ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
21 січня 2009 р.
м. Київ

Справа N К-25954/06

Про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: Шевчука Б.Б.

відповідача: Островського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 20.03.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Епос” до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, - встановив:

Постановою Господарського суду міста Києва від 20.03.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.01.2005 р. N 0000032307/0. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19.08.2005 р. N 0000582307/0.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі. Зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

ТОВ “Епос” у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки правильності визначення позивачем сум податку на прибуток N 52-23/07-31026977 від 31.12.2004 р. зафіксовані такі порушення:

п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 3 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. N 143, яке полягало у тому, що позивачем у деклараціях з податку на прибуток підприємства у рядку 08 не відображено зі знаком “-” суми - 774,4 тис. грн., яка виникла внаслідок того, що підприємству за наслідками попередньої документальної перевірки зменшено збитки, що переносяться на наступні податкові періоди, у сумі 774, 4 тис. грн. Натомість, підприємством відображено від’ємне значення об’єкта оподаткування (збитки) у сумі 774,4 тис. грн., на яке платник податку не має права зменшувати об’єкт оподаткування наступного звітного періоду, та відображати зменшення від’ємного значення, за яким минув строк (12 календарних кварталів) у сумі 308,2 тис. грн. Внаслідок такого порушення підприємству донараховано податок на прибуток у сумі 132,4 тис. грн.;

п. 11 розділу “Перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002р. N 349-ІV, ст. 95 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003 р. Порушення наведених норм законодавства полягало у тому, що підприємством враховано до оподаткованого прибутку за 1 квартал 2004 року балансові збитки, за якими минуло 12 календарних кварталів, що призвело до завищення загальної суми балансових збитків, які не компенсовані прибутками до 01.01.2004 р., та, відповідно, до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню на 333,2 тис. грн. Зокрема підприємство станом на 01.01.2002 р. мало збитки, які станом на 01.01.2004 р. не компенсовані прибутками на суму 611,5 тис. грн. Внаслідок такого порушення позивачеві у І кварталі 2004 року зменшено збитки, які рахувалися станом на 01.01.2004 р. у розмірі 333,2 тис. грн., і донараховано податку на прибуток за 1 квартал 2004 року у сумі 6,25 тис. грн.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2005 р. N0000032307/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання у загальній сумі 277300 грн., зокрема: відповідно до п. 5.9 ст. 5, п. 11 перехідних положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 138650,00грн. та на підставі п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. N 2181-ІІІ штрафних санкцій у сумі 138650 грн.

За результатами розгляду повторної скарги та на підставі рішення ДПА України від 10.08.2005 р. N 7637/6/251015 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005 р. N0000582307/07 про застосування до позивача на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. N2181-ІІІ штрафних санкцій у сумі 48750,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на що посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке підлягало застосуванню при вирішенні даного спору.

Позиція судів попередніх інстанцій щодо відсутності у податкового органу підстав для висновків щодо неправильного розрахунку приросту балансової вартості запасів, що призвело, на думку податкового органу, до завищення позивачем витрат на суму 774,4 тис. грн., є правильною.

Податкова інспекція безпідставно базувала такі висновки виключно на висновках акту від 31.03.2003 р. за N 90-23/02/7/31026977 попередньої документальної перевірки позивача щодо заниження останнім у 2003 році об’єкту оподаткування податком на прибуток на суму 774,4 тис. грн., на підставі якого не складалися податковою інспекцією будь-яких рішень щодо зменшення об’єкту оподаткування за 2003 рік у сумі 774,4 тис. грн.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, викладені в акті перевірки від 10.08.2005 р. N 7637/6/251015, на підставі якого прийняті спірні-податкові повідомлення-рішення, висновки зроблені без належного дослідження первинних розрахункових та облікових бухгалтерських та податкових документів, на підставі яких позивачем формувалися валові доходи та витрати протягом 2002 - 2004 років.

Судом першої інстанції з метою з’ясування всіх обставин у справі призначалася судово-бухгалтерська експертиза, висновком якої за N 11072 від 18.01.2006 р. у розрізі конкретних господарських операцій, була підтверджена правильність розрахунку позивачем приросту балансової вартості запасів та правильність відображення витрат у сумі 774,4 грн. у бухгалтерському та податковому обліках і відповідно, спростовані висновки акту від 31.03.2003 р. за N 90-23/02/7/31026977 попередньої документальної перевірки позивача щодо порушень позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при здійсненні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у ІІІ, ІV кварталах 2002 року, на яких ґрунтувалися висновки, викладені в акті перевірки від N 52-23/07-31026977 від 31.12.2004 р., на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Отже, за наведених обставин висновки судів попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій частині є обґрунтованими.

Суд касаційної інстанції визнає також правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно безпідставного зменшення податковим органом об’єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2004 року на суму 332,2 тис. грн. через врахування позивачем при розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2004 року збитків, за якими, на думку податкової інспекції, минуло 12 календарних кварталів - строк, визначений п. 11 розділу ІІ “Перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. N 349-ІV.

Статтею 95 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003 р. N 1344-ІV установлено, що в 2004 році при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток від’ємне значення об’єкта оподаткування (балансові збитки), яке обліковувалось у платника податку станом на 1 січня 2002 року і не було погашено на 1 січня 2004 року в порядку, визначеному пунктом 11 розділу II “Перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 12, ст. 88), не враховується у зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2004 податкового року.

Вказана норма Закону забороняє платнику податку на прибуток враховувати у зменшення об’єкта оподаткування з цього податку за наслідками податкових періодів (кварталів) 2004 податкового року те від’ємне значення об’єкта оподаткування (балансові збитки), яке обліковувалось у платника станом на 01.01.2002 р., і за умови непогашення такого від’ємного значення станом на 01.04.2004 р. у порядку, визначеному п. 11 розділу ІІ “Перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. N 349-ІV.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, балансові збитки ТОВ “Епос”, які рахувалися станом на 01.01.2002 р. у розмірі 611,5 тис. грн., були компенсовані прибутками, зокрема позивачем у декларації про прибуток за 9 місяців 2002 року задеклароване позитивне значення об’єкту оподаткування у розмірі 1125,6 тис. грн. Збитки ж, які рахувалися станом на 01.01.2004 р. у розмірі 333,2 тис. грн., виникли у ІV кварталі 2003 року.

Отже, до наведених обставин не можна застосовувати порядок визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, встановлений ст. 95 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003 р. N1344-ІV та п. 11 розділу ІІ “Перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. N 349-ІV.

Доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, зводяться до обставин та висновків, викладених у акті перевірки, і не спростовують правильність застосування при вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ухвалив :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 20.03.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.