ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
06 травня 2010 р.
м.Київ

Справа N 18/77-1611

Про стягнення грошової суми

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.10 у справі N 18/77-1611 господарського суду Тернопільської області за позовом Інспекції до приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" (далі - Підприємство) про стягнення 155 577,50 грн. штрафу.

В засіданні взяли участь представники :

- позивача: Осядача В.Б. (за дов. N 01-16/111 від 22.01.10);

- відповідача: Башуцький В.Я. (за дов. б/н від 16.02.10).

Ухвалою від 26.04.10 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Інспекції N 01-16/352 від 27.02.10 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 06.05.10.

У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці, розпорядженням від 30.04.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 06.05.10 колегією суддів у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Муравйов О.В., Ходаківська І.П., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини учасників судового процесу повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

За згодою присутніх представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.05.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 22.10.09 господарського суду Тернопільської області (суддя Охотницька Н.В.) позовні вимог Інспекції задоволено.

З Підприємства в дохід Державного бюджету України стягнуто 155 577,50 грн. штрафу, 1 555,77 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення мотивовано тим, що матеріалами перевірки, здійсненої компетентними особами, підтверджено факт самовільного (без погодженої та затвердженої документації та дозволу на виконання будівельних робіт) здійснення Підприємством будівельно-монтажних робіт з влаштування фундаментів багатоквартирного будинку, про що було складено відповідний припис.

Постановою від 17.02.10 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Михалюк О.В., суддів - Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено частково.

Рішення від 22.10.09 господарського суду Тернопільської області скасовано.

Провадження у справі припинено.

При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку про те, що спір у даній справі за своїм суб'єктним складом є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить зазначену постанову від 17.02.10 Львівського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 22.10.09 господарського суду Тернопільської області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акта було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 4 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.95 N 244 "Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування", п. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Інспекції залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що ст. 124 Конституції України регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Отже, з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України", та вимоги ст.ст. 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

В господарських судах не підлягають розгляду спори за межами підвідомчості, яка регламентована, зокрема, ст.ст. 1, 12-17 Господарського процесуального кодексу України та іншими законодавчими актами.

Матеріали справи свідчать, що предметом спірних правовідносин у даній справі є стягнення штрафу за правопорушення у сфері містобудування. З урахуванням наведеного вбачається, що даний спір є таким, що виник у господарських правовідносинах, і незалежно від участі в ньому держаного контролюючого органу повинен вирішуватись в порядку господарського судочинства.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що порядок накладення та стягнення штрафів за правопорушення у сфері містобудування встановлено Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" N 208/94-ВР від 14.10.94, ст. 4 якого передбачено, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим законом, може бути оскаржено до господарського суду.

Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, передбачених Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", визначено Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.95 N 244, за змістом п. 10, 11, 12 якого у разі несплати підприємством штрафу за правопорушення у сфері містобудування у 15-денний термін з дня його накладення, він стягується інспекцією за рішенням господарського суду. При цьому, рішення про накладення штрафу може бути оскаржено до господарського суду. Про оскарження цього рішення підприємство повідомляє до настання терміну його виконання інспекцію. Виконання постанови про накладення штрафу призупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції, щодо непідвідомчості даного спору господарським судам лише за суб'єктним складом сторін у справі, є передчасним.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ст. 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій", суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що з метою фактичної реалізації права сторін на розгляд справи у судовому порядку та запобігання порушень ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР ), при розгляді заяв та скарг суди повинні враховувати, що суперечки між судами щодо підсудності справ не допускаються.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Право апеляційного оскарження стороною рішення місцевого господарського суду також передбачено ст.ст. 22, 91 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при винесенні оскарженої постанови Львівський апеляційний господарський суд фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ст. 129 Конституції України.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи, що Львівський апеляційний господарський суд не переглянув оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті спірних правовідносин, вказана постанова підлягає скасуванню, а справа -направленню на розгляд до апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,- постановила:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області N 01-16/352 від 27.02.10 задовольнити частково.

Постанову від 17.02.10 Львівського апеляційного господарського суду у справі N 18/77-1611 господарського суду Тернопільської області скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного перегляду справи по суті.

Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді