Здаємо декларацію з ПДВ
(Частина 3)

Продовження. Початок див. у консультаціях
від 30.10.2006 р. , 06.11.2006 р., 20.11.2006 р., 27.11.2006 р

Декларація з ПДВ в органи податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail, поштовими відправленнями.

У випадку подання Декларації з ПДВ на паперових носіях, платником подається в податкову інспекцію (адміністрацію) за місцем його перебування оригінал Декларації й оригінали відповідних додатків. Подання копій декларацій і додатків до неї заборонено

Декларація з ПДВ, повна або скорочена, подається на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до повної або скороченої Декларації з ПДВ) - на одному двосторонньому аркуші формату А-4, додатка - на аркушах формату А-4 Зверніть увагу на те, що відхилення від цього формату може привести до того, що декларація не буде прийнята податківцями через її невідповідність затвердженій формі!!!

Добровільно платник податків може представити в державну податкову інспекцію (адміністрацію) за місцем реєстрації декларацію з ПДВ в електронній формі за умови реєстрації електронного підпису осіб (які підписують декларацію) у порядку, визначеному законодавством.

Електронні цифрові підписи платників податків і посадових осіб, які мають право підпису на документах податкової звітності, підлягають сертифікації в центрах сертифікації ключів електронного цифрового підпису державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві й Севастополі.

Податковий кредит

Податковий кредит звітного періоду згідно із пп. 7.4.1 Закону про ПДВ складається із сум податків, нарахованих (оплачених) платником податку за ставкою, установленою п. 6.1 і ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їхньому імпорті) і послуг з метою їхнього подальшого використання в оподатковуваних податком операціях у межах господарської діяльності платника податків, а також у зв'язку із придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів і незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), утому числі при їхньому імпорті, з метою подальшого використання у виробництві й/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних податком операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, з урахуванням змін, внесених Законом № 2505 у зазначений підпункт, формування податкового кредиту не відноситься в залежність від процедури формування валових витрат платника податку за Законом про оподаткування прибутку.

Загалом, якщо мета придбання - використання товарів (послуг) не в господарській діяльності або в неоподатковуваних ПДВ операціях, тоді, відповідно, права на податковий кредит у платника податків за такими операціями не буде.

Право на податковий кредит також виникає у платника податків у зв'язку із придбанням або спорудженням основних фондів та інших необоротних активів, незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податків оподатковувані податком операції протягом такого звітного податкового періоду.

Слід зазначити, що працівники ДПС на місцях, як до 31.03.2005 р., так і після цієї дати, нерідко трактують право на податковий кредит за не введеним в експлуатацію основним фондом трохи інакше.

Так, приміром, з рішення Господарського суду м. Києва від 15.01.2003 р. № 25/1 можна дізнатися, що ДПС у Деснянському районі м. Києва факти порушень податкового законодавства, відзначені в їхньому акті перевірки, визнає правомірними, тому що суми податкового кредиту, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням (спорудженням) фондів, які підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту лише з моменту їхньої участі в господарській діяльності.

Суперечливе податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 24.05.2002 р. № 24/23-228, у якому, між іншого, відзначається, що в результаті проведеної перевірки встановлено факт віднесення перевіреним платником податків суми ПДВ за витратами у незавершеному виробництві до складу податкового кредиту.

Пунктом 8.2 Закону про оподаткування прибутку визначено, що під терміном “основні фонди” треба розуміти матеріальні цінності, які використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів здати уведення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зношуванням.

Об'єкти незавершеного будівництва до введення їх у дію не використовуються в господарській діяльності платника податків, не підпадають під визначення “основні фонди” і згідно із пп. 5.2 14 Закону про оподаткування прибутку витрати на придбання (будівництво) до уведення об'єктів в експлуатацію не підлягають амортизації.

Старою редакцією пп. 7.4.4 Закону про ПДВ передбачалося, що у випадку придбання товарів (робіт послуг), вартість яких не відно ситься до складу валових витрат і не підлягає амортизації, ПДВ від вартості цих товарів не відноситься до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного, ДПС у Деснянському районі м. Києва робить висновок, що суми податкового кредиту, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням (спорудженням) фондів, які підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту лише з моменту їхньої участі в господарській діяльності. Тому суми ПДВ, сплачені у зв'язку зі спорудженням фондів, до складу податкового кредиту не включаються.

Суд установив, що на момент придбання або спорудження якого-небудь об'єкта він, з погляду бухгалтерського обліку, не має й не може мати статусу основних фондів. Тому наявність у пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ фрази “незалежно від строків уведення в експлуатацію основних фондів” дозволяє відносити суми сплаченого ПДВ у податковий кредит залежно від намірів платника податків підчас господарської операції зі спорудження або придбання таких об'єктів.

Отже, якщо платник податків має намір використати об'єкт, що буде споруджуватися або споруджується, як основні фонди, він має право відповідно до пп. 7.4.1 Закону про ПДВ включати суми сплаченого ПДВ у податковий кредит цього самого звітного періоду. Той факт, що об'єкт (у зв'язку зі спорудженням якого і придбанням для нього ТМЦ позивач включив суми ПДВ у податковий кредит) будується й буде пов'язаний з веденням позивачем господарської діяльності, сторонами не заперечується.

Суд зробив висновок, що за таких обставин підстав для не включення ПДВ у податковий кредит позивача у відповідача не було. Відповідно, фінансові санкції до позивача застосовані безпідставно, оскільки відсутній факт порушення податкового законодавства.

Отже, якщо на момент придбання основних фондів або інших необоротних активів у платника податків був намір використати їх в оподатковуваних ПДВ операціях, то право на податковий кредит виникає в момент придбання або спорудження цих об'єктів і при наявності податкової накладної, оформленої відповідним чином.

Виходячи із викладеного вище, можна констатувати, що для відображення в Розділі II декларації з ПДВ сум податків сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів (робіт, послуг) і основних фондів, платникові податків потрібно при їхньому придбанні дотриматись таких умов:

- планувати використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності;

- припускати, що вони будуть використані в оподатковуваних операціях;

- мати в наявності документи, що підтверджують право на податковий кредит (податкову накладну, чеки, ВМД, рахунку готелів тощо, що дають право на податковий кредит відповідно до пп. 7.2.6 Закону про ПДВ).

У Розділ II “Податковий кредит” (рядка 10- 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) із ПДВ або без цього податку товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їхнього подальшого використання в межах господарської діяльності платника податків, а також тих, які не призначені для їхнього використання в господарській діяльності, або придбані з метою їхнього використання для поставки послуг за межі митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 Закону про ПДВ, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподатковуванню, звільнені від оподатковування, не є об'єктом оподаткування).

Атепер розглянемо порядок заповнення конкретних рядків Розділу II декларації з ПДВ.

У рядку 10 декларації з ПДВ відображається придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) із ПДВ на митній території України товарів (послуг) і основних фондів з метою їхнього використання в межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які:

- підлягають оподаткуванню за ставкою 20% і нульовою ставкою;

- не підлягають оподаткуванню (п. 3.2 Закону про ПДВ) або/і звільнені від оподаткування (статті 5, 11 Закону про ПДВ, інші нормативно-правові акти).

У рядку 10.1 відображаються обсяги придбаних товарів (робіт, послуг), вартість придбання (будівництва, спорудження) основних фондів на території України, які підлягають використанню в господарській діяльності платника, оподаткуванню ПДВ.

Якуже було зазначено вище, право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи почали товари або основні фонди використовуватися у звітному періоді, а також незалежно від того, чи здійснював платник у звітному періоді оподатковувані операції.

У колонці Б рядка 10.1 відображається сума вхідного ПДВ, що у більшості випадків становить основну суму податкового кредиту звітного періоду й впливає на суму податку, що підлягає сплаті в бюджет.

Дані для заповнення рядка 10.1 беруться із графи7 (для стовпчика А) і графи 8 (для стовпчика Б) розділу І Реєстру отриманих податкових накладних вибірково.

У цьому рядку не враховуються дані з отриманих коригуваннях до податкових накладних (у Реєстрі отриманих податкових накладних вони позначені зі знаком “+” або “-”), податкових накладних, виписаних платником при одержанні послуг від нерезидента (місце надання послуг - на митній території України), ВМД, що підтверджують сплату ПДВ при імпорті товарів, графи 7 Реєстру отриманих податкових накладних, якщо в графі 8 проставлений “X”.

Зверніть увагу, що хоча податковий облік ведеться в документі, який називається Реєстром отриманих і виданих податкових накладних, але графи даного реєстру заповнюються на підставі не тільки отриманих від постачальників податкових накладних і Розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, але й документів, перерахованих у пп. 7.2.6 Закону про ПДВ.

До таких документів, зокрема, відносяться:

1) товарні чеки, інші платіжні або розрахункові документи при поставці товарів (послуг) за готівку;

2) транспортні квитки;

3) готельні рахунки;

4) рахунки за послуги зв'язку;

5) рахунки за послуги, вартість яких визначається за показниками приладів;

6) касові чеки.

При поставці товару (послуг) за готівку або за розрахунковими картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками, оформляється належним чином товарний чек, інший платіжний або розрахунковий документ, що підтверджує прийом платежу постачальником від одержувача товарів (послуг) з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку и податкового номера постачальника, але в межах граничної суми, установленої НБУ для розрахунку готівкою, Нацбанк України в постанові від 09.02.2005 р. № 32 установив граничну суму розрахунку готівкою одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або декількома платіжними документам відповідно до п. 2.3 Положення про ведення касових операцій, у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Форма й зміст розрахункових документів установлюються ДПАУ (ст. 8 Закону про РРО).

Касові чеки надають право на податковий кредит без податкової накладної, у випадку, якщо сума, зазначена в цих чеках у розрахунку на день, не перевищує 200 грн. При цьому для податкового кредиту необхідно, щоб у чеку були зазначені такі основні реквізити:

- сума поставлених товарів (послуг);

- загальна сума нарахованого ПДВ (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника).

Як бачимо, Закон про ПДВ допускає відсутність у касовому чеку податкового номера постачальника, і це незважаючи нате, який відповідно до Наказу № 614, що регламентує форму касового чека, податковий номер постачальника повинен бути зазначений як обов'язковий реквізит.

Податковий кредит можна збільшувати на основі транспортних квитків і готельних рахунків. Крім того, є можливість збільшення податкового кредиту на основі рахунків за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається показаннями приладів обліку. При цьому основні реквізити для одержання податкового кредиту такі:

1) загальна сума платежу;

2) сума ПДВ;

3) податковий номер постачальника.

Однак форма транспортних квитків установлюється окремими нормативними актами. Так, типові форми квитків на проїзд пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах установлені наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 р. № 278, у яких не передбачена наявність податкового номера постачальника послуг.

Платник також може включити в податковий кредит суми ПДВ, не підтверджені податковою накладною, або якщо податкова накладна виписана постачальником з порушенням установленого порядку. При цьому до декларації обов'язково потрібно докласти заяву зі скаргою на такого постачальника, а також копії товарних чеків або інших розрахункових документів, які підтверджують факт сплати ПДВ у результаті придбання таких товарів (послуг). Заява зі скаргою повинна бути подана не пізніше граничного строку подання декларації за той звітний період, у якому виписана податкова накладна.

У цьому рядку платник може відображати потримані із запізненням податкові накладні. Так, ДПАУ влисті від 30.12.2005 р. № 26268/7/16-1117 роз'яснила, що згідно із пп. 7.5.1 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит уважається дата здійснення першого з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у випадку розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень пп. 7.2.6 Закону про ПДВ податкова накладна е підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому у пп. 7.4.5 Закону про ПДВ визначено, що не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними. Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму ПДВ з цієї операції до складу податкового кредиту.

ДПАУ робить закономірний висновок, що з одержанням податкової накладної платник податків одержує й право на включення суми податку, зазначеної в цій податковій накладній, у податковий кредит. Вказана сума повинна бути відображена в рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з ПДВ “Розрахунок коригування сум ПДВ” не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в цьому випадку не здійснюється.

Правда, думка податківців не завжди була такою “правильною”, тому трохи раніше ДПАУ у своєму листі від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417 вимагала приводити суми з таких накладних у рядку, призначеному для коригування податкового кредиту (рядок 16.3 декларації).

Платники ПДВ також повинні пам'ятати, що якщо вони з якихось причин забули відобразити в Реєстрі отриманих податкових накладних отриману від постачальника податкову накладну, але включили зазначену суму до складу податкового кредиту в декларацію з ПДВ (рядок 10,1), то й цей факт не буде вважатися порушенням і перевіряючий не зможе зменшити суму податкового кредиту. Такий висновок маємо з аналізу третього абзацу п. 7.2.8 Закону про ПДВ:

“...при наявності оригіналу податкової накладної невключения її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови в зарахуванні суми податку, визначеної в такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку...”

Думаємо, що це ж право повинне поширюватися не тільки на оригінали податкових накладних, але й на інші документи, що дають право на податковий кредит, хоча про це прямо в Законі про ПДВ і не сказано.

Іноді податкові накладні доводиться чекати від постачальників дуже довго, але це “довго” не повинне перевищувати трьох років (строк позовної давності згідно із п.15.1 Закону № 2181). Такий, наперший погляд, шокуючий висновок автора небезпідставний, і має він місце у багатьох замовників, яким підрядники не видають податкові накладні через те, що ті не підписують (або не повертають) їм вчасно акти виконаних робіт. Ось так роками у нас будуються різні складні об'єкти, але при цьому підрядник затримує видачу податкових накладних, а замовник- акти виконаних робіт. Цілком зрозуміло, що скаржитися в податкову замовник не буде, тому що зацікавлений у партнерських відносинах з підрядником.

Навіть при нестиковці даних Реєстру отриманих податкових накладних з рядками декларації з ПДВ, податкові органи не мають права застосовувати до платника податків фінансові санкції за завищення податкового кредиту.

За розбіжності в Декларації з ПДВ із Реєстром отриманих податкових накладних до платника податків не можуть бути застосовані й адміністративні штрафи, тому що ст. 163-1 КУпАП передбачено, що штраф у розмірі від 5 до 10 мінімальних доходів громадян, накладається за відсутність податкового обліку, порушення керівниками й іншими посадовими особами підприємств установленого законом порядку ведення податкового обліку.

Природно, що податковий облік у платника податків ведеться, а якщо і є якісь розбіжності між окремими регістрами обліку, то це просто звичайні робочі моменти, які, до того ж, санкціоновані Законом про ПДВ, що дозволяє відображати в складі податкового кредиту “пропущені” податкові накладні.

Якщо на момент придбання товарів (послуг), основних фондів одержувач знає мету їхнього використання, і ця мета - здійснення операцій, що не є об'єктом оподатковування (п. 3.2 Закону про ПДВ) або здійснення операцій, звільнених від оподатковування (ст. 5 Закону про ПДВ), у такому випадку він не має права включати суми “вхідного” ПДВ у свій податковий кредит.

У рядку 10.2 декларації з ПДВ указується обсяг придбаних із ПДВ товарів (робіт, послуг, об'єктів основних фондів), які будуть використовуватися в операціях, які не оподатковуються ПДВ або звільнені від оподаткування. У даному рядку заповнюється тільки стовпчик А (обсяги придбання без ПДВ), у який переносяться дані графи 9 розділу І Реєстру отриманих податкових накладних, а колонка Б не заповнюється.

Із графи 9 у цей рядок не включаються дані тих рядків, у графі 3 яких зазначені імпортні ВМД. Таким чином, імпортовані товари (основні фонди), призначені для використання в операціях, що не оподатковуються ПДВ, тут відображатися не будуть (для них передбачена окремий рядок 13.1 декларації з ПДВ).

У зв'язку з тим, що обсяги операцій відображені в колонці А декларації з ПДВ, є по своїй суті довідковою інформацією, тому, на перший погляд, може здатися, що й проблем із заповненням даної клітинки у платника податків не буде. Втім, зазвичай заповнити її на практиці виходить дуже непросто. І пов'язано це з тим, що найчастіше обсяги, які підлягають включенню в це вічко, спочатку треба розподілити на два види операцій: оподатковувані й не оподатковувані ПДВ. А це значить, що за однією й тією ж податковою накладною частина поставки піде в рядок 10.1, а друга - у рядок 10.2.

Зокрема, заповнення рядка 10.2. декларації з ПДВ дає контролюючим органам привід для перевірки розподілу податкового кредиту, як мінімум, за загальновиробничими витратами тощо.

У цьому зв'язку хотілося б звернути увагу платників податків на такий нюанс, як виплата заробітної плати працівникам через поштові відділення. Природно, що цей вид послуг в Укрпошти обкладається ПДВ, але відносити податок до складу податкового кредиту підприємство права не має, тому що виплата в грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України або Фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, які надаються в майновій формі) не є об'єктом оподатковування згідно із абз. 1 пп. 3.2.7. Закону про ПДВ. А раз такі операції не обкладають ПДВ, то й права на податковий кредит за ними у платника податків немає. І посилання платника податків на зв'язок цих операцій з господарською діяльністю навряд чи допоможуть. Також не можна цей податок відносити й до складу валових витрат.

Пов'язано це з п. 7.4.3 Закону про ПДВ, яким визначено, що у випадку, якщо товари (роботи, послуги), виготовлені і/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, то в суму податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їхньому виготовленні або придбанні, що відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Суму ПДВ, не включену в податковий кредит, платник податків повимен відооразити у складі валових витрат або балансової вартості відповідної групи основних фондів. Якщо ж платник спочатку здійснює тільки операції, які обкладають ПДВ, а згодом, як виключення, використає такі товари в разовій операції, що не обкладається ПДВ (наприклад, добродійність), то в цьому випадку платник ПДВ повинен буде нарахувати податкові зобов'язання відповідно до останнього абзацу пп. 7.4.1 Закону про ПДВ, а не коригувати (розподіляти) податковий кредит.

Однак коли і як платник податків повинен здійснювати розподіл податкового кредиту виходячи із цієї частки - Закон про ПДВ не пояснює. Та й сама процедура визначення такої частки й понині залишається неврегульованою.

До того ж, у більшості випадків, частка використання придбаних товарів (послуг) в оподатковуваних ПДВ операціях звітного періоду не відома на момент одержання податкової накладної або інших аналогічних їй документів. Щож повинен платник податків відображати в Реєстрі отриманих податкових накладних за такими поставками? І як же все-таки розраховувати частку операцій, що підлягають оподаткуванню?

Проблема розподілу суми податкового кредиту носить не тільки організаційно-методичний характер Справа втому, що норма пп.7.4.3 Закону про ПДВ, що встановлює порядок розподілу сум сплаченого (нарахованого) ПДВ на податковий кредит і валові витрати підприємства, допускає найрізноманітніші тлумачення.

Зміст досить плутаного положення пп. 7.4.3 Закону про ПДВ полягає втому, що для розподілу суми податку треба визначити частку використання товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях за місяць (для деяких платників - за квартал}, на яку потім при придбанні цих товарів (послуг), основних фондів потрібно множити суму ПДВ.

Частка - це коефіцієнт, що розраховується як частка від розподілу обсягу оподатковуваних операцій на загальну суму операцій. Як бачимо, сума податкового кредиту за такими товарами (послугами) залежить не від їхнього використання, а від того, наскільки вдалим або невдалим з погляду “частки” був період їхнього придбання, що, у принципі, може зовсім не відповідати тим обсягам, які будуть, приміром, за період експлуатації основних фондів. При цьому Закон про ПДВ не встановлює порядку розрахунку “частки використання”, що створює серйозні труднощі для застосування положень пп.7.4.3 Закону про ПДВ на практиці.

У Порядку № 166 також немає ніяких правил обліку й відображення сум податкового кредиту, що розподіляється.

Звичайно, цей випадок не єдиний у податковому праві й податковій практиці. Досить часто можна зтикнутися этим, що чим питання податкового обліку методично складніше, чим більше невизначеності в чинному законодавстві, тим менше йому приділяється уваги в листах ДПАУ й у бухгалтерській літературі. Все це повною мірою відноситься й до проблеми “розподілу податкового кредиту”: фахівці-практики “копошаться” самі по собі, контролери, не маючи роз'яснень, особливо до них не чіпляються, а “теоретики” не приділяють цій проблемі належної уваги

Конкретні вказівки про порядок застосування пп. 7.4.3 Закону про ПДВ можна знайти тільки влисті ДПАУ від 01.12.1999 р. № 18043/7/16-1220-16, у якому пропонуються два способи розрахунку “частки використання” (частка в ньому названа коефіцієнтом).

Перший спосіб підлягає у визначенні коефіцієнта як відношення вартості товарів (робіт, послуг), фактично використаних у звітному періоді в оподатковуваних операціях, до загальної вартості товарів (робіт, послуг), включених у валові витрати виробництва того ж звітного періоду.

Таким чином, мова йде про визначення частки витрат на придбання товарів (робіт, послуг), що безпосередньо (прямо) використовуються в оподатковуваних операціях, не в загальних витратах

на придбання товарів (робіт, послуг) звітного періоду, а тільки в тих витратах, які включаються у валові витрати. Про витрати на придбання основних фондів, що підлягають - амортизації, ДПАУ в цьому листі - не згадує, але це не дає підстави для виключення з розподілу сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при такій покупці.

Відповідно до другого способу, “для визначення коефіцієнта використання товарів в оподатковуваних операціях можна застосовувати коефіцієнт відносини обсягу оподатковуваних операцій у загальному обсязі операцій”.

Цей спосіб, як зазначено влисті, застосовується тільки в тих операціях, які “мають більш-менш однаковий спосіб визначення кінцевого результату<...>, і при цьому рівень матеріальних витрат, інших складових частин собівартості, а також рентабельності оподатковуваної й не оподатковуваної податком продукції, є ідентичним”.

Тобто ДПАУ допускає в окремих випадках заміну “частки використання” товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях” на “частку оподатковуваних операцій в обсязі операцій”.

Другий спосіб розрахунку, поза сумнівом, простіший першого, що носить виключно умовний характер, тому що до розподілу сум податкового кредиту неможливо визначити суму валових витрат підприємства, отже, і визначити коефіцієнт.

Залишається тільки шкодувати, що ДПАУ дотепер не ініціювала внесення відповідних змін у пп. 7.4.3 ст. 7 Закону про ПДВ, тому що розподіл ПДВ за обсягами продажів, безумовно, простіший, ніж за обсягами споживання.

Розуміючи всю умовність розрахунку коефіцієнта, виходячи з обсягів витрат, а також прагнучи роз'яснити порядок розрахунку обсягу продажів, ДПАУ в абзаці сьомому названого листа написала: “Для визначення частки суми ПДВ, що може бути віднесена до податкового кредиту, всі складові частини розрахунку: і вартість придбаних товарів, і обсяг оподатковуваних операцій, {загальний обсяг операцій звітного періоду- використовуються без врахування ПДВ, сплаченого (нарахованого) як за розрахунками з постачальниками,так і за розрахунками з покупцями”.

Такий підхід, звичайно, дозволяє розрахувати коефіцієнт як першим, так і другим способом При цьому відпадає питання про об'єктивність визначення величини валових витрат - їхня сума визначається без обліку сум ПДВ, що включається в їхню величину для цілей оподатковування. Але немає абсолютне жодних підстав вважати цей спосіб визначення коефіцієнта єдиним.

Якщо платник податків запропонує інший спосіб, який приведе до зменшення суми ПДВ, що підлягає сплаті, то довести його неправоту податківцям навряд чи вдасться.

Отже, ми маємо два варіанти розрахунку коефіцієнта розподілу.

У першому варіанті коефіцієнт визначається виходячи з витрат на придбання за формулою

К= Впт / Во

де ВПТ- сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які включаються у валові витрати, підлягають амортизації й використаються для здійснення оподатковуваних податком операцій (без ПДВ);

Во - сума всіх витрат підприємства, які включаються у валові витрати й підлягають амортизації (без ПДВ).

У другому варіанті коефіцієнт використання визначається виходячи з обсягів продажів

К = Ооп / Зо

де Ооп - обсяг операцій із продажу, які обкладають ПДВ (без сум ПДВ);

Зо - загальний обсяг продажів (без ПДВ).

Підприємство вільне у виборі методу розрахунку коефіцієнта розподілу, але повинне визначити порядок його розрахунку внутрішнім організаційно-розпорядницьким документом.

Суми податкового кредиту, розраховані за “часткою”, додаються до суми податкового кредиту, розрахованої на підставі Реєстру отриманих податкових накладних.

У Реєстрі отриманих податкових накладних на дату одержання від постачальника податкової накладної або аналогічного їй документа на товари (послуги), які будуть брати участь у двох видах операцій (оподатковуваних і не оподатковуваних ПДВ), - необхідно заповнити дані за графами 1 - 6. Інші графи будуть залишатися не заповненими до закінчення відповідного звітного періоду.

Після визначення частки оподатковуваних операцій необхідно буде обсяг придбань і суму ПДВ, зазначені в податковій накладній і підлягаючі розподілу, помножити на цей коефіцієнт. Після цих обчислень будуть отримані дані для заповнення граф 7 і 8 Реєстру отриманих податкових накладних.

У графі 9 цього Реєстру вказується сума товару(послуг), що залишилася, тобто різниця між обсягом придбання, зазначеним у податковій накладній, і графою 7 Реєстру. У графі 10 Реєстру треба відобразити суму ПДВ, що не підлягає включенню в податковий кредит, а відноситься до складу валових витрат.

Якщо ж платник податків вирішить хитрити й відразу визнавати податковий кредит за всіма отриманими товарами у розмірі 100%, тоді проблем з розрахунком частки у нього не буде, але в майбутньому, і коли стане очевидною мета використання цих товарів, йому доведеться вже не коригувати податковий кредит, а нараховувати податкове зобов'язання із продажу:

“Якщо надалі такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподатковування згідно статті 3 цього Закону або звільняються від оподатковування згідно статті 5 цього Закону, або переводяться основні фонди до складу невиробничих фондів, то з метою оподатковування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їхньою звичайною ціною в податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їхнього придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)” (п'ятий абз. 7.4.1 Закону про ПДВ).

Схоже, що цю лазівку законодавці зробили спеціально, щоб дозволити платникові-пільговикові в деяких випадках не обтяжувати себе складними розрахунками, які важко перевірити контролюючим органам. На жаль, це правило не поширюється на загальновиробничі витрати, до яких відносяться поштово-телєграфні витрати, оренда офісу, споживання електроенергії, опалення приміщення, водопостачання, обслуговування оргтехніки тощо).

Як було зазначено вище, сама процедура визначення коефіцієнта має відношення до реальних обсягів використання таких товарів у майбутньому як слон до балету. Тому в такій ситуації нарахування податкового зобов'язання за фактичним використанням більшточно й легко можна перевірити.

У рядку 11 відображається придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) на митній території України товарів (послуг) і основних фондів без ПДВ. Із метою їхнього використання в межах господарської діяльності платника для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% і нульовою ставкою або не підлягають оподаткуванню або/і звільнені від оподатковування. Дані рядка 11 розшифровуються в декларації з ПДВ у двох рядках: 11.1 і 11.2, які також є довідковими.

У рядку 11.1 відображаються операції, які підлягають оподатковуванню у покупця за ставкою 20% і нульовою ставкою, але у постачальника поставки:

звільнені від оподатковування або не є об'єктами оподатковування (п. 3.2 Закону про ПДВ);

обкладаються податком за ставкою 0% (пп 6 2 1-6.2.8 Закону про ПДВ);

У цьому ж рядку відображаються операції, що підлягають оподаткуванню у покупця за ставкою 20% і нульовою ставкою, але при цьому постачальник товарів (послуг) не є платником ПДВ.

Також у цьому рядку відображається вартість отриманих послуг із транспортування вантажів за межами митного кордону України (ставка 0%) і отримана від постачальника поворотна (задаткова) тара тощо.

У рядку 11.2 відображається вартість придбаних без ПДВ товарів (робіт, послуг) для використання в діяльності, що не обкладається ПДВ.

За придбаними товарами (послугами) або основними фондами без ПДВ не має значення мета їхнього використання, тому що права на податковий кредит за такими придбаннями у платника податків немає.

Зважаючи на все, наявність цих рядків у Декларації з ПДВ уведено для проведення податковими органами моніторингу платників ПДВ, включених до Реєстру платників ПДВ, або контролю за обсягами поставок неплатників ПДВ тощо.

У рядку 12 декларації з ПДВ відображаються імпортовані товари й отримані від нерезидента на митній території України послуги з метою їхнього використання в межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які обкладають податком за ставкою 20% і нульовою ставкою.

До таких операцій відносяться:

- суми “імпортного” ПДВ, сплаченого при ввозі товарів = або основних фондів на митну територію України;

- погашені податкові векселі, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді;

- звільнені від ПДВ відповідно до статей 5 і 11 Закону про ПДВ й іншим нормативно-правовим актам;

- послуги, отримані від нерезидента.

- товари, імпортовані в пільговому режимі й використані не за цільовим призначенням

У рядку 12.1 декларації з ПДВ відображається сума ПДВ, що включається в податковий кредит на підставі ввізних (імпортних) ВМД. Датою виникнення права на податковий кредит при імпорті товарів є дата фактичної сплати податку при розмитненні товару, що підтверджується відповідним чином оформленою ВМД (пп. 7.5.2 Закону про ПДВ).

Загалом, в імпортерів товарів у більшості випадків податкові зобов'язання й право на податковий кредит виникають в одному звітному періоді, тільки податкове зобов'язання не відображається в Декларації з ПДВ, а податковий кредит відображається в рядку 12.1.

До операцій з імпорту товарів прирівнюються також операції:

- з ввозу товарів за договором лізингу (оренди), у тому числі у випадку повернення об'єкта лізингу лізингодавачу-резиденту або іншій особі з доручення такого лізингодавача, застави й інших договорів, що не передбачають передачу права власності на такі товари (майно) або передбачають їхній обмін на корпоративні права або цінні папери, у тому числі якщо такий ввіз пов'язаний із припиненням дії вказаних договорів, “з поставки товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їхнього вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів);

- з поставки продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їхнього вільного обігу;

- в інших випадках, передбачених Митним кодексом України.

При проведенні операцій з імпорту нових товарів (які не були в користуванні) у межах посередницьких договорів треба враховувати вимоги п. 4.7 Закону про ПДВ.

У рядок 12.1 вибірково переносяться дані граф 7 (у стовпчик А) і 8 (у стовпчик Б) за тими рядками, у яких у графі 3 розділу І Реєстру отриманих податкових накладних наведені імпортні ВМД, а в графі 8 зазначена сума імпортного ПДВ.

Із заповненням стовпчика Б рядка 12.1 декларації з ПДВ у платників податків проблем не мусить бути, тому що ця сума береться із ВМД, а ось при заповненні стовпчика А не все так однозначно. Що в неї включати: митну або фактурну вартість? Зрозуміло, що фактурна вартість менше митної, тому що в митну вартість входить договірна (контрактна) вартість товарів, але не нижче митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України, сплата брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, які відносяться до таких товарів, акцизний збір, ввізне мито, а також інші податки, збори (обов'язкові платежі), за винятком ПДВ, які включаються в ціну товарів (робіт, послуг) відповідно до законів України з питань оподаткування.

Нічого не сказано із цього приводу й у Порядку № 166, тому найпростіший і безпечний є спосіб розподілу суми податку, вказаного в колонці Б, на 0,2. Тільки в цьому випадку ПДВ складе 20% від обсягу, зазначеного в колонці А, і жодних питань не буде у податкових органів підчас камеральної перевірки.

ПДВ включається до складу податкового кредиту в розмірі 100% навіть за товарами, завезеними з офшорних зон, хоча у валові витрати згідно із п.18.3 Закону про оподаткування прибутку включається вартість таких товарів у розмірі 85%.

У рядку 12.2 відображаються суми ПДВ за погашеними податковими векселями, які платник податків має право включити в податковий кредит у звітному періоді, якщо строк сплати зобов'язань за податковим векселем виникає до закінчення строку подання декларації за звітний період, податковий кредит (у сумі оплачених зобов'язань за векселем) виникає втому звітному періоді, у якому відбулася така сплата.

Якщо ж строк сплати зобов'язань за податковим векселем виникає після закінченні строку подання декларації за звітний період, тоді податковий кредит (у сумі зобов'язань за векселем) виникає в наступному податковому періоді за умови погашення суми зобов'язань з податкової декларації шляхом перерахування коштів у бюджет.

Закон про ПДВ дуже незрозуміле розписав умови, за яких у платника податків з'являється право на податковий кредит. При буквальному прочитанні абз. 6 п. 11.5 Закону про ПДВ виходить, що до складу податкового кредиту можна включати якісь суми лише після сплати зобов'язання в цілому за декларацією.

Аякбути в тій ситуації, коли сума векселя перевищує показник рядка 27 декларації: “Сума ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку негативного значення попереднього звітного періоду” або взагалі декларація “негативна” і за підсумками звітного періоду підлягає бюджетному відшкодуванню?

ДПАУ в листі від 22.12.2005 р. № 25595/7/16-1517 “Щодо порядку адміністрування видачі й погашення податкових векселів” визнала право на включення суми не сплаченого векселя (але включеного в податкове зобов'язання в деклараціі з ПДВ) до складу податкового кредиту (рядок 12.2) як за 5 умови фактичної сплати в бюджет податкових зобов'язань, які повинні бути сплачені в бюджет за результатами звітного періоду у встановлений термін, так і у випадку заліку сум бюджетного відшкодування або переплат, врахованих у картці особового рахунку, незалежно від дати їхнього виникнення.

Це означає, що якщо за підсумками декларації, у яку включені податкові зобов'язання за векселем (заповнений рядок 19.2), розрахункова сума підлягає сплаті в бюджет, тоді, погасивши суму ПДВ, імпортер буде мати право на податковий кредит уже в наступному після видачі податкового векселя періоді.

Якщо в податковій декларації з ПДВ за результатами розрахунків з бюджетом визначена сума до відшкодування з бюджету або розрахунки з бюджетом за результатами звітного періоду не здійснюються (немає ні сплати в бюджет, ні відшкодування з бюджету), то включені в рядок 19.2 декларації податкові векселі вважаються погашеними за рахунок поточних податкових зобов'язань і можуть не оплачуватися окремо.

Такі векселі вважаються погашеними на дату, що відповідає граничному строку подання такої декларації. На оригіналі податкового векселя повинна бути зроблена оцінка про його погашення (напис “Погашено”), необхідно також указати номер, дату реєстрації поданої платником декларації і за який звітний період вона подана. За запитом платника оцінка про погашення податкового векселя може бути в аналогічному порядку проставлена й на його екземплярі податкового векселя.

Дані за податковими векселями не відображаються в Реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, тому для заповнення рядка 12.2 необхідно брати відомості з бухгалтерських регістрів

У рядку 12.3 відображаються обсяги імпортованих товарів, звільнені від обкладання ПДВ при їхньому ввозі на митну територію України, які будуть використані в діяльності, оподатковуваній ПДВ (за ставкою 20% або 0%). Отже, у цей рядок включаються обсяги, що підпадають під пільгове оподатковування безпосередньо при здійсненні імпорту, але потім беруть участь в оподатковуваних операціях. Для імпорту послуг чинним законодавством пільги з ПДВ не передбачені, а ось відносно пільгового ввозу товарів, що використовуються потім в оподатковуваній діяльності, такі пільги є, і відображені вони в пп. 5.1.7, пунктах 5.3, 5.4, 5.13, 5.14, 11.23, 11.37 Закону про ПДВ.

Дані в цей рядок вибірково переносяться із графи 7 Реєстру отриманих податкових накладних за тими рядками, у яких у графі З відзначені імпортні ВМД, а в графі 8 проставлений нуль.

Цей рядок зобов'язані заповнювати також імпортери природного газу, операції з увезення якого в Україну звільнені від ПДВ згідно із ст.8 Закону про Держбюджет-2006. При цьому не має значення, кому планується постачати цей газ: 51 категорії платників ПДВ або населенню, бюджетним установам, що не є платниками ПДВ.

Цей рядок відрізняється від рядка 13.2 декларації з ПДВ лише тим, що в ньому відображається обсяг імпортованих товарів (послуг), які надалі будуть використовуватися в операціях, оподатковуваних ПДВ, а в рядку 13.2 - які ввозяться для використання в операціях, які не оподатковуються ПДВ.

Рядок 12.4 заповнюють імпортери послуг, місце надання яких перебуває на території України Особою, відповідальною за нарахування, утримання й сплату ПДВ (при відсутності постійного представництва нерезидента), є особа, яка одержує такі послуги (пп. “г” п. 10.1 Закону про ПДВ).

Датою виникнення права на податковий кредит вважається дата сплати за податковими зобов'язаннями відповідно до пп.7.3 6 Закону про ПДВ.

Датою такої сплати податку в бюджет вважається дата подання в податкову інспекцію деклараціїз ПДВ, у якій сума ПДВ за отримані від нерезидента послуги включена в податкове зобов'язання за рядком 7. Таким чином, якщоу звітному періоді був заповнений рядок 7 декларації з ПДВ, то вже в наступному періоді платник податків одержує право на заповнення рядка 12.4, якщо послуги придбані для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Місце поставки послуг визначається відповідно до п. 6.5 Закону про ПДВ. Підставою для включення ПДВ до складу податкового кредиту є податкова накладна на вартість таких послуг, виписана платником самому собі від імені нерезидента (у рядках “Індивідуальний податковий номер продавця” і “Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця)” проставляється “X”).

Дані для цього рядка вибираються із граф 7 і 8 Реєстру отриманих податкових накладних з тих із них, які виписані самим платником від імені нерезидента, що надав послуги на території України. До того ж,та сама податкова накладна буде фігурувати в обох розділах Реєстру отриманих і виданих податкових накладних.

У рядку 12.5 декларації з ПДВ відображаються товари, імпортовані в пільговому режимі й використані не за цільовим призначенням.

Суб'єкти, що імпортують товари на пільгових умовах без сплати ПДВ, відповідно до окремих норм Закону про ПДВ, при нецільовому використанні завезених товарів (робіт, послуг), зобов'язані нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ і й оплатити пеню.

Сума податкових зобов'язань відображається в рядку 8.2 декларації з ПДВ. У цьому ж звітному періоді цю суму платник може включити в податковий кредит за умови, якщо він має право на податковий кредит (товари використані в господарській діяльності, що оподатковується ПДВ, а суму донарахованих зобов'язань сплачено до бюджету).

Загалом, цей рядок надає право на відображення податкового кредиту після самостійного штрафування. Потрібно відзначити, що сьогодні він не актуальний для більшості платників податків і заповнювати його вони не зможуть, тому що з 31.03.2005 р. практично всі ці пільги були скасовані. Про право у платника на податковий кредит утому ж звітному періоді, у якому їм нараховані податкові зобов'язання, ДПАУ вказувала у своїх листах від 04.05.2004 р. № 8711/7/11-1217, від 08.04.2005 р. № 6597/7/11-1217.

Підставою для заповнення рядка 12.5 є податкова накладна, виписана платником на самого себе, що одночасно є підставою й для нарахування податкових зобов'язань (рядок 8.2 декларації).

У рядку 13 декларації з ПДВ відображаються імпортовані товари й отримані від нерезидента на митній території України послуги з метою їхнього використання в межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, що не підлягають оподатковуванню або звільнені від оподаткування, які розшифровуються в рядках 13.1 -13.3 декларації з ПДВ

У рядку 13.1 декларації з ПДВ відображається обсяг товарів, завезених в Україну зі сплатою ввізного ПДВ, які будуть використовуватися в операціях, що не оподатковуються ПДВ. Право на податковий кредит у платника відсутній. Якщо платник здійснює і оподатковувані, і неоподатковувані податком операції, то йому необхідно розподіляти податковий кредит відповідно до коментаря до рядка 10-2 декларації з ПДВ). Назву самого рядка 13.1 сформульовано дуже некоректно: “ПДВ, сплачений митним органам”, тому що в ньому відображаються обсяги імпортних товарних поставок, а ось сам ПДВ у цьому рядку не відображається.

У рядку 13.2 декларації з ПДВ відображаються обсяги товарів, при імпорті яких ПДВ не стягується (пп. 5.1.7, пункти. 5.3, 5.4, 5.13, 5.14, 11.23, 11.37 Закону про ПДВ). завезені для подальшого використання в операціях, що не оподатковуються ПДВ Прикладом таких операцій може служити ввіз в Україну зареєстрованих, дозволених до застосування в Україні лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Дані в рядок 13.1 переносяться із графи 9 Реєстру отриманих податкових накладних вибірково по рядках, у яких у графі 3 зазначено ВМД, а в графі 10 проставлена сума ПДВ.

У рядку 13.3 декларації з ПДВ відображається обсяг наданих нерезидентом послуг на митній території України, які обкладають ПДВ. При цьому право на податковий кредит (на підставі виписаної на себе податкової накладної) у платника відсутній, оскільки такі послуги призначені для використання в операціях, що не оподатковуються ПДВ.

Цей рядок повинні заповнювати ті платники ПДВ, які нарахували податкові зобов'язання при імпорті послуг (рядок 7 декларації з ПДВ), але права на податковий кредит не мають.

Дані в рядок 13.2 переносяться із графи 9 Реєстру отриманих податкових накладних вибірково по рядках, у яких у графі 3 зазначено ВМД і при цьому в графі 10 проставлені нуль або ця графа не заповнена.

Цей рядок заповнюється лише в тому випадку, якщо функції податкового агента виконує сам платник - одержувач послуг При виписуванні податкової накладної представництвом нерезидента вартість таких послуг, які підлягають використанню в операціях, що не оподатковуються ПДВ, відображаються у загальному порядку в рядку 10.2 декларації з ПДВ.

Дані в рядок 13.3 переносяться із графи 9 Реєстру отриманих податкових накладних вибірково по рядках, у яких відзначені податкові накладні, виписані платником самому собі від імені нерезидента, що надав послугу.

У рядку 14 декларації з ПДВ відображається придбання (виготовлення будівництво, спорудження) з ПДВ вітчизняних товарів (послуг) і основних фондів, імпорт товарів й одержання від нерезидента на митній території України послуг, які не призначаються для їхнього використання в господарській діяльності, або з метою їхнього використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається згідно із п. 6.5 ст. 6 Закону про ПДВ.

Цей рядок у декларації з ПДВ з'явився через прив'язку податкового кредиту до господарської діяльності та нової редакції пп.7.4.4 Закону про ПДВ.

“Якщо платник податків одержує (виготовляє) матеріальні й нематеріальні активи (послуги), як, не призначаються для їхнього використання в господарській діяльності такого платника, то суме податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), щ не включається до складу податкового кредиту”.

Таким чином, у рядку 14 декларації з ПДВ треба відображати обсяги придбаних із ПДВ товарів (робіт, послуг, основних фондів), які:

- або спочатку не призначалися для використання в господарській діяльності (подарунки, предмети соціального призначення тощо);

- або підлягають використанню в операціяхз експорту послуг(місце надання таких послуг згідно із п. 6.5 Закону про ПДВ перебуває за межами митної території України).

Нагадаємо, що такі послуги не є об'єктом обкладання ПДВ, але при цьому й право на вхідний ПДВ у платника відсутній.

У цьому рядку приводяться суми із граф 11 й 13 Реєстру отриманих податкових накладних за тими рядками, у яких заповнені графи 12 і 14 відповідно.

У рядку 15 деклараціїз ПДВ відображається придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) без ПДВ вітчизняних товарів (послуг) і основних фондів, імпорт товарів і одержання від нерезидента на митній території України послуг, які не призначаються для їхнього використання в господарській діяльності, або з метою їхнього використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається згідно із п. 6.5 ст. б Закону. Інформація, наведена вданому рядку, виключно довідкова, тому що незалежно від мети використання придбаних товарів або послуг права на податковий кредит у платника податків однаково немає.

Загалом, цей рядок аналогічний рядку 14 декларації з ПДВ, з тією лише різницею, що тут приводиться обсяг придбаних без ПДВ товарів фооїт, послуг), які аоо призначені для використання в негосподарській діяльності, або використовуються для здійснення експорту послуг.

У цьому рядку приводиться сума із граф 11 і 13 Реєстру отриманих податкових накладних за тими рядками, у яких не заповнена графа 12 або 14 відповідно.

(Далі буде).

Список використаних нормативко-правових документів

КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

Закон про РРО - Закон України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг” у редакції від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ.

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Закон № 2181 - Закон України від 21.12.2000 р № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами”.

Закон № 2505 - Закон України від 25.03.2005 p. № 2505-IV “Про внесення змін у Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” і деякі інші законодавчі акти України”.

Закон про Держбюджет-2006 - Закон України від 20.12.2005 р. № 3235-IV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.

Порядок № 166 - Наказ ДПАУ від 30.05.1997 р № 166 “Про затвердження форми податкової декларації й Порядку її заповнення та подання”, у редакції від 15.06.2005 р. № 213.

Положення проведення касових операцій - Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Наказ № 614 - Наказ ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614 “Порядок реєстрації й ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок”.

“Консультант бухгалтера” № 46 (378) 13 листопада 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)