КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
Cудова колегія в цивільних справах

УХВАЛА
07 квітня 1999 року

Справа № 967

Про право власності на жилий будинок

Головуючий в І інстанції Б.

Категорія 22

Доповідач А.

07 квітня 1999 року судова колегія в цивільних справах Київського міського суду в складі:

Головуючого судді К.

Суддів А., М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за касаційною скаргою А., Б. на рішення Радянського районного суду м. Києва від 29 січня 1998 року у справі за позовом В. до А., Б. про визначення порядку користування жилим будинком та за зустрічним позовом А., Б. до В., Радянської районної державної адміністрації м. Києва про визнання недійсними свідоцтв про право власності на жилий будинок.

Заслухавши доповідь судді міського суду, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія встановила:

У травні 1998 року В. звернулася з позовом до А., Б. про визначення порядку користування жилим будинком.

Зазначалося, що 22 грудня 1997 року А., шлюб з яким розірвано 13 травня 1998 року, подарував їй 33/100 частин жилого будинку № ___ на вул. ___ в м. ___.

Посилаючись на те, що через відсутність встановленого порядку користування будинком не може в повній мірі реалізувати своє право власності, просила суд виділити їй у користування житлові й підсобні приміщення, пропорційно подарованої частки.

Заперечуючи, А. та Б. пред’явили зустрічний позов, в якому просили суд визнати недійсними свідоцтва про право власності на жилий будинок.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що мати позивачки, скориставшись доступністю документів відповідачів, від їх імені зверталася у компетентні органи державного управління і незаконно внесла зміни у правоустановчі документи на домоволодіння. Договір дарування Б. уклав під психічним і фізичним впливом з боку позивачки та її батьків.

Рішенням Радянського районного суду м. Києва від 29 січня 1999 року позов задоволено, у зустрічному позові відмовлено.

У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення, мотивуючи тим, що при вирішені спору суд дав неправильну оцінку зібраним доказам, внаслідок чого прийшов до помилкових висновків.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення – скасуванню із таких підстав.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що правоустановчі документи на домоволодіння № ___ на вул. ___ в м. ___ видані законно, В. є власником 33/100 частин жилого будинку, має право вимагати виділення у користування частини будинку.

З такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Радянського районного суду м. Києва від 27 квітня 1994 року, яке набрало законної сили, проведено розподіл домоволодіння між Б. та А.. Після поділу було збудовано прибудову до жилого будинку. Згідно зі ст. 119 Цивільного кодексу України, коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Як пояснили в судовому засіданні відповідачі, прибудова зроблена за кошти і особистою працею відповідачів, і вони мали намір спільно користуватися нею, з заявами про реєстрацію прибудови за кимсь з них і про зміну частки учасників у спільній власності на будинок вони не зверталися, заяву до органу державного управління від їх імені, без належних повноважень подавала мати позивачки.

Обставини, на які посилалися відповідачі мають суттєве значення для вирішення справи, враховуючи те, що вони оспорюють законність свідоцтв про право на частину будинку, де розпорядженням Радянської районної державної адміністрації м. Києва від 16 липня 1997 року № 674 постановлено змінити частки співвласників і видати правоустановчі документи відповідно до внесених змін.

Проте суд у рішенні не встановив, в якому порядку повинна здійснюватися реєстрація прибудови та зміна частки учасників у спільній власності на будинок з посиланням на відповідні правові акти, що регулюють такі правовідносини, чи є законним розпорядження про зміну частки у домоволодінні за заявою некомпетентної особи.

Суд не встановив, що є предметом спору – виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, чи встановлення порядку користування відособленими приміщеннями будинку. У пунктах 6 та 7 постанови “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що під виділом слід розуміти, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

З матеріалів справи видно, що сторонам виділені відокремлені частини будинку з самостійними виходами. Позивачці виділено 40/100 будинку, хоча за договором дарування їй належить 33/100. Частка Б. з 41/100 зменшилася до 34/100.

При таких обставинах суд не встановив, чи не є предметом спору виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю і чи не слід у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК провести зміну ідеальних часток з присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

З огляду на зазначені недоліки, які мають суттєве значення для вирішення справи, судове рішення не може залишатися в силі.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, більш повно перевірити доводи і заперечення сторін, дати їм належну правову оцінку, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 317, ст. 310-312 ЦПК України, судова колегія ухвалила:

Касаційну скаргу Б. та А. задовольнити.

Рішення Радянського районного суду м. Києва від 29 січня 1998 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду.

Головуючий

Судді