметрів і льотних якостей повітряних суден і їхніх компонентів, спрямовані на забезпечення безпеки польотів.

1.5. Авіаційна техніка - щодо цих Правил під авіаційною технікою розуміють повітряне судно (ПС) і його компоненти.

1.6. Зразок авіаційної техніки - за цими Правилами зразком авіаційної техніки є тип повітряного судна, тип авіаційного маршового двигуна, тип повітряного гвинта і тип допоміжного двигуна.

1.7. Розробник - організація, підприємство або інша юридична особа, що здійснює розробку авіаційної техніки.

1.8. Сертифікат Розробника - документ, що видається Державіаслужбою організації, яка визнана Державіаслужбою Розробником зразків авіаційної техніки.

1.9. Виробник - підприємство або інша юридична особа, що здійснює виробництво авіаційної техніки.

1.10. Незалежна інспекція - інспекція, що здійснює контрольні функції у Розробника та Виробника, уповноважена Державіаслужбою і в межах своєї компетенції приймає рішення, не залежні від рішень та поглядів організацій та підприємств, які вона контролює.

1.11. Експлуатант - підприємство або інша юридична особа, що здійснює експлуатацію повітряних суден і має сертифікат, виданий Державіаслужбою.

1.12. Сертифікаційний центр - організація, що виконує сертифікаційні роботи і має на те відповідні повноваження Державіаслужби.

1.13. Сертифікація - установлення відповідності авіаційної техніки вимогам до льотної придатності й охорони навколишнього середовища.

1.14. Сертифікат типу - документ, що видається Державіаслужбою і засвідчує відповідність зразка авіаційної техніки вимогам Сертифікаційного базису.

1.15. Нова редакція Сертифіката типу - документ, що видається Державіаслужбою Утримувачу Сертифіката типу і засвідчує відповідність сертифікованого зразка авіаційної техніки з головною, акустичною або емісійною зміною, яка внесена до цієї типової конструкції, до розповсюджених на нього вимог до льотної придатності та охорони навколишнього середовища.

1.16. Заявка на видачу Сертифіката типу - заявка будь-якої юридичної особи (Заявника), подана ним до Державіаслужби для одержання Сертифіката типу на зразок авіаційної техніки.

1.17. Заявник - Розробник, що подав в Державіаслужбу заявку на одержання Сертифіката типу на авіаційну техніку, яку він створює або створив.

1.18. Утримувач Сертифіката типу - Заявник, що одержав від Державіаслужби Сертифікат типу на зразок авіаційної техніки.

1.19. Сертифікаційний базис - комплекс вимог до льотної придатності й охорони навколишнього середовища, що поширені на даний зразок авіаційної техніки.

1.20. Кваліфікаційний базис - комплекс вимог до льотної придатності, що поширені на даний тип комплектувального виробу.

1.21. Типова конструкція - конструкція зразка авіаційної техніки (включаючи його льотні характеристики й експлуатаційні обмеження), відповідність якої вимогам Сертифікаційного базису встановлюється за результатами сертифікації зразка.

1.22. Доказова документація (ДД) - документація, що містить результати перевірок, випробувань й оцінок льотної придатності зразка авіаційної техніки й установлює його відповідність вимогам Сертифікаційного базису.

1.23. Експлуатаційна документація (ЕД) - документація, що регламентує льотну й технічну експлуатацію зразка, включаючи його технічне обслуговування, і містить експлуатаційні обмеження, процедури і рекомендації.

1.24. Технічні умови на приймання і постачання зразка (ТУ) - документ, що містить інформацію про типову конструкцію, параметри і характеристики екземпляра авіаційної техніки, що виготовляється серійно, які підлягають контролю й оцінці при прийманні екземпляра як готової продукції і встановленні його відповідності типовій конструкції, зазначеній у Сертифікаті типу зразка.

1.25. Сертифікат льотної придатності - документ, що засвідчує відповідність екземпляра повітряного судна типовій конструкції, зазначеній у Сертифікаті типу зразка, і є необхідною умовою допуску до льотної експлуатації цього екземпляра ПС з установленими для нього обмеженнями.

1.26. Свідоцтво про придатність виробу - документ, що засвідчує відповідність типу комплектувального виробу вимогам кваліфікаційного базису.

1.27. Модифікація - будь-яка головна, другорядна, акустична або емісійна зміна типової конструкції зразка авіаційної техніки, що стосується його льотної придатності або зачіпає його характеристики, які впливають на навколишнє середовище.

1.28. Головна зміна - така зміна типової конструкції зразка, що істотно впливає на його льотну придатність.

1.29. Другорядна зміна - така зміна типової конструкції зразка, що несуттєво впливає на його льотну придатність і не є головною зміною.

1.30. Акустична або емісійна зміна - така зміна типової конструкції зразка, що впливає на рівень шуму на місцевості або емісію і вимагає додаткової сертифікації на відповідність вимогам до охорони навколишнього середовища.

1.31. Спеціальні вимоги держави-імпортера - документ, що встановлює додаткові технічні умови, адміністративні й інші положення, виконання яких вважається державою-імпортером достатнім для визнання Експортного сертифіката льотної придатності або Експортного схвалення.

1.32. Кваліфікація комплектувальних виробів - сертифікація цих виробів окремо від ПС і його компонентів з метою одержання Свідоцтва про відповідність або Схвального листа Державіаслужбі.

Глава 2. Загальні положення

2.1. Зміст Правил сертифікації

2.1.1. У цих Правилах викладаються:

а) процедури, виконання яких необхідне для видачі документів, що засвідчують льотну придатність авіаційної техніки;

б) процедури, що встановлюють взаємовідносини організацій, що беруть участь у сертифікації авіаційної техніки.

2.1.2. Правила ідентичні правилам сертифікації, що чинні в державах - учасницях Мінської угоди про цивільну авіацію і про використання повітряного простору, у частині технічного змісту. Перелік відмін у процедурах сертифікації наведений у додатку 1.

2.2. Дія Правил сертифікації

2.2.1. Ці Правила є обов'язковими для юридичних і фізичних осіб, що створюють і експлуатують цивільні повітряні судна та їхні компоненти.

2.2.2. Ці Правила не скасовують дію виданих у встановленому порядку документів, що засвідчують льотну придатність повітряних суден та їхніх компонентів, які були допущені до експлуатації в цивільній авіації України до дати введення в дію цих Правил.

2.3. Застосування і тлумачення Авіаційних правил

2.3.1. Однаковість застосування та однозначне тлумачення вимог до зразка авіаційної техніки, включених до його Сертифікаційного базису, є необхідною умовою забезпечення його сертифікації.

2.3.2. Остаточне рішення щодо розбіжностей у тлумаченні цих Правил сертифікації, інших Авіаційних правил, уведених у дію у встановленому порядку в Україні, і Сертифікаційних базисів приймає Державіаслужба.

2.4. Відступи від вимог до льотної придатності

2.4.1. Відступи від вимог до льотної придатності зразка, включених у його Сертифікаційний базис, можуть визнаватися Державіаслужбою прийнятними, якщо ці відступи компенсуються заходами, що забезпечують рівень льотної придатності, еквівалентний рівню, установленому діючими Авіаційними правилами (нормами льотної придатності).

2.5. Сертифікаційні роботи

2.5.1. Відповідність зразка авіаційної техніки і його компонентів вимогам Сертифікаційного базису встановлюється на підставі результатів сертифікаційних робіт: розрахунків, моделювання, аналізу досвіду експлуатації зразка або його прототипів і сертифікаційних (лабораторних, стендових, наземних і льотних) випробувань зразка.

2.5.2. Сертифікаційні роботи проводяться відповідно до діючих методів визначення відповідності або методами, що розроблені організаціями і підприємствами, які проводять сертифікаційні роботи. Зазначені методи підлягають схваленню Державіаслужбою і включаються до програм сертифікаційних робіт.

2.5.3. Сертифікаційні роботи проводяться під керівництвом і контролем Державіааслужби. Державіаслужба має право припиняти перехід до наступного етапу сертифікації, якщо не досягнуто мети попереднього етапу.

2.5.4. Остаточне рішення про відповідність зразка авіаційної техніки вимогам до льотної придатності й охорони навколишнього середовища приймає Державіаслужба. Державіаслужба може зажадати від учасників сертифікаційних робіт надання йому будь-яких матеріалів, що підтверджують відповідність авіаційної техніки вимогам Сертифікаційного (кваліфікаційного) базису і необхідні для прийняття зазначеного рішення.

2.5.5. Якщо тип авіаційної техніки створюється за державним замовленням (фінансування з коштів державного бюджету), то порядок взаємодії Державіаслужби з Державним комітетом промислової політики України на етапі макета і в процесі сертифікаційних робіт визначається спільним рішенням Держпромполітики та Державіаслужби.

2.5.6. Заявник є юридичною особою, відповідальною за проведення сертифікаційних робіт на типі авіаційної техніки, у порядку, що встановлений цими Правилами, а також - за відповідність типу вимогам Сертифікаційного базису до закінчення експлуатації типу.

2.6. Етапи сертифікації зразка авіаційної техніки

2.6.1. Щодо новостворюваних зразків авіаційної техніки призначається така послідовність основних етапів сертифікації:

а) подача заявки до Державіаслужби на одержання Сертифіката типу;

б) розробка Сертифікаційного базису зразка і затвердження його Державіаслужбою;

в) проведення етапу макета зразка разом із його компонентами;

г) сертифікаційні заводські випробування зразка (СЗВ) - етап Заявника;

ґ) сертифікаційні контрольні випробування зразка (СКВ) - етап Державіаслужби;

д) аналіз результатів сертифікації, прийняття рішення і видача Державіаслужбою Сертифіката типу на зразок.

2.6.2. В окремих випадках (для категорії дуже легких ПС, аеростатів або для тих зразків авіаційної техніки, які до моменту подачі заявки на одержання Сертифіката типу перебувають у серійному виробництві або експлуатації, а також в інших випадках) Державіаслужба своїм рішенням може корегувати етапи і процедури сертифікації, зберігаючи основні положення цих Правил, обсяги перевірок і випробувань цих зразків, що необхідні для встановлення їхньої відповідності вимогам до льотної придатності.

2.6.3. Визначені Державіаслужбою форми сертифікатів, свідоцтв про придатність комплектувальних виробів, таблиць відповідності, доказових і інших документів уведені в дію відповідно до чинного законодавства України.

2.7. Організації й експерти, що забезпечують сертифікацію типу авіаційної техніки

2.7.1. З метою експертної оцінки виконання процедур сертифікації, результатів робіт на етапах розробки Сертифікаційного базису зразка, кваліфікаційних вимог до комплектувального виробу, етапах макета і сертифікаційних робіт, а також для оцінки доказової та експлуатаційної документації Державіаслужба може формувати робочі групи, макетні комісії, групи експертів і інші робочі органи.

До складу зазначених робочих органів Державіаслужби включаються фахівці Державіаслужби і можуть включатися фахівці Сертифікаційних центрів, науково-дослідних, випробувальних і інших організацій за поданням керівників цих організацій. Склад робочих органів може, у разі потреби, корегуватися Державіаслужбою для кожного етапу сертифікації.

2.7.2. Сертифікаційні центри й організації, що беруть участь у сертифікаційних роботах, починаючи з проведення етапу макета типу авіаційної техніки, з оформленням відповідних матеріалів, доказової документації і висновків за результатами зазначених випробувань і перевірок, визначаються Державіаслужбою з урахуванням пропозицій Заявника.

2.8. Незалежна інспекція

2.8.1. Незалежна інспекція в організаціях Розробника і на підприємствах Виробника здійснює контроль за дотриманням процедур сертифікації, визначених цими Правилами, узгодження результатів сертифікаційних робіт, контроль якості виробництва авіаційної техніки і відповідності робочої конструкторської документації стандартам, приймання екземплярів цієї техніки як готової продукції і видачу на них сертифікатів льотної придатності або інших рівнозначних їм документів.

2.8.2. Співробітники незалежної інспекції мають статус представників Державіаслужби.

2.8.3. Стосовно цих Правил незалежною інспекцією в організації Розробника і на підприємстві Виробника є в переважній більшості випадків військове представництво, компетенція якого встановлена відповідним органом державного регулювання. В окремих випадках, беручи до уваги рівень складності конструкції й особливості створюваної авіаційної техніки, Державіаслужба може дозволити мати в організації Розробника або на підприємстві Виробника незалежну інспекцію, до складу якої не входять військові представники.

2.9. Органи з льотної придатності в організації Розробника

2.9.1. Розробник зобов'язаний мати у своїй організації службу сертифікації (структурний підрозділ), яка має Положення, затверджене Розробником, підпорядковується безпосередньо керівнику організації, координує діяльність інших служб, що реалізують вимоги до льотної придатності й охорони навколишнього середовища в конструкції і характеристиках зразка, а також контролює результати сертифікаційних робіт і візує доказову й іншу документацію, що направляється до Державіаслужби.

2.9.2. З метою підвищення ефективності і скорочення термінів сертифікації зразка Розробника рекомендується мати в своїй організації співробітників, уповноважених Державіаслужбою.

2.9.3. В організації Розробника повинна діяти незалежна інспекція.

2.9.4. Наявність в організації Розробника зразка авіаційної техніки служби сертифікації і незалежної інспекції є необхідною умовою одержання цією організацією від Державіаслужби Сертифіката Розробника зразка авіаційної техніки.

2.10. Експлуатаційна документація зразка

2.10.1. Кожен зразок сертифікується разом з його експлуатаційною документацією.

2.10.2. Експлуатаційна документація повітряного судна затверджується Заявником і вводиться в дію Державіаслужбою. Державіаслужба схвалює ЕД у частині, що передбачена Авіаційними правилами (нормами льотної придатності).

2.11. Умова допуску авіаційної техніки до сертифікаційних випробувань

2.11.1. До початку проведення сертифікаційних (наземних, льотних, стендових, кваліфікаційних) випробувань авіаційної техніки Розробник авіаційної техніки і незалежна інспекція в організації Розробника для кожного екземпляра авіаційної техніки, призначеного для проведення конкретного виду випробувань, оформляють розроблені в установленому порядку документи (формуляр, паспорт або еквівалентний їм документ), що засвідчують відповідність даного екземпляра робочій конструкторській документації (РКД).

Сертифікаційні випробування авіаційної техніки можуть бути розпочаті тільки за наявності зазначених документів.

2.11.2. Зміни конструкції екземплярів авіаційної техніки, що проходять сертифікаційні випробування, повинні супроводжуватися відповідними змінами документів, що передбачені пунктом 2.11.1.

2.12. Спільне проведення сертифікаційних робіт Державіаслужбою і Авіарегістром (АР) МАК

2.12.1. Спільні роботи Державіаслужби та Авіарегістру МАК, пов'язані із сертифікацією типу ПС і їхніх компонентів та сертифікацією виробництв авіаційної техніки у випадках, зазначених у постанові Кабінету Міністрів України від 03.10.97 N 1095 "Про сертифікацію авіаційної техніки та її компонентів", проводяться відповідно до "Процедур взаимодействия Авиационного регистра Межгосударственного авиационного комитета и Государственной авиационной администрации Украины при совместной сертификации гражданской авиационной техники и ее производства", затверджених Міністром транспорту України та Головою МАК і погоджених з Міністром промислової політики України 29.05.99.

Порядок взаємодії АР МАК та Державіаслужби при виконанні робіт із сертифікації типу, не врегульованих названими Процедурами (кваліфікація комплектувальних виробів категорій А і Б, акредитація установ, які беруть участь у сертифікації та інше), установлюються спеціальними угодами між АР МАК та Державіаслужбою.

Розділ B. Сертифікати типу

Застосовність

У цьому розділі викладаються:

а) процедурні вимоги для видачі Сертифікатів типу повітряного судна, авіаційного маршового та допоміжного двигуна і повітряного гвинта;

б) процедури поширення на зразок авіаційної техніки вимог до льотної придатності й охорони навколишнього середовища;

в) правила, якими керуються Заявники для одержання Сертифікатів типу і Утримувачі Сертифікатів типу.

Глава 3. Заявка на одержання сертифіката типу. Вимоги до
льотної придатності й охорони навколишнього середовища.
сертифікаційний базис

3.1. Подача заявки на одержання Сертифіката типу

3.1.1. Заявка на одержання Сертифіката типу подається до Державіаслужби Розробником зразка авіаційної техніки (далі - Заявник).

3.2. Заявка на одержання Сертифіката типу

3.2.1. Державіаслужба повідомляє Заявника і незалежну інспекцію в його організації про прийняття заявки і призначеного керівника групи експертів Державіаслужби.

3.2.2. Заявки на одержання Сертифікатів типу повітряного судна, авіаційного маршового і допоміжного двигунів та повітряного гвинта складаються за формою, що визначена Державіаслужбою.

3.2.3. Заявка на одержання Сертифіката типу повинна бути споряджена:

а) специфікацією зразка, що повинна містити короткий технічний опис, принципові схеми систем, основні характеристики, а також очікувані умови експлуатації й обмеження, у діапазоні яких буде сертифіковано зразок;

б) планом-проспектом сертифікаційного базису зразка, що має містити перелік глав, розділів і пунктів Авіаційних правил (норм льотної придатності), що поширюються на цей зразок, спеціальних технічних умов, що стосуються його льотної придатності, і вимог до захисту навколишнього середовища.

Заявка на одержання Сертифіката типу повітряного судна повинна бути також споряджена зображенням повітряного судна в трьох проекціях.

3.2.4. Заявка на одержання Сертифіката типу повітряного судна транспортної категорії дійсна на термін не більше 5 років, а на одержання Сертифіката типу будь-якого іншого повітряного судна, авіаційного маршового і допоміжного двигунів та повітряного гвинта - на термін не більш 3 років, якщо одночасно з подачею заявки Заявник не обгрунтував, що потрібний більший термін на проектування, доведення й випробування створюваного ним зразка, і цей термін був затверджений Державіаслужбою, про що повідомляється Заявник.

Якщо Сертифікат типу не був виданий або якщо Заявник переконується в тому, що Сертифікат типу не буде ним отриманий протягом терміну дії заявки, то Заявник повинен подати до Державіаслужби нову заявку на одержання Сертифіката типу з урахуванням пунктів 3.3.1 і 3.3.2.

3.3. Поширення Авіаційних правил (норм льотної придатності) і поправок до них. Критерії льотної придатності

3.3.1. На зразок авіаційної техніки, що заявляється на одержання Сертифіката типу, поширюються діючі Авіаційні правила (норми льотної придатності) із поправками, що набрали сили на дату подачі до Державіаслужби заявки на одержання Сертифіката типу.

3.3.2. Поправки до Авіаційних правил (норм льотної придатності), що набрали сили після дати подачі заявки на видачу Сертифіката типу, можуть бути поширені на даний зразок авіаційної техніки Заявником, а також поширюються в обов'язковому порядку, якщо при прийнятті зазначеної поправки передбачено, що вона має зворотну силу.

Якщо Заявник згодний з поправками, поширеними на заявлений їм зразок авіаційної техніки, що набрали сили після подачі ним заявки на Сертифікат типу, то він повинен також погодитися з іншими поправками, які Державіаслужба вважає безпосередньо пов'язаними з поширеними раніше поправками до Авіаційних правил (норм льотної придатності).

3.3.3. На зразок авіаційної техніки, для якого не видані Авіаційні правила (норми льотної придатності), створюються критерії льотної придатності (КЛП). Рішення про потребу створення КЛП приймає Державіаслужба. Проект КЛП розробляється Заявником.

При створенні КЛП повинні максимально використовуватися вимоги діючих Авіаційних правил (норм льотної придатності), що можуть бути застосовані до даного зразка авіаційної техніки.

Рівень льотної придатності, що передбачається КЛП, мусить бути еквівалентний рівню льотної придатності, установленому відповідними діючими Авіаційними правилами (нормами льотної придатності).

КЛП розглядаються і затверджуються Державіаслужбою.

3.4. Спеціальні технічні умови

3.4.1. Якщо Державіаслужба вважає, що діючі на момент подачі заявки на Сертифікат типу Авіаційні правила (норми льотної придатності) не містять адекватних вимог до льотної придатності зразка авіаційної техніки, що заявляється на сертифікацію, внаслідок наявності нових або незвичайних особливостей у його конструкції, характеристиках, галузі застосування або умовах експлуатації, то для даного зразка розробляються спеціальні технічні умови.

Спеціальні технічні умови містять як додаткові, щодо Авіаційних правил (норм льотної придатності), вимоги до льотної придатності зразка, так і перелік вимог діючих Авіаційних правил, які не стосуються до зразка, що має бути сертифікований.

3.4.2. Спеціальні технічні умови з обгрунтуванням цих умов розробляються Заявником.

Спеціальні технічні умови включаються в Сертифікаційний базис зразка окремим розділом.

3.5. Вимоги до охорони навколишнього середовища

3.5.1. На повітряне судно й авіаційний маршовий двигун поширюються вимоги до охорони навколишнього середовища, установлені додатком 16 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 р.), або вимоги Авіаційних правил, розроблені на основі зазначеного додатка.

3.5.2. Вимоги до охорони навколишнього середовища включаються в Сертифікаційні базиси повітряного судна й авіаційного маршового двигуна як самостійні розділи.

3.5.3. Відповідність зразка авіаційної техніки вимогам до охорони навколишнього середовища засвідчується Сертифікатом типу повітряного судна за шумом на місцевості або записом у переліку даних Сертифіката типу.

3.6. Вимоги до льотної придатності й охорони навколишнього середовища, що поширюються на зразок авіаційної техніки. Сертифікаційний базис

3.6.1. Зразок авіаційної техніки, заявлений на одержання Сертифіката типу, повинний відповідати вимогам до льотної придатності й охорони навколишнього середовища, що поширений на нього (3.3; 3.4; 3.5).

Зазначені вимоги оформляються Заявником як Сертифікаційний базис зразка.

3.6.2. Заявник подає Сертифікаційний базис зразка авіаційної техніки до Державіаслужби для затвердження.

3.6.3. Сертифікаційний базис остаточно затверджується Державіаслужбою за результатами сертифікації зразка і містить також зазначення вимог, щодо яких забезпечена еквівалентна відповідність (2.4).

3.7. Зміни конструкції зразка авіаційної техніки, що вимагають нової сертифікації типу

3.7.1. Якщо Утримувач Сертифіката типу передбачає внесення до типової конструкції сертифікованого зразка авіаційної техніки такої зміни, яка вимагає проведення по суті нової сертифікації зразка, то така сертифікація проводиться згідно з порядком, який встановлений цими Правилами, і завершується видачею Державіаслужбою нового Сертифіката типу на зразок.

3.7.2. Зміни конструкції зразка авіаційної техніки, що вимагають по суті нової сертифікації:

а) для ПС - зміна кількості двигунів або несучих гвинтів, використання двигунів з іншим принципом створення тяги або несучих гвинтів з іншим принципом роботи, значні зміни конфігурації ПС, потужності силової установки, ваги ПС або обмежень за швидкістю;

б) для авіаційного двигуна - значні зміни кількості основних деталей, принципів їхньої роботи або значне збільшення частоти обертання роторів двигуна;

в) для повітряного гвинта - зміна кількості лопатів або принципів роботи системи зміни кроку гвинта.

3.7.3. У процесі нової сертифікації зразка авіаційної техніки, що проводиться в зв'язку з унесенням у його конструкцію значних змін, до обсягу цієї сертифікації можуть зараховуватися результати сертифікаційних робіт, проведених раніше на прототипі зразка.

Глава 4. Сертифікати типу

4.1. Видача Сертифікатів типу

4.1.1. Державіаслужба видає Заявнику Сертифікат типу на зразок авіаційної техніки за наявності і на підставі заявки (3.2), подання Заявника на одержання Сертифіката типу (5.3 і 8.4.8) і актів сертифікаційних заводських і контрольних випробувань, схвалених Державіаслужбою, що встановлюють відповідність типової конструкції зразка вимогам Сертифікаційного базису (3.6).

4.2. Типова конструкція зразка авіаційної техніки

4.2.1. Типова конструкція зразка складається з такого комплекту документації, уточненої за результатами сертифікаційних робіт і затвердженої згідно з установленим порядком:

а) робочої конструкторської документації (РКД), що складається з креслень і специфікацій (включаючи переліки цих креслень і специфікацій) і технічних умов на приймання і постачання зразка;

б) експлуатаційної документації зразка.

4.2.2. Контрольний комплект затверджених РКД і ЕД, що визначає типову конструкцію зразка, який одержав Сертифікат типу, зберігається у Заявника (Утримувача Сертифіката типу) або передається на збереження Виробнику.

До контрольного комплекту РКД і ЕД зразка зміни не вносяться. До моменту видачі Державіаслужбою Сертифіката типу Заявник і Виробник повинні мати копії контрольного комплекту РКД і ЕД (поточні комплекти), що корегуються в міру внесення змін до типової конструкції зразка.

Контроль за збереженням контрольного і поточних комплектів РКД і ЕД здійснюється незалежною інспекцією в організаціях Заявника (Утримувача Сертифіката типу) і Виробника.

4.2.3. Унесення змін до типової конструкції зразка здійснюється відповідно до процедур, встановлених розділами Д і Е цих Правил, і відбивається в поточних комплектах РКД і ЕД.

Зміни до поточних компонентів РКД і ЕД заносяться Утримувачем Сертифіката типу або за узгодженням із ним Виробником.

Контроль за внесенням змін до поточного комплекту РКД і ЕД здійснюють незалежні інспекції в організаціях Утримувача Сертифіката типу і Виробника.

4.3. Сертифікат типу повітряного судна транспортної, нормальної, багатоцільової, акробатичної і комп'ютерної категорій, вільного пілотованого аеростата, авіаційного маршового і допоміжного двигунів, повітряного гвинта

4.3.1. Заявник має право на одержання Сертифіката типу повітряного судна транспортної, нормальної, багатоцільової, акробатичної і комп'ютерной категорій, вільного пілотованого аеростата, авіаційного маршового і допоміжного двигунів, повітряного гвинта, якщо Заявник:

а) виконав процедури, установлені цими Правилами;

б) продемонстрував типову конструкцію зразка авіаційної техніки і її відповідність вимогам до льотної придатності й охорони навколишнього середовища, які поширені на даний зразок його Сертифікаційним базисом;

в) довів, що допущені ним відступи від вимог до льотної придатності зразка авіаційної техніки компенсуються заходами, що забезпечують рівень льотної придатності, еквівалентний рівню, який встановлено діючими Авіаційними правилами (нормами льотної придатності), покладеними в основу Сертифікаційного базису зразка.

4.4. Сертифікат типу щодо шуму на місцевості повітряного судна

4.4.1. Заявник має право на одержання Сертифіката типу щодо шуму на місцевості повітряного судна, якщо він продемонстрував відповідність повітряного судна вимогам Сертифікаційного базису, обумовленим у пункті 3.5 цих Правил.

4.4.2. Сертифікаційні перевірки ПС щодо шуму на місцевості проводяться на повітряному судні типової конструкції в частині її впливу на рівень шуму на місцевості.

4.4.3. Наявність Сертифіката типу щодо шуму на місцевості є умовою видачі Сертифіката типу повітряного судна.

4.5. Сертифікат типу ПС обмеженої категорії

4.5.1. Заявник має право на одержання Сертифіката типу ПС обмеженої категорії, якщо це судно призначене для експлуатації зі спеціальною метою.

4.5.2. Сертифікат типу ПС обмеженої категорії може бути виданий, якщо Заявник продемонструє відповідність повітряного судна вимогам до льотної придатності, що поширені на даний тип повітряного судна і враховують особливості його конструкції, характеристик, пов'язані із специфікою його застосування й особливостями умов експлуатації.

Якщо повітряне судно було спроектовано й побудовано відповідно до вимог, що допускають його використання в Збройних силах, і пізніше було модифіковано для експлуатації за спеціальною метою, то повинні бути виконані процедури, передбачені пунктом 4.6.2а.

Повітряні судна обмеженої категорії повинні задовольняти вимоги щодо шуму на місцевості й одержати відповідний Сертифікат (4.4).

4.5.3. Щодо цих Правил повітряні судна обмеженої категорії використовуються з такою спеціальною метою експлуатації:

а) сільське господарство (обприскування, обпилення, засів, контроль за домашніми тваринами);

б) охорона лісів і диких тварин;

в) спостереження з повітря (аерофотознімання місцевості, геологічна розвідка, льодова і рибна розвідка);

г) патрулювання (трубопроводи, лінії електропередач, канали);

ґ) боротьба з пожежами (скидання вогнегасних речовин, десантів);

д) керування погодою (розсіювання хмар);

е) повітряна реклама (димові написи, буксирування прапорів, скидання листівок);

є) з будь-якою іншою спеціальною метою експлуатації, визначеною Державіаслужбою.

4.6. Сертифікат типу повітряного судна Збройних сил, що використовується в цивільній авіації

4.6.1. Заявник має право на одержання Сертифіката типу повітряного судна транспортної, нормальної, багатоцільової, акробатичної і комп'ютерної категорій, що раніше перебувало в експлуатації у Збройних силах.

4.6.2. Сертифікат типу може бути виданий, якщо:

а) повітряне судно було спроектовано, побудовано і прийнято для експлуатації у Збройних силах і Заявник продемонстрував відповідність повітряного судна застосованим до нього вимогам Авіаційних правил (норм льотної придатності), що діяли на дату початку експлуатації ПС у Збройних силах. Заявник може бути звільнений від прямого виконання вимог Авіаційних правил (норм льотної придатності), якщо Державіаслужби буде продемонстровано рівень льотної придатності, адекватний встановленому Авіаційними правилами (нормами льотної придатності);

б) ПС є практично ідентичним за конструкцією цивільному повітряному судну, що має Сертифікат типу або еквівалентний йому документ, і Заявник продемонстрував відповідність повітряного судна вимогам до льотної придатності, прийнятим при початковій сертифікації типу цивільного ПС.

4.6.3. Авіаційний маршовий і допоміжний двигуни, повітряний гвинт і їхнє устаткування схвалюються до встановлення на повітряне судно Збройних сил, що призначене для використання в цивільній авіації, якщо Заявник продемонструє на підставі перевірок і випробувань, проведених в інтересах Збройних сил або цивільної авіації, а також досвіду експлуатації, що зазначені зразки забезпечують рівень льотної придатності, адекватний встановленому Авіаційними правилами (нормами льотної придатності).

4.6.4. Державіаслужба може зажадати від Заявника забезпечити відповідність зразка авіаційної техніки, зазначеної у цьому розділі, спеціальним технічним умовам і більш пізнім вимогам до льотної придатності, аніж ті, що зазначені в пунктах 4.6.2, 4.6.3, якщо без виконання цих вимог не досягається адекватний рівень льотної придатності.

4.7. Сертифікат типу зразка авіаційної техніки, що імпортується

4.7.1. На зразки авіаційної техніки, що імпортується в Україну, повною мірою поширюються вимоги діючих Авіаційних правил (норм льотної придатності) і вимог щодо охорони навколишнього середовища, а також поправок до них, уведених у дію до моменту прийняття Державіаслужбою від Розробника (Заявника) зразка, що імпортується, заявки на видачу Сертифіката типу.

4.7.2. Необхідною умовою допуску до експлуатації в Україні зразка авіаційної техніки, що імпортується, є наявність на нього Сертифіката типу, який виданий Державіаслужбою і засвідчує відповідність зразка вимогам, передбаченим пунктом 4.7.1.

4.7.3. З метою забезпечення сертифікаційних робіт і видачі Сертифіката типу на зразок, що імпортується, до початку його експлуатації імпортер (покупець) зобов'язаний вчасно (з урахуванням термінів типової сертифікації ПС) повідомити Державіаслужбу про намір придбати у власність зразок авіаційної техніки, виготовлений за межами України, а також включити в договір (контракт) про імпорт зразка умову обов'язкової його сертифікації Державіаслужбою.

______________________

Примітка. Щодо до імпорту ПС в повідомлення для Державіаслужби та в договір (контракт) про імпорт ПС імпортер мусить включити маршовий і допоміжний двигуни і повітряний гвинт, що також підлягають сертифікації Державіаслужбою як окремі зразки авіаційної техніки.

4.7.4. Заявка на видачу Сертифіката типу для зразка авіаційної техніки, що імпортується, подається в Державіаслужбу Розробником зразка і супроводжується листом компетентного органу держави Розробника.

4.7.5. Одночасно з подачею до Державіаслужби заявки на одержання Сертифіката типу Заявник направляє до Державіаслужби на розгляд копію Сертифіката типу, виданого компетентним органом держави Розробника, і перелік даних, специфікацію зразка, його Сертифікаційний базис, експлуатаційну й іншу документацію на вимогу Державіаслужби. Зазначена документація повинна бути схвалена компетентним органом держави Розробника.

Заявка на видачу Сертифіката типу й інші матеріали і документи подаються до Державіаслужби російською або англійською мовою.

4.7.6. Державіаслужба і компетентний орган держави Розробника визначають робочі процедури сертифікації авіаційної техніки.

4.7.7. Державіаслужба за результатами розгляду документації, передбаченої пунктом 4.7.5, подає Заявнику і компетентному органу держави Розробника додаткові технічні умови, що стосуються льотної придатності зразка.

4.7.8. Заявник забезпечує доведення зразка до відповідності додатковим технічним умовам Державіаслужби, установлення такої відповідності, оформлення і затвердження необхідної доказової документації за результатами сертифікаційних робіт.

Документація Заявника, що підтверджує виконання додаткових технічних умов Державіаслужби, повинна бути схвалена компетентним органом держави Розробника.

4.7.9. Державіаслужба призначає групу експертів з сертифікації зразка, що імпортується.

4.7.10. За результатами розгляду доказової конструкторської й експлуатаційної документації, пред'явленої Заявником, матеріалів наземних і льотних випробувань типової конструкції зразка Державіаслужба приймає рішення про видачу Сертифіката типу на зразок, що імпортується.

4.7.11. Кожний екземпляр зразка авіаційної техніки, що імпортується в Україну, повинен мати Експортний сертифікат льотної придатності або еквівалентний йому документ, виданий компетентним органом держави Розробника.

4.7.12. За наявності міжнародної угоди (договору) в галузі льотної придатності авіаційної техніки, що імпортується, процедури сертифікації цієї техніки можуть бути спрощені відповідно до зазначеної угоди (договору) і Державіаслужба може видати Сертифікат схвалення типу на зразок авіаційної техніки, виготовлений іноземною державою. Сертифікат схвалення типу є документом, еквівалентним Сертифікату типу.

4.8. Сертифікація авіаційної техніки, що експортується

4.8.1. Експортер екземпляра авіаційної техніки повинен подати до Державіаслужби заявку на одержання Експортного сертифіката льотної придатності або Експортного схвалення.

Експортні сертифікати льотної придатності видаються на повітряні судна, авіаційні двигуни і повітряні гвинти. Експортні схвалення видаються на компоненти II і III класів (7.1.1).

4.8.2. Експортер забезпечує проведення переговорів з експорту за участю Розробника (Утримувача Сертифіката типу), Державіаслужби і компетентного органу держави-імпортера.

Документи за результатами зазначених переговорів повинні містити умови визнання органом держави-імпортера. Зазначені умови повинні бути представлені в Державіаслужбу компетентним органом держави-імпортера у вигляді спеціальних вимог.

4.8.3. Державіаслужба і компетентний орган держави-імпортера визначають робочі процедури сертифікації авіаційної техніки, що експортується.

4.8.4. Якщо компетентний орган держави-імпортера надасть додаткові технічні умови щодо льотної придатності авіаційної техніки, що експортується, то Розробник (Утримувач Сертифіката типу) зразка цієї техніки забезпечує виконання зазначених умов, проведення сертифікаційних робіт, а також оформлення необхідної доказової, конструкторської та експлуатаційної документації.

Участь Державіаслужби в додатковій сертифікації авіаційної техніки, що експортується, визначається робочими процедурами, зазначеними в пункті 4.8.3.

4.8.5. На кожний екземпляр повітряного судна, що експортується, авіаційного двигуна і повітряного гвинта Державіаслужба видає Експортний сертифікат льотної придатності.

Експортне схвалення видається Державіаслужбою або уповноваженим ним органом, якщо це передбачено робочими процедурами, зазначеними в пункті 4.8.3.

4.8.6. Експортний сертифікат льотної придатності засвідчує, що екземпляр, що експортується, належить до сертифікованого типу авіаційної техніки і відповідає спеціальним вимогам держави-імпортера.

4.8.7. Експортний сертифікат льотної придатності, виданий на екземпляр ПС, не дає права на льотну експлуатацію ПС, що експортується, на території держави-імпортера.

4.9. Зміст Сертифіката типу

4.9.1. Сертифікат типу засвідчує відповідність зразка авіаційної техніки вимогам сертифікаційного базису.

4.9.2. Сертифікат типу на зразок авіаційної техніки містить інформацію про типову конструкцію зразка і його Сертифікаційний базис, експлуатаційні обмеження і інші умови, що стосуються льотної придатності зразка.

Зазначена інформація міститься в Переліку даних Сертифіката типу, що є невід'ємною частиною Сертифіката типу.

4.10. Дія Сертифіката типу

4.10.1. Термін дії Сертифіката типу на зразок авіаційної техніки не обмежується, за винятком випадків, що спеціально обумовлюються Державіаслужбою.

4.10.2. Рішенням Державіаслужби дія Сертифіката типу може бути припинена у разі виявлення властивих для даного типу недоліків, які пов'язані з його льотною придатністю і загрожують безпеці польотів.

4.10.3. Сертифікат типу втрачає силу, якщо в сертифіковану Державіаслужбою типову конструкцію зразка або в схвалену Державіаслужбою експлуатаційну документацію внесено зміну або доповнення з порушенням процедур, передбачених розділами Д і Е цих Правил.

4.10.4. У разі повсюдного зняття з експлуатації зразка авіаційної техніки рішенням Державіаслужби Сертифікат типу на даний зразок анулюється.

У разі анулювання Сертифіката типу зразка контрольний і поточні комплекти РКД і ЕД (4.2.2) зберігаються в Утримувача Сертифіката типу і Виробника і повинні бути доступні для контролю незалежною інспекцією в цих організаціях. Термін зберігання зазначених комплектів визначається Виробником за узгодженням з органом державного регулювання авіаційної промисловості і Утримувачем Сертифіката типу з урахуванням можливого поновлення серійного виробництва або експлуатації зразка.

Глава 5. Етап макета і сертифікаційні випробування
повітряного судна

5.1. Етап макета повітряного судна

5.1.1. Проведення робіт на етапі макета повітряного судна разом з його маршовим і допоміжним двигунами, повітряним гвинтом і іншими компонентами організовує Заявник.

5.1.2. До початку етапу макета ПС Заявник завчасно в письмовій формі повідомляє Державіаслужбу, Сертифікаційні центри та інші організації, що братимуть участь у роботах на етапі макета ПС, про готовність проведення етапу макета ПС. Повідомлення повинно бути узгоджене з незалежною інспекцією в організації Заявника.

До повідомлення Заявник додає:

а) Сертифікаційний базис ПС, затверджений у встановленому цими Правилами порядку;

б) проект таблиці відповідності ПС до вимог Сертифікаційного базису, узгоджений з незалежною інспекцією в організації Заявника.

_________________

Примітка. Проект таблиці відповідності повинен містити додаткову графу, у якій за кожним пунктом Сертифікаційного базису Заявник повинен зазначити організації, що беруть участь у сертифікаційних роботах щодо даного пункту базису;

в) проект плану сертифікаційних робіт щодо ПС, його компонентів, систем і комплектувальних виробів, що повинен містити строки їх надходження на випробування, види перевірок і випробувань, строки завершення робіт і сертифікації;

г) проекти планів випробувань, перевірок і сертифікації основних функціональних систем ПС;

ґ) перелік комплектувальних виробів, призначених для установки на ПС і його компоненти з класифікацією цих виробів за категоріями А і Б відповідно до глави 9 цих Правил.

5.1.3. Роботи на етапі макета проводяться макетною комісією, склад якої затверджується Державіаслужбою з урахуванням пунктів 2.5.5, 2.7.1 і 2.7.2 цих Правил.

5.1.4. Макетна комісія проводить роботи на етапі макета ПС відповідно до Положення по етап макета ПС, що розробляється Заявником і визначає обсяги макетування ПС і його компонентів у натурному або макетному виконанні, перелік документації, яка надається на етапі макета ПС, порядок і методи робіт на етапі макета ПС, структуру протоколу макетної комісії.

Положення про етап макета затверджується Державіаслужбою.

5.1.5. За результатами робіт макетна комісія оформляє Протокол макетної комісії, висновок якого повинен містити оцінку:

а) повноти врахування вимог до льотної придатності, поширених на тип ПС, що створюється, і необхідності розробки спеціальних технічних умов для даного типу ПС (3.4);

б) рівня реалізації вимог Сертифікаційного базису в конструкції і характеристиках ПС, що проектується;

в) проекту таблиці відповідності ПС вимогам Сертифікаційного базису в частині достатності видів перевірок і випробувань, що пропонуються;

г) переліку комплектувальних виробів, що підлягають кваліфікації (категорія А);

ґ) планів сертифікаційних випробувань ПС і його систем.

Протокол макетної комісії повинен містити заходи щодо усунення недоліків, пов'язаних із льотною придатністю ПС і його компонентів, якщо такі недоліки виявлені на етапі макета.

5.1.6. Протокол макетної комісії затверджується Державіаслужбою, узгоджується Заявником і незалежною інспекцією в організації Заявника.

Висновок Протоколу макетної комісії підписується членами макетної комісії.

5.2. Сертифікаційні заводські випробування повітряного судна

5.2.1. Сертифікаційні заводські випробування (СЗВ) можуть бути розпочати, коли екземпляри ПС, їх компоненти і системи, призначені для проведення випробувань, доведені до стану, що дає змогу визначити їх відповідність вимогам Сертифікаційного базису.

Заявник і незалежна інспекція в організації Заявника направляють в Державіаслужбу повідомлення про готовність повітряних суден, їх компонентів і систем для проведення конкретних видів сертифікаційних заводських випробувань і наявність документів, передбачених пунктом 2.11.1.

5.2.2. До початку сертифікаційних заводських випробувань Заявник повинен надати до Державіаслужби звіти про метрологічне забезпечення сертифікаційних випробувань ПС, його компонентів і систем, узгоджені з незалежною інспекцією в організації Заявника.

5.2.3. Заявник повинен показати, що на всіх екземплярах ПС, призначених для проведення сертифікаційних льотних випробувань, екіпажу забезпечується можливість використання аварійно-рятувальних засобів і залишення повітряного судна з парашутами.

5.2.4. Сертифікаційні заводські випробування ПС проводяться Заявником. Державіаслужба, уповноважений нею Сертифікаційний центр і незалежна інспекція на підприємстві Заявника здійснюють на етапі СЗВ контроль за відповідністю ПС вимогам Сертифікаційного базису і дотриманням процедур сертифікації, установлених цими Правилами.

Участь у СЗВ інших організацій визначається в кожному конкретному випадку Державіаслужбою (2.7.2).

5.2.5. До початку сертифікаційних заводських випробувань Заявник і Державіаслужба затверджують план сертифікаційних випробувань ПС і його компонентів після узгодження даного плану з незалежною інспекцією в організації Заявника, Сертифікаційними центрами і організаціями, що беруть участь у сертифікаційних випробуваннях.

5.2.6. Метою сертифікаційних заводських випробувань є:

а) доведення конструкції ПС, його характеристик і експлуатаційної документації до відповідності вимогам Сертифікаційного базису і встановлення такої відповідності в повному обсязі вказаних вимог в очікуваних умовах експлуатації ПС, обумовлених Заявником у специфікації ПС;

б) установлення типової конструкції особливо відповідальних функціональних систем ПС (планер, шасі, система керування і їхні характеристики міцності, аеродинамічні характеристики, система гальмування і гідравлічна системи та інші системи і характеристики, що безпосередньо впливають на льотну придатність ПС);

в) визначення умов пред'явлення ПС на сертифікаційні контрольні випробування.

5.2.7. Програма СЗВ, включно з лабораторними, стендовими, наземними, льотними і спеціальними випробуваннями, розробляється і затверджується Заявником за узгодженням із його незалежною інспекцією, Сертифікаційними центрами і організаціями, що беруть участь у випробуваннях. Програма СЗВ і програми спеціальних СЗВ підлягають схваленню Державіаслужбою.

5.2.8. З метою скорочення обсягу сертифікаційних контрольних наземних і льотних випробувань ПС Заявник проводить разом із Сертифікаційним центром спеціальні СЗВ, які недоцільно виконувати двічі, а також будь-які інші види наземних і льотних випробувань.

5.2.9. Результати сертифікаційних заводських випробувань ПС, що проведені Заявником разом із Сертифікаційним центром, ураховуються в залік сертифікаційних контрольних випробувань при дотриманні таких умов:

а) акти за зазначеними спільними СЗВ повинні бути затверджені Сертифікаційним центром і схвалені Державіаслужбою;

б) у типову конструкцію ПС або ту її частину, що піддавалася випробуванням і зафіксована в акті спеціальних спільних СЗВ, до завершення сертифікації ПС не вносяться зміни, що впливають на результати випробувань і оцінку типової конструкції ПС або її частини.

5.2.10. У процесі СЗВ Заявник подає на розгляд групи експертів Державіаслужби і Сертифікаційному центру результати випробувань за їх готовністю.

5.2.11. Відповідність повітряного судна поширеним на нього вимогам до льотної придатності (вимогам Сертифікаційного базису) у частині міцності конструкції Заявник встановлює за участю визначеного Державіаслужбою Сертифікаційного центру, що оформляє відповідний висновок.

5.2.12. За результатами СЗВ Заявник разом із Сертифікаційними центрами оформляє Акт сертифікаційних заводських випробувань, висновок якого повинен відповідати меті, передбаченій пунктом 5.2.6, та іншу доказову документацію, що встановлює відповідність ПС вимогам Сертифікаційного базису.

5.2.13. По закінченні СЗВ Заявник оформляє Пред'явлення ПС Державіаслужби на сертифікаційні контрольні випробування. До Пред'явлення додаються:

а) акт сертифікаційних заводських випробувань і інші доказові документи, що встановлюють відповідність ПС вимогам Сертифікаційного базису;

б) висновок Сертифікаційного центру про відповідність ПС поширеним на нього вимогам до льотної придатності (Сертифікаційного базису) у частині міцності конструкції;

в) таблиця відповідності ПС вимогам Сертифікаційного базису з переліком доказової документації, що затверджена Заявником і узгоджена з незалежною інспекцією в організації Заявника;

г) оцінка Сертифікаційного центру щодо виконанню програми сертифікаційних заводських випробувань і пропозиції щодо складу й обсягу перевірок ПС для включення в програму сертифікаційних контрольних випробувань;

ґ) експлуатаційна документація, що затверджена Заявником і узгоджена із Сертифікаційним центром (копія, що перебуває на обліку);

д) повідомлення Заявника, узгоджене з незалежною інспекцією в організації Заявника, про те, що комплект робочої конструкторської документації (зазначається номер комплекту) ПС, що пройшло СЗВ, відкорегований за результатами СЗВ і відображає типову конструкцію ПС.

Пред'явлення Заявника повинно бути узгоджене з незалежною інспекцією в організації Заявника.

5.2.14. Пред'явлення Заявника направляється до Державіаслужби за наявності Сертифікатів типу на маршовий і допоміжний двигуни, повітряний гвинт, а також Свідоцтв про відповідність або Схвальних листів для комплектувальних виробів категорії А і схвалень виробів для комплектувальних виробів категорії Б, призначених для установки на цей тип ПС, якщо Державіаслужба не призначає інших процедур, як це передбачено пунктом 2.6.2 цих Правил.

5.2.15. За результатами сертифікаційних заводських випробувань ПС група експертів Державіаслужби оформляє висновок, який повинен містити оцінку:

а) виконання процедур, установлених цими Правилами, що стосуються етапу СЗВ;

б) повноти і якості наданих Заявником матеріалів перевірок, випробувань і доказових документів;

в) обсягу і номенклатури перевірок, які необхідні для підтвердження відповідності ПС вимогам Сертифікаційного базису та підлягають включенню в програму сертифікаційних контрольних випробувань;

г) можливості й умов прийняття Державіаслужбою ПС на сертифікаційні контрольні випробування.

Висновок групи експертів затверджується Державіаслужбою і направляється Заявнику.

5.2.16. Акт сертифікаційних заводських випробувань затверджується Заявником за узгодженням із його незалежною інспекцією і Сертифікаційними центрами. Акт сертифікаційних заводських випробувань ПС підлягає схваленню Державіаслужбою.

5.3. Сертифікаційні контрольні випробування ПС

5.3.1. Сертифікаційні контрольні випробування (СКВ) ПС є етапом випробувань Державіаслужби, проводяться під його керівництвом Сертифікаційним центром, визначеним Державіаслужбою, і забезпечуються Заявником.

5.3.2. До початку сертифікаційних контрольних випробувань ПС Заявником повинні бути виконані вимоги, передбачені пунктами 5.2.2 і 5.2.3.

5.3.3 Сертифікаційні контрольні випробування ПС проводяться з метою:

а) контрольної перевірки і підтвердження відповідності ПС, його характеристик і експлуатаційної документації вимогам Сертифікаційного базису;

б) остаточного уточнення (при потребі) і затвердження типової конструкції ПС;

в) оцінки надійної роботи ПС, його двигунів, повітряних гвинтів, інших компонентів і функціональних систем.

5.3.4. Частина сертифікаційних контрольних випробувань ПС, що проводиться з метою демонстрації надійної роботи ПС, його двигунів і інших функціональних систем (5.3.3в), виконується на ПС, що відповідають типовій конструкції за всіма функціональними системами і з повним комплектом двигунів і повітряних гвинтів, що відповідають Сертифікату типу, виданому Державіаслужбою.

Обсяг зазначеної частини льотних випробувань повинен становити не менше 300 льотних годин для ПС із газотурбінними маршовими двигунами, що раніше не встановлювалися на сертифіковані Державіаслужбою ПС, або не менше 150 льотних годин в інших випадках.

5.3.5. Програма СКВ розробляється і затверджується Сертифікаційним центром, узгоджується Заявником і схвалюється Державіаслужбою.

5.3.6. Якщо група експертів Державіаслужби констатує у своєму висновку (5.2.15):

а) позитивну оцінку з виконання процедур сертифікації, що стосуються етапу СЗВ, і відсутність потреби в додаткових контрольних перевірках для підтвердження відповідності типу ПС вимогам Сертифікаційного базису;

б) установлення типової конструкції ПС загалом на етапі СЗВ;

в) участь Сертифікаційного центру в проведенні СЗВ в необхідному обсязі, узгодження ним Акта сертифікаційних заводських випробувань і експлуатаційної документації ПС,

група експертів Державіаслужби у своєму висновку може рекомендувати проведення сертифікаційних контрольних випробувань ПС в обмеженому обсязі, необхідному для демонстрації відповідності ПС меті, передбаченої пунктом 5.3.3в.

Рішення про обсяг сертифікаційних контрольних випробувань приймає Державіаслужба.

5.3.7. Заявник навчає і вводить у стрій льотчиків-випробувачів і обслуговувальний персонал Сертифікаційного центру, забезпечує проведення СКВ запасними частинами, паливом, паливно-мастильними і видатковими матеріалами.

5.3.8. У разі виявлення в процесі СКВ окремих невідповідностей ПС вимогам Сертифікаційного базису Державіаслужба зобов'язує Заявника усунути ці невідповідності до завершення сертифікаційних контрольних випробувань ПС і продемонструвати ефективність ужитих ним заходів.

Якщо встановлено, що при виявлених невідповідностях і недоліках ПС подальше проведення СКВ пов'язане з невиправданим ризиком, то Державіаслужба приймає рішення про припинення випробувань і зобов'язує Заявника вжити відповідних корегуючих дій. СКВ можуть бути відновлені після здійснення Заявником корегуючих дій, доказу їхньої ефективності і прийняття Державіаслужбою рішення про поновлення СКВ.

5.3.9. По закінченні СКВ Сертифікаційний центр оформляє, узгоджує із Заявником і затверджує Акт сертифікаційних контрольних випробувань, висновок якого повинен відповідати меті, передбаченій пунктом 5.3.3. Акт сертифікаційних контрольних випробувань підлягає схваленню Державіаслужбою.

5.3.10. За результатами комплексу сертифікаційних робіт, передбачених для сертифікації ПС, Сертифікаційні центри, що брали участь у сертифікації, оформляють Комплексний висновок про відповідність типу ПС вимогам Сертифікаційного базису. Комплексний висновок Сертифікаційних центрів підлягає схваленню Державіаслужбою.

5.3.11. Після схвалення Державіаслужбою Акта сертифікаційних контрольних випробувань і Акта експлуатаційних випробувань (якщо вони проводяться) Заявник направляє до Державіаслужби Пред'явлення на одержання Сертифіката типу ПС. Пред'явлення Заявника повинно бути узгоджене з незалежною інспекцією в організації Заявника. До Пред'явлення додаються:

а) таблиця відповідності ПС вимогам Сертифікаційного базису, уточнена за результатами СКВ, затверджена Заявником і узгоджена з незалежною інспекцією в організації Заявника;

б) комплект експлуатаційної документації (що перебуває на обліку), уточнений за результатами СКВ, погоджений із Сертифікаційним центром, затверджений Заявником і введений у дію Державіаслужбою.

Експлуатаційна документація схвалюється Державіаслужбою у частині, передбаченій Авіаційними правилами (нормами льотної придатності);

в) повідомлення Заявника і Виробника, узгоджене з незалежними інспекціями в цих організаціях, про те, що контрольний і поточні комплекти робочої конструкторської документації ПС (указуються номери комплектів) відкореговані за результатами сертифікаційних робіт, відображають типову конструкцію ПС, придатні для серійного виробництва ПС даного типу, затверджені в установленому порядку і зберігаються у Заявника і Виробника (4.2.2).

____________________

Примітка. Технічні умови на приймання і постачання зразка, що є невід'ємною частиною РКД, представляються Заявником в Державіаслужбу для схвалення.

5.4. Експлуатаційні випробування ПС

5.4.1. Рішення про потребу проведення експлуатаційних випробувань (ЕВ) ПС даного типу приймається Державіаслужбою та Державним комітетом промислової політики України разом із Заявником, якщо фінансування створення даного типу ПС здійснюється цілком або частково з державного бюджету (державне замовлення). Якщо фінансування створення типу ПС здійснюється Заявником без залучення коштів із державного бюджету, то рішення про потребу проведення ЕВ може прийняти Заявник.

5.4.2. Порядок проведення і забезпечення ЕВ, план і програма цих випробувань розробляються і затверджуються Заявником спільно із Сертифікаційним центром і узгоджуються з іншими організаціями та підприємствами, що залучаються до проведення експлуатаційних випробувань ПС.

Зазначені документи схвалюються органами, що прийняли рішення про проведення ЕВ (для ПС, що створюються за державним замовленням), і Державіаслужбою.

5.4.3. У разі виявлення в процесі ЕВ недоліків ПС, пов'язаних із його льотною придатністю, Заявник зобов'язаний виконати процедури, аналогічні до передбачених пунктом 5.3.8 цих Правил.

5.4.4. Акт експлуатаційних випробувань розробляється і затверджується Сертифікаційним центром і узгоджується із Заявником, експлуатаційним підприємством, на базі якого проведені ці випробування, та організаціями, що брали участь у проведенні ЕВ.

Акт експлуатаційних випробувань схвалюється органами, що прийняли рішення про проведення ЕВ (для ПС, що створюються за державним замовленням), і Державіаслужбою.

5.4.5. Державіаслужба приймає рішення про видачу Сертифіката типу після завершення ЕВ.

5.5. Сертифікаційні випробування дуже легких літаків

5.5.1. На категорію дуже легких літаків (ДЛЛ) поширюються всі процедури, викладені в цих Правилах, з урахуванням особливих процедур, що належать до порядку проведення сертифікаційних випробувань і викладені в цьому параграфі.

________________________

Примітка. До категорії ДЛЛ належать літаки з одним поршневим двигуном, з кількістю людей на борту не більше двох, злітною вагою не більше 750 кг та швидкістю звалювання не більше 85 км/год.

5.5.2. Сертифікаційні випробування ДЛЛ проводяться в один етап.

У процесі сертифікаційних випробувань ДЛЛ двигун і повітряний гвинт можуть проходити випробування і сертифікацію в складі даного типу ДЛЛ на відповідність вимогам, включеним у Сертифікаційний базис ДЛЛ.

5.5.3. Метою сертифікаційних випробувань ДЛЛ є:

а) установлення відповідності ДЛЛ, його двигуна, повітряного гвинта, їх характеристик і експлуатаційної документації вимогам Сертифікаційного базису;

б) затвердження типової конструкції ДЛЛ;

в) оцінка надійної роботи ДЛЛ, його функціональних систем, двигуна, повітряного гвинта й інших компонентів.

5.5.4. Сертифікаційні випробування ДЛЛ проводяться комісією, що формується Державіаслужбою. До складу комісії входять фахівці Державіаслужби, Заявника, незалежної інспекції на підприємстві Заявника, Сертифікаційного центру й інших організацій.

Склад комісії з проведення сертифікаційних випробувань ДЛЛ і її голова затверджуються Державіаслужбою.

5.5.5. Програма сертифікаційних випробувань розробляється Заявником, затверджується головою комісії з проведення сертифікаційних випробувань, узгоджується з Заявником і незалежною інспекцією на підприємстві Заявника і схвалюється Державіаслужбою.

5.5.6. Програма сертифікаційних випробувань ДЛЛ повинна передбачати на завершальному етапі випробувань демонстрацію надійної роботи ДЛЛ, його систем, двигуна і повітряного гвинта.

Обсяг льотних випробувань ДЛЛ на зазначеному етапі повинен становити не менше 50 льотних годин.

5.5.7. За результатами сертифікаційних випробувань комісія з їх проведення оформляє Акт сертифікаційних випробувань ДЛЛ, висновок якого повинен відповідати меті, передбаченій пунктом 5.5.3, та іншу доказову документацію.

Акт сертифікаційних випробувань ДЛЛ затверджується головою комісії з випробувань, узгоджується Заявником і його незалежною інспекцією.

Акт сертифікаційних випробувань ДЛЛ підлягає схваленню Державіаслужбою.

5.5.8. Процедури пред'явлення ДЛЛ до Державіаслужби на одержання Сертифіката типу викладені в пункті 5.3.11.

5.6. Льотчики-випробувачі

5.6.1. Заявник і Сертифікаційний центр повинні подати до Державіаслужби кандидатури провідних льотчиків-випробувачів, що призначаються для проведення СЗВ і СКВ. У поданнях повинні бути зазначені стаж роботи, наданий клас і номер свідоцтва пілота, дата видачі й організація, що видала свідоцтво пілота, а також надано висновок Заявника і керівника Сертифікаційного центру з обгрунтуванням достатності кваліфікації і готовності льотчика-випробувача, що рекомендується для проведення льотних випробувань ПС даного типу. Подання льотчиків-випробувачів узгоджуються керівниками льотної служби Заявника і Сертифікаційного центру відповідно.

5.6.2. Державіаслужба приймає рішення про схвалення наданих кандидатур льотчиків-випробувачів Заявника і Сертифікаційного центру як представників Державіаслужби.

5.6.3. Заміна провідного льотчика-випробувача Заявника до закінчення СЗВ і провідного льотчика-випробувача Сертифікаційного центру до закінчення СКВ не проводиться. У виняткових випадках така заміна можлива при дотриманні процедур, установлених пунктами 5.6.1 і 5.6.2.

Глава 6. Права й обов'язки утримувача сертифіката типу та
експлуатанта

6.1. Передача Сертифіката типу

6.1.1. Утримувач Сертифіката типу може передати Сертифікат типу іншій юридичній особі (правонаступнику).

6.1.2. Державіаслужба приймає рішення про можливість передачі Сертифіката типу при дотриманні таких умов:

а) правонаступник визнаний Державіаслужбою як Розробник авіаційної техніки, вид якої зазначений у Сертифікаті типу, який передається, що засвідчується Сертифікатом на розробку авіаційної техніки, виданим Державіаслужбою;

б) до Державіаслужби надана спільна заява Утримувача Сертифіката типу і правонаступника про те, що:

Утримувач Сертифіката типу передає, а правонаступник приймає права і обов'язки Утримувача Сертифіката типу, що згадані у цих Правилах;

документи і матеріали, необхідні для реалізації прав і обов'язків Утримувача Сертифіката типу, перебувають у розпорядженні правонаступника.

6.1.3. Тимчасовий сертифікат типу (розділ С) не підлягає передачі.

6.2. Перевірка Сертифіката типу. Обов'язки Утримувача Сертифіката типу

6.2.1. Утримувач Сертифіката типу зобов'язаний забезпечити можливість перевірки Сертифіката типу на вимогу Державіаслужби.

6.2.2. Утримувач Сертифіката типу повинен забезпечити підтримку льотної придатності зразка і безперервність дії Сертифіката типу, керуючись процедурами, викладеними в пунктах 6.2.3 і 6.2.4.

6.2.3. У процесі серійного виробництва зразка Утримувач Сертифіката типу зобов'язаний:

а) починаючи з дати одержання Сертифіката типу, організувати збереження комплектів РКД і ЕД зразка, що відображають його типову конструкцію, не вносячи в них змін і доповнень;

б) вести копії комплектів РКД і ЕД, передбачених пунктом (а), з унесенням у них модифікацій конструкції, змін і доповнень ЕД зразка;

в) забезпечити авторський контроль серійного виробництва, зберігання стабільності властивостей матеріалів, технологічних процесів, сталості характеристик деталей і вузлів для екземплярів сертифікованого зразка, що серійно виготовляються.

6.2.4. У процесі експлуатації зразка Утримувач Сертифіката типу зобов'язаний забезпечити технічний супровід виробництва і експлуатації зразка, спрямований на підтримку рівня льотної придатності зразка, установленого Сертифікатом типу. Відповідно до цього він повинен:

(а) негайно інформувати Державіаслужбу про інциденти, авіаційні події і відхилення у виробництві зразка, що впливають на його льотну придатність, і про свої корегувальні дії в цих випадках;

(б) вчасно реагувати на директиви льотної придатності Державіаслужби і на інші дії Державіаслужби, спрямовані на забезпечення льотної придатності зразків у процесі їх виробництва й експлуатації;

(в) регулярно узагальнювати досвід експлуатації і виробництва зразків і подавати до Державіаслужби піврічні звіти з питань і проблем льотної придатності зразків.

6.3. Обов'язки Експлуатанта

6.3.1. Експлуатант, який здійснює експлуатацію зразка авіаційної техніки, що має Сертифікат типу, виданий Державіаслужбою, зобов'язаний:

(а) продемонструвати на вимогу Державіаслужби реалізацію заходів, спрямованих на підтримку льотної придатності повітряних суден, що експлуатуються цим підприємством, і вимог Переліку даних Сертифіката типу, виданого Державіаслужбою;

(б) дотримуватися правил і процедур льотної і технічної експлуатації ПС, що диктуються експлуатаційною документацією;

(в) виконувати бюлетені і рекомендації, видані Утримувачем Сертифіката типу, а також рішення та інші нормативні акти Державіаслужби;

(г) виконувати вимоги розпоряджень, циркулярних листів і директив льотної придатності, виданих Державіаслужбою, із наступним повідомленням його про строки виконання вимог;

(ґ) негайно надавати до Державіаслужби та Утримувачу Сертифікатів типу повну і об'єктивну інформацію в галузі льотної придатності ПС, що перебувають у нього в експлуатації, включаючи опис інцидентів, що відбулися під час експлуатації внаслідок відмов і несправностей ПС і їх компонентів;

(д) регулярно узагальнювати досвід експлуатації і надавати Утримувачам Сертифікатів типу піврічні звіти з питань експлуатаційної надійності ПС, що перебувають у нього в експлуатації.

6.3.2. Експлуатант не має права вводити будь-які зміни в конструкцію і експлуатаційну документацію без узгодження цих змін з Утримувачем Сертифіката типу.

Глава 7. Компоненти повітряного судна

7.1. Класифікація компонентів ПС

7.1.1. Компоненти ПС щодо цих Правил мають таку класифікацію:

(а) компоненти I класу - авіаційний маршовий двигун (АМД), повітряний гвинт (ПГ) і допоміжний двигун (ДД);

(б) компоненти II класу - фюзеляж, крило, поверхні керування, секції механізації крила, шасі, механічна система керування та інші частини конструкції планера ПС, АМД, ПГ і ДД, працездатність яких безпосередньо впливає на їхню льотну придатність;

(в) компоненти III класу - комплектувальні вироби (КВ), до яких належать будь-які встановлені на ПС, АМД, ПГ і ДД механізми, прилади, устаткування (включаючи з'єднувальне), стандартні деталі й інші комплектувальні (готові) вироби, що використовуються для здійснення польоту ПС.

7.2. Сертифікація компонентів ПС

7.2.1. Компоненти ПС проходять сертифікаційні (кваліфікаційні) випробування і перевірки, при цьому:

(а) компоненти I класу проходять сертифікацію відповідно до процедур, установлених главою 8 цих Правил, із видачею Державіаслужбою Сертифікатів типу;

(б) компоненти II класу проходять сертифікацію в складі ПС відповідно до процедур, установлених цими Правилами для сертифікації повітряного судна в цілому;

(в) компоненти III класу підлягають схваленню відповідно до процедур, установлених главою 9 цих Правил.

Глава 8. Сертифікаційні випробування авіаційних маршових і
допоміжних двигунів і повітряних гвинтів

8.1. Застосовність

8.1.1. У цій главі викладаються процедури випробувань і сертифікації компонентів I класу ПС - АМД, ПГ і ДД.

8.1.2. Процедура подачі заявок на одержання Сертифіката типу для АМД, ПГ і ДД і повідомлення Заявника про прийняття такої заявки викладена в пункті 3.2 цих Правил.

8.1.3. Порядок поширення вимог льотної придатності на компоненти I класу, процедури оформлення сертифікаційних базисів для цих зразків і видачі Сертифікатів типу викладені в главах 3 і 4 цих Правил.

8.2. Етап макета

8.2.1. Заявник компонента I класу готує і проводить етап макета даного компонента, що містить оформлення Положення про етап макета, розгляд проекту таблиці відповідності компонента вимогам його сертифікаційного базису, проекту плану випробувань, визначення організацій, що візьмуть участь в етапі макета і подальших сертифікаційних роботах, як це передбачено пунктом 5.1 цих Правил.

___________________

Примітка. Етап макета компонента I класу рекомендується проводити раніше етапу макета повітряного судна, на який передбачається встановлення даного компонента.

8.3. Сертифікаційні заводські випробування

8.3.1. До початку сертифікаційних заводських випробувань АМД, ПГ і ДД Заявник і Державіаслужба затверджують план сертифікаційних випробувань кожного компонента I класу, що включає кваліфікацію їх комплектувальних виробів (компонентів III класу).

8.3.2. Метою сертифікаційних заводських випробувань АМД, ДД і ПГ є:

Зазначений план погоджується із Сертифікаційним центром, який визначається Державіаслужбою і організаціями, що беруть участь у проведенні сертифікаційних випробувань і перевірок компонентів I класу.

(а) доведення конструкції АМД, ДД і ПГ, їх характеристик і експлуатаційної документації до відповідності вимогам сертифікаційних базисів і встановлення такої відповідності;

(б) установлення типової конструкції АМД, ДД і ПГ;

(в) визначення умов пред'явлення АМД, ДД і ПГ на сертифікаційні контрольні випробування.

8.3.3. Програми сертифікаційних заводських випробувань АМД, ДД і ПГ розробляються Заявниками і включають сертифікаційні роботи, передбачені в проекті таблиці відповідності і в плані випробувань.

Програми СЗВ затверджуються Заявниками, узгоджуються з їх незалежними інспекціями, Сертифікаційним центром і організаціями, що беруть участь у випробуваннях. Програми СЗВ підлягають схваленню Державіаслужбою.

8.3.4. Сертифікаційні заводські випробування компонентів I класу проводяться Заявником.

8.3.5. Державіаслужба, Сертифікаційний центр і незалежні інспекції в організаціях Заявників здійснюють на етапі СЗВ контроль за відповідністю АМД, ДД і ПГ вимогам їх сертифікаційних базисів і дотриманням процедур сертифікації, установлених цими Правилами.

8.3.6. З метою скорочення обсягу наступних сертифікаційних контрольних випробувань (СКВ) компонентів I класу Заявники проводять спеціальні і ресурсні випробування цих компонентів разом із Сертифікаційним центром.

8.3.7. Відповідність маршового і допоміжного двигунів вимогам їх сертифікаційних базисів у частині міцності конструкції Заявник установлює за участю Сертифікаційного центру, який визначається Державіаслужбою, та оформляє відповідні висновки.

8.3.8. Відповідність повітряного гвинта вимогам його Сертифікаційного базису в частині міцності конструкції Заявник встановлює за участю Сертифікаційного центру, який визначається Державіаслужбою, та оформляє відповідний висновок.

8.3.9. Результати сертифікаційних заводських спеціальних і ресурсних випробувань АМД, ДД і ПГ, проведених Заявником разом із Сертифікаційним центром, зараховуються в залік СКВ при дотриманні таких умов:

(а) акти про зазначені спільні випробування повинні бути узгоджені із Сертифікаційним центром і схвалені Державіаслужбою;

(б) у типову конструкцію АМД, ДД, ПГ або ту її частину, що піддавалася спільним СЗВ і зафіксована в акті спільних випробувань, до завершення сертифікації компонента не вносяться зміни, що впливають на результати проведених випробувань і оцінку типової конструкції компонента або її частини.

8.3.10. У процесі СЗВ компонента I класу Заявник подає на розгляд групи експертів Державіаслужби і Сертифікаційного центру результати сертифікаційних робіт за їх готовністю.

8.3.11. За результатами робіт, проведених на заводському етапі сертифікації компонента I класу, Заявник разом із Сертифікаційним центром оформляє Акт сертифікаційних заводських випробувань компонента, що узагальнює результати всіх сертифікаційних робіт і спеціальних випробувань, проведених на заводському етапі його сертифікації. Висновок Акта повинен відповідати меті, передбаченій пунктом 8.3.2.

Акт СЗВ компонента I класу затверджується Заявником за узгодженням із його незалежною інспекцією і Сертифікаційним центром за наявності Свідоцтва про відповідність комплектувальних виробів (9.2.11) або Схвального листа Державіаслужби на даний компонент (9.4.1). Акт СЗВ підлягає схваленню Державіаслужбою.

До відповідних Актів сертифікаційних заводських випробувань АМД, ДД і ПГ додаються:

(а) акти про ресурсні, 150-годинні і спеціальні випробування;

(б) висновки Сертифікаційного центру з міцності АМД і ДД;

(в) висновок Сертифікаційного центру з міцності ПГ;

(г) оцінка Сертифікаційним центром виконання програми сертифікаційних заводських випробувань АМД, ДД і ПГ і пропозиції щодо складу і обсягу перевірок для включення в програму сертифікаційних контрольних випробувань цих компонентів;

(ґ) експлуатаційна документація, затверджена Заявником;

(д) таблиці відповідності АМД, ПГ і ДД вимогам їх сертифікаційних базисів, затверджені Заявниками;

(е) повідомлення Заявників АМД, ПГ і ДД, узгоджені з незалежними інспекціями в організаціях Заявників, про те, що комплекти робочої конструкторської документації (указуються номери комплектів) АМД, ПГ і ДД, які пройшли СЗВ, відкореговані за результатами сертифікаційних заводських випробувань і відображають типову конструкцію (4.2.1).

8.3.12. За результатами СЗВ компонента I класу група експертів Державіаслужби оформляє висновок, що містить оцінку:

(а) виконання процедур, що встановлені цими Правилами та стосуються етапу СЗВ;

(б) повноти і якості поданих Заявником матеріалів перевірок, випробувань і доказових документів;

(в) обсягу і номенклатури перевірок, необхідних для підтвердження відповідності АМД, ПГ і ДД вимогам Сертифікаційного базису що підлягають включенню в програму сертифікаційних випробувань цих компонентів;

(г) можливості й умов прийняття Державіаслужбою АМД, ДД і ПГ на сертифікаційні контрольні випробування.

8.4. Сертифікаційні контрольні випробування АМД, ДД і ПГ

8.4.1. Сертифікаційні контрольні випробування компонентів I класу є етапом випробувань Державіаслужби і проводяться під її керівництвом комісією. До комісії з проведення СКВ включаються представники Заявника, Сертифікаційного центру, незалежних інспекцій в організації Заявника і на підприємстві Виробника, і інших організацій, що визначаються Державіаслужбою. Голову і склад комісії затверджує Державіаслужба.

Сертифікаційні контрольні випробування компонентів I класу забезпечуються Заявниками і проводяться на їх базах.

8.4.2. Сертифікаційні контрольні випробування АМД, ДД і ПГ проводяться з метою:

(а) контрольної перевірки і підтвердження відповідності АМД, ДД і ПГ вимогам їх сертифікаційних базисів;

(б) остаточного уточнення (при потребі) і затвердження типової конструкції АМД, ДД і ПГ.

8.4.3. Передача АМД, ПГ або ДД на СКВ здійснюється письмовими пред'явленнями Заявників, що направляються до Державіаслужби. Кожне пред'явлення узгоджується з незалежною інспекцією в організації Заявника. До пред'явлення додаються документи, передбачені пунктом 8.3.11.

8.4.4. Програми сертифікаційних контрольних випробувань АМД, ПГ і ДД розробляються Сертифікаційним центром, затверджуються головами комісій, узгоджуються з Заявниками і підлягають схваленню Державіаслужбою.

8.4.5. Сертифікаційні контрольні випробування АМД, ПГ або ДД проводяться на екземплярах, що поставляються Виробником і відповідають типової конструкції, установленій за результатами СЗВ.

8.4.6. У разі виявлення в процесі СКВ окремих невідповідностей АМД, ДД або ПГ вимогам Сертифікаційного базису Заявник зобов'язаний усунути ці невідповідності до завершення сертифікаційних контрольних випробувань компонента.

8.4.7. За результатами сертифікаційних контрольних випробувань компонента I класу комісія оформляє Акт сертифікаційних контрольних випробувань даного компонента. Висновок Акта СКВ підписується головою і членами комісії з проведення цих випробувань і повинен відповідати меті, передбаченій пунктом 8.4.2.

Акт сертифікаційних контрольних випробувань типу АМД, ПГ або ДД затверджується Державіаслужбою за узгодженням із Заявником.

8.4.8. Після твердження Актів сертифікаційних контрольних випробувань Заявники направляють до Державіаслужби Пред'явлення на одержання Сертифікатів типу АМД, ПГ або ДД.

Пред'явлення Заявника повинно бути узгоджене з незалежною інспекцією в організації Заявника. До Пред'явлення додаються:

(а) таблиця відповідності зразка вимогам Сертифікаційного базису, уточнена за результатами СКВ і затверджена Заявником;

(б) урахований комплект експлуатаційної документації зразка, уточненої за результатами СКВ, узгодженої із Сертифікаційним центром і затвердженої Заявником;

(в) повідомлення Заявника і Виробника, узгоджене з незалежними інспекціями в організаціях Заявника і Виробника, про те, що контрольний і поточні комплекти робочої конструкторської документації компонента I класу (указуються номери комплектів) відкореговані за результатами сертифікаційних робіт, відображають типову конструкцію компонента, придатні для серійного виробництва компонента даного типу, затверджені в установленому порядку і зберігаються в Заявника і Виробника (4.2.2).

Глава 9. Схвалення комплектувальних виробів

9.1. Загальні положення

9.1.1. Компоненти III класу зразка авіаційної техніки (комплектувальні вироби - КВ) за ступенем впливу їхньої працездатності на льотну придатність зразка поділяються на дві категорії:

(а) КВ категорії А - вироби, порушення працездатності яких справляє істотний вплив на льотну придатність зразка.

Мінімальний перелік КВ категорії А встановлюється циркуляром Державіаслужби;

(б) КВ категорії Б - вироби, що не належать до категорії А, включаючи стандартні деталі.

9.1.2. За результатами схвалення оформляються:

(а) на тип комплектувального виробу категорії А - Свідоцтво про придатність виробу або Схвальний лист Державіаслужби;

(б) на тип комплектувального виробу категорії Б - Схвалення на встановлення виробу.

9.1.3. Схвалення комплектувальних виробів, що імпортовані з держав, які не є державами-учасницями Мінської угоди, проводиться за окремими процедурами.

9.2. Кваліфікація комплектувальних виробів категорії А

9.2.1. Організація, що розробляє комплектувальний виріб категорії А, може подати до Державіаслужби заявку на одержання Свідоцтва про придатність комплектувального виробу або Схвального листа Державіаслужби.

Схвальний лист Державіаслужби видається на тип КВ, який встановлюється на конкретний зразок авіаційної техніки, і на тип КВ, що випускається серійно.

До заявки повинні бути додані специфікація виробу і план-проспект його кваліфікаційного базису.

Державіаслужба направляє Заявнику повідомлення про прийняття заявки і про Сертифікаційні центри, що братимуть участь у кваліфікації КВ.

9.2.2. Заявки на одержання Свідоцтв про відповідність виробів (Схвального листа) подаються за формою, запропонованою Державіаслужбою, і дійсні не більше трьох років, якщо одночасно з подачею заявки Заявник не обгрунтував, що потрібно більший термін на проектування, доведення й випробування створюваного ним КВ, і цей термін був затверджений Державіаслужбою, про що повідомляють Заявнику.

Якщо Свідоцтво про відповідність комплектувального виробу (Схвальний лист) не був виданий або Заявник переконається в тому, що воно не буде видано в термін дії заявки, то Заявник повинний подати до Державіаслужби нову заявку на одержання Свідоцтва про відповідність комплектувального виробу (Схвального листа). При цьому кваліфікаційний базис для даного виробу може бути переглянутий за рішенням Державіаслужби.

9.2.3. Основою кваліфікаційного базису КВ категорії А є діючі Авіаційні правила (норми льотної придатності) із поправками на дату подачі заявки, додатки до Авіаційних правил і кваліфікаційні вимоги; кваліфікаційний базис може включати спеціальні технічні умови, що містять, у тому числі, окремі вимоги технічного завдання на розробку цього виробу, державних і галузевих стандартів.

Кваліфікаційний базис виробу розробляється Заявником за участю, при потребі, представників Державіаслужби і затверджується Державіаслужбою.

_______________

Примітка. Якщо КВ створюється за технічним завданням Розробника зразка авіаційної техніки, то в розробці кваліфікаційного базису і на наступних етапах кваліфікації КВ беруть участь фахівці Розробника зразка.

9.2.4. Заявник комплектувального виробу категорії А готує і проводить за участю Сертифікаційного центру етап макета даного КВ, що включає розгляд проекту таблиці відповідності КВ вимогам його кваліфікаційного базису, визначення організацій, що візьмуть участь у подальших роботах щодо кваліфікації КВ, і планів цих робіт, як це передбачено пунктом 5.1.

9.2.5. КВ категорії А проходить кваліфікаційні випробування. Під кваліфікаційними випробуваннями розуміють випробування, метою яких є:

установлення типової конструкції виробу і її відповідностей вимогам кваліфікаційного базису;

визначення експлуатаційних обмежень, у діапазоні яких установлена відповідність;

визначення можливості й умов застосування виробу на зразку авіаційної техніки.

9.2.6. До початку кваліфікаційних випробувань комплектувального виробу Заявник і Державіаслужба затверджують план кваліфікаційних робіт після узгодження цього плану з незалежною інспекцією в організації Заявника, Сертифікаційним центром і організаціями, що беруть участь у проведенні кваліфікаційних робіт.

9.2.7. Кваліфікаційні випробування комплектувального виробу проводяться Заявником, Сертифікаційним центром та іншими організаціями відповідно до затвердженого плану.

Державіаслужба і незалежна інспекція в організації Заявника здійснюють контроль за відповідністю КВ вимогам кваліфікаційного базису і дотриманням процедур сертифікації, установлених цими Правилами.

Програма кваліфікаційних випробувань комплектувального виробу розробляється і затверджується Заявником, узгоджується із Сертифікаційним центром і підлягає схваленню Державіаслужбою.

9.2.8. За результатами кваліфікаційних випробувань комплектувального виробу категорії А Заявник оформляє і затверджує:

акт випробувань КВ;

таблицю відповідності КВ вимогам кваліфікаційного базису;

декларацію про конструкцію і характеристики КВ, у якій доводиться інформація про кваліфікаційний базис виробу, діапазон зовнішніх впливів і експлуатаційні обмеження, у межах яких забезпечуються характеристики КВ;

експлуатаційну документацію комплектувального виробу;

спільне повідомлення Заявника і Виробника, про те, що контрольний і поточні комплекти робочої конструкторської документації (зазначаються номери комплектів) комплектувального виробу відкореговані за результатами кваліфікаційних випробувань, відображають типову конструкцію виробу, придатні для серійного виробництва виробу даного типу, затверджені в установленому порядку і зберігаються в Заявника і Виробника (4.2.2).

9.2.9. Акт кваліфікаційних випробувань КВ затверджується Заявником, узгоджується з незалежною інспекцією в організації Заявника, Сертифікаційним центром і організаціями, що брали участь у випробуваннях.

Декларація про конструкцію і характеристики КВ узгоджується з незалежною інспекцією в організації Заявника.

Акт кваліфікаційних випробувань і Декларація про конструкцію і характеристики підлягають схваленню Державіаслужбою.

9.2.10. Після завершення кваліфікаційних випробувань виробу Заявник направляє до Державіаслужби подання на одержання Свідоцтва про відповідність виробу (Схвального листа) із додатком документів, передбачених пунктом 9.2.8. Подання повинно бути узгоджене з незалежною інспекцією на підприємстві Заявника.

9.2.11. На підставі результатів розгляду подання Заявника і доданих до нього документів Державіаслужба приймає рішення про видачу Свідоцтва про відповідність на даний тип комплектувального виробу або Схвального листа.

9.2.12. Якщо Розробник зразка авіаційної техніки включив у перелік КВ, призначених для застосування на створюваному ним зразку, КВ категорії А, що випускається серійно, то необхідною умовою видачі Державіаслужбою Схвального листа на такий КВ є наявність раніше оформленого на нього Свідоцтва про відповідність КВ або належним чином оформленої Декларації про конструкцію і характеристики.

У необхідних випадках для ухвалення рішення про видачу Схвального листа Державіаслужба може зажадати оформлення висновку відповідного Сертифікаційного центру.

9.2.13. Організація, що розробляє комплектувальний виріб, може подавати заявку на одержання Свідоцтва про відповідність КВ незалежно від того, чи передбачається встановлення цього КВ на зразок, що сертифікується. У цьому випадку КВ проходить кваліфікацію за процедурами, що передбачені для КВ категорії А.

9.3. Модифікація типової конструкції комплектувального виробу категорії А

9.3.1. Модифікація типової конструкції і видача нової редакції Свідоцтва про придатність комплектувальних виробів категорії А (Схвального листа) здійснюється у порядку, установленому розділами Д і Е цих Правил.

9.4. Схвалення комплектувальних виробів категорії Б

9.4.1. Розробник зразка авіаційної техніки і незалежна інспекція в організації Розробника оформляють і затверджують Схвалення на встановлення комплектувальних виробів категорії Б при дотриманні таких умов:

комплектувальні вироби пройшли необхідний обсяг перевірок і випробувань, що засвідчено незалежною інспекцією на підприємстві, яке виготовляє ці вироби;

комплектувальні вироби застосовуються й експлуатуються на зразку авіаційної техніки відповідно до обмежень, установлених конструкторською й експлуатаційною документацією Розробника цього виробу.

Схвалення на установку КВ категорії Б представляється Розробником зразка до Державіаслужби.

Розділ C. Тимчасовий сертифікат типу

Застосовність

У цьому розділі викладаються:

(а) процедури видачі Тимчасового сертифіката, умови виконання польотів тимчасово сертифікованих повітряних суден;

(б) обов'язки Утримувача Тимчасового сертифіката типу.

Глава 10. Подача заявки на одержання тимчасового
сертифіката типу

10.1. Право на одержання Тимчасового сертифіката типу

10.1.1. Розробник повітряного судна, який подав заявку на одержання Тимчасового сертифіката типу, стає Заявником і має право на одержання зазначеного сертифіката, якщо Державіаслужба прийняла заявку.

10.2. Заявка на одержання Тимчасового сертифіката типу

10.2.1. Заявка на одержання Тимчасового сертифіката типу приймається Державіаслужбою на тип повітряного судна, що перебуває в процесі випробувань для одержання Сертифіката типу або експлуатаційних випробувань (5.4). У цих випадках Заявник представляє до Державіаслужби:

(а) акт за результатами сертифікаційних робіт, проведених у рамках сертифікаційних заводських випробувань, що містить льотну оцінку і висновок про те, що ПС в основному відповідає вимогам сертифікаційного базису і не має особливостей і характеристик, що роблять його небезпечним для польотів, передбачених пунктом 11.2.1, при дотриманні обмежень, установлених його експлуатаційною документацією.

Акт повинен містити перелік заходів, виконаних у процесі проведення СЗВ і спрямованих на усунення недоліків, пов'язаних з льотною придатністю ПС.

Зазначений акт затверджується Заявником, узгоджується з незалежною інспекцією в організації Заявника, Сертифікаційними центрами, що брали участь у СЗВ, і підлягає схваленню Державіаслужбою;

(б) висновок з міцності ПС Сертифікаційного центру, що призначений Державіаслужбою;

(в) експлуатаційну документацію, затверджену Заявником і погоджену Сертифікаційним центром;

(г) повідомлення Заявника, узгоджене з незалежною інспекцією в організації Заявника, про те, що екземпляри ПС, що призначені для тимчасової сертифікації та виконання польотів, що передбачені пунктом 11.2.1, дороблені відповідно до комплекту РКД та ЕД, який відкорегований за результатами сертифікаційних робіт, вказаних у підпунктах (а) та (б) цього пункту.

10.2.2. Авіаційні двигуни і повітряні гвинти, установлені на ПС, що заявлено на одержання Тимчасового сертифіката типу, повинні мати Сертифікати типу, а комплектувальні вироби категорії А - Свідоцтва про придатність виробу (Схвальні листи), видані Державіаслужбою.

10.2.3. Повітряне судно, що заявлене на одержання Тимчасового сертифіката типу, повинно відповідати вимогам до охорони навколишнього середовища і мати Сертифікат типу щодо шуму на місцевості.

Глава 11. Видача тимчасового сертифіката типу. Умови
виконання польотів. Обов'язки утримувача тимчасового
сертифіката типу

11.1. Видача Тимчасових сертифікатів

11.1.1. Заявник може одержати Тимчасовий сертифікат типу ПС на підставі заявки, результатів розгляду документів, передбачених пунктом 10.2.1, при дотриманні умов, зазначених у пунктах 10.2.2 і 10.2.3.

11.1.2. Тимчасовий сертифікат типу видається Державіаслужбою на термін не більше 12 місяців із дати видачі. Державіаслужба може скоротити термін дії Тимчасового сертифіката типу, призупинити його дію або анулювати.

11.1.3. Тимчасовий сертифікат типу має перелік даних, що є невід'ємною частиною цього сертифіката, і містить інформацію про типову конструкцію, експлуатаційні обмеження, мету та умови польотів тимчасово сертифікованих повітряних суден.

11.2. Умови виконання польотів тимчасово сертифікованих повітряних суден

11.2.1. Тимчасово сертифіковані повітряні судна можуть виконувати польоти з метою і при дотриманні умов:

(а) наявності спеціального сертифіката льотної придатності тимчасової категорії, що міститься на борту повітряного судна;

(б) польоти з метою одержання нової редакції Сертифіката типу;

(в) демонстраційні польоти для потенційних замовників і для вивчення ринкових можливостей;

(г) польоти для вивчення експлуатаційних можливостей ПС, системи його обслуговування і для тренування екіпажів, включаючи польоти за передбачуваними маршрутами транспортних перевезень.

При виконанні зазначених польотів з дозволу Державіаслужби можуть здійснюватися вантажні транспортні перевезення.

11.2.2. Польоти на тимчасово сертифікованих повітряних суднах виконуються екіпажами, до складу яких входить льотчик-випробувач Заявника або Сертифікаційного центру, або екіпажами експлуатанта, що пройшли тренування і атестацію у Заявника в порядку, узгодженому з Державіаслужбою.

11.3. Обов'язки Утримувача Тимчасового сертифіката типу

11.3.1. З метою підтримки необхідного рівня безпеки польотів тимчасово сертифікованих повітряних суден Утримувач Тимчасового сертифіката типу зобов'язаний:

(а) повідомити авіаційні адміністрації держав, де передбачені польоти тимчасово сертифікованих повітряних суден, про те, що ці повітряні судна експлуатуються на основі тимчасових сертифікатів типу;

(б) розробити і ввести до Керівництва з льотної експлуатації тимчасово сертифікованого повітряного судна особливі процедури його експлуатації в зонах зльоту і заходу на посадку над густонаселеними районами, якщо такі процедури вимагає авіаційна адміністрація держави, де передбачені польоти тимчасово сертифікованих повітряних судів;

(в) при виконанні польотів забезпечити перебування на борті ПС тільки тих осіб, діяльність яких безпосередньо пов'язана з метою польоту, сповістити цих осіб про те, що ПС експлуатується за Тимчасовим сертифікатом типу, і забезпечити їх кріслами й аварійно-рятувальними засобами, що відповідають вимогам Сертифікаційного базису.

11.3.2. Тимчасово сертифіковані повітряні судна не підлягають постачанню за експортом або передачі в оренду.

Розділ D. Модифікація типової конструкції зразка
авіаційної техніки

Застосовність

У цьому розділі викладаються:

(а) процедури класифікації модифікацій типової конструкції зразка авіаційної техніки, унесених у типову конструкцію Утримувачем Сертифіката типу;

(б) порядок додаткових сертифікаційних робіт при внесенні модифікацій у типову конструкцію.

Глава 12. Процедури класифікації модифікацій типової
конструкції зразка авіаційної техніки

12.1. Класифікація модифікацій типової конструкції

12.1.1. У всіх випадках, починаючи з дати видачі Сертифіката типу, унесення модифікацій у типову конструкцію (включаючи експлуатаційну документацію) зразка вимагає їхньої класифікації на головні, другорядні, акустичні або емісійні зміни.

12.1.2. Оцінка впливу кожної модифікації типової конструкції зразка на його льотну придатність і навколишнє середовище і класифікація модифікацій за ступенем такого впливу здійснюється Утримувачем Сертифіката типу.

Порядок оцінки модифікацій і їхньої класифікації оформляється у вигляді інструкції, що затверджується Утримувачем Сертифіката типу за узгодженням із незалежною інспекцією в організації Утримувача Сертифіката типу. Інструкція з оцінки і класифікації модифікацій типової конструкції підлягає схваленню Державіаслужбою.

12.1.3. Короткий опис кожної модифікації типової конструкції зразка, класифікованої Утримувачем Сертифіката типу як головної, акустичної або емісійної зміни, негайно направляється до Державіаслужби.

12.1.4. Перелік модифікацій типової конструкції, класифікованих Утримувачем Сертифіката типу як другорядні зміни, направляється щокварталу в Державіаслужбу.

12.2. Схвалення класифікації модифікацій типової конструкції

12.2.1. Кожен опис головної, акустичної або емісійної зміни типової конструкції зразка і перелік другорядних змін затверджуються Утримувачем Сертифіката типу і погоджуються з незалежною інспекцією в організації Утримувача Сертифіката типу.

Державіаслужба схвалює класифікацію модифікацій типової конструкції зразка, проведену Утримувачем Сертифіката типу і його незалежною інспекцією; при цьому Державіаслужба може перевести другорядну зміну в ранг головної зміни, а головну зміна - у таку зміну, що вимагає видачі нового Сертифіката типу на зразок (3.7) з повідомленням про це Утримувача Сертифіката типу.

Розділ E. Унесення змін у сертифікат типу

Застосовність

У цьому розділі викладаються:

(а) процедура подачі заявки на одержання нової редакції Сертифіката типу;

(б) порядок проведення додаткових сертифікаційних випробувань;

(в) процедура видачі нової редакції Сертифіката типу.

Глава 13. Заявка на одержання нової редакції
сертифіката типу зразка авіаційної техніки

13.1. Подача заявки на одержання нової редакції Сертифіката типу. Поширення Авіаційних правил (норм льотної придатності) і поправок до них

13.1.1. Утримувач Сертифіката типу, що вносить головну, акустичну або емісійну зміну в типову конструкцію зразка авіаційної техніки, зобов'язаний подати заявку до Державіаслужби на одержання нової редакції Сертифіката типу або Сертифіката типу щодо шуму на місцевості (у разі акустичної зміни), або поправки до переліку даних Сертифіката типу на авіаційний двигун (у разі емісійної зміни).

13.1.2. Державіаслужба повідомляє Утримувача Сертифіката типу і незалежну інспекцію в його організації про прийняття заявки на одержання нової редакції Сертифіката типу і інформує про Сертифікаційні центри (із зазначенням їх тематичної спрямованості), що братимуть участь у додатковій сертифікації зразка.

13.1.3. До заявки на одержання нової редакції Сертифіката типу повинні бути додані:

(а) технічний опис зміни типової конструкції, що повинен містити мету впровадження зміни, основні відмінності від сертифікованої типової конструкції зразка, включаючи зміни діапазону експлуатаційних обмежень, і перелік пунктів Сертифікаційного базису зразка, відповідність яким повинна бути встановлена за результатами додаткових сертифікаційних робіт;

(б) план додаткових сертифікаційних робіт, розроблений Утримувачем Сертифіката типу і узгоджений із незалежною інспекцією в організації Утримувача Сертифіката типу.

13.1.4. На зразок авіаційної техніки, заявлений на одержання нової редакції Сертифіката типу, поширюються вимоги до льотної придатності й охорони навколишнього середовища, що містяться в сертифікаційному базисі зразка, а також поправки до Авіаційних правил, що введені в дію на дату подачі заявки на одержання нової редакції Сертифіката типу і відносяться до даної головної, акустичної або емісійної зміни. При потребі можуть бути розроблені і поширені на зразок спеціальні технічні умови (3.4).

Глава 14. Додаткові сертифікаційні роботи.
Видача нової редакції сертифіката типу

14.1. Додаткові сертифікаційні роботи

14.1.1. Додаткові сертифікаційні роботи і перевірки, передбачені планом (13.1.3(б), проводяться за програмами, розробленими і затвердженими Утримувачем Сертифіката типу, Сертифікаційним центром і схваленими Державіаслужбою.

14.1.2. Додаткові сертифікаційні роботи проводяться з метою встановлення відповідності зразка з унесеною у його типову конструкцію головною, акустичною або емісійною зміною вимогам сертифікаційного базису зразка.

14.1.3. Додаткові сертифікаційні роботи, включаючи додаткові сертифікаційні наземні, лабораторні і стендові випробування та інші перевірки, проводяться в один етап Утримувачем Сертифіката типу і Сертифікаційним центром.

Державіаслужба і незалежна інспекція в організації Утримувача Сертифіката типу контролюють проведення додаткових сертифікаційних робіт і виконання процедур, передбачених розділами Д і Е цих Правил.

14.1.4. За результатами додаткових сертифікаційних робіт Утримувач Сертифіката типу і Сертифікаційний центр оформляють і затверджують Акт додаткових сертифікаційних випробувань (перевірок) за узгодженням із незалежною інспекцією в організації Утримувача Сертифіката типу.

До зазначеного Акта додаються доповнення і зміни експлуатаційної документації зразка, затверджені Утримувачем Сертифіката типу і узгоджені із Сертифікаційним центром, а також зміни і доповнення до таблиці відповідності зразка, затверджені Утримувачем Сертифіката типу.

Акт додаткових сертифікаційних випробувань (перевірок), а також зміни і доповнення до експлуатаційної документації підлягають схваленню Державіаслужбою.

14.1.5. Підставою для видачі Державіаслужбою нової редакції Сертифіката типу зразка авіаційної техніки є подання Утримувача Сертифіката типу про одержання такої нової редакції, узгоджене з незалежною інспекцією в організації Утримувача Сертифіката типу.

До подання про одержання нової редакції Сертифіката типу додаються:

(а) документи, передбачені пунктом 14.1.4;

(б) повідомлення Утримувача Сертифіката типу, узгоджене з незалежною інспекцією в організації Утримувача Сертифіката типу, про те, що зміна поточного комплекту робочої конструкторської документації (4.2.2) придатна для впровадження цієї зміни в серійне виробництво зразка, затверджена в установленому порядку і зберігається в Утримувача Сертифіката типу і Виробника.

14.1.6. На підставі розгляду подання про одержання нової редакції Сертифіката типу і документів, що додаються до нього, Державіаслужба приймає рішення про видачу Утримувачу Сертифіката типу нової редакції Сертифіката типу на зразок авіаційної техніки.

14.1.7. Нова редакція Сертифіката типу засвідчує відповідність зразка авіаційної техніки вимогам, передбаченим пунктом 13.1.4.

14.1.8. Нова редакція Сертифіката типу на зразок авіаційної техніки містить інформацію про типову конструкцію зразка, основні експлуатаційні обмеження і інші умови, що стосуються льотної придатності зразка з унесеною у його типову конструкцію головною, акустичною або емісійною зміною. Зазначена інформація міститься в новій редакції Переліку даних, що є невід'ємною частиною цього Сертифіката типу.

Розділ Е 1. Додаткові сертифікати типу

Застосування

У цьому розділі викладаються процедури схвалення головних змін типової конструкції зразка авіаційної техніки без видання нової редакції Сертифіката типу. ( Абзац перший розділу Е 1 в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 1097 від 03.12.2007 )

( Абзац другий розділу Е 1 виключено на підставі Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 1097 від 03.12.2007 )

( Абзац третій розділу Е 1 виключено на підставі Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 1097 від 03.12.2007 )

Глава 15. Заявка на додатковий сертифікат типу

15.1. Заявка на Додатковий Сертифікат типу

15.1.1. Заявки на схвалення змін типової конструкції та видачу Додаткового сертифіката типу приймаються Державіаслужбою від організації, яка є Утримувачем Сертифіката типу або яка відповідає вимогам, що застосовуються до організації Розробника, за винятком тих випадків, коли конструкція досить проста. У цьому разі Державіаслужба з урахуванням технічного рівня організації Заявника може встановити відповідність вимогам цього розділу за спрощеною альтернативною процедурою, що схвалюється Державіаслужбою у кожному окремому випадку.

Заявник, який не є Утримувачем Сертифіката типу, повинен надати Державіаслужби доказ того, що він має інформацію, яка достатня для внесення головної зміни в типову конструкцію виробу, та здатності надалі забезпечити підтримання льотної придатності виробу в частині, яка внесена в типову конструкцію зміни. ( Абзац другий підпункту 15.1.1 розділу Е 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку N 1097 від 03.12.2007 )

У разі, якщо Заявник на отримання Додаткового Сертифіката типу не може довести Державіаслужби достатність наявної інформації для внесення головної зміни в типову конструкцію виробу та здатність надалі забезпечити підтримання льотної придатності виробу в частині внесеної в типову конструкцію зміни, то для прийняття заявки необхідна наявність Угоди між Заявником та Утримувачем основного Сертифіката типу про розподіл прав та обов'язків щодо внесення головної зміни. ( Абзац третій підпункту 15.1.1 розділу Е 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку N 1097 від 03.12.2007 )

15.1.2. Класифікація зміни типової конструкції на головні і другорядні виконується Заявником і схвалюється Державіаслужбою відповідно до процедур, викладених у розділі D цих Правил. ( Підпункт 15.1.2 розділу Е 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку N 1097 від 03.12.2007 )

15.1.3. Будь-яка юридична особа, що бажає внести в типову конструкцію виробу авіаційної техніки головну зміну, звертається в Державіаслужбу із заявкою на одержання Додаткового Сертифіката типу з урахуванням положень підпункту 15.1.1.

15.1.4. Заявка на Додатковий Сертифікат типу повинна супроводжуватися:

технічним описом головної зміни типової конструкції виробу та експлуатаційною документацією, яка стосується зміни;

застосовуваними вимогами льотної придатності;

планом додаткових сертифікаційних робіт, що необхідно провести для встановлення відповідності застосовуваним вимогам льотної придатності;

повідомленням, яким Заявник, що не є утримувачем Сертифіката типу, повідомляє утримувача Сертифіката типу про подання заявки на Додатковий Сертифікат типу, або Угодою між Заявником та Утримувачем основного Сертифіката типу у випадках, про які йдеться в підпункті 15.1.1 цих Правил,. ( Абзац підпункту 15.1.4 розділу Е 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку N 1097 від 03.12.2007 )

15.2. Застосовувані вимоги льотної придатності

15.2.1. На вибір Заявника типова конструкція виробу з унесеною головною зміною повинна відповідати:

вимогам сертифікаційного базису, що зазначений у Сертифікаті типу на даний виріб авіаційної техніки, або

вимогам норм льотної придатності, що є чинними на момент подання заявки на Додатковий Сертифікат типу і стосуються головної зміни, що вноситься, а також будь-яким поправкам, які Державіаслужба вважатиме безпосередньо пов'язаними з цією зміною. ( Підпункт 15.2.1 розділу Е 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку N 1097 від 03.12.2007 )

15.2.2. За необхідності Заявник може запропонувати для виробу з унесеною головною зміною Спеціальні технічні умови (пункт 3.4).

15.2.3. Застосовувані вимоги льотної придатності схвалюються Державіаслужбою.

15.2.4. Другорядні зміни типової конструкції частини виробу, які виконуються утримувачем Додаткового Сертифіката типу, схвалюються відповідно до процедур, викладених у розділі D цих Правил. Другорядні зміни типової конструкції виробу, які виконуються юридичною особою, що не є утримувачем Сертифіката типу або Додаткового Сертифіката типу, оформляються відповідно до процедур, що визначаються Державіаслужбою.

15.2.5. Схвалення головних змін частини типової конструкції виробу, на яку виданий Додатковий Сертифікат типу, за винятком випадків, коли утримувачем Додаткового Сертифіката типу є утримувач Сертифіката типу, провадиться згідно з цим розділом з оформленням окремого Додаткового Сертифіката типу.

Глава 16. Додаткові сертифікаційні роботи.
Видача додаткового сертифіката типу.
Обов'язки утримувача додаткового
сертифіката типу та експлуатанта

16.1. Додаткові сертифікаційні роботи

16.1.1. Додаткові сертифікаційні роботи проводяться за програмами, що розроблені Заявником і схвалені Державіаслужбою.

16.1.2. Додаткові сертифікаційні роботи проводяться з метою встановлення відповідності виробу з унесеною до його типової конструкції головною зміною застосованим вимогам льотної придатності (пункт 15.2).

16.1.3. Додаткові сертифікаційні роботи проводяться в один етап Заявником під контролем та за участю Державіаслужби або уповноважених ним осіб і організацій (за їх згодою).

16.1.4. За результатами додаткових сертифікаційних робіт оформляється і затверджується Заявником за участю уповноважених Державіаслужбою осіб і організацій акт Додаткових сертифікаційних робіт. До зазначеного акта додаються:

затверджені Заявником Доповнення до експлуатаційної документації виробу, що забезпечують його експлуатацію з унесеною до його типової конструкції головною зміною;

затверджена Заявником таблиця відповідності виробу з унесеною до його типової конструкції головною зміною вимогам сертифікаційного базису (підпункт 15.2.1).

Акт Додаткових сертифікаційних робіт підлягає схваленню Державіаслужбою. Доповнення до експлуатаційної документації підлягають схваленню і введенню в дію Державіаслужбою.

16.2. Видача Додаткового Сертифіката типу

16.2.1. Державіаслужба видає Заявнику Додатковий Сертифікат типу на підставі схвалених і введених у дію документів, зазначених у підпункті 16.1.4, якщо Державіаслужба установила, що Заявник, який не є утримувачем Сертифіката типу, відповідає вимогам, що застосовуються до організації Розробника, або вимогам альтернативної процедури, яка схвалена Державіаслужбою (підпункт 15.1.1).

16.3. Зміст Додаткового Сертифіката типу

16.3.1. Додатковий Сертифікат типу засвідчує відповідність виробу авіаційної техніки з унесеною до його типової конструкції головною зміною застосованим вимогам льотної придатності (пункт 15.2).

16.3.2. Додатковий Сертифікат типу містить інформацію про типову конструкцію виробу з унесеною головною зміною та іншою інформацією, що передбачена підпунктом 4.9.2 цих Правил.

16.4. Дія Додаткового Сертифіката типу

Дія, призупинення дії та анулювання Додаткового Сертифіката типу визначаються процедурами, що викладені в пункті 4.10 цих Правил.

16.5. Передача Додаткового Сертифіката типу

16.5.1. Утримувач Додаткового Сертифіката типу може передати його іншій юридичній особі або правонаступнику, якщо:

Державіаслужба схвалює передачу Додаткового Сертифіката типу за умови визнання відповідності іншої юридичної особи або правонаступника вимогам Розробника авіаційної техніки того виду, на який виданий Додатковий Сертифікат типу;

до Державіаслужби надана спільна заява утримувача Додаткового Сертифіката типу та іншої юридичної особи або правонаступника про передачу правонаступнику документів і матеріалів, необхідних для реалізації прав і обов'язків Утримувача Додаткового Сертифіката типу.

16.6. Головні зміни типової конструкції виробу імпортованої авіаційної техніки, для якого виданий Додатковий Сертифікат типу

16.6.1. Схвалення головної зміни виробу авіаційної техніки, який імпортується в Україну і для якого компетентним органом держави Розробника виданий Додатковий Сертифікат типу, а також проведена видача Державіаслужбою Додаткового Сертифіката типу на імпортований виріб виконуються відповідно до процедур, що викладені в пункті 4.7 і в цьому розділі Правил.

16.7. Обов'язки утримувача Додаткового Сертифіката типу

16.7.1. Утримувач Додаткового Сертифіката типу зобов'язаний забезпечити можливість перевірки Додаткового Сертифіката типу на вимогу Державіаслужби.

16.7.2. Утримувач Додаткового Сертифіката типу повинен забезпечити підтримку льотної придатності виробу в частині внесеної до його типової конструкції головною зміною і безперервність дії Додаткового Сертифіката типу відповідно до процедур, які викладені в підпунктах 6.2.3 і 6.2.4 цих Правил. ( Підпункт 16.7.2 розділу Е 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку N 1097 від 03.12.2007 )

16.8. Обов'язки Експлуатанта виробу авіаційної техніки, для якого виданий Додатковий Сертифікат типу

16.8.1. Експлуатант, що здійснює експлуатацію виробу з реалізованою головною зміною і для якого Державіаслужбою виданий Додатковий Сертифікат типу, повинен дотримуватися вимог підпунктів 6.3.1 і 6.3.2 цих Правил.

Інформація відповідно до вимог підпункту 6.3.1 цих Правил надається Експлуатантом утримувачу Додаткового Сертифіката типу.

( Правила доповнено Розділом E 1 згідно з Наказом Міністерства транспорту N 495 від 14.06.2004 )

Начальник Департаменту безпеки транспорту та технічної
політики Міністерства транспорту України О.Л.Петрашевський

Погоджено

Заступник Голови Державного комітету
промислової політики України В.П.Казаков

Додаток 1
до пункту 2.1.2
розділу A Правил
сертифікації типу
авіаційної техніки

  Перелік відмін у процедурах сертифікації

1. До тексту внесено твердження про Пункт 2.1.2
ідентичність тексту АП-21, який чинний в
Україні, до тексту АП-21, який чинний в
державах - учасницях Мінської угоди про
цивільну авіацію та про використання
повітряного простору, у частині
технічного змісту. Перелік відмін
процедурного характеру наведений в цьому
додатку.

2. Виключені посилання на Мінську угоду. Весь текст
Замінені терміни:
"держава-засновник" на "Україна";
"авіаційна адміністрація держави-засновника"
та "Авіарегістр" на "Державіаслужба".

3. Уведено спеціальний розділ про спільне Пункт 2.12
проведення сертифікаційних робіт
Державіаслужбою та Авіарегістром МАК.

4. Термін "Доповнення до Сертифіката типу" Розділ E,
змінений на "Нова редакція Сертифіката пункт 1.16
типу".

5. Вилучений текст щодо сертифікатів льотної Глава 11
придатності тимчасової категорії.

6. З тексту вилучені примітки, які уведені Пункти:
до підрозділу "Визначення" 1.32;
1.33;
4.8.2;
5.1.5.