ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
25 жовтня 2005 року
м. Київ

(Ухвалу скасовано постановою Судової палати
в адміністративних справах Верховного Суду України
від 14 березня 2006 року)

Про стягнення грошової допомоги

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого С.,

Суддів Б., Г., З., З.

при секретарі Г.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом гр.П до прокуратури Черкаської області про стягнення грошової допомоги, за касаційною скаргою прокурора Черкаської області на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 05.06.2003, -

встановила:

У лютому 2003 року гр.П звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкас із позовом до прокуратури Черкаської області про стягнення грошової допомоги.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 31.03.2003 позовні вимоги гр.П було задоволено, з прокуратури Черкаської області на його користь стягнуто 7 644 грн. грошової допомоги та на користь держави 51 грн. державного мита.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор Черкаської області подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Придніпровського районного суду від 31.03.2003 і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, з тих підстав, що суд невірно застосував норми матеріального права.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 05.06.2003 апеляційну скаргу відхилено, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 31.03.2003 змінено в частині стягнення державного мита. В іншій частині рішення суду залишилось без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, прокурор Черкаської області подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 05.06.2003 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог гр.П відмовити.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та касаційну скаргу, не вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, зокрема: ст. 58 Конституції України та ч. 18 ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру”, оскільки в ч.18 ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” вказано, що положення цієї статті поширюється також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокуросько-слідчих посад і посад науково-викладацьких закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи передбаченого цією статтею. Позивач має такий стаж, вийшов на пенсію до внесення змін в указаний Закон, а так як положення ч.18 ст. 50-1 цього Закону має зворотню силу, тому суди першої і апеляційної інстанції закономірно підтримали його вимоги. Вимоги, вказані в цій статті Закону України “Про прокуратуру” не суперечать положенням ст. 58 Конституції України, тому колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, нових доказів, які слід було б дослідити не надано, а тому касаційну скаргу прокурора Черкаської області слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 31.03.2003р. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 05.06.2003р. – без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді