ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
24.11.2014 N К/9991/30024/11
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого - Ланченко Л. В., суддів - Пилипчук Н. Г., Цвіркуна Ю. І., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 у справі N 2а-2717/10/0370 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,встановив:
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011, в задоволенні позову відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт N 482/17-301861777 від 18.05.2010.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8, статей 18 і 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", розділу IV Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", в результаті чого занижено чистий дохід у 2008 році на суму 85743 грн. та 2009 році на суму 13981,50 грн. та пункту 9.4 статті 9, пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 44322 грн., в тому числі 2008 році 38108 грн., 2009 року 6214 грн.
На підставі акта перевірки 26.05.2010 прийняті податкові повідомлення-рішення: N 0002661701/0/5784, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в розмірі 14958,68 грн. та за N 0002651701/0/5785, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 68693 грн., в тому числі 44322 грн. за основним платежем та 24371 грн. за штрафними санкціями.
За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у 2008, 2009 роках перебував на спрощеній системі оподаткування, шляхом отримання у органів податкової служби відповідних свідоцтв платника єдиного податку, подавав звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи.
За висновками податкового органу, які підтримані судами попередніх інстанцій, позивачем допущено недостовірне відображення у звітах обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг). Згідно відомостей центральної бази даних Держреєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, обсяг виручки позивача за 2008 рік склав 690540 грн., тобто перевищено граничний розмір виручки, встановлений ст. 1 Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", з яким пов'язується право перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з чим сума перевищення підлягає оподаткуванню на загальних підставах, а також позивач втрачає право перебування на спрощеній системі оподаткування у 2009 році. Крім того з моменту перевищення граничного розміру виручки, що давав позивачу право перебувати на спрощеній системі оподаткування, позивач протягом 20 днів зобов'язаний був зареєструватися платником ПДВ та нараховувати та сплачувати податкові зобов'язання з ПДВ.
Визнаючи факт перевищення позивачем граничного розміру виручки, що давав позивачу право перебувати на спрощеній системі оподаткування, судами попередніх інстанцій не встановлено періоду та операцій з якими пов'язано таке перевищення, не витребувано у відповідача доказів на підтвердження встановленого ним розміру виручки позивача у спірний період, у той час як наявні у матеріалах справи довідки банку про стан рахунку позивача та довідки контрагента ТОВ "БК "Якість" визначену податковим органом суму доходу не підтверджують.
Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28.06.99 N 746/99, далі - Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Умовами переходу та перебування на спрощеній системі для громадян - суб'єктів малого підприємництва є перебування з ними в трудових відносинах не більше 10 осіб, включаючи членів їх сімей, та обсяг виручки від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. гривень.
Такі фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Форма Свідоцтва та Порядок його видачі затверджено наказом ДПА України від 29.10.99 N 599 (у редакції наказу ДПА України від 28.12.2001 N 521). Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.
У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.
Таким чином, у разі перевищення позивачем граничного розміру виручки, встановленого ст. 1 Указу, доходи, отримані фізичними особами - підприємцями платниками єдиного податку з порушенням цих норм підлягають оподаткуванню на загальних підставах, а також у платника виникає обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного звітного періоду.
З огляду на викладене, для правильного вирішення даної справи судам попередніх інстанцій необхідно встановити фактичний обсяг виручки, яка була отримана позивачем на протязі звітних періодів 2008 та 2009 років, встановити період та операцію, з якою податковим органом пов'язується перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст. 1 Указу, для визначення наступного звітного періоду в якому у платника виникає обов'язок перейти на загальну систему оподаткування.
При цьому судам слід враховувати, що суб'єкт підприємницької діяльності має право обрати спрощену систему оподаткування на будь-який, визначений ним в заяві термін, в межах календарного року, у зв'язку з чим доводи відповідача про відсутність у позивача права перебувати на спрощеній системі оподаткування у 2009 році, у зв'язку з допущеним у 2008 році перевищенням граничного розміру виручки, безвідносно до конкретного звітного періоду, є безпідставними.
Щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то відповідно до ст. 6 Указу N 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, зокрема, не є платником податку на додану вартість.
Поширення загальної системи оподаткування, зокрема, положень Закону України "Про податок на додану вартість", на платника можливе лише з моменту втрати визначеного статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" статусу платника єдиного податку.
Відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у том числі з використанню локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Таким чином, обрахування встановленого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" граничного обсягу оподатковуваних операцій з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, здійснюється після переходу на загальну систему оподаткування.
Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, положення Закону України "Про податок на додану вартість" щодо оподаткування поставок товару (послуг) не можуть поширюватися на такого платника. З моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, починають розповсюджуватись положення Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку.
Відповідно, у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст. 1 Указу, особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником та сплатити податок на додану вартість, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).
У зв'язку з чим факт перевищення позивачем встановленого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" граничного обсягу оподатковуваних операцій після переходу на загальну систему оподаткування з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість підлягає встановленню судом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. В. Ланченко
Судді:
Н. Г. Пилипчук
Ю. І. Цвіркун