КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА
27 серпня 2007 року
м. Київ

Справа № 7/270

Про зобов’язання укласти договір

( Постанову залишено без змін на підставі
Постанови Вищого господарського суду України
від 1 листопада 2007 року )

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: К.,

Судді: …,

за участю представників: …,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-2" на рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2007 у справі № 7/270 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-2" про зобов’язання укласти договір

встановив:

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 7/270 від 31.05.2007 р. задоволено повністю позов Відкритого акціонерного товариства “Київгаз”, вирішено вважати укладеним з 01.01.2007 р. договір № 074508 від 29.12.2006 р. про умови поставки газу Балансоутримувачем для побутових потреб між філією експлуатації газового господарства ВАТ “Київгаз” № 2 та Житлово-будівельним кооперативом “Автотранспортник-2”, який підписаний позивачем, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу “Автотранспортник-2” на користь Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що нормами Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що у випадку, якщо балансоутримувач не є виконавцем окремого роду послуг, він зобов’язаний укласти на умовах підряду договір з відповідним виробником певного виду комунальної послуги.

Враховуючи те, що виробником цієї послуги (газопостачання) є ВАТ “Київгаз”, то договір стосовно колективного забезпечення населення газом для побутових потреб повинен укладатись між ВАТ “Київгаз” та ЖЕК, ЖЕУ, ОСББ і іншими балансоутримувачами житла, а відповідач якраз і відноситься до такої категорії суб’єктів господарювання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Житлово-будівельний кооператив “Автотранспортник-2” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд повністю скасувати рішення Господарського суду м. Києва по справі № 7/270 від 31.05.2007 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідач, як балансоутримувач житлового будинку, який не є особисто виконавцем житлово-комунальних послуг, повинен укласти договір на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем, а не з відповідним виробником певного виду комунальної послуги.

Враховуючи те, що позивач не є виконавцем будь-яких житлово-комунальних послуг, та оскільки договір № 074508 від 29.12.2006 р. “Про умови поставки газу Балансоутримувачам для побутових потреб” не є договором щодо надання житлово-комунальних послуг, апелянт вважає, що він не зобов’язаний укладати зазначений договір з позивачем.

Також апелянт зазначає, що між позивачем та відповідачем вже укладений та діє договір № 074508 від 04.01.2005 р. “Про постачання природного газу”, та звертає увагу на те, що задовольнивши позов позивача, суд першої інстанції створив ситуацію за якою між позивачем та відповідачем починаючи з 01.01.2007 р. почали діяти два договори, за якими відповідач зобов’язаний сплачувати кошти за одну і ту ж послугу, тобто, подвійна сплата коштів.

На думку апелянта ст. 23 та п. 2 ст. 24 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначений вичерпний перелік прав власника та зобов’язання балансоутримувача житлового будинку, в якому немає обов’язку щодо укладення власником та (або) балансоутримувачем житлового будинку цивільно-правової угоди по наданню будь-якої житлово-комунальної послуги, у тому числі і з газопостачання.

Відкрите акціонерне товариство “Київгаз” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечує та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу “Автотранспортник-2”, а рішення місцевого господарського суду по справі № 7/270 від 31.05.2007 р. залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

В грудні 2006 р. Відкритим акціонерним товариством “Київгаз” направлено на адресу Житлово-будівельного кооперативу “Автотранспортник-2” проект договору № 074508 від 29.12.2006 р. про умови поставки газу Балансоутримавачам для побутових потреб з пропозицією його підписання.

Відповідно до умов цього договору ВАТ “Київгаз” зобов’язалось забезпечити в інтересах ЖБК “Автотранспортник-2” транспортування природного газу для населення в якості житлово-комунальної послуги, а ЖБК “Автотранспортник-2” повинен забезпечити своєчасну та повну оплату ВАТ “Київгаз” вартості спожитого мешканцями газу в термін і на умовах, передбачених цим договором.

02.03.2007 р. до Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” надійшов лист ЖБК “Автотранспортник-2” № 3 від 27.02.2007 р., в якому відповідач не погодився підписувати і скріпляти печаткою зазначений вище проект договору.

16.04.2007 р. до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява ВАТ “Київгаз” в якій позивач просив суд зобов’язати Житлово-будівельний кооператив “Автотранспортник-2” укласти договір № 074508 від 29.12.2006 р. про умови поставки газу Балансоутримувачам для побутових потреб в редакції ВАТ “Київгаз” та визнати зазначений договір укладеним з 01.01.2007 р.

31.05.2007 р. заявою про уточнення позовних вимог позивач змінив позовні вимоги, зокрема, просив суд визнати договір № 074508 від 29.12.2006 р. про умови поставки газу Балансоутримувачам для побутових потреб укладеним з 01.01.2007 р. в редакції ВАТ “Київгаз”.

Оспорюваним рішенням місцевого господарського суду задоволено повністю позовні вимоги ВАТ “Київгаз”.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне:

Закон України “Про житлово-комунальні послуги” (надалі – Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Так, відповідно до ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно п. 1 ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. “Про забезпечення споживачів природним газом” реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб’єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу.

Національною комісією регулювання електроенергетики України, постановою № 1623 від 08.12.2006 р. видано Відкритому акціонерному товариству “Київгаз” ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу на території м. Києва, строком дії з 14.12.2006 р. по 13.12.2011 р.

ТОВ “Київгаз” є єдиною газотранспортною організацією столиці, тобто є природним монополістом на ринку транспортування газу в м. Києві.

Відповідно до п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відносини між виконавцем комунальних послуг та мешканцем квартири у багатоквартирному будинку регулюються виключно спеціальною нормою Закону, а саме ст. 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, відповідно до якої договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем, з однієї сторони та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою, з іншої сторони.

ВАТ “Київгаз” не є балансоутримувачем багатоквартирних жилих будинків у м. Києві, а отже згідно закону не має права укладати договори на надання послуг з газопостачання безпосередньо з власниками таких квартир (орендарями чи квартиронаймачами).

Пунктом 2 статуту ВАТ “Київгаз” передбачено мету та предмет діяльності товариства, які включають в себе: постачання природного газу населенню, промисловим комунально-побутовим та іншим споживачам газу за регульованими та нерегульованими тарифами (п.п. 2.2.1 Статуту); транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами (розподілення газу із газотранспортної мережі (п.п. 2.2.2 Статуту).

Відповідно до ст. 1 Закону виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Тобто, відповідно до визначення виконавця житлово-комунальної послуги, предмету та мети діяльності товариства, ВАТ “Київгаз” не відноситься до підприємств житлово-комунальної сфери, а отже не може бути виконавцем будь-яких житлово-комунальних послуг у багатоквартирних будинках м. Києва.

Статтею 19 Закону встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ст. 24 зазначеного Закону балансоутримувач зобов’язаний: укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна, тобто укладати договори на надання житлово-комунальних послуг.

Отже, договір стосовно колективного забезпечення населення газом для побутових потреб повинен укладатись між ВАТ “Київгаз” та ЖЕК, ЖЕУ, ОСББ та іншими балансоутримувачами житла, а ЖБК “Автотранспортник-2” відноситься саме до такої категорії суб’єктів господарювання.

Стаття 1 Закону містить офіційно визнаний державою перелік комунальних послуг, до складу яких входить задоволення потреб фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Таким чином, газопостачання є комунальною послугою, обов’язок забезпечення якою мешканців багатоквартирного будинку згідно ст. 29 Закону несе відповідний балансоутримувач житла.

Також слід зазначити, що згідно п. 4 ст. 7 Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Зазначений вище Порядок затверджено наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства “Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді” № 60 від 25.04.2005 р., пунктом 1.3 якого передбачено, що виконавцем житлово-комунальних послуг є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов’язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, зокрема: забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Позивач в силу ряду обставин та з урахуванням монопольного становища на ринку транспортування та постачання газу мешканцям столиці зобов’язаний укладати договори, а відповідач, в силу ст. 29 Закону також має аналогічне зобов’язання.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача надано постанову Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2а-1405/06 від 25.05.2006 р. якою чітко визначено виконавця житлово-комунальних послуг, а також зобов’язано Київську міську державну адміністрацію забезпечити дотримання балансоутримувачами житлового фонду м. Києва вимог ст. 29 Закону.

У зв’язку з вищевикладеним, ВАТ “Київгаз” не наділено функціями щодо виконання обов’язків, які покладаються ч. 2 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” на виконавця житлово-комунальних послуг, а отже надання житлово-комунальних послуг не є предметом діяльності ВАТ “Київгаз”, яке в свою чергу не є балансоутримувачем жилих будинків в м. Києві та не утримує на балансі жилі будинки, не веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність щодо їх утримання, не здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання зазначених будинків за його експлуатацію.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 4 ст. 181 зазначеного Кодексу за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

З огляду на зазначене вище колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду та вважає, що ЖБК “Автотранспортник-2” порушено загальний порядок укладення господарських договорів, а саме, п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, оскільки ним не було складено протоколу розбіжностей, а примірник проекту договору № 074508 про умови поставки газу Балансоутримувачам для побутових потреб від 29.12.2006 р. ВАТ “Київгаз” взагалі не повертався.

В матеріалах справи відсутній, а представником відповідача в судовому засіданні не надано примірник договору про постачання природного газу, а тому колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що задовольнивши позовні вимоги ВАТ “Київгаз”, суд першої інстанції створив ситуацію за якою між позивачем та відповідачем діють два договори за якими відповідач зобов’язаний сплачувати кошти за одну і ту ж послугу.

До того ж в прикінцевих положеннях Закону України “Про житлово-комунальні послуги” зазначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, повинні бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року, передбачивши тим самим обов’язковість укладення договору щодо комунальної послуги з газопостачання, договори не приведені у відповідність із цим Законом у визначений строк, втрачають чинність.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва по справі № 7/270 від 31.05.2007 р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Автотранспортник-2” на рішення Господарського суду м. Києва у справі № 7/270 від 31.05.2007 р.

2. Залишити без змін рішення Господарського суду м. Києва у справі № 7/270 від 31.05.2007 р.

3. Повернути до Господарського суду м. Києва матеріали справи № 7/270.

Головуючий

Судді