ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
05 вересня 2007 року
м. Київ

Справа № К-25611/06

Про визнання нечинною постанови

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Ф.,

Суддів: Б., В., Г., М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Виконавчого комітету Нововолинської міської ради на постанову господарського суду Волинської області від 22.02.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 у справі за позовом АТЗТ “Волиньнафта” до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання нечинною постанови, – встановила:

Позивач АТЗТ “Волиньнафта” звернувся до суду про визнання нечинною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 1 від 09.12.2003 про накладення штрафу на АТЗТ “Волиньнафта” у розмірі 49734 грн. 30 коп. за порушення ч. 9 ст. 1 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”, а саме, за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями – у розмірі 10 % вартості виконаних робіт, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем порушені вимоги порядку визначення вартості будівництва і проектно-вишукувальних робіт, що встановлюються Держбудом; у відповідача відсутні докази щодо вартості робіт, виконаних з порушенням, а отже і розрахунок не відповідає вимогам порядку визначення вартості будівництва; відповідачем не наведено доказів закінчення будівництва АЗС, а тому відсутня вина позивача; позивача не повідомлено про день, час і місце розгляду справи; матеріали виконавчого провадження спростовують посилання відповідача про добровільність сплати штрафу, так як діяли виконуючи постанови ВДВС.

Постановою господарського суду Волинської області від 22.02.2006 задоволені позовні вимоги АТЗТ “Волиньнафта”.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 апеляційна скарга Виконавчого комітету Нововолинської міської ради залишена без задоволення, а постанова господарського суду Волинської області від 22.02.2006 – без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Виконавчий комітет Нововолинської міської ради звернувся касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 25.11.2003 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Нововолинської міської ради проведено перевірку по експлуатації автозаправочної станції, що знаходиться за адресою: ________.

Перевіркою встановлено, що АТЗТ “Волиньнафта” в порушення вимог ч. 9 ст. 1 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань. Установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування” проводив експлуатацію автозаправочної станції без прийняття державною технічною комісією.

На підставі складеного протоколу № 1 від 25.11.2003, начальником інспекції прийнято постанову № 1 від 09.12.2003 про правопорушення у сфері містобудування. Даною постановою, на підставі вимог Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування” на АТЗА “Волиньнафта” накладено штраф у розмірі 49734 грн. 30 коп. зі сплатою у строк до 25.12.2003.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 3 даного Закону підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Частиною 4 даної статті передбачено, що рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону.

Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою № 244 від 06.04.1995 Кабінету Міністрів України встановлено порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, передбачених Законом України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”.

Так, згідно з п. 3 даного Положення, вартість виконаних з порушеннями робіт для розрахунку розміру штрафу визначається відповідно до порядку визначення вартості будівництва і проектно-вишукувальних робіт, що встановлюється Держбудом.

В матеріалах справи відсутні докази вартості виконаних з порушенням робіт на підставі яких зроблено розрахунок розміру штрафу, оскільки Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради не визначено вартості таких робіт відповідно до Порядку визначення вартості будівництва і проектно-вишукувальних робіт, що встановлюються Держбудом.

Як вбачається з листа Держбуду України № 4/6-110 від 30.08.2002, на який посилається відповідач, таким не встановлюється порядок визначення вартості будівництва, а роз’яснюється порядок притягнення до відповідальності винних та нарахування штрафних санкцій згідно з Законом України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”.

В матеріалах справи наявний Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації, прийнятий на підставі рішення виконкому від 05.09.2002 за № 364-р, згідно якого автозаправочна станція, що знаходиться за адресою: _____ АТЗТ “Волиньнафта” готова до введення в експлуатацію. Однак, як вбачається з матеріалів даного акту, такий не підписано всіма членами комісії, а отже його не можна вважати затвердженим та таким, що слугує доказом про готовність до введення в експлуатацію автозаправочної станції, що знаходиться за адресою: ________.

Також, в матеріалах справи наявний акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 22.01.2005, затверджений рішенням виконкому № 11 від 25.01.2005. Однак, як вбачається з матеріалів даного акту, мова йде про готовий до введення в експлуатацію об’єкт, а саме автозаправочну станцію, що знаходиться за адресою: _________, який не має одного відношення до предмету даного позову.

У відповідності до вимог п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” підприємства, їх об’єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями – у розмірі 10 % вартості виконаних робіт.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вартість виконаних з порушенням робіт, а отже і розрахунок останнього не відповідає вимогам Порядку визначення вартості будівництва та проектно-вишукувальних робіт, встановлено Держбудом.

Суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Нововолинської міської ради залишити без задоволення, а постанову господарського суду Волинської області від 22.02.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді