ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19 вересня 2007 року
м. Київ
Про розгляд у порядку письмового провадження
за винятковими обставинами справи за скаргою
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: К.,
Суддів: Г., М., П., С., Т.,
розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за скаргою гр. В на неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська (далі – Управління ПФУ), – встановила:
У квітні 2003 року гр. В звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії Управління ПФУ, яке відмовило йому у проведенні перерахунку пенсії, та просив суд зобов’язати це Управління здійснити такий перерахунок.
Жовтневий районний суд м. Луганська рішенням від 09.12. 2003, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10.03.2004, скаргу гр. В задовольнив.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2006 касаційну скаргу Управління ПФУ задоволено, вищезазначені судові рішення скасовано і в задоволенні вимог гр. В відмовлено. Постанова мотивована тим, що положення Закону України від 17.11.1999 № 1222-XIV “Про внесення змін до Законів України" (далі – Закон № 1222-XIV) на заявника не поширюються.
У скарзі за винятковими обставинами гр. В порушив питання про скасування постанови Вищого адміністративного суду України і залишення в силі рішень судів першої та апеляційної інстанцій. На обґрунтування скарги заявник послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України № 1222-XIV. На підтвердження цього до скарги додано ухвалу Верховного Суду України від 22.05.2006, якою залишені без змін рішення в аналогічній справі, які визнали, що згаданий вище Закон поширюється на льотний склад повітряних суден організацій ДТСААФ, і на підставі цього зобов’язали Управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії.
Дослідивши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи та дійшовши висновку про доведеність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає помилковим її застосування у справі, що розглядається.
Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постановлені у справі судові рішення та відмовляючи у задоволенні вимог гр. В, виходив з того, що на заявника не поширюються положення Закону України № 1222-XIV. З обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна.
Судами встановлено, що у 1990 році гр. В вийшов на пенсію за вислугою років як льотчик цивільної авіації за законодавством Союзу РСР. До цього він працював у Луганському навчальному центрі ДТСААФ на посадах льотчика-інструктора, інструктора-льотчика, командира авіаційної ланки, старшого штурмана.
Частиною 3 статті 53 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (в редакції Закону України № 1222-XIV) передбачено: “Працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою – третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія”.
Дія статті 53 поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, котрі вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом згідно з пунктом 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України № 1222-XIV. Предметом регулювання зазначеної статті, як убачається з її назви, є розміри пенсій за вислугу років.
Перелік окремих категорій працівників авіації та льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років, установлений статтею 54 Закону “Про пенсійне забезпечення”. Даною нормою, зокрема, передбачено, що право на таку пенсію мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, у яких вони зайняті, та що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання положень статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.07.1992 № 418 “Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу”.
Згідно з підпунктом “г” пункту 1 затвердженого цією постановою Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДТСААФ рахується за півтора року вислуги за умови виконання плану навчально-льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу – за два роки вислуги.
У пунктах 1 і 2 затвердженого тією ж постановою Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, названо членів екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів, а також льотно-інструкторський склад.
Таким чином, посади, які обіймав гр. В до виходу на пенсію за вислугою років, підпадають під підстави для призначення йому такої пенсії відповідно до статті 54 Закону “Про пенсійне забезпечення” і перерахунку цієї пенсії у розмірі, встановленому частиною 3 статті 53 названого Закону.
Висновок касаційного суду про те, що на гр. В не поширюється дія частини 3 статті 53 зазначеного Закону, оскільки він не працював на посадах, перелічених у цій нормі, є помилковим.
З урахуванням викладеного, зміст статті 53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” слід розуміти таким чином, що до осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, належать і члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів, льотно-інструкторський склад організацій ДТСААФ, Товариства сприяння обороні України.
За таких обставин постанова касаційного суду є незаконною і підлягає скасуванню, а ухвала суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись статтями 241 – 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, – постановила:
Скаргу гр. В задовольнити.
Постанову Вищого адміністративного суду України від 29.11.2006 скасувати, ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10.03.2004 та рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 09.12.2003 залишити без змін.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді