ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ
БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ
НАКАЗ
15.05.2007 N 104
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
29 травня 2007 р. за N 546/13813
Про затвердження Вимог технічної безпеки
до місць зберігання вибухових матеріалів
промислового призначення
Відповідно до статті 13 Закону України "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення" ( 2288-15 ) та з метою забезпечення безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення наказую:
1. Затвердити Вимоги технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, що додаються.
2. Відділу організації державного нагляду у гірничодобувній промисловості та за вибуховими роботами в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення вжити заходів щодо включення зазначеного наказу до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці.
4. Головному редактору журналу "Охорона праці" Яковенку М.Г. в черговому номері опублікувати цей наказ.
5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Комітету Дєньгіна А.П.
Голова Комітету С.Сторчак
Затверджено
Наказ Держгірпромнагляду
15.05.2007 N 104
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
29 травня 2007 р. за N 546/13813
Вимоги
технічної безпеки до місць зберігання
вибухових матеріалів промислового
призначення
1. Загальні положення
1.1. Вимоги технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення (далі - Вимоги) розроблені відповідно до статті 13 Закону України "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення" ( 2288-15 ).
1.2. Вимоги визначають правила безпечного зберігання вибухових матеріалів промислового призначення (далі - ВМ).
1.3. У цих Вимогах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
місця зберігання ВМ - спеціально обладнані склади, пристосовані будівлі та приміщення, транспортні засоби, а також сейфи, інші ємності та площадки біля місць ведення вибухових робіт;
склад ВМ - комплекс сховищ і споруд основного та допоміжного призначення, розташованих на загальній території з оформленою в установленому порядку земельною ділянкою, якщо склади поверхневі та напівпоглиблені, а для поглиблених і підземних складів - комплекс основних камер, комірок і допоміжних камер разом з гірничими виробками, які підходять до складу (далі - підвідні виробки);
поверхневий склад ВМ - склад, на якому підмурок сховищ знаходиться на рівні земної поверхні;
напівпоглиблений склад ВМ - склад, на якому будівлі сховищ поглиблені в ґрунт нижче рівня земної поверхні не більше ніж до карниза;
поглиблений склад ВМ - склад, на якому товщина ґрунту над сховищем менша ніж 15 м;
підземний склад ВМ - склад, розташований у товщі ґрунту на глибині понад 15 м, якщо підземний склад коміркового типу і понад 30 м, якщо підземний склад камерного типу;
постійний склад ВМ - склад, термін експлуатації якого більше ніж три роки;
тимчасовий склад ВМ - склад, термін експлуатації якого від одного до трьох років;
склад короткотермінового зберігання ВМ - склад, термін експлуатації якого до одного року;
базисний склад ВМ - поверхневий комплекс спеціально обладнаних сховищ, які знаходяться на безпечній відстані щодо передачі детонації і призначені для довгострокового зберігання допущених до використання ВМ, що надходять від заводів-виробників; будівель (приміщень) для виготовлення безкапсульних бойовиків; споруд механізованих комплексів для підготовки заводських вибухових речовин з метою їх масового використання; полігонів для проведення випробувань та знищення вибухових матеріалів у разі непридатності до застосування;
витратний склад ВМ - поверхневий, поглиблений або підземний склад ВМ, обладнаний для тимчасового або короткочасного зберігання ВМ і призначений для їх видачі підривникам (майстрам-підривникам), постачальникам та приймання залишків ВМ від них, як витратний склад також може бути використано відповідно обладнане сховище, будівлю, залізничний вагон, судно, автомобіль, причеп, приміщення з сейфом, майданчик біля місця проведення вибухових робіт.
2. Загальні вимоги до місць зберігання ВМ
2.1. Склади ВМ споруджують за проектами, затвердженими у встановленому порядку.
Місця розташування складів ВМ обирають виходячи з умов забезпечення мінімального ризику ураження навколишнього природного середовища у разі аварійного вибуху на складі ВМ, а також мінімального рівня загрози нормальному функціонуванню складів ВМ унаслідок впливу навколишніх небезпечних ситуацій природного та техногенного походження.
2.2. Приймання в експлуатацію збудованих та реконструйованих складів ВМ здійснюється згідно з вимогами діючого законодавства.
2.3. Початок терміну експлуатації складу визначають з моменту першого завезення ВМ. Експлуатація складів короткотермінового зберігання ВМ може бути продовжена ще на один термін за умови повторного приймання їх в експлуатацію відповідною комісією.
2.4. Прилягання території витратних складів ВМ до території базисних складів ВМ дозволяється за наявності окремого в'їзду (входу) на територію витратного складу ВМ.
2.5. Дозволяється вивозити ВМ безпосередньо з базисних складів ВМ до місць ведення вибухових робіт, без завезення їх на витратні склади ВМ, з наступним записом у книгах обліку на витратних складах ВМ.
2.6. На базисному складі ВМ дозволяється видавати ВМ підривникам та приймати від них невикористані ВМ. Ці операції необхідно проводити в окремому приміщенні, яке розташовують поблизу в'їзду (входу) до базисного складу ВМ, але не ближче ніж 20 м від сховищ ВМ. Його споруджують з неспалимих матеріалів і розділяють на дві частини суцільною неспалимою (цегляною чи бетонною) капітальною стіною товщиною не менше ніж 25 см. Одна частина приміщення призначена для зберігання вибухових речовин (далі - ВР), друга - для засобів ініціювання (далі - ЗІ). Кожну частину обладнують своїм тамбуром для видачі або приймання ВР або ЗІ.
Крім цього, необхідно дотримуватись таких вимог:
загальна кількість ВМ усіх найменувань у приміщенні не повинна бути більшою за три тис. кг у тротиловому еквіваленті, у тому числі детонаторів - не більше ніж 10 тис. шт.;
ящики з детонаторами розміщують на стелажах біля зовнішньої стіни приміщення.
2.7. У постійних і тимчасових витратних складах ВМ розкупорювання тари та видача ВМ підривникам, а також приймання від них невикористаних ВР, ЗІ і прострілювально-вибухових апаратів (далі - ПВА) виконують в окремих приміщеннях чи в тамбурах сховищ або у приміщенні підготовки ВМ. У цих приміщеннях треба мати два столи: один - для різання детонувального та вогнепровідного шнурів, другий - для видачі детонаторів (електродетонаторів). Стіл для видачі детонаторів повинен бути заземленим, оббитий брезентом по повсті або гумовою пластиною товщиною не менше ніж 3 мм та мати по периметру дерев'яний виступ не нижче ніж 15 мм.
Виготовлення (підготовка) бойовиків з детонувальним шнуром, у разі видачі-приймання ВМ на базисному складі ВМ виконують в окремих будівлях (приміщеннях).
2.8. Сховище ВМ повинно бути захищене від проникнення води та снігу. Сховища ВМ повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією та мати природне провітрювання. Усередині сховищ встановлюють термометри. Температура в сховищах складів ВМ і контейнерах з ВР на основі аміачної селітри не повинна перевищувати +30 град. С.
2.9. Постійні та тимчасові склади ВМ повинні мати два види освітлення - робоче і резервне (аварійне). Освітленість підлоги місць зберігання ВМ повинна забезпечувати нормальні умови роботи, а для ЗІ повинна бути не менше 30 лк. Якщо роботи з ВМ у сховищах проводять тільки у світлий час доби, штучне освітлення сховищ можна не передбачати.
2.10. Відстань від стелажів для ВР, ЗІ і для штабелів з ВМ у сховищах повинна бути: від стін - не менше ніж 20 см, а від підлоги - не менше ніж 10 см. Допускається розміщення ящиків і мішків з ВР на настилах. Висота штабеля повинна бути не більше ніж 2 м, а ширина його - з розрахунку розміщення не більше 2 мішків (ящиків) так, щоб можна було порахувати кількість місць.
2.11. На стелажах місця з ВМ слід розташовувати не більше ніж по два у висоту, а в штабелях (стропконтейнерах) - відповідно до вимог стандартів (технічних умов) на ВМ. Розкриті місця з ВМ груп В, С та димного пороху необхідно розташовувати тільки в один ряд по висоті. Висота верхніх полиць стелажів для зазначених ВМ повинна бути не більше ніж 1,7 м, для інших - не більше ніж 2 м.
2.12. Відстань між полицями повинна бути такою, щоб між коробками, ящиками (мішками) з ВМ, розташованими на них, і полицями над ними залишалися проміжки не менше ніж 4 см. По ширині полиці ящики треба ставити не більше ніж у два ряди, а коли стелажі розміщенні біля стін за відсутності проходу - в один ряд.
Головки залізних цвяхів та болтів, які використовують для закріплення полиць у сховищах ВМ, необхідно утоплювати в дерево повністю.
Дошки полиць стелажів потрібно настилати з проміжками до 3 см. Нижня полиця має бути суцільною.
2.13. Біля камер, стелажів і штабелів на складі ВМ повинні бути вивішені таблички з назвами ВР, ЗІ або ПВА, їх кількості, номерів партій, дати виготовлення та гарантійного терміну зберігання.
2.14. Детонатори, електрозапальні трубки та електрозапалювачі, а також вироби з ВР, які їх містять, у тому числі засоби неелектричних систем ініціювання (далі - НСІ), на складах ВМ та в інших місцях зберігання ВМ повинні бути тільки в заводській або спеціально призначеній упаковці (тарі).
2.15. Запальні та контрольні трубки виготовляють в окремому приміщенні будівлі з підготовки ВМ, відокремленому від приміщення з підготовки ВР капітальною стіною з неспалимих матеріалів, або, у разі спалимих матеріалів, стіною, поштукатуреною чи пофарбованою неспалимою фарбою, а в підземних складах - в окремих камерах для виготовлення запальних трубок.
Підлога приміщень у місцях виготовлення та зберігання запальних і контрольних трубок (контрольних відрізків вогнепровідного шнура) покривають м'якими килимками.
Заготовлені запальні трубки зберігають у сховищах складу ВМ (витратній камері) в металевих чи дерев'яних, оббитих металевими листами зовні, ящиках (шафах, касетах тощо) з м'якою прокладкою всередині. Ящики повинні бути закриті кришками.
У разі одночасного виготовлення запальних і контрольних трубок декількома підривниками стіл для проведення цих робіт необхідно поділити по всій довжині поперечними дерев'яними щитками на потрібну кількість ділянок.
2.16. Для здійснення вантажно-розвантажувальних операцій з ВМ застосовують механізми, вантажопідйомність яких повинна бути не менше, ніж номінальна маса (брутто) упакованих ВМ. При цьому лебідки піднімання вантажу вантажопідйомних машин, а у стрілових кранів і лебідки піднімання стріли повинні бути оснащені двома гальмами. Експлуатацію вантажопідйомних механізмів здійснюють згідно з вимогами відповідних інструкцій на них.
2.17. Під час роботи всередині сховищ складу ВМ вантажопідйомні механізми з двигунами внутрішнього згоряння обладнують системою поглинання вихлопних газів та іскрогасниками, а електроустаткування (електронавантажувачі, тельфери тощо) повинно відповідати вимогам електробезпеки для вибухонебезпечних приміщень класу В-IIа.
2.18. У разі використання засобів механізації для вантажно-розвантажувальних операцій ящики та мішки з ВР зберігають у пакетах на піддонах, у тому числі в стропконтейнерах, до двох ярусів за висотою. Порядок розташування піддонів і стропконтейнерів визначається проектом експлуатації. Максимальна висота штабелів повинна бути не більше ніж 2,6 м.
Між штабелями, у тому числі з стропконтейнерами, необхідно залишати проходи завширшки не менше ніж 1,3 м, а між стелажами - не менше ніж 1 м.
2.19. Під час зберігання допускається заміняти ВР ЗІ і навпаки, а також одні ВМ іншими у разі збігу групи сумісності з урахуванням їх коефіцієнтів за теплотою вибуху та безпечних відстаней за передачею детонації.
2.20. Для проведення ремонту місця зберігання ВМ звільняються від ВР, ЗІ та ПВА. Якщо сховище розділено на частини капітальною стіною, то під час ремонту однієї частини в другій дозволяється зберігати ВМ.
2.21. Для кожного складу ВМ незалежно від терміну його експлуатації (крім підземних) розробляють план ліквідації аварій, який визначає порядок дій у аварійних ситуаціях. Для підземних складів ВМ заходи з ліквідації можливих аварій вносять в загальний план ліквідації аварій. Розробляють план ліквідації аварій на складах ВМ відповідно до вимог Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17.06.99 N 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за N 424/3717. План ліквідації аварій суб'єкт господарювання розробляє самостійно або із залученням спеціалізованих організацій, які мають відповідний дозвіл.
2.22. Усі базисні та витратні склади ВМ, а також склади для тимчасового та короткотермінового зберігання ВМ охороняються відповідно до порядку, визначеного законодавством.
2.23. Пропускний режим на складах ВМ повинен визначати:
порядок проходження на об'єкт;
порядок вивезення та винесення ВМ;
облаштування службових приміщень для охорони (караульні та сторожові приміщення, контрольно-пропускні та проїзні пункти).
Заходи з пропускного режиму затверджуються наказом суб'єкта господарювання, який погоджується з відповідним місцевим органом внутрішніх справ. З ним ознайомлюють усіх працівників складу ВМ під розпис.
2.24. Для проходу та проїзду на територію складу ВМ і з його території, а також вивезення і винесення ВМ вводяться перепустки. Порядок їх оформлення визначає своїм наказом керівник суб'єкта господарювання.
3. Поверхневі і напівпоглиблені постійні склади ВМ
3.1. Поверхневі та напівпоглиблені постійні склади ВМ повинні відповідати таким вимогам:
дороги, залізничні колії й під'їзні шляхи повинні постійно бути чистими та у справному стані;
сховища розташовують таким чином, щоб забезпечувався вільний підхід і під'їзд до кожного з них;
відстань між окремими сховищами, а також між сховищами та іншими будівлями та спорудами на території складу ВМ та поза його межами повинна бути не менше встановлених протипожежних розривів і безпечних відстаней за передачі детонації;
мати огорожу та заборонену зону шириною не менше ніж 50 м зовні від огорожі. Межі забороненої зони та порядок її використання визначаються суб'єктом господарювання за погодженням з місцевими органами внутрішніх справ та пожежного нагляду. На межах забороненої зони встановлюють попереджувальні знаки;
мати блискавкозахист;
мати водовідвідні канави з відповідним ухилом дна.
3.2. Територія складу ВМ та забороненої зони навколо складу ВМ повинна бути очищена від дерев, чагарників, сухої трави, хмизу та інших легкозаймистих предметів.
3.3. На території складу дозволяється розташовувати лише такі будівлі та споруди:
сховища ВР і невибухових компонентів для виготовлення ВР;
сховища ЗІ;
майданчики для зберігання ВР, ЗІ, невибухових компонентів ВР у контейнерах;
будівлі (приміщення) для видавання ВМ;
допоміжні приміщення (сховища, майданчики);
будівлі для підготовки ВМ;
приймальні рампи та інші об'єкти, пов'язані з прийманням, зберіганням, виготовленням та відвантаженням ВМ;
пункти виготовлення ВР місцевого приготування, а також пункти підготовки ВР заводського виготовлення до механізованого заряджання;
місця стоянки автозмішувачів ВМ, змішувально-зарядних і транспортно-зарядних машин;
лабораторії;
прохідні будки;
караульні вишки;
будки для сторожових собак;
вишки (щогли, стовпи) з ліхтарями, прожекторами тощо;
сарай та щити для протипожежних засобів;
протипожежні водоймища;
туалети.
3.4. Відстань від огорожі до найближчого сховища слід брати не менше ніж 40 м. У гірських місцевостях цю відстань дозволяється зменшувати до 15 м за погодженням з органами внутрішніх справ. Огорожу слід споруджувати з колючого дроту, дерева, цегли, каміння, металу. Висота огорожі повинна бути не менше ніж 2 м, а по її верху (крім огорожі з колючого дроту) на металеві стрижні висотою не менше ніж 0,5 м необхідно натягувати колючий дріт в чотири окремі нитки. В огорожі обладнують ворота та хвіртку, які замикаються на замки.
3.5. За забороненою зоною складу ВМ в межах небезпечної зони дозволяється розташовувати такі будівлі та споруди:
полігон для випробування та знищення ВМ, спалювання (знищення) тари;
караульне приміщення;
адміністративно-побутове приміщення для персоналу складу;
пункти стоянки, обслуговування і заправки засобів механізації;
пункти перевантаження ВР із автозмішувачів до транспортно-зарядних машин;
котельні, склади палива;
пункти підготовки тари з-під ВР до утилізації;
водопровідні та каналізаційні насосні станції;
трансформаторні підстанції;
вольєри та будки для службових собак;
туалети.
Приміщення (сарай або накриття) для зберігання тари з-під ВМ допускається розташовувати в межах забороненої зони не ближче ніж 25 м від огорожі складу ВМ, а будівлі та споруди караульної служби - відповідно до вимог органів внутрішніх справ.
3.6. Загальна місткість базисного складу ВМ не обмежується з урахуванням того, щоб місткість окремого сховища не перевищувала 420 т ВМ (нетто) і 600 т аміачної селітри (далі - АС).
3.7. Загальну місткість усіх сховищ постійного витратного складу ВМ визначають з урахуванням того, щоб вона не перевищувала: ВР - 240 т, детонаторів - 300 тис. шт., детонувального шнура та НСІ - 400 тис. м, вогнепровідного шнура та засобів його підпалювання - без обмеження.
3.8. Граничнодопустима місткість кожного сховища постійних витратних складів ВМ не повинна бути більшою 120 т ВМ.
3.9. Допускається зберігати ВР, АС та інші компоненти ВР в контейнерах на спеціальних відкритих площадках на території складів ВМ. Місткість контейнерних площадок береться як для сховищ складів ВМ. На них контейнери дозволяється розміщувати в два яруси. Між рядами контейнерів необхідно залишати проходи, які забезпечують проїзд підйомно-транспортних механізмів.
3.10. Сховища ВМ постійних складів ВМ споруджують із неспалимих матеріалів, а їхні покрівлі - з неспалимих матеріалів або з покриттям неспалимою речовиною зсередини і зовні. Сховища повинні мати горища. У разі застосування для сховищ залізобетонних перекриттів - обладнання горищ не обов'язкове. На горищах забороняється зберігати будь-які предмети та матеріали. Для входу на горище необхідно мати спеціальну драбину, встановлену зовні сховища. Входи в сховища та на горища зачиняються на замки і опломбовуються. Ключі та пломбувальні щипці повинні знаходитись у завідувача складом ВМ.
3.11. Підлога в сховищах складів ВМ може бути дерев'яною, бетонною, асфальтовою або глинобитною, але обов'язково рівною і без щілин.
У сховищах, призначених для зберігання димних порохів, підлогу покривають м'якими матами.
3.12. У сховищах, призначених для видачі ВМ дрібними партіями, повинно бути не менше одного тамбура, спорудженого з неспалимих матеріалів, розміром не менше 2 х 2 м. Вхід через тамбур обладнується не менше ніж двома двостулковими дверима, які відкриваються назовні: перші з них ведуть знадвору в тамбур, другі - з тамбура в сховище. Зовнішні двері повинні бути суцільними, оббитими покрівельною сталлю, внутрішні - ґратчастими дерев'яними або металевими. Двері повинні мати надійні замки, а також контрольні замки.
У сховищах, що мають рампи і засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт (електронавантажувачі тощо), улаштовування тамбурів необов'язкове, але встановлюється двоє дверей.
3.13. Число входів у сховище ВМ визначається виходячи з того, щоб максимальна відстань від входу в сховище до найбільш віддаленої точки одного приміщення вздовж проходів була не більше ніж 15 м, а у разі механізації вантажно-розвантажувальних робіт - не більше ніж 25 м.
3.14. Вікна сховищ обладнують сталевими ґратами, виготовленими з прутка діаметром не менше ніж 15 мм, звареними в кожному перехресті так, щоб розмір отворів був не більше 150 х 150 мм. Кінці прутків замуровують у стіну на глибину не менше ніж 80 мм. Грати фарбують світлою фарбою. Шибки вікон повинні бути матовими або пофарбованими білою фарбою. Співвідношення світлової поверхні вікон до площі підлоги сховищ беруть від 1:25 до 1:30.
3.15. Якщо відстань від місць зберігання або переробки ВМ до будівель і споруд чи між ними менша ніж безпечні значення за передачі детонації, то навколо сховищ ВМ роблять вали з пластичних або сипучих ґрунтів.
Для насипання валів навколо сховищ ВМ забороняється використовувати скельні кускові (щебінь, гравій) та горючі (вугільний дрібняк, торф тощо) матеріали.
Вали повинні бути на 1,5 м вищими за верхній рівень штабеля (стелажа) з ВМ у сховищі. Ширину валів по верху беруть не менше ніж 1 м, а по низу - з урахуванням природного уклону ґрунту, з якого їх відсипають.
Основа валу повинна розміщуватись від стін сховища на відстані не менше ніж 1 м і не більше ніж 3 м (з боку тамбурів дозволено до 4 м), причому між підошвою валу і сховищем повинні бути водовідвідні канавки, які виходять за межі валів.
3.16. У разі повного обваловування сховища для улаштування виходів з нього вали повинні мати розрив, перед яким необхідно розташувати захисний вал, довжина якого береться з такого розрахунку, щоб пряма лінія, проведена в плані від найближчого рогу будинку через найближчу кінцеву точку гребеня головного валу і продовжена далі, проходила через гребінь захисного валу.
3.17. Вимоги до електроустаткування (розподільних пристроїв, підстанцій, аварійних джерел живлення, категорійності електроприймачів, забезпечення надійності тощо) визначаються в проекті складу ВМ з урахуванням вимог нормативних документів з електробезпеки.
3.18. Електроустаткування складів ВМ, силові й освітлювальні мережі повинні бути оснащені захистом від витоків струму і струмів короткого замикання, а також від ураження людей електричним струмом.
Заземлення електроустаткування складів ВМ виконується відповідно до правил експлуатації електроустановок.
3.19. Підходи до складу ВМ і сховищ ВМ повинні бути освітленими. Освітлення дозволяється виконувати по периметру огорожі складу ВМ.
3.20. Для освітлювальної мережі всередині сховищ застосовуються кабелі з неспалимою оболонкою. Кріплять кабелі до стін і стелі приміщень на відстані не більше ніж через 0,8 м у разі горизонтального і не більше ніж через 2 м - у разі вертикального прокладання кабелів. Для з'єднань і приєднань кабелів застосовують спеціальні муфти у вибухобезпечному виконанні.
3.21. Робоче стаціонарне освітлення складу ВМ здійснюють лампами (світильниками) від електромережі з лінійною напругою до 220 В. Використання переносних ламп, які живляться від електромережі, у всіх сховищах забороняється.
3.22. Як аварійне освітлення для сховищ складу дозволяється застосовувати рудникові акумуляторні світильники або ліхтарі з сухими елементами живлення (металеві корпуси повинні бути у гумових чохлах).
Якщо ВМ видають лише в світлий час доби, електроосвітлення сховища необов'язкове.
3.23. Вимикачі, запобіжники, розподільні щити, штепселі тощо встановлюють зовні будинку в закритих ящиках або в ізольованому приміщенні, оснащеному протипожежними засобами.
3.24. Адміністративно-побутові та караульні приміщення складу ВМ повинні бути забезпечені телефонним зв'язком. Якщо неможливо обладнати телефонний зв'язок, за погодженням з місцевим органом внутрішніх справ необхідно забезпечити склад ВМ двостороннім радіозв'язком. Між караульними постами і караульним приміщенням облаштовують двосторонній телефонний зв'язок. Засоби зв'язку розміщують поза вибухопожежонебезпечними приміщеннями.
3.25. Необхідність обладнання засобами охоронної та протипожежної сигналізації складів і сховищ визначається проектами, які розробляються та затверджуються в установленому порядку.
3.26. Усі склади ВМ обладнують протипожежними засобами. Номенклатура, кількість і місця розташування їх визначається проектом, погодженим з територіальними органами пожежного нагляду.
3.27. У кожному складі ВМ повинна бути інструкція, в якій викладено вимоги до утримання протипожежних засобів, правила користування ними та порядок дії персоналу складу та його охорони у разі виникнення пожежі на складі. Персонал складу ознайомлюють з цією інструкцією під розпис. Інструкцію розробляє суб'єкт господарювання і погоджує з територіальним органом пожежного нагляду.
3.28. Для запобігання лісовим і наземним пожежам на складах ВМ здійснюють такі заходи:
знімають дерн навколо кожного сховища на відстані не менше ніж 5 м;
навколо території складу на відстані 10 м від огорожі повинна бути вирита канава шириною по верху не менше ніж 1,5 м і глибиною не менше ніж 0,5 м, або проводитись систематична оранка смуги завширшки 5 м для знищення рослинності. Систематичність оранки смуги, очищення укосів та дна канав визначається інтенсивністю заростання їх травою в кожному конкретному випадку.
3.29. У разі влаштування об'єктів з пічним опаленням на димових трубах необхідно встановлювати іскроуловлювальні сітки.
4. Поверхневі і напівпоглиблені тимчасові склади ВМ
4.1. Будувати сховища тимчасових складів ВМ можна з будь-яких будівельних матеріалів. Дозволяється також пристосовувати під сховища складів ВМ будь-які будівлі та приміщення, що не використовуються за призначенням, та які відповідають вимогам безпечного зберігання ВМ. Топки печей, які є у пристосованих для сховищ будівлях, повинні бути замуровані.
4.2. У тимчасових складах ВМ:
дерев'яні стіни та дахи повинні бути покриті вогнестійкою речовиною;
підлога може бути дерев'яною, бетонною або глинобитною;
огорожу висотою не менше ніж 2 м допускається споруджувати з будь-яких будівельних матеріалів (жердин, дошок, дроту, канату тощо);
улаштовувати водойми необов'язково;
улаштовувати тамбури необов'язково, двері сховищ можуть бути одинарні;
для освітлення сховищ всередині можна використовувати переносні акумуляторні світильники або ліхтарі з сухими елементами живлення (металеві корпуси повинні бути у гумових чохлах);
у пристосованих приміщеннях можуть бути збережені наявні розміри вікон і дверей.
Серед іншого, до тимчасових складів ВМ висуваються такі ж вимоги, як і до постійних складів ВМ.
4.3. Загальна місткість тимчасового витратного складу ВМ повинна бути не більше: ВР - 120 т, детонаторів - 150 тис. шт., детонувального шнура та НСІ - 200 тис. м, вогнепровідного шнура і засобів його підпалювання - без обмеження.
4.4. Граничнодопустима місткість кожного сховища тимчасових витратних складів ВМ не повинна перевищувати 60 т ВР.
4.5. У межах міста (у разі проведення вибухових робіт під час будівництва метрополітену тощо) тимчасові склади ВМ дозволяється розміщувати у сухих провітрюваних підвалах будівель, які не використовуються, або у спеціально поглиблених до 2,5 м приміщеннях, засипаних зверху шаром ґрунту товщиною не менше ніж 2 м. Крім того, необхідно передбачати, щоб ВР, ЗІ та ПВА зберігалися у приміщеннях, відокремлених одне від одного та від приміщення підготовки ВМ цегляною (бетонною) стіною завтовшки не менше ніж 25 см.
5. Поверхневі та напівпоглиблені склади короткочасного зберігання ВМ
5.1. Проекти будівництва складів короткочасного зберігання ВМ повинні відповідати вимогам пунктів 4.1 - 4.2 цих Вимог. У всьому іншому вимоги повинні бути такими, як і до постійних складів ВМ.
5.2. В усіх сховищах витратного складу короткочасного зберігання ВМ має міститися не більше ніж: ВР - за проектом, детонаторів - 75 тис. шт., детонувального шнура та НСІ - 100 тис. м, вогнепровідного шнура і засобів його підпалювання - без обмеження.
5.3. Граничнодопустима місткість кожного сховища витратного складу короткочасного зберігання ВМ визначається проектом будівництва.
5.4. Огорожа складів короткочасного зберігання ВМ повинна бути заввишки не менше ніж 1,5 м і розміщуватись на відстані не ближче 20 м від найближчої стіни сховища, а відстань від огорожі до караульного приміщення бути не меншою ніж 15 м. Огорожу складів ВМ споруджують з будь-яких матеріалів.
5.5. Дерев'яні стіни сховищ складів короткочасного зберігання ВМ зовні й усередині необхідно покривати вапняно-соляним розчином у три шари. Дах, стеля і конструкції горищного перекриття складу ВМ повинні бути неспалимими або покритими вогнестійкою сумішшю.
5.6. Для таких складів ВМ необов'язково мати освітлення, телефонний зв'язок, канаву навколо огорожі складу, захист від блискавки та очищати зону навколо складу ВМ від дерев, кущів і трави.
5.7. Для короткочасних робіт можна зберігати ВМ:
у будь-яких будівлях і приміщеннях, що не використовуються та які відповідають вимогам безпечного зберігання ВМ;
у наметах, куренях і печерах;
у залізничних вагонах;
на суднах;
в автомобілях і причепах;
у наметах на майданчиках біля місць ведення вибухових робіт.
5.8. Кількість ВМ під час зберігання у нежитлових будівлях, землянках та інших приміщеннях в одному сховищі такого складу ВМ повинна бути не більшою ніж три тони ВР і 10 тис. шт. детонаторів з потрібною кількістю детонувального й вогнепровідного шнурів (засобів підпалювання ) та НСІ.
При цьому детонатори у заводській тарі необхідно розміщувати в дерев'яних ящиках, оббитих зсередини повстю або гумою товщиною не менше ніж 5 мм, а зовні - металевими листами, які закриваються замками. Ящики з детонаторами розташовують на відстані не ближче ніж 2 м від ВР.
5.9. У разі розміщення складів короткочасного зберігання ВМ у куренях, наметах, печерах та інших пунктах необхідно захищати їх від впливу атмосферних опадів і сонячних променів.
ВМ необхідно укладати на дерев'яні настили на висоті не менше ніж 20 см від землі.
Такий склад ВМ необхідно огороджувати відповідно до вимог пункту 5.4 цих Вимог.
5.10. В окремому двовісному вагоні можна зберігати окремо не більше ніж 3 т ВР або 10 тис. шт. детонаторів разом з 1 тис. м детонувального шнура чи НСІ.
В окремому чотиривісному вагоні можна зберігати окремо не більше ніж 6 т ВР або 20 тис. шт. детонаторів разом з 2 тис. м детонувального шнура чи НСІ.
У зазначених випадках кількість спільного зберігання вогнепровідного шнура та засобів його підпалювання не обмежується.
5.11. У двовісному вагоні ВМ можна спільно зберігати в обсязі не більше ніж 1 т ВР, 5 тис. шт. детонаторів, 1 тис. м детонувального шнура чи НСІ та необхідної кількості вогнепровідного шнура (засобів його підпалювання), а в чотиривісному - відповідно вдвічі більше ВМ кожного переліченого виду.
5.12. У вагонах, призначених для спільного зберігання ВР і ЗІ, повинно бути три відділення відокремлені дерев'яними перегородками, оббитими металевими листами. Крайні відділення вагона призначаються для зберігання ВР і ЗІ, а середнє (тамбур) - для видачі ВМ.
Двері для входу у відділення повинні бути суцільними розміром не менше ніж 1,8 х 0,9 м.
5.13. Для зберігання ВМ треба пристосовувати тільки справні вагони без гальм і гальмових площадок. Якщо вагони використовувалися для перевезення вугілля або легкозаймистих матеріалів, їх необхідно очистити від залишків цих продуктів і промити лужною водою.
5.14. Двері вагона потрібно зашити наглухо, а з внутрішньої сторони обшити дошками. Для входу у вагон з однієї його сторони треба обладнати двері розміром не менше ніж 1,8 х 0,9 м, що відкриваються всередину.
5.15. У вагонах, завантажених ВМ, усі люки повинні бути закритими, двері замкнені на замки та опломбовані до початку будь-яких маневрів та їх транспортування.
5.16. Видавання ВМ, а також приймання їх залишків потрібно проводити тільки під час стоянки вагона в тупиках або на запасних коліях, які знаходяться від магістральних колій, промислових та житлових будівель на відстані, узгодженій з начальником залізничної станції (перегону).
5.17. Вагон-сховище ВМ необхідно закріплювати на місці стоянки, а вночі - позначати видимими сигналами. Закріплення вагона-сховища ВМ на місці стоянки повинно виключати його самовільне чи не санкціоноване переміщення.
5.18. Обладнання суден для зберігання ВМ під час виконання вибухових робіт на морях, ріках, озерах і водоймищах повинно відповідати проектам, які погоджені з морським (річковим) регістром.
5.19 Для обладнання сховищ ВМ використовують тільки справні самохідні судна, що мають для зберігання цих матеріалів відповідні приміщення.
5.20. Для стоянки судна необхідно обирати місце, віддалене від пристаней, житлових і промислових будівель і споруд, від стоянок інших суден і від місця ведення вибухових робіт на безпечну відстань і в усіх випадках поза межами фарватеру.
5.21. Якщо судна раніше використовувались для перевезення нафтопродуктів, кислот, бертолетової солі або легкозаймистих речовин, їх необхідно очистити від залишків цих продуктів і промити лужною водою до завантаження ВМ.
5.22. Визначання придатності суден для зберігання ВМ і приймання їх приміщень (сховищ) слід проводити відповідними комісіями за участю представників морського (річкового) регістра.
5.23. Для спільного зберігання ВМ на судні необхідно обладнати окремі приміщення для ВР і ЗІ з окремими виходами.
В усьому іншому до судна де зберігаються ВМ (порядку його завантаження, руху та розвантаження) пред'являються вимоги, встановлені відповідними нормативними актами.
5.24. Вибухові матеріали необхідно укладати і закріплювати у сховищах так, щоб у разі крену, качки, удару, посадки судна на мілину або виникнення інших небезпечних ситуацій виключалася можливість їх падіння, удару тощо.
5.25. Якщо судно з ВМ стоїть біля берега, сторонні особи не допускаються до нього ближче ніж на 50 м вздовж берега, для чого берегова стоянка загороджується з боку суші жердинами, колючим дротом або канатом. Кінці огорожі повинні входити у воду на відстань не меншу ніж 3 м від берега.
5.26. Зберігання ВМ безпосередньо на палубі судна дозволяється тільки у таких випадках:
на річкових суднах або суднах, які виходять в море на строк не більше ніж 3 доби;
якщо ВР і ЗІ будуть зберігатися в спеціальних ящиках (контейнерах) окремо один від одного; ящики (контейнери) повинні бути міцно закріплені та накриті брезентом.
5.27. Судна, призначені для зберігання ВМ повинні бути обладнані блискавкозахистом.
5.28. Сховища ВМ на суднах повинні освітлюватися електричним світлом. Електрична проводка, освітлювальна арматура та вимикачі повинні бути поза сховищами. Як аварійне освітлення дозволяється використовувати акумуляторні світильники.
5.29. Під час плавання судові сховища ВМ повинні знаходитися під постійним наглядом персоналу, який здійснює вибухові роботи. Під час стоянки судна в порту біля сховища ВМ необхідно виставляти озброєну охорону.
5.30. Коли судно повернулося з рейса всі залишки ВМ необхідно негайно перевезти на берег і здати на склад ВМ.
5.31. На роботах пересувного характеру (сейсморозвідка, розчищення траси для лісових доріг тощо) дозволяється зберігати ВМ на спеціально обладнаних автомобілях, причепах і візках (далі - пересувні склади). Проектування пересувного складу короткочасного зберігання ВМ на автомобілях, причепах і візках необхідно здійснювати з урахуванням вимог законодавства.
5.32. Пересувний склад повинен бути встановлений та міцно закріплений на автомобілі, візку або причепі.
5.33. Фургон виготовляють з дюралюмінію або дерева, обшитого зовні металевими листами та покритого з усіх боків вогнестійкою сумішшю.
Такий склад ВМ може бути самохідним або несамохідним.
У фургоні необхідно зробити відсіки для ЗІ та ВР, а також обладнати робоче місце для завідувача складом ВМ (роздавальника).
У передній частині фургона (у правому нижньому кутку) повинен бути ящик (відсік) для ЗІ з дверима для завантаження їх із ззовні. Цей відсік повинен бути оббитий зсередини м'яким матеріалом (повстю, гумою, поролоном тощо) для запобігання передачі детонації ВР у разі непередбаченого вибуху найбільшої кількості ЗІ.
5.34. Завантаження (вивантаження) ВР необхідно здійснювати через двері, розташовані з правої сторони фургона. Можна розташовувати двері в задній стінці фургона за умови наявності в ньому сигналізації, яка виведена в кабіну транспортного засобу та спрацьовує у разі відкривання дверей фургона.
5.35. Двері відсіків для ВР і ЗІ повинні мати врізні замки та додаткові пристосування, які перешкоджають відкриванню дверей у разі виходу з зачеплення замків.
5.36. Фургон повинен мати вікна з металевими ґратами відповідно до п.3.15 цих Вимог. Кінці прутків ґрат повинні бути більші за розміри вікон понад 80 см з кожної сторони та надійно кріпитися до стіни фургона. Вікно в передній стінці фургона повинно розміщуватись на рівні заднього вікна транспортного засобу.
Між фургоном і кабіною водія повинна бути зроблена сигналізація.
5.37. Освітлюють фургон електричним світильником, плафон якого встановлюють у верхній передній частині фургона. Електропроводка повинна бути прокладена ззовні в захисному кожусі. Електрична проводка всередині фургона не дозволяється.
5.38. Пересувний несамохідний склад слід приєднувати до транспортного засобу, що буксирує склад ВМ, за допомогою жорсткого зчеплення та страхувального троса.
Під час транспортування несамохідного складу ВМ його маса не повинна перевищувати половини маси або трьох четвертей тягового зусилля транспортного засобу, який буксирує цей склад ВМ.
Не можна завантажувати пересувний склад більше ніж на дві третини його вантажопідйомності.
5.39. Зберігання ВМ на спеціальних майданчиках дозволяється у таких випадках:
у разі проведення вибухових робіт для захисту об'єктів від ушкодження льодоходом і паводковими водами з терміном зберігання ВМ не більш 30 діб;
у разі проведення масових вибухів, геофізичних та інших разових робіт з терміном зберігання ВМ не більше 90 діб;
у разі проведення меліоративного будівництва з термінами і порядком зберігання ВМ, які дозволяється визначати керівникам будівельних організацій за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та органом внутрішніх справ, але які в усіх випадках не повинні тривати більше двох років за умови щорічної перереєстрації майданчиків і щорічного приймання їх в експлуатацію.
5.40. ВР і ЗІ зберігаються на окремих майданчиках, розташованих на відстані, безпечній щодо передачі детонації за умови прийняття ЗІ за активний заряд.
5.41. ВМ розміщують на дерев'яних настилах висотою не менше ніж 20 см від землі під укриттям або брезентовим покриттям (наметом).
Майданчики обгороджуються відповідно до пункту 5.4 цих Вимог.
6. Приміщення з сейфами та приміщення-сейфи
6.1. У наукових і навчальних організаціях дозволяється зберігати ВМ у приміщеннях з сейфами або в приміщеннях-сейфах. Зберігають ВР і ЗІ в одному приміщенні, але в різних сейфах. У кожному сейфі дозволяється зберігати не більше 10 кг ВР або 500 детонаторів і по 300 м детонувального і вогнепровідного шнурів, а також НСІ.
6.2. У таких приміщеннях:
повинні бути неспалимі стіни та перекриття;
не можна обладнувати робочі місця з постійним перебуванням людей у суміжних кімнатах, а також у кімнатах, розташованих під і над такими приміщеннями;
приміщення повинні бути відгороджені від сусідніх приміщень капітальною стіною з цегли або бетону товщиною не менше ніж 25 см;
двері в таких приміщеннях повинні бути виготовлені з матеріалу з межею вогнестійкості не менше 45 хв.;
сейф для зберігання ЗІ повинен бути всередині футерований м'яким матеріалом, розміщений не ближче ніж 2 м від сейфа з ВР, а також бути заземленим;
сейфи повинні бути розташовані на відстані, яка виключає передачу детонації між ними.
7. Підземні склади ВМ, підземні витратні камери ВМ,
підземні дільничні пункти зберігання ВМ
7.1. Під час проектування підземних складів необхідно передбачати проведення та особливе обладнання виробок, що є власне складом, в яких розташовані камери і комірки для зберігання ВМ, а також підвідних виробок і допоміжних камер.
7.2. Виробки-камери або комірки необхідно розташовувати так, щоб вибух ВМ в одній з них не міг викликати детонацію ВМ у сусідніх.
7.3. Як допоміжні необхідно передбачати камери для:
перевірки електродетонаторів чи виготовлення запалювальних трубок і маркування детонаторів;
видавання ВМ;
розміщення засобів механізації вибухових і вантажно-розвантажувальних робіт;
зберігання касет і сумок;
розміщення електророзподільних пристроїв і протипожежних засобів.
Перелічені камери дозволяється розташовувати в тупиках підвідних до складу ВМ виробок.
Дільничні пункти зберігання ВМ треба експлуатувати відповідно до інструкцій, затверджених керівником суб'єкта господарювання.
7.4. Для зберігання вибухових, контрольних, вимірювальних приладів і пристроїв, а також касет і сумок в підземних складах ВМ необхідно використовувати спеціальні стелажі або шафи.
7.5. Кожний склад ВМ повинен мати телефонний зв'язок.
7.6. У підземних складах ВМ можна використовувати акумуляторні навантажувачі або інші засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт тільки у вибухобезпечному виконанні.
7.7. Умови розташування підземних складів ВМ такі:
відстань від будь-якої найближчої точки складу ВМ до стовбура шахти та навколостовбурних виробок, а також до вентиляційних дверей, руйнування яких може позбавити всю шахту або значні її ділянки припливу свіжого повітря, повинна бути для камерного складу ВМ не менше ніж 100 м, для складу ВМ коміркового типу - 60 м;
відстань від найближчої комірки або камери до виробок, призначених для постійного проходження людей, для складу ВМ камерного типу повинна бути не менше ніж 25 м і для складу ВМ коміркового типу - не менше ніж 20 м;
виробки, в яких розташовані камери або комірки для зберігання ВМ (сховища), не повинні безпосередньо сполучатися з головними виробками, а лише з'єднуватися з ними не менше ніж трьома підвідними прямолінійними або криволінійними виробками, що утворюють одна з однією прямі кути. Підвідні до складу ВМ виробки повинні закінчуватися тупиками довжиною не менше ніж 2 м і площею перетину не менше ніж 4 кв. м;
ширина основної виробки складу ВМ, у якій використовують навантажувачі, повинна забезпечувати їхній рух з поворотом на 90 градусів і мати розміри, що перевищують максимальні розміри вантажно-розвантажувальних механізмів з вантажами, у тому числі на криволінійних ділянках, не менше ніж на 60 см з кожного боку по ширині та 50 см по висоті від світильників;
кожен склад ВМ повинен мати два виходи для людей. Під час будівництва метрополітену і тунелів, а також у разі проведення підземних гірничорозвідувальних виробок дозволяється мати тимчасові склади ВМ з одним виходом за місткості складу не більше ніж 1 т ВР;
під час будівництва метрополітену, спорудження тунелів і проведення геологічними організаціями підземних гірничорозвідувальних виробок відстань від найближчої комірки або камери до стовбура шахти, камер і виробок, у яких прокладено основні постачальні магістралі (водовідливні та вентиляційні труби, кабелі), та від виробок, що призначені для проходження людей, повинна бути не менше ніж 15 м;
за наявності в складі ВМ рейкових колій необхідно забезпечити їхню електроізоляцію від загальношахтних.
За проектом будівництва дозволяється з'єднувати виробки, в яких розташовані камери (комірки), з головними виробками меншою кількістю підвідних виробок за умов облаштування між сховищами і заїздами сталевих дверей, що локалізують вибух у сховищах.
Не можна розташовувати склади ВМ між виробками головних напрямків: уклонами, бремсбергами і ходками при них.
7.8. Загальна місткість підземного складу ВМ та місткість окремих камер (комірок) повинна бути визначена проектом будівництва. При цьому на вугільних шахтах місткість камери в складах ВМ камерного типу повинна бути не більшою ніж дві тони ВР, а місткість комірки в складах ВМ коміркового типу - не більшою ніж 400 кг ВР.
7.9. Граничнодопустима місткість окремої витратної камери в підземних виробках повинна становити не більше ніж дві тонни ВР і відповідної кількості ЗІ, а окремого дільничного пункту зберігання - не більше ніж одна тонна ВР і відповідної кількості ЗІ.
7.10. Усі виробки складу ВМ повинні мати неспалиме кріплення та бути побіленими. У стійких породах кріплення підвідних виробок необов'язкове.
7.11. Провітрювання складу ВМ необхідно здійснювати струменем свіжого повітря. Кількість повітря, що подається до складу ВМ, повинна забезпечувати його чотирикратний щогодинний обмін у всіх виробках.
Повітряний струмінь, який виходить зі складу ВМ, не можна спрямовувати у виробки зі свіжим струменем повітря.
7.12. На складі ВМ повинні бути первинні засоби пожежогасіння (вогнегасники, ящики з піском, ємності з водою, пожежний трубопровід з гідрантами тощо). Дозволяється влаштовувати автоматичні засоби пожежогасіння.
7.13. На початку підвідних виробок до камер або комірок складу ВМ повинні бути протипожежні двері.
7.14. У підвідних виробках до складу ВМ та в складах ВМ шахт (рудників), небезпечних через газ або пил, необхідно застосовувати електроустаткування у вибухозахищеному виконанні, а в інших шахтах (рудниках) - у рудниковому нормальному виконанні. Електропроводку для освітлення в складах ВМ і підвідних виробках дозволяється виконувати броньованим кабелем у свинцевій або полівінілхлоридній оболонці чи гнучкими гумовими кабелями з неспалимою ізоляцією й оболонкою.
Для живлення освітлювальних установок застосовують напругу (лінійну) не вище 220 В. Освітлювальну мережу необхідно захищати від витоків струму.
Освітлення підвідних виробок і допоміжних камер здійснюється світильниками, підвішеними до покрівлі виробок, а камер (комірок) для зберігання ВМ - косим світлом з підвідних виробок, через фрамугу, розташовану над дверима.
7.15. У разі облаштування підземних складів ВМ автоматичною охоронною сигналізацією необхідно забезпечувати виведення сигналу на пульт чергового (диспетчера) підприємства (шахти, рудника тощо).
7.16. У вугільних шахтах, які розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, у підвідних виробках до складів ВМ та витратних камер необхідно встановити сланцеві або водяні заслони, а також проводити періодичне осланцювання виробок чи очищення їх від пилу.
7.17. У складах ВМ біля вхідних дверей і в камері видавання ВМ встановлюється телефон.
7.18. Порядок зберігання ВМ, утримання і охорони підземних витратних камер повинен бути таким самим, як і в підземних складах ВМ. При цьому ВМ і ЗІ необхідно зберігати у відділеннях, відгороджених одне від одного цегляною, бетонною або іншою подібною стіною товщиною не менше ніж 25 см. У витратній камері повинно бути обладнано місце для видавання ВМ підривникам.
7.19. Витратні камери розташовуються не ближче ніж 200 м від місць посадки людей у пасажирські вагони та місць навантаження-вивантаження гірничої маси.
Витратні камери місткістю до 1 тис. кг ВР дозволяється влаштовувати на розширенні виробок горизонтів, провітрювати їх свіжим струменем повітря за рахунок загальношахтної депресії та відгороджувати суцільною по висоті цегляною, бетонною або іншою подібною стіною товщиною не менше ніж 25 см.
Витратні камери місткістю більше ніж 1 тис. кг ВР розміщують в спеціально відведеній провітрюваній аналогічно складам ВМ виробці на відстані не менше ніж 25 м від виробок, призначених для постійного проходження людей.
7.20. Витратні камери повинні бути закріплені неспалимим кріпленням і мати стаціонарне освітлення. Підвідні до витратної камери виробки необхідно закріплювати на довжині не менше ніж 5 м неспалимим кріпленням.
7.21. У підвідній виробці до витратної камери повинно бути двоє металевих дверей: перші - суцільні (протипожежні), а другі - ґратчасті з вікном для видавання та приймання ВМ. Двері повинні мати надійні замки, конструкція яких повинна виключати їх блокування зсередини.
Для розміщення ВМ у витратних камерах облаштовуються стелажі, а для зберігання вибухових машинок, проводів, контрольно-вимірювальних приладів, поліетиленових мішків тощо - встановлюються ящики. ВМ у заводській упаковці допускається зберігати в штабелях.
7.22. Пункт зберігання засобів протипожежного захисту та телефон біля витратної камери встановлюються з боку надходження свіжого струменя повітря.
7.23. Дільничний пункт зберігання ВМ повинен мати вигляд обгородженої ґратчастими стінками (перегородками) виробки або частини виробки, в якій установлені спеціальні металеві ємності для ВМ, що закриваються на замки. Двері пункту повинні мати внутрішній замок. Конструкція замка повинна виключати його блокування зсередини пункту при відкриванні зовні.
7.24. На дільничних пунктах як ємності для ВМ дозволяється використовувати металеві сейфи, шафи (контейнери) чи ящики, виготовлені з металевих листів товщиною не менше ніж 2 мм, а також шахтні вагонетки, обладнані металевими кришками. Такі ємності необхідно розташовувати безпосередньо у виробці, розділяючи їх перегородками, або встановлювати у нішах, підготовлених у стінках виробки. Шафи, ящики, сейфи повинні мати суцільні шви та ручки для перенесення.
7.25. Двері ємності для ВМ повинні бути виконані на рівні її фронтальної площини без щілин по периметру та повинні замикатися на внутрішній замок. Над дверима повинен бути жорстко закріплений металевий козирок. Зовнішня сторона ящика, шафи, сейфа повинна мати передбачений пристрій для вивішування попереджувального знака про наявність у ємності ВМ.
7.26. Двері ємності для ВМ маркують так: діагональна червона смуга шириною не менш ніж 10 см і літерний знак "ВМ" чи "ВР", або "ЗІ" заввишки 15-20 см.
7.27. Зовнішня поверхня ємності для ВМ фарбується у жовтий колір.
7.28. Замок ємності для ВМ повинен мати два ключі. Один ключ видається підривнику та знаходиться в нього до кінця зміни. Місце зберігання другого ключа, а також порядок видачі та приймання його визначається начальником дільниці. У разі втрати одного з ключів замок замінюють.
7.29. Ємність для спільного зберігання ВМ повинна бути розділена суцільними металевими перегородками на окремі відділення, які призначені для розміщення ВР, ЗІ, контрольно-вимірювальних і вибухових приладів, магістральних проводів, ампул для гідрозабивки тощо. Дно відділення для зберігання ЗІ повинно бути футерованим зсередини м'яким матеріалом (повсть, гума, сукно, поролон, пінопласт тощо). Розміри відділень для зберігання ЗІ повинні забезпечувати вільне їх розміщення.
7.30. Металеві ємності для зберігання ВМ, встановлені в дільничних пунктах, необхідно заземлювати.
7.31. Кожна ємність для ВМ повинна мати інвентарний номер з цифр розміром 10 х 7 см, що наносяться фарбою. Ємності нумерують у межах дільниці.
7.32. Забороняється використання однієї ємності в зміні двома і більше підривниками. Використання ємностей підривником у зміні повинно реєструватися у книзі нарядів дільниці через закріплення номера ємності за кожним окремим підривником.
7.33. У разі зберігання ВМ у небезпечній зоні підготовки та ведення вибухових робіт усіх працівників на дільниці слід інформувати та попереджувати під розпис у книзі інструктажу щодо потенційної небезпеки та необхідності дотримання особливої обережності в місцях розташування ємностей з ВМ.
7.34. Перед розміщенням ВМ у ємність підривник зобов'язаний перевірити: наявність і цілісність заземлення, стан стінок ємності, відсутність сторонніх предметів і матеріалів у ній і навколо неї.
7.35. Зберігання змінної кількості ВМ в ємностях можна без виставляння постів охорони, але під постійним контролем підривника, на якого виписано наряд-путівку на одержання ВМ. За наявності в ємності ВМ вивішується попереджувальний знак у вигляді рівностороннього трикутника (з довжиною сторони 200 мм) жовтого кольору з окантовкою чорною смугою ширина якої 25 мм з написом усередині чорним кольором "У сейфі ВМ". У разі відсутності ВМ попереджувальний знак повинен зберігатися всередині ємності.
7.36. Забороняється переміщення, перевезення ємностей у разі наявності в них ВМ.
Забороняється використання ємності для ВМ для інших цілей, крім прямого призначення, незалежно від наявності чи відсутності в ній ВМ.
7.37. Якщо виявлено ознаки пошкодження або поломки дверей ємності з ВМ, особа, яка це виявила, повинна негайно повідомити особу з технічного нагляду. У такому випадку доступ підривника до ємності забороняється до закінчення розслідування і дозволу технічного керівника шахти (рудника).
7.38. Пункт відстою вагона (вагонів) з ВР, призначеного для масового заряджання, дозволяється обладнувати у виробках шахт (рудників), які регулярно проводять механізоване заряджання з одночасним вибухом більше 10 т ВР.
7.39. Вагони з ВР в пункті відстою зберігають не більше двох діб.
7.40. Кількість ВР, які передбачається зберігати в пункті відстоювання вагонів, не може перевищувати двозмінного запасу за тризмінної робочої доби та тризмінного запасу за чотиризмінної робочої доби. В усіх випадках одночасно в пункті зберігають не більше 10 т ВР.
7.41. Умови безпечної доставки вагонів з ВР у підземних виробках повинні відповідати вимогам перевезення їх електровозним транспортом.
7.42. За погодженням з територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення пункт відстою вагонів можна поєднувати з витратним складом ВМ або обладнувати окремо від нього. При цьому пункт відстоювання вагонів необхідно провітрювати окремим струменем свіжого повітря за рахунок загальнорудникової депресії.
7.43. Під час обладнання пунктів окремо від складу ВМ основна виробка пункту повинна бути паралельно відкатній виробці, а у разі розміщення разом зі складом ВМ - паралельно основній виробці складу ВМ. Разом з тим відстань між такими виробками не повинна бути меншою ніж 16 м у разі розміщення пункту окремо від складу ВМ і 12 м у разі розміщення пункту разом зі складом ВМ.
7.44. У підвідних виробках перед гратчастими протипожежними дверима пункту відстою вагонів рейкову колію електрично ізолюють від загальнорудникової. Секційні роз'єднувачі контактного проводу та рейкової колії обладнують за дверима пункту (зсередини). Вагони з ВМ в пункті розташовують так, щоб контактний провід не розміщувався над вагонами з ВР (не ближче ніж 5 м від першого і останнього вагонів). Стрілочні переводи рейкової колії на в'їзді до пункту та виїзді з нього закривають на замки, ключі від яких знаходяться в керівника вибухових робіт.
7.45. На період відстою вагонів з ВР контактний провід і освітлювальну мережу в пункті вимикають.
7.46. Пункт відстою вагонів з ВР повинен мати телефонний зв'язок з диспетчером шахти (рудника). Під час обладнання пункту окремо від складу ВМ телефонний апарат розташовують в окремій ніші підвідної виробки, призначеної для розміщення протипожежного поста і водяного гідранта. Крім цього, в пункті обладнують нішу для протипожежних матеріалів.
7.47. У разі влаштування пункту паралельно відкатній виробці необхідно забезпечити його постійну охорону на період розміщення ВР у ньому. Якщо ВР у пункті немає, його двері закривають на замок і опломбовують.
7.48. Вагони з ВР в пункті залишають зчепленими, а перший і останній вагони закріплюють на рейковій колії. Конструкція кріплення повинна виключати самовільне та несанкціоноване переміщення вагона з ВР.
7.49. Виробки пункту закріплюють вогнестійким кріпленням, а у міцних породах - торкретбетоном.
7.50. У пункті відстоювання також зберігають ВР, які доставляють для масового вибуху в транспортно-зарядних машинах.
8. Поглиблені склади ВМ
8.1. Поглиблені склади ВМ можна влаштовувати в масиві гори, пагорба чи скелі. Вони повинні сполучатися з поверхнею штольнеподібними виробками, які мають уклон у напрямку їх устя.
Устя виробок повинні мати подвійні двері, що відкриваються назовні. Зовнішні двері повинні бути суцільними металевими або дерев'яними, оббитими покрівельною сталлю, а внутрішні - гратчастими.
8.2. Якщо відстань від входу в склад ВМ до найближчої камери схову ВМ більше ніж 15 м, склад ВМ повинен мати два виходи: один - експлуатаційний, другий - запасний. Провітрювати склад ВМ треба відповідно до вимог для підземних складів ВМ. Для цього можна використовувати свердловину, шурф чи штольню.
8.3. Перед устям виробки, що веде до складу, роблять захисний вал висотою, більшою за висоту виробки на 1,5 м. Довжина захисного валу повинна бути не менше потроєної ширини виробки на рівні гребеня валу, а ширина гребеня - не менше ніж 1 м. Інші розміри валу та склад його ґрунту береться відповідно до пункту 3.16 цих Вимог.
8.4. Кріплення камер, призначених для зберігання ВМ, і підвідних виробок до них повинно бути неспалимим або дерев'яним, обробленим вогнезахисним розчином.
8.5. Електроустаткування поглиблених складів ВМ повинно відповідати вимогам пункту 7.14 цих Вимог. Вмикання і вимикання освітлення виробок поглибленого складу здійснюють з поверхні.
Якщо немає стаціонарних джерел електроенергії з дозволу керівника суб'єкта господарювання можна використовувати для освітлення в складі ВМ індивідуальні рудникові акумуляторні світильники.
8.6. Склад ВМ повинен мати телефонний зв'язок.
8.7. Для поглиблених складів ВМ, якщо товщина покривного шару більша ніж 10 м, захист від блискавки не обов'язковий.
Якщо в складі ВМ є рейкові колії та трубопроводи, їх необхідно ізолювати від прокладених на земній поверхні.
8.8. Територія поглиблених складів ВМ повинна бути огороджена так, щоб виходи з них розміщувались всередині огорожі.
Пости охорони розміщують як біля входу в склад ВМ, так і біля усть вентиляційних виробок і біля запасного виходу, якщо вони не перебувають у полі зору поста, розміщеного біля входу в склад ВМ.
8.9. Інші вимоги до облаштування поглиблених складів ВМ такі ж, як і для поверхневих постійних складів ВМ.
9. Вимоги до зберігання ВМ на місцях ведення вибухових робіт
9.1. ВМ на місцях ведення вибухових робіт (у заряджених шпурах, свердловинах тощо) залишати без охорони забороняється.
Порядок охорони ВМ на місцях ведення вибухових робіт встановлюється наказом по підприємству відповідно до законодавства та цих Вимог.
9.2. У підземних виробках можна зберігати ВМ у межах небезпечної зони вибухових робіт у металевих ємностях в обсязі змінної потреби. Конструкція та порядок використання ємностей повинні відповідати вимогам пунктів 7.25 - 7.40 цих Вимог.
9.3. ВМ в обсязі змінної потреби дозволяється зберігати під контролем підривника на місцях робіт до заряджання без виставлення постів охорони забороненої зони, за винятком масових вибухів, коли у забороненій зоні ВМ розміщують під охороною.
9.4. Кількість ємностей для ВМ у місці зберігання ВМ визначається виходячи зі змінної потреби ВМ. Маса ВМ у ємності не повинна перевищувати 150 кг ВМ та ЗІ у разі зберіганні їх разом із ЗІ і повинна бути використана протягом зміни. Якщо зберігаються тільки ВМ (без ЗІ), норма завантаження ємності з ВМ може бути збільшена до 200 кг. ЗІ при цьому повинні зберігатися в окремій ємності.
9.5. Ємності для зберігання ВМ в обсязі змінної потреби розміщуються в спеціально пройдених нішах.
9.6. Забороняється використовувати ніші, призначені для розміщення ємностей з ВМ, для зберігання іншого устаткування та інших матеріалів, а також для укриття підривників під час виконання вибухових робіт.
9.7. В ємностях для ВМ заборонено зберігати предмети, прилади та матеріали, які не стосуються вибухових робіт.
9.8. У міжповерхових виробках ємності для зберігання ВМ розміщують на стороні виробки, протилежній тій, на якій прокладено водоповітряні комунікації та кабелі електропостачання та освітлення.
У разі розміщення трубопроводів і електричних кабелів на різних сторонах виробки ємності для зберігання ВМ забороняється розташовувати на стороні прокладання електрокабелів.
9.9. Ємності для ВМ розміщують на відстані не ближче ніж 30 м від діючих вибоїв, в яких ведуть вибухові роботи з проходки виробок, не ближче ніж 5 м на міжповерхових виробках від стаціонарного електроустаткування (скреперні лебідки, пускачі, освітлювальні трансформатори тощо) і не ближче ніж 20 м від зварювальних апаратів. Ніша повинна мати глибину, яка забезпечує повне розміщення в ній ємності з ВМ. Підходи до ніші повинні бути вільними, не захаращеними предметами та неприбраною гірничою масою.
9.10. Під час розміщення ємностей для ВМ безпосередньо в міжповерхових виробках (у стінках виробок) ящики для зберігання слюсарного інструменту, запасних частин тощо розміщують на відстані не ближче ніж 5 м від місць зберігання ВМ.
9.11. Якщо в одному місці зберігання знаходяться декілька ємностей для ВМ, їх необхідно розміщувати в окремих нішах. Відстань між нішами повинна бути не менше ніж 3 м (по стінках).
9.12. Вагонетки з ВМ потрібно встановлювати на розширенні виробки, у нішах чи у тупиковій виробці.
9.13. Під час проведення вибухових робіт в населених пунктах або всередині будівель (споруд) ВМ повинні розміщуватись в ізольованому приміщенні під охороною.
9.14. Зберігати ВР у зарядних, зарядно-змішувальних машинах і пристроях (крім лабораторій перфораторних станцій) більше доби забороняється.
9.15. Біля стовбурів шахт, усть штолень і тунелів під час їх проходки дозволено зберігати ВМ в обсязі змінної потреби в будках або під накриттями на відстані не менше ніж 50 м від стовбура шахти або устя штольні (тунелю), а також від будівель і споруд на поверхні.
Начальник відділу організації державного нагляду
у гірничодобувній промисловості та за
вибуховими роботами Є.І.Захаренков