Здаємо декларацію з ПДВ
(Частина 1)

Початок. Продовження див.
в консультаціях від 06.11.2006 р., 13.11.2006 р., 20.11.2006 р., 27.11.2006 р.

ПДВ. Із цим найскладнішим із податків пов'язана робота бухгалтерів переважної більшості підприємств України. Звітність з ПДВ складна й трудомістка. Допомогти вам розібратися у всіх її нюансах - наше завдання. Сьогодні ми представляємо першу публікацію із серії статей з цієї теми.

Податковий облік з ПДВ за всіх часів був і поки залишається складним, трудомістким і небезпечним у плані фінансових санкцій, тому що практично в кожному акті перевірки податкових органів ПДВ присутній у складі штрафних санкцій. Якщо кількість господарських операцій і контрагентів у підприємства невелика, тоді можна чітко відстежити першу подію й уникнути помилок у вирахуванні цього виду податку. Але при досить великій кількості операцій, як правило, дуже складно все проконтролювати, тим більше, якщо облік на підприємстві ведеться вручну, тобто без спеціальних бухгалтерських програм, які дозволяли б сортувати або групувати різні дані з ПДВ.

Витрати з обліку й зборах деяких видів податків для окремих підприємств практично дорівнюють сумі самих же податків, що сплачуються у бюджет. І особливо недешево обходиться як державі, так і підприємствам - ПДВ.

Витрати підприємств з оформлення й одержання податкових накладних складаються з:

- заробітної плати працівників бухгалтерій, що виписують і ведуть облік податкових накладних;

- нарахувань на цю зарплату(у соціальні фонди й Пенсійний фонд);

- поштово-телеграфних витрат з відправлення або пересилання бланків податкових накладних поштою;

- поїздки співробітників на службовому або міському транспорті за тими ж бланками податкових накладних тощо.

Однак всі перераховані матеріальні втрати підприємству не гарантують запобігання штрафів і санкцій, які, як правило, бувають далеко не символічними. Це, насамперед, помилки через неуважність виконавців, пов'язані з оформленням або контролем отриманих податкових накладних.

Зведені результати податкового обліку відображаються в податкових деклараціях, форма й порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Ведення обліку податкових зобов'язань і податкового кредиту не в книгах продажів або закупівель (придбань), а в реєстрах отриманих і виданих податкових накладних, сформованих самим підприємством за допомогою документів або комп'ютерної програми, значно полегшило роботу з обліку ПДВ. Перевага цього способу обліку ПДВ, у порівнянні з попереднім веденням книг обліку закупівель і продажів, полягає в тому, що підприємству не потрібно реєструвати книги в ДПІ. та й кількість показників у реєстрі набагато менша, ніжу книгах продажів і закупівель.

Наша публікація буде присвячена порядку ведення обліку податкового зобов'язання з ПДВ і відображенню його в складі декларації з ПДВ. У порівнянні з податковим кредитом, облік податкового зобов'язання можна без перебільшення назвати більш складним і відповідальним, тому що в платника податків немає права на помилку з податкового зобов'язання. Цей показник також піддається ретельній перевірці контролюючими органами й погоджується не тільки з декларацією податку на прибуток, але й фінансовою звітністю, а також іншими видами звітності.

Отже, заповненню декларації з ПДВ, присвяченій податковому зобов'язанню, необхідно надавати особливого значення.

Спочатку коротко нагадаємо читачам про види звітності з ПДВ, які повинні заповнюватися й представлятися платниками податків. Тим більше, що цей вид звітності систематично зазнає значних змін. Правда, цього року зміни у звітність з ПДВ не вносилися, але минулорічні нововведення були настільки значними й об'ємними, що продовжують хвилювати наших читачів і понині.

Іноді складнощі викликають питання, які, на перший погляд, здаються простими й зрозумілими, але це буває доти, поки не відбудеться якась нетипова для платника податків операція, яка і заганяє його в глухий кут: чи потрібно нараховувати податкове зобов'язання, якщо так, то де і як його відображати в декларації і як заповнювати податкову накладну?

Класифікація податкових декларацій з ПДВ

Подання податкових декларацій з ПДВ передбачено пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181.

Податкова звітність з ПДВ містить у собі дві форми декларацій: звичайну (повну) і скорочену, які, у свою чергу, можна поділити ще на “підвиди” (табл. 1).

Податкова декларація з ПДВ (повна) подається в органи державної податкової служби ШПС) всіма платниками даного податку, крім тих із них, які зобов'язані представляти скорочену декларацію.

До платників податків, які повинні складати й представляти податкову декларацію за скороченою формою, відносяться підприємства всіх форм власності, які провадять переробку сільськогосподарської продукції. Спеціальні режими оподатковування цих підприємств викладені в п. 11.21 і 11.29 Закону про ПДВ.

Форма й порядок заповнення повної податкової декларації затверджені Порядком № 166, а скороченої - Наказом № 499.

Платники податків, які використовують спеціальні режими оподатковування, повинні відображати в скороченій декларації з ПДВ тільки ті операції, які прямо перераховані в пунктах 11.21 й 11.29 Закону про ПДВ.

А ось за всіма іншими операціями, що не підпадають під спецрежим, треба заповнювати й представляти повну декларацію з ПДВ.

Таким чином, при здійсненні різних видів діяльності сільськогосподарські товаровиробники й підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, повинні представляти в податкові органи дві декларації з ПДВ- повну й скорочену.

Нагадаємо, що скорочена декларація з ПДВ відрізняється від повної тільки в частині розрахунків з бюджетом (Розділ ІІІ), а ось за першим і другим розділом обидві декларації ідентичні.

Отже, розглядаючи порядок відображення податкового зобов'язання в Розділі І декларації з ПДВ, ми не будемо акцентувати увагу на формі декларації.

Порядок подання декларації з ПДВ

Особи, зареєстровані платниками ПДВ відповідно до Закону про ПДВ, а також особи, які здійснюють облік результатів спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність, повинні представляти Декларацію з ПДВ в орган державної податкової служби за місцем свого перебування.

Підпунктом 4.1.1 Порядку № 166 передбачено, що Декларація з ПДВ подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків.

Зверніть увагу, що подібна норма із Закону про ПДВ виключена Законом № 2505 (раніше така вимога містилася в пп. 7.7.2 цього Закону).

Декларація з ПДВ заповнюється в гривнях без копійок з відповідним округленням показників за загальновстановленими правилами. На жаль, законодавство України не дає визначення терміну “загальновстановлеиі правила округлення чисел” і тому ми скористаємося одним з навчальних посібників “Математика для підготовчих курсів технікумів” (автори Г І. Богатирьов, О. А. Бековнєв - вид. перероб. - М.: Наука, Гол. ред. фіз.-мат. літ., 1988 , - 408 с.), де правила округлення чисел викладені втакій редакції:

“Щоб округлити число до п значущих цифр, відкидаються всі наступні його цифри після п-го розряду, або, якщо це потрібно для збереження розряду, замінюють їх нулями. При цьому:

- якщо перша із цифр, що відкидають, менше 5, то остання цифа не змінюється;

-якщо ж перша із цифр, що відкидають, дорівнює 5 і всі інші з тих, що відкидають, є нулями, то остання цифра, що зберігається, не змінюється, якщо вона парна, і збільшується на одиницю, якщо вона непарна;

- якщо перша із цифр, що відкидають, більше або дорівнює 5, то остання цифра, що зберігається, збільшується на одиницю”.

А ось Держкомстат у листі від 27.03.2006 р. № 09/3-9/116 “Про застосування Інструкції зі статистики кількості працівників” навів такий приклад округлень:

“Округляються цифри поступово зправа наліво: якщо остання значима цифра менше або дорівнює “4”, вона відкидається; якщо більше або дорівнює “6” - найближча ліворуч від неї значима цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значима цифра “5”, найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін (правило парної цифри)”.

Декларація з ПДВ подається тільки за кожен звітний період (місяць або квартал) окремо. У декларацію вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожен звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.

За загальним правилом платники ПДВ повинні щомісяця подавати податковим органам Декларацію з ПДВ протягом 20 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, крім випадків, особливе визначених Законом про ПДВ з урахуванням того, що:

- якщо особа реєструється платником податку від дня іншого, ніж перший день календарного місяця першим податковим періодом період, що починається від дня такої реєстрації й закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

-якщо податкова реєстрація особи анулюється в день інший, ніж останній день календарного місяця,то останнім податковим періодом є

період, що починається з першого дня такого місяця й закінчується в день такого анулювання.

Платники податку, обсяг оподатковуваних операцій яких за 12 минулих місячних податкових періодів не перевищував суми 300000 гривень (без урахування ПДВ), можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з Декларацією з ПДВ за результатами останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починають застосовувати з першого податкового періоду наступного календарного року.

Декларація з ПДВ із квартальним податковим періодом подається в податкові органи протягом 40 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, у цьому випадку останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день (п. 4.1.5. Закону № 2181).

У випадку подання платником декларації на паперових носіях в податкову інспекцію подається за його місцезнаходженням оригінал декларації і оригінали відповідних додатків.

Якщо платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування й ухвалив рішення щодо повернення повної суми такого відшкодування на його поточний рахунок у банку, у податкову інспекцію таким платником податку подається також і копія податкової декларації за відповідний період, в якій службовою особою цього податкового органу в момент прийняття декларації у відповідному службовому полі, розміщеному на першій сторінці декларації, провадиться відмітка про прийняття цієї декларації (штамп податкового органу, дата, вхідний номер). При цьому зазначена копія декларації з відміткою податкового органу про її прийняття повертається платникові податку для подання ним в орган Держказначейства; платником податку в службовому полі декларації здійснюється відмітка про одержання цієї копії.

Добровільно платник податків може подати в державну податкову інспекцію податкову декларацію з ПДВ в електронній формі за умови реєстрації електронного підпису осіб (які підписують декларацію) у порядку, визначеному законодавством.

Також декларація з ПДВ може бути відправлена на адресу податкової інспекції платником податків поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного строку, установленого для подання декларації.

Порушити 10-денний строк платник податків може в тому випадку, коли посадова особа податкового органу не виконує свої обов'язки щодо приймання податкової декларації, тобто відмовляється прийняти податкову декларацію за якимись причинами або висуває якісь вимоги щодо її прийняття.

У такій ситуації платник податків зобов'язаний прилучити до декларації складену в довільній формі заяву на ім'я керівника цієї Інспекції (адміністрації) із вказівкою прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти таку декларацію, із вказівкою дати такої відмови. У цьому випадку декларація вважається поданою в момент її вручення пошті (дата відправлення на поштовому штемпелі).

У випадку втрати або псування поштового відправлення платник податків протягом 5 робочих днів від дня одержання повідомлення про це зобов'язаний відправити поштою з повідомленням про вручення або надати особисто (за своїм вибором) податковій інспекції (адміністрації) другий екземпляр такої податкової декларації.

Одночасно з декларацією з ПДВ повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачене Порядком № 166, а при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - також копії погашених податкових векселів, у випадку їхньої наявності, і оригінали п'яти основних аркушів (екземпляр декларанта) вантажних митних декларацій, у випадку наявності експортних операцій.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платником податків як податкова декларація, заповнена всупереч загальновстановленим правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначені обов'язкові реквізити, вона не підписана відповідними посадовими особами або не скріплена печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмовий звернення повинне бути відправлене поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із вказівкою підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органа в порядку апеляційного узгодження.

Якщо платник податків самостійно виявив помилки, що були в раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ, тоді він зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з ПДВ (без урахування граничного строку подання, але з урахуванням строків давнини, установлених ст. 15 Закону № 2181), що уточнює розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком можуть бути виправлені помилки лише за однією раніше поданою декларацією.

Платник податку має право не подавати зазначений розрахунок, якщо такі уточнені показники вказуються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням строків давнини й положень п. 17.2 Закону №2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Спосіб самостійного виправлення помилки платником може бути застосований у випадку виправлення в декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Пунктом 17.2 ст. 17 Закону № 2181 установлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

- або вислати уточнюючий розрахунок й оплатити суму недоїмки й штраф у розмірі 5% від такої суми до подання такого Уточнюючого розрахунку;

- або відобразити суму недоїмки у складі декларації з цього податку,

що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу в розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, у податковій декларації з ПДВ можна відобразити суму заниженого податкового зобов'язання лише в наступному податковому періоді. Інакше від подачі уточнюючого розрахунку платникові податків не вдасться обійтися.

Після подання декларації з ПДВ за звітний період платник податку має право до закінчення граничного строку подання декларації за такий же період подати нову декларацію з виправленими показниками, і називатися вона буде “звітна нова”.

Сума, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду (стор. 27 повної декларації з ПДВ), що самостійно розрахована платником податків, вважається погодженою від дня подання податкової декларації в державну податкову інспекцію й не може бути оскаржена платником в адміністративному або судовому порядку, У такій статті перейдемо безпосередньо до аналізу порядку заповнення кожного з рядків Розділу І декларації з ПДВ.

Список використаних нормативно-правових документів

Закон про оподаткування прибутку-Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Закон № 2181 - Закон України від 2112.2000 р. № 2181-111 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами”.

Закон №2505 - Закон України від 25.03.2005р. № 2505-IV “Про внесення змін у Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” і деякі інші законодавчі акти України”.

Закон про Держбюджет -2006 -Закон України від 20.12.2005 p. № 3235-1V “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.

Порядок № 165 -Наказ ДПАУ від 30.05.1997 р. № 165 “Про затвердження форм податкової накладної і порядку її заповнення.

Порядок № 166 - Про затвердження форми податкової декларації й Порядку її заповнення й подання, затверджені наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 166 у редакції від 15.06.2005 р. № 213.

Наказ № 499 - Наказ ДПАУ від 23.10.1998 р. № 499 “Про внесення змін у податкову звітність з податку на додану вартість”.

Інструкція № 141 - Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом ДПАУ 01.07.1997 р. № 141 у редакції від 24.12.2004р. №818.

(Продовження буде).

“Консультант бухгалтера” № 44 (376) 30 жовтня 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)