КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 20 листопада 1992 р. N 629
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ
N 1277 від 17.11.97 )
Питання Головного управління ветеринарної
медицини з державною ветеринарною інспекцією
Міністерства сільського господарства і
продовольства
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Положення про Головне управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України, що додається.
Доручити Головному управлінню представляти інтереси ветеринарної медицини України у зарубіжних державах.
2. Збільшити граничну чисельність працівників центрального апарату Міністерства сільського господарства і продовольства на 12 одиниць з фондом оплати праці 109 тис. крб. до кінця 1992 року для зміцнення апарату Головного управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією.
Міністерству фінансів профінансуваати додаткові витрати на утримання центрального апарату зазначеного Міністерства в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті на утримання органів державної виконавчої влади.
3. Міністерству праці встановити посадові оклади керівників і спеціалістів центральної, зональних, міжобласних, обласних, районних, міських державних лабораторій ветеринарної медицини, а також спеціалістів районних і міських підприємств державної ветеринарної медицини, їхніх структурних підрозділів.
4. Міністерству державних ресурсів виділяти за заявками Міністерства сільського господарства і продовольства необхідну кількість легкових автомобілів, мотоциклів з колясками, шин, акумуляторів, запасних частин до них для органів та установ державної ветеринарної медицини.
5. Прирівняти за умовами матеріально-побутового забезпечення і медичного обслуговування начальника Головного управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства - головного державного інспектора ветеринарної медицини України до заступника Міністра України, заступників начальника цього Головного управління до начальників головного управління Міністерства.
6. Міністерству сільського господарства і продовольства, Українській академії аграрних наук внести до 10 грудня 1992 р. Кабінету Міністрів України погоджену пропозицію про організацію Інституту вдосконалення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини.
7. Міністерству сільського господарства і продовольства, Укоопспілці подати до 1 лютого 1993 р. Кабінету Міністрів України пропозиції про організацію та здійснення на м'ясопереробних підприємствах і бойнях ветеринарно-санітарної експертизи спеціалістами державної ветеринарної медицини за плату.
Перший
віце-прем'єр-міністр України І.ЮХНОВСЬКИЙ
Міністр
Кабінету Міністрів України А.ЛОБОВ
Затверджене
постановою Кабінету Міністрів України
від 20 листопада 1992 р. N 629
Положення
про Головне управління ветеринарної медицини з
державною ветеринарною інспекцією Міністерства
сільського господарства і продовольства України
1. Головне управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією (надалі-Головне управління) відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ) є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Міністерства сільського господарства і продовольства, яке підпорядковується безпосередньо Міністру сільського господарства і продовольства.
2. Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією ( 888-09 ) і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про Міністерство сільського господарства і продовольства України, Статутом ветеринарної медицини України та цим Положенням.
3. Основними завданнями Головного управління є:
профілактика, діагностика, лікування інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб свійських тварин та дикої фауни;
контроль за виробництвом та випуском для реалізації доброякісних у ветеринарному і санітарному відношенні сировини та продуктів тваринного походження;
захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
охорона території України від занесення інфекційних хвороб тварин з територій інших держав;
контроль за якістю виробництва лікарських, діагностичних, профілактичних засобів і кормових добавок, призначених для ветеринарної медицини;
радіологічний і токсикологічний контроль продуктів тваринного і рослинного походження на ринках, м'ясокомбінатах, холодильниках і базах заготівлі, зберігання і реалізації продуктів тощо;
проведення незалежної ветеринарно-санітарної експертизи тварин, сировини і продуктів тваринного і рослинного походження, кормів і препаратів, призначених для цілей ветеринарної медицини, у разі їх експорту та імпорту;
визначення основних напрямів і координація проведення заходів, пов'язаних із міжнародним співробітництвом з питань ветеринарної медицини;
впровадження в практику досягнень ветеринарної науки.
4. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань безпосередньо, а також через підпорядковані йому органи й установи:
1) організує і контролює ветеринарні заходи щодо профілактики, діагностики, лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин;
2) оцінює епізоотичну ситуацію і дає обов'язкові для виконання розпорядження щодо здійснення профілактики та ліквідації заразних хвороб, а також дератизації, дезінфекції й інших подібних заходів;
3) контролює роботу лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи тваринницької та рослинницької продукції на ринках;
4) розробляє разом з Міністерством охорони здоров'я заходи із профілактики хвороб, спільних для людей і тварин, проводить їх та забезпечує взаємний обмін відповідною інформацією;
5) здійснює державний ветеринарний контроль за виконанням всіма міністерствами, відомствами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства з питань ветеринарної медицини;
6) здійснює контроль за охороною території України від занесення з територій інших країн інфекційних хвороб тварин, а також проводить перевірку ветеринарного стану тварин, сировини, продуктів тваринного походження, кормів, що експортуються та імпортуються;
7) провадить оцінку ветеринарно-санітарного стану м'ясо- і молочнопереробних підприємств, боєнь, цехів, тваринницьких ферм, ярмарків, ринків, складських приміщень для зберігання сировини та продуктів тваринного походження, кормів і засобів їх транспортування;
8) аналізує причини захворюваності незаразними хворобами і падежу тварин і птиці, розробляє рекомендації з їх профілактики;
9) контролює дотримання органами державної ветеринарної медицини виключного права на проведення ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і продуктів забою на м'ясокомбінатах, бойнях, у цехах, на інших переробних підприємствах і ринках, а також передзабійного огляду тварин;
10) здійснює ветеринарно-санітарний і екологічний контроль продуктів харчування тваринного і рослинного походження;
11) організує діяльність органів державної ветеринарної медицини з виконання ветеринарних вимог при виробництві, переробці, зберіганні, транспортуванні тварин, сировини і продуктів тваринного походження, виробництві та використанні імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хіміко- фармацевтичних препаратів;
12) координує і контролює діяльність відомчої ветеринарної медицини, пов'язану із виконанням комплексу заходів щодо профілактики захворювань тварин, їх лікування, скорочення втрат від хвороб, неплідності та падежу, підвищення якості сировини і продуктів тваринного походження, запобігання і боротьби із хворобами, спільними для тварин і людей, одержання екологічно чистих продуктів харчування;
13) координує і контролює роботу відділів відомчої ветеринарної міліції, пов'язану із забезпеченням проведення карантинних заходів;
14) здійснює контроль за дотриманням ветеринарно-санітарних вимог при перевезенні тварин, сировини і продуктів тваринного походження;
15) контролює дотримання стандартів, технічних умов і інструкцій, ветеринарних вимог при виробництві біологічних, стимулюючих, вітамінних та інших препаратів;
16) контролює застосування у ветеринарній медицині біологічних, хімічних й інших препаратів, які використовуються для профілактики хвороб і лікування тварин;
17) контролює своєчасне накладання карантину при появі заразних хвороб тварин, виконання карантинних та інших ветеринарно-санітарних правил в неблагополучних пунктах, ліквідацію осередків інфекції, а також цільове використання спеціального автотранспорту;
18) видає висновки органам страхування на тварин, вимушено забитих або загиблих;
19) проводить експертизу проектів будівництва тваринницьких ферм, будівель, підприємств по забою та переробці тварин і сировини тваринного походження, а також проектів відведення земельних ділянок для усіх видів зазначеного будівництва і забору води для тваринницьких ферм;
20) бере участь разом з Українською академією аграрних наук у визначенні основних напрямів і координації наукових досліджень з питань ветеринарної медицини та здійсненні контролю за діяльністю ветеринарних науково-дослідних установ міністерств і відомств (крім Міністерства оборони);
21) організує науково-технічне інформування з питань ветеринарії та нормативно-методичне забезпечення органів і установ державної ветеринарної медицини, навчальних закладів, науково-дослідних інститутів тощо;
22) бере участь в роботі робочих і державних комісій по прийняттю в експлуатацію збудованих тваринницьких об'єктів і підприємств по забою та переробці тварин і сировини тваринного походження;
23) забороняє експлуатацію або тимчасово припиняє функціонування тваринницьких об'єктів і підприємств по забою та переробці тварин і сировини тваринного походження у разі порушення ветеринарних норм і правил;
24) проводить лабораторно-клінічні (вірусологічні, бактеріологічні, хіміко-токсикологічні, патологоанатомічні, гістологічні, паразитологічні, радіологічні та інші) дослідження з метою діагностики хвороб тварин, оцінки продуктів і сировини тваринного походження, кормів і води;
25) визначає потребу і асортимент біологічних препаратів, обладнання, інструментів, лікарських, дезінфікуючих, інших засобів захисту тварин від хвороб, організовує їх виробництво і створює резерви біологічних препаратів, дезінфікуючих та матеріально-технічних засобів;
26) розробляє плани протиепізоотичних, лікувально-профілактичних, ветеринарно-санітарних заходів, а також забезпечення їх біологічними та хіміко-фармацевтичними препаратами, дезінфікуючими засобами, матеріально-технічними та іншими ресурсами;
27) організує в необхідних випадках експедиції для ліквідації епізоотії та інформує заінтересовані міністерства і відомства про виявлені випадки інфекційних захворювань свійських тварин і дикої фауни;
28) разом з фінансовим управлінням Міністерства складає розрахунки потреби у коштах на проведення протиепізоотичних заходів і на утримання органів та установ державної ветеринарної медицини;
29) розподіляє фонди на матеріально-технічні ресурси;
30) організує проведення з'їздів, науково-практичних конференцій, семінарів і нарад з участю керівників і спеціалістів обласних, районних, міських органів і установ державної ветеринарної медицини та їхніх структурних підрозділів, науково-дослідних і навчальних закладів, а також спеціалістів ветеринарної медицини підприємств, організацій і установ з питань поліпшення ветеринарного обслуговування тваринництва;
31) визначає організаційну структуру і штатну чисельність мережі державної ветеринарної медицини, здійснює заходи для її удосконалення, а також відомчих лікувальних, діагностичних та інших ветеринарно-санітарних установ;
32) визначає разом із заінтересованими міністерствами і відомствами науково обгрунтовану потребу у спеціалістах ветеринарної медицини, вносить пропозиції та бере участь у організації їх підготовки, підвищення кваліфікації, а також у розробці планів і програм для навчальних закладів ветеринарної медицини;
33) готує пропозиції щодо удосконалення статистичного обліку і звітності із ветеринарної медицини, веде статистичний облік інфекційних і незаразних хвороб тварин.
5. До виключної компетенції Головного управління належить:
видача висновків на нові ветеринарні препарати, прилади, інструменти, кормові добавки та затвердження нормативно-технічних документів на них;
здійснення контролю за виробництвом, використанням біологічних, хімічних, фармацевтичних кормових добавок та інших препаратів вітчизняного виробництва і тих, що надходять по імпорту, призначених для цілей ветеринарної медицини, оцінка їх впливу на здоров'я тварин і якість продукції тваринного походження, розробка та затвердження нормативних актів щодо їх виробництва і застосування.
6. Головне управління має право:
1) давати розпорядження щодо виконання протиепізоотичних і ветеринарно-санітарних заходів, які обов'язкові для виконання міністерствами, відомствами, підприємствами, організаціями, установами та громадянами;
2) забороняти у випадках, передбачених чинним законодавством, перевезення в межах України, експорт та імпорт тварин, сировини і продуктів тваринного походження, кормів, інших підконтрольних органам і установам ветеринарної медицини вантажів, а також використання для цієї мети транспортних засобів, які не відповідають ветеринарним вимогам, застосування у тваринництві і ветеринарії препаратів, не випробуваних у встановленому порядку;
3) забороняти експлуатацію або тимчасово припиняти функціонування тваринницьких об'єктів і підприємств по забою та переробці тварин і сировини тваринного походження у разі порушення ветеринарних норм і правил;
4) одержувати інформацію для визначення епізоотичного стану, встановлення причин захворювань тварин та проведення ветеринарно- санітарної експертизи сировини і продуктів тваринного походження;
5) видавати ліцензії на займання підприємницькою ветеринарною діяльністю;
6) давати висновки по нормах технологічного проектування тваринницьких приміщень, установ ветеринарної медицини, підприємств по переробці тваринницької продукції, а також проектах державних стандартів і технічних умов на хімічні та фармакологічні препарати, що застосовуються у ветеринарній медицині;
7) залучати на договірних засадах працівників науково-дослідних установ і навчальних закладів для надання службам ветеринарної медицини областей, районів, господарств організаційно-методичної допомоги з діагностики захворювань, розробки та здійснення протиепізоотичних і лікувально- профілактичних заходів;
8) забороняти будівництво і реконструкцію тваринницьких будівель, м'ясопереробних підприємств, цехів, складів та інших об'єктів, які не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам;
9) забороняти використання для споживання продуктів тваринного походження, а також переробку сировини тваринного походження, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам;
10) при встановленні випадків заразних хвороб чи появі підозри на наявність особливо небезпечного захворювання тварин видавати розпорядження про їх забій, знезараження сировини і продуктів тваринного походження, їх переробку чи утилізацію.
7. Головне управління при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з структурними підрозділами Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерством охорони здоров'я, іншими міністерствами і відомствами, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадськими об'єднаннями, а також з відповідними органами інших держав, міжнародними організаціями.
8. Головне управління очолює начальник - головний державний інспектор ветеринарної медицини України, який призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.
Головний державний інспектор ветеринарної медицини України з питань державного ветеринарного контролю підпорядковується безпосередньо Кабінету Міністрів України.
9. Начальник Головного управління має заступників, які одночасно є заступниками головного державного інспектора ветеринарної медицини України, які призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром сільського господарства і продовольства.
10. Начальник Головного управління несе персональну відповідальність за виконання покладених на це управління завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників начальника Головного управління, керівників його структурних підрозділів.
11. Начальник Головного управління ветеринарної медицини України:
керує діяльністю Головного управління, організовує його роботу, розподіляє обов'язки між заступниками, затверджує посадові інструкції працівників управління;
як головний державний інспектор ветеринарної медицини України видає накази, які є обов'язковими для виконання міністерствами, відомствами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, а також громадянами;
виступає представником з питань, які входять до компетенції Головного управління, у всіх державних і громадських установах, підприємствах і організаціях, органах суду і арбітражному суді без особливого на це доручення.
12. Головне управління утримується за рахунок коштів державного бюджету.
13. Штатний розпис і фонд оплати праці працівників Головного управління затверджуються Міністром сільського господарства і продовольства у межах граничної чисельності і фонду оплати праці працівників центрального апарату Міністерства.
14. Головне управління має печатку і бланки із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Головний державний інспектор ветеринарної медицини України має печатку та бланки з написом "Головний державний інспектор ветеринарної медицини України".