ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

РЕКОМЕНДАЦІЇ
22.10.2007 N 04-5/198

Господарські суди України

Про внесення змін до деяких роз'яснень президії
Вищого арбітражного суду України та президії
Вищого господарського суду України

Президія Вищого господарського суду України вважає за необхідне внести такі зміни до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України та президії Вищого господарського суду України.

1. Друге речення пункту 5 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" викласти у такій редакції: "Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), у наказі господарського суду не повинно зазначатися конкретне майно, а має міститися лише вказівка про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду".

2. Підпункт 6.2.4 пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.07.2005 N 04-5/202 викласти в такій редакції:

"6.2.4. У вирішенні спорів про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів, якщо ці рішення прийнято на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ), господарським судам необхідно врахувати таке.

Згідно з частиною першою статті 60 названого Закону ( 2210-14 ) заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Таким чином, передбачений наведеною нормою строк є присікальним, і визначені згідно зі статтею 223 Господарського кодексу України ( 436-15 ) строки реалізації господарсько-правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються".

3. Друге і третє речення останнього абзацу пункту 10 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/367 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" викласти в такій редакції: "Фактичні обставини справи вважаються з'ясованими неповно, якщо в оскаржуваному судовому рішенні не всебічно й не повною мірою відображено обставини, які мають значення для конкретної справи, висновки суду про встановлені обставини не є вичерпними і не підтверджуються належними і допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, та/або якщо господарський суд з огляду на приписи норм матеріального права мав дослідити, але не дослідив ті чи інші докази. Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у рішенні або постанові господарського суду".

Голова Вищого господарського суду України С.Демченко