ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01 листопада 2007 року
м. Київ
Справа № 7/270
Про зобов’язання укласти договір
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: О.,
Судді: Б., Х.,
розглянувши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-2" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 року у справі за позовом ВАТ "Київгаз" до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-2" про зобов’язання укласти договір
встановив:
у квітні 2007 року, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Київгаз" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-2" про зобов’язання укласти договір на транспортування (постачання) природного газу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач є балансоутримувачем житлового будинку, якому позивач - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Київгаз", як єдина газопостачальна та газотранспортна організація столиці надає послуги з постачання та транспортування природного газу населенню м. Києва.
Проте, листом від 27.02.2007 року № 3, відповідач відмовився від укладання договору, а тому, посилаючись на вимоги ст. 179 ГК України та ст. 24 Закону України “Про житлово-комунальні послуги", та стверджуючи, що договір є обов’язковим і для постачальника, і для споживача, позивач просив постановити рішення про зобов’язання відповідача укласти договір № 074508 від 29.12.2006 року на запропонованих йому умовах, а з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати цей договір укладеним з 01.01.2007 року в редакції позивача.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.05.2007 року позов задоволено. Договір про умови поставки газу балансоутримувачем для побутових потреб № 074508 від 29.12.2006 року визнано укладеним з 01.01.2007 року.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції – без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 23.10.2007 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на безпідставність задоволення позову, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення процесуальних норм і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до п. 4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Постачання природного газу, за змістом ст. 1 та ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, є одним із видів комунальних послуг.
Згідно ст.ст. 19, 22, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах і особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач, який, залежно від цивільно-правових угод, може бути споживачем, виконавцем або виробником.
При цьому, визначені ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку передбачають, що договір на надання житлово-комунальних послуг укладається мешканцями будинку з балансоутримувачем, а у разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем, а тому, суд прийшов до правильного висновку щодо наявності у відповідача прямого обов’язку, як балансоутримувача, укласти договір на постачання природного газу з виробником цих послуг - позивачем у справі, і наведене у касаційній скарзі посилання на відсутність такого обов’язку безпідставне.
Визначені у проекті договору умови газопостачання визначають права та обов’язки сторін, які не суперечать законодавству, зокрема, не порушують прав відповідача, і у касаційній скарзі умови договору ним не оспорюються, а тому, при такому положенні, підстав для скасування рішення суду, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
постановив:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 31.05.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 року – без змін.
Головуючий
Судді