ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12.06.2007
Справа N 4/2451-26/312
Про стягнення грошових коштів
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.09.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Т.Б.Дроботової
суддів: Н.О.Волковицької, Л.І.Рогач
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хмельницькому районі Хмельницької області
та касаційне подання Прокурора Хмельницького району
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 р.
у справі N 4/2451-26/312 господарського суду Львівської області
за позовом Приватного підприємства "Компанія Галторг"
до
1) ЗАТ "Багатогалузевий проектний інститут "Львів"
2) Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції
3) Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області
4) Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області
треті особи
1) Управління державного казначейства у Хмельницькій області
2) Хмельницька обласна державна адміністрація
про стягнення 170 004 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
від відповідача-1 - Кінаш В.В., дов. від 25.10.2004 р.
від відповідача-2 - Вітюк С.В., дов. від 11.06.07 р.,
Ткачук П.М., дов. від 21.05.07 р.,
Дєдушкін С.О., дов від 21.05.2007 р.
від відповідача-3 - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
від відповідача-4 - Люлько М.М., Качан С.І., дов. від 21.05.07 р.
від третьої особи-1 - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
від третьої особи-2 - Мельник О.В. - дов. від 08.08.2006 р. - ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Компанія Галторг" звернулась до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ЗАТ "Багатогалузевий проектний інститут "Львів" боргу в сумі 170 004 грн. за договором купівлі-продажу від 02.08.2004 р. на підставі статей 334, 625, 662, 664, 668, 685, 691, 692 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) через невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті одержаного товару.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.09.2004 р. порушено провадження по даній справі та застосовано заходи по забезпеченню позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії стосовно товару, отриманого за накладною N 80 від 12.08.2004 р., що знаходиться в холодильнику ВАТ "Холод" за адресою м. Хмельницький, вул. Тупікова, 1; ухвалою від 15.10.2004 р. про виправлення помилки уточнено пункт 6 попередньої ухвали суду та заборонено відповідачеві та іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно товару (м'ясопродуктів), який збігається з асортиментом по видатковій накладній N 80 від 12.08.2004 р., що знаходиться на складі холодильника ВАТ "Холод" в м. Хмельницькому по вул. Тупіковій, 1, та зданий туди на зберігання ЗАТ "Багатогалузевий проектний інститут "Львів", або державною податковою службою в Хмельницькій області, або органами державної ветеринарної служби чи міліції в Хмельницькій області 16.08.2004 р.
Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, пославшись на відсутність його вини у невиконанні умов договору в зв'язку з вилученням придбаного за договором купівлі-продажу м'яса працівниками податкової служби та ветеринарної міліції.
18.01.2005 р. позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідачів Міжрайонну державну податкову адміністрацію в Хмельницькій області та Відділення ветеринарної медицини з проведення карантинних ветеринарних заходів при УМВС України в Хмельницькій області; ухвалою суду від 18.01.2005 р. вказаних осіб було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.
22.03.2005 р. позивач подав заяву про залучення до участі у справі в якості відповідачів Міжрайонну державну податкову адміністрацію в Хмельницькій області та Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області, посилаючись на їх відповідальність за статтями 1172, 1190 Цивільного кодексу України ( 435-15 ); ухвалою суду від 22.03.2005 р. до участі в справі про стягнення заборгованості залучено в якості відповідачів вищевказані органи.
14.04.2005 р. позивачем подано заяву про зміну та доповнення позовних вимог N 12, за якою позивач просить скасувати пункти 1-4 резолютивної частини Протоколу N 4 засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Хмельницькій обласній державній адміністрації від 26.08.2004 р.; скасувати рішення N 4 цієї ж комісії; стягнути на користь позивача з ЗАТ "Багатогалузевий проектний інститут "Львів", з Міжрайонної державної податкової адміністрації в Хмельницькій області, з Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області 170004 грн. боргу; з Міжрайонної державної податкової адміністрації в Хмельницькій області, з Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області 42840 грн. штрафних санкцій, 8551 грн. судових витрат, 100000 грн. матеріального відшкодування моральної шкоди.
05.05.2005 р. (т.1 а.с.138-140) позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання недійсними актів Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Хмельницькій обласній державній адміністрації; решту викладених у попередній заяві майнових вимог залишив без змін, за винятком збільшення належної до відшкодування суми 13466 грн. судових витрат; клопотанням від 17.05.2005 р. просив суд залучити в якості відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області.
Згідно ухвали господарського суду Львівської області від 26.05.2005 р. до участі у справі залучено відповідача, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.10.2005 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління державного казначейства у Хмельницькій області.
В подальшому позивач остаточно уточнив позовні вимоги (т.1 а.с.162-166) та просив стягнути на його користь з усіх відповідачів 170004,00 грн. на відшкодування спричиненої майнової шкоди та основного боргу, 100,00 грн. - в якості матеріального відшкодування моральної шкоди, 42 840,00 грн. - пені та штрафу за порушення строків виконання зобов'язань, 13551,00 грн. - судових витрат.
Позов мотивовано порушенням відповідачами положень статей 19, 60, 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), пункту 3 частини 2 статті 11, статей 525, 526, 1166, 1172, 1190 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), статей 55, 56 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) з огляду на заподіяння відповідачами солідарної майнової і моральної шкоди позивачу внаслідок невиконання договірних зобов'язань та незаконного вилучення та знищення належного Приватному підприємству "Компанія Галторг" товару (м'ясопродуктів).
Залученими до справи відповідачами позовні вимоги було відхилено повністю: Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області вказувало, що воно є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки відділ ветеринарної медицини при УМВС України в Хмельницькій області не є його структурним підрозділом, тобто, на управління не може бути покладено відповідальність за його дії, а рішення про вилучення з обігу та утилізацію спірної продукції приймалось Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Хмельницькій обласній державній адміністрації; УМВС України в Хмельницькій області вказувало про відсутність будь-яких процесуальних дій щодо вилучення та прийняття рішення про утилізацію спірної продукції, відсутність рішень компетентних органів про незаконність дій міліції; орган податкової служби повідомив, що вилучені м'ясопродукти перевозились за відсутності належних документів, що посвідчують їх якість, з огляду на що така продукція є небезпечною, підлягає вилученню з обігу та утилізації, про що було прийнято відповідне рішення компетентного органу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.11.2005 р. (суддя Деркач Ю.Б) позовні вимоги з урахуванням уточнень задоволено частково: стягнуто солідарно з Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області на користь позивача 170004 грн. майнової шкоди; 6640,68 грн. - витрат на проведення лабораторних досліджень якості товару; 5000 грн. - витрат на правову допомогу адвоката; 1700 грн. - державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог щодо стягнення 100000 грн. моральної шкоди та 42840 грн. штрафних санкцій (пені та штрафу) - відмовлено.
Судове рішення вмотивовано встановленими судом обставинами справи щодо затримання на території Хмельницької області 15.08.2004 р. працівниками податкової міліції Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції та ВДАІ в Хмельницькій області автомобіля марки "Рено" (д/н 10190 МС) з напівпричепом (д/н 03185 ІВ), в якому знаходились м'ясопродукти, відпущені позивачем ЗАТ "Багатогалузевий проектний інститут "Львів" на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2004 р. та видаткової накладної N 80 від 12.08.2004 р. загальною вартістю 176694 грн.; за умовами договору моментом переходу права власності на товар є момент його оплати покупцем.
26.08.2004 р. Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Хмельницькій облдержадміністрації своїм рішенням N 4 визнала виявлену 15.08.2004 р. продукцію небезпечною та тим же рішенням зобов'язала ЗАТ "Багатогалузевий проектний інститут "Львів" вилучити її з обігу та забезпечити утилізацію на Хмельницькому заводі м'ясо-кісткового борошна "Ветсанутильзавод", а в разі відмови або ухилення відповідача від виконання цього рішення - вирішила вилучити вказану продукцію з обігу та доручити забезпечення її утилізації ГВПМ ДПІ у м. Хмельницькому та відділенню міліції по ЗКВЗС УМВС України в Хмельницькій області на тому ж заводі за кошти власника.
Також судом встановлено, що 15.10.2004 р. працівниками ВВМ ПКВЗ УМВС України в Хмельницькій області та Хмельницького МГВПМ на виконання вказаного рішення комісії продукція була вивезена з місця її збереження (ВАТ "Холод") та передана на утилізацію Хмельницькому заводу м'ясо-кісткового борошна "Ветсанутильзавод" за актом приймання-передачі від 15.10.2004 р. та прийомною квитанцією N 71 від 15.10.2004 р.
Проаналізувавши положення Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ) та Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" ( 1393-14 ), Положення про державну надзвичайну протиепізоотичну комісію, повноваження органів податкової та ветеринарної служби, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення їх приписів Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Хмельницькій облдержадміністрації при прийнятті рішення про утилізацію спірних м'ясопродуктів, невідповідність прийнятого рішення процедурі його прийняття та вимогам до оформлення, відсутність передбачених законодавством повноважень по виконанню рішень Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії у Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області; виконання незаконного рішення комісії є вчиненням відповідачами 2 та 4 незаконних дій, внаслідок чого позивач втратив належне йому майно та позбувся можливості захисту своїх прав шляхом доведення належної якості вилучених продуктів.
Судове рішення вмотивовано правомірністю вимог позивача як власника вилученої та утилізованої продукції згідно умов договору відповідно до положень статті 56 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 1173 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та статті 56 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), що передбачають відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями державних органів; відмовляючи у позові до ЗАТ "Багатогалузевий проектний інститут "Львів" та Управління ветеринарної медицини, суд зазначив про відсутність у їх діях ознак неправомірності; вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки суду позивачем не надано доказів, які обґрунтовують розмір заявленої ним моральної шкоди. Окрім цього, відмовляючи позивачу в нарахуванні пені та штрафу, суд посилається на частину 2 статті 231 Господарського кодексу України ( 436-15 ), оскільки позивачем не доведено, що Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція та Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області є суб'єктами господарських зобов'язань в розумінні статей 173, 175 Господарського кодексу України.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Хмельницьку обласну державну адміністрацію.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.07 р. (судді О.В. Михалюк - головуючий, Д.Ф. Новосад, Г.І. Мельник) рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2005 р. залишено без змін.
Постанову апеляційного господарського суду вмотивовано відповідністю встановлених судом обставин справи фактичним, прийняттям судового рішення відповідно до приписів чинного законодавства, з огляду на що відхилено доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції та рішенням місцевого господарського суду, прокурор Хмельницького району та Державна податкова інспекція у Хмельницькому районі Хмельницької області звернулись до Вищого господарського суду України з касаційним поданням та касаційною скаргою, в яких просять скасувати прийняті судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ДПІ У Хмельницькому районі та УМВС України у Хмельницькій області; до касаційної скарги додано докази реорганізації Хмельницької МДПІ у Державну податкову інспекцію у Хмельницькому районі, що виступає скаржником.
Подання та скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права (статей 1, 3, 4, 5, 7, 16, 17, 22 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ), статей 1, 2, 5, 7, 8, 18, 20, 21 Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" ( 1393-14 ), пункту 7 статті 6 Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ), Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при обласній державній адміністрації.
На думку скаржників, у рішенні та постанові не зазначено, в чому саме полягає незаконність дій відповідачів, рішення прийнято за відсутності оскарження позивачем дій відповідачів як неправомірних та відповідного преюдиціального рішення уповноваженого органу; судами не враховано факт підробки наданого в якості товаросупроводжуючого документу ветеринарного свідоцтва, та обов'язковості рішень Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії для всіх органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій всіх форм власності, посадових осіб та громадян; вказані обставини свідчать про прийняття судами рішення з порушенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), тобто, за неповного з'ясування обставин справи.
Також у скарзі та у поданні зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції визначили відповідачами у даній справі ДПІ у Хмельницькому районі (правонаступника Хмельницької МДПІ) з порушенням статей 21 та 24 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), а Приватне підприємство "Компанія Галторг" є неналежним позивачем у даній справі, оскільки його права жодним чином не порушено.
Позивач, треті особи та відповідачі - ЗАТ "Багатогалузевий проектний інститут "Львів", Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області відзиви на касаційну скаргу не надали.
Присутні в судовому засіданні представники ЗАТ "Багатогалузевий проектний інститут "Львів" заперечили доводи касаційної скарги та касаційного подання, вказуючи на законність та обґрунтованість прийнятих у справі рішень.
Представники Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області та Хмельницької обласної державної адміністрації усно в судовому засіданні не заперечували проти доводів, викладених в касаційній скарзі та касаційному поданні.
Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області та Управління державного казначейства у Хмельницькій області не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга та касаційне подання не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Згідно до статті 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, у спосіб, визначений статтею 1192 Цивільного кодексу України, тобто, за вибором потерпілого шляхом передачі речі в натурі чи відшкодування завданих збитків.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), збитками є:
- втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права;
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою; згідно з положеннями статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача.
При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи місцевої влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Дослідивши обставини вилучення та утилізації м'ясопродуктів та положення чинного законодавства, що регулюють відповідні дії та компетенцію органів щодо утилізації вилучених продуктів, місцевий та апеляційний суди погодились з посиланням відповідачів на частину 1 статті 22 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ) та абзац 1 статті 4 вказаного Закону, відповідно до якого забороняється виготовляти, ввозити, реалізовувати, використовувати в оптовій та роздрібній торгівлі, громадському харчуванні неякісні, небезпечні для здоров'я та життя людини або фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину та супутні матеріали, що спростовує доводи касаційної скарги та касаційного подання щодо нез'ясування судами в цій частині істотних обставин справи в повному обсязі.
Водночас, врахувавши приписи статті 4 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ) та статті 6, 7 "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" ( 1393-14 ), суди зазначили, що спеціально уповноважені органи виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за якістю та безпечністю продукції, на підставі результатів відповідних перевірок видають у межах своїх повноважень обов'язкові для виконання власником продукції рішення про вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції та подальше поводження з нею; вказане рішення повинно прийматись у встановленій формі та порядку.
Перевіривши повноваження відповідачів Державної податкової інспекції у Хмельницькому районі та Управління внутрішніх справ України у Хмельницькій області відповідно до Закону України "Про міліцію в Україні" ( 565-12 ) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ), суди попередніх інстанцій встановили, що вони не передбачають виконання цими органами рішень Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії; висновки судів в цій частині скаржниками не спростовано; доводи скарги та подання про обов'язковість рішень комісії не може бути прийнято до уваги, оскільки комісія не вправі покладати на органи міліції та податкової служби виконання невластивих їм функцій.
Також судами встановлено порушення порядку та форми прийняття рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії, внаслідок чого власник вилученої продукції не був належним чином та своєчасно повідомлений про прийняття рішення про утилізацію м'ясопродуктів та необхідність його виконання, внаслідок чого власник був позбавлений можливості надати протоколи випробувань спірної продукції уповноваженим органом - санітарно-епідеміологічною станцією, які містяться в матеріалах справи та підтверджують відповідність зразків спірної продукції встановленим вимогам по органолептичним, токсикологічним та радіологічним показникам.
Таким чином, судами встановлено, в чому полягають неправомірні дії відповідачів та заподіяна шкода, визначено причинно-наслідковий зв'язок між ними, застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Також не може бути взято до уваги доводи про порушення судами приписів процесуального права та залучення до участі у справі неналежних відповідачів.
З наведених вище процесуальних документів, прийнятих судом першої інстанції за наслідками розгляду клопотань позивача, вбачається, що позивач скористався правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), та змінив підстави позову про стягнення суми 170004 грн., як такої, що виникла внаслідок заподіяння шкоди; відповідальність відповідачів, як осіб, що заподіяли шкоду, розглянута судами та щодо неї прийнято судові рішення. З матеріалів справи вбачається, що залучених до справи відповідачів було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання; вони приймали участь у розгляді справи та подавали заперечення щодо змінених позовних вимог.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили докази, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, проаналізували правовідносини сторін та дійшли законних та обґрунтованих висновків про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги та касаційного подання спростовуються вище викладеним та виходять за межі повноважень, наданих касаційній інстанції, оскільки ґрунтуються на оцінці обставин справи апеляційним та місцевим судом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає прийняті у справі судові рішення такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права; підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хмельницькому районі Хмельницької області та касаційне подання прокурора Хмельницького району залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 р. у справі N 4/2451-26/312 господарського суду Львівської області залишити без змін.
Головуючий Т.Дроботова
Судді Н.Волковицька
Л.Рогач