КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
25 лютого 2004 року N 19-у/2004
м. Київ
Справа N 2-21/2004
Про відмову у відкритті конституційного
провадження у справі за конституційним
поданням 64 народних депутатів України
щодо відповідності Конституції України
(конституційності) положень абзацу другого
пункту 1 Постанови Верховної Ради України
від 11 липня 2003 року та Постанови Верховної
Ради України від 24 грудня 2003 року
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Тимченка Івана Артемовича - суддя-доповідач,
Тихого Володимира Павловича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положень абзацу другого пункту 1 Постанови Верховної Ради України "Про деякі питання порядку підготовки законопроектів про внесення змін до Конституції України до розгляду Верховною Радою України" від 11 липня 2003 року N 1116-IV (Голос України, 2003 р., 12 липня) та Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року N 1399-IV (Голос України, 2003 р., 27 грудня).
Заслухавши суддю-доповідача Тимченка І.А. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 64 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з письмовим клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ), положення абзацу другого пункту 1 Постанови Верховної Ради України "Про деякі питання порядку підготовки законопроектів про внесення змін до Конституції України до розгляду Верховною Радою України" від 11 липня 2003 року ( 1116-15 ) (далі - Постанова від 11 липня 2003 року) та Постанову Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року ( 1399-15 ) (далі - Постанова від 24 грудня 2003 року).
2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 18 лютого 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
3. Автори конституційного подання зазначають, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 року N 8-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення, зокрема, статті 159 Конституції України ( 254к/96-ВР ) тільки Верховна Рада України може звернутись до Конституційного Суду України з питань надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ) вимогам статей 157 і 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
У конституційному поданні народні депутати України стверджують, що положення абзацу другого пункту 1 Постанови від 11 липня 2003 року ( 1116-15 ) щодо надання суб'єктам права законодавчої ініціативи, а також Голові Верховної Ради України права направляти зареєстрований законопроект про внесення змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ) до Конституційного Суду України для надання висновку щодо відповідності його вимогам статей 157 і 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) суперечить частині п'ятій статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та зазначеному Рішенню Конституційного Суду України, а отже, є неконституційним.
4. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження в цій частині конституційного подання Конституційний Суд України виходить з такого.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 року N 8-рп/98 зазначається, що тільки Верховна Рада України може "звернутись" до Конституційного Суду України з питань надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ) вимогам статей 157 і 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Разом з тим у Рішенні наголошується, що форму таких "звернень" у законодавчому порядку не врегульовано. На момент прийняття оспорюваної авторами конституційного подання Постанови від 11 липня 2003 року ( 1116-15 ) форму цих звернень Верховної Ради України до Конституційного Суду України не було визначено. Пунктом 2 Постанови від 11 липня 2003 року ( 1116-15 ) Комітету Верховної Ради України з питань правової політики доручалося розробити до 15 жовтня 2003 року законопроект щодо процедури розгляду законопроектів про внесення змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 року. Такий закон на момент розгляду справи Конституційним Судом України не було прийнято.
З огляду на це Конституційний Суд України не розцінює як підставу для відкриття конституційного провадження у справі викладені у поданні доводи, обгрунтування про неконституційність положення абзацу другого пункту 1 Постанови від 11 липня 2003 року ( 1116-15 ).
5. У конституційному поданні стверджується, що Верховна Рада України, приймаючи Постанову від 24 грудня 2003 року ( 1399-15 ), не додержала вимог статті 84 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Регламенту Верховної Ради України ( 3547-15 ) при проведенні голосування.
Конституційний Суд України вважає, що немає підстав для відкриття провадження у справі в тій частині подання, де йдеться, на думку народних депутатів України, про порушення положень Регламенту Верховної Ради України ( 3547-15 ) щодо порядку роботи парламенту, зокрема відкриття пленарних засідань Верховної Ради України та їх проведення, форми і порядку голосування. Вирішення цих питань не належить до повноважень Конституційного Суду України.
6. Суб'єкт права на конституційне подання обгрунтовує твердження про неконституційність Постанови від 24 грудня 2003 року ( 1399-15 ) в частині попереднього схвалення проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" тим, що на поправки до нього не було одержано висновку Конституційного Суду України.
У зв'язку з цим автори конституційного подання посилаються на Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 року N 8-рп/98, за яким у разі внесення в процесі розгляду у Верховній Раді України поправок до законопроекту він приймається Верховною Радою України за умови наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
У пункті 2 резолютивної частини цього Рішення йдеться про те, що у разі внесення в процесі розгляду у Верховній Раді України поправок до законопроекту він "приймається" Верховною Радою України за умови "наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України". Тобто мається на увазі надання висновку Конституційним Судом України на законопроект з уже внесеними поправками, після чого він не "розглядається", як стверджують автори конституційного подання, а вже "приймається" Верховною Радою України.
У такому разі положення статті 159 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ) за наявності висновку Конституційного Суду України необхідно розглядати у взаємозв'язку з положеннями статті 155 Конституції України ( 254к/96-ВР ) як про його схвалення, так і прийняття. На наступній черговій сесії парламенту він може бути прийнятий не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Внесення поправок до таких законопроектів має свої особливості, а саме: незалежно від того, пропонуються поправки народними депутатами України безпосередньо на пленарному засіданні чи, як у розглядуваному випадку, Тимчасовою спеціальною комісією, вони мають бути оцінені парламентом на пленарному засіданні на предмет їх прийнятності, тобто схвалені або відхилені.
Наведена в конституційному поданні інтерпретація Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 року не може бути підставою для відкриття конституційного провадження у справі.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 39, 45, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положень абзацу другого пункту 1 Постанови Верховної Ради України "Про деякі питання порядку підготовки законопроектів про внесення змін до Конституції України до розгляду Верховною Радою України" від 11 липня 2003 року N 1116-IV та Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року N 1399-IV на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.